Постанова

від 09.11.2023 по справі 640/9004/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 640/9004/19

адміністративне провадження № К/9901/28562/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 640/9004/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нексус-Про» до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування припису і постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2020 року (суд у складі головуючого судді Костенка Д.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі №640/9004/19 (колегія суддів у складі головуючого судді - Мєзєнцева Є.І., суддів: Земляної Г.В., Чаку Є.В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нексус-Про» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Нексус-Про») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - відповідач, Департамент ДАБК), у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення відповідача, а саме:

- припис від 26 квітня 2019 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил;

- постанову від 14 травня 2019 року №48/19/073-4352 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

2. В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Нексус-Про» зазначило, що четвертий (мансардний) поверх у нежитловій будівлі (адміністративний корпус літ. А), за адресою: АДРЕСА_1 у м. Києві, не є самочинним будівництвом і позивачем не здійснювалося роботи з його добудови. Підкреслювало, що нежитлові будівлі за цією адресою разом з мансардою були збудовані у 1980 році й придбані позивачем у такому стані. Площа адміністративного корпусу (літ. А) була збільшена з 553 кв. м до 747,3 кв. м саме за рахунок облаштування мансардного приміщення й ніякі інші будівельні роботи не проводилися.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2020 року у справі №640/9004/19, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним і скасовано припис Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26 квітня 2019 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

Визнано протиправною і скасовано постанову Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14 травня 2019 року №48/19/073-4352 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

4. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що мансардне приміщення фактично існувало у будівлі адміністративного корпусу (літ. А) станом на 24 грудня 2012 року, що у сукупності з фактичними показниками площі мансардного приміщення при незмінних показниках висоти та об`єму будівлі вказує на те, що впродовж 2016-2018 років це приміщення не добудовувалося.

Також суди констатували, що відповідачем не доведено фактичного виконання позивачем робіт, вказаних у декларації про початок виконання будівельних робіт, а також не спростовано, що мансардний (4-тий) поверх адміністративного корпусу (літ. А) існував до подання ТОВ «Нексус-Про» відповідної декларації.

У зв`язку з цим суди прийшли до висновку про відсутність правових підстав стверджувати, що позивачем не було введено в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт - адміністративний корпус (літ. А) з надбудованим мансардним поверхом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, відповідач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 640/9004/19 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Як на підставу касаційного оскарження заявник вказує на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року по справі № 522/1029/18 та у постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року по справі № 825/1016/16.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди безпідставно вважали встановленими обставини, що мансардний (4-тий) поверх адміністративного корпусу (літ. А) існував до подання ТОВ «Нексус-Про» декларації про початок виконання будівельних робіт у 2016 році, оскільки договір купівлі-продажу від 08 грудня 2006 року не містить відомостей про наявність такого поверху в адміністративному корпусі, у той час як за чинним на той час законодавством площа приміщення обчислювалася із суми площ усіх поверхів, у тому числі мансардного, і відомості технічних паспортів станом на 24 грудня 2012 року та на 01 серпня 2018 року цих обставин не спростовують.

Скаржник також вказує, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки містили відомості про площу адміністративного корпусу (літ. А) без урахування мансардного поверху, що не було досліджено судами попередніх інстанцій.

Поміж іншим Департамент ДАБК підкреслює, що судами безпідставно враховані відомості листа ПрАТ «Полар-Україна», оскільки він не має передбачених законодавством реквізитів, а судом першої інстанції ще й до того ж враховано висновок будівельно-технічного експертного дослідження, який не відповідає вимогам статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України.

6. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 жовтня 2020 року визначено склад колегії суддів: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.

На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 16 листопада 2020 № 2195/0/78-20, у зв`язку з відпусткою судді Тацій Л.В., яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справ, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого замінено вказану суддю на Рибачука А.І.

Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

7. 07 грудня 2020 року до Верховного Суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу. ТОВ «Нексус-Про» просить суд залишити касацій скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

8. Верховний Суд ухвалою від 09 листопада 2023 року призначив справу до розгляду у попередньому судовому засіданні з 09 листопада 2023 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

На підставі договору купівлі-продажу від 08 грудня 2006 року, зареєстрованого в реєстрі за №4219, позивачем придбано нежилі будівлі за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, адміністративний корпус (літ. А) - 553 кв. м, склад (літ. Б) - 731 кв. м, склад газу (літ. В) - 57,30 кв. м, контора виконроба (літ. Г) - 30,70 кв. м. Право власності на вказані приміщення загальною площею 1 372,0 кв. м зареєстровано Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (далі по тексту - Київське міське БТІ), що підтверджується реєстраційним написом Київського міського БТІ від 28 грудня 2006 року, реєстровий №1210-з (реєстрова книга №26з-254) на вказаному договорі купівлі-продажу.

Згідно з копією технічного паспорту на нежитловий будинок (приміщення літ. А) за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, виготовленого Київським міським БТІ 24 грудня 2012 року, інвентаризаційна справа №54642, він містить план будівлі за поверхами: поверх 1, поверх 2, поверх 3, мансарда. Згідно з експлікацією площа приміщення (літ. А) складає, всього: 747,3 кв. м (загальна), 592,8 кв. м (основна) (у т.ч. площа мансарди: 201,2 кв. м (загальна), 171,4 кв. м (основна)). У примітці до експлікації зазначено, що загальна площа становить 747,3 кв. м, збільшена за рахунок облаштування мансардного приміщення, яке не є самочинним, згідно Наказу Мінрегіонбуду №404 від 09 серпня 2012 року. У характеристиках будинку зазначено, серед іншого, таке: рік побудови - 1 980, фундамент - бетон, стіни - цегла, покрівля - м/черепиця, перекриття - з/б, висота - 12,47 м, об`єм - 2 884 куб. м.

01 серпня 2018 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 проведено технічну інвентаризацію належних позивачу будівель і споруд, розміщених на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , і складено технічний паспорт на виробничий будинок (нежилі будівлі) за вказаною адресою від 01 серпня 2018 року, інвентаризаційна справа №54642.

Із змісту копії цього технічного паспорту судами встановлено, що він містить план поверхів адміністративного корпусу (літ. А): поверх 1, поверх 2, поверх 3, мансарда. Згідно з експлікацією площа приміщення (літ. А) складає, всього: 739,7 кв. м (загальна), 585,6 кв. м (основна) (у т.ч. площа мансарди: 200,7 кв. м (загальна), 157,7 кв. м (основна)). У характеристиках будинку (адміністративний корпус (літ. А)) зазначено, серед іншого, таке: рік побудови - 1 980, фундамент - монолітний з/бетон, стіни - цегла керамічна, покрівля - метало-черепиця, перекриття - з/б панелі, висота - 12,47 м, об`єм - 2 884 куб. м.

У довідці ФОП ОСОБА_1 від 01 серпня 2018 року №1351, складеної за результатами технічної інвентаризації нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , вказано, що загальна площа адміністративного корпусу (літ. А) - 739,7 кв. м. Збільшення загальної площі адміністративного корпусу на 186,7 кв. м внаслідок облаштування горищного простору без зміни геометричних показників не є самочинним згідно технічного паспорту Київського міського БТІ від 24 грудня 2012 року, інвентарний №54642.

Згідно з копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №133862902 від 09 серпня 2018 року у реєстр внесено запис про право власності: 6293296 від 10.07.2014 16:22:43 на об`єкт нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 , опис якого включає адміністративний корпус (літ. А), площею 739,7 кв. м.

Судами також встановленою, що у квітні 2019 року відповідачем було проведено планову перевірку дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті: «Реконструкція нежилих будівель літ. А, Б, В, Г (майнового комплексу) під адміністративно-складський комплекс на АДРЕСА_1 ». Висновки перевірки зафіксовані в акті від 26 квітня 2019 року №б/н.

