Постанова

від 19.09.2019 по справі 308/10256/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2019 року

Київ

справа №308/10256/15-а

адміністративне провадження №К/9901/12822/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючий - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 грудня 2015 року у складі судді Ревачко І.С. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року у складі колегії суддів: Гудима Л.Я., Довгополова О.М., Пліша М.А. у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Ужгородської міської ради Закарпатської області, треті особи: ОСОБА_1 , Державна архітектурно-будівельна інспекція в Закарпатській області про визнання протиправними дій,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (надалі по тексту - позивачі) звернулися в суд з позовом до Ужгородської міської ради Закарпатської області, треті особи - ОСОБА_1 , Державна архітектурно-будівельна інспекція в Закарпатській області, в якому просили визнати протиправними дії Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради щодо видачі 15 грудня 2014 року за №166 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки 15 грудня 2014 року за №166, видані Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради №166, станом на момент їх видачі.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалися на те, що в.о. начальника Управління містобудування та архітектури Івегеш М.М. видано гр. ОСОБА_1 Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за №166 від 15.12.2014 для будівництва багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , проте таке будівництво багатоквартирного житлового будинку не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки та здійснюється з порушенням будівельних норм та правил. При цьому позивачі вважають, що відповідачем було допущено порушення порядку видачі містобудівних умов та обмежень, що потягло за собою протиправне порушення їх прав та інтересів як власників та жителів сусідніх житлових будинків.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 грудня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року, визнано протиправними дії Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради щодо видачі 15 грудня 2014 року за №166 містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки у АДРЕСА_1 ; скасовано містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки у АДРЕСА_1 , видані 15 грудня 2014 року Управлінням архітектури та містобудування Ужгородської міської ради за №166, станом на момент їх видачі.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судами першої та апеляційної інстанцій всупереч вимогам ч. 4 ст. 11 КАС України не вжито передбачуваних законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі та не надано оцінку позовним вимогам в аспекті строку звернення до суду та причинам його пропуску. Також вказано, що на момент звернення позивача до суду, будівництво об`єкта завершено та виготовлено правовстановлюючі документи на квартири і нежитлові приміщення, у зв`язку з чим оскаржувані містобудівні умови та обмеження вичерпали свою дію виконанням. Заявником касаційної скарги вказано, що дані обставини судом першої інстанції в порушення вимог ч. 4 ст. 11 та ст. 159 КАС України не досліджено, а апеляційною інстанціїєю декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 07.07.2015 за № 315143151880205, яку було подано для долучення до матеріалів справи в судовому засіданні не взято навіть до уваги.

У поданому відзиві позивачі просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У ході розгляду справи судами встановлено, що відповідно до витягу №НВ-2100669752014 від 25.09.2014, земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:16:001:0117 площею 0,035 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , має код цільового призначення (КВЦПЗ) 03.07., зазначений код відноситься до земель для будівництва та обслуговування будівель торгівлі . Проте, в порушення приписів цільового використання земельної ділянки, на ній ведеться будівництво багатоквартирного житлового будинку, що не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки, що також підтверджується листом Державної інспекції сільського господарства України №3317/6-1/2-15 від 17.07.2015.

Пунктом 7 Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №166 від 15.12.2014 визначено цільове призначення земельної ділянки, а саме : землі житлової та громадської забудови.

Управлінням архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області 10.12.2015 проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, за результатами якої складено акт перевірки від 10.12.2015.

Відповідно до акта перевірки від 10.12.2015 забудовником не дотримана протипожежна відстань між запроектованою будівлею та закритою трансформаторною підстанцією № 62 , а саме відстань від якої до максимально виступаючої стіни влаштованого фундаменту становить 3,95 м. Проектантом та забудовником не передбачено та не забезпечено протипожежної відстані, яка повинна складати 10 м, згідно таблиці 1, додатку 3.1, розділу Протипожежні вимоги ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень , що призвело до порушення прав позивачів на безпечні умови проживання, дані обставини справи не взяті до уваги Управлінням містобудування та архітектури при видачі 15.12.2015 містобудівних умов та обмежень. Недотримання протипожежного розриву між будівлею, що зводиться та ТП-62 також підтверджується листом Ужгородського МРВ УДСНС України №32/1575 від 15.12.2014. Крім того, судами встановлено, що в порушення Правил надання технічних умов до інженерного забезпечення об`єкта будівництва щодо пожежної та техногенної безпеки, затвердженого Міністерством оборони України №771 від 14.11.2013, технічні умови щодо пожежної та техногенної безпеки, які є основними вихідними даними для будівництва, щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 не надавались, що підтверджується листом Управління ДСНС у Закарпатській області №01/17/3831 від 22.07.2015.

Пунктом 4 розділу ІІ Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 166 від 15.12.2014 передбачені відстані від багатоквартирного житлового будинку до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови 0,0 м. від червоної лінії АДРЕСА_1 0,0 м. від лінії регулювання забудови.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що видання містобудівних умов та обмежень з порушенням протипожежних відстаней загрожує пожежній безпеці мешканців сусідніх будинків та безпосередньо порушує права позивачів щодо безпечного довкілля та безпечного для життя проживання. Будівництво будинку з порушенням протипожежних норм і правил має наслідком можливість перекидання вогню на будинки позивачів, створює перешкоди для проїзду до їхніх будинків протипожежної техніки та унеможливлює доступ відповідних служб до місця займання у випадку пожежі, у зв`язку з чим позивачі будуть позбавлені можливості захистити своє життя і здоров`я. Недотримання протипожежного розриву між будівлею, що зводиться, і трансформаторною підстанцією створює загрозу безпеці позивачів та їхніх дітей, які проживатимуть у безпосередній та надмірній близькості від об`єкта особливої небезпеки. Крім того, це може стати причиною вибуху через підвищення електричної напруги, що в подальшому буде мати наслідком руйнування житла позивачів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з такого.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України Про регулювання містобудівної діяльності (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон).

Згідно зі статтею 1 Закону Про регулювання містобудівної діяльності містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до статті 29 Закону містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Зміни до містобудівних умов та обмежень можуть вноситися тільки за згодою замовника.

Аналогічні положення зазначені в Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року № 109, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 липня 2011 року за №912/19650.

Таким чином, враховуючи положення наведених норм, колегія суддів зазначає, що містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва та у зв`язку з його закінченням вичерпують свою дію виконанням.

Разом з тим, ОСОБА_1 обгрунтовує свою касаційну скаргу тим, що судами не враховано того, що на час звернення позивачів до суду будівництво об`єкту було завершено та виготовлено правовстановлюючі документи на квартири і не жилі приміщення, у зв`язку з чим оскаржувані містобудівні умови та обмеження вичерпали свою дію виконанням.

Вказані обставини судами попередніх інстанцій не встановлювались. Їх встановлення впливає на вирішення юридичного спору, якщо буде встановлено право власності на об`єкт третьою особою.

Колегія суддів зазначає, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами.

Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення судів попередніх інстанцій з направленням справи до суду першої інстанції для встановлення наведених вище обставин.

Керуючись ст.ст. 264, 343, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді: Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук