Постанова

від 07.11.2023 по справі 916/1379/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1379/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Савицького Я.Ф., Колоколова С.І.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Адаммаріс": Швець О.В.

від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк": не з`явився

від Фермерського господарства "З відокремленою садибою "Садовських": не з`явився

від Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецула Вадима Андрійовича: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

на рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 року, суддя в І інстанції Щавинська Ю.М., повний текст якого складено 31.07.2023 в м. Одесі

у справі №916/1379/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Адаммаріс"

до відповідачів:

1.Фермерського господарства "З відокремленою садибою "Садовських";

2.Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецула Вадима Андрійовича

про звільнення з-під арешту майна

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповід альністю "Адаммаріс" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фермерського господарства "З відокремленою садибою "Садовських" та Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", в якій просило суд звільнити з під арешту майно, що належить Фермерському господарству "З відокремленою садибою "Садовських" та перебуває у заставі Товариства з обмеженою відповід альністю "Адаммаріс" на підставі Договору застави від 02.06.2020 до договору купівлі-продажу до АДМ 02/06-42 СТК від 02.06.2020, на яке у межах виконавчого провадження №69463445 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Крецулом Вадимом Андрійовичем згідно з постановою про опис та арешт майна боржника від 08.09.2022 було накладено арешт, а саме: автомобіль марки MITSUBISHI PAJERO SPORT, легковий, рік виробництва транспортного засобу - 2011 р., колір - чорний, номерний знак НОМЕР_1 .

Позов обґрунтований тим, що 02.06.2020 між ТОВ "Адаммаріс" та ФГ "З відокремленою садибою "Садовських" в забезпечення виконання зобов`язання за договором купівлі-продажу №АДМ 02/06-42 СТК було укладено договір застави з предметом забезпечувального обтяження: легковий автомобіль марки MITSUBISHI, моделі PAJERO SPORT, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

09.09.2020 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено реєстраційний запис № 28091097 про реєстрацію обтяження рухомого майна.

Внаслідок невиконання ФГ "З відокремленою садибою "Садовських" зобов`язань до договором купівлі-продажу, ТОВ "Адаммаріс" 06.02.2023 зареєструвало у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна звернення стягнення на предмет застави, обтяження якого було зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 09.09.2020 за реєстраційним записом №28091097. Згідно з повідомленням про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання вих. №5/06/02 від 06.02.2023 загальний розмір невиконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги складає 1 439 145,31 грн.

В той же час позивачу стало відомо про порушення права ТОВ "Адаммаріс", як заставодержателя, на першочергове (пріоритетне) задоволення своїх вимог за рахунок заставного майна, на яке накладено арешт постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецула В.А. про опис та арешт майна боржника у ВП №69463445 в рамках виконання наказу Господарського суду Одеської області від 06.08.2021 №916/698/21, а отже в силу положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" зареєстроване позивачем обтяження має вищий пріоритет, тобто позивач має переважне право на звернення стягнення на предмет застави.

Водночас, звернення ТОВ "Адаммаріс" до приватного виконавця щодо звільнення майна з-під арешту залишено без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі №916/1379/23 позов задоволено; звільнено з-під арешту майно, що належить Фермерському господарству "З відокремленою садибою "Садовських" та перебуває у заставі Товариства з обмеженою відповідальністю "Адаммаріс" на підставі Договору застави від 02.06.2020 до договору купівлі-продажу до АДМ 02/06-42 СТК від 02.06.2020, на яке у межах виконавчого провадження №69463445 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Крецулом В.А. згідно з постановою про опис та арешт майна боржника від 08.09.2022 було накладено арешт, а саме: автомобіль марки MITSUBISHI PAJERO SPORT, легковий, рік виробництва транспортного засобу - 2011 р., колір - чорний, номерний знак НОМЕР_1 ; стягнуто з Фермерського господарства "З відокремленою садибою "Садовських" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адаммаріс" судовий збір у сумі 1 342 грн; стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адаммаріс" судовий збір у сумі 1 342 грн.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що забезпечувальне обмеження позивача зареєстровано раніше ніж публічне обмеження, вжите державним виконавцем, при цьому АК КБ "ПриватБанк" не є заставодержателем спірного майна. З огляду на викладене, за висновком суду, позивач в силу закону має пріоритет у реалізації предмета застави.

Суд першої інстанції також зазначив, що вартість предмета застави, означена у договорі на рівні 129 492 грн, не перевищує розміру заборгованості боржника за договором купівлі-продажу №АДМ 02/06-42 СТК від 02.06.2020, підтвердженого матеріалами справи.

Суд також враховував, що матеріали справи не містять доказів надання згоди заставодержателем, який є позивачем у даній справі, на звернення стягнення на предмет застави для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями.

Наведене у сукупності свідчить про відсутність визначених положеннями ч. 6 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" умов для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, що, відповідно, унеможливлює звернення стягнення на заставлене майно боржника, а отже, є підстави для звільнення майна з-під арештів, накладених у виконавчому провадженні усупереч вимогам частини першої статті 51 Закону України "Про виконавче провадження".

22.08.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", в якій останнє просить рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі №916/1379/23 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначив, що станом на момент розгляду справи та ухвалення рішення постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення у справі №916/968/21 оскаржено не було, а отже існує заборона на відчуження майна.

Також апелянт вказує, що судом першої інстанції вірно зазначено, що заставодержатель має першочергове право на придбання майна, яке є в нього в заставі та, яке реалізується. Але це не є підставою для скасування арешту, який накладено в рамках Виконавчого провадження.

Додатково скаржник зазначає, що при ухваленні рішенням Судом першої інстанції не зазначено в чому незаконність арешту майна, та які права чи законні інтереси Позивача було порушено Банком та державним виконавцем при накладенні арешту на майна.

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає розгляду даної справи у відповідності до вимог чинного Господарського процесуального права України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 у справі №916/2033/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі №916/1379/23 та призначено дану справу до розгляду 07.11.2023 об 11:30.

В судовому засіданні прийняв участь представник позивача, інші учасники в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представників відповідачів та третьої особи за наявними матеріалами справи яких достатньо для розгляду заяви по суті.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02.06.2020 між ТОВ "Адаммаріс" (продавець) та Фермерським господарством "З відокремленою садибою "Садовських" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №АДМ 02/06-42 СТК (а.с.20-22), предметом якого була поставка мінеральних добрив, насіннєвого матеріалу та ЗЗР.

В якості додатку до договору між сторонами було підписано специфікацію, якої погоджено перелік, вартість товар (129 492 грн) та строки оплати (кінцевий до 30.11.2021).

На підтвердження поставки товару позивачем надано суду підписану сторонами договору видаткову накладну на суму 129 492 грн (а.с.24).

Доказів оплати за поставлений товар матеріали справи не містять.

Натомість матеріали справи містять заяву Фермерського господарства "З відокремленою садибою "Садовських" про розгляд даної справи за відсутності відповідача, в якій останнє не заперечує щодо задоволення позовних вимог позивача за рахунок заставного майна, вказує, що додаткових пояснень, заперечень не має (а.с.58).

02.06.2020 між ТОВ "Адаммаріс" (Заставодержатель) та Фермерським господарством "З відокремленою садибою "Садовських" (Заставодавець) укладено договір застави до договору купівлі-продажу № АДМ 02/06-42 СТК від 02.06.2020 (а.с.25), відповідно до п. 1.1. якого цей договір забезпечує всі вимоги Заставодержателя, які випливають з договору купівлі-продажу № АДМ 02/06-42 СТК від "02" червня 2020 р., укладеного між Заставодержателем та Заставодавцем, згідно якого Заставодавець зобов?язаний у порядку та на умовах, викладених у договорі купівлі-продажу, сплатити вартість отриманого Товару, в тому числі сплатити штрафні санкції за порушення строків оплати, пеню, проценти та інші платежі, у розмірі і випадках, передбачених договором купівлі-продажу.

Відповідно до п. 1.2. договору строк виконання зобов?язань за договором купівлі-продажу: до 30.11.2021 р.

Пунктами 2.1.-2.3. договору сторони погодили, що предметом застави є транспортний засіб, а саме, легковий автомобіль марки MITSUBISHI, моделі PAJERO SPORT, 2011 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , колір - чорний, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Предмет застави належить Заставодавцю на праві власності, не заставлений, не арештований та не знаходиться під будь-яким обтяженням. За згодою сторін вартість предмету застави складає: 129 492,00 грн.

За умовами п. 3.1.2. договору Заставодержатель має право у разі невиконання Заставодавцем умов договору купівлі-продажу звернути стягнення на предмет застави та задовольнити за рахунок предмета застави свої вимоги за договором купівлі-продажу у повному обсязі, що визначаються на момент виконання цих вимог, включаючи відшкодування збитків, завданих простроченням виконання зобов`язання, сплату штрафних санкцій за порушення строків оплати, пені, процентів та інших платежів, нарахованих у розмірах та випадках, передбачених договором купівлі-продажу.

Розділом 4 договору сторони врегулювали порядок стягнення на предмет застави.

Відповідно до п. 4.1. договору Заставодержатель набуває право звернути стягнення на предмет застави у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання зобов`язання за договором поставки воно не буде виконане належним чином; якщо інша ніж Заставодержатель особа набула право стягнення на предмет застави; в інших випадках, передбачених цим договором.

Згідно п. 4.3.1. договору при невиконанні або неналежному виконання Заставодавцем (Покупцем) умов договору поставки та/або умов цього Договору Заставодержатель одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави надсилає Заставодавцю та особам, які мають зареєстровані у встановленому законодавством порядку права чи вимоги щодо предмету застави, письмове повідомлення про порушення зобов?язань по кредитному договору, в якому зазначає: зміст та загальний розмір порушеного/невиконаного зобов?язання; короткий опис (характеристика) предмета застави; посилання на право третіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законодавством порядку права чи вимоги щодо предмету застави, виконати порушене/невиконане зобов?язання (за наявності); визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет застави у випадку невиконання вимоги Заставодержателя; вимогу до Заставодавця (Покупця) виконати порушене зобов`язання або передати предмет застави у володіння Заставодержателю протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави; місце та час проведення процедури продажу (якщо предмет застави реалізується Заставодержателем у позасудовому порядку).

Пунктом 4.4.2. договору сторони погодили, що Заставодержатель має право після одержання предмета застави у володіння задовольнити свої вимоги по договору купівлі-продажу та цьому договору шляхом набуття права власності на предмет застави.

06.02.2023 ТОВ «АДАММАРІС» зареєструвало у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна звернення стягнення на предмет застави, обтяження якого було зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 09.09.2020р. за реєстраційним записом №28091097 (а.с.27).

Факт реєстрації звернення стягнення підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) за №82391678 від 06.02.2023 (а.с.28).

Як свідчить витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 09.09.2020 яким зареєстровано заставу спірного рухомого майна, із вказанням боржника, обтяжувача, документа-підстави: договір застави, виданий 02.06.2020, розмір основного зобов`язання: 129 492 грн, строк виконання зобов`язання: 30.11.2021.

В матеріалах справи також наявне повідомлення ТОВ "Адаммаріс" про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, згідно якого позивач просив відповідача-1 виконати порушене зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (а.с.29).

ТОВ «АДАММАРІС» 28.11.2022р. звернулось до приватного виконавця Крецула В. А. з письмовою заявою про звільнення майна з-під арешту, у якій повідомляло його про своє пріоритетне право як заставодержателя на задоволення вимог за рахунок заставленого майна та просило звільнити з-під арешту автомобіль марки PAJERO SPORT, рік виробництва транспортного засобу - 2011р., номерний знак НОМЕР_1 та передати його ТОВ «АДАММАРІС».

Заява ТОВ "Адаммаріс" про звільнення майна з-під арешту (а.с.18), отримана виконавцем 01.12.2022, про що свідчить поштове повідомлення (а.с.19), залишилась без задоволення.

Як встановлено місцевим господарським судом, з постанови про опис та арешт майна боржника від 08.09.2022, в рамках виконавчого провадження №69463445 під час примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/698/21 від 06.08.2021 щодо стягнення АТ КБ "ПриватБанк" з ФГ "З відокремленою садибою" Садовських" грошової суми у розмірі 200 000 грн, приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Крецулом В.А. накладено арешт на автомобіль марки MITSUBISHI, моделі PAJERO SPORT, 2011 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , колір - чорний, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.15).

Отже, предметом позову у даній справі є вимога заставодержателя Товариства з обмеженою відповідальністю "Адаммаріс" про зняття арешту з майна у зв`язку із переважним правом кредитора, який не є учасником виконавчого провадження, на заставлене майно, на яке приватним виконавцем накладено арешт в інтересах особи, яка не є заставодержателем.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. Способом захисту цивільного права є припинення дії, яка порушує права відповідно до статті 16 ЦК України.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Аналогічне правило міститься у статті 19 Закону України «Про заставу».

Згідно з частиною першою статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами першою, сьомою статті 20 Закону України «Про заставу» визначено, що заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 21 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» до забезпечувальних обтяжень, зокрема, належить застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 ЦК України, що виникає на підставі договору.

За частиною другою статті 22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» за рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов`язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

Аналіз статей 546, 572, 576, 577 ЦК України, статей 1, 4 Закону України «Про заставу» дає підстави для висновку, що суть застави полягає в тому, що кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 921/5/18).

У постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/4772/17 Верховний Суд зазначив, що в разі коли належно зареєстрована іпотека виникла раніше за накладення арешту для задоволення вимог стягувачів, інших, ніж іпотекодержатель, суд має звільнити з-під арешту іпотечне майно. При цьому немає підстав для відмови у звільненні з-під арешту зазначеного майна у зв`язку з відсутністю реального порушення боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання на момент пред`явлення відповідної вимоги; факт порушення основного зобов`язання, яке забезпечене іпотекою, є лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотекодержателя і не пов`язується з його існуванням, а отже, й порушенням шляхом арешту та заборони відчуження предмета іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №67982484 від 09.09.2020 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено реєстраційний запис за №28091097 про реєстрацію обтяження рухомого майна 09.09.2020, в той час, як наказ №916/698/21 на виконання рішення Господарського суду Одеської області виданий 06.08.2021, а отже, право застави виникло раніше судового рішення, за яким було відкрито виконавче провадження щодо задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Отже, накладення арешту на нерухоме майно є першим етапом звернення стягнення на майно боржника, за яким слідують вилучення та примусова реалізація майна.

Згідно із частиною першою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Підсумовуючи, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 921/5/18.

Верховний Суд у зазначеній постанові також наголосив, що оскільки накладення арешту на майно має наслідком заборону відчуження арештованого майна, то ним, у разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов`язання, порушується право саме заставодержателя на одержання задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави.

Саме заставодержатель, а не боржник, має право на звернення до суду із позовом про зняття арешту із заставленого майна у разі звернення стягнення на це майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, в порядку примусового виконання за виконавчими документами.

Колегія суддів наголошує, що аналіз частини першої статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави для висновку, що виконавець може звернути стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями за сукупності умов, визначених у частині першій статті 51 цього Закону.

Відсутність хоча б однієї з цих умов унеможливлює звернення стягнення на заставлене майно боржника. Виконавець не може діяти на власний розсуд у такому випадку.

Зазначена позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 910/7221/17 та підтримана Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2020 року у справі № 640/7964/19.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, забезпечувальне обмеження позивача зареєстровано раніше ніж публічне обмеження, вжите державним виконавцем, при цьому АК КБ "ПриватБанк" не є заставодержателем спірного майна.

Тобто позивач в силу закону має пріоритет у реалізації предмета застави.

Вартість предмета застави, означена у договорі на рівні 129 492 грн, не перевищує розміру заборгованості боржника за договором купівлі-продажу №АДМ 02/06-42 СТК від 02.06.2020, підтвердженого матеріалами справи, а матеріали справи не містять доказів надання згоди заставодержателем, який є позивачем у даній справі, на звернення стягнення на предмет застави для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями.

Підсумовуючи, за встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, та доходить до висновку, що відповідач не довів сукупності усіх трьох умов, необхідних для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем, шляхом стягнення на заставлене майно боржника, а їх брак унеможливлює звернення стягнення на заставлене майно боржника, а отже, є підстави для звільнення майна з-під арешту, накладеного у виконавчому провадженні усупереч вимогам частини першої статті 51 Закону України «Про виконавче провадження».

Подібний за своїм змістом висновок викладений у постанові Верховного суду 31 травня 2023 року у справі № 296/314/19.

Аргументи скаржника, що станом на момент розгляду справи та ухвалення рішення у даній справі постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення у справі №916/968/21 оскаржено не було, а отже існує заборона на відчуження майна, судова колегія не приймає до уваги, оскільки оскарження дій та рішень державного виконавця, спрямованих на арешт спірного майна, не призведе до належного захисту прав позивача, оскільки навіть визнання судом таких дій чи рішень протиправними не буде підставою для винесення виконавцем постанови про зняття арешту з майна з огляду на вичерпний перелік цих підстав, установлений статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказаний висновок викладено у постанові Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №813/1341/15.

Доводи скаржника, що заставодержатель має першочергове право на придбання майна, яке є в нього в заставі та, яке реалізується, але це не є підставою для скасування арешту, який накладено в рамках Виконавчого провадження, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки, як вже зазначалося вище, згідно з ч.1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У постанові Верховного Суду від 30 липня 2019 року в справі № 903/825/18 вказано, що метою забезпечувального зобов`язання, такого як застава, є набуття кредитором (заставодержателем) переважного перед іншими кредиторами боржника (заставодавця) права задоволення своїх вимог за рахунок переданого в забезпечення зобов`язання майна боржника (предмета застави (іпотеки), що прямо випливає зі змісту статті 1 Закону України «Про заставу», статей 1, 3 Закону України «Про іпотеку».

Особливістю таких правовідносин є те, що заставодавець хоча і залишається власником переданого в заставу майна, проте на період забезпечення позбавлений правомочності розпорядження цим майном, а заставодержатель у свою чергу, у випадку порушення боржником забезпеченого зобов`язання, має право у будь-який момент переважно перед іншими кредиторами такого боржника задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

У зв`язку з чим заставодержатель має власний пріоритетний майновий інтерес до отриманого в заставу майна боржника, який може бути реалізований ним у будь-який момент у разі порушення забезпеченого зобов`язання.

За таких обставин, є помилковими доводи скаржника, що при ухваленні рішення, судом першої інстанції не зазначено в чому незаконність арешту майна, та які права чи законні інтереси Позивача було порушено Банком та державним виконавцем при накладенні арешту на майна, оскільки винесена постанова приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецула В.А. про опис та арешт майна боржника у ВП №69463445 на заставлене майно боржника очевидно та безпосередньо впливає на майновий інтерес заставодержателя цього майна, який у такому випадку позбавляється можливості реалізувати набуте за договором застави пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна у встановленому законом порядку.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено порушення права ТОВ "Адаммаріс" як заставодержателя на першочергове (пріоритетне) задоволення своїх вимог за рахунок заставного майна, на яке накладено арешт постановою приватного виконавця про опис та арешт майна боржника у ВП №69463445, а тому, на переконання судової колегії, наявні підстави для звільнення майна з-під арешту.

З огляду на викладене, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі №916/1379/23.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі №916/1379/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі №916/1379/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.11.2023.

Головуючий суддя: А.І. Ярош

Судді: Я.Ф. Савицький

С.І. Колоколов