Рішення

від 06.11.2023 по справі 495/987/19

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/987/19

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

06 листопада 2023 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

в складі головуючої одноособово - судді Шевчук Ю.В.,

при секретарі - Бучка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання незаконним та скасування рішення реєстратора про реєстрацію права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання незаконним та скасування рішення реєстратора про реєстрацію права власності.

Свої уточнені позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся сторін - ОСОБА_3 . В 1995 році померла ОСОБА_3 залишила заповіт, згідно якого заповіла все належне їй майно на випадок смерті - відповідачці ОСОБА_2 , яка є рідною сестрою позивача. 13.07.2005 року сторони звернулись до Білгород-Дністровської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини - житлового будинку АДРЕСА_1 . Заява ніким із заявників відкликана не була. Окрім того, як зазначає позивач ОСОБА_1 відповідно до акту про фактичне проживання в зазначеному вище будинку від 20.09.2016 року, позивач ОСОБА_1 постійно проживав з бабусею, доглядав за нею та будинком, за час проживання збудував новий паркан в будинку, поміняв вікна та двері, побудував новий туалет, засадив новий сад, провів водопровід, зробив підмостку будинку та ін.. Однак, на думку позивача ОСОБА_1 , після того, як в судовому порядку визнати право власності на зазначений вище будинок у відповідачки ОСОБА_2 не вийшло, вона звернулась до нотаріальної контори та отримала Свідоцтво про право на спадкування за заповітом та на підставі якого нотаріусом прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за ОСОБА_2 , зареєстровано право власності на житловий будинок, загальною площею 57,8 кв.м, житловою площею 41,2 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Посилаючись на те, що відповідачка ОСОБА_2 незаконно, одноосібно успадкувала будинок, який позивач на протязі 13 років самостійно утримує, ремонтує та відбудовує, позивач ОСОБА_1 просить визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 17 травня 2018 року, зареєстрованого за №854 та визнати недійсним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вчинене державним реєстратором - Іваницьким Олексією Юрійовичем, Білгород-Дністровська районна державна нотаріальна контора, Білгород-Дністровський районний нотаріальний округ, Одеська область, від 17.05.2018 року, індексний номер: 41152104.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, однак адвокат Єфименко Н.В., яка діє в його інтересах, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_2 не з`явилась, однак адвокат Гербей А.А., який діє в її інтересах, заперечував проти задоволення уточнених позовних вимог у повному обсязі, оскільки вони є недоведеними та необґрунтованими, а нотаріус видав зазначене вище Свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 у відповідності до норм чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, надавши правову оцінку доводам сторін, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 24 січня 2005 року Виконавчим комітетом Випаснянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

За життя спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , було складено заповіт, посвідчений 18 липня 1995 року секретарем Випасненською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області, зареєстрованого в реєстрі за №108, відповідно до якого померла заповіла все належне їй майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося - старшій сестрі позивача - ОСОБА_4 .

Відповідно до копії заяви від 13.07.2005 року №454, сторони звернулись до Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно - житловий будинок АДРЕСА_1 . Зазначений вище житловий будинок належав спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 09.10.1995 року.

В матеріалах справи містяться копії Акту про фактичне проживання зареєстрованих осіб у житловому будинку від 20.09.2016 року, від 15.01.2019 року, від 22.01.2019 року, з яких вбачається, що позивач ОСОБА_1 на протязі 10 років здійснював догляд за померлою бабусею ОСОБА_3 , проводив ремонтні роботи в зазначеному вище будинку.

Відповідно до Довідки №206 від 22.01.2019 року, виданої виконавчим комітетом Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, позивач ОСОБА_1 разом зі своєю родиною зареєстрований і фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до повідомлення №388/06-79/804 від 04.03.2019 року, виданого Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області, гр. ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_2 , а зареєстрована в селі Випасне.

Згідно Постанови від 21.01.2016 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, державний нотаріусом Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори Іваницьким О.Ю. було відмовлено у видачі відповідачці ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті гр. ОСОБА_3 на зазначений вище житловий будинок.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 травня 2017 року по справі №495/6521/16-ц позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_1 та Випасненської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про встановлення факту прийняття спадщини було залишено без розгляду.

В той же час, державним нотаріусом Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори Одеської області 17 травня 2018 року було видано ОСОБА_2 Свідоцтво на право на спадщину за заповітом, серії ННВ №836000, зареєстрованого в реєстрі за №854, відповідно до якого вона є власницею спірного житлового будинку. Справжнє підтверджується також Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №124344329 від 17.05.2018 року.

З копії спадкової справи №265/2005 після смерті ОСОБА_3 , заведеною Білгород-Дністровською районною державною нотаріальною конторою Одеської області вбачається, що відповідно до копії повідомлення №368/02-14 від 12.04.2018 року, завідувачем Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори Іваницьким О.Ю., було повідомлено позивача ОСОБА_1 про те, що відповідачці ОСОБА_2 буде видано оскаржуване Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, однак будь-яких заперечень або підтвердження про звернення з відповідною позовною заявою до суду від позивача ОСОБА_1 на адресу нотаріальної контори не надійшло.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_6 повідомив що проживає у сусідньому будинку та є сусідом позивача ОСОБА_1 .. Усім було відомо, що бабуся ОСОБА_3 залишає після своєї смерті будинок ОСОБА_2 , однак старий будинок розвалився та позивач ОСОБА_1 повністю відбудував новий будинок, в якому станом на теперішній час мешкає разом зі своєю родиною. Відповідачку ОСОБА_2 він у спірному будинку майже ніколи не бачив.

Статтею 15 ЦК Українипередбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 4 частини другої та частини третьоїстатті 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України тастатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положенняКонституції Українита Конвенції мають вищу юридичну силу (статті8,9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокремастатті 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Відповідно достатті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1273 ЦК Українипередбачено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до статей1217,1222 ЦК Україниспадкування здійснюється за законом або за заповітом.

Згідно з ч. 2ст.1220 ЦК Україничасом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3ст. 46 цього Кодексу).

Частиною 1статті 1223 ЦК Українипередбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно дост.1233 ЦК Українизаповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно дост.1296 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Пунктом 23Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до статті 67Закону України«Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Статтею 1301 ЦК України передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видано, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Так, згідно правової позиції викладеної в Постанові Верховного Суду від 23.09.2020 року в справі №742/740/17 свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) і від 14 травня 2018 року в справі № 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18).

У постанові від 11.12.2019 року у справі № 414/811/17 Касаційний цивільний суд Верховний Суд України дійшов висновку про наступне: «у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) зроблено висновок, що устатті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо».

Однак, під час розгляду справи, стороною позивача ОСОБА_1 не було доведено належними та допустимими доказами, що існують правові підстави для визнання Свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ННВ №836000, виданого 17.05.2018 року державним нотаріусом Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори Іваницьким О.Ю. недійсним. Обставини, які посилається сторона позивача ОСОБА_1 не є підставами для визнання свідоцтва недійсним.

Таким чином, уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання незаконним та скасування рішення реєстратора про реєстрацію права власності не підлягають задоволенню у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Відповідно дост.2 ЦПК Українизавданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.6ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п.6Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеномузакономпорядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зіст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно із статтею 133 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі, судові витрати пов`язані з розглядом даної справи слід залишити за позивачем ОСОБА_1 ..

Керуючись ст.ст.16,328,392,1216,1217,1220,1222,1223,1235,1268,1270 ЦК України, ст.ст.4, 5, 12, 13,81,89,133,141,206,258-259,268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання незаконним та скасування рішення реєстратора про реєстрацію права власності - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Повний текст даного рішення виготовлено та проголошено 10.11.2023 року о 11 годині 00 хвилин.

Суддя: