Постанова

від 08.11.2023 по справі 580/6441/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/6441/23 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

за участю секретаря Шляги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Будищенської сільської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 у справі за адміністративним позовом Будищенської сільської ради до Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним і скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Будищенська сільська рада звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 03.07.2023 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 71949013.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Будищенська сільська рада звернулася із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13.06.2022 у справі № 580/1819/22, яке набрало законної сили 08.12.2022, визнано протиправним та скасовано рішення Будищенської сільської ради від 12.01.2022 № 33-9VІII «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка)»; зобов`язано Будищенську сільську раду у встановленому законом порядку на черговій сесії сільської ради розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.02.2021 та прийняти рішення про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (кадастровий номер 7124986000:04:002:0656) площею 0,1200 га для індивідуального садівництва за адресою: с. Свидівок Черкаського району Черкаської та надання її у власність.

Для виконання зазначеного рішення Черкаським окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист від 10.01.2023 № 580/1819/22.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 05.01.2023 відстрочено виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.06.2022 у справі №580/1819/22 до припинення воєнного стану в Україні, або до внесення відповідних змін у законодавство, що регулює дані правовідносини, але не довше ніж до 12.06.2023 включно.

05.06.2023 від ОСОБА_1 відповідачу надійшла заява (вх. № 4250/11) про відкриття виконавчого провадження за вказаним вище виконавчим листом.

06.06.2023 відповідач відкрив виконавче провадження № 71949013 з виконання вищевказаного виконавчого документа, про що виніс відповідну постанову, яку за вих.№ 20806/7 направив сторонам виконавчого провадження для виконання та до відому, надавши боржнику 10-ти денний термін для виконання.

Того ж дня, відповідач виніс постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення з боржника виконавчого збору і направив вимогу державного виконавця, якою зобов`язав виконати рішення суду в строк до 20.06.2023, про що повідомити відповідача.

08.06.2023 відповідач отримав за вх. №4356/7 копію вказаної вище ухвали Черкаського окружного адміністративного у справі від 05.01.2023 про відстрочку виконання рішення суду, роздруковану з Єдиного реєстру судових рішень.

Того ж дня, виніс постанову про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа не довше ніж до 12.06.2023 включно, яку за вих. №21105/7 направив сторонам виконавчого провадження для виконання та до відому.

13.06.2023 відповідач виніс постанову про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадження, яку направив сторонам виконавчого провадження для виконання та до відому. Також, направив на адресу позивача (боржника) за вих. №21617/7 вимогу, якою зобов`язав виконати рішення суду в строк до 26.06.2023, про що письмово повідомити відповідача.

21.06.2023 на адресу відповідача надійшло клопотання (вх. № 498/7) від позивача (боржника) про відкладення проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №71949013 до проведення чергової сесії Будищенської сільської ради, на якій буде розглянуто питання щодо виконання рішення суду та яка відбудеться 30.06.2023.

26.06.2023 відповідач виніс постанову про відкладення проведення виконавчих дій до 30.06.2023, яку за вих.№23900/7 направив сторонам виконавчого провадження для виконання та до відому. На вказаній сесії боржник ухвалив рішення про відмову у затвердженні проекта землеустрою стягувача.

03.07.2023 на адресу відповідача від позивача (боржника) надійшов лист (вх.№5147/7), згідно з яким рішення суду не виконано.

Того ж дня, відповідач склав акт державного виконавця про невиконання позивачем (боржником) рішення суду.

Постановою від 03.07.2023 державний виконавець на боржника наклав штраф за невиконання рішення суду та за вих. №24721/7 направив вимогу, якою зобов`язав виконати рішення суду в строк до 14.07.2023.

14.07.2023 відповідач склав акт державного виконавця про невиконання позивачем (боржником) рішення суду.

Вважаючи вказану постанову від 03.07.2023 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 71949013 неправомірною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки станом на час винесення оскаржуваної постанови позивачем, який є боржником у виконавчому провадженні, рішення суду, яке набрало законної сили, так і не виконано, то державним виконавцем правомірно винесено оскаржувану постанову.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Статтею 1 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із статтею 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктами 1, 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

За змістом ст.75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Наведені положення законодавства в контексті цієї справи свідчать про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Також, обов`язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб`єктами наділеними владними повноваженнями, покладається Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції» від 17.07.1997. Отже її положення є обов`язковими для виконання Україною.

Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відноситься і Черкаська міська рада.

Тобто, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Як вже було зазначено вище, рішенням рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13.06.2022 у справі № 580/1819/22, яке набрало законної сили 08.12.2022, визнано протиправним та скасовано рішення Будищенської сільської ради від 12.01.2022 № 33-9VІII «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка)»; зобов`язано Будищенську сільську раду у встановленому законом порядку на черговій сесії сільської ради розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.02.2021 та прийняти рішення про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (кадастровий номер 7124986000:04:002:0656) площею 0,1200 га для індивідуального садівництва за адресою: с. Свидівок Черкаського району Черкаської та надання її у власність.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Таким чином, згідно вказаних норм, питання затвердження проекту землеустрою, поділу земельних ділянок тощо, відповідач має вирішувати за наслідками розгляду відповідного клопотання на пленарному засіданні.

З наявних матеріалів справи вбачається, що питання щодо видiлення земельної дiлянки стягувачу і виконання рiшення суду виносилось на розгляд ради, за результатом чого рiшенням № 51-60/VIII від 23.12.2022 відмовлено в затвердженнi проекту землеустрою щодо вiдведення земельної дiлянки ОСОБА_2 на виконання рiшення Черкаського окружного адмiнiстративного суду вiд 13.07.2022 у справi № 580/1819/22 в зв`язку з забороною, встановленою п.п. 5 п. 27 «Перехiдних положень» Земельного кодексу України.

Вказане свідчить про неповне виконання рішення Черкаського окружного адмiнiстративного суду вiд 13.07.2022 у справi № 580/1819/22.

Посилання апелянта на заборону під час дії воєнного стану передачі земель комунальної власності у приватну власність, колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/202, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє на даний час.

07.04.2022 набрав чинності Закон України №2145-IX від 24.03.2022 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", яким внесено зміни до Перехідних положень Земельного Кодексу України, доповнено пунктами 27 і 28, якими передбачено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Поряд із цим, у силу положень частини 1 статті 9 Конституції України та частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Частиною першою статті 6 Конвенції гарантовано право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини в пункті 26 рішення у справі «Глоба проти України» відзначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення у справі "Бурдов проти Росії" (Burdov v. Russia), заява N 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява N 41510/98, п. 27). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України" (Fuklev v. Ukraine), заява N 71186/01, п. 84).

У пункті 27 рішення у справі "Глоба проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Конституційний Суд України також неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

За таких умов, колегія суддів приходить до висновку, що Будищенська сільська рада зобов`язана була в своїй діяльності врахувати вказані положення Конвенції та правові висновки Європейського суду з прав людини, головним аспектом (ratio decidendi) яких є положення про те, що не може залишатися невиконаним рішення суду, яке набрало законної сили.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу, оскільки судовим розглядом установлено обставини, що свідчать про ухилення боржника від виконання судового рішення на користь ОСОБА_1 в контексті тих зобов`язань, що були покладені на Будищенську сільську раду за цим рішенням.

При цьому, у справі не наведено жодної обґрунтованої причини, поважність якої доводила б, що позивач з незалежних від нього обставин не міг виконати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.06.2022 у справі № 580/1819/22 про зобов`язання Будищенської сільської ради у встановленому законом порядку на черговій сесії сільської ради прийняти рішення про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (кадастровий номер 7124986000:04:002:0656) площею 0,1200 га для індивідуального садівництва за адресою: с. Свидівок Черкаського району Черкаської області та надання її у власність.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Будищенської сільської ради залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.