Постанова

від 07.11.2023 по справі 757/1551/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/1551/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/12217/2023

Головуючий у суді першої інстанції: Остапчук Т.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Крижанівської Г.В.,

суддів Матвієнко Ю.О., Шебуєвої В.А.,

при секретарі Шпирук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкстрейдкомпані Київ» Яковлєва Сергія Георгійовича на рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 травня 2023 року, ухвалене у складі судді Остапчук Т.В., у справі №757/1551/15-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкстрейдкомпані Київ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит», про виселення, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: АТ «Банк «Фінанси та кредит», про виселення. Зазначало, що ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» на підставі договору купівлі-продажу квартири від 13 серпня 2014 року, укладеному між товариством та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . 03 листопада 2014 року було встановлено, що неможливо попасти у спірну квартиру, так як у ній проживають відповідачі. 13 листопада 2014 року відповідачам було направлено вимогу про добровільне виселення та звільнення квартири, проте останні таку вимогу не виконали квартиру не звільнили, чим порушили права товариства. З урахуванням викладеного та заяви про зменшення позовних вимог, ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» просило виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 .

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25 травня 2023 року в задоволенні позову ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, директор ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що 13 серпня 2014 року між ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» було укладено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого, банк відчужив у власність ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» квартиру АДРЕСА_1 . Чинність вказаного договору купівлі-продажу квартири встановлена рішенням Печерського районного суду м. Київ від 29 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 березня 2021 року та постановою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року, які мають преюдиційне значення для вирішення даного спору. Укладаючи вищевказаний договір купівлі-продажу квартири, позивач не був обізнаний про фактичне проживання в квартирі осіб, які самовільно її зайняли. ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» не є кредитором чи іпотекодержателем відповідачів, не звертав стягнення на спірну квартиру, а відтак, положення ч. 2 ст. 109 ЖК України щодо надання іншого постійного жилого приміщення громадянам, яких виселяють, не підлягають застосуванню у даних правовідносинах. Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» після придбання позивачем спірної квартири іпотека є припиненою, а відтак, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підлягають виселенню на підставі ст. 116 ЖК України без надання їм іншого житлового приміщення. Звертає увагу на те, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , тобто мають інше постійне місце проживання, а тому задоволення позовних вимог у даній справі не призведе до порушення їх права на житло.

В судовому засіданні директор ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» Яковлєв С.Г. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з наведених у ній підстав.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представник АТ «Банк «Фінанси та кредит» в судове засідання не з`явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 04 жовтня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 було укладений договір про відкриття кредитної лінії № 1KL-M/2007 (із наступними змінами та доповненнями), відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано кредитні ресурси на загальну суму 5 050 000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 16,5 % процентів річних, з кінцевим строком повернення кредитних коштів до 04 жовтня 2022 року.

Того ж дня, в забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_1 та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено іпотечний договір № б/н, відповідно до умов якого ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яка має загальну площу 193,00 кв. м, складається із 4 житлових кімнат, житловою площею 130,40 кв. м.

У зв`язку із невиконанням умов кредитного договору АТ «Банк «Фінанси та Кредит» зверталося до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права продажу від імені банку будь-якій особі-покупцеві предмету іпотеки, за початковою ціною, що має бути визначена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної незалежним експертом на стадії оцінки майна під час таких дій.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року у справі №2-1170/12 у задоволенні позовних вимог АТ «Банк «Фінанси та Кредит» було відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2013 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року у справі № 2-1170/12 було скасовано та ухвалено нове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання АТ «Банк «Фінанси та Кредит» права продажу від імені банку будь-якій особі-покупцеві предмету іпотеки, за початковою ціною, що має бути визначена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної незалежним експертом на стадії оцінки майна під час таких дій. Надано банку всі необхідні повноваження для здійснення продажу квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1

13 серпня 2014 року на підставі рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2013 року у справі № 2-1170/12 між продавцем - АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та покупцем - ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» було укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого АТ «Банк «Фінанси та Кредит» продало, а ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» придбало квартиру АДРЕСА_1 за ціною 3 986 000,00 грн. (т.1, а.с. 7-10).

Зазначена ціна продажу була встановлено на підставі висновку незалежного оцінювача - суб`єктом оціночної діяльності про вартість майна від 11 серпня 2014 року, відповідно до якої встановлено, що ринкова вартість квартири становить 3 986 000,00 грн.

Умовами договору купівлі-продажу від 13 серпня 2014 року встановлено, що спірний об`єкт нерухомості було відчужено АТ «Банк «Фінанси та Кредит» як іпотекодержателем за іпотечним договором, укладеним між банком та ОСОБА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненко Д.В. від 04 жовтня 2007 року за реєстровим № 2265, а також у відповідності до статті 38 Закону України «Про іпотеку», пункту 11.1. іпотечного договору, рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2013 року у справі № 2-1170/12, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 05 листопада 2013 року у справі № 2-1170/12.

Згідно акту від 03 листопада 2014 року вбачається, що директором ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» Савченко В.М., у присутності довіреної особи ОСОБА_3 03 листопада 2014 року було здійснено вихід на житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті якого встановлено, що за даною адресою продовжує проживати колишній власник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Добровільно звільнити квартиру мешканці відмовились (т.1, а.с. 17).

13 листопада 2014 року ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» було направлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимогу про добровільне виселення та звільнення квартири, проте останні таку вимогу не виконали квартиру не звільнили (т.1, а.с. 5, 6).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 липня 2016 року у справі № 2-1170/12 рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2013 року було скасовано, справу № 2/1170/12 передано на новий апеляційний розгляд.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 року у справі № 2-1170/12 позов задоволено. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором про відкриття кредитної лінії від 04 жовтня 2007 року № 1KL-М/2007 у розмірі 23 658 660,58 грн. було звернуто стягнення на предмет іпотеки на квартиру із застосуванням визначеної статті 38 Закону України «Про іпотеки» процедури продажу шляхом надання іпотекодержателю АТ «Банк «Фінанси та кредит» права на продаж предмета іпотеки від власного імені будь-якій третій особі-покупцю на його власний розсуд за ціною на рівні, не нижчому за 4 032 000,00 грн. з наданням АТ «Банк «Фінанси та кредит» всіх необхідних повноважень для здійснення продажу квартири.

У подальшому рішення Апеляційного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 року у справі № 2-1170/12 було скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 грудня 2017 року, а справу № 2/1170/12 передано на новий апеляційний розгляд.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 06 лютого 2018 року у справі № 2-1170/12 апеляційну скаргу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2012 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором про відкриття кредитної лінії від 04 жовтня 2007 року № 1KL-М/2007 у розмірі 7 753 997,96 грн., яка складається із суми заборгованості по тілу кредиту у розмірі 4 544 999,92 грн., заборгованості по нарахованих відсотках у розмірі 2 708 998,04 грн., пені за простроченими нарахованими доходами за кредитом у розмірі 500 000,00 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки, зокрема: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 193 кв. м, яка складається з чотирьох житлових кімнат, житловою площею 130,40 кв. м, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 12 січня 2005 року на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 29 грудня 2004 року № 2474-С/КІ, зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 14 січня 2005 року в реєстровій книзі під реєстровим номером № 44241, із застосуванням визначеної статтею 38 Закону України «Про іпотеку» процедури продажу, шляхом надання ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» права на продаж предмета іпотеки від власного імені будь-якій третій особі-покупцю на його власний розсуд за ціною на рівні, не нижчому за 4 032 000,00 грн., з наданням ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» всіх необхідних повноважень для здійснення продажу квартири АДРЕСА_1 .

В резолютивній частині вказаної постанови суд апеляційної інстанції зазначив, що у зв`язку із виконанням рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2013 року та звернення стягнення на предмет іпотеки, дане судове рішення в цій частині зверненню до виконання не підлягає.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що у грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 13 серпня 2014 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Охріменко М.С. та зареєстрованого у реєстрі за №619.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 серпня 2019 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду в складі Касаційного цивільного Суду від 22 вересня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 березня 2021 року залишено без змін.

Крім того, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2022 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» про витребування майна, а саме, вищевказаної квартири, відмовлено.

Також установлено, що квартира АДРЕСА_1 ОСОБА_1 придбана не за рахунок кредиту банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ». Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що спірне житлове приміщення ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» придбано в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, при придбанні якого ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» мало бути обізнане про обтяження у вигляді наявності осіб, які зареєстровані і проживають у житловому приміщенні, тобто виявлені ризики, пов`язані з придбанням спірної нерухомості. При реалізації предмета іпотеки банк мав виконати вимоги ч. 2 ст. 109 ЖК України, оскільки на той час вона вже діяла у зміненій редакції, яка містила заборону виселення боржника за кредитним договором без надання іншого житлового приміщення. Новий власник може частково поновити свої права шляхом звернення з вимогою про відшкодування шкоди до продавця, якщо той неналежним чином виконав свої зобов`язання про повне інформування можливих покупців квартири про її обтяження, чи до банку про виконання останнім обов`язку із забезпечення осіб, які підлягають виселенню, іншим житловим приміщенням та відшкодування збитків.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції.

Згідно із пунктом 7 частини першої статті 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, таке право є непорушним.

За приписами ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі власника будинку або квартири, вимагати усунення будь-яких порушень його права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми є наявність у позивача права власності та існування перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Відповідно до частини першої статті 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку», чинній на час виникнення спірних правовідносин, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічні норми містяться в частині третій статті 109 ЖК України.

Частиною другою статті 109 ЖК України встановлено загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Разом з тим, Верховним Судом в постанові від 16 вересня 2020 року в справі №442/328/19-ц (провадження № 61-17888св19) викладено правовий висновок, згідно якого стаття 109 ЖК України не може беззаперечно використовуватись боржниками проти законних вимог кредиторів про виселення у всіх випадках, коли предметом іпотеки були житлові приміщення призначені для постійного або тимчасового проживання, оскільки зазначена норма спрямована на регулювання суспільних відносин, коли виселення відбувається з єдиного житла боржника і не може бути застосована, коли боржник має декілька місць, придатних для проживання. У протилежному випадку така поведінка боржника призвела б до порушення меж здійснення цивільних, у тому числі житлових, прав, оскільки при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також не допускати дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, що передбачено пунктом шостим частини першої статті 3, частинами другою, третьою статті 13 ЦК України.

Дія статті 109 ЖК України спрямована на захист житлових прав фізичних осіб, які мають лише єдине місце постійного проживання, не може бути підставою для відмови у виселенні особи, що має більше одного місця проживання і не може бути підставою для звуження правомочностей власника.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» є власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного 13 серпня 2014 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Охріменко М.С. та зареєстрованого у реєстрі за №619. Вказаний договір укладено відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» (т.1, а.с. 7-10).

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 серпня 2019 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 березня 2021 року та постановою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного 13 серпня 2014 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Охріменко М.С. та зареєстрованого у реєстрі за №619, відмовлено.

Вказаними судовими рішеннями визнано законність укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Відтак, вищевказані обставини мають преюдиційне значення та не підлягають доказуванню.

Згідно довідки з місця проживання про склад родини та реєстрацію ТОВ «Житлово-експлуатаційного підприємства «Щорса, 32» від 10 жовтня 2014 року в квартирі АДРЕСА_1 , зареєстровані особи відсутні (т.1, а.с. 15).

Згідно акту від 03 листопада 2014 року вбачається, що директором ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» Савченко В.М., у присутності довіреної особи ОСОБА_3 03 листопада 2014 року було здійснено вихід на житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті якого встановлено, що за даною адресою продовжує проживати колишній власник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Добровільно звільнити квартиру мешканці відмовились (т.1, а.с. 17).

В матеріалах справи наявні докази того, що новий власник квартири ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» повідомляло відповідачів про виселення та усунення перешкод у користуванні майном у зв`язку зі зміною власника квартири шляхом добровільного звільнення цього приміщення. Так,13 листопада 2014 року ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» було направлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимогу про добровільне виселення та звільнення квартири, проте останні таку вимогу не виконали квартиру не звільнили (т.1, а.с. 5, 6).

Таким чином, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 продовжують займати спірну квартиру без законних на це підстав.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що спірна квартира не є єдиним житлом відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . З матеріалів справи вбачається, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , яку також вказували як засіб зв`язку з ними в заявах і клопотаннях по даній справі (т.1, а.с. 31, 32, т.3, а.с. 192).

Отже, встановивши, що позивач ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» як новий власник, який придбав спірну квартиру в установленому законом порядку, не може користуватися своєю власністю, оскільки відповідачі, які втратили право користування цим житловим приміщенням у зв`язку з його відчуженням, відмовляються виселятися з нього, при цьому, мають зареєстроване місце проживання за іншою адресою, порушене право позивача як нового законного власника спірної квартири підлягає захисту в обраний ним спосіб, а саме, шляхом виселення відповідачів із належної йому на праві власності квартири, яку вони займають без законних на те підстав.

Виселення відповідачів переслідує легітимну мету, зазначену у частині другій статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, - захист права власності на спірне майно ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ». За встановлених обставин виселення відповідачів із вказаної квартири не є надмірним втручанням у право на житло та право на повагу до приватного життя у розумінні статті 8 Конвенції та слід визнати таким, що відбулось із легітимною метою та з дотриманням принципу пропорційності.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року в справі № 196/476/13 (провадження № 61-48206св18), від 01 квітня 2020 року в справі №212/6724/17 (провадження № 61-40291св18) та від 24 травня 2022 року в справі №756/4473/19 (провадження № 61-2840св22), а також від 16 листопада 2022 року в справі №203/665/18 (провадження №61-19726св21).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» про виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 .

Враховуючи викладене, рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 травня 2023 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виселення останніх з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкстрейдкомпані Київ» Яковлєва Сергія Георгійовича задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкстрейдкомпані Київ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит», про виселення задовольнити.

Виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 09 листопада 2023 року.

Суддя-доповідач

Судді