Постанова

від 15.05.2024 по справі 367/8144/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року

м. Київ

справа № 367/8144/20

провадження № 61-17516св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: відкрите акціонерне товариство «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС», підприємство об`єднання громадян «Акація»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Огієнко Олександри Федорівни на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 лютого 2023 року, ухвалене у складі судді Карабази Н. Ф., та постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС» (далі - ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС»), підприємства об`єднання громадян «Акація» (далі - ПОГ «Акація») про стягнення інфляційних нарахувань за договором позики, трьох відсотків річних від простроченої суми та моральної шкоди.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 01 жовтня 2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС» укладено договір позики № 17. У 2013 році ОСОБА_2 здійснив уступку боргу за договором позики від 01 жовтня 2008 року № 17 ПОГ «Акація».

Однак, ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС» умови договору позики від 01 жовтня 2008 року не виконало, а отримавши кошти вчасно їх не повернуло.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2013 року у справі № 381/365/13-ц, яке набрало законної сили 05 листопада 2013 року, позов ПОГ «Акація» до ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС», ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС» на користь ПОГ «Акація» грошові кошти у розмірі 1 864 568,00 грн. У іншій частині позову відмовлено.

24 грудня 2013 року на підставі рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2013 року видано виконавчий лист у справі № 381/365/13-ц.

21 листопада 2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Тячівського управління юстиції відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 на виконання рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2013 року.

У подальшому відповідно до ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2019 року стягувача ПОГ «Акація» замінено на ОСОБА_1 .

Однак, стягнута за судовим рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2013 року заборгованість ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС» не повернута до сьогодні, будь-які платежі в рахунок сплати боргу не здійснювалися.

ОСОБА_1 вважав, що ПОГ «Акація» своїми діями, а точніше бездіяльністю, сприяло тому, що ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС» не сплатило на користь стягувача жодної суми боргу, бо ніяких дій, що б були направлені на активізацію роботи з боржником з метою сплати суми боргу, підприємство не здійснювало, тому наявні підстави для стягнення з ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС» відповідно до вимог частини другої статті 625 ЦК України індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Вважає, що відповідно до вимог статті 22 ЦК України має право на відшкодування моральної шкоди з ПОГ «Акація», завданої внаслідок порушення його прав.

У зв`язку з вищевикладеним, ОСОБА_1 просив суд:

- стягнути з ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС» інфляційні втрати за час прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 23 листопада 2017 року до 23 листопада 2020 року в розмірі 2 209 513,08 грн, три проценти річних від простроченої суми за час прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 23 листопада 2017 року до 23 листопада 2020 року в розмірі 168 117,62 грн, а всього: 2 377 630,08 грн;

- стягнути з ПОГ «Акація» моральну шкоду в розмірі 540 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він набув право вимоги до ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС» за договором позики від 01 жовтня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС».

Обґрунтовуючи вказаний висновок, суд зазначив, що не бере до уваги твердження ОСОБА_1 , що він є правонаступником ПОГ «Акація», оскільки приєднана до матеріалів справи копія ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2019 року у справі № 381/2455/19 не має ніякого відношення до справи № 381/365/13-ц, тому не може підтверджувати факт заміни стягувача ПОГ «Акація» на ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1

Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що ухвала Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2020 року у справі № 381/365/13-ц про заміну стягувача була додана ОСОБА_1 лише до апеляційної скарги з порушенням вимог частини третьої статті 367 ЦПК України, тому не може бути прийнята до уваги апеляційним судом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Огієнко О. Ф. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просила суд скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Огієнко О. Ф. мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, відмовлячи у прийнятті доказу, зокрема ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2020 року у справі № 381/365/13-ц, допустив грубе порушення норм процесуального права, що призвело до позбавлення ОСОБА_1 права на судовий захист свого порушеного права, яке виникло у зв`язку з тривалим невиконанням ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС» судового рішення.

Також, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що відповідно до статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі «Судової влади України». Судді мають право на повний доступ до усіх інформаційних ресурсів реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону. Отже, судді, знаючи про наявність ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2020 року у справі № 381/365/13-ц та маючи повний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, мали змогу і повинні були пересвідчитися про наявність такої ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень та ознайомитися зі змістом такої ухвали суду, а не підходити формально до вирішення заявлених позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 лютого 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18), від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17 (провадження № 61-41031св18), від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18), від 11листопада 2020 року у справі №760/16979/15-ц (провадження№61-848св19), від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20), від 13 січня 2021 року у справі № 264/949/19 (провадження № 61-16692св19), від 07 квітня 2021 року у справі № 279/11692/15-ц (провадження № 61-1233св19), від 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16-ц (провадження № 61-2393св21), а також зазначає на порушення судами норм процесуального права, оскільки суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2023 року ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У грудні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2013 року у справі № 381/365/13-ц позов підприємства «Акація» до ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС», ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів задоволено частково.

Стягнуто з ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС» на користь підприємства «Акація» грошові кошти у розмірі 1 864 568,00 грн.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення набрало законної сили.

24 грудня 2013 року Фастівський міськрайонний суд Київської області видав підприємству «Акація» виконавчий лист у справі № 381/365/13-ц про стягнення з ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС» на користь підприємства «Акація» грошових коштів у розмірі 1 864 568,00 грн.

21 листопада 2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Тячівського управління юстиції відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо виконання виконавчого листа № 381/365/13-ц, виданого 24 грудня 2013 року Фастівським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС» на користь підприємства «Акація» грошових коштів у розмірі 1 864 568,00 грн.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2020 року у справі № 381/365/13-ц заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ПОГ «Акація», ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС», Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного МРУ Міністерства юстиції України, про заміну стягувача задоволено.

Замінено стягувача ПОГ «Акація» у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 на стягувача ОСОБА_1 .

Цією ухвалою встановлено, що відповідно до договору про відступлення прав вимоги від 02 лютого 2017 року, ПОГ «Акація» (первісний кредитор) передало ОСОБА_1 (новий кредитор) належне право вимоги щодо повернення позикових коштів у розмірі 1 864 568,00 грн від боржника ВАТ «УКР-ДЕРЕВОБУДИНОК.РПС», що встановлено рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2013 року у справі № 2/381/354/13 та випливає з виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 21 листопада 2014 року.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Огієнко О. Ф. підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції не повною мірою відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з частиною другою статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини п`ятої статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Положеннями частини третьої статті 12 та частин першої, шостої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частинами другою, четвертою та п`ятої статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Пунктом 6 частини другої статті 356 ЦПК України перебачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції визначені у статті 367 ЦПК України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина друга). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 367 ЦПК України).

Аналіз зазначених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від особи, яка подає такий доказ, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

У постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 340/250/18 (провадження № 61-21864св19) зазначено: «У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.»

Подібні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18), від 05 грудня 2018 року у справі № №346/5603/17 (провадження № 61-41031св18), від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18) та інших.

У справі, що переглядається в касаційному порядку, судом апеляційної інстанції зазначено, що ухвала Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2020 року у справі № 381/365/13-ц про заміну стягувача була додана ОСОБА_1 лише до апеляційної скарги з порушенням вимог частини третьої статті 367 ЦПК України, тому не може бути прийнята до уваги апеляційним судом.

Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, ухвал господарського суду про надання дозволу органам Антимонопольного комітету України на проведення перевірки суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю та/або вчинення передбачених законодавством про захист економічної конкуренції процесуальних дій у вигляді проведення огляду, накладення арешту, опломбовування (опечатування), вилучення, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з частинами першою-третьою статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» встановлено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина перша статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що під час апеляційного перегляду справи суд перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції; та не звернув уваги на те, що позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 є правонаступником ПОГ «Акація» і в ньому міститься посилання на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2020 року у справі № 381/365/13-ц про заміну стягувача, також зазначена ухвала є в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація є гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не врахував зазначеного та не дослідив обставини справи, які мають правове значення для правильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки апеляційним судом порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для справи, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час перегляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, усунути вказані недоліки на стадії касаційного перегляду неможливо, тому у суду касаційної інстанції відсутні підстави для ухвалення нового рішення або зміни судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалено з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції належить урахувати викладене у цій постанові, надати належну оцінку доводам і запереченням сторін та поданим ними доказам, встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Огієнко Олександри Федорівни задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець