Рішення

від 28.09.2023 по справі 911/940/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2023 р. м. Київ Справа № 911/940/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Натан Констракшн»

про стягнення 107 820,48 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засіданні Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Натан Констракшн» (надалі відповідач) про стягнення 107 820,48 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.05.2023 року відкрито провадження у справі № 911/940/23 за правилами спрощеного провадження, судове засідання призначено на 08.06.2023 року на 12:00.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.06.2023 року судове засідання відкладено на 29.06.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.06.2023 року судове засідання відкладено на 07.09.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.06.2023 року судове засідання відкладено на 29.09.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 05.06.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Натан Констракшн» надійшла заява б/н б/д про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 911/940/23.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.06.2023 року суд відмовив в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Натан Констракшн» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

До канцелярії Господарського суду Київської області 13.06.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Натан Констракшн» надійшла заява б/н б/д про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 911/940/23.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.06.2023 року суд відмовив в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Натан Констракшн» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

До канцелярії Господарського суду Київської області 08.06.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

До канцелярії Господарського суду Київської області 14.06.2023 року від відповідача надійшло клопотання б/н б/д про призначення судової почеркознавчої експертизи, яке відхилено судом як не обґрунтоване та не підтверджене належними доказами.

До канцелярії Господарського суду Київської області 24.07.2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив № НЮК-05/2-127 від 03.07.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 25.07.2023 року від відповідача надійшло клопотання б/н б/д про приєднання доказів.

До канцелярії Господарського суду Київської області 31.07.2023 року від відповідача надійшли заперечення б/н б/д.

До канцелярії Господарського суду Київської області 28.09.2023 року від відповідача надійшло клопотання б/н б/д про приєднання доказів.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 28.09.2023 року не з`явився.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 28.09.2023 року не з`явився.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 28.09.2023 року не з`явилися. Позивач в ході розгляду спору систематично в судові засідання не з`являвся. Розгляд справи відкладався до 28.09.2023 року.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 28.09.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, між АТ «Укрзалізниця» та ТОВ «Апостолове Агро» укладено договір 344/НЮдч від 16.06.20р. про подачу та забирання вагонів при станції Апостолове. На підставі цього договору локомотивом залізниці подаються на під`їзну колію ТОВ «Апостолове Агро» вагони для навантаження чи розвантаження. У відповідності з угодою № 4666/22-10 від 20.10.22р., укладеною між ТОВ «Апостолове Агро» та ТОВ «Натан Констракшн» на під їзну колію подаються вагони, які прибувають на адресу ТОВ «Натан Констракшн» під навантаження.

25.10.22 р. на станцію Апостолове прибули вагони Перевізника для подавання на під`їзну колію ТОВ «Апостолове Агро» для навантаження TOB «Натан Констракшн». У відповідності з п.5 договору № ПР/М-20-344/НЮдч вантажоодержувача було повідомлено про готовність подавання вагонів залізницею, про що є відповідний запис в книзі ф.ГУ-2.

За посиланнями позивача, оскільки на під`їзній колії в цей час знаходилися під навантаженням 12 вагонів, що відповідає максимальній кількіості вагонів, що може знаходиться на під`їзній колії під навантаженням, подати 8 вагонів №№ 58564725, 95320347, 95333047, 95368718, 95530861, 95668562, 95757910, 95760922 можливості не було, в наслідок чого, вони були затримані на коліях станції Апостолове, що зафіксовано актом ф.ГУ-23 № 268 від 28.10.22р., який за посиланнями позивача підписаний відповідачем.

28.10.22р. о 13год. 00 хв. після виставлення з під`їзної колії 12 раніше поданих вагонів, спірні вагони №№ 58564725, 95320347, 95333047, 95368718, 95530861, 95668562, 95757910, 95760922 було подано на під`їзну колію, про що складено пам`ятку про подавання вагонів ф.ГУ-45 №48, яка за посиланням позивача, була підписана представником вантажовласника без заперечення.

29.10.22р. о 18:20 вагони були забрані локомотивом залізниці з під`їзної колії на колії станції Апостолове, що підтверджено пам`яткою про забирання вагонів ф.ГУ-45 №43, яку за посиланнями позивача, було підписано працівником вантажовласника без заперечення.

У зв`язку із зазначеними, на підставі акту ф.ГУ-23 №268, пам`яток ф.ГУ-45 №48,43 по відомості ф.ГУ-46 №03119001 було нараховано плату за користування вагонами в сумі 107 820,48грн ( з ПДВ).

Дану відомість представник TOB «Натан Констракшн» підписав із запереченням, мотивуючи тим, що залізницею не виконано вимогу вантажовласника про подавання попередніх 12 вагонів групами по 4 вагони. Зазначені заперечення позивач вважав безпідставними, оскільки вагони подаються на під`їзну колію у відповідності з п.п. 2.3.2 п.2.3 договору про надання послуг в кількості із затвердженими планами та заявками Замовника та залізницею чітко виконано вимоги п.9 договору №ПР/М-20-344/НЮдч, а саме подано вагони однією групою не більше 12 шт. При цьому, пам`ятку про подавання цих вагонів № 47 за посиланнями позивача було підписано вантажовласником без заперечення. Також позивач наполягав, що у залізниці не має можливості тримати маневровий локомотив на станції Апостолове в очікуванні подавання вагонів групами на прохання клієнтів, оскільки один локомотив обслуговує декілька станцій дільниці.

Відповідач в ході розгляду спору подав відзив на позов, яким позовні вимоги заперечив.

Відповідач зазначив, що відповідно до п. 9 Договору №ПР/м-20-344/НЮдч від 16.06.2020 року передбачено максимальну переробну спроможність вантажних пунктів, та не передбачено обов`язку відповідача приймати вагони під завантаження в кількості максимальної переробної спроможності вантажних пунктів, зокрема в кількості 12 та 8 вагонів, що відповідач заявки на подання вагонів групами по 12 та 8 вагонів не подавав.

Доказів наявності затверджених планів та заявок про подання вагонів групами по 12 та 8 вагонів від ТОВ «Натан Констракшн», як замовника, відповідно п.п. 2.3.2 п.2.3 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, позивачем до суду не надано.

Відповідно до п. 3.4. Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, замовник зобов`язаний сплачувати плату за користування власними вагонами перевізника під час виконання вантажних операцій, затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, що залежать від замовника, затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1.10 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, якщо подання замовнику на його замовлення порожніх вагонів перевізника затримується з його вини, з нього стягується встановлена п. 3.4. Договору плата за користування вагонами за весь час затримки вагонів.

Тим самим, нарахування плати за користування вагонами здійснюється виключно за наявності вини замовника за затримку вагонів, поданих за його заявкою. В той же час, матеріали справи не містять доказів наявності заявки відповідача про подання груп по 12 та 8 вагонів. Відповідач же посилається на самовільне подання позивачем на під`їзну колію груп 12 вагонів, та 8 вагонів без отримання такої заявки від відповідача.

Також відповідач посилався на те, що Пам`ятки про забирання вагонів №42 від 28.10.2022 року №47 від 25.10.2022 року, №43 від 29.10.2022 року, №48 від 28.10.2022 року не отримував і не підписував. Представництво інтересів відповідача на станції здійснював ОСОБА_1 , а в Пам`ятках про забирання вагонів №42 від 28.10.2022 року №47 від 25.10.2022 року, №43 від 29.10.2022 року, №48 від 28.10.2022 року зазначено, що від імені відповідача їх підписав ОСОБА_2 . Відповідач наполягав на тому, що підпис, проставлений на пам`ятках від імені відповідача є сфальсифікованим, не відповідає зразку підпису ОСОБА_1 на Відомості плати за користування вагонами, на якій ОСОБА_1 власноручно зробив запис про незгоду із нарахуванням плати за користування вагонами, та проставив свій підпис, що визнано обома сторонами.

Відповідно до заяви свідка, ОСОБА_1 , підписи на Пам`ятках про забирання вагонів №42 від 28.10.2022 року, №47 від 25.10.2022 року, №43 від 29.10.2022 року, №48 від 28.10.2022 року в розділі «Підпис працівника вантажовласника» останній не проставляв. Пояснив це тим, що заявку на подання вагонів в такий спосіб, як зазначено в цих Пам`ятках, ТОВ «Натан Констракшн» не подавало, тому він не підписував Пам`яток, адже згоди на приймання вагонів в такий спосіб ТОВ «Натан Констракшн» не надавало та не висловлювало. Зазначені Пам`ятки свідку, ОСОБА_1 , на підпис не надавалися, адже такі документи підписуються згідно Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом в електронній формі шляхом накладання електронного цифрового підпису, а свідок, ОСОБА_1 електронного цифрового підпису від імені ТОВ «Натан Констракшн» я не має.

Також свідок, ОСОБА_1 , заявив, що підписи на Актах загальної форми за формою ГУ 23 № 268 від 28.10.2022 року, № 264 від 25.10.2022 року не проставляв Зазначені Акти йому на підпис не надавалися.

Також позивач додав до позову відомість плати за користування вагонами № 30100005 закреслено, №03119001 закреслено, № 466603вписано від руки, складену в паперовій формі.

При цьому, свідок, ОСОБА_1 , визнав, що підписав Відомість плати за користування вагонами № 466603 із запереченнями, заперечення виклав власноручно.

Справжність підпису свідка, ОСОБА_1 , на заяві свідка, посвідчено приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу, Бойко Ларисою Петрівною.

Відповідач наполягав на тому, що підписи на Пам`ятках про забирання вагонів №42 від 28.10.2022 року №47 від 25.10.2022 року, №43 від 29.10.2022 року, №48 від 28.10.2022 року та Актах загальної форми за формою ГУ 23 № 268 від 28.10.2022 року, № 264 від 25.10.2022 року проставлені невідомою особою, у зв`язку із чим вони не можуть вважатися достовірними доказами в розумінні ч. 2 ст. 77 та ст. 78 ГПК України.

Також відповідно до п. 8.2. Договору, Пам`ятки за формою ГУ-45 та Акти загальної форми за формою ГУ 23 мали складатися позивачем в електронній формі і підписуватися відповідачем із накладанням ЕЦП, а не в паперовій формі. Позивачем не надано доказів підписання відповідачем зазначених документів в електронній формі.

Відповідно до п. 8.2. укладеного сторонами договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, електронний документообіг між Перевізником та Замовником передбачає оформлення документів з накладанням КЕП, якщо їх оформлення в електронній формі реалізовано в інформаційних системах Перевізника та нормативно-правовими актами не встановлено обов`язковість паперового оформлення, а саме:

1) замовлення на перевезення вантажів форми ГУ-12, ГУ-12к, ГУ-114;

2) накладна та супроводжувальні документи при перевезенні у внутрішньому сполученні;

3) накладні СМГС, ЦІМ/СМГС, ЦІМ;

4) податкова накладна;

5) розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової на- кладної;

6) комерційний акт форми ГУ-22, додаток до комерційного акту складеного на групу вагонів форми ГУ-105;

7) акт загальної форми ГУ-23;

8) акт про затримку вагонів форми ГУ-23а;

9) пам`ятка про подавання / забирання вагонів форми ГУ-45 та пам`ятка про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к;

10) відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46;

11) відомість плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а;

12) повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами;

13) накопичувальна картка зборів за роботи (послуги) та штрафів форми ФДУ-92;

14) відомість плати за користування контейнерами форми ГУ-46к;

15) пам`ятка про видачу/приймання контейнерів;

16) повідомлення про прибуття вантажу, що прибув на адресу замовника на ста- нції призначення та інші;

17) повідомлення про час подавання вагонів під навантаження;

18) заява про переадресування вантажу;

19) облікова картка форми ГУ-1;

20) зведена відомість;

21) щодобові інформаційні повідомлення;

22) виписка з особового рахунку;

23) акти наданих послуг та акти звіряння взаєморозрахунків;

24) претензії, вимоги та відповіді на них;

25) Договір, заяви, повідомлення та інші необхідні для виконання Договору документи;

26) акт про пошкодження вагона форми ВУ-25М та акт про пошкодження контейнера форми ВУ-25к.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже суд доходить висновку, що умови договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом зобов`язують сторони діяти саме у спосіб, погоджений договором, у зв`язку із чим пам`ятки за формою ГУ 45 та акти загальної форми ГУ-23, а також відомість плати за користування вагонами мали бути складені позивачем в електронній формі та направлені на підписання відповідачем за допомогою КЕП.

Отже суд доходить висновку, що подані позивачем пам`ятки за формою ГУ 45 та акти загальної форми ГУ-23, а також відомість плати за користування вагонами є такими, що оформлені не належним чином, тобто не у спосіб погоджений сторонами договору, при цьому містять недоліки, а саме помилки, які унеможливлюють ідентифікацію особи, яка їх підписала від імені відповідача, в той же час відповідач не визнає факту підписання пам`яток за формою ГУ 45 та актів загальної форми ГУ-23. Тим самим, зазначені пам`ятки та акти загальної форми не є належними та допустими доказами у справі, на їх підставі позивач не мав право складати Відомість плати за користування вагонами.

Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами, пунктами 3, 6, 8-10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Тим самим, Відомість плати за користування вагонами складаються на основі пам`яток за формою ГУ 45 та актів загальної форми ГУ-23. Тим самим, посилання позивача на наявність запису в книзі за формою ГУ-2 не може підтверджувати чи спростовувати достовірність обліку часу користування вагонами, адже книга ГУ-2 не передбачена для цього.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до ч. 1 ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються дим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами статті 119 Статуту за користування вагонами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами-суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів, що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Відповідно до ст.71 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором.

Відповідно до пункту 4 Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами.

Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника.

Час передачі вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам`ятці про подавання /забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій.

Відповідно до п.12 Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.

Пунктами 3, 6, 8-10, 12 Правил користування вагонами передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджено фактів та тривалості затримки вагонів та вини відповідача в їх затримці. Позивачем не надано належних та допустимих доказів факту затримки вагонів з вини відповідача. Надані позивачем до суду Пам`ятки про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 та Акти загальної форми ГУ-23 не відповідають вимогам Правил користування вагонами та Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та не могли бути підставою для складання Відомості плати за користування вагонами. Відтак, позовні вимоги у відповідній частині є не правомірними, не доведеними та не обґрунтованими, тому не підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не обґрунтовані та не доведені, відповідачем позовні вимоги заперечені та спростовані, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до до Товариства з обмеженою відповідальністю «Натан Констракшн» про стягнення 107 820,48 грн. відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 09.11.2023 року