Рішення

від 13.11.2023 по справі 904/3333/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2023м. ДніпроСправа № 904/3333/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання Брагінець В.П.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донпроммаш"

про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донпроммаш", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором про закупівлю в розмірі 96 665,85 грн.

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донпроммаш", м. Дніпро

про стягнення штрафу в розмірі 12 884,43 грн. за договором про закупівлю

Представники:

Від позивача за первісним позовом: не з`явився

Від відповідача за первісним позовом: Мельник М.С., ордер серії АЕ № 1209795 від 04.07.2023, адвокат

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донпроммаш" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення заборгованості за договором про закупівлю № 21224 від 31.05.2021 в розмірі 96 665,85 грн., з яких:

- 90 309,84 грн. - основний борг,

- 1 652,67 грн. - пеня,

- 4 703,34 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою від 03.07.2023 позовну заяву залишено без руху.

06.07.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 11.07.2022 прийнято позовну заяву прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

25.07.2023 від Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донпроммаш" про стягнення штрафу в розмірі 12 884,43 грн. за договором про закупівлю № 21224 від 31.05.2021.

Ухвалою від 27.07.2023 зазначену зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням від 31.10.2023 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донпроммаш" до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення заборгованості за договором про закупівлю в розмірі 91 674,30 грн. задоволено.

Зустрічний позов Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донпроммаш" про стягнення штрафу в розмірі 12 884,43 грн. за договором про закупівлю - задоволено.

Вирішено повернути Приватному акціонерному товариству "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул.. Академіка Белелюбського, буд. 7; ідентифікаційний код 00659101) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 342,00 грн, сплачений за платіжною інструкцією № 2920 від 21.07.2023 на суму 2 684,00 грн.

В порядку частини 11 статті 238 та частини 11 статті 129 Господарського процесуального кодексу України проведено зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають до стягнення за первісним та зустрічним позовами.

06.11.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донпроммаш" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якому заявник просить ухвалити додаткове рішення про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 33 000,00 грн.

Ухвалою від 06.11.2023 призначено судове засідання для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донпроммаш" про ухвалення додаткового рішення на 13.11.2023.

07.11.2023 від позивача за первісним позовом надійшла заява про розгляд заяви без його участі, заяву про ухвалення додаткового рішення підтримав у повному обсязі.

09.11.2023 від відповідача за первісним позовом надійшли заперечення на клопотання (заяву).

13.11.2023 заявник в судове засідання не з`явився.

Відповідач за первісним позовом проти задоволення заяви заперечив.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ЗАЯВНИКА.

У заяві позивач зазначає, що для отримання правової допомоги щодо ведення даної справи, Товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донпроммаш" уклало договір про надання правової допомоги від 01.06.2023 з Адвокатським бюро "Бобиль і партнери".

Сторони уклали акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 03.11.2023, згідно якого загальна вартість наданих послуг становить 33 000,00 грн.

Заявник вважає, що такі витрати є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатами обсягом послуг у суді першої інстанції, затраченими ними часом на надання таких послуг, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ.

Відповідач за первісним позовом проти задоволення заяви заперечив, зазначив, що заявлені до стягнення з відповідача витрати у розмірі 33 000, 00 грн. є неспівмірними до заявлених позовних вимог, є необґрунтованими та непропорційними до предмета спору у цій справі, з урахуванням складності виконаної представником позивача роботи, її обсягом та часом, що міг бути витрачений ним на виконання робіт, а також складності справи в цілому.

Відповідач за первісним позовом стверджує, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну (правничу) допомогу складає 35,99% ціни позову (близько 1/3 ціни первісного позову - 91 674, 30 грн.) та 41,88% від фактично стягнутої з ПрАТ «ДТРЗ» суми, після проведення зустрічного зарахування грошових сум та судового збору (78 789,87 грн.), що у випадку задоволення судом заяви про ухвалення додаткового рішення поставить відповідача вкрай невигідне економічне становище порівняно з позивачем.

Крім того, Відповідач за первісним позовом вважає, що зміст позовних вимог та предмет позову в даній справі не охоплюють значної кількості обставин і фактів, а сама справа є типовою та не відноситься до складних категорій справ, внаслідок чого вартість наданих послуг за договором є завищеною.

Додані до заяви про ухвалення додаткового рішення докази на підтвердження понесених витрат не містять окремого Акту наданої додаткової правової допомоги щодо надання додаткових послуг у вигляді участі в додаткових судових засіданнях, не обумовлених умовами договору. На думку відповідача за первісним позовом, витрати на додаткову правничу допомогу, що полягають в участі представника позивача в четвертому судовому засіданні (16.10.2023), не підтверджені належними та допустимими доказами, а отже не підлягають задоволенню.

Відповідач за первісним позовом стверджує, що кількість судових засідань була збільшена внаслідок дій представника позивача за первісним позовом, які полягали в необхідності останнього звернутися до суду із заявою про зменшення суми позовних вимог у зв`язку з неврахуванням під час підготовки первісної позовної заяви від 19.06.2023 та здійснення розрахунків, оплати за договором №21224 від 31.05.2021, здійсненої ПрАТ «ДТРЗ» згідно платіжної інструкції №854 від 16.08.2022. Про зазначені обставини представником позивача за первісним позовом було повідомлено під час судового засідання 21.08.2023, внаслідок чого судом двічі оголошувалися перерви в засіданнях: до 04.09.2023 для звернення позивача до суду із такою заявою та в засіданні 04.09.2023 була оголошена перерва до 02.10.2023 для того, щоб ПрАТ «ДТРЗ» могло ознайомитися із даною заявою та надати вмотивовані пояснення або заперечення щодо наведених в ній обставин.

На думку відповідача за первісним позовом, деякі послуги, внесені до Акту та Опису наданої правничої допомоги є такими, що дублюють одне одну, а саме послуги, наведені в пунктах 1-3 Акту, за своєю суттю є однією дією, що охоплюються послугою, викладеною в п. 3 Акту.

Відповідач за первісним позовом вважає, що вимога про стягнення «гонорару успіху» в розмірі 7000,00 грн. не відповідає критерію дійсності та необхідності, а також критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини даної справи та предмет спору, внаслідок чого має бути залишена без задоволення в повному обсязі.

Крім того, Відповідач за первісним позовом вказує, що заява представника позивача за первісним позовом від 03.11.2023 про ухвалення додаткового рішення по справі №904/3333/23 не відповідає вимогам ст. 170 ГПК України, оскільки, всупереч приписам процесуального законодавства, заява представника ТОВ ВКФ «Донпроммаш» про ухвалення додаткового рішення по справі №904/3333/23 не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у особи, яка подає заяву ТОВ ВКФ «Донпроммаш».

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: 1. Докази надання правової допомоги позивачу. 2. Правомірний розмір витрат позивача на оплату правової допомоги. 4. Розподіл витрат на оплату правової допомоги.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з частинами 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги №0106Г/6 від 01.06.2023 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донпроммаш" та Адвокатським бюро "Бобиль і партнери"; копію Акту прийому - передачі наданої правничої допомоги від 03.11.2023; опис наданої правничої допомоги в порядку ч. 3 ст.126 ГПК України від 03.11.2023; копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копію ордеру.

Так, 31.05.2023 між Адвокатським бюро "Бобиль і партнери" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Донпроммаш" (далі - клієнт) був укладений договір про надання правничої допомоги №0106Г/6 (далі - договір), за умовами пункту 1.1. якого згідно з даного договором виконавець зобов`язується на високому рівні надати замовнику правову/правничу допомогу, а замовник прийняти її та здійснити оплату наданої правничої допомоги на умовах та у порядку визначеному дійсним договором.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що за правничу допомогу, в об`ємі визначеному цим договором замовник сплачує виконавцю:

- 25 000,00 грн- фіксована договором винагорода - 100% оплата, протягом 30-ти робочих днів з дати винесення рішення судом першої інстанції на підставі виставленого рахунку.

- 7 000,00 грн. - гонорар успіху, після підписання сторонами Акту виконаних робіт протягом 30ти робочих днів з дати виставлення рахунку;

-суму додаткової наданої правничої допомоги, вартість якої визначається сторонами на

підставі Акту наданої додаткової правової допомоги.

(Гонорар успіху оплачується Замовником у разі досягнення, позитивної мети а саме задоволення судом позовних вимог повністю/частково).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2023, але в будь - якому разі до повного виконання замовником грошового зобов`язання перед виконавцем. (п. 7.1. договору).

Згідно наданих у справу опису наданої правничої допомоги та акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 03.11.2023, до складу витрат на правничу допомогу, включено:

- вивчено та здійснено правовий аналіз усіх переданих виконавцю документів, інших носіїв інформації в тому числі договір про закупівлю №21224 від 31.05.2021 з додатками, на відповідність їх діючому законодавству та за результатами здійснено усне/письмове консультування замовника;

- сформовано правовий висновок, щодо порядку можливого стягнення з ПрАТ "ДТРЗ" суми заборгованості за договором про закупівлю №21224 від 31.05.2021 та відповідно суми пені, інфляційних витрат та відсотків річних за користування чужими коштами;

- підготовлено, направлено відповідачу та подано до Господарського суду Дніпропетровської області позовну заяву про стягнення з ПрАТ "ДТРЗ" суми заборгованості за договором про закупівлю №21224 від 31.05.2021 та відповідно суми пені та інфляційних втрат;

- здійснено представлення інтересів замовника (супровід) в Господарському суді Дніпропетровської області за позовом ТОВ ВКФ "Донпроммаш" до ПрАТ "ДТРЗ" по правовідносинам, що виникли на підставі договору про закупівлю №21224 від 31.05.2021 з поданням заяв, клопотань та інших процесуальних документів, в тому числі Заяви про збільшення позовних вимог, відповіді на відзив на позовну заяву;

- участь в судових засіданнях з урахуванням п. 2.1.4.1. Договору про надання правничої допомоги: 21.08.2023, 04.09.2023, 02.10.2023, 16.10.2023.

Участь в четвертому судовому засіданні 16.10.2023 оплачується додатково з розрахунку 1000,00 грн.

Загальна вартість наданої правової допомоги (винагорода) становить 33 000,00грн (вартість правничої допомоги 25000,00, участь в четвертому судовому засіданні 16.10.2023 оплачується додатково з розрахунку 1000,00 грн., гонорар успіху 7 000,00 грн.).

Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. ст. 129 ГПК України).

Частиною 5 названої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв`язку з обставинами кожного конкретного випадку.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини позивача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг відповідачем.

Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.

Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення Господарського процесуального кодексу України про стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правничої допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.

Право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовувати.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20.

Відповідач за первісним позовом вважає заявлений позивачем за зустрічним позовом розмір витрат на правничу допомогу неспівмірним.

Враховуючи заперечення відповідача за первісним позовом, здійснивши аналіз ціни, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу; кількість судових засідань (в тому числі оголошення перерви для визнання позивача за первісним позовом із заявою про уточнення позовних вимог), господарський суд дійшов до висновку не розподіляти всю суму заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі в розмірі 33 000,00 грн. та стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Донпроммаш" витрати на правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн

При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача за первісним позовом).

Щодо клопотання відповідача за первісним позовом про залишення зави без розгляду у зв`язку з відсутністю в заяві відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у особи, яка подає заяву, суд зазначає, що, згідно відповіді № 262320 на запит про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС заявник Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Донпроммаш" має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС (дата реєстрації 10.11.2023).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок про те, що: "при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод".

Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах Zubac v. Croatia, Beles and Others v. the Czech Republic, №47273/99, пп. 50-51 та 69, та Walchli v. France, № 35787/03, п. 29). При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі Kutic v. Croatia, заява №48778/99, пункт 25). Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним. Для того щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (рішення у справах Bellet v. France та Nunes Dias v. Portugal). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain).

Разом з цим, положеннями п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд що ухвалив рішення, може ухвалити додаткове рішення за заявою учасників справи чи з власної ініціативи.

За таких обставин, враховуючи наявність чіткого волевиявлення сторони на відшкодування витрат на правову допомогу, суд не вбачає підстав для залишення даної заяви без розгляду з огляду на лише формальні обставини.

Керуючись статтями 11, 15, 73-79, 123, 126, 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донпроммаш" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7; ідентифікаційний код 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донпроммаш" (49038, м. Дніпро, вул. Ольги Княгині, буд. 22, оф. 155, ідентифікаційний код 33920093) суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

В частині стягнення 25 000,00 грн. витрат на правничу допомогу відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано - 22.11.2023.

Суддя Н.Г. Назаренко