Рішення

від 31.10.2023 по справі 922/3200/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2023м. ХарківСправа № 922/3200/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 7) до Фізичної особи-підприємця Шевченко Світлани Сергіївни ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 1116288,93 грн. за участю представників:

позивача - Бенденжук Л.О.;

відповідача - Михайленко Д.П.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Харківської міської ради до фізичної особи-підприємця Шевченко Світлани Сергіївни про стягнення безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 1116288,93 грн. за використання земельної ділянки загальною площею 0,0970 га по вул. Біблика, 1-Б у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:03:014:0062 за період з 16.01.2020 по 28.02.2022 та судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду у порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 15.08.2023 об 11:00.

14.08.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від представника відповідача зареєстровано заяву (вх. №21537, 21586), в якій просить суд надати матеріали справи для ознайомлення, відкласти розгляд справи на іншу дату з метою підготування та подання відзиву на позовну заяву.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 15.08.2023 задоволено заяву представника відповідача про відкладення розгляду справи та відкладено підготовче засідання на 12.09.2023 об 11:00 на підставі статті 183, 232, 233 ГПК України.

28.08.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №22920).

06.09.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області зареєстровано відповідь на відзив (вх. №23974).

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 12.09.2023 задоволено клопотання представника відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву та долучено відзив на позовну заяву, а також відповідь на відзив до матеріалів справи на підставі статті 119, 165, 233-235 ГПК України. Разом з тим, дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.10.2023 о 12:00 на підставі статті 177, 183, 185, 232, 233 ГПК України.

10.10.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від представника відповідача зареєстровано клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №27458, 27534).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.10.2023 в порядку статті 120 ГПК України повідомлено фізичну особу-підприємця Шевченко Світлану Сергіївну про наступне судове засідання у справі, що призначено на 31.10.2023 о 12:00.

Представник позивача у призначене судове засідання з`явився, позовну заяву підтримав та просив суд задовольнити з підстав, що наведені у заявах по суті справи.

Представник відповідача у призначене судове засідання з`явився, проти задоволення позовної заяви заперечив з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Оскільки судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, надано учасникам справи достатньо часу для реалізації ними своїх процесуальних прав, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також заслухавши вступне слово представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.03.2023 №326535334 право власності на нежитлові будівлі літ. "В-1" загальною площею 311,4 кв.м., літ. "Б-1" загальною площею 135,3 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Біблик, 1-Б було зареєстровано з 24.05.2018 за відповідачем на підставі договорів купівлі-продажу №2086, 2089 від 24.05.2018.

Із змісту витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0005841382020 від 19.10.2020 слідує, що площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:03:014:0062 складає 0,0970 га. Місце розташування (адміністративно-територіальна одиниця): Харківська область, місто Харків, Індустріальний район, вулиця Біблика, 1-Б. Дата державної реєстрації земельної ділянки - 16.01.2020. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови. Цільове призначення - 03.07. Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Вид використання земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "В-1" (магазин), нежитлової будівлі літ. "Б-1" (гараж).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №328719309 від 11.04.2023 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:03:014:0062 зареєстровано за Харківською міською радою з 23.06.2021 (номер запису про право власності: 42689729).

Окрім того, матеріали справи свідчать, що 22.03.2023 головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Павловським Р.В. у порядку частини 2 статті 83 ЗК України проведено комплекс перевірочних заходів щодо вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:03:014:0062 площею 0,0970 га. по вул. Біблика, 1-Б. у м. Харкові та оформлено Акт обстеження з додатками у вигляді ситуаційної схеми розміщення земельної ділянки та фотознімку. Обстеженням на місцевості було встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310138200:03:014:0062 площею 0,0970 га. по вул. Біблика, 1-Б. у м. Харкові використовується відповідачем для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель.

Відповідно до листа ГУ ДПС у Харківській області №3145/5/20-40-24-05-07 від 06.03.2023 відповідач не зареєстрований платником земельного податку або орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:03:014:0062 площею 0,0970 га. по вул. Біблика, 1-Б. у м. Харкові.

Звертаючись з позовною заявою до суду позивачем зазначено, що відповідач у період з моменту формування земельної ділянки з 16.01.2020 по теперішній час використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:03:014:0062 площею 0,0970 га. по вул. Біблика, 1-Б. у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав відповідно до статті 125, 126 ЗК України. Отже, позивач стверджує, що відповідач у період з 16.01.2020 по 28.02.2022 не сплачував плату за користування вказаною земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 1116288,93 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що Акт обстеження земельної ділянки від 22.03.2023 не має реквізитів Департаменту самоврядного контролю, номер реєстрації, складений спеціалістом без належних повноважень та одноособово без участі інших працівників Департаменту та без присутності власника або користувача обстеженої земельної ділянки, відсутній реєстраційний номер Акту. Зазначає, що Акт обстеження земельної ділянки від 22.03.2023 не містить відомості про виміри фактичних меж і площі земельної ділянки, яка використовується відповідачем та достовірні відомості, які вказують на належність будівлі та земельної ділянки на схемі та фото відповідачу. В матеріалах справи та в Акті обстеження відсутні відомості про правові підстави проведення перевірки, складання Акту та результату його розгляду уповноваженими особами Харківської міської ради. Стверджує, що документ про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не має належних реквізитів: дати складання, реєстраційного номера та у позовній заяві не обґрунтовані показники при проведенні розрахунку - ставка орендної плати та розмір орендної плати, а також не надано витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку за весь період стягнення грошових коштів. Крім того, зазначає, що користування земельною ділянкою відповідачем без укладеного договору оренди землі здійснювалось з метою укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, який у подальшому був укладений, спірна земельна ділянка не може вважатися набутим чи збереженим відповідачем без достатніх правових підстав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

За змістом статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Згідно із частиною 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Приписами частини 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК України унормовано, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, від 29.05.2020 у справі №922/2843/19.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 1 Закон України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Стаття 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлює, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки, зокрема: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа.

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0005841382020 від 19.10.2020 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:03:014:0062 складає 0,0970 га. Місце розташування (адміністративно-територіальна одиниця): Харківська область, місто Харків, Індустріальний район, вулиця Біблика, 1-Б. Дата державної реєстрації земельної ділянки - 16.01.2020. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови. Цільове призначення - 03.07. Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Вид використання земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "В-1" (магазин), нежитлової будівлі літ. "Б-1" (гараж).

З урахуванням наведеного вище, земельна ділянка з кадастровим номером 6310138200:03:014:0062 площею 0,0970 га., що розташована за адресою: Харківська область, місто Харків, Індустріальний район, вулиця Біблика, 1-Б сформована як об`єкт цивільних прав, що є підставою для розрахунку суми безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, власником якої є Харківська міська рада.

В силу положень статті 319, 322 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов`язує.

Згідно статті 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п.14.1. статті 14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада міста Харкова в особі позивача.

Отже, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем, що не відповідає загальним засадам справедливості, добросовісності, розумності, закріпленим пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У відповідності до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За допомогою цих норм досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею згідно статті 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати коштів за землю тощо.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України, що узгоджується із правовими висновками у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).

З Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №5889 від 20.10.2020 вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:03:014:0062 площею 970 кв.м.., що розташована за адресою: Харківська область, місто Харків, Індустріальний район, вулиця Біблика, 1-Б складає 6774659,00 грн. Цільове призначення земельної ділянки: 03.07. - Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Коефіцієнт Км2 - 2,91. Скупний коефіцієнт Км3 - 1,50. Коефіцієнт Кф - 2,50. Коефіціент індексації нормативної грошової оцінки К(і) - 1,000.

Водночас судом взято до уваги, що відповідно до листа ГУ ДПС у Харківській області №3145/5/20-40-24-05-07 від 06.03.2023 відповідач не зареєстрований платником земельного податку або орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:03:014:0062 площею 0,0970 га. по вул. Біблика, 1-Б. у м. Харкові.

Матеріали справи свідчать, що Департаментом земельних відносин Харківської міської ради здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів за використання відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:03:014:0062 площею 0,0970 га. по вул. Біблика, 1-Б. у місті Харкові.

З поданого розрахунку слідує, що в період з 16.01.2020 по 31.12.2020 розмір безпідставно збережених коштів за місяць складав 45164,39 грн., який розрахованого з урахуванням нормативної грошової оцінки у розмірі 6774659,00 грн., ставки річної орендної плати - 8%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнт розміру земельної ділянки - 1. Розрахований розмір безпідставно збережених коштів складає 474954,55 грн.

Окрім того, в період з 01.01.2021 по 31.12.2021 розмір безпідставно збережених коштів за місяць складав 45164,39 грн., який розрахованого з урахуванням нормативної грошової оцінки у розмірі 6774659,00 грн., ставки річної орендної плати - 8%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1. Розмір безпідставно збережених коштів складає 541972,72 грн.

Також, в період з 01.01.2022 по 28.02.2022 розмір безпідставно збережених коштів за місяць складав 49680,83 грн., який розрахованого з огляду на нормативну грошову оцінку у розмірі 7452125,00 грн. з урахуванням коефіцієнту індексації, ставки річної орендної плати - 8%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1. Розмір безпідставно збережених коштів складає 99361,66 грн.

Суд зазначає, що здійснені розрахунки є обґрунтованими та правомірними, виконані з урахуванням відомостей з Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №5889 від 20.10.2020, листа ГУ ДПС у Харківській області №3145/5/20-40-24-05-07 від 06.03.2023, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0005841382020 від 19.10.2020 та інших доказів, що у своїй сукупності подані в обґрунтування позовних вимог, а також відповідно до вимог законодавства, змісту Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі в місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради №41/08 від 27.02.2008.

Водночас суд констатує, що матеріали справи не містять контррозрахунку на спростування обґрунтованості та правомірності здійсненого позивачем розрахунку.

Щодо заперечень відповідача в частині належності доказів, що підтверджують нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:03:014:0062 площею 0,0970 га. по вул. Біблика, 1-Б у місті Харкові, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Тобто, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 зазначено, що земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в справі.

Отже, власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Рішенням 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018" №1474/19 від 27.02.2019 затверджено базову вартість 1 кв. м. земель міста Харкова, яка станом на 01.01.2018 становить 639,78 грн. і підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

Пунктом 289.2. статті 289 ПК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв) на 1 січня поточного року. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Разом з тим, суд враховує висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 29.05.2020 по справі №922/2843/19 про те, що чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі. Витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру.

Наведена правова позиція Верховного Суду та наявні в матеріалах справи докази свідчать про необґрунтованість та безпідставність тверджень відповідача щодо необхідності подання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за весь період стягнення грошових коштів.

Враховуючи зазначене, суд відзначає, що матеріалами справи підтверджено та позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для здійснення обґрунтованого розрахунку розміру безпідставно збережених коштів за використання спірної земельної ділянки.

Натомість відповідачем, на противагу зазначеному, не надано суду належних та допустимих доказів на спростування відомостей, вказаних у наданому позивачем витязі із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а також належності інших доказів, на підставі та з урахуванням яких, позивачем було проведено розрахунок безпідставно збережених коштів у спірних правовідносинах, що виникли у даній справі. При цьому матеріали справи свідчать, що правомірність визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки або інших відомостей, що містяться у відповідному Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у встановленому законом порядку не оспорювалася.

Відтак, суд констатує, що твердження відповідача в частині належності доказів, що підтверджують нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:03:014:0062 площею 0,0970 га. по вул. Біблика, 1-Б. у місті Харкові є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та відхиляються судом.

Щодо заперечень відповідача в частині належності Акту обстеження земельної ділянки від 22.03.2023 як доказу, що поданий в обґрунтування позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

Відповідно до статті 189 ЗК України та статті 20 Закону України "Про охорону земель" самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Суд зазначає, що акт обстеження земельної ділянки - це документ, в якому викладена інформація, що відображає ситуацію, що склалась під час використання особою земельних ділянок із зазначенням в них, у разі наявності, порушень вимог чинного законодавства.

Крім того, суд звертає увагу, що обстеження земельної ділянки є одним із етапів вжиття заходів самоврядного контролю, проходження якого необхідно для захисту прав власника земельної ділянки комунальної власності в особі Харківської міської ради з метою подальшого вжиття заходів правового реагування. Разом з тим, при здійсненні самоврядного контролю чинним законодавством не передбачено залучення фактичних землекористувачів для обстеження земельних ділянок комунальної форми власності, а тому Харківська міська рада правомірно здійснила обстеження земельної ділянки без залучення фактичного землекористувача та представила суду вказаний акт обстеження у якості одного з доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Між тим, суд вважає за необхідне зазначити, що акт обстеження від 22.03.2023 є лише одним із доказів, що міститься в матеріалах справи та оцінюється у сукупності з іншими доказами, в тому числі щодо реєстрації права власності відповідача на нежитлові будівлі, реєстрації земельної ділянки комунальної форми власності як об`єкту цивільних прав у розумінні статті 79-1 ЗК України тощо.

Посилання відповідача стосовно вчинення дій щодо придбання у власність земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:03:014:0062 площею 0,0970 га. по вул. Біблика, 1-Б у місті Харкові також не можуть свідчити про наявність підстав для безоплатного користування земельною ділянкою за спірний період, а тому відхиляються судом з огляду на наступне.

В обґрунтування наведених заперечень відповідач посилається на рішення 37 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 19.08.2020 №2240/20 про надання дозволу на проведення оцінки земельних ділянок юридичним та фізичним особам; договір про внесення авансового внеску №65/20 від 03.09.2020; квитанцію №0.0.1834576947.1 від 04.09.2020; висновки оцінювача про вартість земельної ділянки із земель житлової і громадської забудови від 01.09.2020 та 27.08.2021.

Разом з тим, нормами статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України унормовано, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів.

Пунктом 287.1 статті 287.1. ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Також, пунктом 3.11 Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затвердженого рішенням 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.2008 №41/08, врегульовано, що у разі припинення права користування земельною ділянкою орендна плата сплачується за фактичний період перебування землі у користуванні.

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України).

Отже, саме з дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт. Разом з тим, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Будь-яких винятків щодо можливості не сплачувати плату за землю у період, в якому землекористувач бере участь у процедурі оформлення права власності на земельну ділянку, ПК України та ЗК України не містять. При цьому, суд зазначає, що об`єктивно під час процедури з оформлення права власності, землекористувач не перестає користуватися земельною ділянкою, на якій розташоване його нерухоме майно, поряд з цим, ще не маючи оформленого права на користування нею.

У даному випадку наявність правовідносин між сторонами, спрямованих на укладення договору щодо набуття права власності на земельну ділянку не змінює оплатності характеру її користування за період до моменту набуття відповідачем її у власність, визначений (характер) приписами статті 206 ЗК України, тоді як положення підпункту 14.1.136 пункту 14.1 ПК України визначає таку плату обов`язковою, що здійснюється користувачем землі на користь її власника.

Відповідно до частини 2 статті 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому самому обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Водночас за змістом статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З урахуванням наведеного, нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Відтак, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності на що звертає увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 та Верховний Суд у постанові від 05.08.2022 по справі №922/2060/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 1212 ЦК України, положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Наведена норма права у даному випадку свідчить, що обов`язок відповідача сплатити суму безпідставно збережених коштів виникає в силу самого користування ним спірною земельною ділянкою без сплати орендної плати, і не залежить від того чи сталося це внаслідок поведінки набувача, потерпілого чи інших осіб, або сталось поза їх волею.

Враховуючи низку висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, при врегулюванні спору у межах кондиційних правовідносин не мають значення та не підлягають встановленню обставини в якому саме порядку землекористувач має намір/оформив у подальшому право користування земельною ділянкою, яким чином триває/тривала процедура оформлення та наявність вини учасників кондиційних правовідносин.

З огляду на наведені норми законодавства, конкретні обставини даної справи, зокрема фактичне користування відповідачем земельною ділянкою в спірний період, беручи до уваги, що земельна ділянка перебуває у комунальній власності позивача, а безоплатне використання землі суперечить нормам права та ослаблює економічні основи територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради, слід дійти висновку, що позивач як власник спірної земельної ділянки мав отримати плату за використання спірної земельної ділянки. Однак листом ГУ ДПС у Харківській області №3145/5/20-40-24-05-07 від 06.03.2023 повідомило, що відповідач не зареєстрований платником земельного податку або орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:03:014:0062 площею 0,0970 га. по вул. Біблика, 1-Б. у м. Харкові.

Таким чином, внаслідок безоплатного використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради була позбавлена можливості отримати кошти за її використання, що має наслідком порушення охоронюваних законом прав та інтересів позивача щодо неодержаних коштів за землю та свідчить про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь Харківської міської ради безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 1116288,93 грн.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на істотні, вагомі та доречні питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява є цілком обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України та враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шевченко Світлани Сергіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 7, код ЄДРПОУ 04059243) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 1116288,93 грн. за використання земельної ділянки загальною площею 0,0970 га по вул. Біблика, 1-Б у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:03:014:0062 за період з 16.01.2020 по 28.02.2022 та судовий збір у розмірі 16744,33 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено "09" листопада 2023 р.

СуддяГ.І. Сальнікова