Постанова

від 08.11.2023 по справі 810/2545/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 810/2545/17

адміністративне провадження № К/990/21696/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

секретаря судових засідань: Жураковської Б.М.,

за участі:

представників Відповідача: Сливки А.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України,

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року (суддя Панченко Н.Д.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року (судді: Беспалов О. О., Парінов А. Б., Ключкович В. Ю.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортні мережі»

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортні мережі» (далі - ТОВ «Транспортні мережі») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі також - Відповідач, правонаступник - Головне управління ДПС у Київській області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 квітня 2017 року:

- № 0012761410, яким визначене податкове зобов`язання з ПДВ в сумі 18854203,50 грн (у т.ч. податкове зобов`язання - 12569 469,00 грн, штрафна (фінансова) санкція - 6284734,50 грн);

- № 0012731410, яким визначене податкове зобов`язання з податку на прибуток в сумі 16613001,00 грн (у т.ч. податкове зобов`язання - 12171146,00 грн, штрафна (фінансова) санкція - 4441855,00 грн).

В обґрунтування позовних вимог вказувало, що оскаржувані індивідуальні акти не відповідають вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), оскільки зафіксовані в акті висновки щодо суті господарських операцій з контрагентами є помилковими. Позивач стверджував, що операції з реалізації ТОВ «Коптек» бітуму здійснювались фактично, а операції із іншими суб`єктами господарювання, які фігурують в акті перевірки, базувались на переробці давальницької сировини, а не як помилково вважав Відповідач, - прямої реалізації оливи.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням від 28 грудня 2021 року Київський окружний адміністративний суд позов задовольнив.

Ухвалюючи рішення суд вказав, що:

- надання ТОВ «Транспортні мережі» замовникам послуг з переробки давальницької сировини підтверджується підписаними сторонами в перевіряємих податкових періодах актами надання послуг з переробки, а передача готової продукції, отриманої в результаті переробки давальницької сировини від виконавця замовникам, здійснювалася шляхом підписання сторонами звіту про продукцію, що виготовлена з сировини замовника;

- висновок Відповідача про те, що оскільки згідно з АІС «Податковий блок «Єдиний державний реєстр податкових накладних» не встановлене придбання ТОВ «ПРОМИСЛОВІ МАСТИЛА-СХІД», ТОВ «ПРОМИСЛОВІ МАСТИЛА-ЦЕНТР», ТОВ «Промислові мастила-Захід» олив марки БТР, а отже, їх подальша реалізація на користь переробника - неможлива, не виходить з суті самих господарських операцій та є необґрунтованим, адже контролюючий орган не врахував, що позначення «БТР» не є маркою (видом) оливи, а є зареєстрованим товарним знаком ТОВ «Транспортні мережі», при цьому, наведеними вище контрагентами олива не реалізовувалася Позивачу, а замовлялося її виготовлення на умовах давальницької сировини;

- при проведенні планової виїзної перевірки Позивач надав Відповідачу всі документи фінансового-господарської діяльності підприємства, пов`язані з наданням послуг з виготовлення продукції з давальницької сировини, зокрема, договори, накладні, оборотно-сальдові відомості бухгалтерського обліку, технічні умови, норми витрат, акти надання послуг з переробки, звіти про продукцію, що вироблена з сировини замовника, звіти про використання давальницької сировини, що стосуються предмета перевірки;

- наведений Відповідачем у акті перевірки розрахунок є некоректним та не відображає здійснені та задекларовані обсяги господарських операцій Позивача із давальницькою сировиною, оскільки помилковим є висновок податкового органу про те, що ТОВ «Транспортні мережі» переробило лише присадок за 2014 рік на загальну суму 13970757 грн;

- ТОВ «Транспортні мережі» здійснювало переробку масла марки БТР згідно з договорами з ТОВ «Індустріальна мастильна компанія» та з ПАТ «Укрнафта», а тому переробка масла здійснювалася ще в більших об`ємах, однак контролюючий орган не врахував, що на підставі договорів з наведеними контрагентами Позивач не здійснював переробку масла, а відбулася реалізація продукції, що відображена у видаткових, товарно-транспортних та податкових накладних, тобто, податковий орган за одне ціле використав два різних поняття - «переробка» та «продаж»;

- акт перевірки не містить деталізації, які саме первинні документи складені з порушенням вимог чинного законодавства, однак надані до перевірки та залучені до матеріалів справи документи бухгалтерського обліку містять всі обов`язкові реквізити, що передбачені вимогами частини другої статті 9 Закону країни «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;

- Позивач як до перевірки так і суду надав належним чином оформлену первинну документацію, що у повній мірі відображає реальність операцій, які мали з ТОВ «Коптек».

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 21 лютого 2023 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження у справі Відповідач визначив неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках передбачених пунктами 1,4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відзиві на касаційну скаргу представник Позивача просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що за результатами проведеної перевірки Позивача Відповідач склав акт перевірки від 17 січня 2017 року № 74/10-08-14-01/3053568 (далі також - Акт).

За змістом Акта Позивач допустив порушення вимог:

- підпункту 135.4.1 пункту 135.1 статті 135, підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139; підпункту 134.1.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Мінфіну України від 29 листопада 1999 року№ 290, в результаті чого занизив податок на прибуток на 12171146 грн, у т.ч. по періодам: 2014 року - 8883710 грн; 2015 року - 3287436 грн, та завищив від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток всього у сумі 1685744 грн, в т.ч. за 2015 року - 1685744 грн;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.6, т. 201.10 та пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого, товариством занижено податок на додану вартість на загальну суму 13860717 грн, в т.ч. за податкові періоди: за січень 2014 року на суму 469644 грн; за лютий 2014 року на суму 821304 грн; за березень року 2014 на суму 407328 грн; за квітень 2014 року на суму 414840 грн; за травень 2014 року на суму 499920 грн; за червень 2014 року на суму 669 832 грн; за липень 2014 року на суму 587560 грн; за серпень 2014 року на суму 619489 грн; за вересень 2014 року на суму 512897 грн; за жовтень 2014 року на суму 1279797 грн; за листопад 2014 року на суму 1312113 грн; за грудень 2014 року на суму 1083596 грн; за січень 2015 року на суму 778171 грн; за лютий 2015 року на суму 1646894 грн; за березень 2015 року на суму 486078 грн; за квітень 2015 року на суму 210320 грн; за червень 2015 року на суму 184147 грн; за серпень 2015 року на суму 19169 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, Позивач подав заперечення та додаткові матеріали. ГУ ДФС у Київській області призначило позапланову перевірку, за результатами якої складений акт від 20 березня 2017 року № 153/10-36- 14/30535686 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортні мережі» (ЄДРПОУ 30535686) з питань, що стали предметом оскарження на акт позапланової перевірки від 17 січня 2017 року № 74/10-08-14-01/30535686, за результатами розгляду заперечень від 14 лютого 2017 року №7».

Листом ГУ ДФС у Київській області від 06 квітня 2017 року № 1876/10/10-26-14-04 заперечення на акт перевірки залишені без задоволення, а висновки акта перевірки - без змін.

На підставі висновків акта перевірки та з урахуванням висновків рішення прийнятого за результатом розгляду скарги Позивача на акт перевірки Відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення 10 квітня 2017 року:

- № 0012761410 про визначення податкове зобов`язання з ПДВ в сумі 18854203,50 грн (у т.ч. податкове зобов`язання - 12569469,00 грн, штрафна (фінансова) санкція - 6284734,50 грн);

- № 0012731410, яким визначене податкове зобов`язання з податку на прибуток в сумі 16613001,00 грн (у т. ч. податкове зобов`язання - 12171146,00 грн, штрафна (фінансова) санкція - 4441855,00 грн);

- № 0012741410, яким зменшена сума від`ємного значення з податку на прибуток в сумі 1685744,00 грн.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Обґрунтовуючи наявність підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій Відповідач стверджує про те, що суди, надаючи оцінку правовідносинам позивача та ТОВ «Коптек» в податковому їх аспекті, не врахували відповідного висновку Верховного Суду, наведеного у постановах у справах №1340/5998/18, №826/15364/17, №820/379/16, №1440/2276/18, № 818/1349/17, №815/2339/15. Відповідно до цього висновку «на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податків даних податкового обліку».

В обґрунтування своєї Позиції щодо фактичного нездійснення операцій між Позивачем та ТОВ «Коптек» Відповідач стверджує, що у ході вирішення спору суди не звернули уваги на те, щотоварно-транспортні накладні (далі також -ТТН), складені для перевезення бітуму, містять істотні недоліки, які не дозволяють встановити реальність перевезення. Зокрема, у ТТН відсутні такі відомості, як номер подорожнього листа, повна адреса місця завантаження та розвантаження, номер довіреності та дата її видачі, час виїзду та прибуття.

Також не погоджується Відповідач і з висновками обох судів щодо легальності в аспекті оподаткування операцій Позивача з давальницькою сировиною та стверджує, що при вирішення спору суди не врахували правового висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 30 червня 2022 року у справі №1.380.2019.004460, де зазначено, що «Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку».

Відповідач обґрунтовує свою позицію наступними аргументами:

- Позивач не має технічної можливості (основних фондів) здійснювати операції з виготовлення продукції у визначених об`ємах;

- давальницькою сировиною була олива марки БТР, проте контрагенти Позивача оливу відповідно до ЄРПН у ТОВ «Транспортні мережі» не придбавали (ТОВ «Транспортні мережі» є єдиним виробником даної оливи), тож не могли передати, як давальницьку сировину.

- у договорах не зазначено загальну вартість і ціну на кожен вид продукції, що не дозволяє визначити загальну вартість давальницької сировини, яка була передана на переробку.

- до перевірки не надано звітів про виконання послуг переробки, в первинних документах не деталізовано вартість використаних присадок та сировини, вартість послуг відповідно до тоннажу переробленого масла, не надано документів, що фіксують складський рух виробленого масла та його транспортування до замовника;

- згідно з первинними документами підприємство переробило лише присадок за 2014 рік на загальну суму 13 970 757,00 грн, при вартості присадок від 18,43 грн за кілограм до 1 405,5 грн за кг в еквіваленті тоннажу складає від 758 тон лише присадок. Враховуючи норми витрат виготовлення мастил, питома вага присадок складає від 6 до 15%. Отже, за 2014 рік було перероблено від 5053 до 12633 тон масла, разом з присадками, що складає від 421 до 1052 тони на місяць, та, в свою чергу, суперечить технічним умовам використання обладнання.

3.2. Позиція Позивача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)

Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними й обґрунтованими, Позивач у відзиві на касаційну скаргу покликається на те, що адміністративні суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні оскаржених рішень, всебічно та в повному обсязі з`ясували всі фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, в повному обсязі дослідили та оцінили докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вірно застосували норми як матеріального так і процесуального права.

Щодо взаємовідносин ТОВ «Коптек» у відзиві зазначено, що Позивач надав суду наступні докази на підтвердження реальності господарської операції: банківські виписки на загальну суму 462 097,06 грн, що підтверджують оплату придбаних товарно-матеріальних цінностей; видаткові накладні, що підтверджують факт поставки товарно-матеріальних цінностей; товарно-транспортні накладні, що підтверджують факт перевезення товарно-матеріальних цінностей; бухгалтерські документи, що підтверджують оприбуткування товарно-матеріальних цінностей та їх використання у господарській діяльності позивача. Суди дійшли обґрунтованого висновку, що надані Позивачем докази є достатніми для підтвердження реальності господарської операції. Позивач також зазначив, що не є відповідальним за дотримання податкової дисципліни його контрагентами. На час взаємовідносин Позивача з контрагент позивача був належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість та мав право складати додаткові накладні.

Щодо операцій з давальницькою сировиною Позивач у відзиві не погоджується зі змістом викладених у касаційній скарзі доводів та стверджує, що:

- договори на переробку давальницької сировини з контрагентами Позивача були предметом дослідження в судових засіданнях, що знайшло своє відображення в судових рішеннях. Це означає, що суд визнав ці договори законними та такими, що відповідають вимогам Цивільного кодексу України;

- в кожній видатковій накладній (у переробку), що підтверджує факт передачі замовником виконавцю сировини, відображена її номенклатура, кількість та ціна;

- Позивач надав Відповідачу всі документи фінансового-господарської діяльності підприємства, в тому числі звіти про використання давальницької сировини, акти надання послуг з переробки та звіти про продукцію, що вироблена з сировини замовника. Ці документи підтверджують факт надання послуг переробки;

- тпервинні документи Позивача відповідають вимогам чинного законодавства та містять усі необхідні реквізити. Відповідач не надав доказів того, що ці документи складені з порушенням вимог законодавства;

-тпозначення «БТР» є зареєстрованим товарним знаком ТОВ «Транспортні мережі». Контрагенти Позивача не придбавали оливу марки БТР, а замовляли її виготовлення на умовах давальницької сировини, що підтверджується договорами на переробку давальницької сировини, актами надання послуг з переробки, звітами про продукцію, що вироблена з сировини замовника.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи й висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, заслухавши представника Відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Так, пункт 44.1 статті 44 ПК України визначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Пункт 135.1 статті 135 ПК України в редакції до 31 грудня 2014 року передбачав, що Доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

За змістом пункту 135.2 статті 135 ПК України в редакції до 31 грудня 2014 року доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як передбачав до 31 грудня 2014 року пункт 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України в редакції, чинній з 1 січня 2015 року, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Як передбачав на час спірних правовідносин пункт 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За результатами аналізу цих норм Верховний Суд вже сформував сталу та послідовну практику щодо застосування наведених норм права. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 вказала ряд важливих правових висновків, зокрема, про таке.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення суб`єктами господарювання відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Крім того, як вказав Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі №320/2038/19, якщо певна господарська операція не відбулася або її зміст інший, ніж той, стосовно якого складені документи, підстави для відтворення фінансових показників операції в податковому обліку відсутні (в разі якщо документи складені про людське око) або ж операція відтворюється відповідно до її дійсного змісту, що відповідає принципу превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Схожі за змістом висновки Верховного Суду викладені у постановах, на які посилається і Відповідач у касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження ухвалених у справі рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Щодо господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Коптек», то суди встановили що вони базувались на основі договору поставки бітуму.

На підтвердження фактичної поставки товару Позивач надав копії податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, банківських виписок.

Як зазначили суди, придбані товарно-матеріальні цінності належним чином оприбутковані в бухгалтерському обліку Позивача, та, в подальшому, використані в його господарській діяльності (переробка давальницької сировини, виробництва оливи тощо).

На підставі встановлених обставин та наведених вище доказів суди дійшли висновку про необґрунтованість висновків Відповідача щодо безпідставного відображення Позивачем в податковому обліку наслідків господарських операцій з ТОВ «Коптек».

В касаційні скарзі Відповідач наводить доводи, які на думку останнього підтверджують штучне формування витрат та податкового кредиту за результатами операцій з посиланням на те, що: Позивач не надав документів на підтвердження повної оплати товару; товарно-транспортні накладні оформлені без заповнення обов`язкових реквізитів, а контрагент не мав об`єктивної можливості поставити товар.

Втім ці доводи оцінені судами при розгляді справи по суті як такі, що не спростовують фактичного здійснення операцій між Позивачем та його контрагентом та правильності формування витрат та податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Так, як вказано в акті перевірки, оплата за товар проведена на підставі платіжних доручень на загальну суму 462097, 06 грн, згідно з наданою до перевірки карткою рахунку заборгованість у Позивача перед ТОВ «Коптек» відсутня.

Як вірно встановив суд першої інстанції, Позивач як до перевірки, так і до суду надав належним чином оформлену первинну документацію, що у повній мірі відображає реальність операцій, що мали місце між з ТОВ «Коптек».

Щодо товарно-транспортних накладних, то суди встановили, що їх зміст дає можливість встановити обставини щодо дійсного перевезення товару (бітуму) з м. Кременчука до м. Вишгород, де зазначені конкретний перевізник, дані щодо водія, автомобілів та причепів.

Самі ж по собі неточності в оформленні таких документів, як правильно зазначає Позивач у відзиві, не є підставою для висновку про фактичне нездійснення операцій, адже за сталою та послідовною практикою Верховного Суду (зокрема у справах №804/3730/15, №120/11842/21-а) недоліки в оформленні первинних документів не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Висновки Відповідача щодо неможливості контрагента поставити товар, як встановили суди, ґрунтуються на отриманій від податкових органів інформації, відповідно до якої, формування податкового кредиту ТОВ «Коптек» здійснювалося за рахунок суб`єктів господарювання, господарські операції з якими мають ознаки безтоварності.

Втім, зміст встановлених у ході судового розгляду обставин та наведених у касаційній скарзі доводів не дає підстав вважати, що ТОВ «Коптек» не могло поставити товар Позивачу. Відповідач не довів, що операції з поставки товару, які здійснювались між Позивачем та ТОВ «Коптек» із залученням для перевезення бітуму іншого суб`єкта господарювання вимагали у постачальника значної кількості трудових ресурсів та відповідних конкретно визначених основних засобів. Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо постачальників Позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взяті до уваги судами попередніх інстанцій. У разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у цій ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Наведене вище в сукупності не дає підстав вважати, що суди попередніх інстанцій ухвалили рішення без врахування правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах та допустили порушення норм процесуального права при правовій оцінці податкового аспекті правовідносин між Позивачем та ТОВ «Коптек».

Щодо іншого висновку, покладеного в основу нарахувань податку на прибуток та податку на додану вартість на підставі податкових повідомлень-рішень за результатами оцінки операцій Позивача з ТОВ «Промислові Мастила-Схід», ТОВ «Промислові Мастила-Центр», ТОВ «Промислові Мастила-Захід», то він ґрунтується на тому, що фактично між цими суб`єктами господарювання існували операції з постачання продукції, а не виготовлення продукції з давальницької сировини, що призвело до викривлення даних бухгалтерського та податкових обліків.

Такі твердження Відповідач обґрунтовував наступним:

- контрагенти Позивача не придбавали оливу марки БТР, а тому не могли передавати її для переробки; у зв`язку із тим, що в послугах переробки використана сировина виключно Позивача, послуга переробки в таких операціях з ТОВ «Промислові Мастила-Схід», ТОВ «Промислові Мастила-Центр», ТОВ «Промислові Мастила-Захід» - це пряма реалізація масла марки БТР;

- Позивач реалізовує оливу марки БТР у більшому обсязі й іншим суб`єктам господарювання, ніж передали йому контрагенти - ТОВ «Промислові Мастила-Схід», ТОВ «Промислові Мастила-Центр», ТОВ «Промислові Мастила-Захід»;

- до перевірки не надані звіти про виконання послуг переробки, в первинних документах не деталізовані вартість використаних присадок та сировини, вартість послуг у відповідності до тоннажу переробленого масла, не надані документи, що фіксують складський рух виробленого масла та його транспортування до замовника, відсутні звіти матеріально-відповідальних осіб тощо;

- у договорі не вказано загальної вартості і ціни на кожен вид продукції, у зв`язку із чим неможливо визначити загальну вартість сировини, що передавалась на переробку.

Також податковий орган в акті перевірки вказав, що згідно з первинними документами, Позивач переробив лише присадок за 2014 рік на загальну суму 13970757 грн (при їх вартості від 18,43 до 1405,5 грн за кілограм) в еквіваленті тоннажу складає від 758 тон лише присадок. Згідно з нормами витрат виготовлення мастил, питома вага присадок складає від 6% до 15%. Таким чином, за 2014 рік переробив від 5053 до 12633 тон масла разом з присадками, що складає від 421 до 1052 тони на місяць, та, в свою чергу, суперечить технічним умовам використання обладнання (фактична потужність виробництва - 300 тон масла/на місяць). При цьому, саме в цей період ТОВ «Транспортні мережі» також здійснювало переробку масла марки БТР й ТОВ «Індустріальна мастильна компанія», ПАТ «Укрнафта», що свідчить про те, що переробка масла здійснюється в ще більших об`ємах.

Надаючи правову оцінку таким висновкам Відповідача, суди при вирішенні спору встановили, що ТОВ «Транспортні мережі» є власником зареєстрованого товарного знаку - «БТР», що підтверджується відповідним свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 135715 від 10 березня 2011 року. Позивач як вітчизняний виробник на окремі види продукції (види оливи) розробив погоджені та зареєстровані у встановленому законодавством порядку Технічні умови, що регламентують порядок виробництва продукції, вимоги до сировини і матеріалів, методів контролю якості готової продукції та інші аспекти виробництва.

ТОВ «Транспортні мережі» має необхідну матеріально-технічну базу та штат кваліфікованих працівників для здійснення на власних виробничих та технологічних потужностях виробництва мастильних матеріалів наступних видів: Олива МГД-14М, Олива БТР ВМГЗ, Олива БТР 1-12А, Олива БТР И2А, Олива БТР І-20А, Олива БТР І-ЗОА, Олива БТР І-ЗОА, Олива БТР 1-40А, Олива БТР 1-50А, Олива БТР І-5А, Олива БТР І-8А, Олива БТР КС-19, Олива БТР М10В2, Олива БТР М10В2, Олива БТР М10Г2К, Олива БТР М10Г2к, Олива БТР М10Г2к, Олива БТР М10ДМ к„ Олива БТР М10ДМ, Олива БТР МІ ОДМ, Олива БТР М14В2, Олива БТР М14В2, Олива БТР М14В2, Олива БТР М8В, Олива БТР М8В, Олива БТР М8В, Олива БТР М8В к., Олива БТР марки "А", Олива БІР МГЕ-10А, Олива БТР МГЕ-10А, Олива БТР МГЕ-46В, Олива БТР МС-20, Олива БТР МТ-Ібп, Олива БТР нігрол, Олива БТР промивна, Олива БТР Стандарт 8АЕ15\ДМ0, Олива БТР Т-1500 175кг, та ін.

Позивач має у власності виробничі та складські будівлі (площадки, бокси, склади, ємності, та ін.), що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю за період січень 2014 - березень 2015 року по рахунку 103 «Будинки та споруди» та технічним паспортом на будівлі та споруди. Для здійснення господарської діяльності Позивач має на балансі відповідне обладнання та устаткування (автонавантажувачі, змішувальні апарати, ваги, дозатори, блок укупорки з етиковочним апаратом та ін.), що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю за період січень 2014 - березень 2015 року по рахунку 104 «Машини та обладнання»).

Між Позивачем та ТОВ «Промислові Мастила-Схід», ТОВ «Промислові Мастила-Центр», ТОВ «Промислові Мастила-Захід» укладені договори про виготовлення продукції з давальницької сировини.

Згідно з умовами наведених договорів:

- ТОВ «Транспортні мережі» здійснює систематичне виробництво мастильних матеріалів на власних виробничих потужностях з давальницької сировини замовників, а право власності на сировину, переданої виконавцю, і виготовлена із неї готова продукції належить замовнику;

- роботи виконуються із сировини замовника згідно з специфікаціями на поставлену в переробку сировину на кожну партію продукції;

- здача-приймання готової продукції здійснюється сторонами за актом здачі-приймання протягом 3-х днів з моменту повідомлення замовника про готовність до приймання;

На виконання умов договорів:

- ТОВ «Промислові мастила-СХІД» передало у 2014 році давальницькі матеріали у кількісному виразі: олива та тара у розрізі номенклатурного ряду - 1216,65 кг., 632,73 л., 730,791 т., 3943 шт., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, а у першому кварталі 2015 року - олива та тара в розрізі номенклатурного ряду - 216,0 кг., 115,862 т., 810 шт.;

- ТОВ «Промислові мастила-ЦЕНТР» у 2014 році та першому кварталі 2015 року передало Позивачу давальницькі матеріали у кількісному виразі: олива та тара у розрізі номенклатурного ряду - 64881,225 кг., 1265,46 л., 1580,486 т., 7992 шт, 64192,2 кг., 383,291 т., 1968 шт.;

- ТОВ «Промислові мастила-Захід» у 2014 році передало Позивачу давальницькі матеріали у кількісному виразі: олива та тара у розрізі номенклатурного ряду - 1189,90 кг., 2952,74 л., 1487,658 т., 7097 шт., а у першому кварталі 2015 року - олива та тара у розрізі номенклатурного ряду 176,43 т., 1012 шт.

Фактична передача давальницьких матеріалів, як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, підтверджується видатковими накладними (в переробку), що надавались до перевірки.

Облік руху надходження сировини та матеріалів від замовників (давальницька сировина) здійснювалося на позабалансовому рахунку 022 «Матеріали, прийняті для переробки», субрахунках 0221 «Давальницька сировина на складі», 0222 «Давальницька сировина передана у виробництво». Такі висновки не спростував Відповідач під час розгляду справи в судами попередніх інстанцій як це передбачено правилами КАС України.

Як встановили суди попередніх інстанцій, продукція (вид оливи), яка мала бути виготовлена виконавцем (Позивачем) з давальницької сировини замовників, узгоджувалася сторонами шляхом підписання відповідних специфікацій до укладених договорів.

Давальницька сировина в залежності від виду замовленої продукції використовувалась Позивачем відповідно до Технічних умов на конкретний вид мастильних матеріалів та затверджених норм витрат.

По закінченню надання послуг з виготовлення продукції виконавець надавав замовникам відповідні звіти про використання давальницької сировини, які обумовлені умовами договорів, наведених вище.

Надання ТОВ «Транспортні мережі» замовникам послуг з переробки давальницької сировини підтверджується актами надання послуг з переробки, а передача готової продукції, отриманої в результаті переробки давальницької сировини від виконавця замовникам, здійснювалася шляхом підписання сторонами звіту про продукцію, що виготовлена з сировини замовника.

Звіти про використання давальницької сировини, акти надання послуг з переробки, звіти про продукцію, що вироблена з сировини замовника, за періоди які охоплювалися податковою перевіркою, також надавалися до перевірки.

Суди обох інстанцій вказали, що під час проведення перевірки Позивач надавав Відповідачу всі документи фінансового-господарської діяльності підприємства, пов`язані з наданням ослуг з виготовлення продукції з давальницької сировини, зокрема, договори, накладні, оборотно-сальдові відомості бухгалтерського обліку, Технічні умови, норми витрат, акти надання послуг з переробки, звіти про продукцію, що вироблена з сировини замовника, звіти про використання давальницької сировини, що стосуються предмета перевірки.

Як зазначили суди при вирішенні спору, Позивач за послуги по виготовленню продукції з давальницької сировини отримав дохід від ТОВ «Промислові Мастила-Центр», ТОВ «Промислові Мастила-Схід», ТОВ «Промислові Мастила-Захід», відповідно:

- 8163751,48 грн. грн за 2014 рік та 1933272,66 грн за перший квартал 2015 року;

- 3412058,00 грн за 2014 рік та 1084432,08 грн за перший квартал 2015 року;

- 4974859 грн за 2014 рік та 902488,80 грн за перший квартал 2015 року.

Відповідач, покликаючись, що відповідно до специфікацій, контрагенти Позивачу передавали для переробки оливу марки БТР, яка не придбавалась ними відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних, не звернули увагу на встановлену судами попередніх інстанцій обставину узгодження специфікаціями саме продукції, яка мала бути виготовлена. Сам факт передачі давальницької сировини фіксувався ж іншими документами. В контексті наведеного, слід також зауважити на встановленій судами попередніх інстанцій обставині щодо належності на праві власності зареєстрованого товарного знаку - «БТР» саме Позивачу, який займався саме переробкою давальницької сировини на оливу марки БТР та передавав результати таких послуг з переробки відповідним суб`єктам господарювання - ТОВ «Промислові Мастила-Схід», ТОВ «Промислові Мастила-Центр», ТОВ «Промислові Мастила-Захід».

Обраховуючи об`єктивну можливість Позивача здійснити переробку давальницької сировини, Відповідач, як встановили суди, неправильно розрахував фактично використаний за 2014 рік обсяг присадок. Так, Відповідач при розрахунку об`єму присадок використав загальну суму витрат власної сировини та матеріалів (у т.ч. присадок), які використані Позивачем протягом 2014 року у зв`язку з виконанням послуг по переробці давальницької сировини, й не врахував того, що згідно з даними бухгалтерського обліку витрати присадок у виробництві Позивача протягом 2014 року складали 78,68 тон на загальну суму 4339602,38 грн.

З урахуванням цього, не спростовують висновки судів зазначені у касаційній скарзі твердження щодо неможливості Позивачем здійснити переробку давальницької сировини, яку передали йому контрагенти.

Крім того, посилаючись на ненадання Позивачем до перевірки документів Відповідач, вказував на те, що такі складені з порушенням вимог чинного законодавства (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Однак, як встановили суди та не заперечується Відповідачем, акт перевірки не містить деталізації, які саме первинні документи складені з порушенням вимог чинного законодавства та в чому полягають такі порушення. Надані ж до матеріалів справи документи бухгалтерського обліку Позивача містять всі обов`язкові реквізити та не дають підстав вважати, що при їх оформленні допущені будь-які порушення.

Щодо викладених у касаційній скарзі доводів про те, що відсутність у договорах загальної вартості і ціни на кожен вид продукції унеможливлює встановлення вартості давальницької сировини, яка була передана на переробку, то необхідно відзначити, що згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 15 грудня 2015 року у справі 21-4266а15, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а свідчить лише про намір вчинення дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг. Наведене вище дає підстави вважати, що наведені доводи Відповідача не спростовують фактичного здійснення операцій з переробки давальницької сировини також в силу того, що відповідні відомості містяться в інших досліджених судами попередніх інстанцій документах, зокрема видаткових накладних (у переробку).

До того ж, як встановили суди при вирішенні спору, за змістом розділу 3.1.1.1 акту перевірки податковий орган зазначив, що саме надана Позивачем первинна документація містить деталізацію вартості послуг переробки на підставі використаної сировини, значаться обсяги використаних матеріалів та ін.

Як встановили суди на підставі наданих доказів, облік руху вироблених мастильних матеріалів здійснювався в бухгалтерському обліку Позивача на підставі складених первинних документів.

Відповідно до умов договорів про виготовлення продукції з давальницької сировини, пунктом здачі-приймання готової продукції є складськими приміщення виконавця, а відтак, транспортування готової продукції здійснювалось замовниками самостійно шляхом самовивозу. Крім того, звіти про продукцію, що вироблена з сировини замовника, та акти надання послуг з переробки, за періоди, що охоплюються перевіркою, надавалися до перевірки.

З урахуванням цього у суду касаційної інстанції відсутні підстави вважати помилковим та таким, що сформований без дотримання норм матеріального права та без дотримання вимог процесуального права, висновок судів попередніх інстанцій щодо безпідставної перекваліфікації здійснених Позивачем з ТОВ «Промислові Мастила-Схід», ТОВ «Промислові Мастила-Центр», ТОВ «Промислові Мастила-Захід» операцій з переробки давальницької сировини в операції з поставки товару.

Також, як встановили суди й не спростовує Відповідач у касаційній скарзі, згідно з актом перевірки податковий орган, виходячи із розрахунку 240,00 грн без ПДВ за 20 літрів оливи «БТР», визначив вартість 1 тони всіх видів олив «БТР» у розмірі 12000 грн, у зв`язку із чим, констатував, що платник податків не включив до валового доходу реалізацію оливи власного виробництва різних марок під торговою маркою «БТР», в результаті чого занизив валовий дохід за 2014 рік на загальну суму 48970080 грн. Розмір отриманого товариством доходу визначений виходячи з наступного: (кількість тон продукції виготовленої з давальницької сировини, за кожен місяць у розрізі окремого контрагента) х 12000 = сума отриманого доходу від реалізації.

Водночас, як правильно вказали суди, Позивач, виходячи із суті та змісту проведених операцій, не здійснював реалізацію власної продукції, а надавав контрагентам послуги з виготовлення продукції з давальницької сировини, що є різними операціями. Відтак, висновок контролюючого органу про те, що при наданих Позивачем послуг з переробки використана сировина виключно ТОВ «Транспортні мережі», а послуги переробки це пряма реалізація масла марки БТР, безпосереднім виробником якого є ТОВ «Транспортні мережі», як вважали суди, є безпідставним та спростовується даними бухгалтерського обліку (картки рахунків 022, 311, 23, 36, 70, 79, 801) та первинними документами фінансово-господарської діяльності (договорами про виготовлення продукції з давальницької сировини, податковими накладними, звітами про використання давальницької сировини, звітами про продукцію, що вироблена з сировини замовника, актами надання послуг з переробки), а також, розрахунковими документами на оплату.

Твердження податкового органу, що викладене у акті перевірки, про те що Позивач надав калькуляцію вартості виробництва, на підставі якої Відповідач дійшов висновку, що фактично вартість по переробці 1 тони масла (оливи) складає 155,50 гривень, також, як зазначили суди попередніх інстанцій, є помилковими. Так, Позивач надав планову калькуляцію, яка містила орієнтовні дані на вартість послуги з виготовлення продукції в тарі різного об`єму в каністрах 1 л., 5 л., 20 літрів, в бочках - 200 л. та налив, й не є остаточною, а тому, не могла слугувати базою для відповідних розрахунків.

З огляду на наведене вище в сукупності та взаємозв`язку, юридично правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, наданими у ході судового розгляду доказами підтверджуються зміни в майновому стані Позивача саме внаслідок фактичного здійснення операцій з поставки бітуму та переробки давальницької сировини.

У суду касаційної інстанції відсутні правові підстави вважати, що в ході розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінку доказам, наданим Позивачем, та зібраним судами на підставі статті 9 КАС України, а також іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення Позивачем вимог податкового законодавства щодо формування витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентами.

Суди попередніх інстанцій, враховуючи сталу судову практику щодо оцінки операцій між суб`єктами господарювання як такі, що здійснені/не здійснені, а також доказування фактичної поставки товарів за результатами дослідження та аналізу поданих у справі документів та пояснень/заперечень, на підставі встановлених обставин дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність у ході вирішення спору Відповідачем зазначених в акті перевірки висновків щодо протиправного формування податкового кредиту по взаємовідносинах з відповідними суб`єктами господарювання.

Контролюючий орган у касаційній скарзі наводить рішення Верховного Суду на спростування висновків судів щодо фактичного здійснення операцій між Позивачем та контрагентом, які пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржником рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

Доводи Відповідача по наведених вище, на думку останнього, порушеннях Позивачем вимог податкового законодавства, зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки вже оцінених судами доказів.

Проте, таким доводам Відповідача суди попередніх інстанцій надали юридичну оцінку. Висновки судів першої та апеляційної інстанції є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів й суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи на підставі належних та допустимих доказів.

Суд касаційної інстанції не має права здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №925/698/16).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), згодом підтриманий Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 908/1795/19).

У справі, що переглядається, у суду касаційної інстанції відсутні підстави вважати, що податковий орган надав належні та достатні докази на підтвердження обставин в обґрунтування власної позиції за наведеними вище, на думку контролюючого органу, порушеннями.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів вважає, що відсутні підстави для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору неправильно застосували норми матеріального права та ухвалили оскаржувані рішення без дотриманням норм процесуального права.

Відтак, суд дійшов висновку про необхідність залишення рішень судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційної скарги без задоволення.

Керуючись статтями 3, 344, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх