Рішення

від 09.11.2023 по справі 344/7965/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/7965/23

Провадження № 2/344/2148/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Татарінової О.А.

секретаря Кондратів Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа,що не заявляє самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання недійсним та скасування Рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки, визнання недійсним Договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа,що не заявляє самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання недійсним та скасування Рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки, визнання недійсним Договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації земельної ділянки. В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки у встановленому законом порядку, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), площею 0,0387 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно Державного акту про право приватної власності на землю Серія ІФ-15/02-008304 від 07.08.2001 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності за №8304, що був виданий Позивачу на підставі рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 22.03.2001 №130. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються i реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Оскільки Державний акт на право приватної власності на землю є старого взірця, який не містив кадастрового номеру земельної ділянки, для реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі України та присвоєння їй кадастрового номеру, Позивач у 2022 році звернулася до землевпорядної організації Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридично-Земельний Центр-ІФ», що має у складі сертифікованого інженера-землевпорядника Неште А.І. (кваліфікаційний сертифікат №004170) та уклала договір щодо виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Після виготовлення технічної документації у встановленому законом порядку, при реєстрації земельної ділянки, в Державному земельному кадастрі, отримано відмову у зв`язку із невідповідністю електронного документа встановленим вимогам, оскільки наявні зауваження щодо валідності електронного документа, а саме встановлено перетин земельних ділянок Позивача із ділянкою кадастровий номер 2610100000:08:003:0022, площа перетину складає 11,1732%, та отримано Рішення № РВ-2100080712022 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, відповідно до Протоколу №ПП-2100051772022 від 19.10.2022 р про проведення перевірки електронного документа та висновку щодо перевірки електронного документа. Відповідно до розробленої схеми розташування земельних ділянок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , згідно приватизаційних документів та відомостей, які зареєстровані в Державному земельному кадастрі, сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_8 , визначено, що на земельну ділянку позивача: від точки В до точки Г накладається земельна ділянка кадастровий номер 2610100000:08:003:0022, що перебуває у спільно частковій власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , площа накладення складає 0,0043 га.; від точки Д до точки Е - захід до земельної ділянки Позивача, від точки Е до точки Є - проходить межа земельної ділянки Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування та протезування, що відповідає фактичному використанню земельною ділянкою Позивача та збігається з межею згідно з Державним актом, від точки Є до точки А - межа земельної ділянки Позивача відповідає межі земельної ділянки суміжного землекористувача гр.. ОСОБА_9 кадастровий номер 2610100000:08:003:0639), закріплена на місцевості дерев`яною огорожею (штахетник) та стіною будинку, який розташований на земельній ділянці Позивача. Межа земельної ділянки між ОСОБА_10 та ОСОБА_1 (Позивач) була погоджена на узгоджувальній комісії виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, від точки А до точки Б - межа земельної діянки Позивача відповідає межі земельної ділянки суміжного землекористувача ОСОБА_11 ,(кадастровий номер 2610100000:08:003:0583), від точки Б до точки В - межа земельної ділянки Позивача межує із земельною ділянкою міської ради та співпадає із межею вказаною в Державному акті.

Позивачем зазначається, що будинок Позивача знаходиться на земельній ділянці з 1941 року, що підтверджується відповіддю Івано-Франківським обласним бюром технічної інвентаризації, та який успадкований Позивачем згідно з Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, серія та номер ЗД-746 від 06.07.1999 року. Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отримано інформацію про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:08:003:0022, площею 0,0860 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), власниками вказані: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Відповідачі набули дану земельну ділянку на підставі Договору купівлі- продажу серія та номер 7069, від 23.12.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан М.В., та Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер ІФ №086313, виданим 17.09.2003р.

Попереднім власником земельної ділянки, кадастровий номер 2610100000:08:003:0022 була Відповідач ОСОБА_2 , згідно з Державним актом серія та номер ІФ №086313 від 17.09.2003, на підставі якого був укладений договір купівлі-продажу. Даний Державний акт виданий ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 17.06.2003 року №276.

Також позивачем зазначається, що проаналізувавши документи щодо оформлення права власності на земельну ділянку Позивача, встановлено, що Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 22.03.2001 №130, Позивачу ОСОБА_1 , передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0387 га, в АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку. На підставі вищевказаного Рішення ОСОБА_1 виготовлено Державний акт на право приватної власності на землю ІФ-15/02-008304 від 07.08.2001, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності за №8304.

Щодо права власності на земельну ділянку Відповідача ОСОБА_2 (попередній власник) встановлено, що Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 17.06.2003 року № 276 передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0860 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель. На підставі вказаного Рішення ОСОБА_2 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ІФ №086313 від 17.09.2003р з кадастровим номером 2610100000:08:003:0022.

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 17.06.2003 року №276, яке було прийняте після оформлення права власності на земельну ділянку Позивачем, не враховано межу її земельної ділянки. Отже при прийнятті Рішення Івано-Франківською міською радою про передачу земельної ділянки Відповідачу ОСОБА_2 , орган місцевого самоврядування перевищив свої повноваження та розпорядився частиною земельної ділянки, яка вже була у приватній власності Позивача, тим самим порушуючи п.а ч.2 ст.83 ЗК України.

Враховуючи те, що Позивач набула право власності на земельну ділянку значно раніше, ніж Відповідач ОСОБА_2 на свою земельну ділянку, та з того моменту і до теперішнього часу є її повноправним власником, володіє та користується земельною ділянкою, рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 17 червня 2003 року про передачу земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 у власність, істотно суперечить вимогам ч. 5 ст. 116 Земельного Кодексу України (від 06.08.2003 року в редакції, що діяла на момент прийняття такого рішення) та безумовно порушує права Позивача, а саме гарантоване ст. 14 Конституції України право власності на землю.

Позивач не може зареєструвати власну земельну ділянку в Державному земельному кадастрі у зв`язку із розташуванням в межах її земельної ділянки іншої земельної ділянки, кадастровий номер 2610100000:08:003:0022 та відповідно реалізувати своє право щодо розпорядження нею, що підтверджується Рішенням про відмову кадастровим реєстратором, як єдиною уповноваженою особою згідно чинного земельного законодавства, що приймає рішення про державну реєстрацію земельної ділянки в ДЗК або відмову у реєстрації такої.

Приймаючи до уваги те, що земельні ділянки, право власності на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера, реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:08:003:0022 порушує право власності Позивача на належну їй присадибну земельну ділянку та на проведення державної реєстрації цієї земельної ділянки, а тому таке право підлягає захисту у судовому порядку.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Визначені згідно Схеми розташування земельних ділянок, що була розроблена сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_8 , 0,0042 га (частина земельної ділянки Відповідачів із загальної площі 0,0855, що накладається на земельну ділянку Позивача) неможливо витребувати, адже технічна реалізація (виконання) рішення суду щодо витребування частини земельної ділянки із загальної площі неможлива.

Враховуючи, що Позивач є власником земельної ділянки згідно державного акту про право власності на землю серія ІФ 15/02-008304 від 07.08.2001 р. площею 0,0387 га та не вимагає збільшення своєї земельної ділянки, а тільки хоче відновити своє порушене право та зареєструвати ділянку в Державному земельному кадастрі, а тому найбільш ефективним способом відновлення порушеного права, у даному випадку, є звернення з негаторним позовом про скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі, скасування Рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 17.06.2003 року №276, та визнання недійсними документів, які видавались на підставі вищевказаного рішення, а саме державний акт та договір купівлі-продажу земельної ділянки, який був укладений на підставі вищевказаного Акту.

Позивач вперше виявила порушення свого права, як законного власника на земельну ділянку, після відмови у реєстрації такої у ДЗК від 19.10.2022 року, і раніше, не мала об`єктивної можливості бути обізнаною щодо порушення свого права, так як отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку, безперервно та добросовісно користувалася нею. Незаконне Рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про передачу земльної ділянки Відповідачу ОСОБА_2 породило ряд незаконних дій, а саме оформлення Державного акту на право власності на землю, на підставі якого було укладено договір купівлі-продажу від 23.12.2008 року № 7069 реєстрація права власності на земельну ділянку в Реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрацію такої земельної ділянки в Державному земельному кадастрі. Враховуючи наведене просить суд визнати незаконним та скасувати п.1; п.22; п.22.1. Додаток 1 Рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 17.06.2003 року за №276 «Про затвердження матеріалів міського відділу земельних ресурсів» щодо затвердження проектів відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд згідно Додатку 1 №26, список громадян, яким передані у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0860 га, гр. ОСОБА_2 ; визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ІФ № 086313 виданий 17.09.2003 року ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2610100000:08:003:0022; визнати недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 23.12.2008 року №7069 посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан M.B.; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2610100000:08:003:0022, в реєстрі речових прав на нерухоме майно; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 2610100000:08:003:0022, площею 0,0860 га, у Державному земельному кадастрі України.

22.05.2023 року представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області подав до суду письмові пояснення, з яких вбачається, що оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Таким чином, враховуючи вищенаведене, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Що стосується позовної вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:08:003:0022 у Державному земельному кадастрі, зазначають, що відповідно до статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Частиною першою, другою статті 24 Закону України «Про ДЗК» встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності). Разом з тим зазначають, що законодавством, яке регулює земельні правовідносини, встановлений порядок скасування реєстрації земельних ділянок, однак механізм виконання такої процедури не розроблений, оскільки у програмному забезпеченні «Національна кадастрова система», в якій вносяться відомості до Державного земельного кадастру, відсутній необхідний функціонал (розробниками не забезпечено в НКС всі необхідні функції). Таким чином, Функціональна можливість програми, якою користується Державний кадастровий реєстратор, не дозволяє скасовувати державну реєстрацію земельних ділянок за іншими підставами, ніж зазначені в законодавстві, зокрема за рішенням суду в інших випадках ніж передбачено в абзацах третьому і четвертому частини десятої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

29.05.2023 року представником відповідача Івано-Франківської міської ради подано до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтовують тим, що Івано-Франківська міська рада не погоджується з заявленими позовним вимогами, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими що не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_2 звернулась до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про передачу їй у приватну власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 . в порядку визначеному Земельним кодексом України. Зазначена заява була розглянута виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та прийнято рішення від 17.06.2003 року про передачу їй безоплатно у власність земельної ділянки. Первинні матеріали до оскаржуваного рішення містять акт встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування та план земельної ділянки де суміжні землекористувачі ОСОБА_12 та ОСОБА_1 власноручними підписами погодили межі земельної ділянки ОСОБА_2 . У позовній заяві позивач посилається на те, що передача їй земельної ділянки відбулась значно швидше ніж виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради прийняв рішення про передачу сусідньої земельної ділянки ОСОБА_2 , що підтверджує той факт, що їй були відомі межі своєї земельної ділянки та земельної ділянки суміжників, а отже не заперечувала щодо встановлених меж земельної ділянки ОСОБА_2 .

Крім того, при прийнятті оскаржуваного рішення виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради брав до уваги додані до заяви ОСОБА_2 документи, які містять висновки уповноважених органів, а саме висновок управління земельних ресурсів у місті Івано-Франківську, висновок управління архітектури та містобудування, якими погоджено передачу у власність гр. ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0.0855 га на АДРЕСА_1 . Таким чином, рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №276 від 17.06.2003 року, яким ОСОБА_2 передано земельну ділянку, є законними, оскільки прийняте в межах повноважень органу місцевого самоврядування в сфері земельних відносин, у спосіб, передбачений Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельним кодексом України, на підставі документації яка подана разом із заявою ОСОБА_2 .

Щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.12.2008 р. зазначили, що договір купівлі-продажу був укладений з урахуванням норм чинного законодавства, тому пістав для визнання договору недійсним не має. Вважають, що жодних порушень прав чи законних інтересів ОСОБА_1 , які можуть бути відновлені шляхом визнання договору недійсним не відбулося.

Звертаючись до суду з позовом позивачем не надано обгрунтування в чому полягає незаконність прийняття оскаржуваних рішень, не наведено підстав для скасування рішення. Земельна ділянка була вільною, перебувала у комунальній власності, тому орган місцевого самоврядування, використовуючи свої повноваження щодо розпорядження землями комунальної власності, передав її у власність ОСОБА_2 на підставі заяви та документів доданих до неї, що в повній мірі узгоджується з вимогами земельного законодавства. Отже, будь-яких порушень чинного законодавства при передачі у власність земельної ділянки відповідачу допущено не було, право власності на земельну ділянку виникло на законних підставах, а тому відсутні підстави для скасування рішення. Водночас, при прийнятті рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 276 від 17.06.2003 року, жодних прав та інтересів позивача Івано-Франківською міською радою порушено не було.

Крім того, представником відповідача Івано-Франківської міської ради подано до суду заяву про застосувания строків позовної давності, яку обґрунтовують тим, що позивач звернулась до суду з позовом в 2023 році про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 17.06.2003 року, тобто з часу прийняття рішення пройшло майже 20 років. В обгрунтування позовних вимог вказують на те, що їм стало відомо про приватизацію земельної ділянки відповідачем у 2022 році з моменту звернення до землевпорядної організації. Однак, дата звернення до землевпорядної організації не є початком перебігу строків звернення до суду, оскільки позивач могла раніше довідатись про прийняте оскаржуване рішення. З первинних матеріалів до оскаржуваного рішення від 2003 року позивач ОСОБА_1 погоджувала межі земельної ділянки суміжному землекористувачу ОСОБА_2 , а отже позивач саме з цього моменту (2003 року) знала про прийняте рішення. Однак, правом на звернення до суду позивач скористалась в 2023 року та не надала обгрунтування, чому протягом тривалого часу (майже 20 років) вона не могла цього зробити та не зазначила жодної поважної причини, яка б об`єктивно протягом тривалого часу перешкоджала подачі цивільного позову в межах строку звернення до суду, встановленого ЦК України. Таким чином, вважають, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом за захистом свого права. Отже, позовна заява подана після закінчення строків, встановлених статтею 256-257 ЦК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку та матеріали справи не містять доказів наявності непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення до суду за захистом своїх права та інтересів. Враховуючи наведене просять суд застосувати строк позовної давності і постановити ухвалу про залишення позову без розгляду (а.с.75-76).

05.06.2023 року відповідачами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 подано до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтовують тим, що право власносі на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , до них перейшло 23.12.2008 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_2 . Перехід права власності на цю ділянку до них було зареєстровано у Поземельній книзі 21.02.2009 року, про що є відповідний штамп на переданому їм державному акті. Ніяких протиправних дій, які б призвели до порушення права власника сусідньої ділянки ОСОБА_1 вони не вчиняли. Приватизація згаданої вище ділянки відбувалась 17.06.2003 року, і передача ОСОБА_2 у приватну власність цієї ділянки була здійснена Івано-Франківською міською радою у відповідності із вимогами чинного законодавства України. Підтвердженням належного документального оформлення і правових підстав приватизації ОСОБА_2 ділянки є технічна документація по інвентаризації земельної ділянки для підготовки та видачі документів ОСОБА_2 на право приватної власності на землю в 2003 р.

Проаналізувавши матеріали технічної документації по інвентаризації земельної ділянки для підготовки та видачі документів на право приватної власності на землю (2003 р), зазначають, що заява ОСОБА_2 про безоплатну передачу їй у приватну власність земельної ділянки на АДРЕСА_2 була розглянута в порядку, визначеному Земельним Кодексом України. При прийнятті оскаржуваного позивачкою рішення №276 від 17.06.2003 року виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради врахував надані ОСОБА_2 документи, зокрема, висновок управління земельних ресурсів у м.Івано-Франківську та висновок управління архітектури та містобудування, якими погоджено передачу у власність ОСОБА_2 наданої вище земельної ділянки площею 0,0855га, що стало в подальшому підставою для видачі технічної документації на дану ділянку. Матеріали технічної документації земельної ділянки (2003року) містять Акт встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування та план земельної ділянки по АДРЕСА_2 . З названих документів вбачається, що суміжні з ОСОБА_2 землекористувачі: ОСОБА_13 та ОСОБА_1 власноручними підписами погодили межі переданої ОСОБА_2 у приватну власність ділянки. ОСОБА_1 , як суміжний землекористувач, погодила межу земельної ділянки ОСОБА_2 , яка умовно проходила по землі, від точки 9 до точки 1 ( нумерація згідно плану земельної ділянки). Погодження меж земельної ділянки ОСОБА_2 відбулося у 2003 році, тобто після передачі у приватну власність ОСОБА_1 рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 23.03.2001 року №130 земельної ділянки по АДРЕСА_2 , площею 0,0367га. Цей факт свідчить, що позивачці ОСОБА_1 були відомі межі її земельної ділянки ще у 2001 році та суміжна межа земельної ділянки з ОСОБА_2 . Тому позивач ще у 2003 році підтвердила межі ділянок своїм підписом. Саме після погодження меж і отримання ОСОБА_2 ділянки у приватну власність на відстані 5,30 м. від її спорудженого будинку нею було облаштовано бетонний каналізаційний колодязь. На той час ОСОБА_2 при встановленні огорожі не мала технічної можливості влаштувати огорожу саме по точкам, визначеним планом її земельної ділянки, оскільки таким чином було б ускладнено безперешкодний доступ для обслуговування каналізаційного колодязя комунальними службами, та існувала б небезпека порушення його цілісності і справного функціонування. Саме ця обставина дозволяє позивачці претендувати на частину сусідньої земельної ділянки.

Відповідачами зазначається, що вони є добросовісними набувачами права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_3 . ОСОБА_1 ніколи раніше ні до ОСОБА_2 ні до них, як нових власників ділянки, не мала ніяких претензій щодо порушення її прав землекористувача. Відповідні претензії у 2016 році ОСОБА_1 мала до іншого сусіда ОСОБА_10 , який є власником земельної ділянки АДРЕСА_3 . Як вбачається із змісту рішення узгоджувальної комісії виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради по розгляду земельних спорів від 01.12.2016 року в 2016 році у ОСОБА_1 виникло питання щодо меж переданої їй у 2001 році у приватну власність земельної ділянки АДРЕСА_1 . Отже, починаючи з 2003 року, а пізніше у 2016 році ОСОБА_1 могла дізнатися про можливе порушення її права землекористувача.

Відповідачі заявляють клопотання про застосування по даній справі строку позовної давності на випадок, якщо суд дійде до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .

Оскільки згадана вище земельна ділянка ОСОБА_2 була вільною, перебувала у комунальній власності територіальної громади, Івано-Франківська міська рада в межах своїх повноважень та на підставі заяви та доданих до неї документів передала її у власність ОСОБА_2 . Будь-яких порушень чинного законодавства України при цьому не було допущено. Право власності на земельну ділянку виникло у ОСОБА_2 на законних підставах. При прийнятті рішення №276 від 17.06.2003 року та видачі державного акту ОСОБА_2 . Івано-Франківською міською радою не було порушено прав та законних інтересів ОСОБА_1 . Враховуючи наведене просять суд відмовити у задовленні позову.

13.06.2023 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , який обґрунтовує тим, що у відзиві Відповідачі посилаються на застосування строків позовної давності. З таким твердженням представник відповідача не погоджується, оскільки Державний акт Серія ІФ №086313 від 17.09.2003 року виданий відповідачу ОСОБА_2 , є Державним актом старого зразка, які видавалися з 1993 року до 2003 року. Вищевказаний Державний акт хоч і містив кадастровий номер, та відомості Державного земельного кадастру до 2013 року були закриті. Координати поворотних точок меж земельних ділянок знаходилися у документації замовника та у територіальному відділі Держкомзему, тобто не були у вільному доступі для громадян України. З 2013 року відомості про земельні ділянки, що містяться в Державному земельному кадастрі України, стали відкритими шляхом створення Публічної карти України. Для отримання координат з Публічної кадастрової карти, необхідно мати доступ сертифікованого інженера-землевпорядника та спеціальні знання, якими Позивач звісно не володіє. Більше того, виніс меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), згідно координат, які внесені в систему ДЗК, має право здійснювати тільки сертифікований інженер-землевпорядник та сертифікований інженер-геодезист.

Що стосується Погодження меж земельної ділянки, на які вказують відповідачі, то в Технічній документації позивача ОСОБА_1 , яка була затверджена Рішенням сесії Івано-Франківської міської ради та на підставі якої був виданий Державний акт від 07.08.2001 р., також міститься Акт погодження меж, який підписаний суміжними землекористувачами: ОСОБА_14 зав.садіком АДРЕСА_4 . протезного цеху ОСОБА_15 , та ОСОБА_16 . Саме суміжник ОСОБА_16 , на підставі Договору міни, відчужила будинок відповідачу ОСОБА_2 , яка у свою чергу приватизувала земельну ділянку на два роки пізніше ніж Позивач ОСОБА_1 . Тобто ОСОБА_16 визнала межі земельної ділянки позивача та користувалась земельною ділянкою для обслуговування будинку, який потім відчужила відповідачу ОСОБА_2 в тих межах, які були погоджені нею.

Відповідачі у відзиві вказують, що орган місцевого самоврядування розпорядився вільною земельною ділянкою законно, адже це були землі комунальної власності, що повністю спростовується вищевказаним Актом встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування, який є складовою технічної документації Позивача, та був погоджений (підписаний) Представником Івано-Франківського міського відділу земельних ресурсів Степуняком Я. Івано-Франківська міська рала знала межі земельної ділянки позивача, і порушила її право власності, розпорядившись земельною ділянкою приватної форми власності. Відповідно на момент погодження межі відповідачу ОСОБА_2 , у ОСОБА_1 вже було зареєстроване право власності (Державний акт про право власності на землю Серія ІФ-15/021-008304 від 07.08.2021) та встановлена межа її земельної ділянки. Більше того межа, яка була визначена у Акті Відповідача вказана, як умовно по землі, що не підтверджує, а тільки спростовує твердження відповідачів про те, що позивач знала про порушення її права власності на земельну ділянку. Також у відзиві Відповідачі посилаються на Постанову Верховного Суду від 02.02.2023 року у справі №175/4508/17 вказуючи, що вимоги про визнання недійсним Державного акту не виключає строків позовної давності. Але цією ж Постановою встановлено, що особа пропустила термін позовної давності 3 роки через подання позову до суду у 2019 році, хоча рішення кадастрового реєстратора про відмову державної реєстрації земельної ділянки, у зв`язку з перетином ділянок в ДЗК, отримала ще у 2014 році. ОСОБА_1 до позову було долучено Рішення №PB-2100080712022 кадастрового реєстратора про відмову у внесенні відомостей до ДЗК від 19.10.2022 року, у зв`язку з перетином ділянки Позивача з ділянкою 2610100000:08:003:0022, а отже строки позовної давності не пропущено. Враховуючи наведене просить про задоволення позову.

Представник позивача в судовому засіданні просила позов задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача Івано-Франківської міської ради в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Жодних заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву, від відповідача не надійшло.

Крім того, повідомлення відповідача було здійснено на підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада» на веб-сайті Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Жодних заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву, від відповідача не надійшло.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області в судове засідання не з`явився, у письмових поясненнях зазначив, що просить розглянути справу без їхньої участі.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

Частина перша статті 15 ЦК України визначає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

19.05.1993 року Івано-Франківським ОБТІ складено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_5 (а.с129-133).

06.07.1999 року державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Стецьків М.І. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно якого ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_17 . Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво складається з квартири АДРЕСА_6 (а.с.139).

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить однокімнатна квартира, загальної плошею 36,36 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , що підтверджується копією витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.11.2019 року (а.с.18).

30.01.2001 року ОСОБА_1 звернулась до міського голови із заявою про передачу їй безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Земельна ділянка розташована по АДРЕСА_1 (а.с.126).

31.01.2001 року начальником Івано-Франківського відділу земельних ресурсів затверджено технічне завдання на виконання робіт з інвентаризації земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , замовником якого є ОСОБА_1 , цільовим призначенням земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (а.с.127-128).

З висновку начальника відділу Івано-Франківського міського відділу земельних ресурсів від 2001 року встановлено, що розглянувши матеріали земельно-кадастрової інвентаризаційної ділянки на АДРЕСА_1 , Івано-Франківський міський відділ земельних ресурсів погоджує її передачу в приватну власність ОСОБА_1 для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) (а.с.134).

Відповідно до акту встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування ОСОБА_1 від 06.02.2001 року спеціалістом (керівником групи) земельно-кадастрового бюро Кудлою М.М. в присутності представника відділу земельних ресурсів, землекористувача та суміжних землекористувачів: спеціаліста відділу Я.Степуняка, ОСОБА_1 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , зав.садіком №20 Б.Данилейко, нач.цеху складено акт про те, що ним проведено встановлення меж земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Межі в натурі проходять: від А до Б землі дитячого садка №20, від Б до В зем.діл. ОСОБА_16 , від В до Г зем.діл.протезного цеху, від Г до А зем.діл. ОСОБА_14 (а.с.136).

Так, із зазначеного акту встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування ОСОБА_1 від 06.02.2001 року також вбачається, що суміжними землекористувачами при встановленні зовнішніх меж землекористування ніяких притензій не виявлено. Межі та площа земельної ділянки суміжними землекористувачами погоджено (а.с.136).

Як вбачається з висновку начальника управління архітектури і містобудування ОСОБА_19 від березня 2001 року Управління архітектури і містобудування розглянуто звернення ОСОБА_1 по виготовленню документів на право власності на земельну ділянку розташовану на АДРЕСА_1 , погоджується із передачею у приватну власність земельної ділянки з сервітутними обмеженнями в користуванні, в зв`язку з тим, що через ділянку проходять підземні межі. Землекористувачу земельної ділянки заборонено будівництво та посадку дерев в місцях де проходять підземні мережі, а також створювати перешкоди в їх обслуговуванні (а.с.135).

З акту встановлення і узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі ОСОБА_1 від 25.04.2001 року встановлено, що з метою виконання рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 22.03.2001 №130 інженером Земельно-кадастрового бюро ОСОБА_20 в присутності землекористувача ОСОБА_1 , суміжних землекористувачів: ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , АДРЕСА_4 .цеху складений даний акт в тому, що ними проведено встановлення в натурі меж земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , межі в натурі проходять по стіні будинку, умовній межі, металевому та дерев`яному паркану. Ніяких претензій при встановленні меж землекористування не виявлено (а.с.137).

З копії архівного витягу від 14.09.2022 року №14/59-4.02/774, з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 22.03.2001 року №130 вбачається, що розглянувши матеріали міського управління земельних ресурсів про вилучення, надання та приватизацію земельних ділянок згідно статей 3,6,7,19,27,29,30,42 Земельного Кодексу України, ухвали XV сесії Івано-Франківської міської ради XXI скликання «Про приватизацію землі» від 14.12.93 року, ухвали XVI сесії Івано-Франківської міської ради XXI скликання про передачу повноважень виконавчому комітету по наданню, вилученню земельних ділянок на території міської ради народних депутатів» від 16.02.94 року, виконавчий комітет міської ради вирішив затвердити матеріали земельно-кадастрової інвентаризації і передати в приватну власність, згідно ст.6 Земельного Кодексу України та Постанови Верховної Ради України від 17.12.99 року №1312-XIV, земельні ділянки громадянам: 11.1.Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), згідно додатку 1 (а.с.11).

Так, згідно додатку 1 до рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 22.03.2001 року №130 у списку громадян, яким передаються безоплатно в приватну власність земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), зазначена ОСОБА_1 , земельна ділянка, площею 0,0387, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11 на звороті).

07.08.2001 року на підставі рішення виконкому Івано-Франківської міської Ради народних депутатів від 22.03.2001 року №130 ОСОБА_1 видано державний акт на право приватної власності на землю Серія ІФ 15/02-008304, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №8304.

Із зазначеного вище державного акту вбачається, що ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0387 гектарів в межах згідно з планом, яка розташована на території АДРЕСА_1 в для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд /присадибна ділянка/, що підтверджується копією зазначеного державного акту (а.с.10).

Як вбачається із висновку в.о.начальника Івано-Франківського міського відділу земельних ресурсів, Івано-Франківський міський відділ земельних ресурсів розглянувши матеріали земельно-кадастрової інвентаризаційної земельної ділянки на АДРЕСА_1 погоджує передачу її в приватну власність громадянці ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Загальна площа земельної ділянки складає 0,0855 га. (а.с.73).

З плану меж земельної ділянки, кадастровий номер 2610100000080030022 вбачається, що від А до Б землі Івано-Франківської міської ради, від Б до В землі Івано-Франківської міської ради, від В до Г землі гр. ОСОБА_12 , від Г до А земельна ділянка гр. ОСОБА_1 (а.с.22).

Інженером-геодезистом АПБ управління архітектури і містобудування ОСОБА_21 , в присутності представника відділу земельних ресурсів ОСОБА_22 , землекористувача ОСОБА_23 та суміжних землекористувачів ОСОБА_12 та ОСОБА_1 складено акт встановлення та узгодження меж землекористування, що знаходиться в натурі та межі проходять: від т.1 до т.3 по металевій огорожі, від т.3 до т.5 умовно по землі, від т.5 до т.9 по металевій огорожі, від т.9 до т.1 умовно по землі. (а.с.73 на звороті).

Як вбачається з акту встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі та плану земельної ділянки по АДРЕСА_2 , суміжні з ОСОБА_2 землекористувачі: ОСОБА_13 та ОСОБА_1 власноручними підписами погодили межі переданої ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки (а.с.74).

У червні 2003 року Управлінням архітектури і містобудування складено висновок за зверненням ОСОБА_2 по виготовленню документів на право власності на земельну ділянку розташовану на АДРЕСА_1 .

12.06.2003 року Начальником Івано-Франківського відділу земельних ресурсів затверджено технічне завдання на виконання робіт з інвентаризації земель, а саме земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та погоджено замовником ОСОБА_2 ( а.с.49).

12.06.2003 року ОСОБА_2 звернулась до Міського голови із заявою про передання їй у приватну власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 , що підтверджується копією заяви, яка міститься в матеріалах справи (а.с.69).

Згідно архівного витягу Івано-Франківської міської ради від 14.09.2022 року №14/59-4.02/775 рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 17.06.2003 року №276 «Про матеріали міського відділу земельних ресурсів» вирішено затвердити проекти відведення земельних ділянок: затверджено матеріали земельно-кадастрової інвентаризації і передано в приватну власність, згідно ст.ст. 81,118 Земельного Кодексу України та Постанови Верховної Ради України від 17.12.99 року М:1312-XIV, земельні ділянки громадянам: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, згідно додатку 1 (а.с.23).

Так, із додатку 1 до рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 17.06.2003 року №276 вбачається, що у списку громадян, яким передаються у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за №26 зазначено ОСОБА_2 , земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0860 (а.с.23 на звороті).

Згідно висновку начальника управління архітектури і містобудування від червня 2003 року Управління архітектури і містобудування погодилося з передачею у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , з сервітутними обмеженнями в користуванні, в зв`язку з тим що через земельну ділянку проходять підземні межі електрокабеля. Землекористувачу земельної ділянки заборонено будівництво та посадку дерев в місцях де проходять підземні мережі, а також створювати перешкоди в їх обслуговуванні (а.с.72 на звороті).

18.06.2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_16 укладено договір міни, який посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан М.В., та зареєстровано в реєстрі за №164-Д, відповідно до якого ОСОБА_2 та ОСОБА_16 , міняють належні їм на праві приватної власності квартири ОСОБА_2 - квартиру за номером АДРЕСА_8 ; а ОСОБА_16 квартиру за номером АДРЕСА_6 (а.с.70 на звороті - 71).

23.12.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_24 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаіусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан М.В., та зареєстровано в реєстрі за №7069, відповідно до якого продавець - ОСОБА_2 , розуміючи значення своїх дій, без будь-якого примушення, як фізичного так і морального, передає у власність Покупцю 1 - ОСОБА_7 , ОСОБА_3 . Покупцю 2 - ОСОБА_25 . Покупцю 3 - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в рівних частках, а Покупці приймають у власність і сплачують грошові кошти за належну Продавцю на праві власності земельну ділянку, надану для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,0855 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1 Договору).

Згідно п. 2 Договору купівлі продажу земельної ділянки від 23.12.2008 року земельна ділянка, яка відчужується за цим договором, належить Продавцю згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку ІФ №086313, виданого 17.09.2003р. Івано-Франківською міською радою на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 17 червня 2003р за №276, зареєстрованого в Киизі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №259, кадастровий номер 2610100000080030022. На земельній ділянці, що є предметом даного договору, розташований житловий будинок, що підтверджується довідкою виданою 29.09.2008р. Івано-Франківським ОБТІ за №2379. Покупці зобов`язуються самовільно не змінювати цільового призначення земельної ділянки використовувати її за цільовим призначенням (а.с.21).

З витягу з протоколу №172 від 01.12.2016 року засідання узгоджувальної комісії виконавчого комітету міської ради по розгляду земельних спорів вбачається, що комісія вирішила: рекомендувати гр. ОСОБА_26 (який діє по дорученню довірителя ОСОБА_10 ) звернутись до ліцензованої проектної землевпорядної організації (виконавця документації із землеустрою) з приводу приведення у відповідність суміжної межі земельних ділянок на АДРЕСА_9 до виданого гр. ОСОБА_1 державного акту на право приватної власності на землю; а також погодити між собою вказану межу (а.с.15).

Згідно копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.09.2022 року 05.09.2022 року на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ІФ №086313, виданий 17.09.2003 року Івано-Франківською міською радою; договір купівлі-продажу, земельної ділянки, серія та номер: 7069, виданий 23.12.2008 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан М.В., зареєстровано право спільної часткової власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2610100000:08:003:0022, площею 0,0855 га в розмірі частки 1/5 за ОСОБА_3 , в розмірі часток 1/5 ОСОБА_4 , в розмірі часток 1/5 за ОСОБА_5 , в розмірі часток 1/5 за ОСОБА_6 , в розмірі часток 1/5 за ОСОБА_7 (а.с.19-20).

29.08.2022 року між ТОВ «Юридично-земельний центр-ІФ» та ОСОБА_1 укладено договір про розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відповідно до умов договору виконавець зобов`язується виконати з дотриманням вимог чинного законодавства технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0387 га., для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно ДА на право власності на землю, Серія ІФ №15/02-008304, замовник прийняти та оплатити виконані роботи (а.с.12).

19.10.2022 року Державним кадастровим реєстратором Відліл № 2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області розглянуто заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 07.10.2022 р. (реєстраційний номер ЗВ-9705106222022) разом з доданими до неї документами та відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру прийнято рішення №РВ-2100080712022 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру оскільки електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа. Рекомендовано розробнику документації із землеустрою врегулювати питання щодо усунення зазначеного зауваження та повторно подати документацію із землеустрою для проведення державної реєстрації земельної ділянки (а.с.13).

Із висновку щодо перевірки електронного документа, складеного Державним кадастровим реєстратором Відлілу № 2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області вбачається, що відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру встановлено, що XSD Схема Наявні зауваження щодо валідності електронного документу; перетин з ділянкою 2610100000:08:003:0022; площа співпадає на 11,1732% (а.с.14).

Із схеми розташування земельних ділянок, вбачається, що від А до Б земельна ділянка ОСОБА_11 (кадастровий номер земельної ділянки - 2610100000:08:003:0583); від Б до В землі міської ради (кадастровий номер земельної ділянки - не визначено); від В до Г земельна ділянка ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (кадастровий номер земельної ділянки - 2610100000:08:003:0022); від Г до Д земельна ділянка Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування (кадастровий номер земельної ділянки - 2610100000:08:003:0063); від Д до Е заїзд (кадастровий номер земельної ділянки - не визначено); від Е до Є земельна ділянка Львівське казенне експериментальне підприємство засобів пересування і протезування (кадастровий номер земельної ділянки - 2610100000:08:003:0063); від Є до А земельна ділянка ОСОБА_9 (кадастровий номер земельної ділянки - 2610100000:08:003:0639) (а.с.16).

Окрім того, із зазначеної схеми вбачається, що частина земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 (на підставі Державного акту), на якій розташована частина земельної ділянки з кадастровим номером земельної ділянки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (кадастровий номер земельної ділянки - 2610100000:08:003:0022).

Як вбачається з листа начальника Івано-Франківського ОБТІ від 16.11.2022 року, згідно інвентарної справи на одноквартирний будинок по АДРЕСА_2 , наявний в ОКП Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації», даний об`єкт нерухомого майна збудований у 1941 році (а.с.17).

Так, позивач звернулася до суду з даним позовом та просить визнати незаконним та скасувати п.1; п.22; п.22.1. Додаток 1 Рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 17.06.2003 року за №276 «Про затвердження матеріали міського відділу земельних ресурсів» щодо затвердження проектів відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд згідно Додатку 1 №26, список громадян, яким передані у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0860 га, гр. ОСОБА_2 ; визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ІФ № 086313 виданий 17.09.2003 року ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2610100000:08:003:0022; визнати недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 23.12.2008 року №7069 посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан M.B.; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2610100000:08:003:0022, в реєстрі речових прав на нерухоме майно; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 2610100000:08:003:0022, площею 0,0860 га, у Державному земельному кадастрі України.

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України (справа 6-57цс13 від 19.06.2013 року), державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності і видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних з правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України від 25.06.2014 року (справа № 6-67 цс 14), державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акту безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт видано і дотримання вимог, передбачених ст.ст. 116, 118 ЗК України.

Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), площею 0,0387 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно Державного акту про право приватної власності на землю Серія ІФ-15/02-008304 від 07.08.2001 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності за №8304, що був виданий Позивачу на підставі рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 22.03.2001 року №130.

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 17.06.2003 року №276 відповідачу ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0860 га.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ІФ №3086313 від 17.09.2003року, площею 0,0855 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2610100000080030022, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

23.12.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_24 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаіусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан М.В., та зареєстровано в реєстрі за №7069, відповідно до якого продавець ОСОБА_2 передала у спільну часткову власність ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_25 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 належну Продавцю на праві власності земельну ділянку, надану для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,0855 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Позивач обґрунтовуючи позов зазначила, що Рішення виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради від 17.06.2003 року №276, яке було прийняте після оформлення права власності на земельну ділянку Позивачем, та при прийнятті Рішення не враховано межу земельної ділянки Позивача. Отже при прийнятті Рішення Івано-Франківською міською радою про передачу земельної ділянки Відповідачу ОСОБА_2 , орган місцевого самоврядування порушив п.а ч.2 ст.83 ЗК України. Позивач набула право власності на земельну ділянку значно раніше, ніж Відповідач ОСОБА_2 ,є її повноправним власником, а тому рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 17 червня 2003 року про передачу земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 у власність, істотно суперечить вимогам ч. 5 ст. 116 Земельного Кодексу України (від 06.08.2003 року в редакції, що діяла на момент прийняття такого рішення) та безумовно порушує права Позивача.

Статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами та державою відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські, районні та обласні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Положенням статті 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1,3 ст.116 ЗК України ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Статтею 118 ЗК України ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 911/2701/17 (провадження № 12-258гс18) вказано, що частиною п`ятою статті 116 ЗК України унормовано, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Земельні ділянки формуються як об`єкти цивільних прав: власності, постійного користування, оренди відповідно до закону, і припинення прав щодо цих об`єктів також має відбуватись виключно у відповідності до закону».

Як вбачається із висновку в.о.начальника Івано-Франківського міського відділу земельних ресурсів, Івано-Франківський міський відділ земельних ресурсів розглянувши матеріали земельно-кадастрової інвентаризаційної земельної ділянки на АДРЕСА_1 погоджує передачу її в приватну власність громадянці ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Загальна площа земельної ділянки складає 0,0855 га. (а.с.73).

З плану меж земельної ділянки, кадастровий номер 2610100000080030022 вбачається, що від А до Б землі Івано-Франківської міської ради, від Б до В землі Івано-Франківської міської ради, від В до Г землі гр. ОСОБА_12 , від Г до А земельна ділянка гр. ОСОБА_1 (а.с.22).

Інженером-геодезистом АПБ управління архітектури і містобудування ОСОБА_21 , в присутності представника відділу земельних ресурсів ОСОБА_22 , землекористувача ОСОБА_23 та суміжних землекористувачів ОСОБА_12 та ОСОБА_1 складено акт встановлення та узгодження меж землекористування, що знаходиться в натурі та межі проходять: від т.1 до т.3 по металевій огорожі, від т.3 до т.5 умовно по землі, від т.5 до т.9 по металевій огорожі, від т.9 до т.1 умовно по землі. (а.с.73 на звороті).

Згідно акту встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі та плану земельної ділянки по АДРЕСА_2 , суміжні з ОСОБА_2 землекористувачі: ОСОБА_13 та ОСОБА_1 власноручними підписами погодили межі переданої ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки.

У червні 2003 року Управлінням архітектури і містобудування складено висновок за зверненням ОСОБА_2 по виготовленню документів на право власності на земельну ділянку розташовану на АДРЕСА_1 .

12.06.2003 року Начальником Івано-Франківського відділу земельних ресурсів затверджено технічне завдання на виконання робіт з інвентаризації земель, а саме земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та погоджено замовником ОСОБА_2 .

Згідно висновку начальника управління архітектури і містобудування від червня 2003 року Управління архітектури і містобудування погодилося з передачею у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , з сервітутними обмеженнями в користуванні, в зв`язку з тим що через земельну ділянку проходять підземні межі електрокабеля.

За змістом статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані, зокрема, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) зазначено, що «у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право позивача порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста».

Так, на підтвердження позовних вимог позивачем додано висновок щодо перевірки електронного документа, складеного Державним кадастровим реєстратором Відлілу № 2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області з якого вбачається, що XSD Схема Наявні зауваження щодо валідності електронного документу; перетин з ділянкою 2610100000:08:003:0022; площа співпадає на 11,1732%.

В той же час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачами.

Суду не надано відповідних висновків експерта чи спеціаліста, як і не було заявлено клопотань про призначення відповідної експертизи судом.

За наведених обставин суд вважає, що позивачем не доведено підстав для скасування рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Рішення від 17.06.2003 року за №276 «Про затвердження матеріали міського відділу земельних ресурсів» щодо затвердження проектів відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд згідно Додатку 1 №26, яким передана у приватну власність земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0860 га, відповідачу ОСОБА_2 , не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження порушення її прав та законних інтересів як землекористувача суміжної земельної ділянки.

Оскільки позивачем не доведено, що оспорюване рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради прийнято не у межах повноважень, у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, державний акт на право власності на земельну ділянку виданий відповідно до норм діючого законодавства та зареєстрований у встановленому законом порядку, а тому суд дійшов висновку, що позов в частині визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ІФ № 086313, виданий 17.09.2003 року ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2610100000:08:003:0022 задоволенню не підлягає.

Що стосується вимог про визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.12.2008 року №7069 посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан M.B., слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Вказана правова норма кореспондується з положеннями частини першої статті 626 ЦК України.

Зміст договору як угоди домовленості (правочину) двох або більше сторін складає сукупність визначених на їхній розсуд сторін та погоджених ними умов, у яких закріплюються їхні права і обов`язки, що складають зміст договірного зобов`язання (частина перша статті 626, частина перша статті 628 ЦК України)

Частиною першою статті 627 ЦК України установлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2022 року у справі № 125/2157/19 зазначила, що вирішуючи питання про недійсність правочину судам необхідно враховувати, що згідно зі статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, якими передбачено, зокрема, право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою до іншої сторони чи сторін правочину; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення того, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, у чому полягає його порушення, і в залежності від цього у який ефективний спосіб порушене право може бути захищено.

Статтею 216 ЦК України передбачено правові наслідки недійсності правочинів, а саме за недійсним правочином кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину.

Загальним майновим наслідком недійсності правочину є реституція, яка в загальному вигляді передбачена абзацом другим частини першої статті 216 ЦК України.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Отже, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину і хоча й не була титульним володільцем відчуженого майна, однак вважає своє право власності на це майно порушеним або вважає порушеним інше речове право на відчужене майно. Крім того, у розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Самі по собі дії осіб, зокрема щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Так, 23.12.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_24 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу суміжної з позивачем земельної ділянки.

Враховуючи, що вимоги в цій частині є похідними від вимог про скасування рішення про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки та позивачем не доведено, що укладеним договором порушені її права власника суміжної земельної ділянки, суд вважає, що в задоволенні позову в частині визнання недійсним договору купівлі продажу земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2610100000:08:003:0022 слід відмовити.

Що стосується вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 2610100000:08:003:0022, площею 0,0860 га, у Державному земельному кадастрі України, слід зазначити наступне.

Згідно з ч.1 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Частинами 3,4 цієї статті передбачено, що сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ч. 10 вказаної статті державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Частиною 13 ст.79-1 ЗК України визначено, що земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Згідно ст. 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

За змістом ст.16 Закону України «Про державний земельний кадастр», земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Законодавством розмежовано державну реєстрацію земельної ділянки, тобто внесення до Державного земельного кадастру відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ст. 1 Закону України «Про державний земельний кадастр») та державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки, яка відповідно до ч. 10 ст. 79-1 ЗК України здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до абзацу четвертого п. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Вимоги в цій частині є похідними від вимог про скасування рішення про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки та позивачем не доведено належними доказами порушення її прав, а тому суд вважає, що в задоволенні позову в цій частині також слід відмовити.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа,що не заявляє самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання недійсним та скасування Рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки, визнання недійсним Договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації земельної ділянки, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Татарінова О.А.

Повний текст рішення складено 09.11.2023 року.