Ухвала

від 03.11.2023 по справі 209/1871/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

Справа № 209/1871/23

Провадження № 2/209/668/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2023 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Решетник Т.О.,

за участю секретаря судового засідання Ухліної В.О.,

розглянувшиу відкритомупідготовчому судовомузасіданні взалі судуу м.Кам`янське в загальномупозовному провадженніклопотання представникавідповідача ОСОБА_1 адвоката Машошиної А.О. про компенсацію понесених відповідачем витрат пов`язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій Позивача по цивільній справі № 209/1871/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,Третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог:Управління (служба)у справахдітей Кам`янськоїміської ради,про позбавленнябатьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

13.04.2023позивач ОСОБА_2 звернувся досуду звищевказаним позовом,в якомупросить суд:позбавити ОСОБА_1 (паспортсерії НОМЕР_1 )батьківських праввідносно дочки- ОСОБА_3 (свідоцтвопро народженнясерії НОМЕР_2 від 18.10.2009року,місце народження:Україна,Дніпропетровська область,місто Дніпродзержинськ;актовий запис749 від13.10.2009зареєстрований Дніпровськимвідділом реєстраціїактів цивільногостану Дніпродзержинськогоміського управлінняюстиції Дніпропетровськоїобласті).Позбавити ОСОБА_1 (паспортсерії НОМЕР_1 )батьківських праввідносно дочки- ОСОБА_4 (Свідоцтвопро народженнясерії НОМЕР_3 від 27.07.2012року,місце народження:Україна,Дніпропетровська область,місто Дніпродзержинськ;актовий запис458 від27.07.2012зареєстрований Дніпровськимвідділом реєстраціїактів цивільногостану Дніпродзержинськогоміського управлінняюстиції уДніпропетровської області).

Ухвалою суду від 13.06.2023 дану позовну заяву судом позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження..

Ухвалою суду від 11.10.2023 за заявою позивача ОСОБА_2 дану позовну заяву було залишено без розгляду.

16.10.2023 на електронну адресу суду, через систему «Електронний суд», представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Машошина А.О. надіслала клопотання про ухвалення додаткового рішення по справі № 209/1871/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління (служба) у справах дітей Кам`янської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

Ухвалою суду від 17.10.2023 задоволено заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Машошиної А.О. про залишення без розгляду подане нею до суду 16.10.2023 клопотання про ухвалення додаткового рішення по справі № 209/1871/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління (служба) у справах дітей Кам`янської міської ради, про позбавлення батьківських прав. Клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Машошиної А.О. про ухвалення додаткового рішення по справі № 209/1871/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління (служба) у справах дітей Кам`янської міської ради, про позбавлення батьківських прав, залишено без розгляду.

16.10.2023 на електронну адресу суду, через систему «Електронний суд», представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Машошина А.О. надіслала клопотання про компенсацію понесених відповідачем витрат пов`язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій Позивача по цивільній справі № 209/1871/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління (служба) у справах дітей Кам`янської міської ради, про позбавлення батьківських прав. На обгрунтування даного клопотання зазначає, в провадженні судді Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходиться справа № 209/1871/23 за позовом ОСОБА_2 (далі-Позивач) до ОСОБА_1 (далі Відповідач), 3-я особа- Служба у справах дітей Кам`янської міської ради, про позбавлення батьківських прав. 11 жовтня 2023 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області прийняв ухвалу про закриття провадження по справі у зв`язку з клопотанням Позивача від 11.10.2023 року про залишення позовної заяви без розгляду. Відповідач поніс витрати пов`язані з розглядом справи в наслідок необґрунтованих дій Позивача. Посилаючись на вимоги ст. 142 ЦПК України, просить суд: Стягнути з ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_4 , Позивача у справі № 209/1871/23, компенсацію понесених Відповідачем витрат пов`язаних з розглядом справи в наслідок необґрунтованих дій Позивача на користь ОСОБА_5 РНОКПП НОМЕР_5 , в сумі 20000 тисяч гривень (двадцять тисяч гривень 00 копійок). До даної клопотання представником додано: копію договору про надання правової допомоги від 05.09.2022 року; копію додаткової угоди №1 від 05.07.2023 року; копію акту наданих послуг від 13.10.2023 р.; докази надсилання клопотання сторонам по справі.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

На підставі викладеного, враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, керуючись ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши зміст поданої заяви представником відповідача та долучених доказів, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України). Згідно із частиною першої, пункту 1 частини третьоїстатті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3ст.133 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно з ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

А відповідно до ч.8ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини 1статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження№ 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

За своєю юридичною природою, договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, зміст якого розкривається главою 63 ЦК України і за загальним правилом, перед його укладенням сторони користуються свободою розсуду щодо визначенні його умов, однак з врахуванням, серед іншого, вимог розумності та справедливості (ст. ст. 6,627 ЦК України).

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-pп/2009 y справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 59 Конституції України передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах пощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

У постанові від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19 Верховний Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу «pacta sunt servanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

В силу вимог ч. 6ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ч. 4ст. 263 ЦПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Крім того, як встановлено приписами ч. 4ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 2ст.137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК У країни, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В силу частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому, неспівмірність витрат на правничу допомогу й передбачених законом критеріїв є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання. Кодексом не передбачено можливості суду ініціювати питання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Основними критеріями визначення та розподілу судових витрат є їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Схожі правові висновки викладені в пунктах 33, 34 та 37 додаткової постанови Великої Палати ВС від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19.

Велика Палата ВС зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати ВС від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати ВС від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) також акцентувала увагу на те, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

Таким чином суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалося від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.

Суд звертає увагу, що під час розгляду заяви про компенсацію витрат на правову допомогу в справі № 209/1871/23 від представника позивача будь-якої заяви про зменшення витрат на правничу допомог не надходило.

Тому в даній справі суд перевіряє реальність адвокатських послуг та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Судом встановлено, що 16.10.2023 на електронну адресу суду, через систему «Електронний суд», представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Машошина А.О. звернулася до суду із заявою про компенсацію витрат на правову допомогу, пов`язаних з розглядом цивільної справи № 209/1871/23 в розмірі 20000 грн. Правовою підставною поданої заяви зазначила ч. 5 ст. 142 ЦПК України. До даного клопотання представником відповідача додано: копію договору про надання правової допомоги від 05.09.2022 року; копію додаткової угоди №1 від 05.07.2023 року; копію акту наданих послуг від 13.10.2023 р.; докази надсилання клопотання сторонам по справі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.06.2018 у справі 826/1216/16 акцентувала увагу на те, що необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Дослідивши матеріали справи та додані до заяви докази, суд дійшов висновку, що представником відповідача не надано до суду належних та достатніх у розумінні статей 77, 80 ЦПК України доказів проведених з особою, яка надавала правничу допомогу, розрахунків за надані послуги. Зокрема, представником відповідача до заяви про компенсацію понесених ним витрат пов`язаних з розглядом справи не долучено квитанції до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки. З огляду на викладені обставини у їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що заява представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Машошиної А.О. про компенсацію понесених відповідачем витрат пов`язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій Позивача є необґрунтованою та підстави для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу за цією заявою відсутні.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 11-13, 76 -83, 133, 137, 141, 142, 260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити представнику відповідача ОСОБА_1 адвокату Машошиній А.О. у задоволенні клопотання про компенсацію понесених відповідачем витрат пов`язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій Позивача по цивільній справі № 209/1871/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління (служба) у справах дітей Кам`янської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасники справи, яким ухвала не була вручена у день її проголошення або складання, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної копії ухвали.

Суддя Т.О. Решетник