Рішення

від 01.11.2023 по справі 136/389/19

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/389/19

Провадження № 2/131/20/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2023 м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Олексієнка О.Ю.,

за участю секретаря судових засідань Болотової Л.В.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Іллінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання заповіту недійсним, -

Учасники провадження:

представник позивача ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовною заявою до ОСОБА_2 та Костянтинівської сільської ради Липовецького району Вінницької області про визнання заповіту недійсним, яку обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 , після її смерті залишилось спадкове майно, до складу якого входить земельна ділянка, яка належала покійній на підставі державного акту на право власності на землю серії ВН №07711, виданого 14.02.2002 року.

Позивач вказує, що є спадкоємцем першої черги за законом. В порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 та її брат ОСОБА_5 звернулись із заявами до Липовецької державної нотаріальної контори про прийняття спадщини за законом. На підставі вищевказаних заяв, 29.01.2010 було заведено спадкову справу №30/2010.

Для оформлення права власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку у вересні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до ДП «Поділлягеодезкартографія» про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, в тому числі при поділі чи об`єднанні ділянок.

На підставі даної технічної документації земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер 0522282800:04:000:5628 та була проведена державна реєстрація у Відділі Держземагентства у Липовецькому районі Вінницької області.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер брат позивача ОСОБА_6 , після смерті якого прийняла спадщину відповідач ОСОБА_2 , шляхом звернення до приватного нотаріуса Липовецького районного нотаріального округу Врублевської Ю.В., якою 25 травня 2015 року відкрита спадкова справа №67/2015 до майна померлого ОСОБА_6 .

У квітні 2018 року відповідач ОСОБА_2 звернулась до Липовецького районного суду Вінницької області з позовною заявою про визнання за нею права власності на майно в порядку спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_6 .

Ухвалою суду від 18 червня 2018 року ОСОБА_1 було залучено до участі у справі №136/660/18 в якості співвідповідача.

З матеріалів справи позивачеві стало відомо, що у спадковій справі № 30/2010 до майна померлої ОСОБА_4 знаходиться заповіт від її імені на ім`я ОСОБА_6 , посвідчений секретарем виконкому Костянтинівської сільської ради Липовецького району Вінницької області Г.Р. Гульватюк 21.01.2005 року, зареєстровано в реєстрі за № 12, відповідно до якого заповідач заповіла ОСОБА_6 земельну частку (пай) державний акт на право власності на землю серії ВН №07711, виданий 14.02.2002 року в кількості 3,9943 га, що буде їй належати на день її смерті, де б він не знаходився.

Позивач вважає даний заповіт недійсним, оскільки підпис її матері здійснений іншою особою. У заповіті записано лише прізвище « ОСОБА_7 », однак почерком не ОСОБА_4 , скорочений підпис взагалі відсутній.

Крім того, з 16 по 30 січня 2005 року, мати позивача лежала на стаціонарному лікуванні у Третій Вінницькій міській клінічній лікарні у важкому стані, тому не могла бути присутньою при посвідченні заповіту у Костянтинівськй сільській раді 21 січня 2005 року.

ОСОБА_1 вважає, що особа, яка підписувала заповіт від імені її матері, не знала її особистий підпис, томі і в заповіті зазначено лише прізвище заповідача. Таким чином волевиявлення ОСОБА_4 не відповідало її дійсній волі.

На час відкриття спадкової справи після смерті матері позивача, ні ОСОБА_1 та її брату ОСОБА_5 не було відомо про наявність заповіту, з його текстом вони знайомі не були, тому саме на ОСОБА_1 , як на спадкоємця першої черги за законом було покладено обов`язок звернутися до землевпорядних організацій для оформлення земельної ділянки, отримання кадастрового номеру та її реєстрацію.

ОСОБА_6 жодних дій щодо оформлення своїх прав на земельну ділянку відповідно до заповіту не вчиняв, відповідних документів не подавав, тому про порушення своїх прав позивач дізналася під час розгляду справи №136/660/18 у Липовецькому районному суді Вінницької області.

18 квітня 2019 року ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву в якому зазначила, що отримавши позовну заяву ОСОБА_1 до неї та Костянтинівської сільської ради про визнання заповіту недійсним, вважає, що викладені в позові обставини не відповідають дійсності, є надуманими та не підтвердженні належними доказами, зокрема невірно викладенні дійсні обставини.

Зміст позовної заяви суперечить доєднаними до позову додатками, які подані в порушенням ст. 95 ЦПК України, і неналежними доказами.

Зокрема позивач, всупереч наявними в матеріалах спадкової справи доказам, одразу викладає в позові неправдиву інформацію, оскільки як вбачається із матеріалів спадкової справи, позивач подала заяву про прийняття спадщини після отримання рішення Липовецького районного суду Вінницької області про визначення позивачу додаткового строку для подання заяви до нотаріуса, яке було проголошено в 2016 році. А брат її чоловіка та як і її покійний чоловік подали заяви про прийняття спадщини протягом шести місяців після смерті їх матері - ОСОБА_4 . І Позивачу було відомо про наявність заповіту, так як спадкова справа №30/2010 року заведена ще до подання ОСОБА_1 у 2016 році заяви.

При поданні заяви про прийняття спадщини ОСОБА_6 , було вказано майно яке приймається за заповітом а також особи, які мають обов`язкову частку у спадщині, де вказано ОСОБА_1 .

А тому викладений зміст позовної заяви а саме: абзац 4-7 позову, враховуючи дійсні обставини які склалися, суперечить логічному завершенню.

Абзац 7 змісту позову взагалі є надуманим, та як 1) позивач не вказує та не посилається на докази викладеним такого змісту обставин; 2) і витягу Державного земельного кадастру про земельну ділянку, вбачається, що на земельну ділянку кадастровий номер якої 0522282800:04:000:5628 технічна документація землеустрою щодо складання документів... здійснювалась на підставі Рішення органу місцевого самоврядування Костянтинівської сільської ради 01.12.2001 року 26 сесії 23 скликання, а не рішення Костянтинівської сільської ради як вказує позивач за 2015 рік. При цьому, є незрозумілим які обставини щодо предмету позов} підтверджує рішення Костянтинівської сільської ради за 2015 рік, яке додано до додатків позовної заяви про визнання заповіту недійсним.

Крім цього, слід виділити, що позивачу було відомо, що підпис померла завжди ставила власне прізвище, що підтверджується доказами. Та поряд з цим також позивач не посилається на докази які свідчать про наявність скороченого підпису померлої ОСОБА_4 .

Окрім викладеного вище ОСОБА_2 вважає, що позивач не вказує також на докази, які підтверджують, що волевиявлення її матері за життя не відповідало дійсній волі

Що стосується заповіту, що до заповітів, посвідчених посадовим службовими особами, застосовуються положення ЦК. Такі заповіти прирівнюють до заповітів, посвідчених нотаріусами, та порядок їх посвідчення затверджені постановою КМУ від 15 червня 1994 року № 419 Про порядок посвідчення заповітів доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених".

Згідно з п. 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадови особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів (втратила чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України від 14 листопада 2011 року № 1298/20036) нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних міських рад вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної ради покладено вчинення цих дій. Застосування даної Інстукції є прерогативою оскільки заповіт було посвідчено та складено саме на час дії даної інструкції, хоча наразі вона втратила свою дію.

А тому ОСОБА_2 вважає, що позивач знаючи про наявність заповіту щодо спадкового майна після смерті своєї матері, вважала, що оригінали документі наявні у неї, та спадщину ні ОСОБА_2 ні ОСОБА_6 уже після його смерті, не зможуть оформити спадщину (спадкову масу) що увійшла до складу спадщини вказану в заповіті, майже більше ніж через 9 років оспорює заповіт, при цьому без належних та допустимих доказів, лише припущеннями., а тому просить суд в задоволенні позову позивача про визнання заповіту недійсним відмовити.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 09 лютого 2023 року постановлено замінити у справі Костянтинівську сільську раду Липовецького району Вінницької області на її правонаступника Турбівську селищну раду Вінницького району Вінницької області.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_8 надали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, при цьому просили відмовити в позоній вимозі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши думку сторін та їх представників, приходить до слідуючого висновку.

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з положеннями статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до статті 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

За своєю юридичною природою заповіт є одностороннім правочином, який дійсний за умови додержання встановленої законом форми та змісту. Отже, на заповіт, як односторонній правочин розповсюджуються загальні норми цивільного законодавства стосовно підстав та наслідків визнання недійсності правочинів.

У відповідності до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вимоги щодо форми та змісту заповіту встановлені статтею 1247 ЦК України. Так, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Стаття 1257 ЦК України передбачає, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Отже, заповіт, як односторонній правочин регламентується загальними правилами ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Зі змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про нотаріат» № 3425-ХІІ (в редакції, що діяла на момент посвідчення заповіту) у населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені статтею 37 цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про нотаріат`у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: вживають заходів щодо охорони спадкового майна; посвідчують заповіти (крім секретних); засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; засвідчують справжність підпису на документах.

Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5(далі - Порядок) визначено порядок посвідчення заповіту. Так, у пункті 1.2. розділу I цього Порядку в редакції 2011 року зазначено, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

За загальним правилом територіальної компетенції нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою органів місцевого самоврядування, за винятком випадків, передбачених ст. 9, 55, 60, 65, 66, 70 73, 85, 93 і 103 Закону № 3425, та інших випадків, передбачених законодавством України.

Відповідно до ст. 9 Закону № 3425, п. 2.8. Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування», затвердженого наказом Мін`юсту від 11.11.2011 № 3306/5 (ср. 025069200), посадова особа органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, не має права вчиняти нотаріальні дії на своє ім`я і від свого імені, на ім`я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, їхніх та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім`я та від імені працівників даного органу місцевого самоврядування. Посадові особи органів місцевого самоврядування не мають права вчиняти нотаріальні дії також на ім`я і від імені даного органу місцевого самоврядування. У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються нотаріусом чи у будь-якому іншому органі місцевого самоврядування.

Це означає, що нотаріальні дії можуть вчинятись будь-якою уповноваженою посадовою особою місцевого самоврядування, будь-якої об`єднаної територіальної громади на всій території України.

У наведених у ч. 1 ст. 41 Закону № 3425 винятках із загального правила значиться, що за вчиненням відповідної нотаріальної дії особа має звертатись тільки до певної посадової особи певного органу місцевого самоврядування.

Так, дії із вжиття заходів до охорони спадкового майна, видачі свідоцтва про право на спадщину, видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, провадяться нотаріусами чи посадовими особами органів місцевого самоврядування тільки за місцем відкриття спадщини.

Кожна дієздатна особа може за життя визначити долю належного їй майна на випадок смерті. Таке розпорядження, зроблене у встановленій законом формі, називається заповітом.

Відповідно до ст. 1233 ЦК заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За юридичною природою заповіт односторонній правочин. У цьому правочині набуває вираження волевиявлення тільки однієї особи заповідача. Внаслідок такого одностороннього волевиявлення після смерті заповідача у певних осіб, згаданих у заповіті, як правило, виникає право на одержання спадщини.

За ч. 2 ст. 1234 ЦК право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Відповідно до частин 1 3 ст. 1247 ЦК заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4 ст. 207 цього Кодексу, а саме: якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 1248 ЦК нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (ст. 1253 цього Кодексу).

Так, судом установлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Виконкомом Костянтинівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, 21 вересня 2009 року, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 88).

Відповідно заяви від 19 лютого 2010 року (а.с. 84), ОСОБА_6 звернувся до Липовецької державної нотаріальної контори Вінницької області із заявою про прийняття спадщини за заповітом, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_4 до нотаріусів звернулись і інші спадкоємці, зокрема відповідно заяви від 11 січня 2010 року (а.с. 83), ОСОБА_5 звернувся до сільського голови Костянтинівської сільської ради Липовецького району Вінницької області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно заяви від 15 листопада 2017 року (а.с. 101) ОСОБА_9 звернувся до приватного нотаріуса Барського районного нотаріального округу Вінницької області з відмовою від прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно заяви від 16 листопада 2017 року (а.с. 102) ОСОБА_10 звернулась до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області з відмовою від прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 03 серпня 2016 року, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено, визначено ОСОБА_1 додатковий двохмісячний строк з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 95-96).

Відповідно заяви від 16 вересня 2016 року (а.с. 98), ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області із заявою про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно заяви від 25 травня 2015 року (а.с. 122), ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Липовецького районного нотаріального округу Вінницької області із заявою про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідно до матеріалів спадкової справи №30/2010 Липовецької державної нотаріальної контори наявний заповіт ОСОБА_4 , від 21 січня 2005 року посвідченого секретарем Костянтинівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, зареєстрованого в реєстрі за № 12 (а.с.89) за життя ОСОБА_4 належну їй земельну частку (пай), державний акт на право власності на землю серії ВН 07711, виданий 14.02.2002 року, заповіла ОСОБА_6 .

Відповідно до матеріалів спадкової справи №67/2015 заведеної приватним нотаріусом Липовецького районного нотаріального округу Врублевською Ю.В. та свідоцтва про смерть установлено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті останнього спадщину прийняла його дружина ОСОБА_2 .

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 , посилалася на те, що оспорюваний заповіт є недійсним, оскільки підпис виконаний не її мамою ОСОБА_4 , з огляду на те, що згідно виписного епікризу Вінницької міської клінічної лікарні № 3, ОСОБА_4 1928 року народження, перебувала на лікуванні з 16.01.2005 по 30.01.2005 з діагнозом гіпертонічна хвороба ІІІ ступеня (а.с. 13).

При цьому, судом установлено, що згідно зазначеної довідки ОСОБА_4 в зазначений період перебувала на денному стаціонарі.

Згідно загальної медичної практики денний стаціонар - це, зазвичай, підрозділ чи відділення у лікарнях, де надають амбулаторну допомогу пацієнтам, які не потребують цілодобового лікарського та медсестринського догляду. В умовах денного стаціонара пацієнт може отримувати лікувальні процедури, малі хірургічні втручання, діагностичні обстеження тощо. Все це - без госпіталізації до лікарні.

Таким чином, суд вважає, що вказана обставина в повній мірі не може бути беззаперечним доказом щодо визнання заповіту недійсним, з огляду на те, що відповідачем інших будь яких належних доказів в підтвердження своїх доводів про підробку підпису ОСОБА_4 до суду не надано.

Крім того, суд звертає увагу, що жоден з спадкоємців ОСОБА_4 , крім позивача в судовому порядку не поставив питання щодо недійсності заповіту.

Згідно положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.6, 7 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно норм ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, суд доходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання заповіту недійсним слід відмовити.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, на підставі ст. 1217, 1233, 1235, 1236, 1247, 1254, 1257, 1261 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Турбівська селищна рада Вінницького району Вінницької області, 22513, смт. Турбів, Вінницького району, Вінницької області, вул. Миру, буд. 42.

Суддя: