Рішення

від 06.11.2023 по справі 420/14073/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/14073/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Бойко О.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області про визнання противоправною бездіяльність, зобов`язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду та стягнути її за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 в розмірі 307 799 грн. 54 коп., вирішив адміністративний позов задовольнити частково.

І. Суть спору:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, ОСОБА_1 , до відповідача, Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області, в якому позивач просить, з урахуванням уточнених позовних вимог:

- визнати протиправною бездіяльність територіального управління Служби судової охорони у Одеській області, що полягає у ненарахуванні і невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року;

- зобов`язати територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області нарахувати і виплатити додаткову винагороду ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року;

- стягнути з територіального управління Служби судової охорони у Одеській області на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 в розмірі 307 799 грн. 54 коп.;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання територіального управління Служби судової охорони у Одеській області подати звіт про його виконання у встановлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція позивача

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що має право на отримання додаткової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн на місяць, починаючи з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року як співробітник Служби судової охорони. При цьому, позивач зазначив, що ні на день його звільнення, ні станом на останній робочий день місяця, ні станом на день подання цієї позовної заяви вказану винагороду відповідач не виплатив.

При цьому, позивач вважає, що відмова у нарахуванні та виплаті йому додаткової винагороди, як однієї зі складових грошового забезпечення з підстави відсутності відповідних бюджетних асигнувань, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах.

Крім того, на думку позивача, видання наказів «Про виплату співробітникам територіального управління Служби судової охорони у Одеській області додаткової винагороди на період дії воєнного стану» носило формальний характер, без настання наслідків у вигляді виникнення прав та обов`язків, і відповідач, як суб`єкт владних повноважень, допустив протиправну бездіяльність у правовідносинах щодо виплати йому додаткової винагороди.

(б) Позиція відповідача

25.10.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить ухвалити рішення, яким в задоволенні позовної вимоги щодо не нарахування і невиплати позивачу додаткової щомісячної винагороди, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року відмовити; ухвалити рішення, яким зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди позивачу передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за кожен місяць його служби, починаючи з 24 лютого 2022 року лише після надходження відповідних асигнувань від головного розпорядника бюджетних коштів Державної судової адміністрації України та в разі наявності у затвердженому кошторисі відповідача за фондом оплаті праці співробітників відповідних коштів на її виплату.

Представник звернув увагу, що грошове забезпечення співробітникам Служби судової охорони виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах територіального управління Служби на грошове забезпечення. Тобто, для здійснення виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, необхідна наявність у затвердженому кошторисі територіального управління Служби за фондом оплати праці співробітників відповідних коштів на її виплату.

При цьому, відповідач зазначив, що у затверджених Державною судовою адміністрацією України кошторисах Служби судової охорони на 2022 та 2023 роки рік та відповідних кошторисах територіальних управлінь Служби судової охорони видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168, не передбачались та не затверджувались, у зв`язку з чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс територіального управління Служби не дозволяє здійснити таку виплату.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

19.06.2023 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

31.08.2023 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд зупинив провадження у справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду по зразковій справі № 260/3564/22.

20.10.2023 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд поновив провадження у справі.

IV. Обставини, встановлені судом

Відповідно до довідки від 04.05.2023 позивач проходив службу в Службі судової охорони на посаді заступника начальника територіального управління (з організації діяльності) Служби судової охорони у Одеській області з 01.10.2019 по 03.05.2023.

Згідно з витягом з наказу від 02.05.2023 № 208 о/с «По особовому складу» позивача 03 травня 2023 року звільнено зі служби в Службі судової охорони за підпунктом 8 пункту 2 розділу ХІІ Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій) у запас Збройних Сил України).

03.05.2023 позивач звернувся до відповідача із запитом, в якому просив надати інформацію, в тому числі, щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

У відповідь на вказаний запит відповідач листом від 16.05.2023 №Вих№46.03-240 повідомив, для видання наказів щодо виплати додаткової винагороди співробітникам територіального управління Служби судової охорони у Одеській області необхідно керуватися Порядком. Даний Порядок був затверджений 31.10.2022 Наказом ДСА України №396 згідно якого прийнято Порядок і Умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану, тобто, видання наказів Управлінням про виплату додаткової винагороди, без порушення Закону, стало можливим лише після 31.10.2022, коли був затверджений Порядок. Також вказано, що Управлінням проводиться відповідна робота на виконання Постанови №168 (зі змінами), а саме: 24.11.2022 Управлінням видано накази «Про виплату співробітникам територіального управління Служби судової охорони у Одеській області додаткової винагороди на період дії воєнного стану»: №255 (за лютий 2022 року), №256 (за березень 2022 року), №257 (за квітень 2022 року), №258 (за травень 2022 року), №259 (за червень 2022 року), №260 (за липень 2022 року), №261 (за серпень 2022 року), №262 (за вересень 2022 року), №263 (за жовтень 2022 року); №300 від 23.12.2022 (за листопад 2022 року), №17 від 25.01.2023 (за грудень 2022 року) та №45 від 24.02.2023 (за січень 2023 року). Розрахунок потреби в коштах для виплати додаткової винагороди співробітникам територіального управління Служби судової охорони у Одеській області згідно наданих списків, направлено до Центрального органу управління Служби судової охорони з метою виділення асигнувань для виплати додаткової винагороди співробітникам територіального управління Служби судової охорони у Одеській області за період з 24.02.2022 року по 20.01.2023 року. Крім того зазначено, що з метою вирішення проблеми щодо не надходження зазначених бюджетних асигнувань для виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови №168, відповідач звернувся листом до ДСА України від 04.10.2022 вих. №46.06.-396 та Листом ДСА України (вих. №11-09941/22 від 01.11.2022) на запит Управління, щодо умов виконання Постанови КМУ №168 (зі змінами) підтверджено, що фінансова ситуація щодо виплати співробітникам ССО додаткової винагороди відповідно до Постанови на сьогодні не змінилася і вирішити її можливо лише шляхом виділення додаткових коштів з Державного бюджету.

V. Джерела права та висновки суду.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення частково. Свій висновок вмотивовує наступним чином.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 161 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома).

Згідно з частиною першою статті 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У силу частини другої цієї статті грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.

Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384 (далі - Порядок №384).

За змістом пунктів 4-7 Порядку №384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги).

Відповідно до пунктів 8 і 10 Порядку №384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.

Періоди, за які грошове забезпечення не виплачується, визначені в пункті 11 Порядку №384, до яких, зокрема, віднесено час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати.

Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (пункт 17 Порядку №384).

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 вказаної постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

У пункті 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 внесені, зокрема, такі зміни до постанови №168:

- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць";

- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»;

- доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Наказом ДСА України від 31.10.2022 №396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок №396).

Згідно з пунктом 3 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов`язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.

Пунктом 7 Порядку №396 унормовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10 000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100 000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

За приписами пункту 4 Порядку №396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.

У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 та пункті 4 наказу ДСА України від 31.10.2022 №396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.

Отже, з 24 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України.

Спірні правовідносини виникли в рамках даної справи виникли у зв`язку з невиплатою позивачу як співробітнику ТУ ССО у Одеській області вказаної додаткової винагороди з мотивів відсутності необхідних бюджетних асигнувань, починаючи з 24 лютого 2022 року.

Згідно зі статтею 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з основних і додаткових його видів та виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

До додаткових видів грошового забезпечення Порядок №384 відносить, зокрема, винагороди.

Виходячи з цього, встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов`язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.

Як було зазначено Верховним Судом у постанові від 06 квітня 2023 року по зразковій справі №260/3564/22 у первинній редакції постанови Кабінету Міністрів України №168 розмір додаткової винагороди для співробітників Служби судової охорони, крім тих із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, був визначений у фіксованому розмірі - 30000 гривень щомісячно.

Водночас, з урахуванням змін до постанови №168, внесених Кабінетом Міністрів України постановою від 07.07.2022 №793, розмір цієї додаткової винагороди визначений у граничному розмірі «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».

Проте в обох зазначених постановах Кабінету Міністрів України (№168 і №793) передбачено, що вони набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

Так, надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення).

У Рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп і від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 зроблено аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Водночас Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина перша статті 58 Конституції України передбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001).

Крім того, у своїх рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).

Отже, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (пункт 156 Рішення у справі "Kopecky проти Словаччини" від 28 вересня 2004 року, заява № 44912/98).

Одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у частині третій статті 22 Конституції України принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних.

Таким чином, надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи.

Зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 змін до постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Правило щодо пропорційності розміру грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони до виконаної норми праці закріплено й у пункті 14 Порядку №384, згідно з яким при виплаті співробітникам грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення сум щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що вказані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн на місяць, передбаченому постановою №168 у первинній редакції.

При цьому відмова відповідача у виплаті позивачу додаткової винагороди як однієї зі складових його грошового забезпечення з підстави відсутності відповідних бюджетних асигнувань, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах (справа «Кечко проти України», заява №63134/00, рішення від 08 листопада 2005 року).

Застосування судом принципу верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ є вимогою частини другої статті 6 КАС України.

За таких обставин, суд, враховуючи висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22, вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати позивачу з 24 лютого 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

При цьому суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 у мотивувальній частині вказав про необхідність задоволення позову за умови відпрацювання позивачем норми робочого часу відповідного місяця.

Водночас, суд враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 № 43 внесено зміни до Постанови КМУ № 168, відповідно до яких, слова "співробітникам Служби судової охорони", виключено. Вказані зміни набрали чинності 21.01.2023.

З огляду на зазначене, починаючи з 21.01.2023 у позивача відсутнє право на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168.

З метою запобігання порушення права позивача на належну йому додаткову винагороду, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168, в розмірі 30000 грн. на місяць, за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168 за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року в розмірі 307 799 грн. 54 коп., суд зазначає, що оскільки виплата додаткової винагороди передбаченої Постановою №168 позивачу не проведена та не нарахована, розмір винагороди відповідачем оспорюється, то така вимога є передчасною, а тому не належить до задоволення.

Вирішуючи питання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення .

Отже, суд вирішує питання про встановлення судового контролю з метою надання учасникам справи додаткових гарантій виконання судового рішення.

Відповідно ч.2 ст.119 КАС України строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.

Відтак, суд вважає за необхідне вжити заходи судового контролю шляхом зобов`язання відповідача надати в місячний строк з дня набрання законної сили рішення за результатами розгляду даної адміністративної справи звіт про виконання рішення по справі № 420/14073/23 до Одеського окружного адміністративного суду.

VI. Судові витрати

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат суд не здійснює.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

3.Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн на місяць, починаючи з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року.

4.Встановити Територіальному управлінню Служби судової охорони у Одеській області місячний строк для подання звіту про виконання рішення суду з дня набрання законної сили рішенням суду у справі 420/14073/23.

5.У задоволенні решти вимог відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області, адреса: 65082, м. Одеса, вул. Софіївська, буд.19, код ЄДРПОУ 43163579.

Суддя Оксана БОЙКО