Постанова

від 27.09.2023 по справі 307/543/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 307/543/20

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 вересня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів МАЦУНИЧА М.В., СОБОСЛОЯ Г.Г.

за участю секретаря ЗУБАШКОВА М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 307/543/20 за позовом ОСОБА_1 до Тячівської міської ради Закарпатської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області про визнання права власності на будівлю магазину, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 30 листопада 2020 року, повний текст якого складено 4 грудня 2020 року, головуючий суддя Чопик В.В.,-

встановив:

25.02.2020 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Тячівської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на будівлю магазину мотивуючи таким.

16.12.2015 позивачка набула у власність двокімнатну квартиру загальною площею 51,52 кв. м, розташовану в АДРЕСА_1 .

У 2016 році був виготовлений детальний план території забудови АДРЕСА_2 , було затверджено містобудівну документацію щодо земельної ділянки площею 0,0058 га за цією адресою для будівництва інших будівель громадської забудови. Відповідно до цього позивачка виявила бажання переобладнати зазначену квартиру на магазин. До квартири в багатоквартирному будинку нею було добудовано торгове приміщення.

За результатом технічного обстеження добудови було встановлено, що вона відповідає вимогам надійності та безпечності експлуатації.

15.07.2016 Управління ДАБІ у Закарпатській області видало припис № 206-п/1007 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, оскільки відповідною перевіркою було зафіксовано порушення вимог будівельного законодавства при реконструкції квартири АДРЕСА_3 під магазин. 20.07.2016 позивачку було притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ст. 96 ч. 7 КУпАП.

У 2017 році позивачка звернулася до Тячівської міської ради по дозвіл на проектування та реконструкцію з добудовою до квартири торгового приміщення та отримала рішення від 07.04.2017 за № 112 про надання такого дозволу. Після цього за заявою позивачки було проведено перевірку новобудови Управлінням ДАБІ у Закарпатській області, за наслідками якої був 21.06.2017 виданий припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а також позивачку було притягнуто адміністративної відповідальності за те саме порушення, що і першого разу, чим було порушено норми ст. 61 Конституції України про недопустимість притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення.

Позивачка дотрималася будівельних норм і правил, обладнала будівлю протипожежною сигналізацією. Вартість будівлі становить 103299,00 грн.

Реконструкцію квартири (будівництво нерухомого майна громадської будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») позивачка погодила із сусідами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які з приводу будівництва об`єкта не мають до неї жодних претензій, але мать бути залучені до справи як відповідачі для підтвердження цих обставин.

Однак, право власності на зазначене нерухоме майно не встановлено, оскільки будівництво було здійснене без отримання у встановленому законом порядку дозволу на право проведення будівельних робіт.

Крім цього, частина новозбудованого нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці площею 0,00021 га, яка є комунальною власністю Тячівської міської ради, у зв`язку з чим позивачка позбавлена права на отримання цієї земельної ділянки, яка не є вільною від забудови, в оренду, її викупу, а тому не може отримати право власності на збудоване нерухоме майно.

Посилаючись на ці обставини, на норми ст.ст. 328, 331, 376 ЦК України та на інше законодавство щодо набуття права власності на самочинно зведений об`єкт будівництва, виходячи з того, що право власності на збудований об`єкт може бути визнане судом за нею за умови надання земельної ділянки під збудоване майно, позивачка ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на будівлю (магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») загальною площею 72,90 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Тячівського районного суду від 09.04.2020, занесеною до протоколу судового засідання, залучено до участі в справі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області в якості співвідповідача (а.с. 112-113).

Рішенням Тячівського районного суду від 30.11.2020 у позові відмовлено (194-198).

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із його необґрунтованості та недоведеності, оскільки позивачці не виділялася земельна ділянка для забудови.

Позивачка ОСОБА_1 оскаржила рішення суду як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права незаконне та необґрунтоване, доводи скарги зводяться до такого.

Суд не врахував, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 визнали позов повністю, а відповідач Тячівська міська рада повідомив суд про те, що у разі позитивного вирішення питання про узаконення самочинного будівництва питання про узаконення землекористування під будівлею буде вирішене позитивно.

Протокольною ухвалою Тячівського районного суду від 09.04.2020 залучено до участі в справі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області в якості співвідповідача, однак, у рішенні суду це управління вказано як третю особу, що є процесуальною помилкою.

Відповідач Управління ДАБІ в Закарпатській області просив відмовити в позові в частині вимог, пред`явлених до нього. Втім, до Управління ДАБІ в Закарпатській області позивачка ніяких вимог не пред`являла, а вимоги, які ставилися до неї приписами Управління ДАБІ в Закарпатській області, вона виконала, відповідні штрафи сплатила.

За таких обставин суд із визнанням позову всіма відповідачами, до яких були пред`явлені вимоги, повинен був відповідно до ст.ст. 200, 206 ЦПК України задовольнити позов. Тячівська міська рада прийняла відповідні рішення, які затверджують містобудівну документацію, детальний план території з урахуванням проведеної позивачкою реконструкції квартири під магазин, а також підтвердила, що в разі узаконення будівництва земельне питання буде вирішене позитивно.

Визнання позову відповідачами свідчить про те, що узаконенням самочинного будівництва не порушуються права інших осіб.

Відтак суд мав належні та достатні підстави для визнання за позивачкою відповідно до ст. 376 ЦК України права власності на об`єкт самочинного будівництва.

Позивачка просить скасувати рішення суду та задовольнити позов.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 12.07.2021 справу з апеляційного розгляду було знято з поверненням її до суду першої інстанції для виправлення описок у рішенні Тячівського районного суду від 30.11.2020, зокрема, в частині зазначення належного процесуального статусу в справі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області (а.с. 225-226).

Ухвалою Тячівського районного суду від 26.07.2021 виправлено описки у рішенні Тячівського районного суду від 30.11.2020, зокрема, зазначено в рішенні Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області відповідачем замість третьої особи (а.с. 231).

До апеляційного суду після виправлення описок у рішенні Тячівського районного суду від 30.11.2020 справа надійшла 25.04.2023 (а.с. 235).

Заслухавши доповідь судді, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності учасників процесу, обговоривши доводи апеляції, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

Відповідно до ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст. 19 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; особа на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору; провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Здійснюючи правосуддя, суд поряд із іншим відповідно до ст.ст. 6, 19 Конституції України повинен виходити з того, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, суд має діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тож суд не вправі втручатися в компетенцію відповідних державних органів, установ, підприємств, посадових осіб, які здійснюють власні або делеговані повноваження, а вирішує спір, який виник із таких дій (бездіяльності).

Сторонами у справах позовного провадження є позивач особа, яка вважає, що її право порушене і яка пред`явила вимогу про захист порушеного права, і відповідач особа, яку відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу визначає позивач і яка,виходячи іззаявленої тимправової позиції,порушує (невизнає,оспорює,заперечує)його правота маєвідповідати запозовом (ст. 42 ч. 1, ст.ст. 48, 51 ЦПК України).

Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів, кожен із яких щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно (ст. 50 ч. 1).

Предметом позову є матеріально-правовий зміст позовних вимог, задоволення пред`явлених вимог є метою позивача, результатом реалізації права на отримання шляхом ухвалення судом рішення конкретно визначеного цими вимогами матеріального блага. Підставами позову є факти і обставини, якими обґрунтовуються вимоги позивача. Підстави та предмет позову взаємопов`язані, предмет позову обумовлюється підставами позову, випливає з них, ці елементи позову не можуть розглядатися окремо один від одного. Право позивача вимагати з передбачених законом підстав задоволення позову і, відповідно, право відповідача на захист від позову можуть бути належно реалізовані сторонами за умови пред`явлення конкретних, чітко сформульованих вимог, що не допускають множинного тлумачення, припущень ані щодо власне самих вимог, ані щодо підстав, якими вони обґрунтовуються, ані щодо відповідача, до якого вони пред`явлені.

Особа розпоряджається своїми процесуальними правами та здійснює своє право на захист вільно, на власний розсуд; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, включно з тими, які власне обґрунтовують як право на пред`явлення вимог (право на позов), так і право на пред`явлення вимог до конкретного відповідача (відповідачів) та обов`язок такого конкретного відповідача (відповідачів) відповідати за пред`явленим до нього (них) позовом; обов`язок доказування позову лежить на позивачеві; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст. 12, 13, 43, 49, 76-82 ЦПК України).

Оскільки розгляд справи покладається на суд першої інстанції, який розглядає справу в межах пред`явлених позивачем вимог, а в апеляційному порядку здійснюється перевірка судового рішення, яким закінчено провадження в справі, під час апеляційного розгляду справи суд не вправі за відсутності для того належних підстав змінювати склад позивачів, відповідачів у справі, зміни у складі учасників процесу допустимі лише у прямо передбачених цивільним процесуальним законом випадках, зокрема, при правонаступництві, якщо таке має місце після ухвалення рішення судом першої інстанції (ст. 23 ч. 1, ст. 24 ч. 1, ст. 55 ч. 1, ст. 56 ч.ч. 2, 3, 6, ст.ст. 351, 352, ст. 365 ч. 1 п. 1, ст. 368 ч. 1 ЦПК України).

Таким чином, по захист своїх порушених прав може до суду звернутися саме особа, права якої порушені, і може це зробити не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом, правомірній вимозі належного позивача (позивачів) відповідає обов`язок належного відповідача (відповідачів) усунути порушення права.

