Ухвала

від 14.03.2024 по справі 560/15274/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 березня 2024 року

Київ

справа № 560/15274/23

адміністративне провадження № К/990/8191/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НКТ-Україна» на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.11.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2023 у справі № 560/15274/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НКТ-Україна» до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

01.03.2024 до суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «НКТ-Україна» (далі - позивач, скаржник) на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, предметом спору у якій було визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA40000/2023/000175/2 від 02.08.2023.

Внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, сума додатково сплачених митних платежів склала 211573,11 грн, як зазначає сам позивач у касаційній скарзі.

Під час вирішення питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним.

Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на обставини, встановлені судовими рішеннями, предметом спору у цій справі є визнання протиправними та скасування рішення контролюючого органу, які призвели до сплати митних платежів у більшому розмірі. При цьому, різниця таких платежів не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, ця адміністративна справа підпадає під критерій, встановлений пунктом 6 частини шостої статті 12 КАС України, для визначення справи незначної складності.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

У касаційній скарзі міститься посилання на те, що у цій справі наявні винятки, передбачені підпунктами «а» і «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Так, на переконання позивача, ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки суди обох інстанцій взагалі не звернули увагу, що дії відповідача з невизнання заявленої митної вартості по одному товару та визнання митної вартості по решті трьом товарам є взаємовиключними та такими, що вказують на штучне вибіркове коригування митної вартості частини товарів, адже для підтвердження митної вартості всіх чотирьох товарів декларантом подані одні і ті ж самі документи. Вказані взаємовиключні дії відповідача порушують принцип «належного урядування», принцип «єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України», принцип «прозорості» та є автономною підставою для скасування оскаржуваного рішення. Також позивач вважає, що має бути висловлена позиція найвищого судового органу в державі щодо обов`язку суду витребувати у митного органу інформації щодо митних оформлень ідентичних та аналогічних товарів, адже тільки митний орган володіє цією інформацією і може приховати дійсну інформацію від суду, що мало місце в даній справі (відповідач надав суду витяг із відсутніми фактами митного оформлення, що спростовано як листом ДМСУ, так і листом самого відповідача у відповідь на адвокатський запит).

Посилання скаржника на положення підпункту "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України є необґрунтованими, а ухвалені у цій справі судові рішення на поточний день не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її. З огляду на зміст касаційної скарги, вона не містить посилань на конкретні судові рішення, у яких, по іншому ніж у цій справі застосовано норми права, які регулюють спірні правовідносини.

Щодо доводів про те, що митниця прийняла рішення про коригування митної вартості лише щодо одного з чотирьох товарів за однакових умов їх митного оформлення, слід зазначити, що згідно зі встановленими у цій справі обставинами щодо першого товару позивач визначив перший метод визначення митної вартості, а щодо решти трьох - шостий (резервний). Це свідчить про те, що умови митного оформлення товарів були відмінними, а митниця не визнала митну вартість, заявлену саме за першим методом.

Посилання ж скаржника на те, що у справі № 560/1919/23 Верховний Суд відкрив касаційне провадження не доводить наявність відповідних винятків у цій справі, в тому числі з огляду на встановлені у ній обставини.

Наявність у судах великої кількості справ цієї категорії (про скасування рішень щодо визначення митної вартості товарів) не свідчить про фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, а тому посилання скаржника в цій частині також не містять достатніх обґрунтувань.

Обґрунтовуючи наявність винятку, передбаченого пунктом «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що дана справа має для позивача виняткове значення з огляду на розмір податків, які були доплачені за наслідками відмови митного органу у звільненні від оподаткування податком на додану вартість та ввізним митом, адже за наслідками коригування митної вартості розмір податків і зборів збільшився для позивача на 211573,11 грн.

Оцінивши такі доводи, колегія суддів вважає, що вони мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі, а отже, не можуть сприйматись судом як виключний випадок.

Інші доводи позивача також пов`язані здебільшого необхідністю касаційного перегляду конкретно цієї справи, адже суди обох інстанцій відмовили у задоволенні позову, з чим категорично не погоджується позивач. Такі доводи суперечать правовому змісту підпунктів «а» і «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Інші обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «НКТ-Україна» на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.11.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2023 у справі № 560/15274/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НКТ-Україна» до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення.

Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон Л.І. Бившева В.В. Хохуляк