Постанова

від 09.11.2023 по справі 523/570/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6706/23

Справа № 523/570/20

Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Драгомерецького М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу представника Приватного підприємства «ЯНА» - адвоката Ушакова Олексія Олександровича на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 березня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Аліної С.С., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ЯНА» про відшкодування шкоди,

встановив:

13.01.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП «Яна» про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 13 154,52 грн., моральної 250000,00 грн., а також судових витрат у справі.?

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль «Mercedes-Benz Vito», державний номер НОМЕР_1 .

02.12.2018 року о 09 год. 41 хв., водій ОСОБА_2 , керуючи автобусом «ЧАЗ Еталон», державний номер НОМЕР_2 , не був уважним під час керування, порушив вимоги п. 8.7.3 е) та п. 8.10 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року, а саме: здійснив виїзд на перехрестя на забороняючий сигнал світлофору, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Mercedes-Benz Vito», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , в результаті чого автомобілі отримали механічні ушкодження, а водій ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого скалкового перелому лівої лонної кістки з розповсюдженням лінії перелому на дах вертлюжної западини, закритого скалкового перелому тіла правої лонної кістки, закритого крайового перелому верхньої гілки правої лонної кістки, закритий перелом бічної маси крижі зліва з розповсюдженням лінії перелому на крижові гребінці зліва, забої обох нирок. Висновком судово медичної експертизи тілесні ушкодження, що спричинені ОСОБА_1 , віднесені до середньої тяжкості.

У ході досудового розслідування встановлено, що у даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автобуса «ЧАЗ Еталон» регламентувалися вимогами пунктів 8.7.3 е), 8.10 Правил дорожнього руху України, відповідно до висновків судової автотехнічної експертизи, водій автобуса «ЧАЗ Еталон» мав технічну можливість запобігти зіткненню, в свою чергу водій автомобіля «Mercedes-Benz Vito» не мав технічної можливості запобігти зіткненню. З урахуванням викладеного дії водія автобуса «ЧАЗ Еталон» не відповідають вимогам п. 8.7.3 е) Правил Дорожнього руху України.

Висновком судового експерта від 26.05.2019 року встановлено, шо вартість матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля «Mercedes-Benz Vito», державний номер НОМЕР_1 , дорівнює 100 708 грн.

На час заподіяння шкоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ПрАТ «СК «ВУСО».

ПрАТ «СК «ВУСО» 11.10.2019 року виплатила ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 87553,48 грн.

Також, як зазначає позивач, він звертався до ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою про перегляд розміру страхового відшкодування, однак йому було відмовлено.

Позивач вважає, що він має всі підстави для звернення з позовом про стягнення з відповідача шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, оскільки на момент зіткнення ОСОБА_2 керував автобусом «ЧАЗ Еталон», який на праві приватної власності належить ПП «ЯНА» та фактично здійснював діяльність, виконуючи трудові обов`язки в інтересах свого роботодавця, надаючи послуги з перевезення пасажирів.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПП «Яна» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 13154,52 грн., моральну шкоду сумі 10000,00 грн., а також судовий збір - 1681,60 грн.(а.с.73-76).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси 09 червня 2023 року у задоволенні заяви ПП «Яна» про перегляд заочного рішення суду від 24 березня 2021 року відмовлено (а.с.115-117).

В апеляційній скарзі представник ПП «Яна» - адвокат Ушаков О.О. ставить питання про скасування заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 березня 2021 року, ухвалення нового рішення про відмови у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.119-128).

Зокрема, апелянт посилається на те, що справа розглянута у відсутності відповідача, який належним чином не був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 09.11.2023 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться.

Згідно приписів ч.1ст.369 ЦПК Україниапеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи,як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України).

Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

При цьому, колегія суддів зазначає, що провадження по даній справі було відкрито ухвалою Одеського апеляційного суду від 17.07.023 року (а.с.137), згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, копію ухвали останні отримали належним чином, що передбачено ст. 130 ЦПК України. Колегія суддів також зазначає, що учасники справи належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження та про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи (а.с.138-141).

У зв`язку з перебуванням судді Драгомерецького М.М. у відпустці у період з 27 по 29 вересня 2023 року, а також з 03 по 05 жовтня 2023 року, перебуванням суддів Сегеди С.М., Громіка Р.Д. та Драгомерецького М.М. у період 23 по 27 жовтня 2023 року у підготовці суддів судових палат у цивільних справах для підтримки кваліфікації, а також через занятість вказаних суддів в інших справах, розгляд даної справи відбувся 09.11.2023 року (а.с.147-151).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Постановляючи заочне рішення, суд першої інстанції, виходив із того, що відповідач належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи (а.с.73-78).

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступних підстав.

Частиною 1ст.280ЦПК Українивстановлено,що судможе ухвалитизаочне рішенняна підставінаявних усправі доказівза одночасногоіснування такихумов: 1)відповідач належнимчином повідомленийпро дату,час імісце судовогозасідання; 2)відповідач нез`явився всудове засіданнябез поважнихпричин абобез повідомленняпричин; 3)відповідач неподав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно ч.ч.1-5,ст.128ЦПК Українисуд викликаєучасників справиу судовезасідання абодля участіу вчиненніпроцесуальної дії,якщо визнаєїх явкуобов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові викликиздійснюються судовимиповістками провиклик. Судовіповідомлення здійснюютьсясудовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

В матеріалах справи міститься поштове відправлення на адресу ПП «Яна», яке повернулось до суду першої інстанції без зазначення причин невручення адресату (а.с.70-71), що в сенсі ст. 128 ЦПК України не може вважатися належним повідомлення про слухання справи.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Створення рівних можливостей учасником процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Відповідач, який не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які посилається як на підставу своїх заперечень.

Враховуючи, що суд першої інстанції у порушення вимог ст. 128 ЦПК України належним чином не повідомив відповідача про день та час розгляду справи, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а заочне рішення суду - скасуванню з постановленням нового рішення - про часткове задоволення позову.

Так, із матеріалів справи вбачається, що позивачу ОСОБА_1 належить на праві власності автомобіль «Mercedes-Benz Vito», державний номер НОМЕР_1 (а.с.24).

02.12.2018 року, близько 09 год. 41 хв., водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автобусом «ЧАЗ Еталон», державний номер НОМЕР_2 , в порушення вимоги п. 8.7.3 е та п. 8.10 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 далі ПДР України), будучи вкрай неуважним, проявляючи злочинну самовпевненість, здійснив виїзд на перехрестя на забороняючий сигнал світлофору, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Mercedes-Benz Vito», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням позивача ОСОБА_1 , тобто сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП).

В результаті цього ДТП автомобілі отримали механічні ушкодження, а водій ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого скалкового перелому лівої лонної кістки з розповсюдженням лінії перелому на дах вертлюжної западини, закритого скалкового перелому тіла правої лонної кістки, закритий крайового перелому верхньої гілки правої лонної кістки, закритий перелом бічної маси крижі зліва з розповсюдженням лінії перелому на крижові гребінці зліва, забої обох нирок які висновком судово медичної експертизи віднесені до тілесних ушкоджень середньої тяжкості (а.с.6).

Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 28.08.2019 року у справі №523/11293/19, кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 було закрито у зв`язку зі смертю обвинуваченого (а.с.6-7).

Згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На час заподіяння шкоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК «ВУСО».

Згідно висновку судового експерта № 6430 від 26.05.2019 року вартість матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля «Mercedes-Benz Vito», державний номер НОМЕР_1 , становить 100 708,00 грн.(а.с.8-24).

У встановленому законом порядку відповідач висновок щодо визначення розміру завданої позивачу шкоди не спростував.

29.10.2019 року ПрАТ «СК «ВУСО» здійснило страхове відшкодування на користь позивача ОСОБА_3 в розмірі 87553,48 грн. (а.с.30).

На час ДТП ОСОБА_2 перебував в трудових відносинах з відповідачем ПП «ЯНА» та здійснював послуги з перевезення пасажирів. Автобус «ЧАЗ Еталон», державний номер НОМЕР_2 , на праві приватної власності належить ПП «ЯНА» (а.с.31).

Відповідно до ч. 1ст. 1172 ЦК Україниюридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченоїст. 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

З аналізу змістуглави 82 ЦК Українивбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1ст. 1191 ЦК Українинабуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконуючи трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 760/28302/18-ц (провадження № 61 - 12464св20), від 02 листопада 2020 року у справі № 133/1238/17 (провадження № 61 - 19345св19).

Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_2 , з вини якого сталася ДТП, перебував у трудових відносинах із ПП «Яна» та на момент ДТП виконував свої службові обов`язки, спричинену матеріальну шкоду, завдану працівником, несе відповідальність саме роботодавець - ПП «Яна».

Оскаржуючи ухвалене судове рішення про задоволення позовних вимог, апелянт також зазначав, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК «ВУСО», а тому страхове відшкодування в межах ліміту має відшкодувати саме ПрАТ «СК «ВУСО».

З цього приводу колегія суддів зазначає, що ПрАТ «СК«ВУСО» виплатило страхове відшкодування позивачу в розмірі 87553,48 грн., з чим фактично погодився і відповідач - ПП «Яна», у зв`язку з чим різницю між завданою шкодою і сумою, яка була відшкодована страховою компанією має відшкодувати особа, яка завдала цю шкоду, в даному випадку ПП «Яна», з яким ОСОБА_2 на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 497/470/2021, провадження « 61-20047св21.

Крім того, в позовній заяві ОСОБА_1 ставив питання про відшкодування моральної шкоди у розмірі 250000,00 грн.

Позовні вимоги в цій частині мотивовані тим, що внаслідок ДТП позивачу було заподіяно шкоду здоров`ю, отримано тілесні ушкодження, тому позивач був позбавлений можливості вести звичний образ життя.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.01.1995 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

За змістом п. 9 цієї Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, враховуючи, що позивачу були спричинені моральні страждання, які полягали в пошкодженні належного йому рухомого майна, а також душевних страждань, пов`язаних зі станом здоров`я, колегія суддів приходить до висновку, що порушення правил безпеки руху з боку ОСОБА_2 , який на момент ДТП перебував у трудових відносинах із відповідачем, заподіяло позивачу моральні страждання, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди задовольнити частково та стягнути з ПП «Яна» на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 також просив стягнути витрати, пов`язані із виконанням звіту про оцінку та витрат на матеріально технічне забезпечення у загальному розмірі 7000,00 грн. Однак, враховуючи, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження цих вимог позивача, колегія суддів відмовляє у задоволенні вимог в цій частині.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга представника ПП «Яна» підлягає частковому задоволенню, заочнерішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 березня 2021 року скасуванню, з прийняттям постанови про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 та стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 13154,52 грн. та моральної шкоди у сумі 10000,00 грн.

Часткове задоволення апеляційної скарги полягає утому, що судове рішення підлягає скасуванню через порушення норм процесуального права при його ухваленні, а саме: з підстав неналежного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, що в сенсі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Що ж стосується позовних вимог ОСОБА_1 , то вони підлягають частково, тобто у тому розмірі, що визначив і суд першої інстанції.

Колегія суддівтакож вважаєза необхідневказати,що звідповідача ПП «Яна» на користь держави слід стягнути судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 1681,60 (одна тисяча шістсот вісімдесят одну гривню 00 копійок), як того вимагає ст. 141 ЦПК України, враховуючи також, що позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 141, 367,368, п.2 ч.1 ст.374, п. 4 ч.3 ст.376, ст.ст.381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника Приватного підприємства «ЯНА» - адвоката Ушакова Олексія Олександровича задовольнити частково.

Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 березня 2021 року скасувати.

Прийняти постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ЯНА» про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Яна», код ЄДРПОУ: 25030657, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , матеріальну шкоду у розмірі 13154,52 (тринадцять тисяч сто п`ятдесят чотири гривні 52 копійки), моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з Приватного підприємства «Яна», код ЄДРПОУ: 25030657, на користь держави судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 1681,60 (одна тисяча шістсот вісімдесят одну гривню 00 копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький