Рішення
від 02.08.2023 по справі 757/26880/20-ц
ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/26880/20-ц

Категорія 38

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2023 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Новака Р.В.

при секретарі - Бурячок А.С.,

справа № 757/26880/20-ц

сторони:

позивач по зустрічному позову: ОСОБА_1

відповідачі по зустрічному позову ТОВ «Перший інвестиційний альянс», ПАТ АКБ «Капітал»

предмет позову - визнання договорів недійсними,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку позовного (загального) провадження в залі суду у м. Києві цивільну справу за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Перший інвестиційний альянс», ПАТ АКБ «Капітал» про визнання недійсними договорів, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ТОВ «Перший інвестиційний альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Перший інвестиційний альянс», ПАТ АКБ «Капітал» про визнання недійсними договорів. В первісному позові позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість, що утворилась внаслідок невиконання кредитних договорів у розмірі 3417582,17 грн.

Ухвалою від 24.05.2021 заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

15.09.2021 до суду надійшла заява про усунення недоліків, з якої вбачається, що виявлені недоліки позивачем усунуто.

Ухвалою суду від 28.09.2021 у справі за вказаним позовом відкрито провадження та призначено за правилами (загального) позовного провадження.

19.08.2022 через канцелярію суду відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку зі строком позовної давності. Разом з тим, відповідач подав зустрічну позовну заяву. В обґрунтування якої було зазначено наступне. ОСОБА_1 вважав договори про надання споживчого кредиту такими, що порушують його права та інтереси і є недійсними з огляду на таке: За договором про надання споживчого кредиту №12/VIP/2012 ВІД 06.11.2012 було начебто надано кредит у розмірі 200000,00 грн. строком з 06.11.2012 до 06.05.2013 зі сплатою 24 % річних; нарахування % проводиться банком в валюті кредиту що місячно за період з останнього робочого дня попереднього місяця (дати видачі кредиту) по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця з розрахунку 360 днів на рік. Втім, ОСОБА_1 , зазначає: що не укладав та не підписував договір №12/VIP/2012. Також пунктом 2.1. Договору передбачено, що в забезпечення позичальником умов даного договору банком прийнятий договір іпотеки №12/VIP/2012, однак дата укладення договору іпотеки відсутня і до позовної заяви не доданий текст договору іпотеки. Також зазначив, що відповідно до п. 4.3.1. Договору банк зобов`язаний був відкрити позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ «АКБ «Капітал» для видачі кредитних коштів. Однак позивачем не надано суду доказів відкриття такого рахунку. За договором про надання споживчого кредиту №13/VIP/2012 від 09.11.2012 було начеб то надано кредит у розмірі 246000,00 гривень строком з 09.11.2012 до 04.11.2014 зі сплатою 24 % річних, нарахування % проводиться банком в валюті кредиту щомісячно за період з останнього робочого дня попереднього місяця (дати видачі кредиту) по день, що передує останньому робочому дно поточного місяця (дати погашення кредиту) з розрахунку 360 днів на рік. В зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що не укладав та не підписував договір №13/VIP/2012 від 09.11.2012. Крім того, пунктом 2.1. Договору передбачено, що в забезпечення виконання позичальником умов Даного договору банком прийнятий договір іпотеки №13/VIP/2012-і від 09.11.2012. До 30.11.2012 позичальник (іпотекодавець) зобов`язаний здійснити заходи щодо отримання витягу з Управління земельних ресурсів про наявність відсутність сервітутів, обмежень по використанню вказаних вище земельних ділянок та організувати та оформити цього договору іпотеки, однак до позовної заяви не доданий текст договору іпотеки. Поруч з наведеним зазначає, що, відповідно до пункту 4.3.1 Договору банк зобов`язаний відкрити позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ «АКБ «Капітал» для видачі кредитних коштів. Однак позивачем не надано суду доказів відкриття такого рахунку. За змістом 4.2.3 Договору після забезпечення зобов`язань позичальника згідно приписів розділу 2 даного Договору (щодо договору іпотеки) забезпечити видачу кредитних коштів позичальнику шляхом видачі готівки через касу банку або шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника на підставі його письмової заяви. В той же час позивачем не надано доказів укладення договору іпотеки, відкриття рахунку, передачі коштів позичальнику. Також ОСОБА_1 повідомив, що за Договором факторингу №13486837-1 від 01.10.2019 фактор «Перший інвестиційний альянс» зобов`язується передати грошові кошти 18915000,00 грн. в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові своє право грошової допомоги, що належить йому на підставі договорів кредиту за переліком, наведеним у додатках №2,3,4 до цього договору, які укладені між клієнтами та фізичними особами - позичальниками в розмірі 716172032,00 грн. ОСОБА_1 вказує, що оскільки він хоч і не є стороною Договору факторингу №13486837-1 від 01.10.2019, проте має право на його оскарження як заінтересована особа. Адже вказаним договором, було передано право грошової вимоги, що начебто належить ПАТ «АКБ Капітал» на підставі договорів про надання споживчого кредиту між ОСОБА_1 . Отже, відповідач заперечує укладення та дійсність договорів про надання споживчого кредиту, він не має примірнику такого договору з додатками. Крім того, до договору факторингу не додано копій додатків, які б підтверджували право вимоги до ОСОБА_1 , оскільки він не отримував вимоги від ТОВ «Перший інвестиційний альянс» та повідомлення про те, що ПАТ «АКБ «Капітал» відступило право грошової вимоги. На підставі вищевикладеного відповідач просив прийняти зустрічний позов, визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту №12/VIP/2012 від 06.11.2012 та №13/VIP/2012 від 09.11.2012, а також договір факторингу №13486837-1 від 01.10.2019 в частині передачі права вимоги за вказаними кредитними договорами. Також просив стягнути з ТОВ «Перший інвестиційний альянс» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у зв`язку із розглядом даної справи.

25.10.2022 до суду надійшла заява представника відповідача - Рожиної О.Г. про скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.06.2020. Ухвалою суду від 25.10.2022 у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову відмовлено, оскільки вона подана передчасно.

Ухвалою суду від 25.10.2022 прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Перший інвестиційний альянс» та ПАТ АКБ «Капітал» про визнання недійсними договорів про надання споживчого кредиту та договору факторингу в частині передачі права вимоги за договорами про надання споживчого кредиту. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом. Також закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 02.08.2023 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Перший інвестиційний альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача.

У зв`язку з залишенням первісного позову без розгляду, суд розглядає по суті вимоги за зустрічною позовною заявою.

В судовому засіданні представник позивача та позивач за зустрічним позовом позовні вимоги підтримували, просили задовольнити.

Представники відповідачів товариства з обмеженою відповідальністю «Перший інвестиційний альянс» та ПАТ АКБ «Капітал» в судове засідання не з`явились, відзив по справі не подавали, про дату та час проведення судового засідання повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, у порядку загального позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судовим розглядом встановлено, що 09.11.2012 ПАТ «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №12/VIP/2012, згідно якого ПАТ «АКБ «Капітал» надав ОСОБА_1 споживчий кредит в сумі 200000,00 гривень, строком з 06.11.2012 по 04.11.2014, зі сплатою 24,00 % річних, з урахуванням перевищення офіційного індексу інфляції за відповідний період, над прогнозованим індексом інфляції, що публікується Кабінетом Міністрів України.

Далі, 09.11.2012 між ПАТ «АКБ «Капітал» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №13/VIP/2012, згідно якого ПАТ «АКБ «Капітал» надав ОСОБА_1 споживчий кредит в сумі 246000,00 гривень, строком з 09.11.2012 по 04.11.2014, зі сплатою 24,00 % річних, з урахуванням перевищення офіційного індексу інфляції за відповідний період, над прогнозованим індексом інфляції, що публікується Кабінетом Міністрів України. 01.10.2019 між ПАТ «АКБ «Капітал» та ТОВ «Перший інвестиційний альянс» укладено договір факторингу №13486837-1, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги, що належить йому на підставі договорів кредиту за переліком, наведеним в додатку №2 до цього договору, які укладені між клієнтом та фізичними особами позичальниками. Ч. 1 п.1 ст. 512 ЦК України перелічені підстави заміни кредитора у зобов`язанні, серед яких, в тому числі, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 513 ЦК України встановлена форма правочину щодо заміни кредитора у зобов`язанні, в порядку якої правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ст.510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 5.1. Кредитного договору №1 та №2 за порушення строків повернення кредиту та/або сплати % за користування кредитними коштами Банк має право вимагати від позичальника сплати пені у розмірі 0,5% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п.5.2. кредитного договору №1 та з п. 5.3. кредитного договору №2 у випадку порушення позичальником умов кредитного договору, строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами, банк має право вимагати від позичальника сплати штрафу у розмірі 10% від суми виданого кредиту. В порядку п.5.3. кредитного договору №1 та п. 5.4. кредитного договору №2 у випадку порушення позичальником строків виконання грошових зобов`язань, передбачених даним договором, банк має право вимагати від позичальника сплати суми заборгованості з врахуванням індексу інфляції у відповідності до ст. 625 ЦК України.

Розмір процентів, які стягуються у порядку дії ст. 625 ЦК України, встановлюються відповідно до п. 1.1. Кредитного договору.

В обґрунтування позовних вимог, позивач за зустрічним позовом стверджує, що він не підписував кредитні договори №12/VIP/2012 від 06.11.2012 та №13/VIP/2012 від 09.11.2012.

Як вбачається з належним чином завірених копій, що містяться в матеріалах справи вищевказаних кредитних договорів, позивач погодився з умовами договору, про що проставив свій підпис.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 ЦПК України способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів.

При цьому, необхідність судової експертизи в цивільному судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» (Заява №61679/00) від 01.06.2006 зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

На підставі викладеного, суд не може брати до уваги твердження позивача за зустрічним позовом стосовно того, що він не підписував кредитні договори №12/VIP/2012 від 06.11.2012 та №13/VIP/2012 від 09.11.2012, оскільки, позивач не скористався правом на призначення судової почеркознавчої експертизи у справі, не надав інших належних та допустимих доказів на підтвердження того, що підписи які проставлені в договорах є дійсно підробленими.

Разом з цим, суд оцінює критично доводи позивача за зустрічним позовом стосовно того, що відповідно до п. 4.3.1. Договору банк зобов`язаний відкрити позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_3 в ПАТ «АКБ Капітал» для видачі кредитних коштів, однак банк не надав доказів передачі коштів позичальнику, відповідно ОСОБА_1 не отримував вказаних коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, банком «Перший інвестиційний альянс» була долучена «справка-расчет задолжености по кредитному договору №12/VIP/2012 від 06.11.2012 по состоянию на 03.02.2020» (мовою оригіналу). Відповідно до якої вбачається, що кошти у сумі 200000,00 грн. (як і було зазначено в договорі) поступили на рахунок № НОМЕР_3 06.11.2012. Погашення заборгованості не відбувалось.

Також банком «Перший Інвестиційний Альянс» була долучена, мовою оригіналу, «справка-расчет задолжености по кредитному договору №13/VIP/2012 від 09.11.2012 рахунок НОМЕР_5 09.11.2012. по состоянию на 03.02.2020» з якої вбачалась аналогічна ситуація, погашення заборгованості не відбувалось.

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 ЦК України.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 ЦК України)

Згідно з ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зі змісту оспорюваного кредитного договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору з обох сторін.

З урахуваннями викладеного, суд вважає, що сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі позивача для укладені такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У даному випадку, у кожної людини є свобода вибору фінансової установи, яка займається наданням споживчого кредитування, також при укладенні споживчого кредиту, інформація про супровід кредитних послуг була зазначена в кредитному договорі, шрифт і подача даної інформації ніяк не відрізняється від іншої інформації, яка надана в кредитному договорі, а саме ні відмінності у шрифті, ні ніякої засекреченості даної інформації, ні подвійного сприймання інформації, все достатньо чітко, доступно, лаконічно і зрозуміло написано. Тобто, на момент укладення договору у позивача була можливість і відмовитись від укладення даного договору, але позивач погодився з такими умовами, отримав грошові кошти у користування.

Так, з наданих розрахунків вбачається, що надані кредитні грошові кошти не знімались з рахунків позивачем, проте, в ході судового розгляду позивачем за зустрічним позовом не було доведену факту неотримання цих коштів на позичковий рахунок.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як встановлено в ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 230 ЦК України закріпила, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

В статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» також зазначено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов`язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

Стаття 19 Закону встановлює, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Позивач за зустрічним позовом також вказує, що пунктом 2.1. Договору передбачено, що в забезпечення виконання позичальником умов Даного договору банком був прийнятий договір іпотеки №12/VIP/2012 від _____2012 року, однак дата укладення договору іпотеки відсутня і до позовної заяви не доданий текст договору іпотеки.

Дослідивши текст договору про надання споживчого кредиту №12/VIP/2012 дійсно вбачається, що в договорі не прописана дата укладення і текст договору іпотеки. Втім, якщо дослідити наступний договір про надання споживчого кредиту №13/VIP/2012 а саме «п.2.1.В забезпечення виконання позичальником умов кредитного даного договору банком прийнятий Договір іпотеки №13/VIP/2012 від 09/11/2012 до 30.11.2012 позичальник зобов`язаний здійснити заходи щодо отримання витягу з управління земельних ресурсів про наявність/відсутність сервітутів, обмежень по використанню вказаних вище земельних ділянок та організувати оформити нотаріальне посвідчення цього Договору Іпотеки» можна зробити висновок, що при складанні договору №12/VIP/2012, а саме частини забезпечення кредиту, в пункті 2.1. допущено механічну помилку, що не робить виконання договору з цієї причини об`єктивно неможливим.

Додатково, слід відмітити, що на такий випадок, в п.6.10 цього договору зазначено, що «недійсність окремих положень цього договору не тягне за собою недійсність договору в цілому, оскільки можна припустити, що цей договір міг би бути укладений без включення до нього таких положень».

Оскільки позивач був ознайомлений з умовами договору, вищенаведене твердження позивача про відсутність дати і тексту договору іпотеки теж спростовуються.

Щодо визнання недійсним договору факторингу № №13486837-1 від 01.10.2019 суд приходить до наступного висновку.

Дослідивши вказаний договір факторингу вбачається, що ТОВ «Перший інвестиційний альянс» та ПАТ «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» уклали цей договір.

За даним договором ТОВ «Перший інвестиційний альянс» зобов`язується передати грошові кошти 18915000,00 грн. в розпорядження клієнта ПАТ «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги, що належить йому на підставі договорів кредиту за переліком, наведеним у Додатках №2,3,4 до цього договору, які укладені між клієнтами та фізичними особами - позичальниками в розмірі 716172032,00 грн.

Слід зазначити, що за загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні не вимагається якщо інше не встановлено договором або законом, про що судом згадувалось вище. Позивач не є стороною спірного договору факторингу та не є суб`єктом, права та охоронювані законом інтереси якого порушують спірні договори. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною другою статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, докази на які посилається позивач за зустрічним позовом в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження. Суд робить висновок, що вони базуються лише на припущеннях позивача.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.4 ст.263ЦПК України).

Відповідно до п.4 ст.265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, та керуючись Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 3, 6, 16, 203, 215, 230, 510, 512, 513, 514, 516, 625, 638, 1054 ЦК України, ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Перший інвестиційний альянс», ПАТ АКБ «Капітал» про визнання недійсними договорів - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4

відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Перший інвестиційний альянс», 01021, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16, оф. 11, а/с 144, код ЄДРПОУ 42642866

відповідач: ПАТ АКБ «Капітал», 04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, 17, код ЄДРПОУ 13486837

Суддя Р.В. Новак

СудПечерський районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення02.08.2023
Оприлюднено13.11.2023
Номер документу114796608
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них страхування, з них позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Судовий реєстр по справі —757/26880/20-ц

Ухвала від 26.04.2024

Цивільне

Печерський районний суд міста Києва

Новак Р. В.

Ухвала від 16.04.2024

Цивільне

Печерський районний суд міста Києва

Новак Р. В.

Ухвала від 16.04.2024

Цивільне

Печерський районний суд міста Києва

Новак Р. В.

Постанова від 01.04.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Таргоній Дар'я Олександрівна

Ухвала від 26.03.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Таргоній Дар'я Олександрівна

Ухвала від 18.01.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Таргоній Дар'я Олександрівна

Ухвала від 27.11.2023

Цивільне

Печерський районний суд міста Києва

Новак Р. В.

Ухвала від 01.11.2023

Цивільне

Печерський районний суд міста Києва

Новак Р. В.

Ухвала від 01.11.2023

Цивільне

Печерський районний суд міста Києва

Новак Р. В.

Рішення від 02.08.2023

Цивільне

Печерський районний суд міста Києва

Новак Р. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні