Рішення

від 26.10.2023 по справі 910/3117/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2023Справа № 910/3117/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Олексюк О. В., розглянувши у загальному позовному провадженні господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нувел"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМВ Груп"

про стягнення 338 917,44 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМВ Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нувел"

про розірвання договору, стягнення 896 762,81 грн.

за участю представників:

від позивача (за первісним позовом) : Пасєка А.М., Митнюк В.І.

від відповідача (за первісним позовом) : Савчук Л.П.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нувел" (далі - ТОВ "Нувел", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМВ Груп" (далі - ТОВ "ДМВ Груп", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 338 917,44 грн. за договором підряду № 0909 від 09.09.2021.

У обґрунтування своїх вимог позивач, як виконавець робіт, посилається на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за вказаним договором, що виявилось у безпідставній відмові у прийнятті робіт за актами № 3 від 17.01.2022 на суму 858 007,27 грн, № 4 від 17.01.2022 на суму 67 276,28 грн. та несплаті вартості виконаних робіт, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість.

У позові ТОВ "Нувел" просить стягнути з ТОВ "ДМВ Груп" основний борг у сумі 225 283, 00 грн., пеню в сумі 15 627,86 грн., 3% річних у сумі 13 535,50 грн. та інфляційні втрати в сумі 84 471,08 грн, що разом складає 338 917,44 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки, зокрема, визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Відповідач (ТОВ "ДМВ Груп"), належним чином повідомлений про розгляд справи, надав суду відзив на позов, в якому проти заявлених вимог заперечив, вказав, що підрядник не надіслав йому письмове повідомлення про готовність робіт, а також акти виконаних робіт, як це передбачено договором, самі роботи були виконані підрядником невчасно, а тому у замовника (відповідача) не виникло зобов`язання з оплати таких робіт.

У визначений законом строк (18.04.2023) відповідач також подав зустрічний позов, заявлений до ТОВ "Нувел", про розірвання договору підряду № 0909 від 09.09.2021 та стягнення заборгованості в сумі 896 762,81 грн, з яких: аванс - в сумі 700 000,00 грн., 3 % річних - в сумі 22 726,00 грн. та інфляційні втрати - в сумі 174 036,81 грн.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що ТОВ "Нувел" своєчасно не розпочало роботи, а в подальшому виконувало їх повільно, що призвело до неможливості закінчення їх у строк, передбачений договором, а тому просив розірвати договір підряду № 0909 від 09.09.2021 на підставі ч. 2 статті 849 ЦК України, а також стягнути з ТОВ "Нувел" грошові кошти, сплачені в якості авансового платежу, та нараховані на них матеріальні втрати у вигляді 3% річних та інфляційної складової боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 зустрічний позов був прийнятий до розгляду з первісним позовом та розгляд його вимог об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Відповідач за зустрічним позовом (ТОВ "Нувел") у визначений законом строк надав відзив, в якому проти зустрічних позовних вимог заперечив, зазначив, що у договорі підряду сторони не погодили конкретні строки виконання робіт, при цьому замовник невчасно надав майданчик для робіт та оплатив аванс не в повному обсязі, передбаченому договором, що призвело до складнощів у закупці матеріалів для ремонтних робіт та затримки виконання цих робіт.

У підготовчому засіданні (06.07.2023) представник ТОВ "Нувел" (позивач за первісним позовом) подав клопотання про залучення до розгляду справи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ТОВ «БК Естет». Розглянувши вказане клопотання, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 06.07.2023, відмовив у його задоволенні у зв`язку з відсутністю правових підстав, передбачених ст. 50 ГПК України, для залучення третьої особи до розгляду справи.

Також у підготовчому засіданні (01.08.2023) представник позивача за первісним позовом подав клопотання про долучення до матеріалів справи заяв свідків у якості доказів. Проте, зазначене клопотання суд залишив без розгляду ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 03.08.2023, оскільки такі докази не були направлені іншому учаснику справи відповідно до ч. 9 ст. 80 ГПК України, за змістом якої суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2023, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження було закрите, справу призначено до розгляду по суті.

Після закриття підготовчого провадження (13.09.2023) представником позивача за первісним позовом було подано заяву про долучення до матеріалів справи доказів направлення показань свідків учасникам судового процесу та заяву про долучення показань нових свідків, які суд залишив без розгляду ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 14.09.2023, на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України як такі, що були подані з пропуском визначеного законом процесуального строку, без пояснень причин пропуску та клопотань про його поновлення.

Під час розгляду справи по суті представники сторін за первісним та зустрічним позовами свої вимоги підтримали та обґрунтували, просили їх задовольнити, відповідно - проти заявлених до них вимог - заперечили.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні та дослідивши наявні докази, дійшов висновку про відмову у задоволені первісного та зустрічного позовів з наступних підстав.

Установлено, що 09.09.2021 між ТОВ «ДМВ Груп» (замовник) та ТОВ «Нувел» (підрядник) був укладений договір підряду № 0909 (далі - договір), за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати ремонтні роботи на об`єкті за адресою: м. Київ, вул. М. Грінченка 2/1, корпус Д, пов. 2 (об`єкт), згідно завдання, узгодженого сторонами в додатку № 1.

Відповідно до п. 1.2 договору замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином та в погоджений строк виконані роботи підрядником в порядку та на умовах, визначених цим договором. Склад та обсяги робіт, що виконуються підрядником, визначаються відповідно до завдання (додаток № 1 до цього договору), яке є його невід`ємною частиною договору (п. 1.3 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що ціна договору (вартість робіт та матеріалів за договором), визначена в додатку № 1 до даного договору, який є його невід`ємною частиною. Загальна ціна виконаних робіт визначається та складається з усіх сум підписаних обома сторонами актів виконаних робіт, але не може перевищувати ціну договору за додатком № 1. Загальна ціна договору може бути змінена за згодою сторін згідно з п. 2.3, при підписанні сторонами додатків та/або додаткових угод до даного договору, які сторони складають та підписують протягом строку дії цього договору.

При виникненні додаткових робіт, зміні обсягів та складу робіт, перегляд договірної ціни обґрунтовується розрахунками і оформлюється шляхом підписання сторонами додаткових угод до даного договору та затверджується сторонами (п. 2.3 договору).

Відповідно до пункту 2.6 договору замовник оплачує підряднику роботи та матеріали в наступному порядку: аванс в розмірі 100% від вартості матеріалів, що складає 616 834, 24 грн. (в т.ч. ПДВ 20% - 102 805,71 грн) - протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання рахунку після підписання даного договору ( п. 2.6.1 договору); аванс в розмірі 70% від вартості робіт, що складає 1 109 835, 55 грн. (в т.ч. ПДВ 20% - 184 972,59 грн) - протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання рахунку після підписання даного договору.

Решта вартості виконаних робіт та інших витрат, що зазначені в додатку № 1, яка складає 475 643, 81 грн. (в т.ч. ПДВ 20% - 79 273,97 грн) замовник сплачує протягом 5 (п`яти) банківських днів після підписання акта прийому-передачі виконаних робіт (п. 2.6.3 договору) .

Із п. 3.1 договору вбачається, що сторони не визначили строк виконання робіт підрядником.

Згідно з п. 3.3 договору після закінчення виконання робіт підрядник зобов`язаний письмово повідомити замовника про готовність робіт до здачі за 5 робочих днів та надати для підписання Акт приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.4, 3.5 договору замовник розглядає та підписує акт приймання-передачі виконаних робіт або надає вмотивовані зауваження у строк 10 робочих днів з дати його отримання. У разі наявності зауважень замовника до якості, кількості чи об`єму виконаних робіт підрядник зобов`язаний усунути виявлені недоліки у строк 7 робочих днів з дати отримання зауважень підрядника та у строк 3 робочі дні повторно направити замовнику акт приймання передачі виконаних робіт, який замовник розглядає та підписує в порядку, що визначено в п. 3.4 даного договору.

Згідно з п. 5.1 - 5.3 договору замовник протягом 5-ти днів з дня отримання акта виконаних робіт передає підряднику погоджений акт або в термін, вказаний у п. 3.5, надає підряднику аргументовану відмову або зауваження по виконаним роботам, якщо вони є. У випадку аргументованої відмови замовника сторонами оформлюється та узгоджується двосторонній акт з перерахуванням необхідних доробок і термінів їх усунення.

Якщо замовник протягом 10-ти (десяти) робочих днів не підписує отримані від підрядника акти і не надає підряднику мотивовану відмову, роботи вважаються прийнятими та підлягають оплаті.

Пунктом 4.3 договору передбачено право замовника відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не почав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором стає неможливим.

Пунктом 11.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання його та діє до повного виконану сторонами взятих на себе зобов`язань.

Невід`ємною частиною договору є: додаток № 1 від 09.09.2021 - кошторис на виконання робіт з реконструкції, що виконується у приміщеннях, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 2/1, корпус Г, 2 поверх.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Статтями 843, 844 ЦК України передбачено, що у договорі підряду встановлюється ціна роботи або спосіб її визначення, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

За змістом ст. 846 ЦК України у договорі підряду встановлюються строки виконання роботи або її окремих етапів. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Отже договір підряду складається з двох взаємопов`язаних між собою зобов`язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має виконати роботу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити виконані роботи, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Судом встановлено, що на виконання умов договору підряду ТОВ «ДМВ Груп» перерахувало на користь ТОВ «Нувел» (підрядник) авансові (проміжні) платежі у загальній сумі 700 000,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних інструкцій, а саме: № 9793 від 16.09.2021 на суму 500 000,00 грн.; № 10049 від 26.10.2021 на суму 150 000,00 грн.; № 10233 від 19.11.2021 на суму 50 000,00 грн.

Зі свого боку позивач за зустрічним позовом надав суду акт надання послуг № 3 від 17.01.2022 на суму 858 007,27 грн. та акт виконаних робіт № 4 від 17.01.2022 на суму 67 267,28 грн., та вказав, що ним, як підрядником, належним чином були виконані погоджені сторонами ремонтні роботи на об`єкті на загальну суму 925 274, 55 грн.

Таким чином, на думку позивача у замовника утворилась заборгованість зі сплати у повному обсязі вартості виконаних робіт на суму 225 283, 00 грн. (925 283, 55 - 700 000,00).

У той же час судом встановлено, що надані позивачем за первісним позовом акти були підписані в односторонньому порядку - з боку виконавця (ТОВ "Нувел"), замовником ці акти не були погоджені та не підписані.

За змістом ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

ТОВ "Нувел" (підрядник) вказало, що на виконання умов договору акт надання послуг № 3 від 17.01.2022 на суму 858 007,27 грн. (з додатком № 1) та акт виконаних робіт № 4 від 17.01.2022 на суму 67 267,28 грн. ним були направлені на електронну адресу замовника: gelo_oleg@ukr.net та budindust_xxl@ukr.net.

Згідно з пунктом 9.3 договору комунікація між сторонами стосовно цього договору здійснюється письмово та передається іншій стороні кур`єром, по факсу, електронною поштою або листом на замовлення, за реквізитами, що вказані у договорі.

Однак судом встановлено, що вказані позивачем електронні адреси не містяться в реквізитах ТОВ «ДМВ Груп», які зазначені в договорі, а докази направлення цих актів поштовим зв`язком у матеріалах справи відсутні.

Також відповідач (за первісним позовом) не визнав факту отримання вказаних актів на електронну пошту gelo_oleg@ukr.net та budindust_xxl@ukr.net з тих підстав, що вказані електронні адреси не відповідають електронній адресі замовника, а засобами поштового зв`язку ці акти до ТОВ «ДМВ Груп» не надходили.

Отже належних та допустимих доказів направлення вказаних актів виконаних робіт на адресу замовника ТОВ "Нувел" не надано.

Також судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів надсилання позивачем за первісним позовом на адресу відповідача письмового повідомлення про готовність до передання виконаних за договорами робіт, як це передбачено ч. 1 ст. 882 Цивільного кодексу України.

Із матеріалів справи вбачається, що 31.01.2023 ТОВ «Нувел» направило на поштову адресу ТОВ «ДМВ Груп» претензію про сплату вартості виконаних робіт, пені, 3% річних та інфляційних втрат по договору підряду № 0909 від 09.09.2021, в якій вказало, що 03.02.2022 поштовим та електронним зв`язком останньому були направлені акти виконаних робіт, проте, замовник листом № 1361 від 13.02.2023 відмовився задовольнити претензію ТОВ «Нувел» з підстав невиконання підрядником робіт до 30.10.2021.

У подальшому листом № 1333 від 18.02.2022 відповідач за первісним позовом (замовник) надав свої заперечення проти цієї претензії та зазначив, що роботи вказані в акті № 3 мали бути виконані підрядником до 30.10.2021, а тому за прострочення зобов`язання він нарахував позивачу за первісним позовом неустойку в сумі 419 044,63 грн, щодо акту № 4 - зазначив, що наведені в цьому акті додаткові роботи ТОВ «ДМВ Груп» не замовлялися.

Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18, підрядник повинен довести, що він надсилав замовнику акт та у випадку необґрунтованої відмови останнього від його підписання - довести реальне виконання робіт за договором.

У даному спорі позивач за первісним позовом посилався на те, що ремонтні роботи, які були обумовлені договором підряду, фактично були ним виконані, що підтверджується наданими актами, підписаними в односторонньому порядку, а тому їх вартість має бути сплачена відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Суд зазначає, що правова позиція щодо застосування судами частини четвертої статті 882 ЦК України є сталою в судовій практиці Верховного Суду. Так, зокрема, стосовно акта виконаних робіт за договором підряду, підписаного однією стороною, правовий висновок викладено в п. 6.3 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18, згідно з якою передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе у разі реального виконання робіт за договором у випадку неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений у договорі (аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, від 05.02.2020 у справі № 904/2082/19, від 21.09.2019 у справі № 917/1489/18, від 17.03.2021 у справі № 910/11592/19, від 17.08.2021 у справі №N 910/16308/20).

У даному випадку, з урахуванням фактичних обставин, які склались між сторонами (суперечливої поведінки підрядника в частині повідомлення замовника про готовність робіт, надіслання актів виконаних робіт) та у подальшому заперечення замовником факту виконання таких робіт, суд вважає, що у спірних відносинах має бути встановлена обставина реального виконання робіт за договором та їх виконання саме в обсязі (розмірі та за ціною), які заявлені позивачем за первісним позовом та, відповідно, підлягає окремому доведенню ним у цій справі, що має важливе значення для правильного вирішення спору.

Тобто обов`язок доведення виконання робіт за актами виконаних робіт, підписаними в односторонньому порядку, покладено на підрядника, і останній повинен подати всі необхідні докази у розумінні ст. 73-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження своїх доводів, оскільки у відповідності зі статтею 86 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Разом з тим, суд зазначає, що з наданих позивачем доказів, а саме: акту надання послуг № 3 від 17.01.2022 та додатку № 1 до нього, що були підписані в односторонньому порядку, неможливо встановити об`єм фактично виконаних підрядником робіт та строк їх виконання, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували надсилання (передачу) замовнику актів та прийняття відповідачем робіт у встановленому договором порядку.

Указані висновки суду підтверджуються наявним у справі дефектним актом від 25.11.2021, що є додатком до акта приймання-передачі приміщення від 24.11.2021 за договором оренди (найму) від 13.07.2021, укладеного ТОВ «ДМВ Груп» з ТОВ «Сона-фарм», як орендарем приміщення (об`єкта), в якому за часткового фінансування останнього проводився ремонт ТОВ «Нувел». Зокрема у вказаному акті, підписаному представником ТОВ «ДМВ Груп» та отриманому представником ТОВ «Нувел», зазначено перелік виявлених дефектів на об`єкті за адресою: м. Київ, вул. М. Грінченка 2/1, корпус Д, пов. 2, та встановлено строк їх усунення (14 днів).

Отже суд приходить до висновку, що позивачем за первісним позовом не доведено факт реального виконання робіт за актом № 3 від 17.01.2022 на суму 858 007,27 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості за додаткові роботи з реконструкції за актом виконаних робіт № 4 від 17.01.2022, то суд враховує положення п. 2.3 договору, відповідно до якого при виникненні додаткових робіт, зміні обсягів та складу робіт, перегляд договірної ціни обґрунтовується розрахунками і оформлюється шляхом підписання сторонами додаткових угод до даного договору та затверджується сторонами.

Проте в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують укладення сторонами додаткових угод на виконання додаткових робіт з реконструкції, як вказано в акті виконаних робіт № 4 від 17.01.2022.

З огляду на вказані обставини суд приходить до висновку, що вимога первісного позивача щодо стягнення заборгованості за додаткові роботи з реконструкції по акту виконаних робіт № 4 від 17.01.2022 є безпідставною та не підлягає задоволенню.

За таких обставин суд вважає, що позивач за первісним позовом (ТОВ «Нувел») не довів суду наявність правових підстав для сплати відповідачем вартості обумовлених в договорі підряду ремонтних робіт.

У свою чергу, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги ТОВ «Нувел» про стягнення основного боргу за виконані роботи, то й похідні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційної складової боргу, нарахованих за весь час прострочення, також задоволенню не підлягають.

Щодо вимог за зустрічним позовом ТОВ «ДМВ Груп» до ТОВ "Нувел" про розірвання укладеного сторонами договору підряду та стягнення заборгованості у сумі 896 762,81 грн. суд прийняв до уваги таке.

Згідно з частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина 4 статті 849 цього Кодексу).

Таким чином замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежено, проте, така відмова замовника від договору підряду, яка за своєю суттю є одностороннім правочином, може бути вчинена до моменту завершення виконання підрядником робіт та із зазначенням відповідних правових підстав. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18.

Отже доказування очевидності невиконання обумовлених робіт за підрядним договором в строк покладається на замовника.

Разом з тим судом вже встановлено, що строк виконання підрядником робіт у договорі сторонами не був погоджений (п. 3.1 договору), відтак, посилання ТОВ «ДМВ Груп» на умови п. 4.3 договору щодо права замовника відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не почав роботи, або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений в договорі стає неможливим, суд вважає необґрунтованими з огляду на відсутність встановленого договором підряду строку виконання робіт.

При цьому доводи позивача за зустрічним позовом про те, що сторони усно домовились про виконання ремонтних робіт до 30.10.2021, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Також суд враховує ту обставину, що з моменту укладення договору 09.09.2021 ТОВ «ДМВ Груп» (замовник) не пред`являло будь-яких претензій відповідачу за зустрічним позовом (ТОВ «Нувел»), які б містили вимогу про розірвання договору з причин несвоєчасного виконання робіт або про повернення авансу, замовник лише вказував підряднику на необхідність зменшення вартості робіт на суму нарахованої неустойки та збитків, понесених в результаті неналежного виконання робіт (листи ТОВ «ДМВ Груп» № 1361 від 13.02.2023, № 1333 від 18.02.2023).

Стосовно доводів ТОВ «ДМВ Груп» про укладення договорів підряду з іншими виконавцями на проведення тих же ремонтних робіт, що свідчить про порушення підрядником свого зобов`язання щодо вчасного виконання робіт, суд зазначає, що з огляду на встановлені обставини справи вказані доводи не впливають на правильність вирішення даного спору, що виник між сторонами за договором підряду, який є предметом цього розгляду.

За таких обставин, враховуючи, що строк виконання робіт у договорі не встановлений, доказів його визначення до 30.10.2021 у передбаченому цим договором порядку в матеріалах справи немає, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовної вимоги за зустрічним позовом про розірвання договору підряду на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України та, відповідно, вимоги про стягнення сплаченого за цим договором авансу і нарахувань на нього за ст. 625 ЦК України.

З урахуванням викладеного суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Оцінивши надані сторонами докази в даній справі у сукупності із встановленими у справі обставинами, суд дійшов висновку, що заявники як за первісним позовом, так і за зустрічним позовом не довели належними, допустимими та вірогідними доказами своїх вимог, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні обох позовів.

У зв`язку із відмовою у задоволенні первісного позову та зустрічного позову судові витрати у вигляді сплати судового збору покладаються на позивачів (за первісним та зустрічним позовами) відповідно до ст. 123, 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Нувел» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМВ Груп» про стягнення 338 918,00 грн.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМВ Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нувел» про розірвання договору та стягнення 896 762,81 грн.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини оголошено в судовому засіданні 26 жовтня 2023 року.

Повний текст рішення складений 07 листопада 2023 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.