Постанова

від 25.10.2023 по справі 380/13742/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/13742/23 пров. № А/857/14335/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Ільчишин Н. В.,

з участю секретаря судового засідання Вовка А. Ю.,

представників позивача Тимащук В. А., Мацієвської І. В.,

представника відповідача Яворської Х. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Дрогобицької міської ради ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року (прийняту в м. Львові суддею Кравцівим О. Р.; дата складення ухвали в повному обсязі не вказана) про забезпечення позову в адміністративній справі № 380/13742/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський хлібопекарський комплекс» до Дрогобицької міської ради, міського голови Дрогобицької міської ради Тараса Кучми, Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про визнання рішень протиправними,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський хлібопекарський комплекс» (далі - ТОВ «Львівський хлібопекарський комплекс», Товариство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати протиправними і скасувати наказ № 35 від 07.06.2023 «Про анулювання паспортів прив`язок тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» та рішення Дрогобицької міської ради від 25.05.2023 № 1634 «Про вжиття заходів щодо анулювання паспортів прив`язок для розміщення стаціонарних тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на земельних ділянках комунальної власності» і розпорядження міського голови № 332-р від 05.06.2023 «Про вжиття заходів щодо виконання рішення Дрогобицької міської ради від 25.05.2023 № 1634», на підставі яких його видано.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з метою розміщення 11 тимчасових споруд в м. Дрогобичі Львівської області Товариство 29 березня 2023 р. звернулося до Відділу містобудування та архітектури виконавчих органів Дрогобицької міської ради із відповідним зверненням щодо можливості розміщення таких. Отримавши позитивні відповіді від 03 квітня 2023 року від Відділу містобудування та архітектури виконавчих органів Дрогобицької міської ради, позивач подав пакети документів передбачені п. 2.6 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (наказ Мінрегіонбуду від 21.10.2011 № 244) по всіх зазначених адресах розміщення тимчасових споруд, на підставі них отримав паспорта прив`язки №№ 34/2023 - 44/2023 тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності. Оскільки, для роботи тимчасових споруд за призначенням, а саме - ведення підприємницької діяльності з торгівлі хлібобулочними виробами (торговий павільйон) необхідно забезпечення їх електроенергією позивач отримав технічні умови на підключення інженерних мереж (електропостачання), які також подавались в пакеті документів для отримання паспортів прив`язки. З метою реалізації позивачем технічних умов після отримання паспортів прив`язки ТС Відділ містобудування та архітектури виконавчих органів Дрогобицької міської ради листом № 116 від 12 квітня 2023 року повідомив технічного директора ПрАТ «Львівобленерго» та начальника південного РЕМ ПрАТ «Львівобленерго» про видачу цих паспортів прив`язки для розміщення стаціонарних тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності за вищезазначеними адресами та зазначив, що відповідно до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 укладення договорів на користування земельними ділянками не передбачено.

Безпідставне анулювання паспортів прив`язки тимчасових споруд за 11-ма адресами у місті призводить до зупинення підприємницької діяльності позивача, що тягне за собою такі наслідки як втрата прибутку від здійснення господарської діяльності, неможливість виплати заробітної плати персоналу, простій обладнання, яке потребує постійного обслуговування, введення простою, а також неможливості виконання зобов`язань перед контрагентами, які мали забезпечувати діяльність торгових точок у місті Дрогобич.

Отже, приймаючи рішення про зобов`язання відповідних посадових осіб анулювати та анульовуючи паспорти прив`язки ТС № 34/2023-44/2023, за відсутності на те законних підстав, відповідачі порушили принцип належного урядування, який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

19 липня 2023 року Товариство звернулося до суду із заявою про забезпечення позову та просило застосувати заходи забезпечення позову, а саме:

- зупинити дію оскаржуваного наказу № 35 Відділу містобудування та архітектури виконавчих органів Дрогобицької міської ради «Про анулювання паспортів прив`язок тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» від 07.06.2023;

- заборонити Виконкому Дрогобицької міської Ради видавати паспорти прив`язки тимчасових споруд за такими адресами: АДРЕСА_1 в м. Дрогобичі, вул. Грушевського,89/1 в м. Дрогобичі, вул. Пилипа Орлика,1 в м. Дрогобичі, вул. Грушевського,44/3 в м. Дрогобичі, вул. Грушевського,83 в м. Дрогобичі, вул. Самбірська,78 в м. Дрогобичі, вул. В. Великого, 7а в м. Дрогобичі, вул. Грушевського,3 в м. Дрогобичі, вул. В. Великого,2/2 в м. Дрогобичі, вул. Грушевського,148;

- заборонити Виконкому Дрогобицької міської Ради Департаменту та будь-яким іншим особам приймати рішення по демонтажу тимчасових споруд, що встановлені Позивачем, за адресами у м. Дрогобич: вул. Грушевського, 3, вул. Грушевського, 136 та вул. Грушевського, 83 та/або вчиняти будь-які дії щодо демонтажу чи знесення тимчасових споруд, що встановлені Позивачем, за адресами у м. Дрогобич: вул. Грушевського,3 , вул. Грушевського, 136 та вул. Грушевського, 83.

Заяву обґрунтовувало тим, що з доданих до відзиву доказів видно, що усі вони стосуються вимог про позбавлення права позивача на розміщення за відповідними адресами у місті Дрогобичі тимчасових споруд, демонтажу встановлених споруд та встановленням за цими адресами інших об`єктів інфраструктури. Реальність намірів відповідача провести роботи по демонтажу встановлених позивачем тимчасових споруд підтверджується й доданим ним до відзиву Рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міських ради від 17.07.20214 № 113, у підтвердження підставності вчинення таких дій. Окрім того, надані звернення мешканців м. Дрогобича від 03.05.2023, від 01.05.2023 звернення депутата Дрогобицької міської ради Каркевича О. Ю. від 10.06.2023, скарга АО «Лекс Вектор» від 21.06.2023. Отже, Дрогобицька міська рада, додавши до відзиву вказані документи, підтверджує побоювання позивача про те, що якщо заходи забезпечення заявленого позову не будуть застосовані, то є очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення судом рішення у цій справі.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову у справі за позовом ТОВ «Львівський хлібопекарський комплекс» до Дрогобицької міської ради, міського голови Дрогобицької міської ради Тараса Кучми, Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, про визнання протиправними рішень.

Зупинено дію наказу Відділу містобудування та архітектури виконавчих органів Дрогобицької міської ради «Про анулювання паспортів прив`язок тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» № 35 від 07.06.2023 - до набрання рішенням у цій справі законної сили.

Заборонено Виконавчому комітету Дрогобицької міської ради видавати паспорти прив`язки тимчасових споруд за такими адресами: АДРЕСА_1 в м. Дрогобичі, вул. Грушевського, 89/1 в м. Дрогобичі, вул. Пилипа Орлика,1 в м. Дрогобичі, вул. Грушевського, 44/3 в м. Дрогобичі, вул. Грушевського,83 в м. Дрогобичі, вул. Самбірська,78 в м. Дрогобичі, вул. В.Великого,7а в м. Дрогобичі, вул. Грушевського,3 в м. Дрогобичі, вул. В.Великого,2/2 в м. Дрогобичі, вул. Грушевського,148 - до набрання рішенням у цій справі законної сили.

Заборонено Виконавчому комітету Дрогобицької міської Ради та будь-яким іншим особам приймати рішення по демонтажу тимчасових споруд, що встановлені позивачем, за адресами у м. Дрогобич: вул. Грушевського,3, вул. Грушевського,136 та вул. Грушевського,83 та/або вчиняти будь-які дії щодо демонтажу чи знесення тимчасових споруд, що встановлені позивачем, за адресами у м. Дрогобич: вул. Грушевського,3, вул. Грушевського,136 та вул. Грушевського,83 - до набрання рішенням у цій справі законної сили.

Ухвала мотивована тим, що до моменту прийняття і набрання законної сили судовим рішенням у цій справі можуть бути порушені права позивача на здійснення господарської діяльності, оскільки демонтаж тимчасових споруд унеможливить реалізацію цього права; суд взяв до уваги доводи заявника про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам і охоронюваним законом інтересам до ухвалення рішення суду, враховуючи те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Суд врахував твердження заявника стосовно того, що у відзиві відповідач обґрунтовує законність прийнятого наказу зверненнями громадян та депутатів, в яких є прохання про демонтаж встановлених позивачем тимчасових споруд з одночасним встановленням за цими ж адресами інших об`єктів інфраструктури. Суд погодився з доводами про те, що незастосування заходів забезпечення позову може мати своїм наслідком прийняття рішення або вчинення дій з демонтажу тимчасових споруд позивача у місті Дрогобичі, за рахунок міського бюджету з наступним відшкодуванням суб`єктами господарювання видатків на демонтаж, евакуацію та охорону на штрафному майданчику.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, її оскаржила Дрогобицька міська рада, яка вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята без урахування фактичних обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому просила скасувати ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивачем не обґрунтовано належними доказами наявність підстав для задоволення позову. Також, зупинення дії оскаржуваного наказу № 35 Відділу містобудування та архітектури виконавчих органів Дрогобицької міської ради «Про анулювання паспортів прив`язок тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» від 07.06.2023 фактично задовольняє позовні вимоги до розгляду справи по суті, а заборонами вчиняти дії та приймати рішення є протиправним втручанням в дискреційні повноваження відповідача.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, вважаючи, що ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою, вмотивованою та такою, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Вказує зокрема на те, що доводи заяви про забезпечення позову підтверджені належними доказами, які долучені зокрема до відзиву на позовну заяву, та є співмірними із можливими негативними наслідками заподіяння позивачу шкоди. Голослівним є твердження апелянта про те, що позивач ще не розпочав господарської діяльності.

У судовому засіданні представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги з аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. Представники позивача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представники інших осіб, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, що відповідно до приписів частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

За приписами статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (частини четверта - шоста статті 154 КАС України).

Відповідно до статті 151 КАС України, якою визначено види забезпечення позову, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову; що є очевидними ознаки протиправності рішення; з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

В абзаці другому пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» вказано, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Згідно з Рекомендацією NR (89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, де вказано, що рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Також суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті, яке фактично ґрунтується на тих самих аргументах, які покладені в підстави позову, є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 14 січня 2022 року в справі № 160/10672/21.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 29.01.2020 у справі № 640/9167/19, від 16.03.2020 у справі № 640/4769/19, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Також, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Як видно із матеріалів справи, Товариство не надало жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування видів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на припущення щодо неправомірності дій третіх осіб не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Також заявником не надані будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Товариства до ухвалення рішення у справі, як і відсутні дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів забезпечення позову, очевидні ознаки протиправності рішень, дії чи бездіяльності відповідача, щодо ймовірності понесення позивачем певних матеріальних збитків.

З цього приводу колегія суддів враховує доводи апелянта про те, що Товариство ще не розпочало провадження господарської діяльності, а відтак не відповідають фактичним обставинам справи й доводи суду першої інстанції про те, що безпідставне анулювання паспортів прив`язки тимчасових споруд за 11-ма адресами у місті призводить до зупинення підприємницької діяльності позивача, що тягне за собою такі наслідки як втрата прибутку від здійснення господарської діяльності, неможливість виплати заробітної плати персоналу, простій обладнання, яке потребує постійного обслуговування, введення простою, а також неможливості виконання зобов`язань перед контрагентами, які мали забезпечувати діяльність торгових точок у місті Дрогобич; при цьому, фотографії встановлених тимчасових споруд вказаних висновків не спростовують.

Відповідно до пункту 44 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Також, згідно з підпунктом 7 пункту «а» статті 30 цього Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо організації благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Відтак, забезпечення позову шляхом заборони виконкому Дрогобицької міської Ради видавати паспорти прив`язки тимчасових споруд та заборонити виконкому Дрогобицької міської Ради Департаменту та будь-яким іншим особам приймати рішення по демонтажу тимчасових споруд, що встановлені позивачем, є втручанням та непропорційним обмеженням судом дискреційних повноважень органів місцевого самоврядування, наданих їм відповідно до закону; є перешкоджанням їхньої діяльності та відповідних уповноважених органів на виконання організації благоустрою міста, тобто є втручанням у діяльність таких осіб та органів.

А застосування заходу забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу № 35 Відділу містобудування та архітектури виконавчих органів Дрогобицької міської ради «Про анулювання паспортів прив`язок тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» від 07.06.2023 фактично підмінює собою судове рішення щодо визнання протиправним та скасування вказаного наказу, тобто задовольняє собою позовні вимоги, що суперечить самій суті та меті забезпечення позовних вимог.

Вказане відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 та правовій позиції Верховного Суду, висловленій зокрема у постанові від 21.10.2021 у справі № 640/7985/21.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач не довів необхідність вжиття застосованих судом заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, а застосовані заходи є такими, що суперечать приписам частини другої статті 151 КАС України, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а в задоволенні заяви ТОВ «Львівський хлібопекарський комплекс» Оскар-Захід» про забезпечення адміністративного позову необхідно відмовити.

Згідно із частиною першоюстатті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо забезпечення адміністративного позову, через що ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати з прийняттям постанови, якою клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову задовольнити та скасувати вжиті згідно з ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року заходи забезпечення позову.

Керуючись статтями 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Дрогобицької міської ради задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року про забезпечення позову в адміністративній справі № 380/13742/23 скасувати.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський хлібопекарський комплекс» про забезпечення позову в адміністративній справі № 380/13742/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський хлібопекарський комплекс» до Дрогобицької міської ради, міського голови Дрогобицької міської ради Тараса Кучми, Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про визнання рішень протиправними відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Постанова складена у повному обсязі 06 листопада 2023 року.