Рішення

від 30.10.2023 по справі 920/606/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.10.2023м. СумиСправа № 920/606/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Кириченко-Шелест А.Г.,

Розглянувши в порядку загального позовного провадження справу № 920/606/23

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго (вул. Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, 40022)

до відповідача Комунального обласного підприємства Сумської обласної ради Навчально-виробничий центр (вул. Шишкарівська, буд. 9, м. Суми, 40030)

про стягнення 478 757 грн 46 коп.,

представники учасників справи:

від позивача Шаповал С.В.;

від відповідача Брайко Ю.В.;

УСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 478 757 грн 46 коп., в тому числі 323 778 грн 83 коп. заборгованості за надані послуги з централізованого опалення за період з січня 2022 року по березня 2023 року, 105 740 грн 32 коп. пені, 7016 грн 73 коп. 3% річних, 42 221 грн 58 коп. інфляційних втрат відповідно до договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 215-Т від 01.10.2006.

Ухвалою від 12.06.2023 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/606/23; призначив підготовче засідання з повідомленням сторін на 11.07.2023, 10:30; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Копія ухвали суду про відкриття провадження від 12.06.2023 була надіслана відповідачу за адресою місцезнаходження та отримана останнім 14.06.2023, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

11.07.2023 відповідач подав клопотання (вх. № 2507 від 11.07.2023), в якому просить суд витребувати у позивача вірний розрахунок заборгованості, оскільки доданий до позовної заяви розрахунок не відповідає дійсності, зокрема за січень березень 2022 року; за текстом позовної заяви сума заборгованості становить 478 284,41 грн, а виходячи з розрахунку заборгованості - 482 933,85 грн. Також відповідач просить суд витребувати у позивача інформацію, які саме суми боргу помісячно, з посиланням на рахунки, складали суму заборгованості в розмірі 180 659,93 грн (до 01.01.2023), інформацію про те, якими платежами сплачувалась зазначена заборгованість (сума, дата).

11.07.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 2508 від 11.07.2023), в якому просить суд: поновити строк для подання відзиву на позовну заяву, оскільки відповідач намагався вирішити спір мирним шляхом і звернувся до адвоката за правовою допомогою тільки 07.07.2023; частково задовольнити позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 323 778,83 грн, в іншій частині у задоволенні позову відмовити. Відповідач підтверджує факт наявності заборгованості в сумі 323 778,83 грн за надані послуги у період з січня 2022 року до березня 2023 року. Водночас відповідач зазначає, що є комунальним підприємством, яке створене Сумською обласною радою; додатково фінансується з бюджету обласної ради, що підтверджується статутом підприємства та листами. У зв`язку з воєнними діями відповідач припинив діяльність у період з 24.02.2022 по 02.05.2022, що підтверджується наказами про тимчасове припинення діяльності та часткове відновлення виробничого процесу; основним видом діяльності відповідача є професійно-технічна освіта, фінансова звітність відповідача підтверджує його збиткову діяльність. У зв`язку з зазначеними обставинами, між сторонами була укладена угода від 01.01.2023 до договору. Щодо нарахування штрафних санкцій відповідач зазначає таке: позивач не подав доказів отримання відповідачем актів виконаних робіт, саме тому вони і не були підписані; відповідач отримував рахунки, але без актів виконаних робіт; позивач не взяв до уваги факт укладення додаткової угоди від 01 січня 2023 року згідно з умовами якої відповідач зобов`язався погасити заборгованість у строк до 15.05.2023; згідно з п. 5.1.7 договору термін позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить один рік (позовна заява подана до суду 07.06.2023, отже позивач може нараховувати штрафні санкції в межах одного року, а саме з 07.06.2022 до 07.06.2023, а не з 11.02.2022). Відповідач зазначає, що відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. військову агресію російської федерації проти України визнано форс-мажорною обставиною, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року. Умовами договору не передбачено обов`язку надання висновку (сертифікату) торгово-промислової палати для підтвердження факту настання форс-мажорних обставин. Факт введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022 є загальновідомою інформацією, є випадком виникнення обставини непереборної сили. Згідно з п. 9.5. договору сторони звільняються від часткової або повної відповідальності за невиконання своїх обов`язків у випадку виникнення обставин непереборної сили, передбачити яких не можливо на момент підписання цього договору, в тому числі війна.

У судовому засіданні 11.07.2023 суд постановив протокольну ухвалу про продовження відповідачу строку для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 119 ГПК України, прийняття відзиву на позовну заяву до розгляду. Розглянувши клопотання відповідача про витребування інформації (вх. № 2507 від 11.07.2023), суд постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні такого клопотання, з урахуванням положень ст. 81 ГПК України. Суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів відповідно до ст. 177 ГПК України та відкладення підготовчого засідання на 22.08.2023, 11:30.

31.07.2023 позивач подав письмові пояснення (вх. № 4804 від 31.07.2023), в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач зазначає, що відповідач не працював лише 3 місяці, а заборгованість виникла за період з січня 2022 року до березня 2023 року, тобто за один рік і 3 місяці. Відповідач не надав доказів наявності форс-мажорних обставин щодо виконання зобов`язання за договором № 215-Т від 01.10.2006. Відповідно до додаткової угоди від 01.01.2023 про реструктуризацію боргу відповідач визнає та підтверджує заборгованість за договором №215-Т в сумі 180 659,93 грн. станом на 01.01.2023, яка вже виникла через несвоєчасне виконання зобов`язань по оплаті та зобов`язується її сплатити до 15 травня 2023 року відповідно до погодженого сторонами графіку. Реструктуризована заборгованість в сумі 180 659,93 грн з ПДВ складається із суми заборгованості за період січень-грудень 2022 року з урахуванням часткових оплат. Після укладення угоди про погашення заборгованості відповідач сплатив 10 000 грн. 16.02.2023, 20000 грн. 16.02.2023, 45 500 грн. 06.03.2023. Розмір та період нарахування пені, інфляційних втрат та річних визначені правильно згідно з умовами договору. Акти прийому-передачі теплової енергії отримані відповідачем разом з рахунками. В таблиці, яка міститься в тексті позовної заяви, зазначені всі рахунки та акти прийому-передачі за спірний період згідно з якими загальна сума в підрахунку складає 482 933,85 грн., але не вказано рахунок № НОМЕР_1 від 30.04.2022 згідно з яким відповідачу проведено перерахунок та знято в квітні 2022 році 4486,90 грн. вартості послуг з ЦО за березень 2022 року.

02.08.2023 відповідач подав додаткові пояснення та клопотання (вх. № 2876 від 02.08.2023), в яких просить суд поновити строк та долучити до матеріалів справи копію листа від 19.07.2023; частково задовольнити позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 323 778,83 грн, в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити. Відповідач вважає правомірним нарахування штрафних санкцій після 15.05.2023 відповідно до додаткової угоди від 01.01.2023 до договору, надає контррозрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних.

21.08.2023 відповідач подав клопотання (вх. № 5249/23 від 21.08.2023), в якому просить суд відкласти розгляд справи, у зв`язку з перебуванням представника відповідача у відпустці до 29.08.2023.

22.08.2023 позивач подав клопотання (вх. № 5291/23 від 22.08.2023), в якому просить суд відкласти розгляд справи, оскільки представник позивача до 20.08.2023 знаходився у відпустці і не мав можливості надати відзив на додаткові пояснення відповідача, перевірити вірність контррозрахунку.

У судовому засіданні 22.08.2023 суд постановив протокольну ухвалу про продовження позивачу строку на подання відповіді на відзив відповідно до ст. 119 ГПК України, прийняття письмових пояснень поданих суду 31.07.2023 (відповідь на відзив) до розгляду; протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 07.09.2023, 10-30; повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання в порядку ст. 120 ГПК України.

07.09.2023 позивач подав заперечення (вх. № 5649/23 від 07.09.2023), в якому просить суд задовольнити позовні вимоги. Позивач зазначає, що розрахунок відповідача є невірним, оскільки відповідно до додаткової угоди сторони не змінювали визначених у договорі строків оплати послуг, а врегулювали питання погашення заборгованості, яка вже виникла через несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати відповідно до умов договору.

У судовому засіданні 07.09.2023 за участю представників позивача та відповідача, суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті у судовому засіданні з повідомленням сторін на 04.10.2023, 11:45.

04.10.2023 відповідач подав клопотання (вх. № 6275/23 від 04.10.2023), в якому просить суд відкласти розгляд справи, у зв`язку з погіршенням самопочуття представника відповідача.

У судовому засіданні 04.10.2023, за участю представника позивача, суд постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 30.10.2023, 14-15; повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання в порядку ст. 120 ГПК України.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

01.10.2006 між сторонами укладений договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 215-Т за умовами якого позивач зобов`язується надавати відповідачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води (далі - послуги), а відповідач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором (п. 1.1. договору).

Згідно з пунктами 3.2-3.4 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач до 15 числа розрахункового періоду сплачує виконавцю вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. Щомісячно 6-го числа споживач отримує від виконавця акт прийому-передачі теплової енергії, форма якого є невід`ємною частиною договору, та рахунок за спожиту теплову енергію. Несвоєчасне отримання рахунку не звільняє споживача від відповідальності щодо сплати за надані виконавцем послуги.

Відповідно до умов обліку спожитих послуг, що є додатком № 2 до договору, для підтвердження кількості фактично спожитих послуг, щомісячно 6-го числа сторони складають та підписують визначений п. 11 договору акт прийому-передачі послуг. Споживач протягом 2-х днів з дня отримання від виконавця акту прийому-передачі послуг, зобов`язаний направити виконавцю підписаний зі свого боку акт прийому-передачі послуг або вмотивовану відмову від його підписання (п. 9 додатку № 2 до договору).

Якщо споживач протягом строку, вказаного в п. 9 даного додатку, не підпише зі свого боку вищевказаний акт та не надасть вмотивовану відмову щодо причин його не підписання, вважається що акт прийому-передачі послуг є підписаним без заперечень, а послуги (теплова енергія) вважаються наданими у обсязі, вказаному в акті (п. 10 додатку № 2 до договору).

Відповідно до п. 3.5. договору остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Пунктом 4.2.1. договору встановлено, що споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Договір укладається на 1 (один) рік і набирає чинності з дня його укладання. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду (п. 10.1. договору).

Відповідно до виставлених відповідачу рахунків № 215/205 від 31.01.2022, № 215 від 28.02.2022, № 215 від 31.03.2022, № 215 від 30.04.2022, № 215/205 від 30.11.2022, № 215/205 від 31.12.2022, № 215/205 від 31.01.2023, № 215/205 від 28.02.2023, № 215/205 від 31.03.2023, № 215 від 31.01.2022, № 215 від 28.02.2022, № 215 від 31.03.2022, № 215 від 30.11.2022, № 215 від 31.12.2022, № 215 від 31.01.2023, № 215 від 28.02.2023, № 215 від 31.03.2023 та актів прийому-передачі теплової енергії та/або гарячої води від 31.01.2022, від 28.02.2022, від 31.03.2022, від 30.04.2022, від 30.11.2022, від 31.12.2022, від 31.01.2023, від 28.02.2023, 31.03.2023 позивач надав, а відповідач прийняв послуги з постачання теплової енергії за вказаний період вартістю 478 284 грн 41 коп. Рахунки та акти отримані відповідачем, про що свідчить підпис споживача на рахунках.

01.01.2023 сторони уклали додаткову угоду до договору № 215-Т від 01.10.2006 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води відповідно до якої боржник визнає та підтверджує заборгованість перед кредитором за договором надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.10.2006 № 215-Т в сумі 180659,93 грн. станом на 01.01.2023.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди боржник зобов`язується сплатити заборгованість до 15 травня 2023р. платежами, розмір яких визначений у додатку № 1 до угоди.

Боржник разом зі сплатою заборгованості зобов`язується оплачувати поточне споживання теплової енергії згідно з умовами договору (п. 2 додаткової угоди).

Відповідно до п. 3 додаткової угоди, у разі порушення боржником умов даної угоди в частині дотримання термінів внесення оплат, як поточних так і заборгованості, що виникла на дату оформлення даної додаткової угоди, остання втрачає законну силу, заборгованість в повному обсязі стягується в судовому порядку, постачання опалення до будівлі боржника припиняється наступного робочого дня, після настання дати оплати, без додаткового попередження.

Ця угода є невід`ємною частиною договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.10.2006р. № 215-Т. Представники сторін однаково розуміють значення і умови цієї угоди, вчиненої на основі вільного їх волевиявлення, та правові її наслідки (п. 5, 6 додаткової угоди).

У додатку № 1 до угоди про реструктуризацію заборгованості до договору № 215-Т від 01.10.2006 сторони погодили порядок та розмір оплати заборгованості за використану теплову енергію (до 15.02.2023 в сумі 45 164, 98 грн., до 15.03.2023 - в сумі 45 164, 98 грн, до 15.04.2023 - в сумі 45 164, 98 грн, до 15.05.2023 - в сумі 45 164, 99 грн).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 323 778 грн 83 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частина перша статті 903 ЦК України визначає, що у разі, коли договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 526, 629 ЦК України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд встановив, що факт надання позивачем та прийняття відповідачем послуг вартістю 323 778 грн 83 коп. за договором підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема актами прийому-передачі теплової енергії та виставленими рахунками.

Акти прийому-передачі теплової енергії за спірний період отримані відповідачем разом з рахунками та, з урахуванням умов п. 9, 10 додатку № 2 до договору, вважаються підписаними без заперечень, оскільки відповідач не надав мотивовану відмову від підписання актів. Послуги вважаються наданими в обсязі, вказаному у актах.

Відповідач не розрахувався за надані послуги у встановлений договором строк, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача; заборгованість становить 323 778 грн 83 коп. Відповідач не заперечує факту наявності заборгованості в зазначеній сумі.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що відповідач порушив договірні зобов`язання щодо своєчасної оплати наданих послуг.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача, за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати послуг відповідачу нараховані 3 % річних в загальній сумі 7016 грн 73 коп. за період з 11.02.2022 до 05.06.2023 та інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 42 221 грн 58 коп. за період з лютого 2022 року до червня 2023 року, виходячи з суми заборгованості за надані послуги за кожен місяць з урахуванням строків розрахунків, визначених договором та часткових оплат.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п. 5.1.5. договору в разі несвоєчасної сплати споживачем грошових коштів, які передбачені термінами договору, за послуги виконавця, споживач сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла на момент прострочення виконання грошового зобов`язання споживачем) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен календарний день (враховуючи вихідні, святкові дні) прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату наданих послуг позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 105 740 грн 32 коп. за період з 11.02.2022 до 05.06.2023, виходячи з суми заборгованості за надані послуги за кожен місяць з урахуванням строків розрахунків, визначених договором та часткових оплат.

Суд зазначає, що прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати наданих послуг за кожен місяць виникло після закінчення встановленого договором строку для виконання відповідного обов`язку (до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим).

Додатковою угодою від 01.01.2023 сторони не змінювали строків розрахунків, визначених договором, а розстрочили сплату заборгованості, яка вже виникла в сумі 180 659 грн 93 коп., тому твердження відповідача щодо прострочення виконання зобов`язання з 15.05.2023 суд вважає необґрунтованими.

Суд також враховує, що умови додаткової угоди відповідач не виконав, заборгованість у встановлені строки повністю не сплатив. У пункті 3 додаткової угоди сторони погодили, що вона втрачає силу у разі порушення боржником її умов.

За приписами ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 8.1. договору сторони звільняються від відповідальності повного або часткового невиконання зобов`язань за цим договором при настанні форс-мажорних обставин. При цьому строк виконання зобов`язань сторонами продовжується на той час протягом якого діяли такі форс-мажорні обставини.

Пунктом 9.5. договору встановлено, що сторони звільняються від часткової або повної відповідальності за невиконання своїх обов`язків у випадку виникнення обставин непереборної сили, передбачити які неможливо на момент підписання цього договору, а саме: війна, стихійні лиха, громадські заворушення, пожежі, рішення органів влади, які роблять неможливим подальше виконання договору.

Відповідно до листа від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Такий лист не є автоматичною підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки стороною договору має бути доведено не лише настання цих обставин, але і їх безпосередній, прямий вплив на можливість належного виконання зобов`язання з урахуванням часу та місця його виконання у конкретних правовідносинах.

Такого прямого впливу обставин військової агресії рф проти України на можливість належного виконання зобов`язання з оплати наданих послуг за період з січня 2022 року до березня 2023 року відповідач не довів: не подав доказів того, що збитковість підприємства виникла саме через форс-мажорні обставини (непокритий збиток згідно з фінансовими звітами існував у відповідача, в тому числі до 24.02.2022), не подав доказів відсутності коштів для оплати наданих послуг за спірний період у встановлені договором строки.

За цих обставин суд вважає відсутніми підстави для продовження строку виконання зобов`язання з оплати послуг та звільнення відповідача від відповідальності за невиконання договірних зобов`язань щодо оплати послуг у вигляді пені, у зв`язку з форс-мажорними обставинами.

Водночас суд зазначає, що у період, за який позивач нарахував відповідачу пеню на усій території України діяв карантин, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року. Відповідно до постанови від 9 грудня 2020 року № 1236 в редакції від 25 квітня 2023 року Кабінет Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. установив на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 530-IX на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до статті 5, 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, зокрема послуги з постачання теплової енергії. Виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що положення підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону № 530-IX поширюються на правовідносини сторін за договором, тому нарахування позивачем пені за період з 11.02.2022 до 05.06.2023 є неправомірним.

Щодо інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає, що платежі встановлені ст. 625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Статтею 617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

На підставі викладеного, враховуючи факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати наданих позивачем послуг, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 323 778 грн 83 коп. заборгованості, 42 221 грн 58 коп. інфляційних втрат, 7 016 грн 73 коп. 3% річних. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 105 740 грн 32 коп. пені суд відмовляє.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 123, 129, 232, 233-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального обласного підприємства Сумської обласної ради Навчально-виробничий центр (вул. Шишкарівська, буд. 9, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 03363370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго (вул. Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, 40022, код ЄДРПОУ 33698892) 323 778 грн 83 коп. заборгованості, 7016 грн 73 коп. 3% річних, 42 221 грн 58 коп. інфляційних втрат, 5595 грн 26 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду

Повне рішення складене та підписане суддею 08.11.2023.

СуддяД. В. Вдовенко