Постанова

від 31.10.2023 по справі 334/270/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 31.10.2023 Справа № 334/270/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 334/270/23 Головуючий у 1 інстанції: Філіпова І.М.

№ 22-ц/807/2036/23 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Полякова О.З.

секретар: Бєлова А.В.

розглянувши апеляційнускаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 31 липня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства «Пологовий будинок №4» Запорізької міської ради, Запорізької міської ради, Департаменту охорони здоров`я Запорізької міської ради, Фонду соціального страхування України в особі представника: Запорізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області, Пенсійного Фонду України в особі представника: Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 31 липня 2023 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погоджуючисьз зазначеноюухвалою суду ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5ст. 263 ЦПК України,судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Пологовий будинок №4» Запорізької міської ради, Запорізької міської ради, Департаменту охорони здоров`я Запорізької міської ради, Фонду соціального страхування України в особі представника: Запорізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області, Пенсійного Фонду України в особі представника: Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди у розмірі 4000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян помножених на 1342 грн, що складає загальну суму у розмірі 5 368 000 грн за рахунок коштів Державного бюджету України з відповідачів.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.05.2023 року заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

До недоліків суд першої інстанції відніс наступне.

Як зазначив суд першої інстанції у позовній заяві п`ять відповідачів, проте відсутній зміст позовних вимог до кожного з них та не сплачено судовий збір.

04.07.2023 року позивачем було подано клопотання про звільнення від сплати судового збору. На обґрунтування вказаного клопотання позивач знову посилається на положення п. 13, 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» вказуючи, що подає позов з метою захисту прав малолітньої дитини, а також що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування.

Суд першої інстанції зазначив, що предметомпозову є недоотримання виплат допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_1 право на отримання яких має безпосередньо позивач, тому жодних обставин про порушення прав малолітньої ОСОБА_2 позивачем не зазначено.

Також суд першої інстанції вдався до аналізу змісту позовних вимог, зазначивши, що позовна заява містить лише позовні вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди, при цьому не містить жодних позовних вимог про визнаннянезаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, а сам по собі витяг з ЄРДР не свідчить про вчинення кримінального правопорушення відносно позивача.

За ст. 13 ЦПК Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а відтак суд не може жадати від особи, яка звернулася до суду, коригування заявлених нею вимог взагалі, або пропонувати змінити зміст вимог на стадії прийняття позову.

В заяві про звільнення від сплати судового збору позивач зазначала про те, що існують підстави для звільнення від сплати судового збору, позаяк вона оскаржує бездіяльність органу державної влади, посадових або службових осіб.

Судом першої інстанції не надана оцінка таким посиланням.

Крім зазначеного, судова колегія звертає увагу на те, що за законом «Про судовий збір», (ч. 2 стаття 8.) суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті, у п. 3 якої суду надана можливість звільняти особу від сплати судового збору якщо предметом позову є захист соціальних прав.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом п. 3, 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»).

Також згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Якщо суд першої інстанції не погодився з доводами позивача щодо наявності законом передбачених підстав для звільнення від сплати судового збору, він мав в порядку ч. 5 ст. 12 ЦПК суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснити у випадку необхідності права позивача на звільнення від сплати судового збору, його зменшення або розстрочення з інших підстав, які зазначені у Законі України «Про судовий збір».

З огляду на викладене, судова колегія вважає. Що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 374, 379, 382 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 31 липня 2023 року у цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складено 8 листопада 2023 року.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: С.В. Кухар

О.З. Поляков