Постанова

від 25.10.2023 по справі 260/5497/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/5497/23 пров. № А/857/14451/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Ільчишин Н. В.,

з участю секретаря судового засідання Вовка А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року (прийняту у м. Ужгороді суддею Гаврилком С. Є.; дата складення ухвали у повному обсязі не вказана) про забезпечення позову в адміністративній справі № 260/5497/23 за позовом ОСОБА_2 до Ужгородської міської ради Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , про визнання протиправним рішення,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2023 року ОСОБА_2 (далі також - позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просила визнати протиправним і нечинним рішення L сесії Ужгородської міської ради VII скликання № 2055 від 23 липня 2020 року "Про затвердження детального плану території, обмеженої вулицями Олександра Капуша, Капушанською, Олександра Радищева та Слов`янською набережною" в частині затвердження детального плану території, що стосується земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:17:001:0490 за адресою: АДРЕСА_1 , що була утворена в результаті об`єднання земельної ділянки кадастровий помер 2110100000:17:001:0018 (адреса ділянки: АДРЕСА_1 (пп. 5/5)), земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:17:001:0031 (адреса ділянки: АДРЕСА_1 ) та земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:17:001:0039 (адреса ділянки: АДРЕСА_1 ).

04.07.2023 позивач подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом:

- заборони ОСОБА_1 виконувати будь-які види будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:17:001:0490 за адресою: АДРЕСА_1 в до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі;

- заборони Управлінню містобудування та архітектури Ужгородської міської ради надавати містобудівні умови і обмеження або будівельний паспорт забудови земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:17:001:0490 за адресою: АДРЕСА_1 в до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі;

- заборони Державній інспекції архітектури та містобудування України та її структурним підрозділам, посадовим та службовим особам, органам державного архітектурно-будівельного контролю та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо надання та реєстрації дозвільних документів на виконання будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:17:001:0490 за адресою: АДРЕСА_1 в до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Заява обґрунтована тим, що на суміжній з нею земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:17:001:0490 за адресою: АДРЕСА_1 (до об`єднання це були три земельній ділянки: кадастровий номер 2110100000:17:001:0018 (адреса ділянки за даними ДЗК: АДРЕСА_1 (пп. 5/5)), кадастровий помер 2110100000:17:001:0031 (адреса ділянки за даними ДЗК: Закарпатська область, Ужгород, набережна Слов`янська), кадастровий номер 2110100000:17:001:0039 (адреса ділянки за даними ДЗК: АДРЕСА_1 ) розпочались активні будівельні роботи (проводяться земельні роботи та риття котловану). Водночас, при прийнятті оскаржуваного рішення L сесії Ужгородської міської ради VII скликання № 2055 від 23 липня 2020 р. процедура громадських слухань не була дотримана, що відповідно є підставою для визнання відповідного рішення протиправним. А при розробці детального плану території, обмеженої вулицями О. Капуша, Капушапською (Перемоги), ОСОБА_3 та Слов`янською набережною, не були враховані вимоги чинного законодавства щодо встановлення охоронних та санітарно-захисних зон вздовж водопровідних і каналізаційних мереж. Також, факт здійснення будівельних робіт на відповідній земельній ділянці без наявності дозвільних документів підтверджується кримінальним провадженням № 12023078030000427, внесеним до ЄРДР 17 травня 2023 року по статті 356 КК України (самоправство) у зв`язку із незаконними діями гр. ОСОБА_1 . При цьому, продовження будівельних робіт на відповідній земельній ділянці і розміщення будівлі в межах охоронної зони каналізаційної та водопровідної мереж, може мати серйозні негативні наслідки, зокрема: пошкодження інженерних мереж. Розміщення будівлі на каналізаційній та водопровідній мережі може призвести до проривів, руйнування трубопроводів та витоків, що загрожує нормальному функціонуванню систем централізованого водопостачання та каналізації; відсутності послуг водопостачання; небезпеки аварійних ситуацій; екологічної та санітарно-епідеміологічної катастрофи.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у разі реалізації проекту будівництва до завершення розгляду справи, можливе проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за третіми особами (фізичними та юридичними особами), які в даних правовідносинах можуть виступатимуть добросовісними набувачами, що також може призвести до того, що ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів стане неможливим. До того ж, вжиття заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження існуючого становища та дозволить уникнути негативних наслідків, таких як руйнація прилеглих будинків та споруд. Таким чином, суд вважав, що, у цьому випадку, шкода від зупинення виконання будівельних робіт буде значно меншою.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, її оскаржив ОСОБА_1 , який вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права та з помилковим застосуванням норм матеріального права. Тому просив ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що постановлення оскаржуваної ухвали носить формальний та штучний характер, оскільки забудова земельних ділянок третьої особи та заперечення такої забудови носить характер виключно цивільного, а не публічно-правового спору, та не має жодного стосунку до заявлених вимог. Передчасним є твердження про обґрунтованість заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки на цьому етапі висновки суду першої інстанції про наявність порушеного права позивача зроблені бути не можуть. Також вказує на те, що із позову не слідує, що предметом оскарження є вихідні дані чи дозвільні документи на предмет забудови земельної ділянки третьої особи. Вказує на те, що повна заборона у видачі чи реєстрації третій особі дозвільних документів не є обґрунтованою, оскільки по своїй суті є свавільним втручанням у права та інтереси власника ділянки. У провадженні де він не є стороною, і де не порушується питання захисту права власності чи іншого речового права. Зазначає, що конкретні докази на підтвердження порушення санітарних відстаней, охоронних зон чи пошкодження інженерних мереж, а також їх співвідношенням із оскаржуваною містобудівною документацією, та забороною на видачу третій особі дозвільних документів та вихідних даних, позивачем не надано та не наведено, тому суд першої інстанції був позбавлений можливості відповідні обставини самостійно оцінити, а також будь-яким чином спрогнозувати навіть ймовірні ризики.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, вважаючи, що ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та такою, що прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Тому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Вказує зокрема на те, що встановлена судом заборона на здійснення будівельних робіт, заборона на надання вихідних даних і дозвільних документів на будівництво в жодному разі не є штучною, але, водночас, є співмірною з тими негативними наслідками, що можуть мати місце якщо будівельні роботи будуть продовжені.

Зазначає, що вона проживає по сусідству з територією, охопленою детальним планом, а також враховуючи, що вона проживає у місті Ужгород, вона належить до числа неперсоніфікованих суб`єктів на яких безумовно поширюються і впливають положення детального плану території, обмеженої вулицями О. Капуша, Перемоги, Радіщева та Слов`янською набережною у місті Ужгороді, який в свою чергу затверджений оскаржуваним рішенням L сесії Ужгородської міської ради VII скликання № 2055 від 23 липня 2020 р., тому вона має право оскаржувати рішення L сесії Ужгородської міської ради VII скликання № 2055 від 23 липня 2020 року.

Вказує на те, що у заяві про забезпечення позову позивач належним чином обґрунтував необхідність застосування заходів забезпечення позову, а також необхідність застосування кількох заходів забезпечення. Що ж стосується доказів порушення санітарних відстаней, охоронних зон чи пошкодження інженерних мереж, а також їх співвідношенням із оскаржуваною містобудівною документацією, то насправді у матеріалах справи наявна значна кількість доказів, які підтверджують наявність комунікацій на земельних ділянках (зокрема, відповіді на адвокатські запити, схеми-додатки до детального плану тощо), які має намір забудувати третя особа по справі ОСОБА_1 , розміри виритого для будівництва котловану (фотокопії додані до позовної заяви), та, відповідно, ймовірність суттєвих негативних наслідків для навколишнього природного середовища, порушення безпеки та нанесення збитків громаді м. Ужгород, в тому числі і позивачці, яка проживає поруч із відповідними земельними ділянками.

Крім того, такий спосіб забезпечення як заборона щодо надання та реєстрації дозвільних документів на виконання будівельних робіт, що був застосований судом першої інстанції, безпосередньо пов`язаний з предметом спору, оскільки рішення про затвердження детального плану оскаржується саме у частині затвердження детального плану території, що стосується території земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:17:001:0490.

25 жовтня 2023 року представник третьої особи ОСОБА_1 адвокат Глеба П. О. подав до суду заяву про відкладення розгляду справи через неможливість його участі у зв`язку із поганим самопочуттям.

Розглянувши вказану заяву, колегія суддів дійшла висновку, що заява не може бути задоволена з таких підстав.

Як видно з матеріалів цієї справи, участь у судовому розгляді вказаної справи брав виключно представник третьої особи ОСОБА_1 адвокат Глеба П. О.

Водночас, жодні докази щодо неможливості його участі в судовому засіданні 25 жовтня 2023 року, у зв`язку з поганим самопочуттям, ним до заяви не додано.

Крім того, колегія суддів враховує й те, що явка третьої особи та його представника не визнана судом обов`язковою, що основною умовою для відкладення розгляду справи є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що матеріали адміністративної справи чітко відображають правову позицію третьої особи, його доводи і обґрунтування є в апеляційній скарзі, а тому є достатніми для вирішення питання по суті апеляційних вимог та прийняття законного та обґрунтованого судового рішення. Тобто, є можливим апеляційний розгляд справи у відсутності третьої особи та його представника.

Також колегія суддів враховує скорочені строки апеляційного розгляду вказаної категорії справ, як і те, що розгляд справи уже неодноразово відкладався.

А відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За приписами статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (частини четверта - шоста статті 154 КАС України).

Відповідно до статті 151 КАС України, якою визначено види забезпечення позову, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову; що є очевидними ознаки протиправності рішення; з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

У абзаці другому пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» вказано, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що позивач звернулася з позовом про визнання протиправним та нечинним рішення L сесії Ужгородської міської ради VII скликання № 2055 від 23 липня 2020 р. "Про затвердження детального плану території, обмеженої вулицями О. Капуша, Капушанською, О. та Слов`янською набережною" в частині затвердження детального плану території, що стосується земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:17:001:0490 за адресою: АДРЕСА_1 , що була утворена в результаті об`єднання земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:17:001:0018 (адреса ділянки: АДРЕСА_1 (пп. 5/5)), земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:17:001:0031 (адреса ділянки: Закарпатська область, Ужгород, набережна Слов`янська) та земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:17:001:0039 (адреса ділянки: АДРЕСА_1 ).

Позовні вимоги ґрунтує тим, що на суміжній з нею земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:17:001:0490 за адресою: АДРЕСА_1 (до об`єднання три земельній ділянки: кадастровий номер 2110100000:17:001:0018 (адреса ділянки за даними ДЗК: АДРЕСА_1 (пн. 5/5)), кадастровий помер 2110100000:17:001:0031 (адреса ділянки за даними ДЗК: Закарпатська область, Ужгород, набережна Слов`янська), кадастровий номер 2110100000:17:001:0039 (адреса ділянки за даними ДЗК: АДРЕСА_1 ) розпочались активні будівельні роботи.

Відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру власником земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:17:001:0490 за адресою: АДРЕСА_1 в є ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене та те, що спірне рішення оскаржується саме у частині затвердження детального плану території, що стосується забудови території земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:17:001:0490, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що забезпечення позову у спосіб вказаний позивачем, безпосередньо пов`язаний з предметом спору.

Відповідно достатті 1 пункту 3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Відповідно до статті 19 частини 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Відповідно до статті 1 частини 1 пункту 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» фізична або юридична особа фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні.

З наведеного видно, що отримання забудовником містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, на підставі детального плану, надасть можливість розпочати будівництво.

Колегія суддів зазначає, що згідно протоколу обстеження об`єкту будівництва по Слов`янській наб., 17в в м. Ужгород, робочою комісією Ужгородської міської ради встановлено, що з огляду на виконані роботи з розриття ґрунту забудовником можливо не буде дотримано охоронні зони та/або безпосередньо пошкоджено загальноміські інженерні мережі, у разі порушення яких, можливі суттєві негативні наслідки навколишнього природного середовища, порушення безпеки та нанесення збитків громаді м. Ужгород.

Таким чином, незалежно від того який саме об`єкт має намір збудувати ОСОБА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:17:001:0490, і, відповідно, незалежно від того який дозвільний документ він буде отримувати ці документи будуть базуватися на будівельному паспорті або на містобудівних умовах і обмеженнях, які в свою чергу мають видаватися на підставі містобудівної документації на місцевому рівні, якою в даному випадку є оскаржуваний детальний план.

А це в свою чергу означає, що спосіб забезпечення як заборона щодо надання та реєстрації дозвільних документів на виконання будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:17:001:0490, безпосередньо пов`язаний з предметом спору, оскільки рішення про затвердження детального плану оскаржується саме у частині затвердження детального плану території, що стосується території земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:17:001:0490.

Відповідно до статті 37 частини 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що за наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

Тобто, дозвіл на виконання будівельних робіт надає замовнику та генеральному підряднику чи підряднику право на виконання підготовчих робіт і будівельних робіт на відповідних об`єктах будівництва, в тому числі і на вчинення будь-яких дій у межах будівельного майданчика, тому суд з доводами позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до реалізації запланованого проекту будівництва на відповідній земельній ділянці, що, в свою чергу, повністю знівелює можливість захисту прав і інтересів держави у випадку прийняття судом рішення про задоволення його позову.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що пунктом 1постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що позбавляє можливості здійснювати заходи державного архітектурно-будівельного контролю та проводити позапланову перевірку на об`єкті будівництва.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.07.2023, залишеною без змін ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 28.09.23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/114019287), задоволено клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури у кримінальному провадженні № 1202307803000427, відомості про кримінальне правопорушення в якому 17.05.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, та накладено арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:17:001:0490, яка перебуває у власності ОСОБА_1 у вигляді заборони користування, у тому числі шляхом накладення заборони на проведення будь-яких будівельних робіт на цій ділянці. При цьому суди констатували, що органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 проводить будівельні роботи на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:17:001:0490 за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до протоколу щодо обстеження об`єкту самочинного будівництва по Слов`янській набережній 17В в м. Ужгороді від 22.06.2023, проведеної робочою комісією Ужгородської міської ради, утвореною на підставі розпорядження міського голови «Про робочу групу» від 22.06.2023 № 359, проведено огляд відповідного будівельного майданчика на предмет законності виконання будівельних робіт. Робочою групою з`ясовано, що відповідно до наявної інформації з КП «Водоканал м. Ужгород» на вищевказаній земельній ділянці розташовані балансові мережі підприємства: водогін Д-500 та самопливний каналізаційний колектор Д-1200 мм. та поруч із земельною ділянкою проходить напірний каналізаційний колектор від 1,5 до 2 м. На об`єкт будівництва «Будівництво індивідуального житлового будинку Слов`янська Набережна, м. Ужгород зареєстровано повідомлення щодо виконання підготовчих робіт ЖЗК020230616607 від 21.06.2023. Інші дозвільні документи на об`єкт не реєструвались. У ході огляду об`єкту будівництва встановлено, що його замовником, є гр. ОСОБА_1 , по периметру будівельного майданчика встановлено огорожу, виконано підготовчі роботи з зачистки земельної ділянки та виконуються будівельні роботи з розриття ґрунту ймовірно для фундаментів, які виконуються без відповідного дозвільного документу. Таким чином, є достатні підстави вважати, що в ході проведення відповідних робіт може бути заподіяна значна шкода громадським інтересам та інтересам окремих фізичних осіб.

Тобто і у межах кримінального провадження №1202307803000427, відомості про кримінальне правопорушення в якому 17.05.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, суди встановили факти здійснення будівельних робіт на території по якій проходять міські комунікації, а також прийшли до висновку, що у результаті таких робіт може бути заподіяна значна шкода громадським інтересам та інтересам окремих фізичних осіб.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в разі реалізації проекту будівництва до завершення розгляду справи, можливе проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за третіми особами (фізичними та юридичними особами), які в даних правовідносинах можуть виступатимуть добросовісними набувачами, що також може призвести до того, що ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів стане неможливим.

До того ж, вжиття заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження існуючого становища та дозволить уникнути негативних наслідків, таких як руйнація прилеглих будинків та споруд.

Таким чином, суд вважає, що, в даному випадку, шкода від зупинення виконання будівельних робіт буде значно меншою.

При цьому, фінансові права забудовника можуть зазнати ще більших порушень у разі продовження будівництва з порушеннями будівельних норм та стандартів.

Аналогічна думка міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року в справі № 826/10936/18.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову також може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а також інших осіб до ухвалення рішення в цій справі неможливості захисту цих прав та інтересів без вжиття таких заходів.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, що відповідно до статті 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року про забезпечення позову в адміністративній справі № 260/5497/23 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Постанова складена у повному обсязі 06 листопада 2023 року.