Вимоги позову можуть бути задоволені за умов, коли вони ґрунтуються на підставах належно пред`явленого позову, відповідають вимогам закону, договору та є щодо належного відповідача (відповідачів) доведеними у спосіб, передбачений цивільним процесуальним законом (ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України).

Апеляційний суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення (ст. 367 ч.ч. 1, 4 ЦПК України).

З матеріалів справи убачається таке.

На підставі договору купівлі-продажу, укладеного ПАТ «Державний ощадний банк України» із ОСОБА_1 16.12.2015, посвідченого приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Гримут П.В. за реєстровим № 855, ОСОБА_1 купила двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 (а.с. 13-14).

Право власності ОСОБА_1 на придбану квартиру зареєстровано 16.12.2015 за номером запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12568656 (а.с. 15).

Станом на 18.02.2016 експерт із технічного обстеження будівель і споруд ОСОБА_5 здійснив технічний огляд реконструкції власної житлової квартири та підвалу з добудовою і влаштуванням окремого входу з боку АДРЕСА_2 під магазин по АДРЕСА_1 і зробив висновок про те, що: будівля відповідає вимогам надійності і безпечної експлуатації, можлива її реконструкція під магазин; враховуючи наміри замовника, ескізні пропозиції та дотримання будівельних норм, дотримання техніко-економічних та експлуатаційних показників реконструкцію проводити після розроблення проектної документації та отримати декларацію про початок будівельних робіт (а.с. 48-58).

У 2016 році ПП «Ладус» виготовило Технічний звіт про інженерно-геологічні пошукові роботи для проектування добудови до існуючого будинку по АДРЕСА_5 (а.с. 18-22).

У червні 2016 року ТМКП «Тячів-Буд-Проект» та ГАП ОСОБА_6 на замовлення Тячівської міської ради виготовили Детальний план території забудови в АДРЕСА_2 , рішенням Тячівської міської ради від 22.09.2016 № 847 затверджено містобудівну документацію детальний план території земельної ділянки в АДРЕСА_2 площею 0,0058 га для будівництва інших будівель громадської забудови з містобудівними умовами та обмеженнями, розроблені матеріали детального плану території включено до генерального плану ОСОБА_7 (а.с. 23-45).

Відповідно до детального плану території земельна ділянка площею 0,005 га знаходиться в умовах існуючої забудови, що склалися; ділянка вільна від забудови; на земельній ділянці передбачені будівлі (споруди) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

15.07.2016 головний інспектор будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Управління ДАБІ у Закарпатській області Бобер Ю.Ю.:

на підставі звернення Тячівської міської ради від 15.07.2016 склав акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил при здійсненні добудови до квартири багатоквартирного будинку в АДРЕСА_1 ;

склав щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 96 ч. 7 КУпАП: здійснення добудови до власної квартири на першому поверсі багатоквартирного будинку без документів, що дають право на виконання будівельних робіт (проектної документації, декларації про початок виконання будівельних робіт);

видав ОСОБА_1 припис № 206-П/1007, яким пред`явив їй вимогу про виготовлення у місячний термін правоустановчих документів на будівництво у відповідності до вимог чинного законодавства; не здійснювати жодних будівельних робіт до виготовлення зазначених документів;

постановою від 20.07.2016 № 226/1007 про адміністративне правопорушення головний інспектор будівельного нагляду Управління ДАБІ у Закарпатській області Бобер Ю.Ю. застосував до ОСОБА_1 адміністративне стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 96 ч. 7 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 6800,00 грн (а.с. 59-64, 66-67).

Рішенням від 09.12.2016 № 1053 Тячівська міська рада затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0058 га з кадастровим номером 2124410100:07:006:0213 у комунальну власність Тячівськкій міській раді для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в АДРЕСА_2 (а.с. 185).

Рішенням від 07.04.2017 № 112 Тячівська міська рада надала ОСОБА_1 дозвіл на проектування та реконструкцію з добудовою до житлової квартири торгового приміщення в АДРЕСА_1 та поклала на неї обов`язки, зокрема:

оформити земельну ділянку на добудову згідно чинного законодавства;

отримати технічні умови щодо будівництва у відповідних службах; отримати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки в уповноваженому органі містобудування та архітектури на проектування та реконструкцію з добудовою до житлової квартири торгового приміщення в АДРЕСА_1 ;

виготовити проектну документацію;

протягом семи календарних днів з дня реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт в державній архітектурно-будівельній інспекції письмово поінформувати Виконком Тячівської міської ради про початок виконання будівельних робіт;

протягом семи календарних днів з дня реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації в державній архітектурно-будівельній інспекції письмово повідомити про це Виконком Тячівської міської ради (а.с. 47).

21.06.2017 головний інспектор будівельного нагляду інспекційного відділу Управління ДАБІ у Закарпатській області Бобер Ю.Ю.:

на замовлення ОСОБА_1 склав акт № 236/1007 позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, яким зафіксував, що замовником не виконано законних вимог припису від 15.07.2016 № 206-П/1007;

видав ОСОБА_1 припис № 110-П/1007, яким пред`явив їй вимогу про виготовлення у двомісячний термін документів, що дають право на виконання будівельних робіт, у відповідності до вимог чинного законодавства;

постановою від 23.06.2017 № 123/1007 про адміністративне правопорушення головний інспектор будівельного нагляду Управління ДАБІ у Закарпатській області Бобер Ю.Ю. застосував до ОСОБА_1 за невиконання законних вимог припису від 15.07.2016 № 206-П/1007 адміністративне стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185-42 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 5100,00 грн (а.с. 68-81).

У справі міститься робочий проект системи пожежної сигналізації будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », АДРЕСА_1 , виготовлений інженером-проектувальником ОСОБА_8 (а.с. 85-87).

26.12.2018 КПП «Архітектура» на замовлення ОСОБА_1 виготовило Технічний паспорт на громадську будівлю (магазин) АДРЕСА_1 , у якому загальна площе будівлі зафіксована у 72,90 кв. м (а.с. 82-84).

Суб`єкт оціночної діяльності ТОВ «Ріалті-О» склав 18.02.2019 висновок про вартість громадської будівлі (магазину) загальною площею 72,90 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка на цю дату становить 103299,00 грн (а.с. 17).

У справі містяться заяви відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_2 від 11.03.2020 про визнання позову та розгляд справи без їхньої участі (а.с. 102-104).

08.04.2020 від представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Довгія В.І. надійшло клопотання про залучення до участі в справі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області в якості співвідповідача (а.с. 109), яке було задоволене ухвалою Тячівського районного суду від 09.04.2020, занесеною до протоколу судового засідання.

29.05.2020 до Тячівського районного суду надійшов відзив, підписаний, як у ньому зазначено, представником співвідповідача ОСОБА_9 , у відзиві співвідповідачем названо Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, довіреністю від 10.01.2020, виданою керівником Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, уповноважено Рачкулинець М.Ю. представляти інтереси цієї Інспекції (а.с. 138-143).

У цьому відзиві заявлено заперечення проти задоволення позову в частині, що стосується позовних вимог до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області), оскільки вимоги закону під час будівництва ОСОБА_1 не були виконані, що було встановлено відповідними перевірками, земельна ділянка під будівництво їй не надавалася.

07.09.2020 до суду першої інстанції надійшло клопотання представника ОСОБА_9 про зупинення провадження в справі до завершення ліквідаційної процедури Державної архітектурно-будівельної інспекції України та встановлення її правонаступника, яке ухвалою Тячівського районного суду від 24.09.2020, занесеною до протоколу судового засідання, було відхилене (а.с. 170-173, 176-177).

Листом від 17.09.2020 № 05-14/730, підписаним Тячівським міським головою І.І. Ковачем, Тячівська міська рада повідомила Тячівський районний суд про те, що в разі позитивного рішення щодо узаконення самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 питання про узаконення землекористування за вказаною адресою буде вирішене позитивно (а.с. 181). До листа додані рішення Тячівської міської ради від 22.09.2016 № 847, від 09.12.2016 № 1053 і від 07.04.2017 № 112 (а.с. 182-185).

27.09.2023 до апеляційного суду від представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Мацоли А.В. надійшло повідомлення про те, що на даний час вирішується питання стосовно оформлення земельної ділянки з кадастровим номером 2124410100:07:006:0226 площею 0,0021 га, що підтвердила доданою копією рішення Тячівської міської ради від 22.12.2022 № 1774 про визначення цієї земельної ділянки для продажу на земельних торгах у формі електронного аукціону.

За приписами ст.ст. 14, 41 Конституції України, ст.ст. 181, 182, 316, 317, 319, 328 ЦК України (тут і далі норми матеріального права в редакції, якщо не вказано інше, станом на день пред`явлення позову), право власності на нерухоме майно набувається громадянами в порядку, визначеному законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом наведених норм закону, ст. 331 ч. 2, ст. 376 ч. 7 ЦК України, інших норм законодавства, що регулюють виникнення права власності на нерухомість, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна); якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації; якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації; за загальним правилом новостворене нерухоме майно підлягає уведенню в експлуатацію, можливість державної реєстрації майна та виникнення права власності на нерухоме майно пов`язується, зокрема, з дотриманням будівельних норм і правил.

Власність зобов`язує, використання власності не може завдавати шкоди, зокрема, правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав; діяльність власника може бути обмежена чи припинена лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 41 ч. 7 Конституції України, ст. 319 ч.ч. 1, 2, 3, 4, 5, 7 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову; право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням; правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 ЦК України (ст. 375 ч.ч. 1, 3, 4 ЦК України).

Статтею 376 ЦК України визначено, що:

житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч. 1);

особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2);

право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3);

якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 4);

на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5);

у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову; якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво; особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (ч. 7).

Положення Законів України «Про основи містобудування» (Закон № 2780-XII) (ст.ст. 5, 6, 8, 16), «Про будівельні норми» (ст.ст. 1, 4, 11), «Про регулювання містобудівної діяльності» (Закон № 3038-VI) (ст.ст. 2, 3, 5, 9, 26, 34, 39) передбачають, зокрема, що:

державна політика у сфері нормування у будівництві базується, зокрема, на принципі створення безпечного середовища для здоров`я та життєдіяльності людини;

застосування державних будівельних норм є обов`язковим;

при використанні земельних ділянок для житлової та громадської забудови обов`язковим є розроблення містобудівної та проектної документації;

при проектуванні, будівництві об`єктів містобудування повинні забезпечуватися вимоги щодо:

раціонального використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок;

урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій, законних інтересів власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва;

раціонального взаємного розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об`єктів;

право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації;

державне регулювання у сфері містобудування полягає, зокрема, у:

контролі за дотриманням законодавства у сфері містобудування, державних стандартів і норм, вимог вихідних даних, затвердженої містобудівної документації та проектів конкретних об`єктів, раціональним використанням територіальних і матеріальних ресурсів при проектуванні та будівництві;

контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю;

прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів … здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затверджений постановою КМ України від 13.04.2011 № 461, містить положення, зокрема, про те, що:

цей Порядок визначає механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (п. 1);

прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (п. 3);

надання (реєстрація), повернення (відмова у видачі) чи скасування реєстрації документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю (п. 4);

у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта (п. 10);

експлуатація об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачене законодавством) в експлуатацію, забороняється (п. 12).

Згідно із Законом № 3038-VI:

управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється…:

центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування,

центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування,

центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду,

органами державного архітектурно-будівельного контролю,

іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури,

місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування (ст. 6 ч. 1);

до уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність» (ст. 6 ч. 2);

до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:

1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад;

органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (ст. 6 ч. 3);

державний архітектурно-будівельний контроль це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт;

державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 41 ч. 1);

державний архітектурно-будівельний нагляд це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності;

державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 41-1 ч.ч. 1, 2).

Відповідно до Закону України «Про архітектурну діяльність» (Закон 687-XIV):

державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

державний архітектурно-будівельний нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі (ст. 10 ч.ч. 2, 3);

до уповноважених органів містобудування та архітектури належать:

центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури;

орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури;

структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури;

виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури;

орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури, структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій підконтрольні і підзвітні відповідним органам виконавчої влади в межах, передбачених законом (ст. 13 ч.ч. 1, 2).

Учасниками цивільних і процесуальних відносин є юридичні та фізичні особи, а також держава (ст. 2 ч.ч. 1, 2, ст. 24, 25, 30, 80, 82, 91, 92 ЦК України, ст.ст. 42, 46, 47 ЦПК України).

Держава, територіальні громади як учасники цивільних відносин діють на рівних правах з іншими учасниками цих відносин через органи, відповідно, державної влади та місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 167 ч. 1, ст. 169 ч. 1, ст.ст. 170, 172 ЦК України).

Відповідно до положень постанови КМ України від 23.04.2014 № 150 на час пред`явлення позову та вирішення справи судом першої інстанції Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області не було юридичною особою.

Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затверджене постановою КМ України від 09.07.2014 № 294, містить правила, за якими:

Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (п. 1);

основним завданням Держархбудінспекції є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме:

здійснення в межах повноважень, визначених законом, державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт;

здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, під час провадження ними містобудівної діяльності;

виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві у визначених законодавством випадках (п. 3);

Держархбудінспекція відповідно до покладених на неї завдань:

видає обов`язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт; усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності об`єктами нагляду (п. 4 пп. 3);

отримує повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт, здійснює внесення змін до них, а також скасовує право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення (п. 4 пп. 7);

видає дозволи на виконання будівельних робіт, повідомлення про внесення змін до них, відмовляє у видачі таких дозволів, анулює дозволи на виконання будівельних робіт (п. 4 пп. 8);

приймає в установленому порядку в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти (видає відповідні сертифікати або відмовляє у їх видачі, реєструє декларації про готовність об`єкта до експлуатації, внесення змін до них, а також повертає такі декларації та скасовує їх реєстрацію) (п. 4 пп. 9);

забороняє за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію (п. 4 пп. 15);

Держархбудінспекція для виконання покладених на неї завдань має право:

одержувати в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадових осіб, а також громадян та громадських об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань і функцій (п. 6 пп. 3);

проводити претензійно-позовну роботу, звертатися до суду з позовами щодо захисту своїх прав та законних інтересів (п. 6 пп. 12);

Держархбудінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо через апарат та свої територіальні органи (п. 7).

Згідно з постановами КМ України від 13.03.2020 № 218 «Про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», від 13.03.2020 № 219 «Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду», від 27.05.2020 № 422 «Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду», від 23.12.2020 № 1340 «Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду», від 15.09.2021 № 960 «Питання Державної інспекції архітектури та містобудування» з урахуванням динаміки їх прийняття та внесення до них змін Управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Закарпатській області теж не є юридичною особою.

Таким чином, залучення судом першої інстанції Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області як співвідповідача не має процесуального значення в справі та не тягне процесуального наслідку у вигляді участі в справі в порядку цивільного судочинства належної особи, оскільки вищеназваний структурний підрозділ не є юридичною особою і не може брати самостійної участі у цивільних і процесуальних відносинах.

Наявність у справі документів, поданих представником ДАБІ України, уповноваженого представляти інтереси саме цієї Інспекції як центрального органу виконавчої влади, наведених обставин не усуває і не спростовує. Суд першої інстанції не вирішував питання про участь у справі відповідної юридичної особи.

Після ухвалення судом першої інстанції рішення в справі, на час апеляційного розгляду справи відбулися подальші зміни в законодавстві, яким регулюються питання управління у сфері містобудівної діяльності, запроваджені, зокрема, постановою КМ України від 23.12.2020 № 1340 «Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду», яка набрала чинності з 30.12.2020, і постановою КМ України від 15.09.2021 № 960 «Питання Державної інспекції архітектури та містобудування», яка набрала чинності з 15.09.2021, відповідно до яких:

утворено Державну інспекцію архітектури та містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, та затверджено Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України (ДІАМ), ліквідовано Державну інспекцію містобудування, Державну сервісну службу містобудування (п.п. 1, 2, 3 постанови № 1340);

визначено Державну інспекцію архітектури та містобудування суб`єктом управління індивідуально визначеного майна Державної інспекції містобудування та Державної сервісної служби містобудування, Державної архітектурно-будівельної інспекції, які ліквідовуються (п. 7 постанови № 1340);

визнано таким, що втратив чинність пункт 2 постанови КМ України від 27.05.2020 № 422 «Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду», яким передбачалося, що міжрегіональні територіальні органи Державної інспекції містобудування утворюються як юридичні особи публічного права (п. 10 постанови № 1340).

Згідно з Положенням про Державну інспекцію архітектури та містобудування України (ДІАМ) (у редакції, чинній на час апеляційного розгляду справи):

Державна інспекція архітектури та містобудування України (ДІАМ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (п. 1);

основним завданням ДІАМ є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме:

здійснення в межах повноважень, визначених законом, державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням замовниками, … власниками будівель … вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт;

здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил територіальними органами ДІАМ, уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, під час провадження ними містобудівної діяльності;

виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві у визначених законодавством випадках (п. 3);

ДІАМ відповідно до покладених на неї завдань: видає дозволи на виконання будівельних робіт, реєструє повідомлення про внесення змін до них, відмовляє у видачі таких дозволів, анулює дозволи на виконання будівельних робіт; приймає в установленому порядку в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти (видає сертифікати про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта або відмовляє в їх видачі, реєструє декларації про готовність об`єкта до експлуатації, внесення змін до них, а також повертає такі декларації та скасовує їх реєстрацію) (п. 4 пп. 15-2, 15-3);

ДІАМ для виконання покладених на неї завдань має право проводити претензійно-позовну роботу, звертатися до суду з позовами щодо захисту своїх прав та законних інтересів (п. 6 пп. 11);

ДІАМ здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7).

Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства розвитку громад та територій про можливість здійснення Державною інспекцією архітектури та містобудування повноважень і виконання функцій з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а також визнав такими, що втратили чинність, постанову КМ України від 09.07.2014 № 294 «Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України» та інші пов`язані з нею постанови (п.п. 1, 2 постанови № 960).

З огляду на викладене, Державна архітектурно-будівельна інспекція України припинила виконання функцій, які на неї раніше покладалися, з 15.09.2021, відповідні функції і повноваження з цього часу здійснює Державна інспекція архітектури та містобудування України.

Отже, на час пред`явлення позову в справі, що розглядається, та його вирішення судом першої інстанції Державна архітектурно-будівельна інспекція України через своє Управління в Закарпатській області здійснювало відповідно до норм законодавства, оскільки в справі не встановлено інше, в межах Закарпатської області державний архітектурно-будівельний контроль, який включає і функцію прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. При цьому Управління ДАБІ в Закарпатській області не було юридичною особою.

ОСОБА_1 пред`явила позов про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва до Тячівської міської ради, яка як представницький орган місцевого самоврядування, що через нього територіальна громада, на території якої розташований об`єкт самочинного будівництва, здійснює, серед іншого, своє право власності на землю, є належним відповідачем у справі. Позов пред`явлений також до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 як до окремих співвласників квартир у багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 (власників сусідніх стосовно об`єкта позивачки квартир), які залежно від підстав, предмета позову та його обґрунтування можуть бути належними відповідачами лише в контексті питання про додержання їхніх прав (відсутність порушення їхніх прав) самочинним будівництвом і визнанням права власності позивачки на реконструйований (добудований) об`єкт нерухомості, проте, не є належними відповідачами за вимогою про визнання права власності на об`єкт нерухомості в контексту суто відповідної дозвільної процедури.

При визначенні кола відповідачів позивачці належало враховувати установлений законодавством порядок здійснення будівництва та набуття права власності на новостворене нерухоме майно, права і обов`язки уповноважених на відповідні функції в цьому процесі органів, що їх може стосуватися самочинне будівництво та його результат.

Законодавством унормовані порядок і процедури, які пов`язуються з будівництвом нерухомого майна, передбачено введення нерухомого майна в експлуатацію та державну реєстрацію прав на нього, унормовані компетенція і повноваження органів, які здійснюють управління у сфері містобудівної діяльності, в тому числі, здійснюють державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд. Законом передбачена й відповідальність, зокрема, цивільна, за порушення суб`єктами таких правовідносин законодавства та відповідні цьому наслідки. Втручання у зв`язку з цим у відповідні права, захист прав суб`єктів правовідносин, розв`язання спорів щодо прав і обов`язків суб`єктів правовідносин здійснюються судовим порядком.

Окрім органів, які здійснюють державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд, у процедурах, пов`язаних із будівництвом, у межах своїх компетенції та повноважень беруть у передбачених випадках на виконання покладених на них законодавством обов`язків й інші органи державної влади та місцевого самоврядування, надають відповідні висновки, погодження тощо (органи, до сфери діяльності яких входять питання землекористування, екології, санітарного контролю, охорони культурної спадщини і т.ін.).

З огляду на положення ст. 26 Закону № 2780-XII, спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства. Звернення до суду на захист порушеного (невизнаного, оспореного) права із позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу (компетентного органу місцевого самоврядування, який виконує відповідні функції), рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Як випливає з матеріалів справи, Управління ДАБІ в Закарпатській області не вбачало можливості прийняти зведений ОСОБА_1 об`єкт в експлуатацію, вказувало на істотне порушення позивачкою вимог, що ставляться до будівництва, видавало приписи, що не були виконані, притягало позивачку до адміністративної відповідальності тощо. Орган державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду заперечував можливість визнання за позивачкою права власності на самочинно збудований об`єкт судовим порядком.

Зважаючи на компетенцію і повноваження органів, які здійснюють державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд і, серед іншого, вирішують питання про можливість експлуатації самочинно збудованого нерухомого майна, що своєю чергою уможливлює оформлення та державну реєстрацію прав на нього (виникнення права власності), спір стосується безпосередніх прав і обов`язків уповноваженого органу державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, на час пред`явлення позову та розгляду справи судом першої інстанції Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області, яке на території Закарпатської області здійснювало державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд включно з прийняттям в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

У справі, що розглядається, відповідно до реальних її обставин та пред`явлених вимог у суді першої інстанції мав місце спір про право цивільне як між ОСОБА_1 і Тячівською міською радою, так і між ОСОБА_1 і Державною архітектурно-будівельною інспекцією України в контексті реалізації функцій і повноважень цього органу виконавчої влади у сфері містобудівної діяльності.

Юридична особа (орган виконавчої влади), яка здійснює відповідні повноваження у сфері містобудівної діяльності, не може бути позбавлена права і можливості на належній стадії процесу та в належному процесуальному статусі заявити та захищати свою позицію щодо вимог, задоволення яких тягне створення підстав для набуття права власності на самочинно зведений об`єкт містобудування.

Питання про відповідність будівництва вимогам законодавства та можливість визнання права власності на нього в контексті наявності дозволів, погоджень інших уповноважених органів повинно вирішуватися в рамках оцінки загальної процедури, тобто, охоплюється вирішенням спору із певних конкретних підстав з відповідною місцевою радою, її виконавчим органом, спеціально уповноваженим державним органом у сфері архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Попри такі умови і фактичну наявність спору, в тому числі, з Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, яка з огляду на підстави, предмет позову та відомі позивачці на час пред`явлення позову обставини є одним із ключових належних відповідачів щодо можливості визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва, позивачка на власний розсуд розпорядилася своїми процесуальними правами та пред`явила і підтримувала позов лише до Тячівської міської ради та до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , а також підтримувала позов до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області, яке не є самостійним учасником спірних і процесуальних правовідносин. Фактичний спір у тому числі й із ДАБІ України підтверджується матеріалами справи, змістом аргументації своїх правових позицій учасниками справи тощо.

Суд першої інстанції маючи у справі відповідні дані не з`ясував обставини справи з належною повнотою та суті спірних правовідносин у контексті суб`єктного складу сторін у справі не врахував, питання про залучення до участі в справі уповноваженого у сфері містобудівної діяльності органу в якості належного співвідповідача не обговорив, відповідно до ст. 2 ч.ч. 1, 2, ст. 12 ч. 5, ст. 214 ч. 2 ЦПК України не діяв. Тим часом, саме сторона у справі повинна доводити обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і саме відповідачу належить право визнати позов повністю або частково, укласти мирову угоду, реалізувати за наявності для того підстав інші права, притаманні саме відповідачу (ст. 12 ч. 3, ст.ст. 43, 49, 81, 193, 206, 207 ЦПК України).

Тож позов не був пред`явлений, а справу не було вирішено щодо належного відповідача Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Суд не мав процесуальних підстав за відсутності належного відповідача для вирішення спору як щодо його прав, так і щодо прав позивачки та інших відповідачів по суті, що, крім іншого, може тягти наслідки, які випливають із положень ст. 352 ч. 1 ЦПК України. Таке вирішення справи є неправильним у процесуальному розумінні, рішення суду не відповідає вимогам ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України, вищенаведені обставини виключали можливість реального вирішення спору через відсутність у справі належного відповідача, без якого про законність розв`язання спору щодо права власності на об`єкт самочинного будівництва не йдеться.

Питання обґрунтованості позову по суті, його доведеності, наявності підстав для визнання права, на яке посилається позивачка, щодо інших обставин наразі значення не мають і вирішуватися не можуть. Зокрема, лише у спорі з належним відповідачем (відповідачами) може бути забезпечено встановлення відповідно до вимог цивільного процесуального закону та матимуть правове значення обставини щодо, зокрема:

фактичних параметрів об`єкта самочинного будівництва, відповідності їх технічній (проектній) документації, державним будівельним нормам і правилам, правилам забудови;

впливу об`єкта самочинного будівництва на права інших осіб;

можливості врахування позиції Тячівського міського голови про узаконення землекористування в разі визнання судом права власності на об`єкт самочинного будівництва зважаючи на те, що питання такого землекористування належить до компетенції міської ради, а не міського голови, який не має повноважень і можливості гарантувати результат розгляду радою відповідного питання;

можливості врегулювання питання позасудовим порядком, наявності підстав для визнання саме судовим порядком права власності на об`єкт самочинного будівництва.

За умовами справи на стадії апеляційного провадження викладені обставини не можуть бути змінені, а порушення норм закону не можуть бути усунені чи виправлені. Вирішення справи щодо неналежного відповідача або відсутність у справі на стадії її розгляду судом першої інстанції необхідного для вирішення спору належного відповідача (відповідачів) є за приписами ст. 376 ч. 3 п. 4 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення.

Виходячи з викладеного, на підставі ст. 376 ч. 1 п. 4, ч. 2, ч. 3 п. 4 ЦПК України апеляцію з урахуванням саме наведених вище обставин слід задовольнити, ухвалене з порушенням норм процесуального права рішення суду скасувати, у задоволенні позову про визнанняправа власностіна об`єктсамочинного будівництва відмовити з процесуальних підстав внаслідок пред`явлення вимог не до всіх належних відповідачів, через що судом було прийнято рішення про права, свободи, та інтереси особи, яка не була залучена до участі у справі в передбаченому цивільним процесуальним законом статусі, а загалом внаслідок порушення вимог закону щодо суб`єктного складу відповідачів.

Керуючись ст. 367 ч.ч. 1, 4, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 4, ч. 2, ч. 3 п. 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково,

рішення Тячівського районного суду від 30 листопада 2020 року скасувати,

у позові ОСОБА_1 доТячівської міськоїради Закарпатськоїобласті, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 таУправління Державноїархітектурно-будівельноїінспекції вЗакарпатській областіпро визнанняправа власностіна будівлюмагазину відмовити внаслідок порушення вимог закону щодо суб`єктного складу відповідачів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 9 листопада 2023 року.

Судді