Постанова

від 08.11.2023 по справі 367/8144/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 367/8144/20 Головуючий у суді першої інстанції - Карабаза Н.Ф.

Номер провадження № 22-ц/824/10980/2023 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Владімірової О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС», Підприємства об`єднання громадян «Акація» про стягнення інфляційних нарахувань за договором позики, трьох відсотків річних від простроченої суми та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС», ПОГ «Акація» про стягнення інфляційних нарахувань за договором позики, трьох відсотків річних від простроченої суми та моральної шкоди, який мотивував тим, що 01 жовтня 2008 року між громадянином ОСОБА_2 та ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС» було укладено договір позики № 17. В подальшому, а саме в 2013 році, ОСОБА_2 була здійснена уступка боргу за цим договором підприємству об`єднання громадян «Акація».

Однак, ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС» умови договору позики від 01 жовтня 2008 року не виконало, а отримавши кошти вчасно їх не повернуло.

Вказував, що до Фастівського міськрайонного суду Київської області був поданий позов про примусове стягнення грошових коштів, отриманих акціонерним товариством у якості поворотної фінансової допомоги та стягнення моральної шкоди.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2013 року по справі за № 2/381/354/13, яке набрало законної сили 05 листопада 2013 року, позов задоволено частково та стягнуто з ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС» на користь ПОГ «Акація» грошові кошти у сумі 1 864 568 грн. В решті позову відмовлено.

Так, 24 грудня 2013 року на підставі рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2013 року було видано виконавчий лист, а 21 листопада 2014 року відділом ДВС Тячівського району Закарпатського ГУЮ відкрито виконавче провадження № АСВП: НОМЕР_1 на виконання рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2013 року, але стягнута за судовим рішенням заборгованість ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС» не повернута до сьогодні, будь-які платежі в рахунок сплати боргу відповідачем не здійснювалось, а тому він вимушений звернутись до суду з позовом про стягнення інфляційних нарахувань за договором позики та трьох процентів річних від простроченої суми.

Вказував, що в подальшому відповідно до ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2019 року стягувача ПОГ «Акація» замінено на ОСОБА_1 .

Позивач вважає, що підприємство «Акація» своїми діями, а точніше бездіяльністю, сприяло тому, що ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС» не сплатило на користь стягувача жодної суми боргу, бо ніяких дій, що б були направлені на активізацію роботи з боржником з метою сплати суми боргу, підприємство не здійснювало.

Відтак, описаними протиправними діями відповідач ПОГ «Акація» принизив честь та гідність, а також сплюндрував його ділову репутацію, оскільки багато знайомих кепкували з нього через те, що він не може отримати від боржника ніякої грошової суми боргу і вимушений докладати певних зусиль щоб відновити свою репутацію, як ділового чоловіка, витрачаючи на це, зокрема, особисті грошові кошти.

Тому ОСОБА_1 вважає, що ПОГ «Акація» повинно сплатити на його користь грошову суму у вигляді моральної шкоди, яку він визначає у розмірі 540 000 грн та впевнений, що саме вказаний розмір справедливо компенсує нанесену моральну шкоду підприємством «Акація».

Посилаючись на норми ч. 2 ст. 625 ЦК України та враховуючи, що рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2013 року не виконане станом на 23 листопада 2020 року, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача - ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС» на його користь інфляційні втрати за час прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 23 листопада 2017 року по 23 листопада 2020 року в розмірі 2 209 513, 08 грн, три проценти річних від простроченої суми за час прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 23 листопада 2017 року по 23 листопада 2020 року в розмірі 168 117, 62 грн, а всього 2 377 630, 08 грн. Стягнути з відповідача - ПОГ «Акація» на його користь моральну шкоду у розмірі 540 000 грн. Здійснити розподіл судових витрат.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27 лютого 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на ті ж обставини, що і в позовній заяві та додатково вказує, що ним було надано всі докази на підтвердження наявності боргу, невиконання відповідачем зобов`язання та приведено розрахунок сум, що підлягають до стягнення за невиконання зобов`язання.

Апелянт наголошує, що відповідач ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС» знав про грошове зобов`язання, порушив його, а тому у ОСОБА_1 виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Крім того ОСОБА_1 вважає доведеним завдання йому й моральної шкоди, яка виявилась в тривалому очікуванні виконання рішення суду, що викликали відчутті тривоги, страху за своє психологічне здоров`я, часткову втрату стресостійкості, хвилюванні та докладання додаткових зусиль для поновлення своїх прав.

Враховуючи викладене в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

03 жовтня 2023 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС» - Григоренко О.В., у якому вказує на необґрунтованість доводів апеляційної скарги та повне, належне дослідження обставин справи судом першої інстанції.

Так, представник відповідача вказує, що в порушення ч. 3 ст. 356 ЦПК України апелянт надає до суду нові докази, проте не клопоче про їх прийняття та не обґрунтовує неможливість подання таких доказів до суду першої інстанції.

Вказує й на те, що рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2013 року по справі за № 2/381/354/13, яким з ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС» стягнуто грошові кошти, було виконано боржником, наслідком чого стало винесення постанови про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2 від 18 травня 2023 року.

Враховуючи вказане, представник ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС» - Григоренко О.В. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

При апеляційному розгляді справи представник позивача у справі ОСОБА_1 , адвокат Огієнко О.Ф. підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просила її задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення про задоволення позову з підстав, зазначених в позовній заяві та мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС» -адвокат Григоренко О.В. заперечила щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Свої мотиви обґрунтовувала тим, що саме на сторони у справі покладений обов`язок доводим ті обставини, які на їх думку підтверджують позовні вимоги. Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, зокрема те, що він набув право вимоги до відповідача за договором позики, укладеним між ОСОБА_2 та відповідачем у справі, та відповідно має право на стягнення коштів за вище вказаними договором.

Посилання апелянта на обставини, які зазначені в апеляційній скарзі та надання доказів до апеляційної скарги на підтвердження обставин, які не були надані до суду першої інстанції та не були і не могли бути предметом дослідження є незаконним.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача у справі, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2013 року у цивільній справі №2/381/354/13 стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС» на користь Підприємства об`єднання громадян «Акація» грошові кошти в сумі 1864568 гривень (а.с.6-7).

24 грудня 2013 року Фастівським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий листі на примусове виконання вищевказаного судового рішення (а.с. 8).

21 листопада 2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Тячівського управління юстиції відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 по виконанню виконавчого листа про стягнення з ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС» на користь Підприємства «Акація» грошові кошти в сумі 1864568 грн (а.с.9).

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що позивач у справі ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він набув право вимоги до ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС» за договором позики від 01 жовтня 2008 року укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС».

Обґрунтовуючи вказаний висновок суд зазначив, що він не бере до уваги твердження ОСОБА_1 , що він є правонаступником ПОГ «Акація», оскільки приєднана до матеріалів копія ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2019 року по справі № 381/2455/19 про задоволення заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛІС» - боржник Фастівська міська рада про зміну стягувача. Згідно якої ухвалено замінити стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛІС», код ЄДРПОУ 20603031 на стадії виконання рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2007 року по справі № 2а-54/07 на стягувача ОСОБА_1 , не підтверджує факту заміни стягувача Підприємство об`єднання громадян «Акація» у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 на стягувача ОСОБА_1 .

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову відповідає з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).

Однією з таких підстав є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Згідно частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Предметом позову у цій справі є стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором позики, а також не виконання своєчасно судового рішення про стягнення грошових коштів.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до вимог частини першої статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (стаття 514 ЦК України).

Недоведеність існування грошового зобов`язання робить правочин щодо їх передачі неукладеним, тому що у такому правочині відсутня умова про його предмет.

Так, із матеріалів справи вбачається, що рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2013 року стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС» на користь Підприємства об`єднання громадян «Акація» грошові кошти в сумі 1864568 гривень.

На виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист, який був пред`явлений стягувачем у справі ПОГ «Акація» до виконання у відділ ДВС Тячівського РУЮ 20 листопада 2014 року.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду із даним позовом та обґрунтовуючи набуття ним права вимоги до ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС» за договором позики від 01 жовтня 2008 року, який укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС» посилався на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2019 року, якою стягувача ПОГ «Акація» було замінено на ОСОБА_1 .

Разом із тим, із доданої позивачем копії ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2019 року у справі №381/2455/19 вбачається, що заміна ПОГ «Акація» на ОСОБА_1 здійснена не у справі за позовом ПОГ «Акація» до ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС», ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, а в справі щодо виконання рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2007 року за яким відповідача у справі - Фастівську міську раду зобов`язано укласти із ТОВ «Веліс» договір купівлі-продажу нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 .

Доказів щодо укладення договору уступки права вимоги за договором позики від 01 жовтня 2008 року між ПОГ «Акація» та ОСОБА_1 позивачем до суду першої інстанції подано не було.

Не було подано позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог і ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2020 року у справі №381/365/13-ц, яка ним була додана до апеляційної скарги з порушенням вимог ст. 367 ч.3 ЦПК України та не може бути врахована апеляційним судом.

Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Разом з тим, відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом статті 13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина перша та друга статті 367 ЦПК України).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 367 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 27 березня 2023 року у справі № 686/9366/20 зазначено, що […тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні].

Так, із матеріалів справи вбачається, що справа неодноразово призначалася до розгляду як для проведення підготовчого засідання, так і по суті на 11 січня 2021 року ( а.с. 22) на 13 квітня 2021 року (а.с. 30) на 18 червня 2021 року (а.с.34) на 27 вересня 2021 року ( а.с. 38-41), на 29 жовтня 2021 року ( а.с.51) на 14 квітня 2022 року та на 27 лютого 2023 року. Однак сторони у справі до суду не з`являлися та відповідно ніяких додаткових доказів крім тих, що були подані до позовної заяви не подавали та не заявляли клопотання про витребування доказів судом.

Більш того представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Сакалош С.В. направляв до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність ( а.с.41, 61) та будь яких дій, пов`язаних із наданням суду доказів під час підготовчого засідання не вчиняв та клопотань про їх витребування суду не подавав.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів того, що позивач чи його представник зверталися з клопотаннями про приєднання в межах підготовчого засідання до справи копії ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2020 року у справі №381/365/13-ц, не надано доказів неможливості подання таких клопотань до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від ОСОБА_1 . Не містить даних відомостей і сам текст позовної заяви.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12 жовтня 2023 року у справі № 499/895/19, сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, протягом всього часу розгляду справи у суді першої інстанції не скористався своїм правом на подання доказів щодо наявності в нього права вимоги за договором позики від 01 жовтня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС», так і не подав відповідну ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2020 року у справі №381/365/13-ц.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог стало підставою для вмотивованого висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 09 листопада 2023 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв