Постанова

від 01.11.2023 по справі 910/236/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 910/236/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульський Г. М. - головуючий, Краснов Є. В., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Фонду державного майна України та Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 (колегія суддів у складі: Козир Т. П. - головуючий, Кравчук Г. А., Коробенко Г. П.) та рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 (суддя Чинчин О. В.)

за позовом Фонду державного майна України

до: Київської міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Державне підприємство «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»

2) Гаражний кооператив «Барвінок»

про визнання протиправним та скасування рішення

за участю:

позивача Кулибаба В. О. (самопредставництво),

відповідача: Пилипчук І. І. (самопредставництво)

третьої особи-1: Мороз Н. В. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Фонд державного майна України (далі - Фонд) звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 29.10.2009 № 562/2631 «Про передачу гаражного кооперативу «Барвінок» земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на вул. Новомостицькій, 25 у Подільському районі м. Києва».

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення є незаконним, оскільки воно суперечить вимогам законодавства, а лист - згода від 23.12.2004 № 1063 не є заявою до власника земельної ділянки про добровільну відмову землекористування, тому позивач не відмовлявся від права постійного користування земельною ділянкою, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023, у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що відповідач не порушив прав та охоронюваних законом інтересів позивача, тому вимоги є безпідставними, що виключає підстави для їх задоволення. При цьому суди вказали, що оскільки права позивача не порушені, підстави для застосування строку позовної давності відсутні.

3. Короткий зміст касаційних скарг та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційних скаргах заявники просять скасувати вищевказані судові рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

3.2. На обґрунтування касаційної скарги Державне підприємство «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (далі - третя особа-1) посилалося на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду від 08.02.2018 у справі № 910/9256/16, від 06.07.2022 у справі № 915/1164/21, від 26.01.2022 у справі № 922/1439/21, у постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 6-254цс15. Також третя особа-1 вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частин 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України, статті 238 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах та суди не дослідили зібрані у справі докази, встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

3.3. На обґрунтування касаційної скарги позивач посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 910/8388/21, від 06.07.2022 у справі № 915/1164/21, від 22.11.2019 у справі № 914/519/18, від 10.08.2022 у справі № 921/68/21. Також заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини 5 статті 75 Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) у поєднані із статтею 141 Земельного кодексу України у подібних правовідносинах та суди не дослідили зібрані у справі докази, встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

3.4. У відзиві Гаражний кооператив «Барвінок» на касаційну скаргу третьої особи -1 просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що апеляційним судом у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи касаційної скарги її не спростовують.

4. Мотивувальна частина

4.1. Суди встановили, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 891 від 21.04.1998 «Про оформлення агрокомбінату «Пуща-Водиця» права користування земельними ділянками для ведення сільськогосподарської діяльності у Мінському, Подільському та Шевченківському районах» оформлено агрокомбінату «Пуща-Водиця» за умови виконання пункту 2 цього розпорядження право постійного користування земельними ділянками площею 418,91 га згідно з додатком для ведення сільськогосподарської діяльності у Мінському, Подільському та Шевченківському районах (далі - Розпорядження).

4.2. Згідно з державним актом на право постійного користування землею № 003916 від 25.08.1998 агрокомбінату «Пуща - Водиця» надано у постійне користування 50,4525 га землі в межах плану користування для ведення сільськогосподарської діяльності.

4.3. У розділі акту «Зміни в землекористуванні» вказано, що на підставі рішень Київської міськради від 02.11.2000 № 62/1039, від 14.03.2002 № 303/1737, від 15.03.2007 № 290/951, від 15.03.2007 № 284/945, від 15.03.2007 № 298/959 з постійного користування були вилучені земельні ділянки загальною площею 15,6327 га.

4.4. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, Державному підприємству «Науково - дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» належить на праві постійного користування земельна ділянка, відділення «Центральне», масив №3 у Подільському районі м. Києва, площею 7,9883 га, кадастровий номер 8000000000:85:227:0300.

4.5. Листом від 23.12.2004 за № 1063 «Щодо припинення права користування частиною земельної ділянки площею 3,99 га на користь ГК «Барвінок», який підписаний від імені третьої особи-1 заступником генерального директора по виробництву та земельним питанням, повідомлено Київського міського голову про те, що третя особа- 1 у відповідності до вимог земельного законодавства просить припинити право постійного користування частиною земельної ділянки, непридатної для сільськогосподарського виробництва, площею 3,99 га для будівництва, обслуговування та експлуатації гаражів на користь гаражного кооперативу "Барвінок" та ініційовано питання про внесення зміни в державний Акт на право постійного користування землею за №85-4-00013 від 25.08.1998.

4.6. Листом від 15.03.2006 вих. № 251, який підписаний заступником генерального директора по виробництву та земельним питанням Мостицьким О. К. на запит № 03-52/7730 від 15.03.2006 повідомлено заступника голови Київської міської державної адміністрації - начальника Головного управління земельних ресурсів Муховикова А. М., що земельні ділянки, які були виділені гаражному кооперативу "Барвінок" згодами від 23.11.1998 № 919 (площею 2,00 га), від 20.12.2002 № 1277 (площею 1,99 га) та підтверджено листом від 23.12.2004 № 1063 (загальною площею 3,99 га), в які входять рілля (площею 2,70 га), меліоративні землі (площею 0,34 га) та пасовище (площею 0,16 га), збитки господарству автокооперативом не нанесені.

4.7. Рішенням Київської міської ради № 562/2631 від 29.10.2009 «Про передачу гаражному кооперативу «Барвінок» земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на вул. Новомостицькій, 25 у Подільському районі м. Києва» припинено агрокомбінату «Пуща-Водиця» право користування частиною земельної ділянки площею 3,50 га, оформленої відповідно до Розпорядження (лист-згода від 23.12.2004 № 1063), право користування якою посвідчено державним актом на право постійного користування землею від 25.08.98 №85-4-00013, та віднесено її до земель запасу житлової і громадської забудови. Затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок гаражному кооперативу «Барвінок» для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на вул.Новомостицькій, 25 у Подільському районі м. Києва. Передано гаражному кооперативу «Барвінок», за умови виконання пункту 6 цього рішення, у довгострокову оренду на 15 років земельні ділянки загальною площею 3,61 га для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на вул.Новомостицькій, 25 у Подільському районі м. Києва, з них: ділянку № 1 площею 3,39 га - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови; ділянку N 2 загальною площе 0,22 га - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови (площею 0,11 га) та за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 0,11 га).

4.8. На виконання вказаного рішення, 28.10.2010 між відповідачем та Гаражним кооперативом «Барвінок» (далі - Кооператив) був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого та на підставі акта приймання-передачі, Кооператив прийняв в оренду строком на 15 років земельну ділянку площею 3,3865 га з кадастровим номером 8000000000:85:227:0142, по вул. Новомостицька, 25, у Подільському районі міста Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів.

4.9. Також встановлено, що згідно висновку якісної характеристики ґрунтового покриву, який складений Державним підприємством «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» за № 250/05 та розрахунку розміру втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь Кооперативом з земель третьої особи-1, Кооператив платіжним дорученням від 26.01.2010 було сплачено 78992,00 грн.

4.10. Крім того, встановлено, що на вказаній земельній ділянці були побудовані гаражі (гаражні бокси), право власності на які було зареєстровано за членами Кооперативу, що підтверджується свідоцтвами про право власності та витягами про державну реєстрацію прав.

4.11. У листопаді 2019 року позивач став органом управління третьої особи-1 та не погоджуючись із спірним рішенням відповідача, звернувся до суду про визнання його протиправним та скасування.

4.12. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.13. Стаття 2 ГПК України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

4.14. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ГПК України).

4.15. Відповідно до статей 15, 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа чи суб`єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного та господарського законодавства.

4.16. Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

4.17. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно вимог частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

4.18. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 45 Закону України від 02.06.2016 "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

4.19. Задоволення судом позовної вимоги має з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права) дозволити досягнути мети судочинства, зокрема реально відновити суб`єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, і той, який обрав позивач, можна використати для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких він звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним, зокрема неефективним, і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлену позовну вимогу взагалі не можна використати для захисту права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, таку вимогу не можна розглядати як спосіб захисту (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 36), 22 вересня 2020 року у справі № 127/18934/18).

4.20. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

4.21. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

4.22. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки від порушення його прав.

4.23. Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

4.24. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

4.25. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19.

4.26. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

4.27. Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.

4.28. Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, пункт 39, від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17, пункт 6.27, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, пункт 35, від 01.02.2020 у справі № 922/614/19, пункт 52, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, пункт 109. Вимога ж про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору оренди, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (пункт 8.13 див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, пункт 8.13, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 9.67, Від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, пункт 180).

4.29. Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19.

4.30. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" ("Kudla v. Poland", заява № 30210/96, § 158), 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України" ("Garnaga v. Ukraine", заява № 20390/07, § 29).

4.31. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. ЄСПЛ у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" ("Chahal v. the United Kingdom", заява № 22414/93, § 145) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

4.32. Засіб захисту, що вимагається законом або договором, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02, § 75)).

4.33. Таким чином, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

4.34. У рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

4.35. У рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" ЄСПЛ зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом.

4.36. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

4.37. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

4.38. На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

4.39. Конституційний Суд України в пункті 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

4.40. Звідси ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

4.41. З урахуванням наведеного Верховний Суд зазначає, що визнання протиправним та скасування рішення відповідача не призведе до поновлення майнових прав позивача, оскільки не призведе до повернення земельної ділянки.

4.42. З огляду на викладене у вказаних позовних вимогах належить відмовити через їх неефективність, отже, інші доводи, наведені у касаційних скаргах, не дають правових підстав для прийняття іншого судового рішення по суті спору.

4.43. Висновки ж судів про наявність згоди на припинення права постійного користування землею, викладеної у листі від 23.12.2004 № 1063, зважаючи на те, що обраний позивачем спосіб захисту є неефектним, що є самостійною підставою для відмови у позові, є передчасними, наведений лист може бути предметом оцінки судом в іншому провадженні за заявою відповідної особи.

4.44. Відповідно до частин першої, четвертої статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

4.45. За наведених обставин Касаційний господарський суд, виходячи з наданих процесуальним законом повноважень, вважає за необхідне змінити оскаржувані судові рішення у цій справі, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в решті судові рішення залишити без змін.

4.46. Отже, доводи заявників, які викладені ними у касаційних скаргах не дають правових підстав для прийняття нового рішення у справі за наслідками скасування судових рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій.

4.47. Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 3 пункту "в" ГПК України, судові витрати за подання касаційних скарг належить покласти на скаржників.

Керуючись статтями 240, 300, 308, 311, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Фонду державного майна України та Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 у справі № 910/236/22 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

В решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Л. І. Рогач