Рішення
від 30.10.2023 по справі 916/10/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" жовтня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/10/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г.,за участю секретаря судового засідання Боднарук І.В., розглядаючи справу № 916/10/18 за позовом: Фонду Державного майна України (01133, м.Київ, вул.Генерала Алмазова,18/9, код ЄДРПОУ 00032945)

до відповідача-1: Приватного підприємства "Готельний комплекс "Курорт Еліт" (67772, Одеська обл., м.Білгород-Дністровський, смт.Затока, вул.Лазурна, буд.19, код ЄДРПОУ 39420058)

до відповідача-2: Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області ( 67772, Одеська обл., м.Білгород-Дністровський, смт.Затока, вул.Приморська,21, код ЄДРПОУ 04527052)

про визнання незаконним рішення та визнання недійсним договору.

Представники сторін:

від позивача - Іванова Т.В., самопредставництво;

від відповідача 1 - Кравченко І.В,, за ордером;

від відповідача 2 - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Фонд державного майна України (далі Фонд) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства «Готельний комплекс «Курорт Еліт» (далі ПП «Готельний комплекс «Курорт Еліт») та Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (далі Затоківська селищна рада), в якому просив суд:

- визнати незаконним рішення Затоківської селищної ради від 02.06.2017 № 357 «Про продаж ПП «Готельний комплекс «Курорт Еліт» земельної ділянки несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 5110300000:02:019:0157) площею 0,6914 га, за адресою: вул. Лазурна, 19, Сонячний район, смт. Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області, що перебуває в постійному користуванні ПП «Готельний комплекс «Курорт Еліт» для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення»;

- визнати недійсним укладений між відповідачами договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 08.06.2017 № 1367.

Позов мотивований тим, що державі в особі Фонду на праві власності належить майно бази відпочинку «Зорі Тирасполю». Це підтверджено наказом Фонду від 18.10.2004 № 2176 «Про правовий статус майна бази відпочинку «Зорі Тирасполю»» та встановлено рішеннями судів у справі № 916/2773/15.

Посилаючись на принцип цілісності об`єкта нерухомого майна із земельною ділянкою, Фонд зазначає, що земельна ділянка, на якій розташована вказана база відпочинку, також є державною власністю. Проте, Затоківська селищна рада, не маючи відповідних на те повноважень, незаконно передала у власність ПП «Готельний комплекс «Курорт Еліт» земельну ділянку державної власності, а тому оскаржуване рішення Затоківської селищної ради підлягає визнанню незаконним, а укладений між відповідача на його виконання договір купівлі-продажу недійсним.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.02.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2021, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 06.10.2021 зазначені судові рішення скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 05.10.2022, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2023, позов задоволено повністю, визнано незаконним рішення Затоківської селищної ради від 02.06.2017 № 357 та визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 08.06.2017 № 1367, укладений між Затоківською селищною радою та ПП "Готельний комплекс "Курорт Еліт".

Судові рішення мотивовані тим, що майно бази відпочинку "Зорі Тирасполя" на момент прийняття Затоківською селищною радою спірного рішення та укладення між відповідачами оспорюваного договору перебувало у власності держави, що також встановлено судами під час розгляду справи № 916/2773/15.

Суди вказали на загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою та дійшли висновку, що в силу вимог законодавства з часу набуття державою права власності на нерухоме майно бази відпочинку "Зорі Тирасполя", держава є одночасно власником земельної ділянки, на якій це майно розміщено. При цьому обставини щодо зайняття базою відпочинку площі земельної ділянки у розмірі 0,6914 га також встановлена судами під час розгляду справи № 916/2773/15 та зазначена у висновках експертів, які досліджувались в межах цієї справи.

Відтак, суди дійшли висновку, що оскільки нерухоме майно бази відпочинку "Зорі Тирасполя" на час прийняття Затоківською селищною радою оспорюваного рішення перебувало в державній власності, а в матеріалах справи відсутні докази передачі цієї земельної ділянки з державної до комунальної власності, то Затоківська селищна рада не мала права розпоряджатись спірною земельною ділянкою, а спірне рішення суперечить закону та порушує права власника цієї земельної ділянки - держави.

При цьому, суди виходили з того, що фактичне знищення об`єктів нерухомого майна бази відпочинку "Зорі Тирасполя" не свідчить про автоматичне вибуття із власності держави земельної ділянки, яка як об`єкт цивільних прав не перестала існувати.

Постановою від 23.05.2023 Верховний Суд касаційну скаргу Приватного підприємства "Готельний комплекс "Курорт Еліт" задовольнив частково, рішення Господарського суду Одеської області від 05.10.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 у справі № 916/10/18 скасував, а справу № 916/10/18 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанції належним чином не з`ясували наявність у держави в особі Фонду певного права на спірну земельну ділянку або на розташоване на ній нерухоме майно, на захист якого подано позов у даній справі, а також не з`ясували ефективність захисту такого права у визначений Фондом спосіб.

Зокрема, Касаційний господарський суд зазначив, що:

- суди не надали належної правової оцінки обставинам щодо наявності чи відсутності у держави в особі Фонду, на момент ухвалення судового рішення про задоволення позову, відповідних прав на спірне майно, на захист яких подано цей позов. Зокрема, встановивши обставини щодо передання 18.09.2018 Регіональним відділенням Фонду відповідного майна до статутного капіталу ТОВ «База відпочинку «Зорі Тирасполя» та реєстрації права власності на нього за вказаним товариством, суди не здійснили правової оцінки цих обставин та їх правового значення у контексті спірних у справі правовідносин та позовних вимог, заявлених для захисту конкретних прав держави в особі Фонду;

- суди належним чином не з`ясували всі необхідні обставини, які б могли бути достатніми підставами для висновку про наявність чи відсутність правових підстав для задоволення заявлених Фондом позовних вимог;

- суди належним чином не з`ясували, на захист якого конкретно права держави в особі Фонду, зокрема, щодо спірної земельної ділянки або розташованого на ній майна, спрямований відповідний позов, а відтак чи призведе задоволення зазначених вимог до відновлення таких прав;

- суди не дослідили, чи є визнання незаконним спірного рішення та визнання недійсним спірного договору достатнім та необхідним для відновлення відповідних прав держави, на захист яких поданий позов у справі, що розглядається, з урахуванням, зокрема, принципу процесуальної економії та повноти судового захисту, або ж такий захист потребуватиме звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту;

- суди обмежились посиланням на висновок у справі № 916/2773/15 щодо належності державі в особі Фонду бази відпочинку «Зорі Тирасполя» та безпосередньо не досліджували обставини щодо того, на які саме будівлі та споруди зазначеної бази, що можуть бути віднесені до об`єктів нерухомого майна, розташованих на спірній земельній ділянці, виникло та існує право власності держави. При цьому, зокрема, суди не зазначили про встановлення обставин щодо переліку такого майна в судових рішеннях у справі №916/2773/15, які не були спростовані Затоківською селищною радою, як особою, що не брала участі у зазначеній справі.

Ухвалою від 20.06.2023р. (т.10,а.с.128-129) суд (суддя Пінтеліна Т.Г.) постановив розглядати справу № 916/10/18 за правилами загального позовного провадження, призначив засідання у засідання у підготовчому провадженні, запропонував сторонам по справі протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали надати до суду письмові пояснення по справі з урахування постанови Верховного Суду від 23.05.2023р. для дослідження обставин, на обов"язковість та необхідність яких послався Верховний Суд.

08.08.2023р. за вх. № 26985/23 від позивача Фонду Державного майна України надійшли пояснення з посиланням на вже наявні у справі матеріали та документи. Жодні нові докази або пояснення позивачем, окрім тих, що вже наявні у справі, не подавались (т.10, а.с.135-160).

Ухвалою від 08.08.2023р. (т.10,а.с.168-169) строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів.

Ухвалою від 28.08.2023р. суд закрив підготовче провадження у справі, призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 26.09.2023р. .

