Постанова

від 10.11.2023 по справі 308/10256/15-а

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 308/10256/15-а пров. № А/857/12985/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Ужгородської міської ради на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області (головуючий суддя Бедьо В.І.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді 09 червня 2023 року у справі № 308/10256/15-а за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_7 , Державна архітектурно-будівельна інспекція в Закарпатській області про визнання протиправними дії,

В С Т А Н О В И В :

25.08.2015 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулись в суд з позовом до Ужгородської міської ради, просили, з врахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви від 01.03.2023: визнати протиправними дії Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради щодо видачі 15 грудня 2014 року за № 166 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки у АДРЕСА_1 , видані 15 грудня 2014 року Управлінням архітектури та містобудування Ужгородської міської ради за № 166, станом на момент їх видачі.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 червня 2023 року позов задоволено частково: визнано протиправні дії Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради щодо видачі 15 грудня 2014 року за № 166 містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки у АДРЕСА_1 . В решті вимог позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що внесені Ужгородською міською радою в особі її Управління архітектури та містобудування до спірних містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у АДРЕСА_1 від 15.12.2014 року № 166 відомості щодо цільового призначення земельної ділянки; розмірів фактичної площі прибудинкової території, яка необхідна для таких параметрів поверховості на кількості квартир будинку; кількості машиномісць, які необхідні для експлуатації будинку; розрахунку жилої та загальної площі на одного жителя та сім`ю; протипожежної відстані між будинком на ТП-62, а також влаштування всіх майданчиків, які необхідні для обслуговування житлового будинку, порушували ч. 2 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.ст. 47, 66 ЖК України та п.п. 3.8, 7.43 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» вимоги (в редакціях, чинних на момент їх видачі), суперечили Генеральному плану м. Ужгорода. Суд першої інстанції вказав, що недотримання протипожежної відстані між ТП-62 та багатоквартирним житловим будинком по АДРЕСА_1 , створює загрозу безпеці всіх навколишніх мешканців та належному їм майну, в тому числі й позивачів. Суд першої інстанції дійшов висновку, що дії Ужгородської міської ради в особі її підрозділу Управління архітектури та містобудування щодо: включення до п. 1 розділу ІІ Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 15.12.2014 року за № 166 посилання на ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення»; включення до п. 4 розділу ІІ Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 15.12.2014 за №166 відомостей про відстань 0,0 м. від об`єкта, який проектується до меж ліній регулювання забудови; незазначення у пункті 5 розділу ІІ Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 15.12.2014 за № 166 охоронюваної зони 10 м від ТП-62, не відповідають визначеним статтею 19 Конституції України засадам діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також порушують встановлені частиною 2 статті 2 КАС України критерії, зокрема, вони були вчинені не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження не у відповідності до мети, з якою ці повноваження надано; необґрунтовано, тобто з без урахування усіх обставин, що мають значення для їх вчинення; небезсторонньо (упереджено); недобросовісно та нерозсудливо.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Ужгородська міська рада подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 червня 2023 року та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що використання земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва багатоквартирного житлового будинку, з вбудованими магазином непродовольчих товарів не виходить за межі категорії цільового призначення землі житлової та громадської забудови. Скаржник зазначає, що ОСОБА_7 подав повний пакет документів для отримання містобудівних умов і обмежень. Скаржник вказує, що по червоній лінії допускається розміщувати житлові будинка з вбудованими у перші поверхи приміщеннями громадського призначення, а на житлових вулицях в умовах реконструкції забудови, яка склалась, - житлові будинки з квартирами на перших поверхах тільки як виняток. Скаржник зазначає, що повноваження між виконавчим комітетом Ужгородської міської ради та Ужгородською міською радою чітко розмежовані і питання щодо надання містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок не відноситься до компетенції Ужгородської міської ради.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 15.12.2015 за зверненням гр. ОСОБА_7 . Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради видані містобудівні умови та обмеження №166 щодо забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 - будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованим магазином непродовольчих товарів.

Відповідно до витягу №НВ-2100669752014 від 25.09.2014 земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:16:001:0117 площею 0,035 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , має код цільового призначення (КВЦПЗ) 03.07, категорія земель Землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки для іншої комерційної діяльності.

Вважаючи протиправними дії Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради щодо видачі 15.12.2014 містобудівних умов та обмежень №166 у зв`язку з незаконністю внесених до розділу ІІ Містобудівні умови і обмеження їх текстової частини відомостей, а самі містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки такими, що підлягають скасуванню, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулись з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 3038-VI).

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 1 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Містобудівні умови та обмеження є основними складовими вихідних даних.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва (частина 2 статті 29 Закону № 3038-VI).

Згідно з частиною 3 статті 29 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (частина 4 статті 29 Закону № 3038-VI).

Відповідно до частини 5 статті 29 Закону № 3038-VI розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви.

Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Частиною 4 статті 26 Закону № 3038-VI право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Порядком надання Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженим Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року № 109, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Порядок №109), визначено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до пункту 1 Порядку №109 містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Склад та зміст містобудівних умов та обмежень закріплені у розділі ІІІ Порядку №109.

Відповідно до пункту 3.2 Порядку №109 текстова частина містобудівних умов та обмежень містить розділи: «Загальні дані»; «Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки».

Згідно з пунктом 3.4 Порядку №109 розділ «Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки» містить: а) граничнодопустиму висоту будівель; б) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; в) максимально допустиму щільність населення (для житлової забудови); г) відстані від об`єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови; ґ) планувальні обмеження (зони охорони пам`яток культурної спадщини, зони охоронюваного ландшафту, межі історичних ареалів, прибережні захисні смуги, санітарно-захисні та інші охоронювані зони); д) мінімально допустимі відстані від об`єктів, які проектуються, до існуючих будинків та споруд; е) охоронювані зони інженерних комунікацій; є) вимоги до необхідності проведення інженерних вишукувань згідно з державними будівельними нормами ДБН А.2.1-1-2008 «Інженерні вишукування для будівництва»; ж) вимоги щодо благоустрою з урахуванням положень Закону України «Про благоустрій населених пунктів»; з) забезпечення умов транспортно-пішохідного зв`язку; и) вимоги щодо наявності місць для постійного зберігання автотранспорту; і) вимоги щодо охорони культурної спадщини з урахуванням положень Закону України «Про охорону культурної спадщини»; ї) вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень.

Розділом ІІ «Містобудівні умови і обмеження» Містобудівних умови та обмежень забудови земельної ділянки в м. Ужгороді по вул. Д. Донського, 2 Б від 15.12.2004 року за №166 передбачено, зокрема наступне: гранично допустима висота будівель: 4 поверхи (можлива кількість 5 поверхів, але не вище відмітки висоти парапету даху будівлі готелю «Ужгород» (згідно ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» та ДБН В. 2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» (п. 1 розділу ІІ); максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки: згідно вимог ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (п.2 розділу ІІ); максимально допустима щільність населення (для житлової забудови): згідно вимог ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (п. 3 розділу ІІ); відстані від об`єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови: 0,0 м. від червоної лінії вул. Д. Донського, 0,0 м. від лінії регулювання забудови (п. 4 розділу ІІ); планувальні обмеження (зони охорони пам`яток культурної спадщини, зони охоронюваного ландшафту, меж історичних ареалів, прибережні захисні смуги, санітарно-захисні та інші охоронювані зони): габарити власної земельної ділянки (п. 5 розділу ІІ); мінімально допустимі відстані від об`єктів, що проектуються, до існуючих будівель та споруд: залежно від ступеня вогнестійкості оточуючих будівель чи споруд згідно вимог будівельних норм (ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень») (п. 6 розділу ІІ).

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 3038-VI забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється (частина 4 статті 24 Закону №3038-VI).

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону № 3038-VI режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону № 3038-VI встановлено, що генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Положеннями статті 17 Закону № 3038-VI встановлено, що Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Відповідно до пункту 8 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №166 від 15 грудня 2014 року, такі умови видавались на виконання Генерального плану м.Ужгорода, затвердженого ХХІХ сесією Ужгородської міської ради ІV скликання №313 від 04.06.2004.

Згідно з цим Генеральним планом м.Ужгорода земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:16:001:0117, щодо забудови якої видані спірні містобудівні умови та обмеження, має цільове призначення з кодом 03.07 землі житлової та громадської забудови.

Відповідно до Додатку А до ДБН В.2.2-9-2009 до основних груп будинків та приміщень громадського призначення належать: будинки, споруди та приміщення дошкільних навчальних закладів; будинки, споруди та приміщення навчальних закладів; будинки, споруди і приміщення охорони здоров`я та відпочинку; будинки, споруди і приміщення фізкультурно-оздоровчі та спортивні; будинки, споруди та приміщення дозвілля, культурно-видовищні та культові заклади; будинки, споруди та приміщення підприємств торгівлі та харчування; будинки, споруди та приміщення підприємств побутового обслуговування; будинки, споруди та приміщення закладів соціального захисту населення; будинки, споруди та приміщення науково-дослідних установ, проектних і громадських організацій та управління; будинки, споруди та приміщення транспорту, призначені для безпосереднього обслуговування населення; будинки, споруди та приміщення комунального господарства (окрім виробничих, складських та транспортних будинків і споруд).

Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженій Наказом Державного комітету України з земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, Код КВЦПЗ 03.07 «Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» належить до земель громадської забудови (землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування).

Водночас землі житлової забудови (землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва) віднесені до розділу секції В « 02», 02.03 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Класифікатор видів цільового призначення земель застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів. Він визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Водночас у містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №166 від 15 грудня 2014 року зазначено, що земельна ділянка, на якій передбачено здійснювати забудову, має цільове призначення «землі житлової та громадської забудови», а функціональне призначення «для іншої комерційної діяльності», тоді як нормативно закріплено два окремих терміни: «землі громадської забудови» та «землі житлової забудови».

Оскільки використання земельних ділянок повинно здійснюватись відповідно до їх цільового призначення, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що внесені Ужгородською міською радою в особі її Управління архітектури та містобудування до спірних містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у м. Ужгороді по вул. Д. Донського 2 Б від 15.12.2014 року № 166 відомості щодо цільового призначення земельної ділянки не відповідають вказаним законодавчим положенням та Генеральному плану м.Ужгорода.

Вказане спростовує аргументи скаржника, що використання земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва багатоквартирного житлового будинку, з вбудованими магазином непродовольчих товарів не виходить за межі категорії цільового призначення землі житлової та громадської забудови.

Відповідно до пункту 3.8 (Примітка 1) ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що мінімальну розрахункову площу ділянки для окремого житлового будинку (без розміщення на ній дитячих дошкільних установ і підприємств обслуговування, гаражів, що належать громадянам, фізкультурних і спортивних споруд) необхідно приймати відповідно до кількості його мешканців - не менше як: 30,1 - 23,3 м2 /люд. (при забудові до 3 поверхів), 20,2 - 17,0 м2 /люд. (4 - 5 поверхів), 15,3 - 13,9 м2 /люд. (6 - 8 поверхів), 12,2 - 12,0 м2 /люд. (9 - 12 поверхів).

Пункту 7.43 ДБН 360-92** встановлено, що зберігання легкових автомобілів у містах (населених пунктах) слід передбачати відповідно до функціонального зонування їх територій. У житлових районах повинне бути забезпечене постійне зберігання усіх автомобілів (100 %), які належать жителям цих районів, тимчасове зберігання автомобілів відвідувачів. Кількість місць постійного зберігання легкових автомобілів у житлових районах визначається, виходячи із кількості населення даного району на розрахунковий термін і розрахункового рівня автомобілізації, а тимчасового зберігання, - виходячи з умов забезпечення цими місцями як мінімум 10 % розрахункового парку автомобілів, які належать жителям даного району.

Водночас фактична площа прибудинкової території (0,0099 га) більше як у 7 разів є менша за мінімально необхідний розрахунковий показник прибудинкової території (0,07366 га). На такій земельній ділянці з умовами дотримання вищезгаданих нормативних вимог, будівництво будинку необхідно було передбачити з меншими параметрами поверховості та кількості квартир.

Крім того, Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №166 від 15.12.2014 передбачають меншу кількість машино місць, ніж належало у відповідності до ДБН; кількість передбачених машино місць не забезпечуються мінімально необхідною площею для належної їх експлуатації;

Згідно з статтею 47 Житлового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.

Відповідно до частини 2 статті 66 ЖК України норма загальної площі встановлюється у розмірі 21 квадратного метра на одну особу.

Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №166 від 15.12.2014 передбачають загальну площу квартир 709,37 м.кв., кількість проживаючих 29 чол., тобто кількість проживаючих людей розрахована неправильно та є меншою від норми. При правильному розрахунку кількості проживаючих людей відповідно повинна бути збільшена розрахункова площа майданчиків для житлових приміщень.

До того ж, розділом ІІ «Містобудівні умови і обмеження» Містобудівних умови та обмежень забудови земельної ділянки в АДРЕСА_1 від 15.12.2004 року за №166 передбачено відстані від об`єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови: 0,0 м від червоної лінії вул. Д. Донського, 0,0 м. від лінії регулювання забудови (п. 4 розділу ІІ).

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 1 Закону № 3038-VI червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.

Відповідно до пункту 3.14 ДБН 360-92** житлові будинки з квартирами на перших поверхах треба розміщувати, як правило, з відступом від червоних ліній. По червоній лінії допускається розміщувати житлові будинки з вбудованими у перші поверхи приміщеннями громадського призначення, а на житлових вулицях в умовах реконструкції забудови, яка склалася, - житлові будинки з квартирами на перших поверхах тільки як виняток.

Житлові будинки слід розміщувати з відступом від червоних ліній вулиць: магістральних - не менше 6 м, житлових - не менше 3 м. Територія між червоною лінією і лінією забудови одно-, двоквартирних і блокованих будинків із земельними ділянками біля квартир входить до загальної площі ділянки (пункту 3.32 ДБН 360-92**).

Отже, внесені Ужгородською міською радою в особі її Управління архітектури та містобудування до спірних містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у АДРЕСА_1 від 15.12.2014 № 166 відомості щодо розмірів фактичної площі прибудинкової території, яка необхідна для таких параметрів поверховості на кількості квартир будинку; кількості машиномісць, які необхідні для експлуатації будинку; розрахунку жилої та загальної площі на одного жителя та сім`ю; протипожежної відстані між будинком на ТП-62, а також влаштування всіх майданчиків, які необхідні для обслуговування житлового будинку, не відповідають зазначеним нормативним вимогам.

Вказане підтверджено долученими до матеріалів справи листами Ужгородського МРВ УДСНС у Закарпатській області від 15.12.2014 за №32/1575, Державної інспекції сільського господарства України від 17.07.2015 за №3317/6-1/2-15, УДСНС у Закарпатській області від 22.07.2015 за № 01/17/38, а також Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 06.11.2019 №423/11-19, Висновком експерта за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи №0010/2019 від 25.11.2019.

Крім того, 10.12.2014 актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Управління ДАБІ в Закарпатській області щодо об`єкта будівництва багатоквартирний житловий будинок з вбудованим магазином непродовольчих товарів по АДРЕСА_1 , встановлено недотримання визначеної п. 3.1 розділу Протипожежні вимоги ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» протипожежної відстані між запроектованою будівлею та закритою трансформаторною підстанцією; порушення вимог п. 13 містобудівних умов та обмежень щодо забезпечення безперешкодного пересування маломобільних груп; неіформування виконавчий орган міської ради та державні органи у сфері пожежної та техногенної безпеки про початок виконання будівельних робіт, чим порушено п 15 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 «про деякі питання виконання підготовчих та будівельних робіт», а також п. 7 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; внесення до декларації про початок виконання будівельних робіт від 17.11.2014 № ЗА 083143210637 недостовірних даних щодо назви об`єкту.

10.12.2014 заступником начальника Управління ДАБІ в Закарпатській області внесено розробнику проектної документації директору ТОВ «Екзотика ЛТД» припис № 23-П про усунення виявлених порушень у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а також складено щодо нього протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

18.12.2014 директора ТОВ «Екзотика ЛТД» ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні передбаченого абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» порушення, а саме, у передачі замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва, розробленої з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Листом Управління ДАБІ у Закарпатській області від 15.12.2014 за № 08-05/162 проінформовано Закарпатську обласну раду про виявлені під час позапланової перевірки порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил при проведенні будівельних робіт по вул. Донського, 2 Б в м.Ужгороді, а також про вжиті заходи реагування.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності дій Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради щодо видачі 15 грудня 2014 року за № 166 містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки у м. Ужгороді по вул. Д. Донського 2 Б, оскільки такі не відповідають встановленим у статті 2 КАС України критеріям обґрунтованості та прийняттю на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Щодо аргументів скаржника про не віднесення питань щодо надання містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок до компетенції Ужгородської міської ради, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними, оскільки на день видачі спірних містобудівних умов та обмежень земельної ділянки Управління архітектури та містобудування було структурним підрозділом Ужгородської міської ради без статусу юридичної особи.

Оскільки сторони не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, то відповідно до статті 308 КАС України рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції оскаржуваному рішенні наведено мотиви підставності заявлених позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Ужгородської міської ради залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 червня 2023 року у справі № 308/10256/15-а - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко