Постанова

від 09.11.2023 по справі 360/626/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 року справа №360/626/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Бочарова Олександра Михайловича, що діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року у справі № 360/626/23 (головуючий І інстанції Кисіль С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

31.05.2023 позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26 лютого 2021 року № Ф-66864-50У на загальну суму 37788,74 грн.

В обгрунтування позову зазначила, що про наявність вимоги дізналася 15.05.2023 від державного виконавця.

Вважає вимогу про сплату боргу протиправною, оскільки протягом періоду з січня 2018 року по грудень 2021 року працювала в КП «Привольський міський ринок» за цивільно-правовою угодою і підприємство нараховувало і сплачувало ЄСВ за позивача.

Отже, в спірний період позивач була найманим працівником, доходів від власної підприємницької діяльності не отримувала, підприємницьку діяльність не здійснювала, що свідчить про безпідставне нарахування їй заборгованості до ЄСВ, як ФОП.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року позову залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом 10-ти (десяти) днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви, зокрема, надати заяву про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з цією позовною заявою.

13 червня 2023 року на виконання ухвали про залишення позову без руху позивачем надана позовна заява, оформлена з дотриманням вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України.

Проте, не надано заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 повернути позивачу з підстав, визначених п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Суд першої інстанції не звернув уваги на правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких платник ЄВ має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах процесуального строку, встановленого ст. 122 КАС України, а не встановленого статтею 25 Закону № 2464.

Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого строк, протягом якого особа може звернутися до суду після застосування процедури досудового оскарження вимоги фіскального органу про сплату ЄВ, складає три місяці з дня отримання платником рішення органу доходів і зборів вищого рівня, прийнятого за наслідками розгляду відповідної скарги.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

31.05.2023 позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26 лютого 2021 року № Ф-66864-50У на загальну суму 37788,74 грн.

В обгрунтування позову зазначила, що про наявність вимоги дізналася 15.05.2023 від державного виконавця.

В позовній заяви зазначено, що заходи досудового врегулювання спору відсутні, оскільки законом не встановлено обов`язкового досудового врегулювання спору.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року позову залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом 10-ти (десяти) днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви, зокрема, надати заяву про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з цією позовною заявою.

В ухвалі суд першої інстанції зазначив, що позивачем до позову не надано заяву про поновлення строку звернення до суду, не надано доказів, що позивач отримала вимогу про сплату боргу від 26.02.2021 саме 15.05.2023. До суду позов подано 31.05.2023, тобто з пропуском десятиденного строку звернення.

13 червня 2023 року на виконання ухвали про залишення позову без руху представником позивача надана позовна заява, оформлена з дотриманням вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України.

Проте, не надано заяви про поновлення строку звернення до суду, не надано доказів отримання позивачем вимоги про сплату боргу від 26.02.2021 саме 15.05.2023. Тобто, позивачем не усунуто недоліки, визначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву позивачеві, виходив з того, що представником позивача не усунуті недоліки позову, який залишено без руху, у встановлений судом строк.

Оцінка суду.

Згідно частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

На підставі частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

На підставі частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), як зазначено в його преамбулі, є нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з абзацами четвертим - шостим частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

На підставі абзаців восьмий, дев`ятий частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску може бути оскаржена до суду протягом 10 календарних днів з дня, коли особа, якої стосується вимога, дізналася (або могла дізнатися) про порушення своїх прав.

Проте, суд першої інстанції не врахував, що за змістом преамбули Закону № 2464-VI цей Закон може, зокрема, встановлювати особливості адміністративної процедури досудового врегулювання спорів, але не може визначати порядок судового оскарження з порушенням гарантій платника єдиного внеску.

Закон № 2464-VI не передбачає застосування обмежувального (присічного) строку в 10 днів для оскарження до суду вимоги про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску.

Платник єдиного соціального внеску для захисту своїх прав і законних інтересів має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого статтею 122 КАС, а не статтею 25 Закону № 2464-VI.

Такий висновок щодо строку звернення до суду з позовом про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску викладено в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, від 25.02.2021 у справі № 580/3469/19.

При цьому, Верховним Судом сформульовано у цій постанові правовий висновок щодо строку оскарження у судовому порядку вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску після застосування процедури адміністративного оскарження вимоги, проте, це не змінює підхід до застосування строку звернення до суду з позовами у такій категорії справ і у випадку, якщо вимога не була оскаржена в адміністративному порядку.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 05 березня 2021 року у справі № 640/9172/20.

За матеріалами справи позивач не оскаржував вимогу про сплату єдиного внеску від 26 лютого 2021 року в досудовому порядку.

Отже, строк звернення позивача до суду з цим позовом становить шість місяців, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України), а не 10 календарних днів з дня, коли особа, якої стосується вимога, дізналася (або могла дізнатися) про порушення своїх прав, який визначений Законом № 2464.

Проте, суд першої інстанції не перевіряв дотримання позивачем процесуального строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України, дійшовши помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин десятиденного строку звернення до суду.

Суд не приймає доводи апелянта про застосування до спірних правовідносин строку звернення - три місяці з дня отримання платником рішення органу доходів і зборів вищого рівня, прийнятого за наслідками розгляду відповідної скарги, оскільки в даному спорі позивач не оскаржував вимогу про сплату єдиного внеску від 26 лютого 2021 року до податкового органу вищого рівня, про що сам зазначив в позовній заяві.

Також суд звертає увагу апелянта, що процесуальними нормами встановлено, що позивач може розраховувати на поновлення пропущеного строку у разі, коли до позову надана заява про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин його пропуску, з наданням відповідних доказів цих причин, або наданням доказів в підтвердження дати отримання оскаржуваного рішення поза межами встановлених строків.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

При зверненні до суду з пропуском строку, тягар щодо доведення не порушення строку чи наявності непереборних обставин, через які порушено строк, покладається на позивача.

Згідно пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Суд вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Бочарова Олександра Михайловича, що діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року у справі № 360/626/23 задовольнити частково.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року у справі № 360/626/23 скасувати і направити справу для продовження розгляду до Луганського окружного адміністративного суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 09 листопада 2023 року та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає касаційному оскарженню.

Повне судове рішення складено 09 листопада 2023 року.

Головуючий суддяІ.Д. Компанієць

Судді А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв