ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
П О С Т А НО В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 року Справа № 924/1024/22
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Мельник О.В. , суддя Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Гончарук Б.О.
за участю представників сторін:
прокурора Гарбарука В.А.
позивача - представник не з`явився
відповідача - представник не з`явився
третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - не з`явились
розглянувши апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.05.2023 р., постановлене суддею Грамчуком І.В. у м.Хмельницькому, повний текст складено 23.05.2023 р.
у справі № 924/1024/22
за позовом Заступника керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Жванецької сільської ради
до відповідача Фермерського господарства "Еко-Земля"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на сторонв відповідача:
1. ОСОБА_1
2. ОСОБА_2
про витребовування з незаконного володіння земельну ділянку у комунальну власність
в с т а н о в и в :
Відповідно до рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.05.2023 р. у справі № 924/1024/22 задоволено позов заступника керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Жванецької сільської ради до Фермерського господарства "Еко-Земля" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування з незаконного володіння Фермерського господарства "Еко-Земля" у комунальну власність Жванецької сільської ради земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6822487900:03:002:0010, яка розташована за адресою: с. Межигір, Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.05.2023 р. у справі № 924/1024/22 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Скаржник вважає, що судом порушено норми процесуального права, повно та всебічно не досліджено надані суду докази при вирішенні справи.
Пояснює, що суду першої інстанції на спростування доводів прокурора були надані докази, а саме:
- рішення № 23 від 27.12.2013 р., відповідно до якого надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель запасу сільської ради для ведення особистого селянського господарства площею по 2,0000 га, гр. ОСОБА_1 , в межах населеного пункту с. Межигір;
- рішення Сеульської сільської ради № 23 від 29.08.2014 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (кадастровий номер 6822487900:03:002:0010) та передачу у власність земельну ділянку гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за адресою: с. Межигір, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області.
При цьому звертає увагу суду, що оригінал рішення Сокільської сільської ради № 23 від 29.08.2014 р. знаходиться у прокурора.
Також звертає увагу, що в наданій Господарському суду Хмельницької області копії рішення № 23 від 29.08.2014 р. наявні усі необхідні реквізити (дата, підпис голови Сокольської сільської ради та печатка), що підтверджує правомірність та законність дій для прийняття такого рішення.
Таким чином доводить, що відповідачем Фермерським господарством «Еко-Земля» та третіми особами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 надані більш вірогідні, достовірні та належні докази на спростування доводів прокурора.
Також звертає увагу суду на те, що на даний час відсутній вирок за вчинення кримінального правопорушення, відомості про яке внесені до ЄРДР № 42022242230000034 від 18.10.2022 р., службового підроблення рішення сесії Сокольської сільської ради № 23 від 29.08.2014 р., що у свою чергу підтверджує законність рішення сесії Сокільської сільської ради № 23 від 29.08.2014 р.
Крім того, скаржник вважає помилковим незастосування строків позовної давності судом першої інстанції. Доводить, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо обізнаності Жванецької сільської ради про порушення прав і охоронюваних законом інтересів територіальної громади лише у листопаді 2022 року з моменту отримання запитів прокурора, оскільки те, що прокурор самостійно виявив правопорушення 18.10.2022 р., жодним чином не скасовує презумпцію можливості та обов`язку Жванецької сільської ради знати про свої права та належно і ретельно виконувати власні обов`язки з часу прийняття рішення 29.08.2014 р.
Посилається з цього приводу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18), де зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Велика палата Верховного Суду зазначає, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права.
Відповідач Фермерське господарство «Еко-Земля» подав письмові пояснення, в яких підтримує апеляційну скаргу і просить рішення суду першої інстанції скасувати.
Вважає помилковими висновки суду першоі? інстанціі?, що питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельноі? ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу і?і? у власність ОСОБА_1 на сесіі? Сокільськоі? сільськоі? радне розглядалось і рішення № 23 від 29.08.2014 р., яке слугувало підставою для реєстраціі? права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822487900:03:002:0010, сільською радою не приймалось, з огляду на що господарським судом здійснено невірний висновок про задоволення позовних вимог прокурора про витребування земельноі? ділянки.
Звертає увагу суду, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 р. в аналогічній справі № 924/1018/22 за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Еко-Земля» на рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.04.2023 р. у справі № 924/1018/22 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у справі № 924/1019/22 вирішено відмовити у позові Заступника керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області про витребування земельних ділянок.
Погоджується із доводами в апеляційній скарзі, що жодною стороною, в тому числі і прокурором, під сумнів не ставиться та обставина, що на підставі заяви ОСОБА_1 . Сокільською сільською радою прийнято рішення № 23 від 27.12.2013 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель запасу сільської ради для ведення особистого селянського господарства. Також звертає увагу, що матеріалами справи підтверджено, що вказаний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки також погоджено відділом Держземагенства у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області в порядку, передбаченому ст.186-1 ЗК України.
Рішення Сокільської сільської ради № 23 від 29.08.2014 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 є завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, визначеної ст.118 ЗК України.
Оцінюючи доводи прокурора щодо порушеного кримінального провадження, посилається на норми ч.6 ст.75 ГПК України і зауважує, що порушене кримінальне провадження № 42022242230000034 є недостатнім для доведення обставин підроблення рішень Сокільськоі? сільськоі? ради № 23 від 29.08.2014 чи тверджень щодо недостовірності інформаціі?, зазначеноі? у такому рішенні, з огляду на ст.61 Конституціі? Украі?ни щодо презумпціі? невинуватості та ст.75,76 ГПК Украі?ни щодо підстав для звільнення від доказування та належності доказів.
Зауважує, що прокурором не було надано висновку судового експерта щодо підроблення підпису чи відбитку печатки рішення сесії Сокільської сільської ради № 23 від 29.08.2014, які б давали підстави ставити під сумнів прийняті рішення на вказаній сесії.
Інших належних та допустимих доказів в розумінні ст.76, 77 ГПК України на підтвердження факту підтвердження підроблення рішення Сокільської сільської ради № 23 від 29.08.2014, прокурором в матеріали справи також надано не було.
Водночас звертає увагу апеляційного суд на копії нотаріально засвідчених заяв свідків ОСОБА_3 як голови Сокільської сільської ради, ОСОБА_4 як секретаря Сокільської сільської ради, ОСОБА_5 як депутата Сокільської сільської ради, у яких останні підтверджують прийняття шляхом голосування місцевими депутатами на 46 сесії Сокільської сільської ради шостого скликання рішень про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, рішень про затвердження такої документації та передачу земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 .
Просить врахувати перелічені докази, враховуючи ст.79, 86 ГПК Украі?ни щодо вірогідності та оцінки доказів, а також взяти до уваги дотримання ОСОБА_1 , процедури отримання у власність земельноі? ділянки згідно ст.118 ЗК Украі?ни, яка передбачає певну етапність дій як фізичноі? особи, так і відповідних суб`єктів земельно-правовоі? процедури. Пояснює, що рішення Сокільської сільської ради № 23 від 29.08.2014 в судовому порядку на час перегляду апеляційною інстанцією рішення господарського суду не скасовані, вказані рішення презюмується законними, чинними та такими, що породжує відповідні правові наслідки, а відтак підтверджують факт затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та відповідно передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .
Доводить таким чином, що спірна земельна ділянка вибула з власності держави за наявності її волі, вираженої в діях уповноваженого органу, що унеможливлює застосування такого способу захисту як віндикаційний позов. Натомість суд першої інстанції вказаного не врахував та як наслідок дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння відповідача в порядку ст.388 ЦК України, з огляду на що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову позову про витребування земельних ділянок.
Кам`янець-Подільська прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.05.2023 р. у справі № 924/1024/22 - залишити без змін.
Пояснює, що під час вивчення архівних копій протоколу 46 позачергової сесії 6-го скликання Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району від 29.08.2014 р. та усіх прийнятих рішень відповідної сесії встановлено, що питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та передачу їх у власність ОСОБА_1 на відповідній сесії не розглядалось, рішення Сокільської сільської ради № 23 від 29.08.2014 р., яке стало підставою для реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822487900:03:002:0010, сільською радою не приймалось. За виявленим фактом службового підроблення рішень органу місцевого самоврядування 18.10.2022 р. окружною прокуратурою внесено відомості до ЄРДР за № 42022242230000034 (ч. 1 ст. 366 КК України) та розпочато досудове розслідування.
Вважає, що на підтвердження позовних вимог прокурором надано достатні докази і стверджує, що в даному випадку відсутність спрямованих на відчуження земельних ділянок на користь ОСОБА_1 рішення повноважного органу місцевого самоврядування Сокільської сільської ради означає, що орган місцевого самоврядування, як власник землі, волю на відчуження цих ділянок не виявив, тому вона вибула з володіння власника поза його волею без прийняття ним відповідного рішення.
У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Маціщук А.В. судове засідання у справі № 924/1024/22 12 вересня 2023 року не відбулось. Учасники справи були повідомлені про неможливість проведення судового засідання.
Автоматизовний повторний розподіл справи № 924/1024/22 у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Маціщук А.В. не проводився з метою додержання принципу незмінності складу суду та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді.
Позивач, відповідач та треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача не забезпечили явку представників у судові засідання 24.10.2023 р. та після перерви 31.10.2023 р., тоді як були повідомлені судом про дату, час і місце розгляду справи в установленому порядку, що підтверджено рекомендованими повідомленнями поштових відділень про вручення /а.с.75-77 у т.2/ та довідкою про доставку електронного листа /а.с.80, 82-83 у т.2/.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Визначальним з урахуванням наведених норм є можливість розгляду справи в даному судовому засіданні, а не явка в судове засідання представників сторін/учасників.
Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення скаржника, сторін та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників позивача, відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача за наявними у справі матеріалами.
Прокурор в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, надав суду пояснення по суті спору.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення прокурора, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.
На підставі заяви ОСОБА_1 на сесії Сокільської сільської ради 27.12.2013 р. прийнято рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель запасу сільської ради для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га громадянику ОСОБА_1 в межах с.Межигір /а.с.60 у т.1/, достовірність якого жодною стороною, в тому числі прокурором під сумнів не ставиться.
За зверненням ОСОБА_1 . Приватним підприємством "Земля 2012" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 /а.с.61-64 у т.1/. який погоджений відділом Держземагентства У Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області у порядку, передьаченому ст.186-1 ЗК України /а.с.71 у т.1/.
09.01.014 р. акт погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами підписаний головою Сокільської сільської ради І.В. Бешлей, ОСОБА_1 та представником ПП "Земля 2012" Т.В. Кушко, а також представниками суміжних користувачів.
Суду надана копія рішення 46 сесії VI скликання Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 29.08.2014 р. № 23 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу земельної ділянки у власність", відповідно до якої затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га кадастровий номер 6822487900:03:002:0010 громадянину ОСОБА_1 у власність за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Сокольської сільської ради, що розташовані у межах населеного пункту с. Межигір на території Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, для ведення особистого селянського господарства. Рішення підписано головою Сокільської ради Бешлей І. В /а.с. 10 у т.1/. Суду повідомлено, що оригінал рішення залучений до кримінальної справи, порушеної прокуратурою по факту незаконного вибуття з комунальної власності Сокільської (Жванецької) сільської ради земельних ділянок загальною прощею 15,6 га без відповідного рішення сесії сільської ради.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, № 318210309 від 20.12.2022 р., 04.03.2015 р. відділом Держземагенства у Кам`янець-Подільському району здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822487900:03:002:0010, площею 2 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: с. Межигір Кам`янець-Подільського району Хмельницької області /а.с. 9 у т.1/.
В подальшому на підставі договору дарування від 29.06.2015 № 634 припинено право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_2 .
19.08.2020 р. право власності на вказані земельні ділянки зареєстровано за Фермерським господарством "Еко-Земля" на підставі акта приймання передачі нерухомого майна від 24.04.2020 р. б/н та рішення від 24.02.2020 № 1, видавник: Фермерське господарство "Еко-Земля", засновником якого є ОСОБА_2 .
Рішенням першої організаційної сесії VII скликання Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області № 8 від 02.01.2018 р. розпочато процедуру реорганізації, в тому числі Сокільської сільської ради шляхом приєднання до Жванецької сільської ради. Жванецька сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Сокільської сільської ради /а.с. 15-16 у т.1/.
Листом від 07.10.2022 р. № 52-8214вих-22 керівник окружної прокуратури, з метою вирішення питання наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави в суді, звернувся в архівний відділ Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації щодо надання належним чином засвідчених копій протоколу сесії Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району (з усіма наявними додатками) та усіх рішень відповідної сесії Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району, яка відбулась 29.08.2014 р. /а.с. 20 у т.1/.
У відповідь на вказаний лист архівний відділ надав витребувані прокурором належним чином завірені копії протоколу 46 позачергової сесії VI скликання Сокільської сільської ради від 29.08.2014 р. з усіма рішеннями сесії /а.с. 21-28 у т.1/.
Крім цього, листом від 12.10.2022 р. № 52-8290вих-22 керівник окружної прокуратури також звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо надання інформації: який правовий статус (форма власності, категорія земель, вид використання в межах категорії, склад угідь, площа, розташування в межах чи за межами населеного пункту) мали земельні ділянки з кадастровими номерами в т.ч. 6822487900:03:002:0010 до моменту їх передачі у приватну власність згідно з обліковими даними; розпорядник вказаних земельних ділянок станом на 29.08.2014 р.; чи підлягали вони передачі до комунальної власності Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району після завершення процесу інвентаризації земель /а.с. 29 у т.1/.
18.10.2022 р. Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області листом повідомило прокуратуру, що відповідно до відомостей Державного земельного кадастру земельні ділянки з кадастровими номерами: 6822487900:03:002:0010 (2,0 га); 6822487900:03:002:0011 (площею 2,0 га); 6822487900:03:002:0012 (площею 2,0 га); 6822487900:03:002:0013 (площею 1,8 га); 6822487900:03:002:0014(площею 1,8 га); 6822487900:03:002:0015 (площею 2,0га); 6822487900:03:002:0016 (площею 2,0 га); 6822487900:03:002:0017 (площею 2,0 га); 6822487900:03:002:0018 (площею 2,0 га); 6822487900:03:002:0019 (площею 2,0 га); 6822487900:03:002:0020 (площею 2,0 га); 6822487900:03:002:0021 (площею 2,0 га); 6822487900:03:002:0022 (площею 2,0 га); 6822487900:03:002:0023 (площею 2,0 га) станом на 29.08.2014 р. мали такий правовий статус, зокрема /а.с. 31 у т.1/:
- форма власності - комунальна;
- категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;
- вид використання в межах категорії - особисте селянське господарство;
- склад угідь - рілля;
- місце розташування - в межах населеного пункту с. Межигір.
Запитувані земельні ділянки не підлягали передачі до комунальної власності Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області після завершення процесу їх інвентаризації.
Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.10.2022 р. прокуратурою зареєстровано кримінальне провадження за № 42022242230000034 за частиною першою статті 3 66 Кримінального кодексу України, по факту незаконного вибуття з комунальної власності Сокільської (Жванецької) сільської ради земельних ділянок загальною прощею 15,6 га без відповідного рішення сесії сільської ради /а.с. 30 у т.1/.
18.11.2022 р. керівник окружної прокуратури звернувся до Жванецької сільської ради щодо надання інформації з наступних питань /а.с. 33-34 у т.1/:
- чи було відомо Жванецькій сільській раді про незаконне вибуття з комунальної власності земельних ділянок кадастрові номери, якщо так, то з якого часу;
- чи вживались Жванецькою сільською радою заходи щодо витребування даних земельних ділянок у комунальну власність шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою, якщо ні, зазначити з яких причин не вживалися;
- чи має намір в майбутньому Жванецька сільська рада звертатися до суду для захисту порушеного права за вказаними фактами.
02.12.2022 р. Жванецька сільська рада Кам`янець-Подільського району Хмельницької області надала відповідь, а саме: виконавчий комітет Жванецької сільської ради повідомив, що сільською радою не здійснювались заходи щодо повернення земельних ділянок за запитуваними кадастровими номерами у зв`язку з відсутністю інформації про їх незаконне вибуття з комунальної власності. Зазначено також, що не заперечується проти здійснення Кам`янець-Подільською окружною прокуратурою заходів державного впливу щодо вирішення даногопитання /а.с. 35 у т.1/.
Прокурором в грудні 2022 року надіслано на адресу Жванецької сільської ради повідомлення № 52-9828вих-22 про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.
Звертаючись із позовом у даній справі, прокурор доводить, що перевіркою протоколу 46 позачергової сесії УІ скликання Сокільської сільської ради від 29.08.2014 р. з усіма рішеннями сесії, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822487900:03:002:0019 площею 2,0 га вибула з володіння територіальної громади поза її волею без прийняття рішення Сокільської сільської ради, що і стало підставою для задоволення позову судом першої інстанції.
Перевіривши підстави для представництва прокурором інтересів держави у даній справі, судова колегія зазначає наступне.
Згідно з ч.3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновків, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійнює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке не законно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
У даній справі заступник керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Жванецької сільської ради до Фермерського господарства "Еко-Земля" про витребування з незаконного володіння у комунальну власність Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області земельної ділянки з кадастровим номером 6822487900:03:002:0010, загальною площею 2 га, що розташована за адресою: с. Межигір, Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, оскільки Жванецька сільська рада не вживала заходів щодо усунення виявлених порушень самостійно, про що повідомила прокурору у переписці.
Так, 18.11.2022 керівником Кам`янець-Подільської окружної прокуратури направлено на адресу Жванецької сільської ради лист з вимогою надати інформацію чи було відомо раді про незаконне вибуття з комунальної власності земельних ділянок, в тому числі з кадастровим номером 6822487900:03:002:0010, а також, чи вживались сільською радою заходи щодо витребування вказаної земельної ділянки та чи має намір звертатися в майбутньому до суду для захисту порушеного права. Як зазначено вище, на такий запит сільська рада повідомила прокуратуру про нездійснення нею заходів щодо повернення земельної ділянки через відсутність інформації про її незаконне вибуття з комунальної власності, однак не заперечила проти здійснення Кам`янець-Подільською окружною прокуратурою заходів державного впливу з вирішення даного питання.
В грудні 2022 року прокурор повідомив сільську раду про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.
Оскільки позовні вимоги у даній справі стосуються земельної ділянки, яка вибула з володіння територіальної громади Сокільської сільської ради, правонаступником якої є Жванецька сільська рада, відтак остання є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Жванецька сільська рада зареєстрована як юридична особа з організаційно-правовою формою - орган місцевого самоврядування, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та не перебуває в процесі припинення /а.с. 17 у т.1/.
Правовідносини, пов`язані з наданням у власність земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний, публічний інтерес, і у спірних правовідносинах компетентним органом є саме сільська рада. Статтею 181 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення, виконання функцій місцевого самоврядування.
Враховуючи, що сільська рада не відреагувала на стверджуване порушення, самостійно не зверталася до суду, про що повідомила прокурору, тому прокурор подав позов в порядку, передбаченому ст.23 Закону України Про прокуратуру, і колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо дотримання прокурором порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом
Переглядаючи оскаржуване рішення по суті, колегія суддів виходить з того, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За змістом ч.1 ст.317, ч.1 ст.319, ч.1 ст.321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 ЦК України).
За змістом норм ст.387, 388 ЦК України предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.
Із вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння може звертатися особа, яка є власником майна, чи належним його володільцем. Належним відповідачем за такими позовами є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який зважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 ЦК України). Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц.
Крім того, з дотриманням вимог ст.388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Визнання недійсним державного акта також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16).
Враховуючи наведені норми ст. 387, 388 ЦК України, а також встановлені судом обставини про те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6822487900:03:002:0010 на даний час перебуває у власності ФГ "Еко-Земля", зокрема, відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта з яких вбачається, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6822487900:03:002:0010 як об`єкт нерухомого майна на даний час перебуває у власності Фермерського господарства "Еко-Земля" /а.с. 9 у т.1/, - колегія суддів дійшла висновку, що прокурором обрано належний спосіб та обґрунтовано заявлено вимогу про витребування спірної земельної ділянок саме від відповідача ФГ "Еко-Земля" як останнього набувача майна.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо правомірності та законності прийняття рішення Сокільської сільської ради від 29.08.2014 р. № 23 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу земельтної ділянки у власність", а відтак законності набуття права власності на спірну земельну ділянку попереднім власником та, відповідно, в подальшому - відповідачем, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до норм ч.1 ст. 12 Земельного кодексу України, ч. 5 ст. 16 та ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад.
Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Частиною першою статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно правовими угодами;
б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
г) прийняття спадщини;
ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до норм ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України (у редакції чинній на час розгляду заяв фізичних осіб), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частини сьома, восьма статті 118 ЗК України).
Нормами ч.9 ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, із аналізу норм статті 118 ЗК України вбачається, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачав послідовність етапів, а саме:
- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;
- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 ЗК України;
- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відповідно до норм п. 30 і 34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської ради відповідно до закону приймаються рішення щодо відчуження комунального майна та вирішуються питання регулювання земельних відносин. .
Як зазначено вище, матеріалами справи підтверджено, що на підставі заяви ОСОБА_1 на 41 позачерговій сесії Сокільської сільської ради прийнято рішення № 23 від 27.12.2023 р. про надання дозволу громадянину ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель запасу сільської ради для ведення особистого селянського господарства площею 2 га в межах населеного пункту с.Межигір /а.с. 60 у т.1/. Достовірність такого рішення учасниками справи, в тому числі прокурором під сумнів не ставиться.
За заявою ОСОБА_1 /а.с. 64 у т.1/ Приватним підприємством "Земля 2012" розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 /а.с. 61-64 у т.1/, який ділянки погоджений відділом Держземагенства у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області в порядку, передбаченому ст.186-1 ЗК України (щодо ОСОБА_1 ) /а.с. 71 у т.1/.
До технічної документації залучений акт погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами, який 09.01.014 р. складений і підписаний головою Сокільської сільської ради І.В. Бешлей, ОСОБА_1 як власником земельної ділянки та представником ПП "Земля 2012" Т.В. Кушко, а також - суміжними користувачами ОСОБА_6 і ОСОБА_7 /а.с.68 зв. у т.1/.
Суду надана належним чином завірена копія рішення Сокільської сільської ради № 23 від 29.08.2014 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 /а.с. 10 у т.1/ - як завершальний етап процедури, визначеної ст.118 ЗК України. Суду повідомлено, що оригінал рішення, одержаний з архіву, залучений до кримінальної справи.
Рішення № 23 від 29.08.2014 р. /а.с.10 у т.1/ підписане головою Сокольської ради і містить необхідні реквізити.
Чинність такого рішення не була предметом судового розгляду.
Колегія суддів зважає на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів у підтвердження підроблення рішення Сокільської сільської ради від 29.08.2014 р. № 23, у тому числі відсутність обвинувального вироку в межах кримінального провадження та висновку ескпертизи щодо підроблення підпису чи відбитку печатки на рішенні сесії.
Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що стверджуючи про відсутність рішень Сокільської сільської ради № 23 від 29.08.2014 р., прокурор повинен був пересвідчитися про відсутність кримінальної складової у діях осіб, підписи яких містяться у даному документі, на предмет його підроблення (фальсифікації). При цьому встановлений у кримінальному провадженні факт підробки офіційного документа виключав би необхідність визнання його незаконним чи скасування у господарському чи іншому провадженні, оскільки підроблений документ, по суті, є таким, що ніколи не видавався (не створювався), а суб`єкт його видачі не виражав волі, що закріплена в такому документі. Натомість наявність порушеного кримінального провадження № 42022242230000034 за ч.1 ст. 366 КК України з огляду на ст.61 Конституції України щодо презумпції невинуватості та ст.75,76 ГПК України щодо підстав для звільнення від доказування та належності доказів, недостатньо для доведення підроблення рішення Сокільської сільської ради № 23 від 29.08.2014 р., як це доводить прокурор.
Як зазначено вище, ОСОБА_1 як фізичною особою, яка зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки, виконані всі взаємопов`язані, послідовні діі, спрямовані на досягнення результату відповідно до вищенаведених норм. Звертається також увага, що органом місцевого самоврядування також вчинені такі ж взаємопов`язані, послідовні дії, що передували передачі земельної ділянки у власність громадянину: так, сільською радою надано дозвіл і в подальшому за участі голови Сокольської ради відбулось погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами.
Доводи прокурора про те, що рішення Сокільської сільської ради № 23 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 не відображено у протоколі засідання сесіі ради від 29.08.2014 р., тому такий протокол є доказом того, що рішення не приймалось і, відповідно, земельна ділянка незаконно вибула з володіння територіальної громади поза її волею, - колегією суддів оцінюються критично з урахуванням такого.
Протоколи сесії поряд з рішенням ради є офіційними документами, які підписуються уповноваженими особами в межаї їх повноважень, а зафіксована в них інформація має юридично значущий характер.
Досліджуючи зміст протоколу №1 від 29.08.2014 р. сорок шостої позачергової сесіі Сокольської сільської ради, колегія суддів звертає увагу, що в порядку денному питання № 3 і № 8 «про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку» не є персоналізованими, натомість чинність наявного рішення № 23 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 не зумовлює висновку про те, що радою не була затверджена технічна документація із землеустрою та не приймалось рішення про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .
Колегія суддів звертає увагу, що відображення процедури прийняття рішень на сесіі ради у протоколі є прерогативою відповідних працівників ради і не залежить від волі заявника громадянина ОСОБА_1 , який зі свого боку, як зазначено вище, вчинив відповідні дії, які передують прийняттю органом самоврядування рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, таким чином, - покладався на легітимність добросовісних дій державного органу/органу місцевого самоврядування.
Згідно з ч.4 ст.11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд та інші проти Ірландії» від 23.10.1991 ЄСПЛ зазначив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.
Крім того, за змістом рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Отже, державні органи та органи місцевого самоврядування зобов`язані дотримуватись своїх власних процедур, але не позбавлені можливості/обов`язку виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (наданого станом на 20.12.2022 р.) державну реєсстрацію права власності (приватну) ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822487900:03:002:0010 площею 2 га вчинено 04.03.2015 р. /а.с.9 у т.1/.
Відповідно, інформація про те, що земельна ділянка вибула з власності територіальної громади, знаходилась у відкритому доступі з березня 2015 року, що об`єктивно дозволяло Сокільській сільській раді дізнатись про можливу помилку та вжити необхідних заходів для виправлення такої помилки та повернення земельної ділянки у випадку її незаконного відчуження.
Як зазначено вище, рішенням першої організаційної сесії VII скликання Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області № 8 від 02.01.2018 розпочато процедуру реорганізації, в тому числі Сокільської сільської ради шляхом приєднання до Жванецької сільської ради, і Жванецька сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Сокільської сільської ради /а.с. 15-16 у т.1/. Процедура реорганізації безумовно передбачала інвентаризацію та ревізію активів, що передаються.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначені органи діють у безперервній послідовності. Ліквідація одних органів і створення інших, є зміною структури органів державної влади і органів місцевого самоврядування, яке не впливає на зміну повноважень органів державної влади.
Оскільки державні органи і органи місцевого самоврядування повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, тому як Сокільська сільська рада так і Жванецька сільська рада мали об`єктивну можливість протягом тривалого періоду часу виявити можливу помилку або порушення, яке полягало у неправомірному, поза волевиявленням ради, відчуженням землі.
Матеріали справи не містять жодних відомостей про вчинення Сокільською сільською радою будь-яких дій, направлених на повернення земельної ділянки протягом тривалого періоду часу з моменту рішення ради 29.08.2014 р., з моменту державної реєстрації 04.03.2015 р. і до початку процедури реорганізації 02.01.2018 р. Так само не вчинялись подібні діі Жванецькою сільською радою, яка на запит прокурора повідомила про відсутність інформації щодо неправомірного відчуження землі.
Наведені обставини оцінюються колегією суддів в їх сукупності відповідно до норм ст..86 ГПК України та дозволяють дійти висновку, що суду надані належні, допустимі та вірогідні докази волевиявлення органу місцевого самоврядування на передачу земельної ділянки у приватну власність.
Натомість позов прокурора направлений на втручання в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.
Статтями 328, 329 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як встановлено судом і зазначено вище, на підставі договору дарування від 29.06.2015 № 634 припинено право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_2 .
19.08.2020 р. право власності на вказані земельні ділянки зареєстровано за Фермерським господарством "Еко-Земля" на підставі акта приймання передачі нерухомого майна від 24.04.2020 р. б/н та рішення від 24.02.2020 № 1, видавник: Фермерське господарству "Еко-Земля", засновником якого є ОСОБА_2 .
Правомірність таких правочинів прокурором і позивачем не спростована, і позовна вимога про витребовування земельної ділянки із незаконного володіння Фермерського господарства «Еко-Земля» на користь Жванецької сільської ради ґрунтується виключно на доводах прокурора щодо відсутності спрямованого на відчуження спірної земельної ділянки рішення повноважного органу - Сокільської сільської ради.
У зв`язку з цим колегія суддів звертає увагу, що втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Необхідний справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування при втручанні в право особи на мирне володіння майном/позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20.10.2011Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
У рішенні ЄСПЛ від 24.06.2003 «Стретч проти Сполученого Королівства» визначено, що майном у статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд та інші проти Ірландії» від 23.10.1991 ЄСПЛ зазначив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.
Водночас, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, суд загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (рішення та ухвали ЄСПЛ у справах "Раймондо проти Італії" від 22.02.1994, "Філліпс проти Сполученого Королівства" від 05.07.2001, "Аркурі та інші проти Італії" від 05.07.2001, "Ісмаїлов проти Російської Федерації" від 06.11.2008).
Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист право на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність та поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів оцінила в їх сукупності обставини, за якими майно було набуте у власність як ОСОБА_1 , так і ФГ "Еко-Земля", а також поведінку особи, на користь якої майно витребовується, та дійшла висновку, що прокурором не доведено відсутність волевиявлення сільської ради на передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , натомість рішення Сокільської сільської ради № 23 від 29.08.2014 р. в судовому порядку на час перегляду апеляційною інстанцією оскаржуваного рішення суду першої інстанції не скасовано, вказане рішення презюмуються законним, чинним та таким, що породжує відповідні правові наслідки. За відсутності доказів неправомірного набуття земельної ділянки ФГ «Еко-Земля» позовні вимоги про витребовування земельної ділянки з володіння відповідача мають характер невиправданого втручання держави у право власності особи і не підлягають задоволенню.
Оскільки суд першої інстанції вищевказаного не врахував і висновки суду грунтуються на обставинах, які недоведені, тому рішення Господарського суду Хмельницької від 23.05.2023 р. у справі № 924/1024/22 підлягає скасуванню відповідно до норм п.2 ч.1 ст.277 ГПК України із прийняттям нового рішення про відмову у позові.
Щодо тверджень скаржника про незастосування строку позовної давності у даній справі, колегія суддів враховує наступне.
Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, що визначено ч.1 ст.261 ЦК України.
Загальний строк позовної давності у даній справі є очевидно пропущеним, однак враховуючи, що колегія суддів встановила відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, заява про застосування строків позовної даності задоволенню не підлягає, а вказаний строк до спірних правовідносин не може бути застосований.
Судові витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Кам`янець-Подільську окружну прокуратуру у відповідності до ст. 129 ГПК.
При цьому, колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.10.2022 у справі №923/199/21 відступила від висновків стосовно застосування норм ГПК України щодо розподілу судових витрат у справах за позовами прокурора в інтересах держави та зазначила, що у вирішенні питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду справ, провадження в яких відкрито за позовом прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позиція цього органу щодо заявленого прокурором позову не є вирішальним критерієм, оскільки прокурор бере участь у розподілі судових витрат нарівні з іншими учасниками справи.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 277, 281-282 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 задоволити. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.05.2023 р. у справі № 924/1024/22 скасувати.
Прийняти нове рішення. У задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з Хмельницької обласної прокуратури (29013, м.Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) 3721,50 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Господарському суду Хмельницької області видати наказ на виконання цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Матеріали справи № 924/1024/22 повернути господарському суду Хмельницької області.
Повний текст постанови складений "09" листопада 2023 р.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Олексюк Г.Є.
Суд | Північно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 31.10.2023 |
Оприлюднено | 13.11.2023 |
Номер документу | 114821865 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про усунення порушення прав власника |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні