Рішення

від 31.10.2023 по справі 904/3333/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2023м. ДніпроСправа № 904/3333/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Брагінець В.П. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донпроммаш", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором про закупівлю в розмірі 96 665,85 грн.

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донпроммаш", м. Дніпро

про стягнення штрафу в розмірі 12 884,43 грн. за договором про закупівлю

Представники:

Від позивача за первісним позовом: не з`явився

Від відповідача за первісним позовом: Мельник М.С., ордер серії АЕ № 1209795 від 04.07.2023, адвокат

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донпроммаш" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення заборгованості за договором про закупівлю № 21224 від 31.05.2021 в розмірі 96 665,85 грн., з яких:

- 90 309,84 грн. - основний борг,

- 1 652,67 грн. - пеня,

- 4 703,34 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою від 03.07.2023 позовну заяву залишено без руху.

06.07.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 11.07.2022 прийнято позовну заяву прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

25.07.2023 від Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" надійшла зустрічна позовна заява до Товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донпроммаш" про стягнення штрафу в розмірі 12 884,43 грн. за договором про закупівлю № 21224 від 31.05.2021.

Крім того, 25.07.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він проти позову заперечив.

Ухвалою від 27.07.2023 зазначену зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою від 27.07.2023 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/3333/23 за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 21.08.2023.

07.08.2023 від позивача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив на первісний позов.

11.08.2023 від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому він просить зменшити розмір штрафних санкцій на 50%.

16.08.2023 від позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив за зустрічним позовом.

21.08.2023 в підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 04.09.2023.

23.08.2023 від позивача за первісним позовом надійшла заява про зменшення суми позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача за первісним позовом 83 989,84 грн. основного боргу, 1 532,68 грн. - пені, 6 152,78 грн. - інфляційних втрат.

04.09.2023 в підготовчому засіданні позивач за первісним позовом підтримав уточнені позовні вимоги за первісним позовом, позицію, викладену у відзиві на зустрічний позов, підтримав.

Відповідач за первісним позовом зустрічний позов підтримав, заявив клопотання про відкладення підготовчого засідання для ознайомлення з новим розрахунком.

Ухвалою від 04.09.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 26.10.2023. Оголошено перерву в підготовчому засіданні до 02.10.2023.

11.09.2023 від відповідача за первісним позовом надійшли заперечення на заяву про зменшення первісних позовних вимог.

02.10.2023 позивач за первісним позовом підтримав уточнені позовні вимоги, надав заяву про визнання суми зустрічного позову та вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням ч.1 ст. 130 ГПК України шляхом покладення на відповідача за зустрічним позовом 50% судового здору, сплаченого за подання зустрічного позову.

Відповідач за первісним позовом зустрічний позов підтримав, проти первісного позову заперечив.

Ухвалою від 02.10.2023 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду по суті в засіданні на 16.10.2023.

16.10.2023 в судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті позовних вимог.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 31.10.2023.

Позивач за первісним позовом надав клопотання про розгляд справи без його участі.

31.10.2023 позивач за первісним позовом в судове засідання не з`явився.

Відповідач за первісним позовом зустрічний позов підтримав, проти первісного позову заперечив.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

31.10.2023 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем за первісним позовом грошових зобов`язань за договором про закупівлю № 21224 від 31.05.2021.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ.

Відповідач зазначив, що надання постачальником документів щодо якості на товар є обов`язковою умовою для виникнення у замовника обов`язку сплатити вартість поставленого товару.

Надані позивачем за первісним позовом накладні не містять відомостей про передачу документів, що підтверджують якість товару, таким чином, відповідач за первісним позовом вважає, що позивачем за первісним позовом не доведено, що строк оплати за договором є таким, що настав.

Відповідач за первісним позовом стверджує, що видаткова накладна № 46 від 10.06.2021, за якою зареєстрована податкова накладна №1 від 20.07.2021, не є предметом спору в даній справ, оскільки товар, що був поставлений згідно неї, повернутий позивачу відповідно до видаткової накладної (повернення) № 5 від 18.06.2021 в повному обсязі. Таким чином, права вимоги щодо поставки за видатковою накладною № 46 від 10.06.2021 та податковою накладною № 1 від 20.07.2021, у позивача за первісним позовом відсутні.

Поставка, здійснена за видатковою накладною № 48 від 20.07.2021, оплачена відповідачем за первісним позовом у повному обсязі, згідно платіжної інструкції № 513 від 30.09.2021, що не спростовується відповідачем за первісним позовом, отже дана видаткова накладна також не є предметом спору в даній справі.

Відповідач за первісним позовом проти нарахованих штрафних санкцій заперечив, зазначив, що, зважаючи на ненадання позивачем за первісним позовом документів, що підтверджують якість товару, нарахування штрафних санкцій є передчасним, оскільки строк оплати не настав.

Крім того, відповідач за первісним позовом зазначив, що сторони в п. 11.2. спірного договору погодилися, що прострочені замовником грошові зобов`язання, передбачені договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та 3% річних.

Також Відповідач за первісним позовом надав контррозрахунок пені.

ВІДПОВІДЬ ПОЗИВАЧА ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ НА ВІДЗИВ НА ПЕРВІСНИЙ ПОЗОВ.

Позивач за первісним позовом зазначив, що факт поставки товару позивачем за первісним позовом та прийняття такого товару відповідачем не заперечується останнім, ним було прийнято товар по якості та кількості, про що свідчать підписані обома сторонами видаткові накладні та товарно-транспортна накладна.

Також позивач за первісним позовом зазначив, що сторони в договорі не можуть відступити від положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, тому вважає нарахування 3% річних та інфляційних втрат правомірним.

В подальшому позивач за первісним позовом зменшив позовні вимоги, погодився з твердженням відповідача за первісним позовом про здійснення часткової оплати в розмірі 6 320,00 грн. за платіжною інструкцією № 854 від 16.08.2022 до погашення заборгованості за договором № 21224 від 31.05.2021.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА ЗА ЗУСТРІЧНИМ ПОЗОВОМ.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем за зустрічним позовом зобов`язань за договором про закупівлю № 21224 від 31.05.2021 в частині своєчасної поставки товару.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА ЗА ЗУСТРІЧНИМ ПОЗОВОМ.

Відповідач за зустрічним позовом зазначив, що несвоєчасна поставка товару спричинена порушенням позивачем за зустрічним позовом своїх обов`язків щодо своєчасної оплати товару та введенням воєнного стану в Україні.

Також відповідач за зустрічним позовом просить зменшити розмір штрафу на 50%.

02.10.2023 відповідач за зустрічним позовом надав заяву про визнання зустрічного позову, просив вирішити питання про розподіл судових витрат з урахуванням ч. 1 ст. 130 ГПК України.

ВІДПОВІДЬ ПОЗИВАЧА ЗА ЗУСТРІЧНИМ ПОЗОВОМ НА ВІДЗИВ НА ЗУСТРІЧНИЙ ПОЗОВ.

Позивач за зустрічним позовом зазначив, що посилання відповідача за зустрічним позовом на регулярне допущення замовником порушення грошових зобов`язань за поставлений товар є таким, що не відповідає дійсності, оскільки, станом на 19.07.202 у ПрАТ «ДТРЗ» були відсутні невиконані грошові зобов`язання переди ТОВ ВКФ «Донпроммаш», зокрема, прострочені, оскільки строки оплати є такими, що не настали.

Проти зменшення розміру штрафу позивач за зустрічним позовом заперечив.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: 1.Обставини укладення договору. 2. Факт поставки товару. 3.Умови оплати. Існування заборгованості. 4. Правомірність нарахування штрафних санкцій. 5. Правомірність нарахування штрафу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донпроммаш" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (замовник) укладено договір про закупівлю № 21224 від 31.05.2021, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність замовника товар, найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації (Додаток № 1) яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що визначені в цьому договорі.

Згідно з п.п. 1.2-1.4. договору найменування (асортимент) товару: запчастини до тепловозів ЧМЕ-3.

Кількість товару: згідно специфікації.

Ціна товару, що поставляється за договором, вказана в специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору.

Підтвердженням якості товару з боку постачальника є наступні документи: паспорт або сертифікат якості, які надаються постачальником товару замовнику при укладанні договору, та при постачанні товару на склад з кожною партією. Постачальник повинен надати замовнику сертифікати відповідності у разі, якщо товар підлягає обов`язковій сертифікації в Україні. (п. 2.2. договору).

Пунктом 2.6. договору встановлено, що замовник має право повернути постачальнику неякісний товар за його рахунок.

Загальна сума договору складає 6 571 309,85 грн., в т.ч. ПДВ 1 095 218,31 грн. (п. 3.1. договору).

Ціна цього договору може бути змінена за взаємною згодою сторін (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 4.2. договору, замовник здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 60 календарних днів з дня поставки товару та на підставі отриманого від постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної товарно-транспортної накладної, зареєстрованої належним чином, відповідно до норм чинного законодавства України, податкової накладної, документів щодо якості на товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній повинен бути код товару згідно УКТ ЗЕД.

Поставка товарів здійснюється партіями, не пізніше 5 календарних днів з дня отримання постачальником письмової заявки замовника (за допомогою факсимільного зв`язку, телеграмою, або шляхом передачі через e-mail пошту, яка зазначена в розділі 15 договору). Кількість та асортимент товару визначається в заявці замовника (заявка реєструється ініціатором договору в відповідному підрозділі, службі, відділі з обов`язковими реквізитами) (п. 5.1. договору).

У відповідності до п. 5.2. договору передача товару замовнику здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість партії товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством країни. Разом з видатково-прибутковою накладною постачальник зобов`язується надати замовнику 1 екземпляр товарно-транспортної накладної та за необхідності документи, визначені п. 6.3.6 даного договору. Датою поставки товару є дата фактичної передачі товару замовнику, яка зазначена в товарно-транспортній накладній на товар.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань. (п. 10.1. договору).

Сторони також уклали специфікацію № 1 до договору, в якій визначили найменування товару, креслення, одиниці виміру, кількість та вартість.

Додатковою угодою № 1 до спірного договору від 21.12.2021 сторони домовились викласти п. 10.1. договору в наступній редакції: Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань постачальником по поставці продукції згідно наданих замовником заявок в період дії договору та виконання замовником грошових зобов`язань по оплаті за отриману продукцію.

Постачальник виставив замовнику наступні рахунки на оплату: № 31 від 20.07.2021 на сум 86 047,20 грн., № 12 від 23.06.2022 на суму 11 472,00 грн., № 16 від 04.07.2022 на суму 21 128,40 грн., № 18 від 27.07.2022 на суму 64 741,44 грн., № 14 від 27.06.2022 на суму 17 208,00 грн.

Позивач за первісним позовом поставив відповідачу за первісним позовом товар, що підтверджується наступними видатковими накладними: № 46 від 10.06.2021 на суму 86 047,20 грн., № 15 від 27.07.2022 на суму 64 741,44 грн., № 9 від 23.06.2022 на суму 11 472,00 грн., № 11 від 27.06.2022 на суму 17 208,00 грн., № 13 від 04.07.2022 на суму 21 128,40 грн., № 48 від 20.07.2021 на суму 86 047,20 грн.

Вказані поставки також підтверджуються товарно-транспортними накладними: № 2707 від 27.07.2022 на суму 64 740,44 грн., № 0407 від 04.07.2022 на суму 21 128,40 грн., № 2706 від 27.06.2022 на суму 17 208,00 грн., № 2306 від 23.06.2022 на суму 11 472,00 грн.

Позивач за первісним позовом зареєстрував податкові накладні, докази чого містяться в матеріалах справи.

Разом із тим, відповідач за первісним позовом повернув позивачу за первісним позовом товар згідно видаткових накладних (повернення) № 5 від 18.06.2021 на суму 86 047,20 грн., №32/08 від 18.08.2022 на суму 24240,00 грн.

Також відповідач за первісним позовом частково сплатив вартість товару в розмірі 6 320,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 854 від 16.08.2022.

Таким чином, сума заборгованості за поставлений товар становить 83 989,84 грн.

Вказане стало причиною звернення позивача за первісним позовом до суду.

Позивач за зустрічним позовом посилається на порушення відповідачем за зустрічним позовом п. 5.1. спірного договору щодо поставки товару за специфікацією № 1.

Так, позивач за зустрічним позовом зазначив, що направив відповідачу за зустрічним позовом заявку на отримання товару № 15-01/912 від 19.07.2022, в якій просив поставити наступний товар: вставка фільтра 4403 330-1-04- 10 шт., муфта Перефлекс 20 шт., манжета ТК-3016-95СБ 10 шт., палець поршньовий Д67.08.43.00сб 12 шт., форсунка Д67.20.01.00 6 шт., клапан всмоктуючий ЦВТ Т328.40.142.00 4 шт, клапан нагнітаючий ЦВТ Т328.40.143.00 4 шт, клапан нагнітаючий ЦНТ Т328.40.171.00 8 шт, клапан нагнітаючий ЦВТ Т328.40.272.00 8 шт, теплообмінник Д67.37.01.00 1 шт.

Вказана заявка була направлена на електронну пошту відповідача за зустрічним позовом (а.с. 135-136).

Однак, відповідач відповідно до видаткової накладної № 15 від 27.07.2022 поставив товар вставка фільтра 4403 330-1-04- 10 шт., форсунка Д67.20.01.00 6 шт., на суму 64 741,44грн.

Позивач за зустрічним позовом зазначив, що відповідач за зустрічним позовом недопоставив йому товар муфта Перефлекс 20 шт., манжета ТК-3016-95СБ 10 шт., палець поршньовий Д67.08.43.00сб 12 шт., клапан всмоктуючий ЦВТ Т328.40.142.00 4 шт, клапан нагнітаючий ЦВТ Т328.40.143.00 4 шт, клапан нагнітаючий ЦНТ Т328.40.171.00 8 шт, клапан нагнітаючий ЦВТ Т328.40.272.00 8 шт, теплообмінник Д67.37.01.00 1 шт. на суму 257 688,65 грн. з ПДВ.

Внаслідок цього, позивач за зустрічним позовом нарахував на підставі п. 7.2. договору штраф у розмірі 12 884,43 грн. та звернувся до суду із зустрічним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що первісний позов та зустрічний позов підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Вказані положення кореспондуються із положеннями статті 265 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Щодо первісного позову.

Позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом 83 989,84 грн. - основного боргу, 1 532,68 грн. - пені, 6 152,78 грн. - інфляційних втрат.

Відповідач за первісним позовом доказів оплати вартості поставленого товару в розмірі 83 989,84 грн. не надав.

Таким чином, зважаючи на відсутність доказів оплати поставленого товару первісний позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 83 989,84 грн. підлягає задоволенню.

Суд не приймає заперечення відповідача за первісним позовом щодо того, що строк оплати товару не настав, оскільки всі необхідні документи позивач за первісним позовом відповідачу за первісним позовом передав, останній підписав видаткові накладні без зауважень, а також частково сплатив вартість товару.

Правомірність нарахування пені.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із наслідків порушення зобов`язання є оплата пені.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У випадку порушення своїх зобов`язань за даним Договором Сторони несуть відповідальність, визначену ним Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У разі порушення строків оплати, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня. (п. 7.4. договору

Позивач за первісним позовом нарахував 1 532,68 грн. грн. пені за загальний період прострочення з 07.09.2022 по 30.04.2023.

Господарський суд перевірив розрахунок пені, здійснений позивачем за первісним позовом та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Правомірність нарахування інфляційних втрат.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в розмірі 6 152,78 грн. нараховані за загальний період з 07.09.2022 по 21.08.2023.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат судом виявлено помилок не виявлено, тому позовна вимога є такою, що підлягає задоволенню у розмірі 6 151,78 грн.

Суд звертає увагу, що позивачем за первісним позовом допущено описку в прохальній частині заяви про зменшення суми позовних вимог та зазначено інфляційні втрати в розмірі 6 152,78 грн., однак в розрахунку останнім зазначено суму 6 151,78 грн., яка є вірною та підлягає задоволенню.

Щодо умови Договору (п.11.2) стосовно можливості сторонами зазначити у договорі умову про незастосування приписів частини 2 статті 625 ЦК України суд звертає увагу, що у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 914/479/19 та від 09.09.2020 у справі № 904/3260/19 вказано на особливості застосування статті 625 ЦК України, а саме про таке.

Згідно із статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Із змісту частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка не містить застережень щодо можливості встановлення у договорі інших положень, окрім як визначення іншого розміру процентів річних від простроченої суми, та суті спірних відносин випливає, що відповідна норма має імперативний характер, що спрямована на захист майнового права та інтересу кредитора. Зміст норми можна вважати диспозитивним лише в контексті наділення учасників правовідносин свободою вибору щодо розміру процентів річних. Наведене свідчить про неможливість формулювання у договорі альтернативного правила, що анулює (скасовує, відміняє) відповідне право кредитора та виключає можливість прямого застосування норми частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у разі наявності факту прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тобто на свій розсуд сторони можуть лише зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Але, відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, сторони не можуть, реалізуючи наявну свободу у визначенні умов договору, відступити повністю від положень частини 2 статті 625 цього Кодексу, змінити зміст відповідного правила та уникнути настання відповідальності за цієї статтею, домовившись про відсутність у кредитора взагалі права вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також процентів річних за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Щодо частини 3 статті 12 ЦК України, то зазначена норма передбачає, що особа може відмовитися від свого конкретного матеріального права, а не від права набувати такі права на майбутнє, а тому приписи зазначеної статті не можуть бути підставою для звільнення боржника від відповідальності за невиконання зобов`язання.

Таким чином, Верховним Судом уже викладалася правова позиція стосовно того, що сторони не можуть на власний розсуд визначити умову договору, яка б повністю скасовувала відповідальність, передбачену у частині 2 статті 625 ЦК України. Сторони можуть, наприклад, визначити інший розмір відсотків річних за прострочення виконання зобов`язання, але не відмовитися від застосування такої законодавчої норми. (постанова КГС ВС від 25.05.2021 у справі № 914/479/19).

Щодо зустрічного позову.

Позивач за зустрічним позовом просить стягнути штраф у розмірі 12 884,43 грн.

Відповідач за зустрічним позовом зустрічний позов визнав.

Правомірність нарахування штрафу.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі не поставки товару або поставки товару не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі5% від вартості непоставленого/недопоставленого товару, за умови якщо товар не був поставлений протягом 5 днів.

Позивач за зустрічним позовом нарахував 12 884,43 грн. штрафу.

Перевіривши розрахунок позивача за зустрічним позовом, суд помилок не виявив, тому вимога є такою, що підлягає задоволенню у розмірі 12 884,43 грн.

Відповідач за зустрічним позовом просив зменшити розмір штрафу на 50 %

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.

Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд об`єктивно оцінивши даний випадок, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача за зустрічним позовом, оскільки воно не підтверджене належними та допустимими доказами.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Отже, задоволенню підлягають:

- за первісним позовом: 83 989,84 грн.- основного боргу, 1 532,68 грн. - пені, 6 151,78 грн. - інфляційних втрат.

- за зустрічним позовом: 12 884,43 грн. штрафу.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за первісним позовом покладається на відповідача за первісним позовом.

Відповідно до частини 1 статті 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма закріплена в частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи викладене, зважаючи на визнання відповідачем за зустрічним позовом позовних вимог, суд вважає за необхідне в порядку, визначеному частиною 1 статті 130 ГПК України та частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути позивачу 50% сплаченого ним при поданні позову судового збору у розмірі 1 342,00 грн, оскільки до початку розгляду справи по суті відповідачем за зустрічним позовом було подано заяву про визнання позову.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 1 342,00 грн. покладається на відповідача за зустрічним позовом.

Також, суд відзначає, що відповідно до частини 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

За змістом частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 11 статті 129 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи вказане, приймаючи до уваги задоволення як первісного так і зустрічного позовів, суд вважає за необхідне в порядку частини 11 статті 238 та частини 11 статті 129 Господарського процесуального кодексу України провести зустрічне зарахування первісних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донпроммаш" до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення заборгованості за договором про закупівлю в розмірі 91 674,30 грн. про стягнення Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донпроммаш" 83 989,84 грн. основного боргу, 1 532,68 грн. пені, 6 151,78 грн. - інфляційних втрат та 2 684,00 грн. - витрат по сплаті судового збору в рахунок погашення зустрічних вимог Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донпроммаш" про стягнення штрафу в розмірі 12 884,43 грн. за договором про закупівлю про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донпроммаш" на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" 12 884,43 грн. штрафу та 2684,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донпроммаш" до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення заборгованості за договором про закупівлю в розмірі 91 674,30 грн. -задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул.. Академіка Белелюбського, буд. 7; ідентифікаційний код 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донпроммаш" (49038, м. Дніпро, вул. Ольги Княгині, буд. 22, оф. 155, ідентифікаційний код 33920093) 83 989,84 грн. основного боргу, 1 532,68 грн. пені, 6 151,78 грн. - інфляційних втрат та 2 684,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Зустрічний позов Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донпроммаш" про стягнення штрафу в розмірі 12 884,43 грн. за договором про закупівлю - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донпроммаш" (49038, м. Дніпро, вул. Ольги Княгині, буд. 22, оф. 155, ідентифікаційний код 33920093) на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул.. Академіка Белелюбського, буд. 7; ідентифікаційний код 00659101) 12 884,43 грн. штрафу та 1 342,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Повернути Приватному акціонерному товариству "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул.. Академіка Белелюбського, буд. 7; ідентифікаційний код 00659101) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 342,00 грн, сплачений за платіжною інструкцією № 2920 від 21.07.2023 на суму 2 684,00 грн.

В порядку частини 11 статті 238 та частини 11 статті 129 Господарського процесуального кодексу України провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають до стягнення за первісним та зустрічним позовами.

Зарахувати первісні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донпроммаш" до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення заборгованості за договором про закупівлю в розмірі 91 674,30 грн. про стягнення Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донпроммаш" 83 989,84 грн. основного боргу, 1 532,68 грн. пені, 6 151,78 грн. - інфляційних втрат та 2 684,00 грн. - витрат по сплаті судового збору в рахунок погашення зустрічних вимог Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донпроммаш" про стягнення штрафу в розмірі 12 884,43 грн. за договором про закупівлю про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донпроммаш" на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" 12 884,43 грн. штрафу та 2684,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Після проведення зустрічного зарахування грошових сум та судового збору, що підлягають до стягнення за первісним і зустрічним позовами:

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул.. Академіка Белелюбського, буд. 7; ідентифікаційний код 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донпроммаш" (49038, м. Дніпро, вул. Ольги Княгині, буд. 22, оф. 155, ідентифікаційний код 33920093) 78 789,87 грн. основного боргу, про що видати наказ.

Видати наказ та ухвалу про повернення судового збору після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.11.2023.

Суддя Н.Г. Назаренко