У розділі VIIІ «Опис виявлених порушень вимог законодавства» вказаного акта зазначено про порушення позивачем ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльність», яке полягає у наступному: «Департаментом архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві зареєстровано подану замовником будівництва - ТОВ «Нексус-Про» (далі - Замовник) декларацію про початок виконання будівельних робіт від 12.04.2016 №КВ083161031304 «Реконструкція нежилих будівель літ. А, Б, В, Г (майнового комплексу) під адміністративно-складський комплекс на АДРЕСА_1 ».

Згідно витягу з Державного реєстру правочинів від 08.12.2006 №1779055 щодо об`єкта нерухомого майна, а саме - нежитлова будівля загальною площею 1372 кв.м по АДРЕСА_1 належить ТОВ «Нексус-Про».

Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надав замовнику будівництва ТОВ «Нексус-Про» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для проектування об`єкту будівництва «Реконструкція нежилих будівель літ. А, Б, В, Г (майнового комплексу) під адміністративно-складський комплекс на АДРЕСА_1 » від 19.02.2016 №133/16/12-3/009-16, де зазначено наміри забудови, а саме: реконструкція нежилих будівель (літ. А, Б, В, Г) (майнового комплексу) під адміністративно-складський комплекс з частковим демонтажем та новим будівництвом загальною площею 1372,00 кв.м, в тому числі адміністративний корпус (літ. "А") - 553,00 кв.м, склад (літ. "Б") - 731,00 кв.м, склад газу (літ. "В") - 57,30 кв.м, контора виконроба (літ. "Г") - 30,70 кв.м.

Під час виїду на місце встановлено, що за вказаним вище адресом знаходяться виробничі приміщення та 4-х поверхова адміністративна будівля (4-й поверх мансардний), яка на час проведення перевірки експлуатувалася. Будівельні роботи не проводились.

Замовником надана проектна документація, розроблена ФОП ОСОБА_2 на об`єкт будівництва «Реконструкція нежилих будівель літ. А, Б, В, Г (майнового комплексу) під адміністративно-складський комплекс на АДРЕСА_1 » (стадія П), в якій в розділі архітектурно-планувальних рішень вказано, що проектом передбачається реконструкція існуючої адміністративної будівлі шляхом надбудови мансардного поверху.

Запроектована будівля відноситься до класу наслідків (відповідальності) СС2, визначена проектувальником та затверджена Замовником.

Також Замовником надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.07.2014 №6293296 та матеріали технічної інвентаризації (технічний паспорт) від 01.08.2018, виконаних фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , в яких вказано, що площа адміністративного корпусу (літ. А) складає 739,7 кв.м.

Отже, Замовником реконструйовано адміністративний корпус (літ. А) шляхом добудови мансардного поверху та зазначена будівля експлуатується без прийняття в експлуатацію у встановленому законом порядку.».

У зв`язку з виявленими порушеннями відповідач видав позивачу припис від 26 квітня 2019 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким вимагав усунути порушення у строк до 27 травня 2019 року та заборонив з 26 квітня 2019 року експлуатацію адміністративного корпусу (літ. А) на АДРЕСА_1 у Солом`янському районі м. Києва до усунення допущених порушень у встановленому законодавством порядку.

Крім того, відповідач 14 травня 2019 року прийняв постанову №48/19/073-4352 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, згідно з якою за порушення позивачем ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та на підставі абз. 3 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» на ТОВ «Нексус-Про» накладено штраф у сумі 710770 грн.

Не погоджуючись з правомірністю припису та постанови ТОВ «Нексус-Про» звернулося до суду з позовом про їх скасування.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України(надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для винесення спірних припису і постанови стало проведення позивачем, на думку контролюючого органу, будівельних робіт з реконструкції адміністративного корпусу (літ. А) шляхом добудови мансардного поверху та у подальша експлуатація цієї будівлі без прийняття в експлуатацію у встановленому законом порядку.

Відповідно до абзаців 1, 3, 4 частини другої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, яка була чинною на час проведення перевірки) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Форма акта готовності об`єкта до експлуатації, форма сертифіката, порядок його видачі, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України.

Акт готовності об`єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об`єкт застрахований).

Механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів на час виникнення спірних правовідносин визначався Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461.

У свою чергу, приписи частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначають, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Аналогічні норми закріплені й у пункті 12 згаданого вище Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461.

Відповідно до абзацу 3 пункту 4 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: експлуатація або використання об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації чи в акті готовності об`єкта до експлуатації, вчинені щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми наслідками (СС2), - у розмірі трьохсот сімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Отже, суб`єкти містобудування, визначені у пункті 4 частини другої статті 2 указаного Закону, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, за експлуатацію або використання об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію за умови, що таке прийняття було передбачено законодавством.

11. Як було зазначено вище, підставою для прийняття оскаржуваних припису та постанови є те, що, за висновками відповідача, будівництво мансардного (четвертого) поверху адміністративного корпусу (літ. А) здійснено позивачем у межах виконання будівельних робіт після квітня 2016 року, а на час перевірки ТОВ «Нексус-Про» експлуатувало відповідний поверх вказаної будівлі без введення її в експлуатацію, що є порушенням вимог частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Спростовуючи відповідні доводи контролюючого органу, позивач наголошує, що мансардний (четвертий) поверх адміністративного корпусу (літ. А) було побудовано ще у 1980 році, що підтверджується, зокрема, технічним паспортом від 24 грудня 2012 року. ТОВ «Нексус-Про» здійснено лише улаштування мансардного поверху, що не потребувало відповідного дозволу, а будь-які будівельні роботи щодо цієї будівлі не здійснювалися.

Таким чином, ключовими питаннями, що необхідно дослідити, є в який саме період як було побудовано мансардний (четвертий) поверх адміністративного корпусу (літ. А), та чи було передбачено законодавством обов`язок забудовника з введення в експлуатацію відповідного об`єкта.

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з копією технічного паспорту на нежитловий будинок (приміщення літ. А) за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого Київським міським БТІ 24 грудня 2012 року, інвентаризаційна справа №54642, будівля складається з трьох поверхів і мансарди. Згідно з експлікацією площа приміщення (літ. А) складає, всього: 747,3 кв. м (загальна), 592,8 кв. м (основна) (у тому числі площа мансарди: 201,2 кв. м (загальна), 171,4 кв. м (основна)). У примітці до експлікації зазначено, що загальна площа становить 747,3 кв. м, збільшена за рахунок облаштування мансардного приміщення, яке не є самочинним, згідно Наказу Мінрегіонбуду №404 від 09 серпня 2012 року. У характеристиках будинку зазначено, серед іншого, таке: рік побудови - 1980, фундамент - бетон, стіни - цегла, покрівля - м/черепиця, перекриття - з/б, висота - 12,47 м, об`єм - 2884 куб. м.

Згідно з копією технічного паспорту на цей же об`єкт, виготовленого ФОП ОСОБА_1 01 серпня 2018 року, інвентаризаційна справа №54642, він містить план поверхів адміністративного корпусу (літ. А): поверх 1, поверх 2, поверх 3, мансарда. Згідно з експлікацією площа приміщення (літ. А) складає, всього: 739,7 кв. м (загальна), 585,6 кв. м (основна) (у тому числі площа мансарди: 200,7 кв. м (загальна), 157,7 кв. м (основна)). У характеристиках будинку (адміністративний корпус (літ. А)) зазначено, серед іншого, таке: рік побудови - 1980, фундамент - монолітний з/бетон, стіни - цегла керамічна, покрівля - метало-черепиця, перекриття - з/б панелі, висота - 12,47 м, об`єм - 2884 куб. м.

Із змісту довідки ФОП ОСОБА_1 від 01 серпня 2018 року №1351 за результатами технічної інвентаризації нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , судами встановлено, що загальна площа адміністративного корпусу (літ. А) - 739,7 кв. м. Збільшення загальної площі адміністративного корпусу на 186,7 кв. м внаслідок облаштування горищного простору без зміни геометричних показників, що не є самочинним згідно технічного паспорту Київського міського БТІ від 24 грудня 2012 року, інвентарний №54642.

Отже, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, станом як на 24 грудня 2012 року, так і на 01 серпня 2018 року будівля адміністративного корпусу (літ. А) включала мансардне приміщення, відокремлене від 1, 2 і 3 поверхів; облаштування мансардного приміщення призвело до фактичного збільшення загальної площі адміністративного корпусу до 747,3 кв. м (станом на 24 грудня 2012 року) і до 739,7 кв. м (станом на 01 серпня 2018 року). При цьому, внаслідок облаштування мансардного приміщення геометричні розміри будівлі, яка, як зазначено в обох технічних паспортах, збудована у 1980 році, не змінилися, зазначені показники висоти (12,47 м) і об`єму (2884 куб. м) будівлі залишилися незмінними.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що відповідно до абзаців 37 та 38 пункту 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року №127 (далі по тексту - Інструкція №127), за заявою замовника об`єкта будівництва для прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів бюро технічної інвентаризації, крім технічного паспорта, виготовляє Довідку щодо показників на житловий, громадський чи виробничий будинок, господарські будівлі, захисні споруди (додаток 16).

Виявлені в установленому порядку самочинно збудовані будинки або прибудови до будинків, господарські будівлі (прибудови), торговельні, господарські кіоски та павільйони, металеві гаражі, підлягають технічній інвентаризації з уключенням їх у планові та інші матеріали. У разі самочинного будівництва на оригіналах інвентаризаційної справи, технічного паспорта і копіях планових матеріалів, що їх видають власникам, на вільному від записів місці, з лицьового боку проставляють штампи встановленого зразка.

Разом з тим, як було зазначено вище, у технічному паспорті на нежитловий будинок (приміщення літ. А) за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого Київським міським БТІ 24 грудня 2012 року, у примітці до експлікації зазначено, що загальна площа становить 747,3 кв. м, збільшена за рахунок облаштування мансардного приміщення, яке не є самочинним, згідно Наказу Мінрегіонбуду №404 від 09 серпня 2012 року.

Такий висновок відповідає положенням абзацу 75 пункту 3.2 розділу 3 Інструкції №127, згідно якого не належить до самочинного будівництва для громадських та виробничих будівель (приміщень) улаштування приміщень в межах простору горищ будинку.

Викладене, на переконання колегії суддів КАС ВС, дає підстави погодитися з позицією судів попередніх інстанції про те, що наявні у матеріалах справи докази підтверджують зазначені позивачем обставини того, що мансардне приміщення фактично існувало в будівлі адміністративного корпусу (літ. А) станом на 24 грудня 2012 року, що у сукупності з показниками фактичної площі мансардного приміщення (747,3 кв. м і 739,7 кв. м внаслідок внутрішнього облаштування), при незмінних показниках висоти і об`єму будівлі, свідчить про те, що позивач не добудовував це приміщення впродовж 2016 - 2018 років.

13. З приводу посилання скаржника на неврахування судами положень розділу 6 Інструкції №127, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Абзацом 15 розділу 6 указаної Інструкції №127 (у редакції, чинній на час укладенні договору купівлі-продажу від 08 грудня 2006 року) передбачено, що загальна площа громадського будинку визначається як сума площ усіх поверхів (включаючи технічний, мансардний, цокольний та підвальний).

Отже, за діючими станом на 08 грудня 2006 року правилами площа громадського будинку мала визначатися як сума площ усіх поверхів, у тому числі мансардного.

Як було встановлено судами, на підставі договору купівлі-продажу від 08 грудня 2006 року, зареєстрованого в реєстрі за №4219, позивачем придбано нежилі будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі адміністративний корпус (літ. А) площею 553 кв. м.

Водночас, як вже було зазначено вище, станом на 24 грудня 2012 року мансардне приміщення фактично існувало в будівлі адміністративного корпусу (літ. А). Тому відсутність у договорі купівлі-продажу від 08 грудня 2006 року відомостей про мансардний поверх цієї будівлі жодним чином не свідчить про те, що він був збудований позивачем у 2016 році після отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для проектування об`єкту будівництва «Реконструкція нежилих будівель літ. А, Б, В, Г (майнового комплексу) під адміністративно-складський комплекс на АДРЕСА_1 » від 19 лютого 2016 року №133/16/12-3/009-16 та подання декларації про початок виконання будівельних робіт від 12 квітня 2016 року №КВ083161031304.

До того ж, як слушно зауважив позивач у відзиві на касаційну скаргу, зазначення у декларації про початок виконання будівельних робіт від 12 квітня 2016 року №КВ083161031304 іншої, ніж на яку зареєстровано право власності, площі адміністративного корпусу (літ. А), було неможливим, оскільки за правилами пункту 28 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 (у редакції, чинній у квітні 2016 року) до заяви про отримання дозволу на виконання будівельних робіт необхідно було надати, зокрема, копію документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника, засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту чи технічного переоснащення діючих підприємств.

14. Стосовно аргументів скаржника про те, що судами не було проаналізовано положення пункту 10 Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 19 лютого 2016 року №133/16/12-3/009-16, за яким поверховість адміністративного корпусу будівлі (літ. А) до реконструкції складається з 3-х поверхів площею 553,0 кв. м, а після реконструкції складається з 4-х поверхів площею 780,0 кв. м, що, на переконання контролюючого органу, свідчить про виконання позивачем будівельних робіт з надбудови мансардного поверху, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Як вже неодноразово було підкреслено вище, судами попередніх інстанцій було правильно встановлено, що наявними у матеріалах справи документами підтверджується існування четвертого (мансардного) поверху адміністративного корпусу (літ. А) станом на 24 грудня 2012 року. Відтак, відсутність у згаданих вище Містобудівних умовах та обмеженнях забудови земельної ділянки відомостей про четвертий (мансардний) поверх указаної будівлі жодним чином не спростовує факт його наявності станом на 24 грудня 2012 року.

Суди також обґрунтовано звернули увагу, що згідно з актом перевірки під час перевірки проведення будівельних робіт не встановлено, а з доданої до акта перевірки фотофіксації адміністративного корпусу (літ. А) (т. 1 а.с. 261) неможливо встановити, коли мансардне приміщення збудовано та чи відмінні геометричні показники зображеної будівлі адміністративного корпусу (літ. А) від тих, які зазначені у технічних паспортах 2012 та 2018 років. Відтак, лише посилання в акті на встановлення при виїзді на місце наявності 4-го (мансардного) поверху не свідчить, що дане приміщення добудовано саме впродовж 2016-2018 років згідно з проектною документацією.

Крім того, на підтвердження відсутності проведення будівельних робіт позивачем надано копію листа ПрАТ «Полар-Україна» (генпідрядник за договором №02/03-16 від 02 березня 2016 року) без дати і номеру (т. 1 а.с. 190) про те, що станом на 12 червня 2019 року ним не проводилися жодні будівельно-монтажні та спеціалізовані роботи по реконструкції нежилих будівель літ. А, Б, В, Г (майнового комплексу) під адміністративно-складський комплекс на АДРЕСА_1, м. Києва.

І хоча, як правильно зазначив скаржник, указаний лист не містить всіх передбачених ДСТУ 4163-2003 «УНІФІКОВАНА СИСТЕМА ОРГАНІЗАЦІЙНО-РОЗПОРЯДЧОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ. Вимоги до оформлювання документів» реквізитів, однак у сукупності з іншими фактичними обставинами цієї справи він обґрунтовано врахований судами попередніх інстанцій в якості доказів не проведення будівельних робіт, зокрема, на адміністративному корпусі (літ. А).

15. Доводи касаційної скарги про те, що право власності на адміністративний корпус (літ. А) було зареєстровано позивачем у 2014 році на підставі, зокрема, довідки про показники об`єкта нерухомого майна від 01 серпня 2018 року, колегія суддів вважає помилковими. Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №133862902 від 09 серпня 2018 року у реєстр внесено запис про право власності: 6293296 від 10.07.2014 16:22:43 на об`єкт нерухомого майна, за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, опис якого включає адміністративний корпус (літ. А), площею 739,7 кв. м. При цьому зміни щодо площі адміністративного корпусу (літ. А) внесені 09 серпня 2018 року на підставі технічного паспорту від 01 серпня 2018 року і довідки ФОП ОСОБА_1 від 01 серпня 2018 року №1351. До внесення цих змін зареєстрована площа адміністративного корпусу (літ. А) складала 553,0 кв. м, що свідчить про необґрунтованість твердження скаржника про те, що у 2014 реєстрація права власності на згаданий об`єкт нерухомості здійснювалася на підставі документів, складених у 2018 році.

16. З приводу аргументів касаційної скарги про безпідставне врахування судами в якості доказу висновку будівельно-технічного експертного дослідження від 12 липня 2019 року №14799, колегія суддів зазначає, що, як правильно зазначив позивач у відзиві на касаційну скаргу, судом першої інстанції вказано, що відповідний документ не є висновком експерта у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, а суд апеляційної інстанції взагалі його не брав до уваги.

17. Твердження скаржника про неврахування судами позицій Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18, та Верховного Суду, висловленої у постанові від 29 липня 2020 року у справі №825/1016/16, судова колегія вважає помилковим.

Так, питання, які були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/1029/18, не охоплювали застосування норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та інших підзаконних актів у сфері будівництва, відносини у цій справі не є подібними до спірних у справі №640/9004/19, а відтак в оскаржуваних судових рішеннях відсутнє інакше застосування правових норм згаданих нормативно-правових актів.

У справі ж №825/1016/16 Верховний Суд досліджував питання суб`єкта відповідальності при переході права власності на об`єкт незавершеного будівництва та наявності у набувача обов`язку здійснити введення такого об`єкту в експлуатацію.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 04 березня 2014 року у справі № 21-433а13, та застосованого Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 листопада 2019 року у справі № 813/3722/16, при розгляді спорів цієї категорії суди мають з`ясовувати питання щодо наявності в діях суб`єкта містобудування складу правопорушення, зокрема факту закінчення будівництвом відповідного об`єкта; наявності на цей момент встановленого законодавством обов`язку вводити об`єкт в експлуатацію; не введення в експлуатацію та використання об`єкта, закону, який би встановлював відповідальність за невиконання обов`язку із введення в експлуатацію, а також дотримання строків притягнення до відповідальності.

У постанові від 23 вересня 2021 року у справі № 520/8065/19 Верховний Суд у подібних спірних правовідносинах дійшов висновку, що логічним є судження про те, що обов`язок введення об`єктів будівництва в експлуатацію, а також відповідальність за експлуатацію об`єктів, не введених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб`єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов`язок, не ввели об`єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена відповідна відповідальність.

18. Отже, суди прийшли до правильного висновку, що відповідачем не доведено належними і достатніми доказами стверджуваного ним факту добудови позивачем мансардного поверху впродовж 2016 - 2018 років саме на підставі проекту «Реконструкція нежилих будівель літ. А, Б, В, Г (майнового комплексу) під адміністративно-складський комплекс на АДРЕСА_1 » й не спростовано доводи позивача і надані ним докази, з яких вбачається, що мансардне приміщення існувало до подання позивачем декларації про початок виконання будівельних робіт від 12 квітня 2016 року №КВ083161031304.

Викладене, у свою чергу, свідчить й про необґрунтованість висновку контролюючого органу щодо не введення позивачем в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (адміністративний корпус (літ. А) з надбудованим мансардним поверхом). При цьому, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не було зазначено посилання на нормативно-правовий акт, який би встановлював обов`язок позивача із введення в експлуатацію згаданого вище об`єкта за встановлених обставин завершення його будівництва не пізніше 24 грудня 2012 року. Будь-яких аргументів щодо недостовірності відомостей, зазначених у технічних паспортах 2012 та 2018 років, а також довідки ФОП ОСОБА_1 від 01 серпня 2018 року №1351, як правильно зазначено судами, відповідачем не наведено.

19. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач не надав суду достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних припису та постанови про накладення штрафу.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі №640/9004/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Стрелець Т.Г.

Судді Рибачук А.І.

Стеценко С.Г.