Рішення

від 10.11.2023 по справі 910/13285/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.11.2023Справа № 910/13285/23

За позовом Державного підприємства «Медичні закупівлі України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДРЕХАБ»

про стягнення 80 000, 00 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Медичні закупівлі України» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДРЕХАБ» (надалі - відповідач) про стягнення суми пені в розмірі 80 000, 00 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 11, 202, 509, 525, 526, 599, 615, 626, 628, 629 Цивільного кодексу України та ст. 173-175, 193, 230 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням своїх обов`язків за договором про закупівлю № 09/532-11/2022 від 01.11.2022, в частині повної та своєчасної поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/13285/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

07.09.2023 від позивача надійшла заява про виправлення описок в ухвалі суду від 28.08.2023, а саме в частині найменування відповідача, яка ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 задоволена.

08.09.2023 від представника відповідача надійшов відзив, у якому останній заперечує щодо задоволення позову в повному обсязі, з посиланням на те, що через масовані ракетні атаки з боку рф були перебої в електропостачанні та, відповідно, затримка розмитнення товару в митних органах, а тому фактично лише 20.12.2022 відповідач розмитнив товар та одразу здійснив поставку кінцевому споживачу. Вважає, що останнім було завчасно попереджено позивача про такі обставини та погоджено поставку в день розмитнення, жодних заперечень з цього приводу не надходило, товар був прийнятий без зауважень. Зазначає, що відповідач має збитки внаслідок виконання договору, які пов`язані з розмитненням, а саме те, що відповідач був змушений розмитнити товар згідно митної декларації за ставкою 7 % ПДВ, так як митний орган не прийняв митну декларацію за ставкою 0 %. Також, з посиланням на ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України та у зв`язку з сукупністю обставин, які призвели до неналежного виконання відповідачем зобов`язання за договором, просить зменшити суму пені (неустойки) до 2 684, 00 грн, для покриття суми сплаченого судового збору позивачем.

11.09.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін. В обґрунтування клопотання зазначено, що для повного та всебічного встановлення обставин справи необхідне проведення судового засідання, оскільки порушення умов договору сталося не з вини відповідача, більш того відповідач зазнав збитків шляхом сплати ПДВ при розмитненні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, з підстав, зазначених в ухвалі.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2022 між позивачем (надалі - замовник) та відповідачем (надалі - постачальник) укладено договір про закупівлю № 09/532-11/2022 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник бере на себе зобов`язання у строки, в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити замовнику Ортез роботизований для реабілітаційної системи з біговим тренажером з автоматичним управлінням ДК 021:2015-33150000-6 Апаратура для радіотерапії, механотерапії, електротерапії та фізичної терапії (НК 024:2019: 58873 - Ортез роботизований для реабілітаційної системи з біговим тренажером з автоматичним управлінням) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2022-09-30-007134-а), а замовник прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2. договору, найменування (номенклатура, асортимент) товару, обсяг та кількість товару, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується в специфікації (додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 1.4. договору, цей договір виконується за рахунок коштів державного бюджету в рамках виконання бюджетної програми «Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру» та постанови Кабінету Міністрів України від 17.03.2011 № 298 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення здійснення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру».

Валютою цього договору є національна валюта України - гривня. Загальна ціна товару складає 20 000 000, 00 грн (двадцять мільйонів гривень 00 копійок) без ПДВ. Ціна за одиницю товару вказується у специфікації (додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору. Оплата за товар, який є предметом цього договору, звільняється від оподаткування податком на додану вартість, оскільки на таку операцію розповсюджується податкова пільга, встановлено пунктом 38-1 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору, розрахунок здійснюється в безготівковій формі на умовах 100 % (сто відсоткової) попередньої оплати, шляхом перерахування замовником коштів на небюджетний рахунок, відкритий постачальником в органах Державної казначейської служби України відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», з подальшим використанням таких коштів на цілі, визначені додатковою угодою до цього договору. Датою оплати є дата списання грошових коштів з рахунку замовника, відкритого в органі Казначейства.

Попередня оплата за цим договором здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання оригіналу рахунку на оплату, при цьому сума рахунку на оплату повинна дорівнювати загальній ціні товару за цим договором, визначеній у п. 3.1. цього договору (п. 3.4. договору).

Пунктом 4.1. договору сторони передбачили, що постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару за цим договором у строк до 01.12.2022 включно, але в будь-якому випадку в строк, визначений замовником у заявці на поставку товару, направленій замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до п. 4.1.1. договору, вказані у п. 4.1. цього договору та/або заявках на поставку товару строки поставки товару можуть бути змінені за мотивованим зверненням сторін за наявності обґрунтованих на те підстав, але в будь-якому випадку - за взаємною згодою сторін.

У разі неподання замовником постачальнику заявки на поставку товару, постачальник має й надалі виконувати свої зобов`язання за цим договором та інформувати замовника про відправку товару у строк, визначений у п. 5.1 цього договору та здійснити поставку товару в строк, визначений у п. 4.1. цього договору (абз. 2 п. 4.2. договору).

Згідно з п. 4.4 договору, датою поставки товару за договором вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної та/або акту приймання товару, що підписуються після складання відповідальною(-ими) особою(-ами) кінцевого набувача акту контролю кількості, комплектності та якості товару, за умови відсутності будь-яких зауважень до товару з боку замовника та/або кінцевого набувача.

Пунктом 6.3 договору визначено, що у разі наявності зауважень замовника та/або кінцевого набувача з підстав невідповідності товару вимогам та положенням, визначеним п. 6.1 (у т.ч. підпунктом цього пункту), 6.2. цього договору, замовник повідомляє постачальника, зокрема, але не виключно, шляхом направлення постачальнику засобами електронної пошти повідомлення про виклик представника постачальника про складання акту, подання претензії та вирішення питання про порядок усунення зауважень до товару.

Відповідно до п. 8.3.1 та п. 8.3.3. договору, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором та/або в заявках на поставку товару, нести всі ризики та витрати, пов`язані з виконанням обов`язків за цим договором, включаючи оплату податків та інших зборів і обов`язкових платежів у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Згідно з п. 9.1. договору, в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього договору, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.

У разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором, несвоєчасне проведення монтажу, пусконалагоджувальних робіт та навчання медичного персоналу кінцевого набувача методам роботи) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0, 1 (нуль цілих одна десята) відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожен день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого або строк проведення монтажу, пусконалагоджувальних робіт та навчання медичного персоналу кінцевого набувача методам роботи з яким порушено) товару за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки товару понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від вартості (неприйнятого, не переданого) непоставленого товару (п. 9.2. договору).

Відповідно до п. 9.7. договору, закінчення строку дії договору не звільняє сторони від повного виконання зобов`язань за цим договором.

Пунктом 11.1. договору визначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами з моменту надання згоди уповноваженим органом управління на вчинення даного значного господарського зобов`язання (у разі, якщо надання такої згоди передбачено законодавством) та діє до 31.12.2022, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, у тому числі в частині штрафних санкцій та поставки товару - до повного його виконання.

Згідно з п. 12.1. договору, сторони свідомо укладають договір, який буде виконуватись протягом строку дії офіційно встановленого воєнного стану, який не буде вважатись сторонами форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

При настанні надзвичайних та невідворотних форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема тих, які передбачені в частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», які об`єктивно унеможливлюють повне або часткове виконання сторонами зобов`язань, передбачених умовами договору, строк виконання таких зобов`язань може бути відкладений на час, протягом якого діятимуть такі обставини, за умови, якщо сторони не знайдуть інших прийнятних та альтернативних способів виконання таких зобов`язань (п. 12.2. договору).

Пунктом 12.3. договору, сторони передбачили, що у разі настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторона, яка підпала під їх дію, має негайно упродовж 3 (трьох) робочих днів повідомити про це іншу сторону на електронну пошту, що зазначена в розділі 14 цього договору (одночасно з цим відповідне повідомлення дублюється та направляється в паперовій формі на фактичну адресу, що зазначена в розділі 14 цього договору), вказавши характер цих обставин та очікуваний строк їх тривалості. Якщо інша сторона не надає інших письмових інструкцій, сторона, що підпадає під дію обставин непереборної сили, має докласти всіх можливих зусиль для того, щоб і надалі виконувати свої зобов`язання за цим договором, наскільки це буде можливо в конкретних обставинах та шукати інших прийнятних альтернативних способів виконання своїх зобов`язань, яким би не заважала дія форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Після закінчення дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторона, яка підпала під дію таких обставин, повинна повідомити про це іншу сторону протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту припинення дії таких обставин у порядку зазначеному вище.

Сторона не має права посилатись на обставини непереборної сили, як на підставу звільнення її від відповідальності, якщо на момент виникнення обставин непереборної сили сторона, яка підпала під їх дію, прострочила виконання своїх зобов`язань за договором (п. 12.5 договору).

Відповідно до п. 15.7. договору, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками (за наявності) сторін.

Додатком № 1 до договору (специфікація) від 01.11.2022 передбачено, що товаром, що постачається за договором розуміється Ортез роботизований для реабілітаційної системи з біговим тренажером з автоматичним управлінням ДК 021:2015-33150000-6 Апаратура для радіотерапії, механотерапії, електротерапії та фізичної терапії (НК 024:2019: 58873 - Ортез роботизований для реабілітаційної системи з біговим тренажером з автоматичним управлінням), обсяг партії товару кількістю - 1 шт., од. вим. - комплект, ціна за одиницю та сума без ПДВ - 20 000 000, 00 грн.

Додатками № 2 та № 3 до договору від 01.11.2022 затверджено форму, за якою має складатись заявка на поставку та форму, за якою має складатись акт контрою кількості, комплектності та якості товару.

Додатком № 4 до договору від 01.11.2022 встановлено санкційні застереження.

Також 01.11.2022 сторони уклали додаткову угоду № 1, якою змінили п. 3.6. договору, зокрема, виклали його в такій редакції: «Оплата за партію поставленого товару за цим договором здійснюється на поточний рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної та/або акту приймання товару за умови поставки товару відповідно до вимог п. 4.1. цього договору, а також за умови відсутності будь-яких зауважень до товару з боку замовника та/або кінцевого набувача.

Додатковою угодою № 2 від 29.11.2022 сторони продовжили строк здійснення постачальником поставки товару за цим договором до 07.12.2022.

Додатковою угодою № 3 від 07.12.2022 сторони продовжили строк здійснення постачальником поставки товару за цим договором до 16.12.2022.

Судом встановлено, що на виконання умов договору відповідач передав, а позивач отримав товар на суму 20 000 000, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 51 від 20.12.2022, яка підписана представниками сторін без зауважень та заперечень

23.03.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією № 05/1852-03/2023 щодо сплати 80 000, 00 грн штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару. Направлення претензії підтверджується роздруківкою з електронної пошти позивача про надсилання вказаної вимоги на електронну адресу відповідача, що зазначена в розділі 14 договору.

26.07.2023 позивач звернувся до відповідача з повторною вимогою № 05/4411-07/2023, у якій просив здійснити повне погашення заборгованості, згідно виставленої претензії, в строк до 03.08.2023. Направлення вимоги підтверджується роздруківкою з електронної пошти позивача про надсилання вказаної вимоги на електронну адресу відповідача, що зазначена в розділі 14 договору.

01.08.2023 відповідач, у відповідь, направив на адресу позивача звернення № б/н, в якому вказує, що зобов`язання по договору ним було виконано в повному обсязі, зазначає, що в період виконання постачальником договору були технічні проблеми, пов`язані з неможливістю функціонування митних органів та підприємств, що було наслідком ракетних атак рф, які призвели до масових відключень електроенергії та вплинули на несвоєчасність розмитнення товарів при ввезенні в Україну.

Предметом даного спору є вимоги позивача до відповідача про стягнення суми пені в розмірі 80 000, 00 грн.

Договір укладений між позивачем та відповідачем, за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення в його сторін прав та обов`язків: майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, сторонами в пункті 4.1. договору погоджено термін поставки товару до 01.12.2022. Додатковою угодою № 2 від 29.11.2022 сторони продовжили строк здійснення постачальником поставки товару за цим договором до 07.12.2022, а додатковою угодою № 3 - до 16.12.2022.

Разом з тим, на виконання умов договору відповідач передав, а позивач отримав товар на суму 20 000 000, 00 грн лише 20.12.2022, що підтверджується видатковою накладною № 51 від 20.12.2022.

Тобто, відповідачем прострочено поставку товару на 4 дні.

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 9.2. договору, у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором, несвоєчасне проведення монтажу, пусконалагоджувальних робіт та навчання медичного персоналу кінцевого набувача методам роботи) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0, 1 (нуль цілих одна десята) відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожен день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого або строк проведення монтажу, пусконалагоджувальних робіт та навчання медичного персоналу кінцевого набувача методам роботи з яким порушено) товару за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором, включаючи день виконання такого зобов`язання.

Позивачем у даній справі заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 80 000, 00 грн за порушення строку поставки товару з 17.12.2022 по 20.12.2022 (4 дні).

Перевіривши розрахунок пені за порушення строків поставки товару в розмірі 80 000, 00 грн (20 000, 00 (0, 1 % пені від суми договору) х 4 (дні прострочення), суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення суми пені за договором підлягають задоволенню.

Стосовно доводів відповідача, що через масовані ракетні атаки з боку рф були перебої в електропостачанні та, відповідно, затримка розмитнення товару в митних органах, а тому фактично лише 20.12.2022 останній розмитнив товар та одразу здійснив поставку кінцевому споживачу, суд зазначає таке.

Сторонами в пункті 4.1. договору погоджено термін поставки товару до 01.12.2022, додатковими угодами № 2 та № 3 сторонами продовжувались строки здійснення поставки товару до 16.12.2022.

Згідно з п. 12.1. договору, сторони свідомо укладають договір, який буде виконуватись протягом строку дії офіційно встановленого воєнного стану, який не буде вважатись сторонами форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Сторона не має права посилатись на обставини непереборної сили, як на підставу звільнення її від відповідальності, якщо на момент виникнення обставин непереборної сили сторона, яка підпала під їх дію, прострочила виконання своїх зобов`язань за договором.

При настанні надзвичайних та невідворотних форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема тих, які передбачені в частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», які об`єктивно унеможливлюють повне або часткове виконання сторонами зобов`язань, передбачених умовами договору, строк виконання таких зобов`язань може бути відкладений на час, протягом якого діятимуть такі обставини, за умови, якщо сторони не знайдуть інших прийнятних та альтернативних способів виконання таких зобов`язань (п. 12.2. договору).

Пунктом 12.3. договору, сторони передбачили, що у разі настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторона, яка підпала під їх дію, має негайно упродовж 3 (трьох) робочих днів повідомити про це іншу сторону на електронну пошту, що зазначена в розділі 14 цього договору (одночасно з цим відповідне повідомлення дублюється та направляється в паперовій формі на фактичну адресу, що зазначена в розділі 14 цього договору), вказавши характер цих обставин та очікуваний строк їх тривалості. Якщо інша сторона не надає інших письмових інструкцій, сторона, що підпадає під дію обставин непереборної сили, має докласти всіх можливих зусиль для того, щоб і надалі виконувати свої зобов`язання за цим договором, наскільки це буде можливо в конкретних обставинах та шукати інших прийнятних альтернативних способів виконання своїх зобов`язань, яким би не заважала дія форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Після закінчення дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторона, яка підпала під дію таких обставин, повинна повідомити про це іншу сторону протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту припинення дії таких обставин у порядку зазначеному вище.

Сторона не має права посилатись на обставини непереборної сили, як на підставу звільнення її від відповідальності, якщо на момент виникнення обставин непереборної сили сторона, яка підпала під їх дію, прострочила виконання своїх зобов`язань за договором (п. 12.5 договору).

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення (роздруківка з електронної пошти, опис вкладення цінного листа та чек поштового відділення) відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), з дати їх настання, тому слова відповідача про те, що останнім було завчасно попереджено позивача про такі обставини та погоджено поставку в день розмитнення не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Також посилання відповідача на те, що через масовані ракетні атаки з боку рф були перебої в електропостачанні та, відповідно, затримка розмитнення товару в митних органах, а тому фактично лише 20.12.2022 останній розмитнив товар та одразу здійснив поставку кінцевому споживачу, в повній мірі не підтверджується Державною митною службою України, адже в листі від 21.07.2023 № 22-1/22-06-01/8.19/914, Держмитслужбою було зазначено: «В період з 16.12.2022 по 20.12.2022 в зоні діяльності митниць Держмитслужби були випадки відключення електроенергії від офіційних постачальників на деякий час, в тому числі на Київській та Львівській митницях. Відсутність постачання електроенергії в зоні діяльності митниць Держмитслужби компенсувалося за рахунок заздалегідь вжитих заходів щодо налагодження роботи електрогенераторів, тому в цілому, це суттєво не вплинуло на процес митного оформлення. Митне оформлення в зазначений вище період, здійснювалось у відповідності з вимогами Митного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють митне законодавство».

Враховуючи викладене вище, відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності такого причинно-наслідкового зв`язку, зокрема, не підтверджено неможливості виконувати свої зобов`язання за договором у передбачені ним строки саме внаслідок дії воєнного стану, неможливості здійснювати господарську, підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку, відсутності такого прибутку тощо.

Що стосується посилань відповідача на те, що відповідач має збитки внаслідок виконання договору, які пов`язані з розмитненням, а саме те, що відповідач був змушений розмитнити товар згідно митної декларації за ставною 7 % ПДВ, так як митний орган не прийняв митну декларацію за ставкою 0 %, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 3.1. договору, оплата за товар, який є предметом цього договору, звільняється від оподаткування податком на додану вартість, оскільки на таку операцію розповсюджується податкова пільга, встановлено пунктом 38-1 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Згідно із п. 38-1 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, тимчасово, до 31 грудня 2023 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції, зокрема, з ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них, що закуповуються за кошти державного бюджету особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров`я, для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров`я.

Звільнення від оподаткування податком на додану вартість, передбачене цим пунктом, застосовується, якщо ввезення та/або постачання (передача) лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них здійснюється за кошти державного бюджету на виконання відповідних угод (договорів), укладених особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров`я, у межах виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров`я.

Перелік лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них, що закуповуються за кошти державного бюджету для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров`я, та порядок їх ввезення, постачання і цільового використання, а також розподілу (перерозподілу) між структурними підрозділами з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та/або суб`єктами господарювання, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 8.3.1 та п. 8.3.3. договору, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором та/або в заявках на поставку товару, нести всі ризики та витрати, пов`язані з виконанням обов`язків за цим договором, включаючи оплату податків та інших зборів і обов`язкових платежів у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Враховуючи зазначене вище, суд зазначає, що саме на відповідача покладено обов`язки зі сплати податків, а тому понесені збитки, в зв`язку з їх сплатою ніяким чином не впливають на обов`язки відповідача зі сплати штрафних санкцій.

Разом з тим, відповідач просить суд зменшити розмір пені через сукупність обставин, які вплинули на неналежне виконання ним умов договору до 2 684, 00 грн, для покриття суми сплаченого судового збору позивачем.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України).

Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 20.10.2021 у справі № 910/8396/20, від 14.09.2021 у справі № 910/7256/20, від 19.08.2021 у справі № 910/11889/20.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19.

Оцінюючи наявні матеріали справи, а також беручи до уваги інтереси обох сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків та інших для нього наслідків порушення зобов`язання відповідачем, враховуючи повне виконання договору в частині поставки зі сторони відповідача та те, що строк прострочення складає всього 4 дні, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації на території України та здійснення обстрілів саме під час виконання відповідачем зобов`язань за договором, а також виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України на 30 %. Таке зменшення розміру неустойки суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Враховуючи зазначене, клопотання відповідача про зменшення розміру пені підлягає частковому задоволенню.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи наведене вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 56 000, 00 грн пені.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

При цьому, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Позивачем при подачі позову сплачено мінімальний розмір судового збору (2 684, 00 грн), який підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДРЕХАБ» (03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 14, ідентифікаційний код 38954855) на користь Державного підприємства «Медичні закупівлі України» (01601, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 7, ідентифікаційний код 42574629) 56 000 (п`ятдесят шість тисяч) грн 00 коп. пені та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А. Карабань