Постанова

від 08.11.2023 по справі 916/1993/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1993/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Г.І. Діброви, Н.М. Принцевської

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРТ КЛІРЄНС»: Петрова А.М.;

від Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕСІТ ЮНАЙТЕД»: Споришев М.О.;

від Фізичної особи-підприємця Митько Дмитра Миколайовича: Беззубкін С.М.;

від Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Тир: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРТ КЛІРЄНС»

на рішення Господарського суду Одеської області від 24.05.2023, повний текст якого складено 05.06.2023 та на додаткове рішення від 12.06.2023, повний текст якого складено 21.06.2023,

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Митько Дмитра Миколайовича на додаткове рішення від 12.06.2023, суддя в І інстанції Невінгловська Ю.М., в м. Одесі,

у справі №916/1993/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРТ КЛІРЄНС»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕСІТ ЮНАЙТЕД»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Фізичної особи-підприємця Митько Дмитра Миколайовича;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Тир

про розірвання договору, стягнення 165 193,34 грн та стягнення 12 289,56 доларів США

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 року ТОВ «ПОРТ КЛІРЄНС» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ «ФЕСІТ ЮНАЙТЕД», в якій з урахуванням заяви про зміну предмета позову позивач просив суд розірвати договір про надання транспортно-експедиційних та/або митно-брокерських послуг та послуг перевантаження вантажів від 07.04.2022 № 08/04/22, стягнути з відповідача збитки у розмірі 165193,34 грн. та вартість вантажу у розмірі 12289,56 доларів США, а також судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови договору про надання транспортно-експедиційних та/або митно-брокерських послуг та послуг перевантаження вантажів від 07.04.2022 №08/04/22 щодо виконання прийнятих на себе зобов`язань щодо перевезення вантажів, у зв`язку із чим позивачу завдані збитки.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 у справі №916/1993/22 відмовлено у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Порт Клірєнс до Товариства з обмеженою відповідальністю Фесіт Юнайтед про розірвання договору про надання транспортно-експедиційних та/або митно-брокерських послуг та послуг перевантаження вантажів від 07.04.2022 №08/04/22, стягнення з відповідача збитків у розмірі 165193,34 грн та вартість вантажу у розмірі 12 289,56 доларів США.

Суд першої інстанції дійшов наступних висновків:

-позивач не надав відповідачу заявку на надання транспортно-експедиційних послуг в розумінні пункту 3.4.2 на перевезення будь-якого вантажу до Федеративної республіки Нігерія, отже, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували прийняття відповідачем конкретно визначеного переліку зобов`язань перед позивачем. Встановити які саме послуги узгоджувалися сторонами на підставі заявки не можливо через її відсутність;

-сторони самостійно визначили, що узгодження розміру оплати за організацію наданих послуг може відбуватися на підставі виставлених рахунків до даного договору. Враховуючи відсутність заявки на надання транспортно-експедиційних послуг в розумінні пункту 3.4.2 на перевезення, 08.04.2022 відповідач виставив позивачу для оплати рахунок № 196 на загальну суму 227 748,67 грн. Вказаний рахунок позивачем було сплачено частково на суму 75000 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням №36 від 11.04.2022р., де в графі «Призначення платежу» зазначено: передоплата за послуги ТЕО і перевезення згідно рахунку № 196 від 08.04.2022. Оскільки позивач частково оплатив вказаний рахунок, вказані дії свідчать про прийняття пропозиції щодо вартості вказаних у рахунку послуг, між тим, здійснення оплати даного рахунку не в повному обсязі, свідчить про невиконання позивачем обов`язку, передбаченого п.п 4.1, 4.2 договору №08/04/22. Доказів, які б свідчили про те, що відповідач надавав позивачу будь-які інші рахунки про зміну порядку оплати рахунку № 196, як то передбачено п. 4.2 договору, в матеріалах справи не міститься і таких доказів позивачем до суду не подано.

-відповідач неодноразово звертався до позивача з вимогою щодо сплати залишку по виставленому рахунку № 196 від 08.04.2022, так як без повної оплати обумовлених послуг ТОВ «ФЕСІТ ЮНАЙТЕД» не може продовжувати надавати послуги з перевезення будь-якого вантажу до Федеративної республіки Нігерія, та не раз попереджав, що затягування сплати рахунку з його боку призведе до виникнення додаткових витрат, а саме сплати простою автотранспортного засобу. Між тим позивач, в порушення своїх зобов`язань за договором, так і не оплатив вказаний рахунок у повному обсязі, що свідчить про те, що відповідач відклав виконання своїх обов`язків за договором з вини Замовника.

-товарно-транспортною накладною CMR від 07.04.2022р. підтверджується та сторонами не заперечується, що вантаж доставлений автомобільним транспортом ТОВ «ТРАНС-ТИР» до місця призначення Констанца (Румунія) 13 квітня 2022. Тобто відповідач виконав свій обов`язок в частині доставлення вантажу до місяця призначення Констанца (Румунія). Отже, сума коштів у розмірі 75000 грн є саме оплатою за здійснене відповідачем перевезення вантажу до м. Констанца (Румунія), у зв`язку з чим суд вважає безпідставним твердження позивача про те, що вказана сума підлягає поверненню та є збитками.

- доказів, які б свідчили, що саме відповідач без відома позивача прийняв рішення про повернення вантажу на територію України в матеріалах справи не міститься та, застосовуючи стандарт доказування вірогідності доказів, вважає, що вірогідним є те, що митне оформлення та повернення вантажу на територію України, організувало самостійно ТОВ «ПОРТ КЛІРЕНС», без відома та участі відповідача.

-обґрунтовуючи розмір збитків позивач надає банківські квитанції від 27.05.2022р. на суми: 4100 грн, 41 грн, 86 200 грн, 500 грн, що разом складає 90 841,00 грн., проте просить стягнути з відповідача 90 193,34 грн збитків. Отже, незрозуміло звідки взагалі взялась така сума.

-неприбуття вантажу до кінцевого місця призначення у Нігерію, ніяким чином не залежало від дій відповідача, а стало наслідком саме відмови позивача від виконання свого обов`язку за договором щодо повної оплати наданих послуг з перевезення вантажу.

-позивачем не доведено наявності протиправної поведінки відповідача по виконанню умов договору, що в свою чергу виключає наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності за порушення умов укладеного між сторонами договору, у вигляді відшкодування позивачу збитків, спричинених неналежним виконанням відповідачем зобов`язання.

-позивачем не доведено наявності складу господарського правопорушення в діях відповідача при виконанні умов договору, а тому відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення збитків.

-позивач не оплатив відповідачеві вартість транспортно-експедиційних послуг та за простій з вантажем, з огляду на наведене, суд доходить висновку про відсутність підстав для розірвання договору №08/04/22 від 07.04.2022.

-оскільки між сторонами у справі було укладено договір 08/04/22 від 07.04.2022, який недійсним не визнано та не припинено, отже вантаж переданий відповідачу для здійснення його перевезення за наявності правової підстави, в зв`язку з чим суд вважає помилковим застосування до вимоги про відшкодування вартості такого майна положень ст. ст. 1212, 1213 ЦК України.

30.05.2023 до суду від Фізичної особи-підприємця Митько Дмитра Миколайовича надійшла заява про відшкодування судових витрат на правничу допомогу, у якій заявник просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРТ КЛІРЄНС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 у справі №916/1993/22 заяву Фізичної особи-підприємця Митько Дмитра Миколайовича про відшкодування судових витрат на правничу допомогу по справі №916/1993/22 задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Порт Клірєнс на користь Фізичної особи-підприємця Митько Дмитра Миколайовича витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн; в іншій частині заяви відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, до якого наявна стала практика Верховного Суду у подібних правовідносинах. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Як вбачається з матеріалів справи, остання за своєю суттю не відноситься до категорії складних та не викликає значного публічного інтересу, обсяг наданих адвокатом послуг не є значним, отже, обґрунтованим розміром витрат на правову допомогу у даній справі, що підлягають відшкодуванню позивачем на користь третьої особи, є 5000,00 грн., що може вважатись розумним і співмірним у заявленому спорі.

26.06.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Порт Клірєнс надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить рішення Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 у справі №916/1993/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю Порт Клірєнс в повному обсязі.

Скаржник зазначає наступне:

-висновки суду про неможливість встановлення конкретного переліку послуг, які узгоджувались сторонами не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи, зокрема, листування між сторонами почалось ще в березні 2022 року, відповідно до якого сторони узгоджували деталі перевезення, умови співробітництва та вантажосупровідні документи, в тому числі. Так, детальний перелік вантажу міститься у таких документах: митні декларацій на вантаж, пакувальний лист, рахунок-проформа. Жодних питань щодо того, що відповідачу не вистачає будь-яких даних щодо вантажу (або іншого) не виникало. Замовлення, відповідно до договору було викладено у листуванні, що не суперечить вимогам договору, відповідач своїми діями підтвердив початок виконання договору, завантажив товар (вантаж) та жодного разу не висував вимоги щодо додаткових документів. Також перелік послуг, які узгоджувались сторонами, підтверджується й умовами безпосередньо самого Договору.

-відповідно до п. 4.1 Договору, позивач та відповідач погодили, що розмір попередньої й остаточної оплати за даним Договором визначається за узгодженням сторін та на підставі рахунків до даного Договору. Тобто здійсненню оплати за Договором передує узгодження її розміру та лише після цього слідує виставлення рахунку. Зазначене кореспондується з ч.3 ст.180 ГК України, відповідно до якої, при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Таким чином, оскільки ціна Договору є істотною умовою, то вона повинна бути погоджена сторонами, а не визначена в односторонньому порядку, при цьому дане положення стосується як попередньої, так і остаточної оплати. Отже, направлення відповідачем рахунку від 08.04.2022 року №196 з визначеною на власний розсуд ціною, не є безумовною підставою для його оплати позивачем. Натомість, кореспонденцією між позивачем та відповідачем підтверджується, що позивач, з врахуванням домовленостей, закріплених у Договорі повідомив відповідача про неприйнятність вимог щодо попередньої оплати в такому розмірі, відтак погодження ціни та здійснення оплати в розмірі, зазначеному відповідачем не відбулось. При цьому, як вбачається з наявного в матеріалах справи листування, сторони узгодили поетапну оплату послуг відповідача, пов`язану з виконанням певних етапів перевезення та 11.04.2022 року позивачем було забезпечено попередню оплату у розмірі 75 000,00 грн за Договором. Після сплати попередньої оплати, відповідач розпочав виконання перевезення, передбаченого Договором, а відтак вказані дії відповідача свідчать про прийняття пропозиції щодо поетапної оплати вартості вказаних у рахунку послуг.

-суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що часткова оплата рахунку позивачем свідчить про його неналежне виконання обов`язків за Договором, оскільки початок виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором після часткової оплати, свідчить про протилежне та спростовує такий висновок суду.

-суд дійшов необгрунтованих висновків стосовно причинно-наслідкового зв?язку щодо невиконання умов Договору та наявності в цьому вини саме позивача, а не відповідача, при цьому матеріалами справи повністю підтверджується вина відповідача та ті обставини, що невиконання умов договору мало місце саме зі сторони відповідача, що призвело до завдання збитків позивачу. Так, в порушення Договору, на момент доставлення вантажу до м. Констанца (Румунія), відповідач не організував та не забезпечив наступний етап перевезення, а саме морським транспортом з м. Констанца до кінцевого місця призначення у Федеративній Республіці Нігерія. 3 наявного листування між працівниками позивача та відповідача вбачається, що станом на 16.04.2022 року відповідач навіть не здійснив бронювання місця на судні для перевезення Вантажу, що призвело до простою автомобільного транспорту з Вантажем. Після цього відповідач почав вимагати від Позивача оплати додаткових послуг, які не були узгоджені та передбачені Договором, зокрема, вивантаження Вантажу на склад та його зберігання до тих пір поки відповідач не зможе організувати наступний етап перевезення Вантажу морським транспортом, який він зобов?язаний був організувати до моменту доставки Вантажу до м. Констанца, а саме до 13.04.2022 року. Отже, на думку апелянта, відповідач самоусунувся від виконання своїх зобов?язань за Договором. 3 огляду на вищенаведені обставини та докази, неприбуття вантажу до кінцевого місця призначення у Нігерію, знаходиться в прямому зв?язку з бездіяльністю відповідача та його відмови від виконання свого обов?язку за договором щодо організації перевезення вантажу та жодним чином не пов`язано з частковою оплатою позивача.

-щодо необгрунтованості додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023, зазначає наступне, оскільки ТОВ «ПОРТ КЛІРЕНС» посилається на те, що рішення Господарського суду Одеської області від 24.05. 2023 р. є необгрунтованим та незаконним та підлягає скасуванню, відтак, як наслідок і додаткове рішення підлягає скасуванню, оскільки підставою для його прийняття є відмова в позові.

26.06.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Митько Дмитра Миколайовича надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 у справі №916/1993/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву Фізичної особи-підприємця Митько Дмитра Миколайовича про відшкодування витрат на правничу допомогу задовольнити повністю та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Порт Клірєнс витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції вирішуючи розглядати справу за правилами запального позовного провадження вже на стадії відкриття провадження по справі дійшов висновку, що справа не відноситься до малозначних, не є справою незначної складності. Також вказує, що хоча до спірних правовідносин й не застосовується великий обсяг законів та підзаконних актів, але матеріали справи містять доволі великий обсяг письмових доказів, що за результатом дослідження адвоката, було виявлено багато недоліків, про які суд зазначив в мотивувальній частині рішення за результатом розгляду справи.

У відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 у справі №916/1993/22 Товариство з обмеженою відповідальністю Порт Клірєнс зазначає, що посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні від 12.06.2023 р. на те, що дана справа є незначної складності, жодним чином не спростовується фактом того, що справа розглядалась за правилами загального позовного провадження і не суперечить чинним приписам ГПК, оскільки у суду першої інстанції є альтернатива розглядати справи незначної складності або в порядку спрощеного позовного провадження або в загальному. Вважає, що суд першої інстанції правомірно прийняв до уваги, що правова позиція ФОП Митька Д.М. по справі не змінювалась, будь-яка нова судова практика або докази не досліджувались, судових засідань по суті розляду справи було лише два (інші відкладені), заяву по справі сторона готувала одну - письмові пояснення. При цьому участь в судових засіданнях представник третьої особи приймав за допомогою відеоконференції.

В додаткових поясненнях Товариство з обмеженою відповідальністю Транс-Тир щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Порт Клірєнс на рішення Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 у справі №916/1993/22 Товариство з обмеженою відповідальністю Транс-Тир просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Зокрема, третя особа вказує, що 08.04.2022 року між Позивачем та Відповідачем так і не було укладено Договір №08/04/22 про надання транспортно-експедиторських послуг від 08.04.2022 року, а копія вказаного Договору, яка є в матеріалах справи, найімовірніше є підробленою, оскільки Договір 08/04/22 про надання транспортно-експедиційних та/або митно брокерських послуг перевезення вантажів від 07.04.2022 року, про розірвання якого заявлена позовна вимога, - був укладений Відповідачем не з Позивачем - ТОВ «ПОРТ КЛІРЄНС» (код ЄДРПОУ 44287974), а з іншою особою - ТОВ «ПОРТ КЛІРЕНС» (код ЄДРПОУ 37350104).

Зазначає, що Позивач не заперечує та визнає той факт, що він не подав Відповідачу заявку в розумінні пункту 3.4.2 на перевезення будь-якого вантажу до Федеративної республіки Нігерія для клієнта Позивача пані Джейн Огадіма Френк. Відповідно лише на цій підставі в рамках вказаного Договору Відповідач взагалі не мав жодних зобов?язань перед Позивачем. Разом із тим Позивач не пояснює причин відсутності такої Заявки. Водночас посилання Позивача на листування, яке нібито має замінити відповідну Заявку, також не може братися судом до уваги з огляду на те, що як вбачається з матеріалів справи, вказане листування велося не від імені Позивача а від імені посадових осіб, які одночасно діють від імені іншої особи, яка не є учасником справи, зокрема - ТОВ «ПОРТ КЛІРЕНС». Тобто в листуванні від імені Замовника перевезення виступає не Позивач, а інші особи, які діють від імені ТОВ «ПОРТ КЛІРЕНС».

У рахунку №196 Відповідачем заначений Договір №0704 від 07.04.2022 року, та вказаний рахунок був призначений не для Позивача, а для ТОВ «ПОРТ КЛІРЕНС», яке згідно рахунку є Покупцем (у той час як сторонами Договору на який посилається Позивач має зовсім інші реквізити (зокрема номер), а його сторонами є Замовник та Виконавець). З викладеного вбачається, що вказаний рахунок взагалі не стосується Договору, на який посилається Позивач, та не має до Позивача жодного відношення. Крім того твердження Позивача про узгодження між Позивачем та Відповідачем у листування поетапної оплати не відповідає дійсності. Оскільки з огляду на те, що по-перше досі достеменно залишається незрозумілим від імені якого саме підприємства велося листування (ТОВ «ПОРТ КЛІРЕНС» або ТОВ «ПОРТ КЛІРЄНС»), а по друге в листуванні відсутня інформація про те, що з боку Відповідача погоджено поетапну оплату вказаного рахунку, навпаки - у листуванні Відповідач неодноразово повідомляє ОСОБА_1 про неприйнятність поетапної оплати вказаного рахунку. Крім того ані Позивач ані Відповідач взагалі не пояснюють суду причини наявності в Договорі на який посилається Позивач, двох взаємовиключних пунктів з номерами 4.1.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Порт Клірєнс та призначено справу №916/1993/22 до розгляду на 12.09.2023 о 11:30.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Митько Дмитра Миколайовича об`єднано апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Митько Дмитра Миколайовича на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 у справі №916/1993/22 до сумісного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Порт Клірєнс на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 у справі №916/1993/22 та призначено до розгляду на 12.09.2023 о 11:30.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 оголошено перерву в розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Порт Клірєнс на рішення Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 та на додаткове рішення від 12.06.2023, а також апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Митько Дмитра Миколайовича на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 у справі №916/1993/22 до 10.10.2023 о 12:00.

Протокольною ухвалою суду від 10.10.2023 оголошено перерву в розгляді даної апеляційної скарги до 25.10.2023 о 14:00, а в подальшому протокольною ухвалою суду від 25.10.2023 оголошено перерву в розгляді даної справи до 08.11.2023 о 12:30.

Також 12.09.2023 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про залишення апеляційної скарги без руху, мотивоване тим, що апелянтом при поданні апеляційної скарги не доплачено судовий збір. Суд апеляційної інстанції протокольною ухвалою від 12.09.2023 відмовив у задоволенні вищевказаного клопотання.

В судовому засіданні 08.11.2023 прийняли участь представники позивача, відповідача та третьої особи - Фізичної особи-підприємця Митько Дмитра Миколайовича, представник Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Тир в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Тир за наявними матеріалами справи яких достатньо для розгляду заяви по суті.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Позовні вимоги позивача грунтуються на умовах доданої до позову копії договору від 07.04.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ФЕСІТ ЮНАЙТЕД (далі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПОРТ КЛІРЄНС (далі - Замовник) про надання транспортно-експедиційних та/або митно-брокерських послуг та послуг перевантаження вантажів №08/04/22.

В преамбулі вказаного договору від 07.04.2022№08/04/22 зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ФЕСІТ ЮНАЙТЕД, іменоване надалі «Виконавець» в особі директора Дудко Олега Вадимовича, який діє на підставі статуту, з однієї сторони, та ТОВ ПОРТ КЛІРЄНС, іменоване надалі «Замовник», в особі директора Гладіліна Олександра Валерійовича, який діє на підставі Статуту, з іншої сторони, уклали даний договір.

За умовами п. 1.1 договору (умови договорів ідентичні) Виконавець зобов`язався за плату та за рахунок Замовника надавати або організувати надання транспортно-експедиційних послуг та/або митно-брокерських послуг, що пов`язані з організацією та забезпеченням перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів Замовника, а також додаткових послуг, що необхідні для доставки вантажу.

Відповідно до п. п. 9.2, 9.3, 9.6, 9.7 договору договір може бути розірваний по взаємній згоді сторін та тільки після завершення всіх взаєморозрахунків, пов`язаних з його виконанням; цей Договір, Заявки, Доповнення, Акти, Протоколи або інші документи, що будуть видані на виконання цього Договору, передані та підписані за допомогою факсимільного та/або електронного зв`язку, є чинними до моменту обміну оригінальними примірниками вказаних документів. У разі ненадання паперового оригіналу документу Сторони визнають дійсність факсимільних та/або електронних копій на рівні оригіналів; Формування документів за цим договором може здійснюватися з застосуванням положень Закону України Про електронні документи та електронний документообіг. Закону України Про електронний цифровий підпис та діючого законодавства в Україні. Сторони домовилися про те, що при виконанні умов Договору можуть здійснювати електронний документообіг з використанням електронного цифрового підпису (ЕЦП) електронних документів; Сторони домовилися, що електронні документи, які відправлені та підписані Сторонами з використанням ЕЦП, мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для Сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документам, що складаються на паперовому носії. Підтвердження передачі електронних документів (відправлення, отримання, тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами Сторін і не вимагає додаткового доказування.

Виконавцем - ТОВ ФЕСІТ ЮНАЙТЕД в особі директора Дудко О.В. підписано та скріплено печаткою вказаний договір. Замовником - ТОВ ПОРТ КЛІРЄНС в особі директора Гладіліна О.В. також підписано та скріплено печаткою підприємства (п.10 договору).

З матеріалів справи вбачається, що 08.04.2022 ТОВ ФЕСІТ ЮНАЙТЕД (постачальник) виставило ТОВ «ПОРТ КЛІРЕНС» для оплати рахунок №196 на загальну суму 227 748,67 грн за договором № 0704 від 07.04.2022 за морський фрахт ст. 196.1.11; організацію надання послуг автоперевезення за межами України, контейнери FANU1289403, FANU1407342: послуги з організації навантажувано-перевантажувальних робіт за терр. України; організацію надання послуг транспортно - експедиторського обслуговування; послуги з конвертації валют та банківські виписки (т.1 а.с.82).

Вказаний рахунок, виставлений на ТОВ «ПОРТ КЛІРЕНС», сплачено позивачем -ТОВ «ПОРТ КЛІРЄНС» частково на суму 75000 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням № 36 від 11.04.2022р., де в графі призначення платежу зазначено: передоплата за послуги ТЕО і перевезення згідно рахунку № 196 від 08.04.2022 (т.1а.с.83).

07.04.2022 року Ішков І.І., за довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрованою в реєстрі за № 516 уповноважив ТОВ ФЕСІТ ЮНАЙТЕД в особі уповноважених представників Товариства, представляти його інтереси з усіма необхідними повноваженнями перед третіми особами, перед перевізниками, органами влади та місцевого самоврядування, будь-якими державними, громадськими, колективними, приватними установами, підприємствами чи організаціями, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, галузевої належності, в тому числі в органах Міністерства доходів та зборів України (органах Державної фіскальної служби), їх структурних підрозділах, митницях та митних постах, пунктах пропуску в Одеському морському торговельному порту, його терміналах, в тому числі Чорноморському (Іллічівському) морському торговельному порту, Чорноморській (Іллічівській) філії, адміністрації морських портів України, митних установах Чорноморського регіону, органах сертифікації, експертної оцінки, у незалежних експертів, в органах внутрішніх справ, їх структурних підрозділах з питань відправлення вантажів, які відправляються від мого імені на будь-яких підставах, їх супроводження, зберігання, перевезення та оформлення необхідних документів.

В матеріалах справи також наявний укладений між ТОВ ФЕСІТ ЮНАЙТЕД та ФОП Митько Д.М. 06.04.2022 договір про організацію перевезень автомобільним транспортом №0604-1, відповідно до п. 1.1 якого Виконавець (ФОП Митько Д.М.) зобов`язався організувати перевезення вантажів, в тому числі контейнерах Замовника (ТОВ ФЕСІТ ЮНАЙТЕД) вантажним автомобільним транспортом, на умовах, погоджених Сторонами (т.1 а.с.183-184).

Пунктом 3.1 вказаного договору передбачено, що Замовник зобов`язаний подати Виконавцю заявку на перевезення ватажу. Подача такої заявки здійснюється в письмовій формі з використанням всіх видів зв`язку, в тому числі, але не виключно, електронного зв`язку, поштового, кур`єрського, з використанням будь-яких зручних для сторін засобів зв`язку, в тому числі, але не виключно факсу, підключеного до інтернет комп`ютера.

На виконання умов договору № 0604-1 відповідач направив до ФОП Митько Д.М. заявку на організацію перевезення вантажу № 2103/22 від 06.04.2022р., для виконання якої ФОП Митько Д.М. залучило ТОВ ТРАНС-ТИР (т.2 а.с.49 зворотня сторінка).

На виконання Заявки № 1 до Договору Доручення транспортної експедиції № 0604-1 від 06 квітня 2022 року, укладеного між ТОВ ТРАНС-ТИР та ФОП Митько Дмитром Миколайовичем, ТОВ ТРАНС-ТИР здійснило перевезення вантажу за ТТН (CMR) № 3 за маршрутом: м. Одеса - Румунія, Констанца, Fast freight terminal -parcel 5-Agegia (т.1 а.с.78).

З наявної міжнародної товарно-транспортної накладної CMR ТТ№03 від 07.04.2022, вбачається, що відправником вантажу є Ішков Ігор Ігорович, отримувачем вантажу - Jane Ogadiha Frank, місце розвантажування вантажу - Konstanta Romania, місце і дата завантаження Одеса, Україна, 07.04.2022, перевезення вантажу здійснювалося за допомогою транспортних засобів з державними номерними знаками НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , найменування вантажу house hold goods, вагою 2800 кг (т.1 а.с.78).

11 квітня 2022 року відповідач здійснив оплату перевезення вантажу у повному обсязі, а штраф за простій транспортного засобу частково - у розмірі 5 021,18 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 9059 та №9058 від 11.04.2022р... Залишок оплати простою у розмірі 2000 грн. ТОВ ФЕСІТ ЮНАЙТЕД пообіцяв оплатити після надання перевізником оригіналів товаросупровідних документів по завершенню перевезення (т.2 а.с.66-67).

З наявної в матеріалах справи митної декларації ЕК 10 АД вбачається, що при митному оформленні під час транспортування вантажу в якості відправника зазначено ФОП Ішков Ігор Ігорович, одержувача ОСОБА_2 , декларанта - ТОВ ФЕСІТ ЮНАЙТЕД, країна призначення Нігерія. При цьому в гр. 44 вказаної декларації в якості додаткової інформації міститься посилання на договір № 08.04.2022 та довіреність на уповноваження № 516. (т.1 а.с.27-35).

13 квітня 2022 року ТОВ ТРАНС-ТИР доставило вантаж за ТТН (CMR) № 3 у місце призначення за адресою: Румунія, Констанца, Fast freight terminal -parcel 5-Agegia, проте здати вантаж вантажоодержувачу так і не вдалося через відсутність у місці призначення його самого та/або його представників.

У наступному, дорученням № 28 від 27.05.2022 ТОВ Порт Клірєнс в особі директора Гладіліна Олександра Валерійовича, доручив Ішкову Ігорю Ігоровичу (паспорт НОМЕР_3 , виданий Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській обл. 08.09.2003р.) бути представником з усіма необхідними повноваженнями в усіх підрозділах Одеської митниці та інших державних органах, по всіх без виключення питаннях, пов`язаних з митним оформленням вантажу, який прибуває на територію України з Румунії за проформою інвойсу від 07.04.2022р. б/н, у тому числі з повноваженнями сплатити за рахунок ТОВ Порт Кліренс усі необхідні податки та збори у сумі 90300 гривень при митному оформлені вказаного вантажу (т.1 а.с.95).

27.05.2022 вантаж був ввезений на митну територію України, що підтверджується митною декларацією ІМ 10 ДЕ, в якій в якості одержувача вантажу зазначено Ішков І.І., а декларанта - ТОВ ПОРТ КЛІРЕНС (т.1 а.с.84-92).

За митне оформлення повернення вантажу Ішков І.І. сплатив грошові кошти на загальну суму 90 193,34 грн., що підтверджується відповідними квитанціями від 27.05.2022 (т.2 а.с.75-76).

29.06.2022 адвокат Адвокатське об`єднання АНК. Морська юридична компанія, у якості представника ТОВ ПОРТ КЛІРЕНС надіслав на адресу відповідача претензію, в якій повідомив, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, ним були понесені наступні додаткові витрати: - 75 000,00 грн попередньої оплати за перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом м. Одеса (Україна) - м. Констанца (Румунія) (копія платіжного доручення додається); - 90 193,34 грн за митне оформлення повернення вантажу на територію України (копії митних декларацій на вантаж та квитанцій додаються), а тому вважає, що йому завдано збитків на загальну суму 165 193,34 грн.

Також адвокат ТОВ ПОРТ КЛІРЕНС повідомив про те, що договір про надання транспортно-експедиційних та/або митно-брокерських послуг та послуг перевантаження вантажів від 07.04.2022 року № 08/04/22 вважати розірваним за взаємною згодою сторін (т.1 а.с.99-102).

У відповідь на цю претензію відповідач листом від 13.07.2022 № 13/07 повідомив про те, що ТОВ ФЕСІТ ЮНАЙТЕД неодноразово зверталось до ТОВ ПОРТ КЛІРЕНС щодо сплати залишку по вищевказаному рахунку. У разі подальшого не виконання зобов`язань за договором № 08/04/22 від 07.04.2022 року з боку ТОВ ПОРТ КЛІРЕНС, ТОВ ФЕСІТ ЮНАЙТЕД буде змушене скористуватися правом, щодо нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору та звернутися з відповідним позовом до господарського суду про стягнення вказаної заборгованості та штрафних санкцій (т.1 а.с.103-104).

У відповідь на адвокатський запит від 14.07.2022, ТОВ ТРАНС-ТИР вказувало про те, що 21 травня 2022 року від представника вантажовідправника (ТОВ ПОРТ КЛІРЕНС) надійшли інструкції про повернення вантажу в Україну в м. Одесу. У зв`язку із цим та на виконання вказівок представника вантажовідправника (ТОВ ПОРТ КЛІРЕНС) 27 травня 2022 року вантаж був ввезений на митну територію України. При цьому усі формальності, пов`язані із митним оформленням вантажу виконував представник вантажовідправника - ТОВ ПОРТ КЛІРЕНС (яке і виступило в якості Декларанта) (т.1 а.с.81).

Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Отже, предметом апеляційного перегляду даної справи є наявність або відсутність підстав для розірвання договору про надання транспортно-експедиційних та/або митно-брокерських послуг та послуг перевантаження вантажів від 07.04.2022 №08/04/22, укладеного між ТОВ «ПОРТ КЛІРЄНС» та ТОВ «ФЕСІТ ЮНАЙТЕД», стягнення збитків та вартості майна у зв`язку з неналежним виконанням цього договору.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Місцевий господарський суд в рішенні суду зазначив, що листуванням між сторонами підтверджується, що відповідач вчиняв певні дії на замовлення позивача; сторони між собою вели ділове листування щодо замовлення позивача, було узгоджено маршрут перевезення; 08.04.2022 відповідач виставив позивачу для оплати рахунок № 196, який останнім сплачено частково на суму 75000 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням № 36 від 11.04.2022р.; для виконання замовлення позивача, відповідач з ФОП Митко Д.М. уклав договір від 06.04.2022 року № 0604-1, надсилав йому заявку № 2103/22 на подачу авто на 07.04.2022 року для завантаження вантажу позивача, отримував від ФОП Митько Д.М. рахунок від 30.05.2022 р. № 43 та акт надання послуг від 30.05.2022 № 43, здійснював на користь ФОП Митько Д.М. відповідні платежі; міжнародною товарно-транспортною накладною від 07.04.2022 року № 03 підтверджується, що внаслідок вчинених відповідачем дій, направлених на виконання замовлення позивача, вантаж був прийнятий до перевезення; платіжним дорученням від 11.04.2022 року №36 та виписками по рахунку відповідача, а також вищенаведеними доказами здійснення оплат на користь ФОП Митько Д.М. підтверджується, що для виконання робіт за замовленням позивача відповідач отримував від нього кошти та використовував ці кошти; митною декларацією від 16.04.2022 року ЕК 10 АА підтверджується, що вона оформлювалась працівником відповідача, тобто відповідач вчиняв дії з митного оформлення вантажу для виконання замовлення позивача.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що зобов`язальні правовідносини позивача та відповідача виникли шляхом укладення у письмовій формі спірного договору про надання транспортно-експедиційних та/або митно-брокерських послуг та послуг перевантаження вантажів від 07.04.2022 №08/04/22 між ТОВ «ПОРТ КЛІРЄНС» та ТОВ «ФЕСІТ ЮНАЙТЕД», зміст якого зафіксований в документах, якими обмінялись сторони та який підписаний сторонами у факсимільній формі, в зв`язку з чим даний договір є підставою для виникнення у сторін майново-господарських зобов`язань.

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із вищевикладеним висновком суду першої інстанції про наявність укладеного між ТОВ «ПОРТ КЛІРЄНС» та ТОВ «ФЕСІТ ЮНАЙТЕД» договору №08/04/22 від 07.04.2022, та, відповідно, майново-господарських зобов`язань сторін, з огляду на наступне.

Частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України)).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 статті 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (частина 1 статті 641 ЦК України).

Відповідно до статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повного і безумовною (частина 1).

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина 2).

Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції (частина 3).

Згідно зі статтею 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина 2).

Як вбачається з позовної заяви, позивачем по справі є ТОВ «ПОРТ КЛІРЄНС», код ЄДРПОУ 44287974.

Предметом позову позивачем визначено порушення відповідачем умов договору про надання транспортно-експедиційних та/або митно-брокерських послуг та послуг перевантаження вантажів від 07.04.2022 №08/04/22, який підписаний та скріплений печатками з боку позивача - ТОВ «ПОРТ КЛІРЄНС» та відповідача ТОВ «ФЕСІТ ЮНАЙТЕД» щодо виконання прийнятих на себе зобов`язань щодо перевезення вантажів, у зв`язку із чим позивачу завдані збитки.

Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви додано ксерокопію договору про надання транспортно-експедиційних та/або митно-брокерських послуг та послуг перевантаження вантажів від 07.04.2022 №08/04/22, який підписаний та скріплений печаткою позивача - ТОВ «ПОРТ КЛІРЄНС» та відповідача ТОВ «ФЕСІТ ЮНАЙТЕД» щодо виконання прийнятих на себе зобов`язань щодо перевезення вантажів, у зв`язку із чим позивачу завдані збитки. Екземпляр договору, наданий позивачем до позовної заяви, підписаний директором ТОВ «ПОРТ КЛІРЄНС» Гладіліним О.В., код ЄРДПОУ 44287974.

Представник відповідача заперечував проти підписання такого договору.

Натомість, матеріали справи також містять надану відповідачем ксерокопію договору про надання транспортно-експедиційних та/або митно-брокерських послуг та послуг перевантаження вантажів від 07.04.2022 №08/04/22, який підписаний з боку ТОВ «ПОРТ КЛІРЕНС» в особі директора Гладіліна О.В, та відповідачем ТОВ «ФЕСІТ ЮНАЙТЕД» в особі директора Дудко О.В..

Отже, в матеріалах справи наявні копії двох ідентичних за змістом договорів про надання транспортно-експедиційних та/або митно-брокерських послуг та послуг перевантаження вантажів від 07.04.2022 №08/04/22, які відрізняються преамбулою договору, де зазначені сторони договору та розділом 10 «Юридичні адреси та реквізити сторін».

Екземпляр договору, наданий відповідачем до відзиву, підписаний директором ТОВ «ПОРТ КЛІРЕНС» Гладіліним О.В., код ЄДРПОУ 37350104.

Судова колегія звертає увагу, що пунктом 9.6. договорів №08/04/22 від 07.04.3022, наданого позивачем до позовної заяви та відповідачем до відзиву на уточнену позовну заяву визначено, що формування документів за цим Договором може здійснюватися з застосуванням положень Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про електронний цифровий підпис» та діючого законодавства в Україні. Сторони домовилися про те, що при виконанні умов Договору може здійснюватися електронний документообіг з використанням електронного цифрового підпису (ЕЦП) електронних документів.

З викладеного вбачається, що договори транспортно-експедиторських послуг №08/04/22 від 07.04.2022 року мають містити електронні цифрові підписи осіб, уповноважених на підписання цього Договору від імені Сторін, а саме ТОВ «ПОРТ КЛІРЕНС» та ТОВ «ПОРТ КЛІРЄНС».

Проте, наявність ЕЦП сторін на вказаних Договорах не доведено ані позивачем, ані відповідачем під час судового розгляду в суді першої та апеляційної інстанцій у зв`язку із неподанням сторонами до суду ані належним чином завірених копій договорів, ані оригіналів вказаних договорів, які мали містити електронні цифрові підписи осіб.

Відповідно до частин 6, 7, 9 ст. 81 ГПК України будь - яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Згідно ч. 6 ст. 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Відповідач та треті особи неодноразово зазначали про те, що між позивачем та відповідачем не укладено спірний договір транспортно-експедиторських послуг №08/04/22 від 07.04.2022 та наголошували на необхідності його витребування.

А, якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 382/2284/18.

Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону № 851-IV електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно із частиною 1 статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини 2 статті 73 ГПК України).

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим.

Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці.

З наявних в матеріалах справи доказів, доданих позивачем до позовної заяви вбачається, що позов подано ТОВ «ПОРТ КЛІРЄНС», при цьому, низка документів були складені та підписані з боку іншої юридичної особи - ТОВ «ПОРТ КЛІРЕНС», код ЄДРПОУ 37350104, що свідчить про неукладеність договору з ТОВ «ПОРТ КЛІРЄНС», позивачем по справі.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 08.04.2022 року відповідачем був виставлений рахунок №196 на суму 227 748,67 грн без ПДВ на адресу ТОВ «ПОРТ КЛІРЕНС».

Колегія суддів звертає увагу, що виставлений рахунок був призначений не для Позивача - ТОВ «ПОРТ КЛІРЄНС», а для ТОВ «ПОРТ КЛІРЕНС», крім того, замість Договору №08/04/22 про надання транспортно-експедиторських послуг від 08.04.2022 року, на який посилається Позивач у Позовній заяві, у рахунку №196 Відповідачем заначений зовсім інший Договір, а саме - Договір №0704 від 07.04.2022 року.

З рахунку на оплату №368 від 30.05.2022 за організацію перевезень автомобільним транспортом за маршрутом: Констанца, Румунія м. Одеса, також вбачається, що покупцем є ТОВ «ПОРТ КЛІРЕНС», а не позивач - ТОВ «ПОРТ КЛІРЄНС».

З доданої позивачем до позовної заяви копії митної декларації №IM40ДЕ вбачається, що в якості декларанта зазначено ТОВ «ПОРТ КЛІРЕНС» (код ЄДРПОУ 37350104), а не Позивача у даній справі - ТОВ «ПОРТ КЛІРЄНС» код ЄДРПОУ (44287974).

В матеріалах справи наявна претензія від 29.06.2022, якою Адвокатське об`єднання АНК. Морська юридична компанія, у якості представника ТОВ ПОРТ КЛІРЕНС надіслало на адресу відповідача, в якій повідомив, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, ним були понесені додаткові витрати (т.1 а.с.99-102).

З вказаної претензії за підписом представника Позивача вбачається, що її заявником є не Позивач - ТОВ «ПОРТ КЛІРЄНС» (код ЄДРПОУ 44287974), а інше підприємство - ТОВ «ПОРТ КЛІРЕНС» (код ЄДРПОУ 37350104), а від Відповідача вимагається здійснити повернення грошових коштів в сумі 165 193, 34 грн. не в адресу Позивача, а в адресу іншого підприємства - ТОВ «ПОРТ КЛІРЕНС» (код ЄДРПОУ 37350104).

В мотивувальній частині вказаної Претензії зазначено, що Договір 08/04/22 про надання транспортно-експедиційних та/або митно брокерських послуг перевезення вантажів від 07.04.2022 року, про розірвання якого і була заявлена Позовна вимога, був укладений Відповідачем не з Позивачем, а з іншим підприємством - «ПОРТ КЛІРЕНС» (код ЄДРПОУ 37350104).

У відповідь на цю претензію відповідач листом від 13.07.2022 № 13/07 повідомив про те, що ТОВ ФЕСІТ ЮНАЙТЕД неодноразово зверталось до ТОВ ПОРТ КЛІРЕНС щодо сплати залишку по вищевказаному рахунку, так як без повної оплати всіх послуг ТОВ ФЕСІТ ЮНАЙТЕД не може продовжувати надавати послуги за Договором, та не раз попереджало, що затягування сплати рахунку з боку ТОВ ПОРТ КЛІРЕНС призведе до виникнення додаткових витрат, а саме сплати простою автотранспортного засобу. Також у вказаному листі відповідач звернув увагу, що митне оформлення та повернення вантажу на територію України, про яку згадується у листі, організувало самостійно ТОВ ПОРТ КЛІРЕНС, без його відома та участі.

З вказаного листа також вбачається що 07.04.2022 року Відповідач уклав Договір 08/04/22 про надання транспортно-експедиційних та/або митно брокерських послуг перевезення вантажів від 07.04.2022 року, не з Позивачем, а з іншою особою - ТОВ «ПОРТ КЛІРЕНС» (код ЄДРПОУ 37350104).

Зі змісту заяви про кримінальне правопорушення, доданої позивачем до позовної заяви, вбачається, що громадянка республіки Нігерія ОСОБА_2 зазначила, що з метою замовлення організації перевезення вантажу про витребування якого пред`явлена позовна вимога, вона у квітні 2022 року зверталася не до Позивача, а саме до ТОВ «ПОРТ КЛІРЕНС» (код ЄДРПОУ 37350104) яке не є учасником справи.

В доданих позивачем до позовної заяви пакувального листа від 07.04.2022 та рахунку проформи від 07.04.2022 взагалі відсутні будь-які підписи, або реквізити позивача чи відповідача, або посилання на спірний договір №08/04/22 від 07.04.3022.

Також судова колегія зазначає, що поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи.

Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст.

Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21.

Колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, вказане листування велося не від імені Позивача, а від імені фізичних осіб, які діють від імені іншої особи, яка не є учасником справи - ТОВ «ПОРТ КЛІРЕНС».

Тобто в листуванні від імені Замовника перевезення виступає не Позивач, а інші особи, які діють від імені ТОВ «ПОРТ КЛІРЕНС».

Відповідно до приписів статті 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Таким чином, на підставі вищевикладеного у сукупності, з огляду на те, що позивачем не додано до матеріалів справи належної копії та не надано на огляд суду оригіналу спірного договору, підписаного сторонами по справі електронними підписами, а з наявних в матеріалах справи доказів позивачем не доведено наявність між сторонами майново-господарських зобов`язань, колегія суддів дійшла висновку, що між позивачем ТОВ «ПОРТ КЛІРЄНС» та відповідачем не було укладено Договір №08/04/22 про надання Транспортно-експедиційних та/або митно брокерських послуг перевезення вантажів від 07.04.2022.

Відтак, висновки суду першої інстанції щодо укладення між сторонами вищезазначеного договору спростовуються матеріалами справи.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Положеннями ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України до завдань господарського судочинства віднесено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Звернення до господарського суду з позовною заявою є засобом захисту порушеного прав і охоронюваних законом інтересів.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому захист відновленого, порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16 та від 24.12.2019 у справі № 902/377/19.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Такі правові висновки наведено у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18 та від 24.12.2019 у справі № 902/377/19.

Вказані обставини свідчать про відсутність порушеного права позивача ТОВ «ПОРТ КЛІРЄНС» при зверненні до суду із вказаним позовом та є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, враховуючи недоведеність позивачем факту порушеного права ТОВ «ПОРТ-КЛІРЄНС, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог саме з мотивів, викладених у вказаній постанові.

Місцевий господарський суд, розглядаючи спірні правовідносини, дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову, однак із інших підстав.

Пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити рішення.

За змістом п. 4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч.4 ст.277 ГПК України).

Суд апеляційної інстанції зауважує, що доводи апеляційної скарги ТОВ «ПОРТ-КЛІРЄНС» щодо невірного висновку суду про відмову в позові не підтвердилися під час апеляційного провадження.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ТОВ «ПОРТ-КЛІРЄНС» слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 у справі №916/1993/22 необхідно змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Щодо оскарження додаткового рішення, судова колегія вказує таке.

Як зазначалося вище, додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 у справі №916/1993/22 заяву Фізичної особи-підприємця Митько Дмитра Миколайовича про відшкодування судових витрат на правничу допомогу по справі №916/1993/22 задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Порт Клірєнс на користь Фізичної особи-підприємця Митько Дмитра Миколайовича витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн; в іншій частині заяви відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням, Фізична особа-підприємець Митько Дмитро Миколайович та ТОВ «ПОРТ-КЛІРЄНС» подав апеляційну скаргу, в якій скаржник просить додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 у справі №916/1993/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву Фізичної особи-підприємця Митько Дмитра Миколайовича про відшкодування витрат на правничу допомогу задовольнити повністю та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Порт Клірєнс витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 грн.

Також додаткове рішення оскаржується ТОВ «ПОРТ-КЛІРЄНС», в якій останнє просить скасувати додаткове рішення та відмовити у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу повністю.

Частина 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Приймаючи до уваги те, що заявником представлено докази надсилання заяви про ухвалення додаткового рішення протягом 5 днів з дня ухвалення рішення суду, судова колегія вважає, що заявником дотримано вимоги частини 8 статті 129 ГПУ України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

За правилами ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що 10.01.2023 між ФОП Митько Дмитром Миколайовичем (замовник) та Беззубкіним С.М. (виконавець) було укладено договір про надання правової допомоги № 050, відповідно до п. 1.1 якого за цим Договором Виконавець зобов`язується надавши Замовник) професійні правничі послуги щодо захисту його інтересів в Господарському суді Одеської області по справі № 916/1993/22 в якості третьої особи, а Замовник зобов`язується прийняли послуги та своєчасно сплачувати винагороду Виконавцю на умовах, визначених даним Договором.

Згідно п. 2.2. Договору, Виконавець представляє інтереси Замовника в суді в якості адвоката, Виконавець користується процесуальними правами, що матиме Замовник в судовому процесі, без обмежень. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до п. 2.10 Договору, після завершення надання послуг Виконавець зобов`язаний скласти Акт приймання-передачі наданих послуг та надати його для підписання Замовнику. Замовник зобов`язаний підписати Акт приймання -передачі наданих послуг, у випадку відсутності заперечень його сторони.

У п. 5.1. Договору сторони погодили, що вартість послуг Виконавця, що надаються у відповідності з цим Договором, складає 40000,00 грн. Вартість послуг Виконавця складається з судового захисту інтересів Замовника по справі № 916/1993/22 в суді першої інстанції.

Положеннями п. 5.2 Договору визначено, що Замовник зобов`язаний сплатити винагороду Виконавцю протягом 45 календарних днів з моменту, що станеться раніше:

- врегулювання спору між Замовником та учасниками судової справи № 916/1993/22, у тому числі укладанням мирової угоди: або - прийняття рішення судом першої інстанції за справою № 916/1993/22.

Відповідно до п. 8.1. Договору, він вступає в силу моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2023 року або до моменту ного розірвання (в залежності від того, шо настане раніше).

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу заявник надав суду такі докази: копія договору про надання правової допомоги №050 від 10.01.2023; копія акту приймання-передачі наданих послуг № 001 від 25.05.2023; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП № 3424; копію ордеру серія АЕ №1173529 від 12.01.2023.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг №001 від 15.03.2023 ФОП Митько Дмитро Миколайович отримав професійні правничі послуги щодо захисту своїх інтересів в Господарському суду Одеської області по справі №916/1993/22 загальною вартістю 40 000,00 грн., а саме:

1. Детальний аналіз матеріалів судової справи №96/1993/22 за позовом ТОВ «ПОРТ КЛІРЄНС» до ТОВ «ФЕСІТ ЮНАЙТЕД» та первинної документації замовника, що стосується зазначеної судової справи;

2. Складання та направлення до суду та іншим учасникам справи письмових пояснень ФОП Митько Д.М. по справі №916/1993/22;

3. Участь у судових засіданнях в Господарському суді Одеської області по справі № 916/1993/22, що відбулись 16.01.2023, 08.02.20223, 23.03.2023, 24.04.2023, 11.05.2023, 24.05.2023;

4. Контроль судового процесу до винесення рішення суду першої інстанції по справі.

В матеріалах справи також наявне клопотання ТОВ «ПОРТ КЛІРЄНС» про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, у якому позивач просив суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 5000,00 грн.

Так, надані заявником докази є достатніми для підтвердження фактичного понесення третьою особою витрат на професійну правничу допомогу по даній справі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду також враховує, що договором про надання правової допомоги було передбачено фіксований розмір гонорару адвоката.

Розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 та від 20.01.2021 у справі №357/11023/18.

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що обгрунтованим розміром витрат на правову допомогу у даній справі, що підлягають відшкодуванню позивачем на користь третьої особи, є 5000 грн, що може вважатись розумним і співмірним у заявленому спорі, оскільки даній спір не відноситься до категорії складних та не викликає значного публічного інтересу, обсяг наданих послуг адвокатом послуг є не значним.

Однак, судова колегія не погоджується із викладеним висновком місцевого господарського суду, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Згідно з частиною 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Частиною 4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Відповідно до частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частинами 1, 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Таким чином, колегія судів вважає, шо вирішуючи розглядати справу за правилами загального позовного провадження вже на стадії відкриття провадження по справі суд першої інстанції визнав, що справа не відноситься до малозначних, не є справою незначної складності.

При цьому, судова колегія погоджується з аргументами апелянта, що дана справа розглядалась в суді першої інстанції приблизно дев`ять місяців, було проведено 10 судових засідань, з яких в 6 з них прийняв участь представник ФОП Митько Д.М..

Крім того, позивачем було змінено предмет позову, а саме із зобов`язання відповідача повернути позивачу вантаж, було змінено на відшкодування вартості вантажу, що також змусило представника третьої особи змінювати свою правову позицію щодо викладених обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що керуючись такими критеріями, як складність справи, пов`язаність витрат на правову допомогу з тривалим розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, розумним та обґрунтованим, також співрозмірним розміром витрат на правову допомогу у даній справі є 20000 грн..

Згідно з частиною 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає наявними правові підстави для часткового скасування оскарженого додаткового рішення та прийняття нового рішення про часткове задоволення заяви ФОП Митько Д.М. про розподіл судових витрат та стягнення з ТОВ «ПОРТ КЛІРЄНС» на користь ФОП Митько Д.М. витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 грн..

За таких обставин, апеляційна скарга ФОП Митько Д.М. на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 у справі №916/1993/22 підлягає частковому задоволенню та прийняттю нового рішення про часткове задоволення заяви ФОП Митько Д.М. про розподіл судових витрат та стягнення з ТОВ «ПОРТ КЛІРЄНС» на користь ФОП Митько Д.М. витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 грн.

Судові витрати

Колегія суддів зазначає, що позивачем не доплачено до Держаного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5850,12 грн, з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої вказаної норми до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України "Про судовий збір".

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Підпунктами 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлена в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 становив 2481 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2022 рік").

Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору за позовом у даній справі є дві вимоги майнового характеру (про стягнення 165 193,34 грн та про стягнення 12 289,56 доларів США (12289 * 365686 (курс НБУ на підставі ч.1 ст.6 ЗУ «Про судовий збір» = 449412,01), відтак в силу підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви позивач повинен був сплатити 9219,08 грн, а також одна вимога немайнового характеру (про розірвання договору), за розгляд якої позивач повинен був сплатити 2481 грн (один прожитковий мінімум для працездатних осіб).

Отже, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 у справі №916/1993/22, яке оскаржується апелянтом у повному обсязі, складає 17550,12 грн 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позову (розраховано наступним чином: (9219,08 грн + 2481 грн) х 150%).

Скаржником до апеляційної скарги додано платіжну інструкцію від 23.06.2023 №188 від 23.06.2023 на суму 11700 грн.

Отже, апелянтом має бути доплачено до Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5850,12 грн (17550,12 грн - 11700 грн).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРТ КЛІРЄНС» на рішення Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 у справі №916/1993/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 у справі №916/1993/22 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 у справі №916/1993/22 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Митько Дмитра Миколайовича на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 у справі №916/1993/22 задовольнити частково.

Додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 у справі №916/1993/22 скасувати частково та прийняти нове рішення.

Заяву Фізичної особи-підприємця Митько Дмитра Миколайовича про розподіл судових витрат у справі №916/1993/22 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРТ КЛІРЄНС» на користь Фізичної особи-підприємця Митько Дмитра Миколайовича витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРТ КЛІРЄНС» до Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5850,12 грн.

Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.11.2023.

Головуючий суддя: А.І. Ярош

Судді: Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська