Постанова

від 09.04.2024 по справі 344/7965/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/7965/23Головуючий у 1-й інстанції Татарінова О.А. Провадження № 22-ц/817/338/24 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

за участі секретаря Панькевич Т.І.

та представника ОСОБА_1 - адвокат Тимофєєвої Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу №344/7968/23 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Тимофєєвої Лілії Андріївни на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2023 року, ухваленого суддею Татаріновою О.А., повний текст якого складений 09листопада 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання недійсним та скасування рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки, визнання недійсним Договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

у травні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тимофєєва Л.А. звернулася в суд із позовом до Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання незаконним та скасувати п. 1; п. 22; п. 22.1. Додаток 1 Рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 17.06.2003 року за № 276 «Про затвердження матеріалів міського відділу земельних ресурсів» щодо затвердження проектів відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд згідно Додатку 1 № 26, список громадян, яким передані у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0860 га, гр. ОСОБА_2 ; визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ІФ № 086313 виданий 17.09.2003 року ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2610100000:08:003:0022; визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.12.2008 року № 7069, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан M.B.; скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2610100000:08:003:0022, в реєстрі речових прав на нерухоме майно; скасування державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 2610100000:08:003:0022, площею 0,0860 га, у Державному земельному кадастрі України.

В обґрунтування позову посилається на те, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки у встановленому законом порядку, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), площею 0,0387 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно Державного акту про право приватної власності на землю Серія ІФ-15/02-008304 від 07.08.2001 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності за № 8304, що був виданий позивачу на підставі рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 22.03.2001 № 130. Оскільки Державний акт на право приватної власності на землю є старого взірця, який не містив кадастрового номеру земельної ділянки, для реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі України та присвоєння їй кадастрового номеру, позивач у 2022 році звернулася до землевпорядної організації ТзОВ «Юридично-Земельний Центр - ІФ», що має у складі сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_8 (кваліфікаційний сертифікат № 004170) та уклала договір щодо виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Після виготовлення технічної документації у встановленому законом порядку, при реєстрації земельної ділянки, в Державному земельному кадастрі, отримано відмову у зв`язку із невідповідністю електронного документа встановленим вимогам, оскільки наявні зауваження щодо валідності електронного документа, а саме встановлено перетин земельних ділянок позивача із ділянкою кадастровий номер 2610100000:08:003:0022, площа перетину складає 11,1732%, та отримано Рішення № РВ-2100080712022 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, відповідно до Протоколу №ПП-2100051772022 від 19.10.2022 р про проведення перевірки електронного документа та висновку щодо перевірки електронного документа. Відповідно до розробленої схеми розташування земельних ділянок, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно приватизаційних документів та відомостей, які зареєстровані в Державному земельному кадастрі, сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_8 , визначено, що на земельну ділянку позивача: від точки В до точки Г накладається земельна ділянка кадастровий номер 2610100000:08:003:0022, що перебуває у спільно частковій власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , площа накладення складає 0,0043 га.; від точки Д до точки Е - захід до земельної ділянки позивача, від точки Е до точки Є - проходить межа земельної ділянки Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування та протезування, що відповідає фактичному використанню земельною ділянкою позивача та збігається з межею згідно з Державним актом, від точки Є до точки А - межа земельної ділянки позивача відповідає межі земельної ділянки суміжного землекористувача гр. ОСОБА_9 кадастровий номер 2610100000:08:003:0639), закріплена на місцевості дерев`яною огорожею (штахетник) та стіною будинку, який розташований на земельній ділянці позивача. Межа земельної ділянки між ОСОБА_10 та ОСОБА_1 була погоджена на узгоджувальній комісії виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, від точки А до точки Б - межа земельної ділянки позивача відповідає межі земельної ділянки суміжного землекористувача ОСОБА_11 , (кадастровий номер 2610100000:08:003:0583), від точки Б до точки В - межа земельної ділянки позивача межує із земельною ділянкою міської ради та співпадає із межею вказаною в Державному акті.

Позивачем зазначається, що її будинок знаходиться на земельній ділянці з 1941 року, що підтверджується відповіддю Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації, та який успадкований нею згідно з Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, серія та номер ЗД-746 від 06.07.1999 року. Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отримано інформацію про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:08:003:0022, площею 0,0860 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), власниками вказані: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Відповідачі набули дану земельну ділянку на підставі Договору купівлі - продажу серія та номер 7069, від 23.12.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан М.В., та Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер ІФ № 086313, виданим 17.09.2003р.

Попереднім власником земельної ділянки, кадастровий номер 2610100000:08:003:0022 була відповідач ОСОБА_2 , згідно з Державним актом серія та номер ІФ №086313 від 17.09.2003, на підставі якого був укладений договір купівлі-продажу. Даний Державний акт виданий ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 17.06.2003 року № 276.

Позивач не може зареєструвати власну земельну ділянку в Державному земельному кадастрі у зв`язку із розташуванням в межах її земельної ділянки іншої земельної ділянки, кадастровий номер 2610100000:08:003:0022 та відповідно реалізувати своє право щодо розпорядження нею, що підтверджується Рішенням про відмову кадастровим реєстратором, як єдиною уповноваженою особою згідно чинного земельного законодавства, що приймає рішення про державну реєстрацію земельної ділянки в ДЗК або відмову у реєстрації такої.

Приймаючи до уваги те, що земельні ділянки, право власності на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера, реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:08:003:0022 порушує право власності позивача на належну їй присадибну земельну ділянку та на проведення державної реєстрації цієї земельної ділянки, а тому таке право підлягає захисту у судовому порядку.

Позивач вперше виявила порушення свого права, як законного власника на земельну ділянку, після відмови у реєстрації такої у ДЗК від 19.10.2022 року, і раніше, не мала об`єктивної можливості бути обізнаною щодо порушення свого права, так як отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку, безперервно та добросовісно користувалася нею. Незаконне Рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про передачу земельної ділянки відповідачу ОСОБА_2 породило ряд незаконних дій, а саме оформлення Державного акту на право власності на землю, на підставі якого було укладено договір купівлі-продажу від 23.12.2008 року № 7069 реєстрація права власності на земельну ділянку в Реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрацію такої земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2023 року в задоволені позову ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання недійсним та скасування рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки, визнання недійсним Договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації земельної ділянки відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат ТимофєєваЛ.А. просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2023 року, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначила, що позивачем була надана схема розташування земельних ділянок розробленим інженером-геодезистом ОСОБА_12 та інженером-землевпорядником ОСОБА_8 , де вказана межа земельної ділянки позивача, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , що відповідає площі та промірам згідно з Державним актом на право власності на землю Серія ІФ-15/02-008304 від 07.08.2001 року, та яка закріплена на місцевості огорожею. Також у вищевказаній схемі вказана частина земельної, де відбулось накладення та визначена площа накладки - 0,0043 га, що вказує про порушення межі земельної ділянки позивача саме відповідачами.

Ураховуючи предмет спору у даній справі належним та допустимим доказом на підтвердження позовних вимог є належним чином оформлені сертифікованою землевпорядною організацією графічні матеріали, в даному випадку план-схемою, яка складена з урахуванням вихідних даних, які містяться у правовстановлюючих документах сторін та відповідній технічній документації, які були долучені до матеріалів справи у суді першої інстанції.

Окрім того, відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у відзиві на позовну заяву підтверджено невідповідність їхньої огорожі, яка була встановлена на місцевості, координатам поворотних точок меж земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:08:003:0022, які внесені до ДЗК, а також розташування їхнього каналізаційного колодязя за межами фактичного їхнього користування.

Оскільки відповідач, Івано-Франківська міська рада, не заперечувала проти меж земельної ділянки позивача, які були сформовані на підставі технічної документації, не заперечувала проти належного оформлення нею своєї земельної ділянки на підставі технічної документації у 2001 році, яка отримала висновок-погодження Івано-Франківського міського відділу земельних ресурсів та висновок управління архітектури і містобудування та була погоджена попереднім суміжним землекористувачем ОСОБА_13 , яка продала відповідачу ОСОБА_2 житловий будинок, та яка розробила технічну документацію на спірну земельну ділянку у 2003 році, тобто Рішення було прийняте на два роки пізніше, ніж оформлення права власності на земельну ділянку позивачем, та не враховано межу земельної ділянки позивача, тим самим позбавивши її можливості реалізувати свої права, як власника земельної ділянки у повній мірі.

Жодних рішень щодо вилучення (викупу) усієї або частини земельної ділянки позивача, органом місцевого самоврядування, - не приймалося, жодного договору добровільної відмови від свої земельної ділянки позивачем - не укладалося. Отже при прийнятті Рішення Івано-Франківською міською радою про передачу земельної ділянки відповідачу ОСОБА_2 , орган місцевого самоврядування перевищив свої повноваження та розпоряджався частиною земельної ділянки, яка вже перебувала у приватній власності позивача тим самим порушуючи п. а ч. 2 ст. 83 ЗК України.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції формально підійшов до вирішення справи, не спростував доводи позовної заяви з приводу порушення прав позивача, не встановили фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення, в результаті чого дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області подало відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тимофєєвої Л.А., у якому зазначили, що відповідно до статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до частини першої, четвертої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Частиною першою, другою статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно пункту 61 Порядку 1051 скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: в електронній (цифровій) формі - кваліфікованим електронним підписом Державного кадастрового реєстратора; у паперовій формі підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюється його печаткою.

Згідно з ч. 10 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Разом з тим зазначають, що законодавством, котре регулює земельні правовідносини, встановлений порядок скасування реєстрації земельних ділянок, однак механізм виконання такої процедури не розроблений, оскільки у програмному забезпеченні «Національна кадастрова система» (далі - НКС), в якій вносяться відомості до Державного земельного кадастру, відсутній необхідний функціонал (розробниками не забезпечено в НКС всі необхідні функції. Таким чином, функціональна можливість програми, якою користується Державний кадастровий реєстратор, не дозволяє скасовувати державну реєстрацію земельних ділянок за іншими підставами, ніж зазначені в законодавстві, зокрема за рішенням суду в інших випадках ніж передбачено в абзацах третьому і четвертому частини десятої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Окрім того, звертають увагу, що повідомлення про зареєстровані (припинені) речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в тому числі і за рішенням суду, надходить з органів реєстру Прав і після чого відомості вносяться у Поземельну книгу.

Представник Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області ОСОБА_14 подала відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тимофєєвої Л.А., у якому зазначила, що гр. ОСОБА_2 звернулася до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про передачу їй у приватну власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 .

В порядку визначеному Земельним кодексом зазначена заява була розглянута виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та прийнято рішення від 17.06.2003 року про передачу їй безоплатно у власність земельної ділянки.

Первинні матеріали оскаржуваного рішення містять акт встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування та план земельної ділянки, де суміжні землекористувачі ОСОБА_15 та ОСОБА_1 власноручними підписами погодили межі земельної ділянки ОСОБА_2 .

Також позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що передача їй земельної ділянки відбулася значно швидше ніж виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради прийняв рішення про передачу сусідньої земельної ділянки ОСОБА_2 . Це в свою чергу підтверджує той факт, що позивачу були відомі межі своєї земельної ділянки та земельної ділянки суміжників, а отже не заперечувала щодо встановлених меж земельної ділянки ОСОБА_2 , підтвердивши це власноручним підписом.

При прийнятті оскаржуваного рішення виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради брав до уваги також додані до заяви ОСОБА_2 документи, які містять висновки уповноважених органів: Висновок управління земельних ресурсів у місті Івано-Франківськ, Висновок управління архітектури та містобудування, яким погоджено передачу у власність гр. ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0855 га. на АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебуває у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачкою.

Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, що оспорюване рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради прийнято не у межах повноважень, у спосіб, не передбачений Конституцією України та законами України або, що державний акт на право власності на земельну ділянку виданий не відповідно до норм діючого законодавства та зареєстровано із порушенням встановленого законом порядку. Не доведено і порушення права позивача.

Земельна ділянка була вільною, перебувала у комунальній власності, тому орган місцевого самоврядування, використовуючи свої повноваження щодо розпорядження землями комунальної власності, передав її у власність ОСОБА_2 на підставі заяви та документів доданих до неї, що в повній мірі узгоджується з вимогами земельного законодавства.

Що стосується вимог про визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки посвідченим приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан М.В. 23.12.2008 року за реєстровим №7069.

Виходячи із змісту ч. 3 ст. 215 ЦК України, договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Договір купівлі-продажу був укладений з урахуванням норм чинного законодавства, тому підстав для визнання договору недійсним немає.

Крім того вважають, що жодних порушень прав чи законних інтересів ОСОБА_1 , які можуть бути відновлені шляхом визнання договору недійсним не відбулося.

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 подали відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Тимофєєвої Л.А., у якому зазначили, що ніяких протиправних дій, які б призвели до порушення права власника сусідньої ділянки - ОСОБА_1 вони не вчиняли, оскільки приватизація згаданої вище ділянки відбувалась близько 20 років тому - 17.06.2003 року, і передача ОСОБА_2 у приватну власність цієї ділянки була здійснена Івано-Франківською міською радою. Підтвердженням належного документального оформлення є: технічна документація по інвентаризації земельної, ділянки для підготовки та видачі документів на право приватної власності на землю в 2003 p., копію якої долучено до відзиву

Погодження меж земельної ділянки ОСОБА_2 відбулося у 2003 році, тобто після передачі у приватну власність ОСОБА_1 рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 23.03.2001 року №130 земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,0367 га. Цей факт свідчить, що позивачці ОСОБА_1 були добре відомі межі її земельної ділянки ще у 2001 році, в тому числі й розташування межі суміжної земельної ділянки ОСОБА_2 . Тому вона ще у 2003 році підтвердила межі обох ділянок своїм підписом.

Саме після погодження меж і отримання ОСОБА_2 ділянки у приватну власність на відстані 5,30 м (від її будинку) було облаштовано бетонний каналізаційний колодязь. Якщо точніше, то саме на цьому місці був каналізаційний колодязь старого будинку, після знесення якого ОСОБА_2 спорудила новий триквартирний. Слід зауважити, що при приватизації ділянки ОСОБА_1 було враховано, що вздовж її ділянки під землею прокладено каналізаційну трубу від її будинку, і тому для позивачки встановлено сервітутні обмеження (з висновку Управління архітектури і містобудування - а.с.135). Про цю обставину ОСОБА_1 у позовній заяві не повідомляє. Однак, це важлива обставина. Адже, якщо погодитись з її ( ОСОБА_1 ) вимогами, то і каналізаційний колодязь і їх огорожа, які встановлені ОСОБА_2 , а також частина ділянки перед стіною їх будинку виявляться на чужій приватній території ОСОБА_1 .

Слід зауважити те, що ОСОБА_1 раніше ні до ОСОБА_2 ні до них, як нових власників ділянки, не мала ніяких претензій щодо порушення її прав землекористувача.

Відповідні претензії у 2016 році ОСОБА_1 мала до іншого сусіда з протилежної сторони - ОСОБА_10 , який є власником ділянки АДРЕСА_2 . Це вбачається зі змісту рішення узгоджувальної комісії виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради по розгляду земельних спорів від 01.12.2016 року, а саме, що ще у 2016 році у ОСОБА_1 виникло питання щодо меж переданої їй у 2001 році приватну власність земельної ділянки АДРЕСА_2 . Копія витягу з протоколу №172 від 01.12.2016 року долучена ОСОБА_1 до позовної заяви.

Отже, починаючи з 2003 року, а пізніше у 2016 році ОСОБА_1 могла дізнатися про можливе порушення її права землекористувача.

ОСОБА_1 з позовом про визнання незаконним рішення Івано-Франківської міської ради від 17 червня 2003 року звернулась тільки у 2023 році, тобто через 20 років після ймовірного порушення її права. Слід зауважити, що за такий тривалий період часу істотно змінились обставини, виникли нові факти. Зокрема, після погодження межі з ОСОБА_1 у 2003 році і отримання державного акту про право власності на землю ОСОБА_2 спроектувала з дотриманням будівельних норм та правил новий будинок і комунікації до нього, та збудувала його.

У випадку задоволення простроченого позову і визнання недійсними згаданих вище рішення та державного акту може вважатись, що бетонний каналізаційний колодязь до будинку, спорудженого ОСОБА_2 , і огорожа розташовані на чужій землі, а будинок споруджено з порушенням існуючих норм саме по межі позивачки. Це безумовно порушить існуючу багато років юридичну стабільність і визначеність.

Також вважають, якщо розмір ділянки ОСОБА_1 не відповідає площі, зазначеній у її державному акті, то зменшення відбулося з протилежної сторони - від іншого сусіда ОСОБА_10 при передачі йому у 2017 році у приватну власність земельної ділянки АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат ТимофєєваЛ.А. апеляційну скаргу підтримала з мотивів, викладених в ній.

01.04.2024 року від ОСОБА_7 , ОСОБА_3 надійшла до суду апеляційної інстанції заява про розгляд справи у їх відсутності. Ухвалене Івано-Франківським міським судом 01.11.2023 року рішення в даній справі вважають законним і обґрунтованим, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 безпідставною. Тому просять залишити оскаржуване рішення без змін.

Головне управління Держеокадастру в Івано-Франківській області подаючи відзив до суду апеляційної інстанції просило розгляд даної справи проводити без участі їх представника.

Івано-Франківська міська радаповідомлялась про розгляд справи шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету, про що в матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного документа.

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки єдень отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , не з`явилися і не повідомили причин неявки, будучи належним чином повідомленими про день, час і місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення за штрих кодом 0600099027476 та 0600099025910 відповідно.

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 повідомлялися про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на поштову адресу, однак вони повернулися на адресу Тернопільського апеляційного суду як не отримані з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 19.05.1993 року Івано-Франківським ОБТІ складено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_3 (а.с129-133).

06.07.1999 року державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Стецьків М.І. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно якого ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_16 . Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво складається з квартири АДРЕСА_3 (т. 1 а.с.139).

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить однокімнатна квартира, загальної площею 36,36 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується копією витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.11.2019 року (т. 1 а.с.18).

30.01.2001 року ОСОБА_1 звернулась до міського голови із заявою про передачу їй безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Земельна ділянка розташована по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.126).

31.01.2001 року начальником Івано-Франківського відділу земельних ресурсів затверджено технічне завдання на виконання робіт з інвентаризації земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , замовником якого є ОСОБА_1 , цільовим призначенням земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (т. 1 а.с.127-128).

З висновку начальника відділу Івано-Франківського міського відділу земельних ресурсів від 2001 року встановлено, що розглянувши матеріали земельно-кадастрової інвентаризаційної ділянки на АДРЕСА_1 , Івано-Франківський міський відділ земельних ресурсів погоджує її передачу в приватну власність ОСОБА_1 для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) (т. 1 а.с.134).

Відповідно до акту встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування ОСОБА_1 від 06.02.2001 року, спеціалістом (керівником групи) земельно-кадастрового бюро ОСОБА_17 , в присутності представника відділу земельних ресурсів, землекористувача та суміжних землекористувачів: спеціаліста відділу Я. Степуняка, ОСОБА_1 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , зав.садком № 20 ОСОБА_20 , начальником протезного цеху складено акт про те, що ним проведено встановлення меж земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Межі в натурі проходять: від А до Б землі дитячого садка № 20, від Б до В зем. діл. ОСОБА_13 , від В до Г зем. діл. протезного цеху, від Г до А зем. діл. ОСОБА_19 (т. 1 а.с.136).

Так, із зазначеного акту встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування ОСОБА_1 від 06.02.2001 року також вбачається, що суміжними землекористувачами при встановленні зовнішніх меж землекористування ніяких претензій не виявлено. Межі та площа земельної ділянки суміжними землекористувачами погоджено (т. 1 а.с. 136).

Як вбачається з висновку начальника управління архітектури і містобудування ОСОБА_21 від березня 2001 року Управління архітектури і містобудування розглянуто звернення ОСОБА_1 по виготовленню документів на право власності на земельну ділянку розташовану на АДРЕСА_1 , погоджується із передачею у приватну власність земельної ділянки з сервітутними обмеженнями в користуванні, в зв`язку з тим, що через ділянку проходять підземні межі. Землекористувачу земельної ділянки заборонено будівництво та посадку дерев в місцях де проходять підземні мережі, а також створювати перешкоди в їх обслуговуванні (т. 1 а.с.135).

З акту встановлення і узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі ОСОБА_1 від 25.04.2001 року встановлено, що з метою виконання рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 22.03.2001 № 130 інженером Земельно-кадастрового бюро ОСОБА_17 в присутності землекористувача ОСОБА_1 , суміжних землекористувачів: ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , зав садіка № НОМЕР_1 ОСОБА_22 , начальника протезного цеху складений даний акт в тому, що ними проведено встановлення в натурі меж земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , межі в натурі проходять по стіні будинку, умовній межі, металевому та дерев`яному паркану. Ніяких претензій при встановленні меж землекористування не виявлено (т. 1 а.с. 137).

На запит адвоката Тимофєєвої Л.А. від 14.09.2022 року № 14/59-4.02/774, з копії архівного витягу рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 22.03.2001 року №130 вбачається, що розглянувши матеріали міського управління земельних ресурсів про вилучення, надання та приватизацію земельних ділянок згідно статей 3, 6, 7, 19, 27, 29, 30, 42 ЗК України, ухвали XV сесії Івано-Франківської міської ради XXI скликання «Про приватизацію землі» від 14.12.93 року, ухвали XVI сесії Івано-Франківської міської ради XXI скликання про передачу повноважень виконавчому комітету по наданню, вилученню земельних ділянок на території міської ради народних депутатів» від 16.02.94 року, виконавчий комітет міської ради вирішив затвердити матеріали земельно-кадастрової інвентаризації і передати в приватну власність, згідно ст. 6 ЗК України та Постанови Верховної Ради України від 17.12.99 року № 1312-XIV, земельні ділянки громадянам: 11.1. Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), згідно додатку 1 (т. 1 а.с. 11).

Так, згідно додатку 1 до рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 22.03.2001 року № 130 у списку громадян, яким передаються безоплатно в приватну власність земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), зазначена ОСОБА_1 , земельна ділянка, площею 0,0387, розташована за адресою: АДРЕСА_1 - в (т. 1 а.с.11 на звороті).

07.08.2001 року на підставі рішення виконкому Івано-Франківської міської Ради народних депутатів від 22.03.2001 року № 130 ОСОБА_1 видано державний акт на право приватної власності на землю Серія ІФ 15/02-008304, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 8304.

Із зазначеного вище державного акту вбачається, що ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0387 гектарів в межах згідно з планом, яка розташована на території Івано-Франківської міської ради м. Івано-Франківськ, АДРЕСА_1 в, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд /присадибна ділянка/, що підтверджується копією зазначеного державного акту (т. 1 а.с.10).

Як вбачається із висновку в.о. начальника Івано-Франківського міського відділу земельних ресурсів, Івано-Франківський міський відділ земельних ресурсів, розглянувши матеріали земельно-кадастрової інвентаризаційної земельної ділянки на АДРЕСА_1 погоджує передачу її в приватну власність громадянці ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Загальна площа земельної ділянки складає 0,0855 га. (т. 1 а.с. 73).

З плану меж земельної ділянки, кадастровий номер 2610100000080030022 вбачається, що від А до Б землі Івано-Франківської міської ради, від Б до В землі Івано-Франківської міської ради, від В до Г землі гр. ОСОБА_15 , від Г до А земельна ділянка гр. ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 22).

Інженером-геодезистом АПБ управління архітектури і містобудування ОСОБА_23 , в присутності представника відділу земельних ресурсів ОСОБА_24 , землекористувача ОСОБА_25 та суміжних землекористувачів ОСОБА_15 та ОСОБА_1 складено акт встановлення та узгодження меж землекористування, що знаходиться в натурі та межі проходять: від т. 1 до т. 3 по металевій огорожі, від т. 3 до т. 5 умовно по землі, від т. 5 до т. 9 по металевій огорожі, від т. 9 до т. 1 умовно по землі. (т. 1 а.с. 73 на звороті).

Як вбачається з акту встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі та плану земельної ділянки по АДРЕСА_1 , суміжні з ОСОБА_2 землекористувачі: ОСОБА_15 та ОСОБА_1 власноручними підписами погодили межі переданої ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки (т.1 а.с. 74).

У червні 2003 року Управлінням архітектури і містобудування складено висновок за зверненням ОСОБА_2 по виготовленню документів на право власності на земельну ділянку розташовану на АДРЕСА_1 .

12.06.2003 року Начальником Івано-Франківського відділу земельних ресурсів затверджено технічне завдання на виконання робіт з інвентаризації земель, а саме земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та погоджено замовником ОСОБА_2 .

12.06.2003 року ОСОБА_2 звернулась до Міського голови із заявою про передання їй у приватну власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 , що підтверджується копією заяви, яка міститься в матеріалах справи (т. 1 а.с. 69).

Згідно архівного витягу Івано-Франківської міської ради від 14.09.2022 року №14/59-4.02/775 рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 17.06.2003 року № 276 «Про матеріали міського відділу земельних ресурсів» вирішено затвердити проекти відведення земельних ділянок: затверджено матеріали земельно-кадастрової інвентаризації і передано в приватну власність, згідно ст. ст. 81, 118 ЗК України та Постанови Верховної Ради України від 17.12.99 року М:1312-XIV, земельні ділянки громадянам: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, згідно додатку 1 (т. 1 а.с. 23).

Так, із додатку 1 до рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 17.06.2003 року № 276 вбачається, що у списку громадян, яким передаються у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за № 26 зазначено ОСОБА_2 , земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0860 (т. 1 а.с.23 на звороті).

Згідно висновку начальника управління архітектури і містобудування від червня 2003 року Управління архітектури і містобудування погодилося з передачею у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , з сервітутними обмеженнями в користуванні, в зв`язку з тим що через земельну ділянку проходять підземні межі електрокабеля. Землекористувачу земельної ділянки заборонено будівництво та посадку дерев в місцях де проходять підземні мережі, а також створювати перешкоди в їх обслуговуванні (т. 1 а.с. 72 на звороті).

18.06.2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_13 укладено договір міни, який посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан М.В., та зареєстровано в реєстрі за № 164-Д, відповідно до якого ОСОБА_2 та ОСОБА_13 , міняють належні їм на праві приватної власності квартири ОСОБА_2 - квартиру за номером АДРЕСА_5 ; а ОСОБА_13 квартиру за номером АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 70 на звороті - 71).

23.12.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_26 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан М.В., та зареєстровано в реєстрі за № 7069, відповідно до якого продавець ОСОБА_2 , розуміючи значення своїх дій, без будь-якого примушення, як фізичного так і морального, передає у власність Покупцю 1 ОСОБА_7 , ОСОБА_3 . Покупцю 2 ОСОБА_27 . Покупцю 3 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в рівних частках, а Покупці приймають у власність і сплачують грошові кошти за належну Продавцю на праві власності земельну ділянку, надану для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,0855 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1 Договору).

Згідно з п. 2 Договору купівлі продажу земельної ділянки від 23.12.2008 року земельна ділянка, яка відчужується за цим договором, належить Продавцю згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку ІФ № 086313, виданого 17.09.2003р. Івано-Франківською міською радою на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 17 червня 2003р за №276, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 259, кадастровий номер 2610100000080030022. На земельній ділянці, що є предметом даного договору, розташований житловий будинок, що підтверджується довідкою виданою 29.09.2008р. Івано-Франківським ОБТІ за № 2379. Покупці зобов`язуються самовільно не змінювати цільового призначення земельної ділянки використовувати її за цільовим призначенням (т. 1 а.с. 21).

З витягу з протоколу № 172 від 01.12.2016 року засідання узгоджувальної комісії виконавчого комітету міської ради по розгляду земельних спорів вбачається, що комісія вирішила: рекомендувати гр. ОСОБА_28 (який діє по дорученню довірителя ОСОБА_10 ) звернутись до ліцензованої проектної землевпорядної організації (виконавця документації із землеустрою) з приводу приведення у відповідність суміжної межі земельних ділянок на АДРЕСА_6 до виданого гр. ОСОБА_1 державного акту на право приватної власності на землю; а також погодити між собою вказану межу (т. 1 а.с. 15).

Згідно копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.09.2022 року 05.09.2022 року на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ІФ №086313, виданого 17.09.2003 року Івано-Франківською міською радою; договір купівлі-продажу, земельної ділянки, серія та номер: 7069, виданий 23.12.2008 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан М.В., зареєстровано право спільної часткової власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2610100000:08:003:0022, площею 0,0855 га в розмірі частки 1/5 за ОСОБА_3 , в розмірі часток 1/5 ОСОБА_4 , в розмірі часток 1/5 за ОСОБА_5 , в розмірі часток 1/5 за ОСОБА_6 , в розмірі часток 1/5 за ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 19-20).

29.08.2022 року між ТОВ «Юридично-земельний центр - ІФ» та ОСОБА_1 укладено договір про розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відповідно до умов договору виконавець зобов`язується виконати з дотриманням вимог чинного законодавства технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0387 га., для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно ДА на право власності на землю, Серія ІФ № 15/02-008304, замовник прийняти та оплатити виконані роботи (т. 1 а.с. 12).

19.10.2022 року Державним кадастровим реєстратором Відділ № 2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області розглянуто заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 07.10.2022 р. (реєстраційний номер ЗВ-9705106222022) разом з доданими до неї документами та відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру прийнято рішення № РВ-2100080712022 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, оскільки електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа. Рекомендовано розробнику документації із землеустрою врегулювати питання щодо усунення зазначеного зауваження та повторно подати документацію із землеустрою для проведення державної реєстрації земельної ділянки (т. 1 а.с. 13).

Із висновку щодо перевірки електронного документа, складеного Державним кадастровим реєстратором Відлілу № 2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області вбачається, що відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру встановлено, що XSD Схема Наявні зауваження щодо валідності електронного документу; перетин з ділянкою 2610100000:08:003:0022; площа співпадає на 11,1732% (т. 1 а.с. 14).

Із схеми розташування земельних ділянок, вбачається, що від А до Б земельна ділянка ОСОБА_11 (кадастровий номер земельної ділянки - 2610100000:08:003:0583); від Б до В землі міської ради (кадастровий номер земельної ділянки - не визначено); від В до Г земельна ділянка ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (кадастровий номер земельної ділянки - 2610100000:08:003:0022); від Г до Д земельна ділянка Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування (кадастровий номер земельної ділянки - 2610100000:08:003:0063); від Д до Е заїзд (кадастровий номер земельної ділянки - не визначено); від Е до Є земельна ділянка Львівське казенне експериментальне підприємство засобів пересування і протезування (кадастровий номер земельної ділянки - 2610100000:08:003:0063); від Є до А земельна ділянка ОСОБА_9 (кадастровий номер земельної ділянки - 2610100000:08:003:0639).

Окрім того, із зазначеної схеми вбачається, що частина земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 (на підставі Державного акту), на яку накладається земельна ділянка з кадастровим номером 2610100000:08:003:0022, яка перебуває у власності: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .. площа накладення складає 0,0043 га (т. 1 а.с. 16).

Як вбачається з листа начальника Івано-Франківського ОБТІ від 16.11.2022 року, згідно інвентарної справи на одноквартирний будинок по АДРЕСА_1 , наявний в ОКП Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації», даний об`єкт нерухомого майна збудований у 1941 році (т. 1 а.с. 17).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено підстав для скасування рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Рішення від 17.06.2003 року за № 276 «Про затвердження матеріалів міського відділу земельних ресурсів» щодо затвердження проектів відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд згідно Додатку 1 № 26, яким передана у приватну власність земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0860 га, відповідачу ОСОБА_2 , не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження порушення її прав та законних інтересів як землекористувача суміжної земельної ділянки.

Також позивачем не доведено, що оспорюване рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради прийнято не у межах повноважень, у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Державний акт на право власності на земельну ділянку виданий відповідно до норм діючого законодавства та зареєстрований у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що вимоги в частині визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 2610100000:08:003:0022, від 23.12.2008 року № 7069, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан М.В. та скасування державної реєстрації даної земельної ділянки, у Державному земельному кадастрі України, є похідними від вимог про скасування рішення про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки та позивачем не доведено, що укладеним договором порушені її права власника суміжної земельної ділянки, суд вважає, що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів з огляду на таке.

У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у створенні власнику перешкод у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 79 ЗК України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом частин першої, третьої та четвертої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Статтею 55 Закону України «Про землеустрій» визначено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

За правилами ст. 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи в користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Правилами частини першої статті 81 ЗК України визначено такі способи набуття права власності на земельні ділянки: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до пунктів «г» та «е» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 116 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Статтею 118 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень. (Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, провадження № 14-140цс18).

При цьому, колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постановах від 05.06.2018 року (справа №338/180/17), від 11.09.2018 (справа №905/1926/16), від 16.06.2020 року (справа №145/2047/16-ц) та інших неодноразово наголошувала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, так і від характеру його порушення, невизнання чи оспорення. Такі права чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту права чи інтересу характеру їх порушення, невизнання чи оспорення, а також спричиненим цими діяннями наслідкам.

Вимоги про визнання незаконними та скасування відповідних рішень органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки та договору купівлі-продажу цієї земельної ділянки можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 363/3641/17 (провадження № 61-36341св18).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись у суд з позовом про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 17.06.2003 року № 276 в частині передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2 , державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, серія ІФ № 086313, виданого 17.09.2003 ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2610100000:08:003:0022, зобов`язана довести факт порушення її прав та інтересів.

Так, на підтвердження позовних вимог позивачем додано висновок щодо перевірки електронного документа, складеного Державним кадастровим реєстратором Відділу № 2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, з якого вбачається, що XSD Схема наявні зауваження щодо валідності електронного документу; перетин з ділянкою 2610100000:08:003:0022; площа співпадає на 11,1732%.

Проте позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, що оспорюване рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради прийнято не у межах повноважень, у спосіб, не передбачений Конституцією України та законами України, або, що державний акт на право власності на земельну ділянку виданий не відповідно до норм діючого законодавства та зареєстрований із порушенням встановленого законом порядку.

Судом встановлено, що земельна ділянка ділянка була вільною, перебувала у комунальній власності, тому орган місцевого самоврядування, використовуючи свої повноваження щодо розпорядження землями комунальної власності, передав її у власність ОСОБА_2 на підставі заяви та технічної документації із землеустрою, яка містить акт встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування та план земельної ділянки, де суміжні землекористувачі ОСОБА_15 та ОСОБА_1 власноручними підписами погодили межі земельної ділянки ОСОБА_2 (т. 1 а.с.73 на звороті), а також висновків уповноважених органів:висновок управління земельних ресурсів у місті Івано-Франківськ та висновок управління архітектури та містобудування, якими погоджено передачу у власність гр. ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0855 га по АДРЕСА_1 .

Зокрема, з плану меж земельної ділянки, кадастровий номер 2610100000080030022 вбачається, що від А до Б землі Івано-Франківської міської ради, від Б до В землі Івано-Франківської міської ради, від В до Г землі гр. ОСОБА_15 , від Г до А земельна ділянка гр. ОСОБА_1

Інженером-геодезистом АПБ управління архітектури і містобудування Кость О., в присутності представника відділу земельних ресурсів Озарко Л., землекористувача ОСОБА_25 та суміжних землекористувачів ОСОБА_15 і ОСОБА_1 складено акт встановлення та узгодження меж землекористування, що знаходиться в натурі та межі проходять: від т. 1 до т. 3 по металевій огорожі, від т. 3 до т. 5 умовно по землі, від т. 5 до т. 9 по металевій огорожі, від т. 9 до т. 1 умовно по землі (т. 1 а.с. 68-74).

Враховуючи наведене, при виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_2 зі сторони ОСОБА_1 будь-яких претензій щодо цих меж не було. Межі земельної ділянки ОСОБА_2 були погоджені суміжними землекористувачами, зокрема і ОСОБА_1 , і в сторін не виникало спору щодо правомірності їх узгодження. Саме відповідно до розмірів меж земельної ділянки ОСОБА_2 , зазначених у її технічній документації із землеустрою, остання і провела її державну реєстрацію.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц зазначено, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що права позивача порушені, оскільки для таких висновків мають бути належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивача, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста.

Матеріали справи не містять будь-яких даних зміни ОСОБА_2 конфігурації чи меж її земельної ділянки в сторону збільшення, як і даних про невідповідність межі у технічній документації із землеустрою межі відповідно до фактичного користування земельною ділянкою.

А посилання позивачем на долучену до позовної заяви схему розташування земельних ділянок її ( ОСОБА_1 ) межівником по лінії від точки Є до точки Г значиться Львівське казенне експериментальне підприємство засобів пересування і протезування, при відсутності межі з земельною ділянкою ОСОБА_15 , яка б мала місце бути в точці Г, тому колегія суддів вважає, що позивачем надано суду суперечливі відомості щодо того, в яких саме межах і конфігурації відбулась приватизація земельної ділянки ОСОБА_1 і чи в дійсності є порушення її прав відповідачами.

Суд першої інстанції виконав свій обов`язок щодо сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав та розглянув даний спір на підставі наявних у матеріалах справи документів, врахувавши, що позивач не була позбавлена можливості подання доказів, в тому числі клопотань про призначення земельно - технічної експертизи.

Тому доводи представника заявника про те, що саме земельна ділянка ОСОБА_2 , яка зараз належить ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 є недоведеними.

Що ж стосується вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан М.В. 23.12.2008 за реєстровим № 7069 слід зауважити, що підстави недійсності правочину визначено статтею 215 ЦК України.

Як зазначено приписами, правил статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумови виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних права або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 , яка вважає, що частина належної їй земельної ділянки перебуває у власності відповідачів і вона претендує, щоб дана земельна ділянка була передана їй у володіння, тому колегія суддів вважає, що даний спосіб захисту обраний позивачем є неефективним, що є самостійною підставою для відмови в цій частині позову.

На підставі викладеного, перевіривши наявні у матеріалах справи докази в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позову, з огляду на те, що обставини, наведені позивачем не можуть бути підставами для скасування рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 17.06.2003 року за № 276 «Про затвердження матеріалів міського відділу земельних ресурсів»; визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ІФ № 086313 виданий 17.09.2003 року; визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.12.2008 року № 7069; скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2610100000:08:003:0022, в реєстрі речових прав на нерухоме майно; скасування державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 2610100000:08:003:0022, площею 0,0860 га, у Державному земельному кадастрі України, оскільки позивачем не доведено, яким чином порушуються її права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи судом повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам позовних вимог, які суд перевіряв в суді під час розгляду справи, дав їм мотивовану оцінку.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тимофєєвої Л.А. слід залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2023 року залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на сторони в межах ними понесеними.

Оскільки ухвалою суду апеляційної інстанції від 28 лютого 2024 року було зупинено дію оскаржуваного рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в апеляційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для скасування судового рішення, яке переглядалось, тому дію рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2023 року слід поновити.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тимофєєвої Лілії Андріївни залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області області від 01 листопада 2023 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2023 року.

Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесеними.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 19 квітня 2024 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: О.З. Костів

М.В. Хома