В судове засідання 26.09.2023р. прибули представники позивач, відповідача-1, від відповідача-2 Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області представники не прибули, про причини неявки суд не повідомили.

Суд зазначає, що відповідно до ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 202 ГПК України).

Керуючись ст.ст.202, 216, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалою від 26.09.2023р. розгляд справи по суті призначив на 23.10.2023р, повідомлення про розгляд справи розмістив на сайті судової влади.

19.10.2023р. до суду від відповідача-2 Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області надійшла заява про розгляд справт за відсутності цієї сторони (т.10,а.с.196-198).

В судовому засідання 23.10.2023р. оголошувалась перерва до 30.10.2023р.

В судове засідання 30.10.2023р. прибули представники позивача, відповідача-1.

Представник позивача в судовому засіданні 30.10.2023р. підтримала доводи викладені позовній заяві та наступних поясненнях, просила суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача-1 проти позову повністю заперечує, посилаючись на його безпідставність, просить відмовити у позові повністю.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 30.10.2023р. на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників учасників провадження, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ :

Як вбачається з позовної заяви, незаконність рішення Затоківської селищної ради Білгород - Дністровської міської ради Одеської області від 02.06.2017р. за № 357 пов`язується позивачем наявністю у позивача зареєстрованого права державної власності на майно, яке розташоване спірній земельній ділянці та із відсутністю у відповідача-2 належним чином набутого права на розпорядження відповідною земельною ділянкою.

Судом під час нового розгляду встановлено, що майно бази відпочинку «Зорі Тирасполя» на момент прийняття Затоківською селищною радою спірного рішення від 02.06.2017 № 357 «Про продаж ПП «Готельний комплекс «Курорт Еліт» земельної ділянки несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 5110300000:02:019:0157) площею 0,6914 га, за адресою: вул. Лазурна, 19, Сонячний район, смт. Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області, що перебуває в постійному користуванні ПП «Готельний комплекс «Курорт Еліт» для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення» та укладення між відповідачами договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 08.06.2017 № 1367 не перебувало у власності держави.

На спростування цих обставин та на підтвердження зайняття нерухомим майном бази відпочинку «Зорі Тирасполя» площі земельної ділянки позивачем належних та допустимих доказів не подано.

В реєстрі відсутні відомості щодо проведення державної реєстрації прав на спірну земельну ділянку за позивачем, а отже, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння, позивач не є володіючим власником земельної ділянки, що виключає можливість задоволення його негаторного позову.

Матеріалами даної справи підтверджено, що майна бази відпочинку взагалі не існує у зв`язку з його фактичним знищенням. З огляду на відсутність майна на спірній земельній ділянці, неможливо встановити і розмір цієї земельної ділянки, яка б могла перейти до держави в порядку статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.

18.09.2018р. між Регіональним відділенням Фонду та ТОВ «База відпочинку «Зорі Тирасполю» складено Акт № 01 приймання-передачі частки, що належить державі, відповідно до якого Регіональним відділенням Фонду було передано об`єкти нерухомого майна, як державну частку, у розмірі 51% до статутного капіталу ТОВ «База відпочинку «Зорі Тирасполю».

Передача майна до статутного капіталу господарського товариства є однією із форм відчуження майна.

Отже станом на даний час позивач не є власником майна бази відпочинку «Зорі Тирасполю», яке знаходилось на земельній ділянці, що виступала предметом спірного договору купівлі-продажу.Тобто Фонд, втративши статус власника майна бази відпочинку, втратив і статус особи, чиї права та законні інтереси могли б бути порушені.

На розсуд суду справжнім волевиявленням позивача в особі його регіонального відділення була передача до статутного капіталу ТОВ «База відпочинку «Зорі Тирасполю» саме будівель та споруд бази відпочинку, як об`єктів нерухомості, що додаткового підтверджується подальшою перереєстрацією права власності з Фонду на ТОВ «База відпочинку «Зорі Тирасполю» на так об`єкти.

Господарським судом встановлено (а.с.107-109 т.8), що:

- 05.05.2017р. було проведено державну реєстрацію права власності держави в особі позивача на базу відпочинку «Зорі Тирасполю», загальною площею 1677,9 кв.м., що розташована за адресою: вул. Лазурна, 19, смт Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл. та присвоєно реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 1243631051208.

- 26.09.2018р. було проведено державну реєстрацію права власності на цей об`єкт за ТОВ «База відпочинку «Зорі Тирасполя», при цьому форма власності цього майна в реєстрі значиться як державна, а підставою для державної реєстрації стали: акт приймання-передачі від 18.09.2018 № 01, складений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ТОВ «База відпочинку «Зорі Тирасполя»; протокол загальних зборів засновників ТОВ «База відпочинку «Зорі Тирасполя» від 17.09.2018 № 2.

Вищевказаний акт приймання-передачі від 18.09.2018р. № 01 міститься і в матеріалах даної справи (а.с.202-203 т.3). За умовами цього акту, Регіональне відділення Фонду по Одеській області передало ТОВ «База відпочинку «Зорі Тирасполя» у статутний капітал як державну частку у розмірі 51% об`єкти нерухомого майна у вигляді конструкцій будівель та споруд колишнього бази відпочинку «Зорі Тирасполя», без урахування прав на земельну ділянку.

Також в матеріалах даної справи міститься висновок експерта від 24.01.2018р. № 280/17 (а.с.109-115, т.1), складений в межах справи № 916/759/16, згідно з яким:

- у результаті проведення обстеження 21.12.2017р. земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Лазурна, 19, смт Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл., експертом було встановлено, що конструктивні елементи будівель та споруд, які розташовані в межах досліджуваної земельної ділянки, знаходяться у зруйнованому технічному стані. Визначити в повному обсязі конструктивні та об`ємно-планувальні показники (загальну площу, площу забудови, висоту, тощо), функціональне призначення об`єктів дослідження технічно не надається можливим. Виняток становить нежитлова будівля, яка розташована з лівої сторони від входу на обстежувану земельну ділянку (див. фото № 25, 26 на сторінці 10 висновку). Технічний стан вказаної будівлі характеризується як «незадовільний».

За технічними характеристиками обстежувана нежитлова будівля є найбільш наближеною до будівлі охорони літ. «В» бази відпочинку «Зорі Тирасполю». Відповісти на поставлене питання, чи розташовані будь-які інші будівлі та споруди бази відпочину «Зорі Тирасполю», які зазначені в наказі Фонду № 2176 від 18.10.2004 та рішенні Господарського суду Одеської області від 17.12.2015 у справі № 916/2773/15, на земельній ділянці загальною площею 0,6914 га, кадастровий номер 5110300000:02:019:0157, експерту не надається можливим. Експертом встановлено, що досліджувані конструктивні елементи будівель та споруд, які знаходяться у зруйнованому технічному стані, та нежитлова будівля, яка розташована з лівої сторони від входу на обстежувану земельну ділянку (див. фото № 25, 26 на сторінці 10 висновку), фактично розташовані в межах земельної ділянки, за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Лазурна, 19, кадастровий номер: 5110300000:02:019:0157 (згідно технічного звіту щодо виконання топографо-геодезичних вишукувань земельної ділянки, за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Лазурна, 19, див. додаток № 1).

У вказаному висновку експертом проілюстровані фото № 1 24 (а.с. 112-113, т. 1) натурного обстеження фактичного стану конструктивних елементів будівель і споруд та їх зруйнованого технічного стану, з яких вбачається стан залишків цих будівель і споруд.

Далі, обставини, встановлені у висновку експерта від 24.01.2018 № 280/17, щодо подальшого знищення нерухомого майна у виді конструктивних елементів будинків, будівель і споруд, були підтверджені:

- висновком експерта від 16.05.2019 № 30/19 (а.с.42-57, т.5), згідно з яким: в результаті проведеного обстеження 26.04.2019 земельної ділянки, площею 0,6914 га, кадастровий номер: 5110300000:02:019:0157, розташованої за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Лазурна, 19, майно бази відпочинку «Зорі Тирасполя», а саме: їдальня літ. «А», площею 581,1 кв.м.; будівля охорони літ. «В», площею 18,6 кв.м.; умивальник- душова літ. «Є», площею 51,7 кв.м.; будівля літ. «Ж», площею 91,4 кв.м.; більярдна літ. «З», площею 47,2 кв.м.; склад літ. «Л», площею 42,9 кв.м.; будівля літ. «О», площею 22,1 кв.м.; туалет літ. «Н», площею 22,9 кв.м., споруди тимчасового характеру: будиночок вагон, будиночок вагон, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок 2-містний, будиночок 2-містний, будиночок КСО-1 2ВЕР, будиночок КСО-1 2ВЕР, будиночок КСО-1 2 ВЕР, будиночок КСО-1 2 ВЕР, будиночок КСО-1 2 ВЕР, будиночок КСО-1 2 ВЕР, будиночок КСО-1 2 ВЕР, будиночок КСО-1 2 ВЕР, будиночок КСО-1 2 ВЕР, будиночок КСО-1 2 ВЕР, будиночок КСО-1 2 ВЕР, будиночок КСО-1 2 ВЕР, будиночок КСО-1 2 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО- 1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 2 ВЕР, будиночок КСО-1 2 ВЕР, будиночок КСО-1 1 ВЕР, будиночок КСО-1 1 ВЕР, будиночок КСО-1 1 ВЕР, будиночок КСО-1 1 ВЕР, адміністративний будинок, площею 154,4 кв.м., не виявлено у зв`язку із знищенням. При цьому експертом вказано, що на досліджуваній земельній ділянці виявлена лише некапітальна споруда (без фундаментів з полегшеної конструкції), яка розташована з лівої ст

- довідкою інженера-проектувальника, будівельного експерта, інженера з інвентаризації нерухомого майна Самохіної М.І. від 16.11.2018 №15/624 (а.с.217-218, т.3), в якій ПП «Готельний комплекс «Курорт Еліт» було повідомлено, що при виконанні замовлення щодо проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомості на земельній ділянці, за адресою: вул. Лазурна, 19, смт Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл., загальною площею 0,6914 га, встановлено, що у зв`язку із знищенням майна на зазначеній земельній ділянці, будівлі та споруди, що підлягають технічному обстеженню та інвентаризації, відсутні;

- довідкою ФОП Шиманської Г.А. від 16.11.2018 № 56 (а.с.219, т.3), в якій зазначено, що на земельній ділянці, площею 0,6914 га, розташованої за адресою: вул. Лазурна, 19, смт Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл., кадастровий номер 5110300000:02:019:0157, власником якої є ПП «Готельний комплекс «Курорт Еліт», станом на 16.11.2018, відсутні будівлі та споруди. Виконавцем довідки вказаний інженер з інвентаризації нерухомого майна, інженер технічного нагляду ІІ категорії (будівництво) Кедь А.А. (а.с.220, т.3);

- актом обстеження території колишньої бази відпочинку, складеним комісією Затоківської селищної ради згідно з розпорядженням Затоківського селищного голови від 09.11.2018 №106-од (а.с. 221-222, т.3), яким встановлено, що земельна ділянка колишньої бази відпочинку «Зорі Тирасполя» захаращена будівельним сміттям та деревиною, будь-які будівлі та споруди на вказаній земельній ділянці відсутні;

- листом Фонду від 04.12.2018 №10-50-24898 щодо надання інформації ПП «ГК «Курорт Еліт» (а.с. 223-229, т.3), в якому повідомлено, зокрема, що: починаючи з травня 2016 року по листопад 2018 року невідомі особи тричі намагались знищити державне майно базу відпочинку «Зорі Тирасполя», остання спроба відбулась 02.11.2018; невідомі особи 02.11.2018 здійснили незаконне захоплення державного майна колишньої бази відпочинку «Зорі Тирасполя» (вул. Лазурна, 19, смт Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл.), встановили охоронний пункт, звели паркан та знищили в цілому наявне на території державне майно, чим нанесли шкоду державі; у провадженні Слідчого управління ГУ НП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160240001437 від 31.05.2016 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а також згідно з листами Слідчого управління ГУНП в Одеській області від 03.01.2018 № 4/23 та Білгород-Дністровського відділу поліції ГУНП в Одеській області від 21.09.2018 № 42/20331 по кримінальному провадженню № 12017160240004093 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 та ст. 197 КК України триває досудове розслідування та проводяться необхідні слідчі (розшукові) дії по встановленню осіб, причетних до знищення шляхом підпалу державного майна бази відпочинку «Зорі Тирасполя»;

- фотографічними зображеннями території земельної ділянки по вул. Лазурна, 19, смт Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл. (230-232, т.3);

Відтак, матеріалами справи підтверджено фактичне знищення об`єктів нерухомого майна бази відпочинку «Зорі Тирасполя».

Відповідно до ст.349 ЦК України, в редакції станом на час прийняття Затоківською селищною радою спірного рішення та укладення сторонами спірного договору, право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Згідно з ст.349 ЦК України в чинній редакції право власності на майно припиняється в разі його знищення.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.9-18, т.8):

- 04.06.2015р. за територіальною громадою в особі Затоківської селищної ради зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:019:0157, площею 0,6914 га, за адресою: вул. Лазурна, 19, смт Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл., на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245 (право власності припинено 02.11.2018);

- 08.06.2017р. право власності на цю земельну ділянку було зареєстровано за ПП «Готельний комплекс «Курорт Еліт» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.06.2017 № 1367 (право власності скасовано 02.11.2018);

- 26.09.2018р. право власності на дану земельну ділянку було зареєстровано за Фондом на підставі рішення судів у справі № 916/759/16 (право власності скасовано 31.10.2018);

- 02.11.2018р. право власності на дану земельну ділянку було зареєстровано за позивачем на підставі рішення судів у справі № 916/759/16 (право власності припинено 23.10.2019).

Як зазначено у позовній заяві (а.с. 4-10, т. 1) підставою позову позивач визначив обставину відсутності у відповідача-2 повноважень розпоряджатись земельною ділянкою, кадастровий номер: 5110300000:02:019:0157, розташованою за адресою: вул. Лазурна, 19, смт.Затока, м.Білгород-Дністровський, Одеська обл., оскільки остання належить до державної форми власності, як і база відпочинку «Зорі Тирасполя» за цією ж адресою згідно з наказом позивача від 18.10.2004 № 2176, що підтверджено рішеннями судів у справі № 916/2773/15.

У відзиві (а.с. 78-84, т. 1) відповідач-1 проти позову позивача заперечив, мотивуючи таким. Право власності за державою на базу відпочинку «Зорі Тирасполя» було зареєстроване в реєстрі лише 11.05.2017 на підставі наказу позивача від 18.10.2004 № 2176, між тим переважне право відповідача-1 на викуп земельної ділянки виникло раніше, а саме з моменту укладення між відповідачами та реєстрації договору оренди від 29.12.2015. Право власності територіальної громади в особі відповідача-2 на земельну ділянку підтверджується відомостями з державних реєстрів за 29.05.2015, 04.06.2015 та рішеннями судів у справі № 5/17-4110-2011. Відповідач-1 не був учасником у справі № 916/2773/15, а отже встановлені в межах цієї справи обставини можуть бути ним спростовані у загальному порядку. У держави в особі позивача відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, а отже, застосовуючи чинне на час прийняття наказу від 18.10.2004 № 2176 законодавство України, у позивача автоматично не виникло право власності на земельну ділянку. Згідно з висновком експерта від 24.01.2018 № 280/17, складеним у справі № 916/759/16, база відпочинку «Зорі Тирасполя», як об`єкт нерухомого майна, є знищеною, а отже право власності держави в особі позивача на це майно станом на даний час є припиненим.

У відповіді на відзив (а.с. 146-149, т. 1) позивач зазначив, що факт належності бази відпочинку «Зорі Тирасполя» державі встановлений судами у справах № 916/2773/15 та № 495/4516/15-ц, при цьому в останній відповідач-1 приймав участь. Посиланням відповідача-1 на ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України є безпідставним, оскільки держава не набувала право власності на вказану базу відпочинку за цивільно-правовим договором, а наказ Фонду від 18.10.2004 № 2176 є чинним. Право власності на майно згідно з ст. 349 ЦК України припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідних змін до державного реєстру.

У відзиві (а.с. 41-55, т. 7) відповідач-1 проти задоволення позову заперечив, мотивуючи таким. Позивач мав звертатись до суду з віндикаційним позовом, оскільки правовим наслідком визнання договору недійсним є повернення становища сторін такого договору у початковий стан, відповідно, у випадку задоволення позову судом, відповідач-1 має повернути земельну ділянку відповідачу-2, а отже спосіб захисту, обраний позивачем, є неефективним. Крім цього, це відновить дію договору оренди землі від 29.12.2015, а отже земельна ділянка буде в орендному користуванні відповідача-1. Верховним Судом спростована можливість прийняття рішення суду у справі № 916/759/16 як доказу, який має преюдиціальне значення у цій справі, а тому право власності держави в особі позивача підлягає доказуванню на загальних підставах. В той же час, право власності держави на майно бази відпочинку «Зорі Тирасполя» взагалі не існує з підстав його знищення, що також впливає на можливість встановити розмір земельної ділянки, яка могла б перейти до держави в порядку ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України. Станом на даний час держава в особі позивача не є власником майна бази відпочинку «Зорі Тирасполя» також з тих підстав, що вказане знищене майно було передане до статутного капіталу ТОВ «База відпочинку «Зорі Тирасполя».

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 08.06.2017р. між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області та Приватним підприємством «Готельний комплекс «Курорт Еліт» укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що відповідно до рішення Затоківської селищної ради № 357 від 02.06.2017р. Продавець продав, а Покупець купив земельну ділянку, розміщену на землях, що знаходяться у виданні Затоківської селищної ради, загальною площею 0,6914 га забудованих земель, в тому числі за земельними угіддями, гектарів: відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом 0,6914 га, розміщену за адресою: вул.Лазурна,19, Сонячний район,смт.Затока, кадастровий номер: 5110300000:02:019:0157.

Позивач вважає, що відповідне рішення Затоківської сільської ради є незаконним, а Договір - недійсним, мотивуючи наступним.

Фонд державного майна України, який діє на підставі Закону України від 9 грудня 2011 р. № 4107-УІ «Про Фонд державного майна України» та відповідно до функцій з розпорядження державним майном у рамках Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11 серпня 1994 р., покладених на Фонд державного майна України Законом України від 12.07.2001 № 2666-ІІІ «Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності та Протоколу між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Молдова про внесення змін до Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11 серпня 1994 року», здійснює регулювання майнових відносин на об`єкти, розташовані на території України, на які Республікою Молдова висунуто майнові претензії в рамках вищезазначеної Угоди від 11.08.1994.

Відповідно до Угоди Республікою Молдова у встановленому порядку висунуто майнові претензії на базу відпочинку "Зорі Тирасполя" (смт. Затока, Білгород-Дністровський р-н, Одеська обл.), забудовником якої було Тираспольське монтажне управління тресту «Молделектромонтаж» Міністерства монтажних і спеціалізованих будівельних робіт СРСР, тобто підприємство колишнього союзного підпорядкування.

Департаментом приватизації Республіки Молдова в установленому порядку надано документи для підтвердження відповідно до Угоди від 11.08.1994 прав власності на базу відпочинку "Зорі Тирасполя".

За посиланнями позивача, відповідно до статті 1 Закону України від 10 вересня 1991 р. №1540-ХІІ "Про підприємства, установи, організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України" майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об`єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України. Крім того, згідно зі статтею 1 Угоди від 11.08.1994 майно зазначеної бази відпочинку "Зорі Тирасполя" є державною власністю України.

Як зазначає Фонд, за результатами опрацювання наданих документів Фондом державного майна України були зроблені висновки щодо правового статусу майна бази відпочинку "Зорі Тирасполя" (смт Затока, Білгород-Дністровський район, Одеська область), що затверджені наказом Фонду державного майна України від 18.10.2004 № 2176 «Про правовий статус майна бази відпочинку "Зорі Тирасполя" (смт Затока, Білгород-Дністровський р-н, Одеська область)», відповідно до якого, з урахуванням норм Закону України від 10.09.1991р. № 1540-ХІІ "Про підприємства, установи, організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України", ст. 1 Угоди, майно бази відпочинку "Зорі Тирасполя" є державною власністю України.

Позивач посилається на те, що Господарськими судами був вирішений спір у справі № 916/2773/15 за позовом Малого підприємства „Аліса до Фонду державного майна України про визнання за МП «Аліса» права власності за набувальною давністю на нерухоме майно бази відпочинку Зорі Тирасполя, яке розташоване за адресою Одеська область, м.Білгород-Дністровський, смт.Затока, вул. Лазурна,19, та складається з наступних будівель: їдальні літ. „А загальною площею 581.1 кв. м; адміністративної будівлі літ. „Б загальною площею 154.4 кв. м.; будівлі охорони літ. „В загальною площею 18.6 кв. м.; умивальник-душові літ. „ С загальною площею 51.7 кв. м: будівлі літ. „Ж загальною площею 91,4 кв. м; більярдної літ. „З загальною площею 47.2 кв. м; складу літ. „Л загальною площею 42.9 кв. м; будівлі літ. „О загальною площею 22.1 кв. м: туалету літ. „Н загальною площею 22,9 кв.м., які розташовані на земельній ділянці загальною площею 0.7499 га., а також про визнання за МП "АЛІСА" права власності за набувальною давністю на будівлі тимчасового характеру бази відпочинку «Зорі Тирасполя», яке розташоване за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський. смт.Затока, вул. Лазурна,19, база відпочинку «Зорі Тирасполя», а саме:

будиночок вагон, будиночок вагон, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок 2-містний. Будиночок 2-містний, Будиночок КСО-1 2ВЕР, Будиночок КСО-1 2ВЕР, Будиночок КСО-1 2ВЕР, Будиночок КСО-1 2ВЕР, Будиночок КСО-1 2ВЕР, Будиночок КСО-1 2ВЕР, Будиночок КСО-1 2ВЕР, Будиночок КСО-1 2ВЕР, Будиночок КСО-12ВЕР, Будиночок КСО-1 2ВЕР, Будиночок КСО-12ВЕР, Будиночок КСО-1 2ВЕР, Будиночок КСО-1 2ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 2ВЕР, Будиночок КСО-1 2ВЕР, столова, підсобне приміщення, пральня, туалет, туалет, червоний куточок, умивальник, душові, склад-сарай, підвал, Будиночок КСО-1 1ВЕР, Будиночок КСО-1 1ВЕР, Будиночок КСО-1 1ВЕР, Будиночок КСО-1 1ВЕР, які розташовані на земельній ділянці загальною площею 0.7399 га.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.12.2015 у справі № 916/2773/15 (а.с.17-21, т.1), залишеним без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 та Вищого господарського суду України від 13.04.2016, у позові МП «Аліса» було відмовлено повністю.

Вказаним рішенням суду були встановлені такі обставини справи:

- рішенням Виконавчого комітету Затоківської селищної ради депутатів трудящих міста Білгород-Дністровського від 03.12.1979 Тираспольському монтажному управлінню Треста «Молделектромонтаж» було виділено земельну ділянку площею 6891 кв.м. строком до 01.10.1980 року, для використання під базу відпочинку;

- на вказаній земельній ділянці Тираспольським монтажним управлінням Треста "Молделектромонтаж» було збудовано базу відпочинку, що підтверджується актами прийому виконаних робіт (Форма № 2) за січень та травень 1981 року, відповідно до яких були виконані наступні роботи та побудовані наступні будівлі і споруди: водозбірник, вигрібна яма, улаштування холодильного водопостачання їдальні, будівельна частина їдальні, електроосвітлення їдальні, технологічне обладнання їдальні, система електропостачання їдальні, улаштування каналізації їдальні, електричне оснащення підсобних приміщень, протипожежні комунікації, дороги та майданчики, склад-сарай, підвал, житлові будиночки, внутрішні електромережі;

- актом державної приймальної комісії від 20 липня 1981 року вказана база відпочинку була прийнята в експлуатацію. Відповідно до даного акту, будівництво бази відпочинку здійснювалось власними силами ТМУ Треста «Молделектромонтаж» в період з травня 1979 року по лютий 1980 року, а збір та встановлення будиночків відбулось у 1981 році. В склад бази відпочинку увійшли наступні будівлі та споруди: їдальня, червоний куточок, підсобні приміщення, пральня, умивальник, вигрібна яма, водозбірник, душова;

- 25.07.1980, у зв`язку з введенням в експлуатацію в селі Затока бази відпочинку ТМУ Треста «Молделектромонтаж», начальник управління звернувся до голови селищної ради селища Затока з проханням надати дозвіл дати назву базі відпочинку "Зорі Тирасполя";

- в липні 1980 року базі відпочинку "Зорі Тирасполя" було видано паспорт, відповідно до якого база відпочинку фактично мала 120 місць та знаходилась на земельній ділянці площею 6 891кв.м.;

- листом від 20.12.1983 № 39-8616 Монтажспецбуд РСР звернувся до Ради Міністрів УРСР з проханням закріпити земельну ділянку за трестом «Молделектромонтаж» з метою створення умов для відпочинку працюючих, де було зазначено, що база відпочинку "Зорі Тирасполя" була збудована та введена в експлуатацію. Листом від 21.02.1984 №22-439/ заступником голови Ради Міністрів України УРСР погоджено її тимчасову експлуатацію;

- 16.09.1986 Виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради депутатів трудящих було надано дозвіл на проведення робіт на базі відпочинку "Зорі Тирасполя", а саме на проведення поточного ремонту, благоустрій та озеленення території бази, а також на проведення реконструкцій естради, металічного туалету;

- згідно з свідоцтвом про державну перереєстрацію №2233 "А" від 28.02.1994р. Тираспольське монтажне управління Треста «Молделектромонтаж» було перереєстроване на Державне підприємство Тираспольське монтажне управління «Молделектромонтаж» за адресою: 278000, м. Тирасполь, вул. Монтажників, 2;

- 01.01.1998 між Затоківською селищною радою та Тираспольським електромонтажним управлінням (б/в "Зорі Тирасполя") був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 12770 кв.м., строком на 1 рік, для обслуговування закладу відпочинку б/в "Зорі Тирасполя", який зареєстровано в книзі записів договорів на право довгострокового користування землею 18.02.1998р. за №127;

- 28.12.1998 між Тираспольським електромонтажним управлінням (Орендодавець) та Малим підприємством "АЛІСА" (Орендар) був укладений договір про передачу в оренду б/в "Зорі Тирасполя" в смт. Затока №3;

- 28.04.2001 між Державним підприємством Тираспольське монтажне управління «Молделектромонтаж» (Орендодавець) та Малим підприємством "АЛІСА" (Орендар) був укладений договір оренди №4 про передачу в оренду бази відпочинку "Зорі Тирасполя" в сел. Затока;

- 28.12.2000 Затоківська селищна рада прийняла рішення №550, яким затвердила проект відведення земельної ділянки площею 0,7499га під розміщення б/в «Зорі Тирасполя» та надала МП "АЛІСА" у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 5 років земельну ділянку загальною площею 0,7499 га, в тому числі: під розміщення бази відпочинку «Зорі Тирасполя» - 0.6914 га, під розміщення парковки автотранспорту - площею 0,0585 га. в Сонячному курортному районі с.м.т. Затока. Також вирішено укласти із МП "АЛІСА" договір оренди вказаної земельної ділянки. Рішенням №794 від 22.06.2001 року Затоківська селищна рада внесла зміни в п.2 Рішення №550 від 28.12.2000 року та виклала його в наступній редакції: "Надати МП "АЛІСА" у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди терміном 10 років земельну ділянку загальною площею 0,7499 га, в тому числі: під розміщення бази відпочинку «Зорі Тирасполя» - 0.6914 га, під розміщення парковки автотранспорту - площею 0.0585 га. в Сонячному курортному районі с.м.т. Затока";

- 22.08.2001 на підставі рішень Затоківської селищної ради №550 від 28.12.200р. та №794 від 22.06.2001 року, між Затоківською селищною радою та МП "АЛІСА" був укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений Старченко В.Ф, приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 3125;

- рішенням виконавчого комітету Затоківської селищної ради №569 від 16.11.2007р. базі відпочинку "Зорі Тирасполя" була присвоєна юридична адреса: смт. Затока, вул. Лазурна, буд. 19;

- згідно з протоколом №3 від 29.09.2011 Міністерство економіки МПР запропонувало МП "АЛІСА" використати першочергове право купівлі майна бази відпочинку "Зорі Тирасполя". Мале підприємство "АЛІСА" 03.10.2011 уклало з Міністерством економіки Придністровської Молдавської Республіки договір купівлі-продажу №11-03 майна за кордоном, яке знаходиться на балансі ДУП Монтажне управління "Молделектромонтаж", що розташоване за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна 19, база відпочинку "Зорі Тирасполя". Майно розташоване на земельній ділянці загальною площею 0,7499га;

- відповідно до проведеної КП "Білгород-Дністровське БТІ" інвентаризації, майно бази відпочинку "Зорі Тирасполя" за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна 19, база відпочинку "Зорі Тирасполя", складається з наступного нерухомого майна, що підтверджується технічними паспортами, а саме: 1) їдальні літ. А, загальною площею 581.1 кв. м; 2) адміністративної будівлі літ. Б, загальною площею 154,4 кв. м.; 3) будівлі охорони літ. В, загальною площею 18.6 кв. м.; 4) умивальник-душові літ. Є, загальною площею 51.7 кв. м; 5) будівлі літ. Ж, загальною площею 91.4 кв. м; 6) більярдної літ. З, загальною площею 47,2 кв. м; 7) складу літ. Л, загальною площею 42,9 кв. м; 8) будівлі літ. О, загальною площею 22.1 кв. м; 9) туалету літ. Н, загальною площею 22.9 кв.м.;

- МП "АЛІСА" було відомо, що база відпочинку «Зорі Тирасполя», яка розташована за адресою; Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна. 19 є державною власністю України ще починаючи з 2007 року;

- згідно ст.1 Закону України "Про підприємства, установи, організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України" від 10.09.1991р. №1540 XII майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об`єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України. Згідно зі ст. 1 Угоди від 11.08.1994р. майно зазначеної бази відпочинку "Зорі Тирасполя" є державною власністю України. Наказом Фонду державного майна України від 18.10.2004р. №2176 віднесено майно бази відпочинку "Зорі Тирасполя" до державної власності України;

- матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що Міністерство економіки Придністровської Молдавської Республіки було власником об`єкта купівлі-продажу, а отже, воно не мало повноважень щодо розпорядження майном бази відпочинку «Зорі Тирасполя», яке розташоване за адресою; Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна. 19, зокрема, щодо його продажу іншій особі.

На переконання позивача, належність вказаного майнового комплексу бази відпочинку «Зорі Тирасполя» до державної власності була затверджена висновками Фонду державного майна України у виданому останнім наказі від 18.10.2004 № 2176 «Про правовий статус майна бази відпочинку «Зорі Тирасполю (смт Затока, Білгород-Дністровський район, Одеська область) (а.с. 86, т. 1), який був і є чинним станом на даний час.

Перелік майна, що входив до складу об`єкту нерухомого майна бази відпочинку «Зорі Тирасполя», розташованого за адресою: вул. Лазурна, 19, смт Затока, Одеська обл., вказаний у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.4-8, т.8): їдальня, літ. А; адмін. будівля, літ. Б; будівля охорони, літ. В; туалет, літ. Г; будинок відпочинку, літ. Д; душова, літ. Є; будівля, літ. Ж; більярдна, літ. З; будівля бару, літ. К; склад, літ. Л, М; будинки відпочинку, 1, 3, 5, 7, 51, 52, 53, 54; будинки відпочинку, 55, 56, 57, 42, 43, 44, 45; будинки відпочинку, 46, 47, 48, 10, 11, 12, 13; будинки відпочинку, 14, 15, 18, 19, 20, 21, 23; будинки відпочинку, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 34; будинки відпочинку, 35, 36, 38, 39, 40, 61, 62; будинки відпочинку, 63, 64, 65, 67, 68, 69; навіси, 2, 4, 6, 8, 25, 32, 17, 27; навіси, 9, 16, 41, 37, 33, 58, 59; навіси, 9, 16, 41, 37, 33, 58, 59; навіси, 49, 41, 60, 66, а також у висновках експертів від 24.01.2018 № 280/17 (а.с. 109-115, т.1), від 16.05.2019 № 30/19 (а.с. 42-57, т.5).

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно:

- 05.05.2017 було проведено державну реєстрацію права власності держави в особі позивача на базу відпочинку «Зорі Тирасполю», загальною площею 1677,9 кв.м., що розташована за адресою: вул. Лазурна, 19, смт Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл. та присвоєно реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 1243631051208;

- 26.09.2018 було проведено державну реєстрацію права власності на цей об`єкт за ТОВ «База відпочинку «Зорі Тирасполя», при цьому форма власності цього майна в реєстрі значиться як державна, а підставою для державної реєстрації стали: акт приймання-передачі від 18.09.2018 №01, складений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ТОВ «База відпочинку «Зорі Тирасполя»; протокол загальних зборів засновників ТОВ «База відпочинку «Зорі Тирасполя» від 17.09.2018 №2. Вказані відомості є актуальними і станом на час вирішення спору судом (а.с.107-109, т.8).

Натомість, згідно з вказаним актом приймання-передачі від 18.09.2018 № 01 (а.с.202-203, т. 3) РВ ФДМ України по Одеській області було передано ТОВ «База відпочинку «Зорі Тирасполя» у статутний капітал як державну частку у розмірі 51% об`єкти нерухомого майна у вигляді конструкцій будівель та споруд колишнього бази відпочинку «Зорі Тирасполя», без урахування прав на земельну ділянку. Тобто, РВ ФДМ України по Одеській області було передано ТОВ «База відпочинку «Зорі Тирасполя» у статутний капітал за даним актом не будинки, будівлі і споруди, а їх конструкції, про що також при розгляді справи наголошував відповідач-1 та не заперечував позивач. При цьому у акті виокремлено, що дані конструкції передаються без урахування речового права на земельну ділянку.

Обставина передачі РВ ФДМ України по Одеській області ТОВ «База відпочинку «Зорі Тирасполя» 18.09.2018 підтверджується наданим відповідачем-1 висновком експерта від 24.01.2018 № 280/17 (а.с. 109-115, т.1), складеним у судовій справі № 916/759/16, згідно з яким:

- у результаті проведення обстеження 21.12.2017 земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Лазурна, 19, смт Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл., експертом було встановлено, що конструктивні елементи будівель та споруд, які розташовані в межах досліджуваної земельної ділянки, знаходяться у зруйнованому технічному стані. Визначити в повному обсязі конструктивні та об`ємно-планувальні показники (загальну площу, площу забудови, висоту, тощо), функціональне призначення об`єктів дослідження технічно не надається можливим. Виняток становить нежитлова будівля, яка розташована з лівої сторони від входу на обстежувану земельну ділянку (див. фото № 25, 26 на сторінці 10 висновку).

Технічний стан вказаної будівлі характеризувався як незадовільний. За технічними характеристиками обстежувана нежитлова будівля є найбільш наближеною до будівлі охорони літ. В бази відпочинку Зорі Тирасполю. Відповісти на поставлене питання, чи розташовані будь-які інші будівлі та споруди бази відпочину Зорі Тирасполю, які зазначені в наказі Фонду державного майна України № 2176 від 18.10.2004 та рішенні Господарського суду Одеської області від 17.12.2015 у справі № 916/2773/15, на земельній ділянці загальною площею 0,6914 га, кадастровий номер 5110300000:02:019:0157, експерту не надається можливим. Експертом встановлено, що досліджувані конструктивні елементи будівель та споруд, які знаходяться у зруйнованому технічному стані, та нежитлова будівля, яка розташована з лівої сторони від входу на обстежувану земельну ділянку (див. фото № 25, 26 на сторінці 10 висновку), фактично розташовані в межах земельної ділянки, за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Лазурна, 19, кадастровий номер: 5110300000:02:019:0157 (згідно технічного звіту щодо виконання топографо-геодезичних вишукувань земельної ділянки, за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Лазурна, 19, див. додаток № 1).

Обставини, встановлені у висновку експерта від 24.01.2018 № 280/17, щодо подальшого знищення нерухомого майна у виді конструктивних елементів будинків, будівель і споруд, були підтверджені:

- висновком експерта від 16.05.2019 № 30/19 (а.с. 42-57, т. 5), згідно з яким: в результаті проведеного обстеження 26.04.2019 земельної ділянки, площею 0,6914 га, кадастровий номер: 5110300000:02:019:0157, розташованої за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Лазурна, 19, майно бази відпочинку «Зорі Тирасполя», а саме: їдальня літ. А, площею 581,1 кв.м.; будівля охорони літ. В, площею 18,6 кв.м.; умивальник- душова літ. Є, площею 51,7 кв.м.; будівля літ. Ж, площею 91,4 кв.м.; більярдна літ. З, площею 47,2 кв.м.; склад літ. Л, площею 42,9 кв.м.; будівля літ. О, площею 22,1 кв.м.; туалет літ. Н, площею 22,9 кв.м., споруди тимчасового характеру: будиночок вагон, будиночок вагон, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок 2-містний, будиночок 2-містний, будиночок КСО-1 2ВЕР, будиночок КСО-1 2ВЕР, будиночок КСО-1 2 ВЕР, будиночок КСО-1 2 ВЕР, будиночок КСО-1 2 ВЕР, будиночок КСО-1 2 ВЕР, будиночок КСО-1 2 ВЕР, будиночок КСО-1 2 ВЕР, будиночок КСО-1 2 ВЕР, будиночок КСО-1 2 ВЕР, будиночок КСО-1 2 ВЕР, будиночок КСО-1 2 ВЕР, будиночок КСО-1 2 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО- 1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 2 ВЕР, будиночок КСО-1 2 ВЕР, будиночок КСО-1 1 ВЕР, будиночок КСО-1 1 ВЕР, будиночок КСО-1 1 ВЕР, будиночок КСО-1 1 ВЕР, адміністративний будинок, площею 154,4 кв.м., не виявлено у зв`язку із знищенням.

- довідкою інженера-проектувальника, будівельного експерта, інженера з інвентаризації нерухомого майна Самохіної М.І. від 16.11.2018 №15/624 (а.с. 217-218, т.3), в якій відповідачу-1 було повідомлено, що при виконанні замовлення щодо проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомості на земельній ділянці, за адресою: вул. Лазурна, 19, смт Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл., загальною площею 0,6914 га, встановлено, що у зв`язку із знищенням майна на зазначеній земельній ділянці, будівлі та споруди, що підлягають технічному обстеженню та інвентаризації, відсутні;

- довідкою ФОП Шиманської Г.А. від 16.11.2018 № 56 (а.с. 219, т.3), в якій відзначено, що на земельній ділянці, площею 0,6914 га, розташованої за адресою: вул. Лазурна, 19, смт Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл., кадастровий номер 5110300000:02:019:0157, власником якої є ПП «Готельний комплекс «Курорт Еліт», станом на 16.11.2018, відсутні будівлі та споруди. Виконавцем довідки вказаний інженер з інвентаризації нерухомого майна, інженер технічного нагляду ІІ категорії (будівництво) Кедь А.А. (а.с. 220, т.3);

- актом обстеження території колишньої бази відпочинку, складеним комісією Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області згідно з розпорядженням Затоківського селищного голови від 09.11.2018 №106-од (а.с. 221-222, т.3), яким встановлено, що земельна ділянка колишньої бази відпочинку «Зорі Тирасполя» захаращена будівельним сміттям та деревиною, будь-які будівлі та споруди на вказаній земельній ділянці відсутні;

- листом Фонду державного майна України від 04.12.2018 №10-50-24898 щодо надання інформації ПП «ГК «Курорт Еліт», в якому повідомлено, зокрема, таке (а.с. 223-229, т.3): починаючи з травня 2016 року по листопад 2018 року невідомі особи тричі намагались знищити державне майно базу відпочинку «Зорі Тирасполя», остання спроба відбулась 02.11.2018; невідомі особи 02.11.2018 здійснили незаконне захоплення державного майна колишньої бази відпочинку «Зорі Тирасполя» (вул. Лазурна, 19, смт Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл.), встановили охоронний пункт, звели паркан та знищили в цілому наявне на території державне майно, чим нанесли шкоду державі; у провадженні Слідчого управління ГУ НП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160240001437 від 31.05.2016 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а також згідно з листами Слідчого управління ГУНП в Одеській області від 03.01.2018 № 4/23 та Білгород-Дністровського відділу поліції ГУНП в Одеській області від 21.09.2018 № 42/20331 по кримінальному провадженню № 12017160240004093 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 та ст. 197 КК України триває досудове розслідування та проводяться необхідні слідчі (розшукові) дії по встановленню осіб, причетних до знищення шляхом підпалу державного майна бази відпочинку «Зорі Тирасполя»;

- фотографічними зображеннями території земельної ділянки по вул. Лазурна, 19, смт Затока, м.Білгород-Дністровський, Одеська обл. (230-232, т.3);

- постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 у справі № 916/759/16, згідно з якою судом були встановлені такі обставини за участі осіб, які беруть участь у даній справі (а.с.104, т. 7): висновком експерта № 30/19 від 16.05.2019 підтверджений факт відсутності на земельній ділянці площею 0,6914 га, яка розташована за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт.Затока, вул. Лазурна, 19 (кадастровий номер 5110300000:02:019:0157), будівель та споруд бази відпочинку "Зорі Тирасполя", у тому числі й нежитлової будівлі, яка згідно зі складеним раніше висновком експерта №280/17 від 24.01.2018 розташовувалась з лівої сторони від входу на вказану земельну ділянку та за технічними характеристиками була визначена як найбільш наближена до будівлі охорони літ."В" бази відпочинку "Зорі Тирасполя", натомість на вказаній земельній ділянці була виявлена лише одна некапітальна споруда (без фундаментів з полегшеної конструкції), яка в силу вимог чинного законодавства не може вважатися об`єктом нерухомого майна та яка до того ж не входить до переліку майна вищенаведеної бази відпочинку.

Отже, вказані докази підтверджують обставину повного знищення конструктивних елементів будинків, будівель та споруд бази відпочинку "Зорі Тирасполя" за адресою: вул. Лазурна, 19, смт Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл., які розташовувались на земельній ділянці, площею 0,6914 га, кадастровий номер 5110300000:02:019:0157, 02.11.2018 та які згідно з висновком судового експерта від 24.01.2018 № 280/17 станом на 21.12.2017 вже не існували у виді будинків, будівель та споруд, а лише у виді зруйнованих конструктивних елементів цих об`єктів нерухомого майна, що стало підставою для закриття судом провадження у справі № 916/759/16.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах та досліджені в судовому засіданні докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФДМ України не підлягають задоволенню.

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору.

Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 14 ГПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України).

Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див.,наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 6 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10 вересня 2014 року у справі № 6-32цс14).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388, 1212 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України).

Негаторний позов це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такий правовий висновок, зокрема, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19, пункт 33) та від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 49).

Суд зауважує, що вимоги позивача про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність (продаж) земельної ділянки та про визнання недійсним договору купівлі-продажу за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та договір створюють відповідні перешкоди.

В той же час, виходячи з фактичних обставин справи, пояснень ФДМ України, суд доходить висновку, що у даній справі мета позову ФДМ України спрямована на введення його у володіння спірною земельною ділянкою.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що судове рішення про визнання незаконним оспорюваного рішення Затоківської селищної ради та визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу, виходячи з того, що правовим наслідком визнання договору недійсним є повернення становища сторін недійсного договору у початковий стан (ст. 216 Цивільного кодексу України), призведе виключно до виникнення у ПП «Готельний комплекс «Курорт Еліт» обов`язку повернути одержану у власність земельну ділянку Затоківській селищній раді, а не ФДМ України, який є позивачем у цій справі.

Більш того, як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2015 між Затоківською селищною радою, як Орендодавцем, та ПП «Лазурна 19», правонаступником прав та обов`язків якого є ПП «Готельний комплекс «Курорт Еліт», як Орендарем, укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,6914 га, кадастровий номер 5110300000:02:019:0157, розташованої за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 19, яка в подальшому виступила предметом оспорюваного Позивачем договору купівлі-продажу.

Пунктом 2.3. договору оренди від 29.12.2015 визначено, що договір укладається на термін 49 (сорок дев`ять років), починаючи з дати його реєстрації. Тобто, договором оренди було визначено, що він діє до 29.12.2064.

Вказаний договір оренди припинив свою дію внаслідок викупу ПП «Готельний комплекс «Курорт Еліт» спірної земельної ділянки відповідно до оспорюваного договору купівлі-продажу, що узгоджується із положеннями статті 31 Закону України «Про оренду землі» в діючій на той час редакції та пп. 11.3.2. п. 11.3 договору оренди від 29.12.2015.

Враховуючи те, що правовим наслідком визнання договору недійсним є повернення сторін у початковий стан, а також підставу припинення договору оренди земельної ділянки від 29.12.2015, суд доходить висновку, що з визнанням недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.06.2017, відновить свою дію договір оренди земельної ділянки від 29.12.2015 між Затоківською селищною радою та ПП «Готельний комплекс «Курорт Еліт» та, відповідно, земельна ділянка площею 0,6914, кадастровий номер 5110300000:02:019:0157, перейде у строкове платне володіння та користування ПП «Готельний комплекс «Курорт Еліт» й у власність територіальної громади смт Затока, а не у власність та володіння ФДМ України.

В свою чергу, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в п. 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 та п. 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19.

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Тому, на переконання суду, не є належними й ефективними способами захисту вимоги Позивача визнати незаконним рішення Затоківської селищної ради від 02.06.2017 № 357 та недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, укладений між Затоківською селищною радою та ПП «Готельний комплекс «Курорт Еліт» 08.06.2017, зареєстрований в реєстрі за № 1367, оскільки такі вимоги в кінцевому результаті не передбачають введення Позивача у володіння спірною земельною ділянкою, а також здійснення інших правомочностей власника, яким вважає себе позивач по відношенню до спірної земельної ділянки.

На користь висновку суду щодо невірно обраного Позивачем способу захисту права, яке, на його думку, зазнало порушень з боку відповідачів у цій справі, свідчить і те, що, як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у ньому відсутні відомості про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ФДМ України.

В свою чергу, в постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається з принципу реєстраційного підтвердження володіння майном. У цьому зв`язку суд констатує, що, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння майном, ФДМ України не є володіючим власником спірної земельної ділянки, а тому останній не наділений правом на звернення до суду з негаторним позовом, оскільки таке право законом надано лише вододіючому власнику.

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що належним способом захисту, за умови доведення Позивачем наявності у нього порушеного права, було б звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, тобто з віндикаційним позовом.

Окрім того, беручи до уваги вказівки Касаційного господарського суду, що містяться у постанові від 23.05.2023 у даній справі, які в силу 316 ГПК України є обов`язковими для суду під час нового розгляду, суд вважає за необхідне надати оцінку наявності або відсутності у Позивача порушеного права чи інтересу, у зв`язку з чим суд зазнає наступне.

Як вже вказувалось, позовні вимоги ФДМ України обґрунтовані наявністю на спірній земельній ділянці майна бази відпочинку «Зорі Тирасполя», яка належить державі в особі ФДМ України.

В постанові від 23.05.2023 у даній справі Касаційний господарський суду у складі Верховного Суду звернув увагу, що статус, організацію, повноваження та порядок діяльності Фонду державного майна України визначає Закон України «Про Фонд державного майна України», у статті 5 (в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення та укладення оспорюваного договору) якої встановлені повноваження ФДМ України.

Так, у пункті 6 статті 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» передбачені повноваження ФДМ України у сфері розпорядження земельними ділянками державної власності, а саме встановлено, що Фонд здійснює: повноваження власника земельних ділянок державної власності, на яких розташовані об`єкти, що підлягають приватизації; повноваження щодо розпорядження земельними ділянками державної власності, на яких розташовані об`єкти, що підлягають приватизації; приймає рішення про внесення земельних ділянок державної власності, на яких розташовані об`єкти, що підлягають приватизації, до статутного капіталу господарських товариств.

Згідно ж частини 9 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення та укладення оспорюваного договору) державні органи приватизації здійснюють продаж земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації.

Таким чином, аналізуючи наведені норми, суд доходить висновку, що закон пов`язує наявність у ФДМ України права на земельну ділянку з розташуванням на ній об`єктів, які підлягають приватизації.

Разом з тим, з матеріалів цієї справи вбачається, що ФДМ України вже не є власником майна бази відпочинку «Зорі Тирасполя», яка розташовувалася на земельній ділянці та була предметом спірного договору купівлі-продажу від 08.06.2017р., оскільки 08.06.2018р. РВ ФДМ України по Одеській області спільно із юридичною особою приватного права ТОВ «Безпека відходів» заснувало ТОВ «База відпочинку «Зорі Тирасполя», а 18.09.2018р. на підставі акта приймання - передачі частки, що належить державі, РФ ФДМУ по Одеській області передало об`єкти нерухомого майна, як державну частку у розмірі 51 % у статутному капіталі ТОВ «База відпочинку «Зорі Тирасполя» (без урахування прав на земельну ділянку), а ТОВ «База відпочинку «Зорі Тирасполя» прийняло зазначені об`єкти.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на об`єкт нерухомого майна база відпочинку «Зорі Тирасполя» зареєстроване за ТОВ «База відпочинку «Зорі Тирасполя».

Вибуття ж майна бази відпочинку «Зорі Тирасполя» з власності ФДМ України позбавляє можливості ФДМ України приватизувати таке майно, об`єктом приватизації в такому випадку може виступати лише державна частки в статутному капіталу ТОВ «База відпочинку «Зорі Тирасполя», а не майно бази відпочинку «Зорі Тирасполя». В свою чергу, державна частка у статутному капіталі жодним чином не зв`язана із спірною земельною ділянкою, у зв`язку з чим не наділяє ФДМ України правом на неї.

Більше того, у справі № 916/759/16 за результатами розгляду позову прокурора в інтересах держави в особі ФДМ України про витребування в МП «Аліса» та ПП «Готельний комплекс «Курорт Еліт» на користь держави в особі ФДМУ майно бази відпочинку «Зорі Тирасполя», яке розташоване за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Лазурна, 19, ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.06.2021, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2022, провадження у справі закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із відсутністю предмета спору, з огляду на встановлення обставин щодо відсутності на земельній ділянці майна бази відпочинку «Зорі Тирасполя» внаслідок його знищення.

Залишаючи без змін ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.06.2021 у справі № 916/759/16, Південно-західний апеляційний господарський суд в постанові від 09.02.2022, зазначив: «Відповідно до статті 349 Цивільного кодексу України право власності на майно припиняється в разі його знищення. Отже, специфіка правового регулювання полягає в тому, що на відміну від припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати, дане положення регулює питання у зв`язку з фізичною загибеллю речі.

Якщо при вилученні речі з цивільного обороту право власності на нього припиняється без знищення предмета, то при знищенні майна право власності припиняється у зв`язку з тим, що зникає сам об`єкт даного права. Знищення майна характеризується тим, що припинення права власності відбувається без переходу його до іншої особи.

При цьому чинна редакція цієї статті не пов`язує факт припинення права власності на майно з моментом внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Після виключення частини другої статті 349 Цивільного кодексу України законодавцем фактично усунуто розбіжності, що існували між загальним правилом про те, що право власності на майно припиняється в момент його знищення з випадком, коли знищене майно підлягало державній реєстрації, і тому момент припинення такого права пов`язувався з моментом внесення реєструючим органом за заявою власника змін до державного реєстру. Вказане свідчить про те, що у даному випадку факт державної реєстрації права власності на спірне майно ніяким чином не підтверджує реальне існування такого майна в натурі…».

Враховуючи вищевикладене, суд, встановивши при розгляді цієї справи як обставини відчуження ФДМ України майна бази відпочинку «Зорі Тирасполя» на користь юридичної особи приватного права шляхом внесення його до статутного капіталу, так і обставини відсутності на спірній земельній ділянці вказаного майна внаслідок його знищення, доходить висновку і про відсутність у ФДМ України порушеного права, за захистом якого останній звернувся до суду, оскільки наявність у ФДМ України права на спірну земельну ділянку безпосередньо пов`язано з розташуванням на ній об`єктів, які підлягають приватизації.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

У частині 2 статті 16 ЦК визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. В цей же час, положеннями ст. 152 ЗК України закріплено право власника земельної ділянки вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, зокрема, такий захист прав може здійснюватись шляхом визнання угоди недійсною та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Так, серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України) і цей спосіб захисту може бути реалізовано шляхом подання негаторного позову, що є позовом власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

При цьому визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння. Між цим, відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов) (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фонду державного майна України до Приватного підприємства Готельний комплекс Курорт Еліт та Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання незаконним рішення та визнання недійсним договору не підлягають задоволенню через відсутність у Позивача порушеного права.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). У справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з ч.1 ст.129 ГПК України, приймаючи до уваги відмову у задоволенні в повному обсязі позовних вимог позивача, судовий збір покладаєся на позивача

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232-242,326 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У позові Фонду Державного майна України до відповідача-1: Приватного підприємства "Готельний комплекс "Курорт Еліт", відповідача-2: Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання незаконним рішення Затоківської селищної ради від 02.06.2017 № 357 «Про продаж ПП «Готельний комплекс «Курорт Еліт» земельної ділянки несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 5110300000:02:019:0157) площею 0,6914 га, за адресою: вул. Лазурна, 19, Сонячний район, смт. Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області, що перебуває в постійному користуванні ПП «Готельний комплекс «Курорт Еліт» для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення»; та про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 08.06.2017 № 1367 - відмовити повністю.

Суддя Т.Г. Пінтеліна

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09.11.2023р.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.


Дата ухвалення рішення	30.10.2023
Оприлюднено	13.11.2023
Номер документу	114837014
Судочинство	Господарське
Суть	визнання незаконним рішення та визнання недійсним договору

Дроботова Т.Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 30.10.2023 по справі 916/10/18ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —916/10/18

Рішення від 30.10.2023

Рішення
від 30.10.2023 по справі 916/10/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