Рішення
від 08.11.2023 по справі 240/8636/22
ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року м. Житомир справа № 240/8636/22

категорія 111020300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коломийської ДПІ Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування вимог,

встановив:

11.05.2022 до Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Коломийської ДПІ Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Коломийської державної податкової інспекції Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-58970-52-у від 11.02.2019;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Коломийської державної податкової інспекції Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-58970-52-у від 11.03.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що з додатку "Дія" їй стало відомо про наявність відкритих виконавчих проваджень про стягнення з неї боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на підставі вимог, виданих Коломийською державною податковою інспекцією Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 11.02.2019 та від 11.03.2021 №Ф-58970-52-у. Вважає такі вимоги протиправними, оскільки статусу фізичної особи-підприємця, який би зобов`язував її сплачувати єдиний внесок, немає, підприємницьку діяльність не здійснює.

Після усунення позивачем недоліків позову, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

12.08.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вх. №39385/22, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що ОСОБА_1 зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності фізична особа - підприємець 09.03.1993. Рішення про припинення підприємницької діяльності не приймалось, з огляду на вказане позивач була зобов`язана сплачувати єдиний соціальний внесок, оскільки вказаний обов`язок ОСОБА_1 не був виконаний, за нею утворилась заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціального страхування та сформовані податкові вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 09.03.1993 ОСОБА_1 була зареєстрована, як фізична особа-підприємець, номер державної реєстрації Р-62, код контролюючого органу 907, а також взята на облік, як фізична особа-підприємець Коломийською міською радою, номер взяття на облік №1783F (а.с.40).

ОСОБА_1 взято на облік як платника єдиного соціального внеску, що підтверджується копією витягу з інформаційної системи органу доходів і зборів щодо позивача, яка надана відповідачем (а.с.40).

У період з 01.07.2004 та до теперішнього часу позивач до державних реєстраторів, податкових органів реєстраційної картки для реєстрації її фізичною особою-підприємцем не подавала, що стверджується позивачем, при цьому не спростовано відповідачем.

Стосовно ОСОБА_1 сформовано наступні вимоги про сплату боргу (недоїмки): від 11.02.2019 №Ф-58970-52 на суму 18276,72 грн та від 11.03.2021 №Ф-58970-52 на суму 37788,74 грн (а.с.38-39).

В інтегрованій картці платника за ОСОБА_1 рахується недоїмка (заборгованість) у розмірі 37788,74 грн, у тому числі за 2017 рік - 8448,00 грн, за 2018 рік - 9828,72 грн, за 2019 рік - 11016,72 грн та за 2020 рік - 8495,30 грн.

В особистому кабінеті платника ОСОБА_1 відображається податковий борг/заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 37788,74 грн.

Вважаючи податкові вимоги про сплату боргу (недоїмки) протиправними, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

З 01.07.2004 розпочав функціонування Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

До 01.07.2004 реєстрація суб`єктів підприємницької діяльності здійснювалась на підставі Закону України від 07.02.1991 №698-XII «Про підприємництво».

Так, відповідно до ст.8 Закону України від 07.02.1991 №698-XII «Про підприємництво», було передбачено, що громадяни, які мають намір здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, подають реєстраційну картку встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов`язкових платежів і документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію. Органам державної реєстрації забороняється вимагати від суб`єктів підприємницької діяльності додаткові документи, не передбачені цим Законом. Державна реєстрація суб`єктів підприємницької діяльності проводиться за наявності всіх необхідних документів за заявочним принципом протягом не більше п`яти робочих днів. Органи державної реєстрації зобов`язані протягом цього терміну внести дані з реєстраційної картки до Реєстру суб`єктів підприємницької діяльності та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом (для юридичних осіб), який надається органам державної реєстрації органами державної статистики, або ідентифікаційним номером фізичної особи - платника податків та інших обов`язкових платежів.

Згідно приписів вищевказаної норми Закону, відповідальність за відповідність чинному законодавству установчих документів, що подаються для проведення реєстрації, несе власник (власники) або уповноважені ним органи, які подають документи для реєстрації суб`єкта підприємництва.

Також вказаною статтею Закону передбачено і умови та порядок скасування державної реєстрації, а саме, скасування державної реєстрації здійснюється за заявою власника (власників) або уповноважених ним (ними) органів чи за особистою заявою підприємця-громадянина.

Як було зазначено вище, Закон України від 15.05.2003 №755-IV«Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» набрав чинності з 01.07.2004.

Відповідно до ч.2 ст.18 цього Закону, для державної реєстрації включення відомостей про фізичну особу-підприємця, зареєстровану до 1 липня 2004 року, відомості про яку не містяться в Єдиному державному реєстрі, подається заява про державну реєстрацію включення відомостей про фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру.

Згідно з п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 01 липня 2010 року №2390-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання», процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п.3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону, усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними (п.4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону).

Відповідно до п.7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону, спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи), які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців.

Уповноважені органи протягом місяця з дня отримання від спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, проводять звірення даних реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), що ведуться ними, з даними Єдиного державного реєстру. За результатами звірення уповноважені органи подають спеціально уповноваженому органу з питань державної реєстрації відомості з відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо) про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру.

За результатами проведеного звірення уповноважені органи оприлюднюють у спеціалізованих друкованих засобах масової інформації та/або на відомчих веб-сайтах відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не включені до Єдиного державного реєстру.

Згідно з п.8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення», після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.

За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Згідно з п.9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону, порядок утворення, а також завдання та повноваження тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій встановлюються спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації.

Так, відповідно до п.9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 01.07.2010 №2390-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання», Міністерством юстиції України було видано наказ №575/5 від 12.04.2012 «Про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Пунктом 5 наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №575/5 передбачено, що державні реєстратори юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повинні забезпечити включення до ЄДР відомостей про невключених суб`єктів на підставі аналітичної інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Таким чином, строки включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких проведена до 01.07.2004, визначені пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI, підлягали застосуванню виключно у випадках самостійного подання ними реєстраційних карток державному реєстратору.

З копії витягу з інформаційної системи органу доходів і зборів щодо позивача вбачається, що позивач на момент вирішення судом цього спору перебуває на обліку в Коломийській ДПІ Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, відомості про припинення відсутні (а.с.40).

Суд зазначає, що 25.04.2014 набрав чинності Закон України від 25.03.2014 №1155-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до Єдиного державного реєстру» (далі - Закон №1155-VII).

Цим Законом п.2 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону №755-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої усі діючі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, відомості про яких не включені до ЄДР, зобов`язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з ЄДР. До того ж Законом №1155-VII виключено пункти 2-4 і 7-9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI.

З пояснювальної записки до проекту Закону №1155-VII вбачається, що Закон №2390-VI має низку прогалин, що негативно впливає на права та законні інтереси суб`єктів господарювання. Зокрема, Законом №2390-VI не встановлені кінцеві терміни передачі тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями державним реєстраторам юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей про суб`єктів господарювання, які не включені до ЄДР, а також включення державними реєстраторами таких відомостей до ЄДР. З огляду на зазначене робота тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій, а також процес включення може затягнутись на невизначений час. Водночас на законодавчому рівні не визначено механізм включення до ЄДР відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за їх зверненнями (у разі якщо відомості про них ще не передані тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями державним реєстраторам або з будь-яких обставин не включені державними реєстраторами до реєстру за результатами виконання Закону №2390-VI). Ураховуючи, що проведення будь-якої реєстраційної дії, передбаченої Законом №755-IV, можливо лише щодо юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких містяться в ЄДР, суб`єкти господарювання до моменту їх включення не можуть: зареєструвати зміни до своїх установчих документів та змінити відомості про себе; припинити свою діяльність; отримати виписку, витяг, довідку з ЄДР.

Також у пояснювальній записці до проекту Закону №1155-VII вказано, що реалізація Закону №2390-VI на практиці виявилась частково неможливою з огляду на таке: 1) за результатами звірення даних відомчих реєстрів (бази даних реєстрів, журнали реєстрації, обліку тощо) органів статистики, державної податкової служби та Пенсійного фонду України з даними ЄДР до тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій передано відомості про: 561089 юридичних осіб, які не включені до ЄДР, в 74886 з яких відсутні відомості про коди об`єктів адміністративно-територіального устрою України; 492808 фізичних осіб - підприємців, які не включені до ЄДР, у 177376 з яких відсутні відомості про коди об`єктів адміністративно-територіального устрою України. Зазначене унеможливлює ідентифікацію територіальної належності таких суб`єктів господарювання та включення до ЄДР за місцезнаходженням юридичної особи та за місцем проживання фізичної особи - підприємця відповідно до статті 5 Закону №755-IV; 2) прийняття рішення тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями щодо вибору відомостей, які отримані від різних уповноважених органів та підлягають включенню до ЄДР, в разі якщо юридична особа/фізична особа - підприємець має однаковий код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків, але при цьому відомості про її місцезнаходження/місце проживання та дату реєстрації не збігаються, у більшості випадків носить суб`єктивний характер та призводить до наповнення ЄДР недостовірною інформацією.

Основною метою проекту Закону №1155-VII є продовження процесу включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані до 01 липня 2004 року та до цього часу не подали державному реєстратору про себе відомості.

Для досягнення цієї мети Законом №1155-VII внесені зміни до розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VІ щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання», які дозволять проводити включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до ЄДР.

У рішенні ЄСПЛ від 20.01.2012 у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (пункт 70).

За практикою ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Серков проти України», заява №39766/05, пункт 43).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.07.2020 у справі №260/81/19 вказала, що статус фізичної особи-підприємця є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01.07.2004 ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.

Водночас зміни у процедуру адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб-підприємців, запроваджені Законами №2390-VI та №1155-VII, не спростовують наведених висновків щодо природи визначення статусу фізичної особи-підприємця, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 01.07.2004, що підтверджується виконанням ними обов`язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу ФОП шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до ЄДР про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01.07.2004, вважаються недійсними. Таким чином, виключалася можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак отримання доходу від такої діяльності. Велика Палата Верховного Суду також підкреслила, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання на час виникнення спірних правовідносин порушує принцип правової визначеності.

Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд наголошує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Водночас, Коломийською ДПІ Головного управління ДПС в Івано-Франківській області не надано суду будь-яких доказів на підтвердження правомірності реєстраційних дій відносно ОСОБА_1 , як фізичної особи-підприємця. Не встановлено такого підтвердження і судом.

Докази, які б підтверджували статус позивача, як фізичної особи-підприємця, крім відомостей реєстраційних даних з інформаційних систем контролюючого органу - відсутні.

Відсутність офіційного підтвердження у ОСОБА_1 статусу фізичної особи-підприємця, у тому числі шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом №755-IV, виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, таке виключає можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 01.07.2020 у справі №260/81/19.

Відповідачем підтвердження волевиявлення позивача на збереження статусу фізичної особи-підприємця після 01.07.2004 шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки або будь-яким іншим чином не надано. Інші доводи відповідача вказану обставину не спростовують.

За таких обставин, у контролюючого органу були відсутні підстави для нарахування позивачу єдиного внеску, як фізичній особі-підприємцю та виставлення відповідних вимог.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Коломийської ДПІ Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (вул.Богдана Хмельницького, 3, м.Коломия, Івано-Франківська область, 78200, код ЄДРПОУ 43198910) про визнання протиправними та скасування вимог.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Коломийської державної податкової інспекції Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-58970-52-у від 11.02.2019.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Коломийської державної податкової інспекції Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-58970-52-у від 11.03.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Коломийської державної податкової інспекції Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 1984,80 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.М. Гурін

СудЖитомирський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення08.11.2023
Оприлюднено13.11.2023
Номер документу114798681
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо погашення податкового боргу, з них стягнення податкового боргу

Судовий реєстр по справі —240/8636/22

Ухвала від 18.04.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Олендер І.Я.

Постанова від 18.03.2024

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Матохнюк Д.Б.

Ухвала від 15.02.2024

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Матохнюк Д.Б.

Ухвала від 01.02.2024

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Матохнюк Д.Б.

Ухвала від 20.12.2023

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Матохнюк Д.Б.

Рішення від 08.11.2023

Адміністративне

Житомирський окружний адміністративний суд

Гурін Дмитро Миколайович

Ухвала від 03.08.2023

Адміністративне

Житомирський окружний адміністративний суд

Гурін Дмитро Миколайович

Ухвала від 28.06.2022

Адміністративне

Житомирський окружний адміністративний суд

Гурін Дмитро Миколайович

Ухвала від 15.05.2022

Адміністративне

Житомирський окружний адміністративний суд

Гурін Дмитро Миколайович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні