Постанова

від 07.02.2024 по справі 916/1379/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 916/1379/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І.С.,

секретар судового засідання - Дерлі І. І.

за участю представників учасників:

позивача - не з`явився,

відповідача 1- не з`явився,

відповідача 2- не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 (у складі колегії суддів: Ярош А.І. (головуючий), Савицький Я.Ф., Колоколов С.І.)

та рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 (суддя Щавинська Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адаммаріс"

до:

1. Фермерського господарства "З відокремленою садибою "Садовських",

2. Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Крецул Вадим Андрійович

про звільнення з-під арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Адаммаріс" (далі - Позивач, ТОВ "Адаммаріс") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фермерського господарства "З відокремленою садибою "Садовських" (далі - Відповідач 1, Фермерське господарство) та Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (далі - Відповідач 2, АТ КБ "ПриватБанк", Банк), в якій просило суд звільнити з під арешту майно, що належить Фермерське господарствота перебуває у заставі ТОВ "Адаммаріс" на підставі Договору застави від 02.06.2020 до договору купівлі-продажу до АДМ 02/06-42 СТК від 02.06.2020, на яке у межах виконавчого провадження НОМЕР_3 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Крецулом Вадимом Андрійовичем згідно з постановою про опис та арешт майна боржника від 08.09.2022 було накладено арешт, а саме: автомобіль марки MITSUBISHI PAJERO SPORT, легковий, рік виробництва транспортного засобу - 2011 р., колір - чорний, номерний знак НОМЕР_1 .

1.2. Позов обґрунтований тим, що 02.06.2020 між ТОВ "Адаммаріс" та Фермерським господарством в забезпечення виконання зобов`язання за договором купівлі-продажу №АДМ 02/06-42 СТК було укладено договір застави з предметом забезпечувального обтяження: легковий автомобіль марки MITSUBISHI, моделі PAJERO SPORT, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі № 916/1379/23, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2023, позов ТОВ "Адаммаріс" задоволено. Суди вирішили звільнити з-під арешту майно, що належить Фермерському господарству та перебуває у заставі ТОВ "Адаммаріс" на підставі Договору застави від 02.06.2020 до договору купівлі-продажу до АДМ 02/06-42 СТК від 02.06.2020, на яке у межах виконавчого провадження № 69463445 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Крецулом В.А. згідно з постановою про опис та арешт майна боржника від 08.09.2022 було накладено арешт, а саме: автомобіль марки MITSUBISHI PAJERO SPORT, легковий, рік виробництва транспортного засобу - 2011 р., колір - чорний, номерний знак НОМЕР_1 .

2.2. Судові рішення мотивовано тим, що забезпечувальне обмеження Позивача зареєстровано раніше ніж публічне обмеження, вжите виконавцем, при цьому АТ КБ "ПриватБанк" не є заставодержателем спірного майна. З огляду на викладене Позивач в силу закону має пріоритет у реалізації предмета застави. Позивач не надавав згоди на звернення стягнення на предмет застави для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями. У свою чергу, вартість предмета застави, означена у договорі на рівні 129 492 грн, не перевищує розміру заборгованості боржника за договором купівлі-продажу №АДМ 02/06-42 СТК від 02.06.2020.

2.3. Таким чином суди попередніх інстанцій, застосувавши подібний за своїм змістом правовий висновок, який викладений у постанові Верховного Суду від 31.05.2023 у справі №296/314/19, дійшли висновку, що наведене у сукупності свідчить про відсутність визначених положеннями частини шостої статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" умов для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, що, відповідно, унеможливлює звернення стягнення на заставлене майно боржника, а отже, наявні підстави для звільнення майна з-під арештів, накладених у виконавчому провадженні усупереч вимогам частини першої статті 51 Закону України "Про виконавче провадження".

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі Скаржник просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі №916/1379/23 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

3.2. Касаційне провадження відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду.

3.3. Скаржник звертає увагу на те, що в 2019 році між Банком та Відповідачем був укладений кредитний договір та договір поруки, через невиконання вказаного договору Банк звернувся до суду про стягнення заборгованості. На стадії виконання вказаного рішення було відкрито виконавче провадження та накладено арешт, однак постанова про накладення арешту на майно боржника останнім в межах виконавчого провадження не оскаржувалась. Окрім того Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не зазначили в чому незаконність арешту майна і які законні інтереси Позивача було порушено Банком та виконавцем при накладенні арешту на майно.

3.4. Сторони по справі не скористались своїм правом на подачу відзиву.

4. Обставини встановлені судами

4.1. 02.06.2020 між ТОВ "Адаммаріс" та Фермерським господарством укладено договір купівлі-продажу №АДМ 02/06-42 СТК, предметом якого була поставка мінеральних добрив, насіннєвого матеріалу та ЗЗР.

В якості додатку до договору між сторонами було підписано специфікацію, якою погоджено перелік, вартість товару (129 492 грн) та строки оплати (кінцевий до 30.11.2021).

4.2. На підтвердження поставки товару Позивачем надано суду підписану сторонами договору видаткову накладну на суму 129 492 грн. Докази оплати за поставлений товар відсутні.

4.3. 02.06.2020 між ТОВ "Адаммаріс" та Фермерським господарством укладено договір застави до договору купівлі-продажу № АДМ 02/06-42 СТК від 02.06.2020, відповідно до п. 1.1. якого цей договір забезпечує всі вимоги Заставодержателя, які випливають з договору купівлі-продажу № АДМ 02/06-42 СТК від "02" червня 2020 р., укладеного між Заставодержателем та Заставодавцем, згідно якого Заставодавець зобов`язаний у порядку та на умовах, викладених у договорі купівлі-продажу, сплатити вартість отриманого Товару, в тому числі сплатити штрафні санкції за порушення строків оплати, пеню, проценти та інші платежі, у розмірі і випадках, передбачених договором купівлі-продажу.

Відповідно до п. 1.2. договору строк виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу: до 30.11.2021 р.

Пунктами 2.1.-2.3. договору сторони погодили, що предметом застави є транспортний засіб, а саме, легковий автомобіль марки MITSUBISHI, моделі PAJERO SPORT, 2011 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , колір - чорний, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Предмет застави належить Заставодавцю на праві власності, не заставлений, не арештований та не знаходиться під будь-яким обтяженням. За згодою сторін вартість предмету застави складає: 129 492,00 грн.

За умовами п. 3.1.2. договору Заставодержатель має право у разі невиконання Заставодавцем умов договору купівлі-продажу звернути стягнення на предмет застави та задовольнити за рахунок предмета застави свої вимоги за договором купівлі-продажу у повному обсязі, що визначаються на момент виконання цих вимог, включаючи відшкодування збитків, завданих простроченням виконання зобов`язання, сплату штрафних санкцій за порушення строків оплати, пені, процентів та інших платежів, нарахованих у розмірах та випадках, передбачених договором купівлі-продажу.

Розділом 4 договору сторони врегулювали порядок стягнення на предмет застави.

Відповідно до п. 4.1. договору Заставодержатель набуває право звернути стягнення на предмет застави у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання зобов`язання за договором поставки воно не буде виконане належним чином; якщо інша ніж Заставодержатель особа набула право стягнення на предмет застави; в інших випадках, передбачених цим договором.

Згідно п. 4.3.1. договору при невиконанні або неналежному виконання Заставодавцем (Покупцем) умов договору поставки та/або умов цього Договору Заставодержатель одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави надсилає Заставодавцю та особам, які мають зареєстровані у встановленому законодавством порядку права чи вимоги щодо предмету застави, письмове повідомлення про порушення зобов`язань по кредитному договору, в якому зазначає: зміст та загальний розмір порушеного/невиконаного зобов`язання; короткий опис (характеристика) предмета застави; посилання на право третіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законодавством порядку права чи вимоги щодо предмету застави, виконати порушене/невиконане зобов`язання (за наявності); визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет застави у випадку невиконання вимоги Заставодержателя; вимогу до Заставодавця (Покупця) виконати порушене зобов`язання або передати предмет застави у володіння Заставодержателю протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави; місце та час проведення процедури продажу (якщо предмет застави реалізується Заставодержателем у позасудовому порядку).

Пунктом 4.4.2. договору сторони погодили, що Заставодержатель має право після одержання предмета застави у володіння задовольнити свої вимоги по договору купівлі-продажу та цьому договору шляхом набуття права власності на предмет застави.

4.4. Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №67982484 від 09.09.2020 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено реєстраційний запис за №28091097 про реєстрацію обтяжень рухомого майна, а саме "автомобіль легковий, легковий універсал, номер об`єкта: MMCGNKH40BFZ04821, номер державної реєстрації: НОМЕР_1 , 2011 року випуску".

4.5. 06.08.2021 Господарським судом Одеської області у справі №916/698/21 на виконання рішення від 07.07.2021 був виданий судовий наказ про стягнення на користь АТ КБ "ПриватБанк" з Фермерського господарства грошової суми у розмірі 200 000 грн.

4.6. Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Крецулом В.А. в межах відкритого, на підставі вказаного вище судового наказу, виконавчого провадження НОМЕР_3 відповідно до постанови про опис та арешт майна боржника від 08.09.2022 було накладено арешт на автомобіль марки MITSUBISHI, моделі PAJERO SPORT, 2011 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , колір - чорний, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

4.7. ТОВ «Адаммаріс» 28.11.2022 звернулось до приватного виконавця Крецула В. А. з письмовою заявою про звільнення майна з-під арешту, у якій повідомляло його про своє пріоритетне право як заставодержателя на задоволення вимог за рахунок заставленого майна та просило звільнити з-під арешту автомобіль марки PAJERO SPORT, рік виробництва транспортного засобу - 2011р., номерний знак НОМЕР_1 та передати його ТОВ «Адаммаріс». Заява про звільнення майна з-під арешту отримана виконавцем 01.12.2022, про що свідчить поштове повідомлення, залишилась без задоволення.

4.8. Відповідно до повідомлення ТОВ "Адаммаріс" про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, Позивач просив Відповідача 1 виконати порушене зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

4.9. 06.02.2023 ТОВ «Адаммаріс» зареєструвало у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна звернення стягнення на предмет застави, обтяження якого було зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 09.09.2020 за реєстраційним записом №28091097. Факт реєстрації звернення стягнення підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) за №82391678 від 06.02.2023.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх представників, дослідивши наведені у касаційній скарзі, відзивах на неї та письмових поясненнях доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Предметом позову у даній справі є вимога заставодержателя про зняття арешту з майна у зв`язку із переважним правом кредитора, який не є учасником виконавчого провадження, на заставлене майно, на яке приватним виконавцем накладено арешт в інтересах особи, яка не є заставодержателем.

5.3. Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

5.4. Статтею 586 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Аналогічна норма міститься у статті 19 Закону України "Про заставу".

5.5. Згідно з частиною першою статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

5.6. Статтею 20 Закону України "Про заставу" визначено, що заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

5.7. Відповідно до частини першої статті 21 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" до забезпечувальних обтяжень, зокрема, належить застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору.

5.8. Згідно з частиною 2 статті 22 цього Закону за рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов`язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

5.9. Аналіз статей 546, 572, 576, 577 Цивільного кодексу України, статей 1, 4 Закону України "Про заставу" дає підстави для висновку, що суть застави полягає в тому, що кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

5.10. Згідно з частиною першою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Отже, накладення арешту на нерухоме майно є першим етапом звернення стягнення на майно боржника, за яким слідують вилучення та примусова реалізація майна.

5.11. Відповідно до частин 1, 6 статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; наявна письмова згода заставодержателя. Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

5.12. Згідно із частиною першою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Отже, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Верховний Суд у постанові від 07.11.2018 у справі № 921/5/18 наголосив, що оскільки накладення арешту на майно має наслідком заборону відчуження арештованого майна, то ним, у разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов`язання, порушується право саме заставодержателя на одержання задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави.

Саме заставодержатель, а не боржник, має право на звернення до суду із позовом про зняття арешту із заставленого майна у разі звернення стягнення на це майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, в порядку примусового виконання за виконавчими документами.

Відсутність хоча б однієї з цих умов унеможливлює звернення стягнення на заставлене майно боржника. Виконавець не може діяти на власний розсуд у такому випадку.

Зазначена позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 910/7221/17 та підтримана Верховним Судом у постанові від 06.02.2020 у справі № 640/7964/19.

5.13. Як правильно встановлено господарськими судами, забезпечувальне обмеження Позивача зареєстровано раніше ніж публічне обмеження, вжите приватним виконавцем, при цьому АТ КБ "ПриватБанк" не є заставодержателем спірного майна, вартість предмета застави, означена у договорі на рівні 129 492 грн, не перевищує розміру заборгованості боржника за договором купівлі-продажу №АДМ 02/06-42 СТК від 02.06.2020, а доказів надання згоди застоводержателя для звернення стягнення на предмет застави для задоволення вимог стягувача також відсутні.

Тобто позивач в силу закону має пріоритет у реалізації предмета застави.

5.14. Суд погоджується із висновками суддів попередніх інстанцій щодо того, що відповідач не довів наявності умов, необхідних для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем, шляхом стягнення на заставлене майно боржника, а їх брак унеможливлює звернення стягнення на заставлене майно боржника, а отже, є підстави для звільнення майна з-під арешту, накладеного у виконавчому провадженні усупереч вимогам частини першої статті 51 Закону України "Про виконавче провадження".

5.15. Аргументи Скаржника, що станом на момент розгляду справи та ухвалення рішення у даній справі постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення у справі №916/968/21 оскаржено не було, а отже існує заборона на відчуження майна, судова колегія не приймає до уваги, оскільки оскарження дій та рішень державного виконавця, спрямованих на арешт спірного майна, не призведе до належного захисту прав Позивача, оскільки навіть визнання судом таких дій чи рішень протиправними не буде підставою для винесення виконавцем постанови про зняття арешту з майна з огляду на вичерпний перелік цих підстав, установлений статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Подібний висновок викладено у постанові Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №813/1341/15.

5.16. Таким чином, судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вірно встановили порушення права ТОВ "Адаммаріс" як заставодержателя на першочергове (пріоритетне) задоволення своїх вимог за рахунок заставного майна, на яке накладено арешт постановою приватного виконавця про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_3, а тому, наявні підстави для звільнення майна з-під арешту.

5.17. Враховуючи вищевикладене Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками місцевого та апеляційного судів стосовно оцінки фактичних обставин у цій справі і спрямовані на доведення необхідності їх переоцінки у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позову ТОВ "Адаммаріс".

5.18. Таким чином, доводи та аргументи касаційної скарги жодним чином не доводять неправильне застосування чи порушення місцевим і апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права і не спростовують законних висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову ТОВ "Адаммаріс", у зв`язку з чим оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, не отримали підтвердження, не спростовують висновків судів, тому оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі №916/1379/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко