Рішення

від 30.10.2023 по справі 359/315/21

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/359/141/2023

Справа №359/315/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Семенюти О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Моргушко Л.В.,

прокурора Тракало Р.І.,

представників позивача Сергути Г.О., Савченка М.А.,

представників третіх осіб Науменко Я.М., Гарбарука С.М.,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Київське квартирно-експлуатаційне управління; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Бориспільська районна державна адміністрація Київської області, товариство з обмеженою відповідальністю «Легран-Есетс-Менеджмент», про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію речового права, зобов`язання повернути земельну ділянку,

встановив:

1. Короткий зміст пред`явленого позову.

В січні 2021 року заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, діючи в інтересах держави в особі Київської ОДА, Міністерства оброни України (далі МОУ) та військової частини НОМЕР_1 , звернувся до суду з вказаним позовом та обґрунтовує його тим, що розпорядженням Бориспільської РДА №3481 від 18 листопада 2009 року був затверджений проект щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Процівської сільської ради Бориспільського району. 18 лютого 2010 року відповідачу був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №150704, на підставі якого рішенням державного реєстратора управління Держкомзему у Бориспільському районі №021093800052 було зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220886000:02:001:0226 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Процівської сільської ради Бориспільського району. Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону посилається на те, що приватизована відповідачем земельна ділянка розташовується в межах території військового містечка № НОМЕР_2 , яке складається з 22 капітальних споруд. Вказане військове містечко знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні військової частини НОМЕР_1 на підставі розпорядження Ради Міністрів УРСР №398-рс від 12 травня 1969 року. Означена земельна ділянка відноситься до земель оборони, які перебувають виключно у державній власності та не можуть перебувати у приватній власності фізичних та юридичних осіб. Ця обставина свідчить про те, що ОСОБА_1 здійснила приватизацію спірної земельної ділянки з порушенням імперативної заборони, передбаченої ч.2 ст.77 ЗК України.

Тому заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону просить визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №150704 від 18 лютого 2010 року, визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора управління Держкомзему у Бориспільському районі №021093800052 від 18 лютого 2010 року та зобов`язати ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі МОУ та у користування військової частини НОМЕР_1 земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220886000:02:001:0226 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Процівської сільської ради Бориспільського району.

2. Інформація про рух цивільної справи.

а. підготовче провадження.

Зі змісту протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 січня 2021 року (а.с.95 т.1) вбачається, що цивільна справа за позовом, пред`явленим заступником керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, була розподілена судді Бориспільського міськрайонного суду Семенюті О.Ю.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 3 лютого 2021 року (а.с.100-101 т.1) було відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду, занесеною до протоколу судового засіданні від 20 квітня 2021 року (а.с.196-198 т.1), було залучено Київське КЕУ до участі у розгляді цивільної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду, занесеною до протоколу судового засідання від 20 травня 2021 року (а.с.140 т.2), було залучено відділ у Бориспільському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області до участі у Київській області до участі у розгляді цивільної справи в якості співвідповідача.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду, занесеною до протоколу судового засідання від 6 липня 2021 року (а.с.159 т.2) було замінено відділ у Бориспільському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області належним відповідачем ГУ Держгеокадастру у Київській області.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду, занесеною до протоколу судового засідання від 23 вересня 2021 року (а.с.216 т.2) було залучено ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент» до участі у розгляді цивільної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 18 листопада 2021 року (а.с.245-246 т.2) було витребувано у приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Мурги С.Г. копію договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 24 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент», зареєстрованого в реєстрі за №3325.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 30 червня 2022 року (а.с.160-161 т.3) було витребувано у ГУ Держгеокадастру у Київській області та у ТОВ «ФКГ «Алькор» копію проекту землеустрою щодо відведення у власність громадян України, зокрема ОСОБА_1 , земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Процівської сільської ради Бориспільського району.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 8 серпня 2022 року (а.с.174-175 т.3) було повторно витребувано у ГУ Держгеокадастру у Київській області та у ТОВ «ФКГ «Реверс-Зем-Універсал» копію проекту землеустрою щодо відведення у власність громадян України, зокрема ОСОБА_1 , земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Процівської сільської ради Бориспільського району; закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

б. розгляд цивільної справи по суті.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 30 січня 2023 року (а.с.151-154 т.5) було призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої було доручено КНДІСЕ. Провадження у цивільній справі було зупинено на час проведення вказаної експертизи.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 12 квітня 2023 року (а.с.191-194 т.5) матеріали цивільної справи були надіслані до КНДІСЕ для проведення судової земельно-технічної експертизи.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 28 червня 2023 року (а.с.232 т.5) було поновлено провадження у цивільній справі.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 30 жовтня 2023 року було відмовлено у задоволенні заяви представника ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент» Гарбарука С.М. про залучення його довірителя до участі у розгляді цивільної справи в якості належного відповідача або співвідповідача.

3. Ставлення учасників судового процесу до пред`явленого позову.

У судовому засіданні прокурор Тракало Р.І., представник МОУ ОСОБА_2 та представник військової частини НОМЕР_1 Савченко М.А. підтримують позов та наполягають на його задоволенні.

Представник Київської ОДА не з`явився у судове засідання. Він у встановленому порядку повідомлявся про час та місце розгляду цивільної справи, що підтверджується відповідною судовою кореспонденцією (а.с.125, 135, 202 т.1, а.с.149, 188 т.2, а.с.168 т.5).

Представник Київського КЕУ Науменко Я.М. також підтримує позов та просить суд задовольнити його.

ОСОБА_1 не з`явилась у судові засідання та не подала відзив на позов. Вона неодноразово повідомлялась про час та місце розгляду цивільної справи. Ця обставина підтверджується численною судовою кореспонденцією (а.с.130, 136, 137, 203 т.1, а.с.164, 192, 224 т.2, а.с.185 т.3, а.с.239, 240б, 249, 250 т.5, а.с.7, 55, 59 т.6).

Представник ГУ Держгеокадастру у Київській області Горбатюк І.М. не з`явився у судове засідання. Він був у встановленомупорядку повідомленийпро часта місцерозгляду цивільноїсправи,що підтверджуєтьсявідповідною судовоюкореспонденцією(а.с.190, 223 т.2, а.с.182 т.3, а.с.170, 240а, 250 т.5, а.с.6, 56, 58 т.6). Крім того, представник ГУ Держгеокадастру у Київській області Горбатюк І.М. подав відзив (а.с.228-231 т.2), в якому він не визнає позов та просить розглянути цивільну справу в його відсутності.

Представник ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент» Гарбарук С.М. заперечує проти задоволення позову та посилається на те, що в пред`явленому позові заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону не заявив вимогу про визнання незаконним та скасування розпорядження Бориспільської РДА №3481 від 18 листопада 2009 року. Без задоволення такої вимоги юридична підстава для видачі ОСОБА_1 оспорюваного державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №150704 від 18 лютого 2010 року не припинилась. Ці обставини свідчать про те, що заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону обрав неналежний спосіб захисту права. Крім того, 24 грудня 2010 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент» договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким вона відчужила у власність ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент» земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220886000:02:001:0226 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Процівської сільської ради Бориспільського району. Ця обставина виключає можливість повернення спірної земельної ділянки, адже ОСОБА_1 не є належним відповідачем за цією позовною вимогою. Тому представник ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент» Гарбарук С.М. просить суд відмовити у задоволенні позову.

Представник Бориспільської РДА також не з`явивсяу судовезасідання тане подавписьмові поясненнящодо пред`явленогопозову.Він увстановленому порядкуповідомлявся прочас тамісце розглядуцивільної справи,що підтверджуєтьсявідповідною судовоюкореспонденцією(а.с.106, 126, 138, 201 т.1, а.с.166, 249а т.5, а.с.57 т.6).

4. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради №0297 від 22 квітня 1969 року (а.с.26 т.1) був затверджений проект виділення військовій частині НОМЕР_3 земельної ділянки під спецбудівництво за рахунок земель радгоспів « ІНФОРМАЦІЯ_1 », «Жданівський» та «Совки».

Розпорядженням Ради Міністрів УРСР №398-рс від 12 травня 1969 року (а.с.23-25 т.1) у користування військової частини НОМЕР_3 була відведена вказана земельна ділянка під здійснення спецбудівництва.

Зі змісту листа першого заступника начальника ГУ оборонного планування Генерального штабу ЗСУ №322/1/695 від 22 березня 2019 року (а.с.27 т.1) вбачається, що після неодноразових переформувань військових частин та змін їх найменувань військова частина НОМЕР_1 є правонаступником прав та обов`язків військової частини НОМЕР_3 . Зокрема, з матеріалів інвентаризації земель (а.с.28-31 т.1) вбачається, що військова частина НОМЕР_1 набула право користування земельною ділянкою, виділеною за рахунок землі радгоспу « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Зі змісту витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності (а.с.190 т.1) вбачається, що на цій земельній ділянці розташовується військове містечко № НОМЕР_2 , яке складається з 22 споруд, зокрема, з вартового приміщення «Н», складу паливно-мастильних матеріалів «О» та навісу «ІІ». Зі змісту витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №220777184 від 19 серпня 2020 року (а.с.180-182 т.1) вбачається, що право власності на споруди, з яких складається військове містечко № НОМЕР_2 , зареєстровано за МОУ.

Розпорядженням Бориспільської РДА №3481 від 18 листопада 2009 року (а.с.69-71 т.1) був затверджений проект щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Процівської сільської ради Бориспільського району.

18 лютого 2010 року на підставі вказаного розпорядження місцевого органу виконавчої влади ОСОБА_1 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №150704, який був зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №021093800052 (а.с.81-82 т.1). У такий спосіб відповідач набула право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220886000:02:001:0226 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Процівської сільської ради Бориспільського району.

Спірні правовідносини регулюються главою 13 «Землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення» розділу ІІ «Землі України», главою 19 «Набуття права на землю громадянами та юридичними особами» розділу ІV «Набуття і реалізація права на землю» та главою 23 «Захист прав на землю» розділу V «Гарантії прав на землю» ЗК України.

5. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.

а. щодо підстав для оспорювання законності приватизації та повернення земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Згідно з ч.2 ст.77 ЗК України землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Відповідно до ч.5 ст.116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2, ч.4 ст.10 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є верховенство права. Цей принцип полягає у тому, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згода на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

б. щодо визначення належного відповідача.

Відповідно до п.«а» ч.2 ст.126 ЗК України в редакції, що була чинною з 1 травня 2009 року, право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчувалось цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою.

Згідно з ч.6 ст.126 ЗК України в редакції, що була чинною з 1 травня 2009 року, при набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною другою цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужувалась, долучався до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, кожному такому випадку відчуження земельної ділянки. На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчував (видавав) документ, та орган, який здійснював державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робили відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження. Орган, який здійснював реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робив відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний земельний кадастр єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Згідно з ч.2 ст.15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

6. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

а. щодо підстав для оспорювання законності приватизації та повернення земельної ділянки.

Зі змісту висновку експерту №6195/23-41/14877/23-41 від 12 червня 2023 року (а.с.208-230 т.5) вбачається, що земельна ділянка площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220886000:02:001:0226 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Процівської сільської ради Бориспільського району, накладається на межі земельної ділянки, яка перебуває у користуванні військової частини НОМЕР_1 на підставі розпорядження Ради Міністрів УРСР №398-рс від 12 травня 1969 року. У зв`язку з цим вартове приміщення «Н», склад паливно-мастильних матеріалів «О», навіс «ІІ» та частина водонапірної башти, які входять до складу військового містечка № НОМЕР_2 та перебувають у власності МОУ, опинились в межах земельної ділянки, приватизованої ОСОБА_1 . Аналіз наведених обставин свідчить про те, що спірна земельна ділянка була виділена у власність відповідача всупереч імперативній забороні, передбаченій ч.2 ст.77 ЗК України, адже земельна ділянка, на якій розташовуються споруди військового містечка № НОМЕР_2 , відноситься до земель оборони та не може бути приватизована громадянами України. Крім того, в матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що право військової частини НОМЕР_1 на користування земельною ділянкою, на якій розташовується військове містечко № НОМЕР_2 , було припинено у встановленому законом порядку перед передачею земельної ділянки у власність ОСОБА_1 . Ця обставина свідчить про те, що приватизація спірної земельної ділянки була проведена з порушенням порядку, передбаченого ч.5 ст.116 ЗК України.

Очевидно, що припинення права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку є втручанням держави у право відповідача на мирне володіння його майном. Таке втручання є виправданим, оскільки ґрунтується на суворому дотриманні земельного законодавства та спрямовано на захист суспільних інтересів, що полягають у забезпеченні ефективного функціонування Збройних Сил України, тим більш, в умовах протидії збройній російській агресії проти України. У зв`язку з тим, що за своєю правовою приватизація земельної ділянки є способом безоплатного набуття права власності на цей об`єкт нерухомого майна, зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку є пропорційним втручанням держави у право ОСОБА_1 на мирне володіння її майном. Адже вжиття цього примусового заходу не призведе до негативних наслідків фінансового характеру для відповідача. Тому задоволення позову, пред`явленого заступником керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, узгоджується з невід`ємними гарантіями, передбаченими п.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З огляду на це суд вважає, що з метою відновлення законності та забезпечення верховенства права належить визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №150704 від 18 лютого 2010 року, а також зобов`язати ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі МОУ та у користування військової частини НОМЕР_1 земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220886000:02:001:0226 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Процівської сільської ради Бориспільського району.

Водночас, об`єктом реєстрації за №021093800052, проведеної 18 лютого 2010 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, був державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №150704 від 18 лютого 2010 року, а не право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку. Такий висновок суду узгоджується з п.11 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1021 від 9 вересня 2009 року. Тому позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора управління Держкомзему у Бориспільському районі №021093800052 від 18 лютого 2010 року не ґрунтується ні на обставинах, встановлених судом в ході розгляду цивільної справи, ні на вимогах чинного земельного законодавства.

З огляду на це суд висновує, що підстави для визнання протиправним та скасування неіснуючого рішення державного реєстратора управління Держкомзему у Бориспільському районі №021093800052 від 18 лютого 2010 року відсутні. Тому у задоволенні позову в частині цієї вимоги заступнику керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону належить відмовити.

б. щодо оцінки доводів, заявлених представником ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент» Гарбаруком С.М.

У зв`язку з тим, що право власності на земельну ділянку, приватизовану ОСОБА_1 , посвідчувалось державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №150704 від 18 лютого 2010 року, а не розпорядженням Бориспільської РДА №3481 від 18 листопада 2009 року, потреба в додатковому оскарженні цього розпорядження місцевого органу виконавчої влади відсутня. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2023 року в справі №130/2194/19 (провадження №61-3933св22), зі змісту якої вбачається, що державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Аналогічна правова позиція викладена також в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №2-3007/11 (провадження №14-525цс18), від 30 травня 2018 року у справі №923/466/17 (провадження №12-89гс18), постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №297/1903/16-ц (провадження №61-26296св18). Тому суд критично оцінює посилання представника ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент» Гарбарука С.М. на неналежність способу захисту права, обраного заступником керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону.

В матеріалах цивільної справи міститься копія договору купівлі-продажу земельної ділянки (а.с.4-5 т.3), за яким ОСОБА_1 відчужувала у власність ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент» земельну ділянку площею 2,0000 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Процівської сільської ради Бориспільського району. До цього договору приєднано копію витягу з державного реєстру правочинів №9441511 від 24 грудня 2010 року (а.с.6 т.3), в якому міститься інформація про державну реєстрацію вказаного договору, та копія державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №150704 від 18 лютого 2010 року (а.с.7-8 т.3), в якому міститься відмітка нотаріуса про перехід до ТОВ «Легран-Есетс Менеджмент» права власності на земельну ділянку. Однак в цьому правовстановлюючому документі відсутня аналогічна відмітка, виконана місцевим органом Держземагентства, як того вимагав порядок, передбачений ч.6 ст.126 ЗК України в редакції, що була чинною з 1 травня 2009 року. Цим пояснюється відсутність в матеріалах цивільної справи також інформаційної довідки з Державного земельного кадастру з відомостями про те, що земельна ділянка площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220886000:02:001:0226 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Процівської сільської ради Бориспільського району, була зареєстрована за ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент».

В матеріалах цивільної справи міститься лише витяг з Державного земельного кадастру №НВ-6300016062023 від 27 січня 2023 року (а.с.33-36 т.6), зі змісту якого вбачається, що за ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент» зареєстрована земельна ділянка площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220886000:03:003:0608 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Процівської сільської ради Бориспільського району. Всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України представник ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент» не подав жодного доказу на підтвердження того, що земельна ділянка з кадастровим номером 3220886000:03:003:0608 є земельною ділянкою з кадастровим номером 3220886000:02:001:0226, а відмінність кадастрових номерів обумовлена їх зміною, здійсненою ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент» в адміністративному порядку. Аналіз наведених обставин переконливо свідчить про те, що право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220886000:02:001:0226 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Процівської сільської ради Бориспільського району, так і не перейшло до ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент». Тому суд критично оцінює доводи представника ОСОБА_3 про те, що саме його довіритель є власником спірної земельної ділянки, а ОСОБА_1 не є належним відповідачем за вимогою про зобов`язання повернути земельну ділянку у власність держави.

7. Розподіл судових витрат.

а. щодо відшкодування судового збору.

За правилом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановлено, що спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону сплатила судовий збір у загальному розмірі 6306 гривень 00 копійок (4204,00 + 2102,00) за три вимоги немайнового характеру. Ця обставина підтверджується платіжними дорученнями №1858 та №1857 від 28 грудня 2020 року (а.с.21, 22 т.1). Однак пред`явлений позов задоволений частково: задоволені лише дві вимоги, за якими повинна відповідати лише ОСОБА_1 , а не ГУ Держгеокадастру в Київській області.

З огляду на це суд висновує, що з ОСОБА_1 на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону належить стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 4204 гривень 00 копійок (6306,00 : 3 х 2).

б. щодо відшкодування інших судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зп.2,п.4ч.3ст.133ЦПК Українидо витрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати: пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.12 ст.141 ЦПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Встановлено, що Київське КЕУ витратило грошові кошти в розмірі 30589 гривень 44 копійок на проведення судової земельно-технічної експертизи. Це підтверджується копією платіжної інструкції №551 від 14 червня 2023 року (а.с.21 т.6). У зв`язку з тим, що Київське КЕУ бере участь у розгляді цивільної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, та підтримує пред`явлений позов, на підставі ч.12 ст.141 ЦПК України у Київського КЕУ виникло право на відшкодування витрат на проведення експертизи в розмірі 30589 гривень 44 копійок. Як вбачається з наведеного вище, задоволені лише дві позовні вимоги, за якими повинна відповідати лише ОСОБА_1 .

З огляду на це суд висновує, що саме з цього відповідача на користь Київського КЕУ належить стягнути витрати на проведення експертизи в розмірі 20392 гривень 96 копійок (30589,44 : 3 х 2).

З копії платіжного доручення №23089 від 26 серпня 2022 року (а.с.126 т.6) вбачається, що Київське КЕУ витратило грошові кошти в розмірі 5367 гривень 00 копійок на отримання проектів формування Ревненської, Процівської та Вишеньківської сільських рад. Однак за своєю правовою природою отримання у позасудовому порядку письмових доказів не є процесуальною дією в розумінні п.4 ч.3 ст.133 ЦПК України. Тому підстави для відшкодування Київському КЕУ означених витрат відсутні.

Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, абз.1 ч.6 ст.259, ст.ст.263-265, ч.6 ст.268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Київське квартирно-експлуатаційне управління; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Бориспільська районна державна адміністрація Київської області, товариство з обмеженою відповідальністю «Легран-Есетс-Менеджмент», про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію речового права, зобов`язання повернути земельну ділянку задовольнити частково.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №150704, виданий 18 лютого 2010 року ОСОБА_1 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №021093800052.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Міністерства оборони України та у користування військової частини НОМЕР_1 земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220886000:02:001:0226 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Процівської сільської ради Бориспільського району.

У задоволенні позову в частині іншої вимоги відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону витрати на оплату судового збору в розмірі 4204 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління витрати на проведення експертизи в розмірі 20392 гривень 96 копійок.

Повний текст рішення складений 9 листопада 2023 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.Ю. Семенюта