Рішення

від 30.11.2020 по справі 307/543/20

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/543/20

Провадження № 2/307/722/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого - судді : Чопик В.В.

при секретарі : Олексій Я.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тячівської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , де третя особа Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, про визнання права власності на нерухоме майно.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Тячівської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , де третя особа Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, про визнання права власності на нерухоме майно. Свої вимоги мотивує тим, що 16 грудня 2015 року вона набула у власність житлову двокімнатну квартиру, загальною площею 51,52 кв.м., яка розташована в АДРЕСА_1 . У 2016 році був виготовлений детальний план території забудови АДРЕСА_2 , та у відповідності до цього позивачка виявила бажання переобладнати квартиру, яка розташована в АДРЕСА_1 , на магазин. Так, до даної квартири в багатоквартирному будинку нею було добудовано торгове приміщення. В 2017 році позивачка звернулася до Тячівської міської ради із зверненням про надання дозволу на проектування та реконструкцію з добудовою до житлової квартири торгового приміщення, та за наслідками якого отримала рішення від 07.04.2017 року за №112. Після чого, було проведено перевірку новобудови УДАБІ у Закарпатській області, за наслідками якої був виданий припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 21.06.2017 року, а також позивачку було притягнуто адміністративної відповідальності. Також реконструкцію квартири, тобто будівництво нерухомого майна - громадської будівлі (магазин Mini- ІНФОРМАЦІЯ_1 ) позивачка погодила з сусідами. Однак, право власності на зазначене нерухоме майно не встановлено, оскільки будівництво нерухомого майна - громадської будівлі (магазин Mini-Moda), було вчинено без отримання у встановленому законом порядку дозволу на право проведення будівельних робіт. Крім цього, частина цього новозбудованого нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці яка є комунальною власністю Тячівської міської ради, у зв`язку з чим вона позбавлена права на отримання цієї земельної ділянки в оренду, викупити її, а тому не може отримати право власності на вказане нерухоме майно.

Просить визнати за нею право власності на об`єкт нерухомого майна - громадської будівлі (магазин Mini-Moda), загальною площею 72,9 кв.м., що розташоване в АДРЕСА_1 .

Позивачка в судовому засіданні заявлені нею позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просить їх задовольнити.

Представник УДАБІ в судове засідання не з`явився, однак надіслав до суду відзив в якому посилається на те, що що об`єкт будівництва, шо є предметом спору, був предметом перевірки в Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553. Так, відповідно до Наказу Державної архітектурно- будівельної інспекції України №976 на підставі звернення Тячівеької міської ради, направлення №421/1007 від 15 липня Головним інспектором будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок із залученням представників Тячівеької міської ради в присутності забудовника здійснено позапланову перевірку на дотримання вимог містобудівного законодавства гр. ОСОБА_1 під час будівництва за адресою АДРЕСА_1 .

В ході перевірки було виявлено наступні порушення: здійснюється добудова до власної квартири на першому поверсі багатоквартирного будинку без документів, що дають право на виконання будівельних робіт, а саме: проектної документації та декларації про початок виконання будівельних робіт чим порушено п.2 ч.І ст. 34, 36 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та п. 5 Порядку виконання підготовчих і будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №466.

За результатами перевірки складено ряд документів а саме: акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 15 липня 2016року; протокол про адміністративне правопорушення від 15 липня 2016 року; припис про усунення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів від 15 липня 2016року №206-П/1007 із встановленням терміну виконання до 15 травня 2017року.

Разом із тим, у зв`язку із виявленими порушеннями позивача притягнуто до встановленої законодавством відповідальності та винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення №226/1007 від 20 липня 2016 року.

Адміністративне стягнення у вигляді штрафу за вищевказане правопорушення згідно інформації із матеріалів справи ОСОБА_1 добровільно сплачено 01.08.2016 року.

Згідно ст. 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та п.11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011р. № 553 (далі - Порядок №553), посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов`язкові для виконання: приписи щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

В свою чергу, згідно п. 14 Порядку № 553 суб`єкт містобудування щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов`язаний виконувати вимоги . органу державного аохідектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Враховуючи вищенаведене, у зв`язку із відсутністю інформації щодо виконання припису від 15 липня 201 броку № 206-П/1007. 21.06.2017 посадовою особою Управління Держархбудінспекції у Закарпатській області на підставі перевірки факту виконання позивачем припису від 15 липня 2016 року №206-П/1007 щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм і стандартів гр. ОСОБА_1 відносно будівництва за адресою: АДРЕСА_1 проведено позапланову перевірку виконання вимог припису, за результатами якої встановлено, що гр. ОСОБА_1 не виконано законних вимог припису від 15 липня 201 броку № 206-П/1007, а саме: не виготовлено правовстановлюючих документів на будівництво у відповідності до вимог чинного законодавства у встановлений термін, чим порушено підпункт а пункту 3 частини третьої статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та підпункт 3 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 533 Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю .

За результатами перевірки складено ряд документів а саме: акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 21.06.2017 року № 236/1007; протокол про адміністративне правопорушення від 21 червня 2017 року; припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 21 червня 2017 року № 110- П/1007.

Разом із тим, у зв`язку із виявленими порушеннями позивача притягнуто до встановленої законодавством відповідальності (ч. 1 ст. 188-42 КУпАП) та винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення від 23 червня 2017 року №123/1007.

Враховуючи вищенаведене, звертаємо увагу суду на те, що під час розгляду справи про визнання права власності на самочинно збудований об`єкт, слід враховувати наявність вищезазначених документів та дотримання вказаних вимог, для можливості в подальшому прийняття такого роду об`єктів до експлуатації.

Разом з цим, звертає увагу суду на те, що вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, необхідним є встановлення усіх обставин справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи є порушені будівельні норми та правила істотними, а також те, що будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.

Тому просять суд у задоволенні позову у частині позовних вимог до Державної архітектурно - будівельної інспекції України, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області- відмовити.

Предстаник відповідача Тячівської міської ради та відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, однак надіслали до суду заяви, в яких просять справу розглянути у їх відсутності, проти позовних вимог не заперечують, а тому суд на підставі ст.. 223 ЦПК України справу розглянув у їх відсутності.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 27 лютого 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до Тячівської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , де третя особа Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, про визнання права власності на нерухоме майно, прийнято до розгляду та відкрито провадження у ній.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 03 листопада 2020 року призначено судове засідання для розгляду даної справи по суті.

Заслухавши пояснення позивачки та дослідивши матеріали справи суд дійшов до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 , згідно договору купівлі-продажу квартири від 16 грудня 2015 року, є власником квартири АДРЕСА_3 .

Із висновку про оцінку майна -громадської будівлі (магазин), розташованої в АДРЕСА_1 , загальною площею 72,90 м.кв., вбачається, що її вартість становить 103 299 гривень 00 копійок.

Приватним підприємством Ладус виготовлено технічний звіт Про інженерно-геологічні пошукові роботи для проектування Добудови до існуючого будинку по АДРЕСА_4 .

Відповідно до рішення Тячівської міської ради №847 від 22 вересня2016 року, затверджено містобудівну документацію-детальний план території земельної ділянки по АДРЕСА_2 ., площею 0,0058 га.

Згідно рішення виконкому Тячівської міської ради №112 від 07 квітня 2017 року, ОСОБА_1 надано дозвіл на проектування та реконструкцію з добудовою до житлової квартири торгового приміщення в АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 в установленому законодавством порядку оформити земельну ділянку на добудову згідно чинного законодавства, отримати технічні умови щодо будівництва у відповідних службах, отримати містобудівні умови та обстеження забудови земельної ділянки в уповноваженому орані містобудування та архітектури на проектування та реконструкцію з добудовою до житлової квартири торгового приміщення в АДРЕСА_1 , виготовити проектну документацію на проектування та реконструкцію з добудовою до житлової квартири торгового приміщення в АДРЕСА_1 .

Із технічного паспорту на громадську будівлю (магазин) № НОМЕР_1 у житловому будинку АДРЕСА_2 вбачається, що її загальна площа становить 72,9 м.кв..

Згідно акту технічного обстеження квартири АДРЕСА_3 , вбачається, що після виконання будівельно-монтажних робіт будівля повинна відповідати вимогам на сейсмостійкість із забезпеченням механічного опору та стійкості.

Згідно із частиною першою статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до вимог статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), якою вона має право володіти, користуватися та розпоряджатися.

Згідно частини третьої статті 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Виходячи із положень ч.5 статті 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 3, 4, 9 Постанови від 30.03.2012 р. № 6 "Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)" роз`яснено, що право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК України, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв`язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом. При розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону № 2780-XII спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства. За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України. У зв`язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Пунктом 12 цієї ж постанови роз`яснено, що у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

У правовій позиції висловленій Верховним Судом України при розгляді справи N 6-1328цс15 зазначено, що згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним. Водночас згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду. При цьому слід ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об`єкті нерухомості.

Як встановлено судом, ОСОБА_5 не виділялася земельна ділянка для проведення добудови до квартири АДРЕСА_3 - громадської будівлі (магазин Mini-Moda).

Беручи до уваги наведе, суд вважає, що в позовних вимогах слід відмовити.

Відповідно до ч. 1, та ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А тому, судові витрати в частині сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 2 , 5 , 10-13, 18 , 133, 141, 142, 206, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 15, 316, 317, 375, 376 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Тячівської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , де третя особа Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, про визнання права власності на нерухоме майно-відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 .

Відповідач: Тячівська міська рада, місцезнаходження: м. Тячів, вул. Шевченка, 2, Заарпатської області.

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_6 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_7 .

Відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_8 .

Третя особа: Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, місцезнаходження м. Ужгород, вул. Гойди, 8, Закарпатської області.

Повний текст рішення виготовлено 04.12.2020 р.

Суддя Тячівського

районного суду: В.В. Чопик