Рішення

від 06.02.2024 по справі 360/626/23

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

06 лютого 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/626/23

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимогу про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі позивач), в інтересах якої звернувся адвокат Бочаров Олександр Михайлович (далі представник позивача), до Головного управління ДПС у Луганській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Луганській області), в якій представник позивача просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26 лютого 2021 року № Ф-66864-50У на загальну суму 37788,74 грн.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 26 лютого 2021 року ГУ ДПС у Луганській області винесено вимогу № Ф-66864-50У про сплату позивачу боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 37788,74 грн, з яких: за 2018 рік 15819,00 грн, за 2019 рік 10719,72 грн, за 2020 рік 9049,48 грн, за 2021 рік 2200,00 грн. Цю вимогу було нараховано у зв`язку з тим, що позивачка була зареєстрована як фізична-особа підприємець у період з 26 жовтня 2000 року по 15 травня 2023 року.

Про існування оскаржуваної вимоги позивач дізналася 15 травня 2023 року під час звернення до державного виконавця Лисичанського міського відділу Державної виконавчої служби, оскільки всі її банківські рахунки було заблоковано.

Позивач не погоджується з оскаржуваною вимогою на таких підставах.

У період з січня 2018 року по грудень 2021 року позивач працювала касиром-контролером по цивільно-трудовому договору в КП «Привольський міський ринок» та отримувала заробітну плату, з якої підприємство нараховувало та сплачувало ЄСВ щомісячно на загальну суму 48476,18 грн. Тобто за період з січня 2018 року по грудень 2021 року ЄСВ за позивача сплачував роботодавець у розмірі не менше мінімального, що включає обов`язок зі сплати єдиного внеску позивачем як фізичною особою-підприємцем у період, коли вона була найманим працівником.

Починаючи з січня 2022 року позивач виїхала за межі Луганської області та з 11 квітня 2022 року була взята на облік як внутрішньо переміщена особа.

Позивач вважає оскаржувану вимогу протиправною і такою, що підлягає скасуванню, оскільки в спірний період вона була найманим працівником, доходів від провадження власної підприємницької діяльності не отримувала, підприємницьку діяльність не здійснювала.

Заперечуючи проти задоволення позову ОСОБА_1 , ГУ ДПС у Луганській області подало відзив на позовну заяву від 26 грудня 2023 року, вказуючи на те, що відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Отже, податковий борг виникає в результаті несплати у встановлені ПК України строки узгодженого зобов`язання.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування i сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначається Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами і доповненнями (далі Закон № 2464-VI).

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 Закону № 2464-VI).

Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з підпунктом 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

У частині першій статті 7 Закону № 2464-VI визначено, що база нарахування єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до реєстраційних даних відображених в інформаційній системі АІС «Податковий блок» ОСОБА_1 не реєструвалась платником єдиного податку на спрощеній системі оподаткування.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»).

При цьому, з 01 січня 2017 року за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі a6o окремому місяці звітного кварталу, законодавством встановлено обов`язок особи самостійно визначити що базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Натомість, Законом України від 13 травня 2020 року № 592-IX «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» (далі Закон № 592-IX), який набрав чинності 01 січня 2021 року, внесені зміни до Закону № 2464-VI, зокрема, статтю чотири доповнено частиною шостою:

«Особи, зазначені у підпунктах 4 i 5 частини першої статті 4 Закону, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску».

Таким чином, тільки з 01 січня 2021 року фізична особа-підприємець може бути звільнена від обов`язку сплачувати єдиний внесок якщо такий внесок вже сплачено роботодавцем у розмірі не нижче мінімального.

Необхідно наголосити, що статтею 58 Конституції України встановлено те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а як наслідок, недоцільним є застосування до ОСОБА_1 змін до Закону № 2464-VI, правомірність яких настала з 01 січня 2021 року.

Необхідно наголосити, що статтею 67 Конституції України затверджено зобов`язання кожного сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Нормами статті 68 Конституції України закріплено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, у тому числі незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Також, саме Законом № 592-IX визначено, що у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI).

Обов`язки платників єдиного внеску регламентовано пунктом 2 статті 6 Закону № 2464-VI, згідно з приписами якої платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати i сплачувати єдиний внесок та подавати звітність до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, що визначені законодавством.

Згідно з даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС АІС «Податковий блок» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у період з 26 жовтня 2000 року по 15 травня 2023 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець в Головному управлінні ДПС у Луганській області, м. Лисичанськ.

За даними інформаційно-комунікаційної системи ДГІС з дня державної реєстрації фізичною особою-підприємцем, ОСОБА_1 застосовувалась загальна система оподаткування, обліку та звітності.

Для контролю за виконанням платниками (фізичними особами-підприємцями, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI) обов`язку щодо обчислення, нарахування та сплати єдиного внеску, на підставі пункту 3 частини другої статті 12 Закону впроваджено алгоритм автоматичного нарахування єдиного внеску, у розмірі мінімального страхового внеску в терміни, встановлені абз. 3 частини восьмої статті 9 Закону календарний квартал, термін сплати до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, є недоїмкою (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI). Як наслідок, за оскаржений період у ОСОБА_1 виник борг на загальну суму 37788,74 грн, як наслідок у відповідності до норм чинного законодавства складено податкову вимогу від 26 лютого 2021 року № Ф-66864-50У.

Необхідно зазначити також, що відповідно до абзаців 2-4 п. 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, зі змінами та доповненнями (надалі Інструкція № 449) визначено, що у разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий борг обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї інструкції. В свою чергу, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом (№ 2464-VI), обчислена податковим органом у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Станом на дату складання відзиву за ОСОБА_1 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 20287,87 грн, а саме автоматично нараховано єдиний внесок: 775,85 грн за 4 квартал 2018 рік; 11016,72 грн за 2019 рік; 8495,3 грн за 2020 рік.

Зниження загальної суми заборгованості визначеної вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 26 лютого 2021 року № Ф-66864-50У з 37788,74 грн до 20287,87 грн зумовлено тим, що Державною виконавчою службою Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ГУ ДПС у Луганській області перераховано стягнуті кошти в рахунок погашення заборгованості з єдиного соціального внеску по відкритому виконавчому провадженню (ВП № 66144525) відносно ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною четвертою статті 6 Закону № 2464-VI у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою-підприємцем.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частини дванадцята статті 9 Закону № 2464-VI).

Враховуючи вищевказане, а також те, що питання щодо звільнення фізичної особи-підприємця від обов`язку сплачувати єдиний внесок, якщо такий внесок вже сплачено роботодавцем у розмірі не нижче мінімального, врегульовано лише з 01 січня 2021 року, ОСОБА_1 у період 2017-2020 років повинна була виконати покладені на неї обов`язки зі сплати єдиного внеску відповідно до положень Закону № 2464-VI, а як наслідок вимога про сплату боргу (недоїмки) від 26 лютого 2021 року № Ф-66864-50У є правомірною та належною до виконання в частині погашення податкових зобов`язань.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05:30 години 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який і наразі триває.

У червні 2022 року за офіційним повідомленням голови військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк, внаслідок триваючих бойових дій відбулося тимчасове захоплення міста Сєвєродонецька Луганської області, у тому числі захоплення адміністративної будівлі ГУ ДПС у Луганській області, розташованої за адресою: вул. Енергетиків, 72, м. Сєвєродонецьк Луганської області, в якій залишились всі паперові матеріали судових справ.

Факт направлення, а як наслідок інформування про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 підтверджується листом Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 21 липня 2021 року № 27023, яким направлено постанову про відкриття виконавчого провадження від 21 липня 2021 року № 66144525, відкрите на підставі вимоги про сплату боргу № Ф-66864-50-У від 26 лютого 2021 року на суму заборгованості у розмірі 37788,74 грн. Один із примірників цього листа направлено на адресу ГУ ДП у Луганській області вх. № 6280/5 від 26 липня 2021 року, інший на адресу ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 .

У заяві від 31 травня 2023 року зазначено, що за оскаржуваний період ОСОБА_1 працювала касиром-контролером по цивільно-правовому договору на КП «Привольському міському ринку», у тому числі згідно з доданої довідки форми ОК-5 код страхувальника 36238912.

За даними системи АІС «Податковий блок», під податковим номером 36238912 зареєстровано Комунальне підприємство «Привільський торговий майданчик», податкова адреса 93191, Луганська область, м. Лисичанськ, м. Привілля, вул. Ломоносова, 26а.

Згідно з заявою від 31 травня 2023 року позивач працювала за цивільно-правовим договором, а саме КП «Привільський торговий майданчик» (податковий номер 36238912) та ОСОБА_1 зареєстровані в одній територіальній одиниці. Тобто ОСОБА_1 проживала та працювала в одному місті, згідно заяви з січня 2022 року позивач виїхала за межі Луганської області та з 11 квітня 2022 року взята на обліку як внутрішньо-переміщена особа. Тобто, логічно допустимим є той факт, що у ОСОБА_1 відсутні та не відображено у заяві поважні підстави та обставини, за яких у ОСОБА_1 не було можливості отримати лист Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 21 липня 2021 року № 27023 та вирішити питання в досудовому порядку.

У позовній заяві ОСОБА_1 від 31 травня 2023 року не відображена інформація про відкриття банківських рахунків, руху коштів по них, що є спірним питанням щодо підтвердження або спростування ведення фінансово-господарської діяльності ФОП, або отримання коштів за ці дії.

В реєстраційних даних інформаційної системи АІС «Податковий блок» відображено відкриття ФОП ОСОБА_1 банківських рахунків в установі АТ «УНIВЕРСАЛ БАНК», МФО 322001, а саме: НОМЕР_2 , валюта 980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ, дата відкриття та взяття на облік 06 липня 2021 року; НОМЕР_3 , валюта 980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ, дата відкриття та взяття на облік 10 січня 2022 року.

Також необхідно відмітити, що в інформаційній системі податкової служби відсутня інформація про відкриття ОСОБА_1 банківського рахунку зарплатного проекту для отримання заробітної платні від КП «Привільський торговий майданчик» (податковий номер 36238912) за період 2018-2021 роки, на якому боржник працювала касиром-контролером по цивільно-правовому договору, про що зазначено в позовній заяві від 31 травня 2023 року.

На думку відповідача, логічним та припустимим є висновок, що ОСОБА_1 знала про реєстрацію себе як ФОП, свідомо не подавала на ліквідацію з невідомих обставин, причин та мотивів.

Просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 26 лютого 2021 року № Ф-66864-50У відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 12 червня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) залишено без руху. Запропоновано представнику позивачу протягом 10-ти (десяти) днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» або в електронній формі на офіційну електронну адресу суду зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника): позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою суду від 14 липня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) повернуто позивачу.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , що діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року у справі № 360/626/23 задоволено частково. Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року у справі № 360/626/23 скасовано і направлено справу для продовження розгляду до Луганського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 11 грудня 2023 року відкрито провадження у справі та визначено, що справа розглядатиметься у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 28 грудня 2023 року відмовлено ГУ ДПС у Луганській області у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

04 січня 2024 року представником відповідача до суду надані додаткові пояснення, в яких зазначено наступне.

Податковий борг ОСОБА_1 виник 09 лютого 2018 року у розмірі 8448,00 грн.

Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (надалі Закон № 1774-VIII) внесені зміни до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VI). Зміни набрали чинності починаючи з 01 січня 2017 року, у тому правові наслідки та відповідальність за невиконання встановлених зобов`язань.

Зокрема, у першому реченні абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 1774-VIII слова «має право самостійно» замінено словом «зобов`язаний».

Тобто, якщо платником єдиного внеску, визначеним пунктом 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464-VI. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI).

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464-VI є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

За період 2017 року ФОП на загальній системі оподаткування сплачують єдиний внесок за себе один раз на рік в сумі не менше за 704,00 грн на місяць і не більше максимальної суми внеску. Звітність подають за себе раз на рік (згідно таблиці 1 додатка 5 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435). За 2017 рік до 09 лютого 2018 року, сплата річної суми до 09 лютого 2018 року.

ФОП на загальній системі оподаткування можуть сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за себе авансами щомісячно або щоквартально (до настання граничного терміну подання звіту та терміну сплати). За відсутності доходу у ФОП єдиний внесок у 2017 році сплачується в обов`язковому порядку. Виключення: пенсіонери за віком або інваліди, які отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Після внесених Законом № 1774-VIII змін, ГУ ДПС у Луганській області проведено інвентаризацію ФОП, які перебувають на обліку, у тому числі ФОП на загальній системі оподаткування, звітність якими за відвідний період (2017 рік) не подано, податкові зобов`язання не нараховувались самостійно та не сплачувались.

Податкову звітність ФОП ОСОБА_1 , зокрема за період 2017 року та наступні періоди не подано. За наслідком інвентаризації та у відповідності до норм чинного законодавства ГУ ДПС у Луганській області по ФОП ОСОБА_1 відкрито інтегровану картку платника податків зі сплати єдиного соціального внеску по коду класифікації доходів бюджету 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб які провадять незалежну професійну діяльність).

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, є недоїмкою (пункт 6 часина перша стаття 1 Закону № 2464-VI). ОСОБА_1 не виконано зобов`язання, передбачені пунктом 2 частини першої статті 7 Закону № 1774-VIII, як наслідок, у відповідності до норм чинного законодавства, після відкриття ГУ ДПС у Луганській області ІКП та на останню дату подання звітності та сплати єдиного соціального внеску за 2017 рік (09 лютого 2018 року) у ОСОБА_1 автоматично нараховано заборгованість у розмірі 8488,00 грн, а саме по періодах: I кв. 2017 року 2112,00 грн; II кв. 2017 року 2112,00 грн; III кв. 2017 року 2112,00 грн; IV кв. 2017 року 2112,00 грн. У подальшому, заборгованість ФОП ОСОБА_1 формувалась за період 2018-2020 рокі відповідно до норм Закону № 2464-VI за рахунок встановлених мінімальних внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за кожен період.

До складу заборгованості за IV квартал 2020 року не включено мінімальний внесок у розмірі 1100,00 грн за грудень 2020 року до ІКП ФОП ОСОБА_1 та відповідно до податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26 лютого 2021 року № Ф-66864-50У. Ці нарахування відобразяться в ІКП після подання ОСОБА_1 звітності з єдиного соціального внеску за 2020 рік.

Відповідно до пункту 9-10 Прикінцевих положень Закону № 2464-VI тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 01 по 31 березня, з 01 по 30 квітня та з 01 по 31 травня 2020 року за себе. За вказані період автоматичне нарахування не відбувалось в силу діючих норм законодавства.

За правомірним наслідком вказаних дій ГУ ДПС у Луганській області сформовано відносно ФОП ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26 лютого 2021 року № Ф-66864-50У на загальну суму 37788,74 грн з єдиного соціального внеску за період 2018-2020 років, оскільки зобов`язання по сплаті ЄСВ за 2017 рік у загальній сумі 8448,00 грн ОСОБА_1 не виконано за відповідний період та автоматично нараховано податковим органом у відповідності до Закону № 2464-VI, у тому числі зі змінами затвердженими Законом № 1774-VIII, тобто датою виникнення заборгованості є дата його нарахування. Тобто суму 8448,00 грн правомірно включено до заборгованості 2018 року за фактом граничного терміну нарахування (подання звітності) та сплати єдиного соціального внеску за 2017 рік (09 лютого 2018 року).

Станом на дату складання відзиву (26 грудня 2023 року) та на 04 січня 2024 року за ОСОБА_1 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 20287,87 грн., а саме автоматично нараховано єдиний внесок: 775,85 грн за 4 квартал 2018 рік; 11016,72 грн за 2019 рік; 8495,3 грн за 2020 рік. Зниження загальної суми заборгованості визначеної вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 26 лютого 2021 року № Ф-66864-50У з 37788,74 грн до 20287,87 грн зумовлено тим, що Державною виконавчою службою Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ГУ ДПС у Луганській області перераховано стягнуті кошти в рахунок погашення заборгованості з єдиного соціального внеску по відкритому виконавчому провадженню (ВП № 66144525) відносно ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив наступне.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) у період з 26 жовтня 2000 року по 15 травня 2023 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець в ГУ ДПС у Луганській області, м. Лисичанськ, з 15 травня 2023 року припинила діяльність як фізична особа-підприємець, що не оскаржується сторонами.

26 лютого 2021 року ГУ ДПС у Луганській області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-66864-50У, за якою позивач має сплатити борг (недоїмку) у розмірі 37788,74 грн.

Оскаржувану вимогу від 26 лютого 2021 року № Ф-66864-50У відповідачем сформовано на підставі відомостей, відображених в інтегрованій картці платника податків по коду класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб які проводять незалежну професійну діяльність) про заборгованість у розмірі 37788,74 грн, яка виникла у зв`язку з несплатою нарахувань за 2017 рік у розмірі 8448,00 грн; за 1 квартал 2018 року 2457,18 грн; за 2 квартал 2018 року 2457,18 грн; за 3 квартал 2018 року 2457,18 грн; за 4 квартал 2018 року 2457,18 грн; за 1 квартал 2019 року 2754,18 грн; за 2 квартал 2019 року 2754,18 грн; за 3 квартал 2019 року -2754,18 грн; за 4 квартал 2019 року 2754,18 грн; за 1 квартал 2020 року 2078,12 грн; за 2 квартал 2020 року 1039,06 грн; за 3 квартал 2020 року 3178,12 грн; за 4 квартал 2020 року 2200,00 грн.

Станом на 31 листопада 2023 року за ОСОБА_1 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 20287,87 грн, а саме автоматично нараховано єдиний внесок: 775,85 грн за 4 квартал 2018 рік; 11016,72 грн за 2019 рік, 8495,30 грн за 2020 рік.

Представником відповідача у відзиві зазначено, що зниження загальної суми заборгованості визначеної вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 26 лютого 2021 року № Ф-66864-50У з 37788,74 грн до 20287,87 грн зумовлено тим, що Державною виконавчою службою Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ГУ ДПС у Луганській області перераховано стягнуті кошти в рахунок погашення заборгованості з єдиного соціального внеску по відкритому виконавчому провадженню (ВП № 66144525) відносно ОСОБА_1 .

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_5 від 30 червня 1989 року ОСОБА_1 у спірний період працювала касиром-контролером по цивільно-трудовому договору на Комунальному підприємстві «Привільський торговий майданчик», з 01 вересня 2018 року переведена в штат касиром-контролером.

З індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 форми ОК-5 випливає, що 2018 року позивачу нараховано і по грудень 2021 року позивачу нараховувалася заробітна плата на Комунальному підприємстві «Привільський торговий майданчик» (ідентифікаційний код: 36238912), з якою сплачено страхові внески. Відомості щодо нарахування доходу позивачу як фізичній особі-підприємцю за спірний період відсутні.

21 липня 2021 року головним державним виконавцем Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 66144525 з примусового виконання вимоги ГУ ДПС у Луганській області від 26 лютого 2021 року № Ф-66864-50У про стягнення з ОСОБА_1 недоїмки у розмірі 37788,74 грн.

Правомірність прийняття вищенаведеної оспорюваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26 лютого 2021 року № Ф-66864-50У, якою встановлено суму заборгованості позивачеві зі сплати єдиного внеску у розмірі 37788,74 грн, є предметом розгляду у цій справі.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Податкового кодексу України (далі ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та положеннями Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У статті 2 Закону № 2464-VI визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:

застрахована особа це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Положеннями абзаців першого і другого частини восьмої статті дев`ятої Закону № 2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

У той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Наведені норми свідчать про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі вказаного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Мінімальний страховий внесок у 2017 році становив 704 грн (3200,00 грн х 22 %), у 2018 році 819,06 грн (3723,00 грн х 22 %), у 2019 році 918,06 грн (4173,00 грн х 22 %), у 2020 році з 01 січня по 31 серпня становив 1039,06 грн (4723,00 грн х 22 %), а з 01 вересня по 31 грудня 1100,00 грн (5000,00 грн х 22 %).

Верховний Суд у постановах від 17 серпня 2020 року у справі № 140/1679/19, від 27 листопада 2019 року у справі № 160/3114/19, від 04 грудня 2019 року у справі № 440/2149/19 і від 23 січня 2020 року у справі № 480/4656/18 дійшов правового висновку, що метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Отже, саме задля досягнення вищевказаної мети збору Єдиного внеску законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. З огляду на викладене фізична особа-підприємець зобов`язана сплачувати Єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником Єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору Єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний. Інше тлумачення норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» спричинило б подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Отже, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в окремі періоди нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені у постанові від 22 липня 2021 року у справі № 320/2655/20.

Відповідачем не надано доказів отримання позивачем доходів від здійснення підприємницької діяльності в 2018-2020 роках.

Єдиний внесок нараховувався позивачу щоквартально.

Водночас з трудової книжки позивача, індивідуальної відомості про застраховану особу за формами ОК-5 судом встановлено, що у 2018-2020 роках позивач була працевлаштована, єдиний внесок за неї сплачувався її роботодавцем, а тому, з огляду на наведені правові висновки Верховного Суду, за цей період відповідачем протиправно нараховано єдиний внесок.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної вимоги і наявність підстав для її скасування.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених у цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, внаслідок чого позовні вимоги належить задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

З огляду на те, що позовні вимоги носять майновий характер і позов підлягає задоволенню повністю, відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України суд присуджує позивачу за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Луганській області понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом не вирішується, оскільки до ухвалення рішення суду клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката позивачем не заявлено і суду не надано доказів, які підтверджують розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у Луганській області (ідентифікаційний код 44082150, місцезнаходження: вул. Енергетиків, 72, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93401) про визнання протиправною та скасування вимогу про сплату боргу (недоїмки) повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 26 лютого 2021 року № Ф-66864-50У на загальну суму 37788,74 грн (тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень сімдесят чотири копійки), винесену у відношенні ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Кисіль