Рішення

від 07.11.2023 по справі 560/15274/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/15274/23

РІШЕННЯ

іменем України

07 листопада 2023 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Драновського Я.В. розглянувши адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НКТ-УКРАЇНА" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA40000/2023/000175/2, прийняте 02.08.2023 Хмельницькою митницею.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що за результатами перевірки митної декларації та документів, що підтверджують визначену митну вартість товарів, митним органом було відмовлено в митному оформленні товару та прийнято рішення про корегування митної вартості товарів №UA40000/2023/000175/2 від 02.08.2023, відповідно до якого митну вартість товару було скориговано з тих підстав, що документи, які були подані ТОВ "НКТ-УКРАЇНА" до митної декларації згідно ч.2 та ч.3 ст. 53 МК України не містять усіх відомостей щодо числового значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Позивач не погоджується з підставами спірного акту, оскільки вважає, що наданими митному органу документами повністю підтверджені усі числові складові митної вартості товарів, доведені обставини придбання, формування ціни, перевезення, а також інші суттєві обставини, які б могли впливати на прийняття рішення.

Ухвалою Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що під час митного оформлення митної декларації було згенеровано ризики: 101-1, 103-1, 105-2, 106-2, 107-3, серед яких - за напрямком контролю правильності визначення вартості: - 105-2 "Контроль правильності визначення митної вартості товарів", 106-2 "Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів", які є обов`язковими до виконання посадовими особами митниці. Вказує, що за результатами опрацювання поданих документів виявлено розбіжності, що впливають на правильність визначення митної вартості, а також ознаки відсутності окремих складових митної вартості товару, про що вказано в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості.

Вказує, що позивачем не надано до митного оформлення жодної підтверджуючої інформації про включення вартості доставки задекларованого товару у вартість, вказану у інвойсі. У зв`язку із цим, очевидним є факт, що до митної вартості товару могло бути не включено всі її складові, визначені частиною 10 статті 58 МК України, а саме: транспортування, завантаження, страхування вантажу.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що оскаржуване рішення ґрунтуються на припущеннях та сумнівах митного органу щодо повноти і достовірності відомостей про заявлену митну вартість товару, тоді як надані документи не дають підстав для таких висновків. Вважає, що митному органу був наданий повний пакет документів, визначений статтею 53 МКУ, тоді як окремі зауваження щодо розбіжностей в умовах оплати, оформленні документів тощо не можуть впливати на рівень митної вартості.

У запереченні на відповідь на відзив Хмельницька митниця зазначає, що наведені позивачем аргументи ніяк не спростовують встановлені митним органом обставини.

Дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, суд встановив таке.

Позивачем 02.08.2023 на митний пост "Хмельницький" Хмельницької митниці подано до митного оформлення електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №23UA400040025655U1 на товари 4-х найменувань (графа 31 МД):

1. "Суміші сушених плодів. Товар без первинної упаковки, не для роздрібної торгівлі: Сухофруктова (компотна) суміш, до складу якої входить: родзинки, яблука, чорнослив, інжир, урюк - 20700 кг/нетто. Урожай 2023 року. Не ГМО. Розфасований у п/п мішки по 10 кг. Виробник - ООО "ISHTIHAN FRUKT". Торговельна марка - немає даних. Митна вартість визначена за 1 методом (ціною договору)";

2. "Виноград сушений. Товар без первинної упаковки, не для роздрібної торгівлі. Виноград сушений коричневий (3-сорт) -100 кг/нетто. Урожай 2023 року. Не ГМО. Розфасований у картонні коробки по 5 кг. Виробник - ООО "ISHTIHAN FRUKT" Торговельна марка - немає даних. Митна вартість визначена за 6 методом (резервним)";

3. "Плоди сушені. Товар без первинної упаковки, не для роздрібної торгівлі: Чорнослив сушений (2-сорт). Урожай 2023 року -100 кг. Розфасований у п/п мішки по 20 кг. Виробник - ООО "ISHTIHAN FRUKT". Торговельна марка - немає даних. Митна вартість визначена за 6 методом (резервним)";

4. "Плоди сушені. Товар без первинної упаковки, не для роздрібної торгівлі: Абрикос сушений курага (2-сорт). Урожай 2023 року -100 кг. Розфасований у картонні коробки по 10 кг. Виробник - ООО "ISHTIHAN FRUKT". Торговельна марка - немає даних. Митна вартість визначена за 6 методом (резервним)";

Позивач зазначає, що було надано весь перелік документів, перелічений в ст. 53 Митного кодексу України, які підтверджують заявлену митну вартість.

Однак, за результатами перевірки митної декларації №23UA400040025655U1, та документів, що підтверджують визначену митну вартість товарів митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2022/000063/2 від 09.09.2022, відповідно до якого митну вартість товару було збільшено.

Позивач вважаючи оскаржуване рішення протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.

Згідно з ч.2 ст.1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 49 МК України визначено, що митна вартість товарів які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 4 та 5 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 1 та 2 статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 5 ст. 54 МК України визначено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14 та ін.

Міжнародні правила митної оцінки товарів визначені в багатосторонній Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, до якої приєдналася Україна.

Згідно Генеральної угоди про тарифи й торгівлю первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

У митній декларації №23UA400040025655U1 позивачем митну вартість задекларованої партії товарів було визначено: для товару №1 - за першим (основним) методом; для товарів №2, №3, №4 - за шостим (резервним) методом.

Отже, рівень митної вартості інших товарів по вказаній МД (виноград, чорнослив, абрикоси сушені), окрім товару №1, декларантом самостійно скориговано з 0,65-0,95 дол. США/кг до рівня 1,21-1,5 дол. США/кг.

Таким чином, у разі застосування декларантом основного методу визначення митної вартості, як у випадку із товаром №1, відповідно до частини 4 статті 58 МКУ, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України - є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, серед інших: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; 5)витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту , порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина 9 статті 58 МКУ).

Суд звертає увагу, що під час митного оформлення митної декларації №23UA400040025655U1 відповідач виконував визначену національними та міжнародними правовими нормами функцію щодо контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару із урахуванням статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, відповідно до якої оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна базуватись на "дійсній вартості" ввезеного товару, під якою необхідно розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Як було зазначено вище, частиною першою статті 53 МК України визначено, що декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлений у частині 2 статті 53 МК України.

Митним кодексом України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи, які заявляють митну вартість товару, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За результатами роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадова особа здійснює заходи, передбачені статтею 54 МК України.

Відповідно до статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна базуватись на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається податками, чи аналогічного товару, і не повинна базуватись на вартості товару вітчизняного походження або на довільних чи фіктивних оцінках.

Згідно з частиною 4 статті 337 МК України, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Єдиний підхід до здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками встановлено Порядком здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2015 р. за № 1021/27466, із змінами (далі - Порядок №684).

За результатами оцінки ризику у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками, що здійснюється відповідно до статті 337 МК України, митні органи обирають форми та обсяг митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей, визначених за результатами застосування інструментів з управління ризиками.

Суд встановив, що за митною декларацією №23UA400040025655U1 посадовою особою митниці, яка здійснювала митне оформлення вказаної митної декларації, виконуючи митну процедуру "контроль із застосуванням системи управління ризиками", було з`ясовано, що автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (далі - АСАУР) згенеровано форми митного контролю 101-1, 103-1, 105-2, 106-2, 107-3, в тому числі за напрямком контролю правильності визначення вартості: - 105-2 "Контроль правильності визначення митної вартості товарів", - 106-2 "Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів".

При цьому, до митного оформлення товари заявлено на умовах поставки СРТ Хмельницький згідно правил Інкотермс. Правила Інкотермс є переліком загальних обов`язків, згідно з якими продавці та покупці пов`язані один з одним на основі загальновизнаних форм договорів (контрактів) купівлі-продажу, і одним з їхніх основних завдань є вказати порт, місце або пункт поставки, де переходить ризик.

Відповідно до пункту 4 Вступу до Інкотермс, правила Інкотермс зазначають, яка сторона контракту (договору) купівлі-продажу зобов`язана забезпечити перевезення чи страхування при поставці товару продавцем покупцеві, і які витрати покладаються на кожну із сторін. Але в правилах Інкотермс не йде мова про ціну чи метод оплати. Також вони не визначають порядок переходу права власності на товар чи наслідки порушення умов контракту (договору). Ці питання зазвичай регулюються чітко визначеними умовами контракту (договору) купівлі-продажу або правом, що застосовується до даного контракту (договору). Сторонам слід усвідомлювати, що обов`язкове місцеве законодавство може мати перевагу над будь-яким аспектом контракту (договору) купівлі-продажу, у тому числі над обраним правилом Інкотермс.

Згідно з правилами Інкотермс умови поставки СРТ означають, що продавець оплачує фрахт за перевезення товару до погодженого місця призначення, що суперечить інформації, зазначеної у пункті 7.1 контракту №UZUA-3 від 30.05.2023, згідно якої покупець здійснює доставку товару за свій рахунок.

Отже, інформація про те, що витрати на транспортування покладені на продавця суперечить пункту 7.1 контракту та фактичним обставинам справи.

Поряд з цим, слід зазначити, що умови поставки згідно з Інкотермс визначають лише сторону зовнішньоекономічного договору, яка саме організовує перевезення вантажу та здійснює його оплату, однак немає вимоги про автоматичне включення згаданих витрат у фактурну вартість товару (контрактну, інвойсову). Лише від продавця залежить включив він ці витрати у фактурну вартість товару чи ні.

Незалежно від того, що умови поставки СРТ передбачають, що продавець зобов`язаний оплатити витрати на перевезення, необхідні для доставки товару у вказане місце призначення, в той же час позивач не надав до митного оформлення жодної підтверджуючої інформації про включення вартості доставки задекларованого товару у вартість, вказану у інвойсі, що вказує на не включення до митної вартості товару всіх її складових визначених ч. 10 ст. 58 МК України.

Під час порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості схожих товарів відповідно до Методичних рекомендацій №476 було встановлено що при загальній заявленій вартості товару на умовах поставки СРТ Хмельницький в розмірі 9570 дол. США, згідно наявної у митного органу інформації лише вартість транспортування товарів за даною МД складає 7498 дол. США (0,36 дол. США/кг).

Отже, вартість товарів в Узбекистані без врахування вартості транспортування складає 2072 дол. США за 21000 кг, в зв`язку з чим ціна товару №1 в Узбекистані без врахування вартості транспортування складає 0,09 дол. США/кг, що суперечить відомостям щодо інформації станом на 09.02.2023 щодо середнього рівня експортних цін на плодоовочеву продукцію, яка опублікована на сайті Міністерства інвестицій промисловості і торгівлі Республіки Узбекистан (500 - 1100 дол. США/кг) та не відповідає ціні товару, який продається через мережу Інтернет станом на 02.08.2023 на сайтах в Узбекистані 0,8 - 1,55 дол. США/кг (середній рівень складає 1,175 дол. США/кг).

Наявність у ЄАІС ДФС інформації про іншу митну вартість подібних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, про що зазначено у постановах Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі №520/3421/19 та від 04 серпня 2021 року у справі №520/4787/19.

Враховуючи вимоги Методичних рекомендацій №476 у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо "дійсної вартості" та у правильності визначення декларантом митної вартості товару.

Отже, подані до митного оформлення документи не містять усіх числових значень складових митної вартості, які визначні частиною 10 статті 58 МК України, в тому числі: витрат на доставку товару до місця ввезення на митну територію України; витрат на навантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України.

Також суд звертає увагу на те, що один з банківських платіжних документів - платіжна інструкція в іноземній валюті №5 від 24.07.2023 - не містить печаток та підписів (на відміну від платіжних інструкцій №3 від 22.06.2023 та № 4 від 30.06.2023), передбачених формою даного документу, отже не є належним чином завіреним документом, що підтверджує митну вартість товару.

Оскільки документи, подані на виконання частини 2 та 3 статті 53 МК України містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, декларанта було зобов`язано надати додаткові документи на виконання частини 3 статті 53 МК України, а саме:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації; виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідь декларантом не надано документів, які усувають вищезазначені розбіжності та підтверджують включення складових митної вартості товарів.

Суд зазначає, що в рішенні про коригування митної вартості міститься вся необхідна та законодавчо визначена інформація, зокрема щодо того, що було проведено процедуру консультації та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару, відповідно митна вартість буде визначена за другорядним методом відповідно до вимог ст. 64 МКУ на підставі інформації про визнану митним органом митну вартість подібних товарів.

Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) причині відсутності у митного органу інформації про вартість операції з ідентичними та подібними товарами, що були оформлені у митному відношенні.

Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 62 та 63 МКУ) причині відсутності у митного органу інформації основи для віднімання та додавання вартості.

Джерелом числового значення митної вартості: товару №1 є інформація з мережі Інтернет про середній рівень цін на подібні товари в Республіці Узбекистан. Коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, умови поставки, комерційні умови тощо не здійснювалось у зв`язку з відсутністю інформації про вплив їх на рівень митної вартості.

Оскільки позивачем не спростовано сумнівів митного органу у правильному визначенні митної вартості товару декларантом, суд вважає, що позивачу правомірно було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю відповідно до вимог митного законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №809/1260/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, протиправності у його діях підчас прийняття спірного рішення судом не встановлено.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "НКТ-УКРАЇНА" (вул. Туполєва академіка, 8, оф. 21, м. Київ, 03062 , код ЄДРПОУ - 45074381) Відповідач:Хмельницька митниця (вул. Пілотська, 2, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29010 , код ЄДРПОУ - 43997560)

Головуючий суддя Я.В. Драновський