Рішення

від 26.10.2023 по справі 495/11124/23

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

Справа № 495/11124/23

Номер провадження 2/495/5247/2023

26 жовтня 2023 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Боярського О.О.,

при секретарі Червинської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білгород-Дністровський в порядку загального позовного провадження в підготовчому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просить суд:

- визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,та відібрати малолітню доньку ОСОБА_3 у матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , без позбавлення її батьківських прав, у зв`язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА_1 без участі матері.

Свою заяву позивач обґрунтовує тим, що він 25.06.2016рокузареєстрував шлюб з ОСОБА_2 у Центральному відділу державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про що вказаним відділом державної реєстрації актів цивільного стану зроблено відповідний актовий запис за № 1294 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 .

Позивач та Відповідач мають спільну дитину, а саме:доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 27.11.2018 року, актовий запис за № 3115).

На даний момент ведення між сторонами спільного господарства та сумісне проживання фактично припинено.

За домовленістю між Позивачем та Відповідачем, на даний час донька ОСОБА_4 проживає із Позивачемта перебуває на утриманні Позивача, а також перебуває на самостійному вихованні Позивача. ОСОБА_1 вказує, що за час проживання із ним дитина завжди була належним чином забезпечена та доглянута.

Позивач зазначає, що відповідачка не проявляє до дитини уваги, не цікавиться життям доньки, її розвитком, вихованням, обґрунтовуючи це зайнятістю.

При цьому матеріальний стан позивача дозволяє в повній мірі забезпечити дитину необхіднім харчуванням, повномірним розвитком, корисним дозвіллям.

Відповідачка ж ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, та не приймає участі у здобутті донькою морального та фізичного виховання.

Необхідність визначення місця проживання дитини із Позивачем викликана неналежною поведінкою Відповідачки по відношенню до спільної доньки, відсутністю поваги до неї та прояву інтересу до її виховання.

Позивач вказує, що відповідачка ОСОБА_2 нещодавно самовільно без згоди позивача змінила місце проживання доньки, не повідомивши про це його, як батька, після чого батьку знадобилося деякий час для знаходження Відповідача.

Такі обставини, на думку позивача, дають обґрунтовані підстави вважати, що проживання дитини за місцем проживання Відповідачки не відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Намагання визначити місце проживання дитини із позивачем та відібрання доньки пов`язане з бажанням захистити її інтереси та права на навчання, безпеку, належний догляд в тому числі медичний, збереження її сталих соціальних зв`язків із однолітками, родичами, хрещеними батьками, бабусею, надання можливості самостійно без стороннього тиску визначитись із власною долею з урахуванням думки як матері так і батька.

Позивач зазначає, що не має судимості ані в Україні ані за її межами; не перебуває у наркологічному обліку та обліку психіатра; не має боргових зобов`язань перед будь-якими фінансовими установами, що виключає можливість зменшення обсягу витрат на власнудитину.

Також ОСОБА_1 вказує, що він не має жодних тяжких хронічних захворювань або схильність до них, не переніс травм або пошкоджень, що можуть викликати будь-які фізіологічні загострення в майбутньому.

Зазначене, на думку позивача безсумнівно свідчить про нормальний фізичний стан позивача, необхідний для догляду за дитиною та можливість брати активну участь у її вихованні та дозвіллі.

На підставі наведеного просить задовольнити позов.

Процесуальні дії.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 жовтня 2023 року провадження по справі було відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

23.10.2023 року сторони у судове засідання не з`явились.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, просить справу розглядати у його відсутність та задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася. 23.10.2023 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 про розгляд справи без її участі, відповідно до якої вказує, що вона визнає позовну заяву та обставини, на які посилається позивач, у повному обсязі, не заперечує проти визначення місця проживання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із батьком ОСОБА_1 за адресою постійного проживання батька та відібрання дитини у матері без позбавлення її батьківських прав. Справу просить розглядати без участі відповідачки. Вказує також, що наслідки визнання позову їй відомі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся, у зв`язку із чим суд вважає необхідним ухвалити рішення без наявності висновку органу опіки та піклування, оскільки під час розгляду справи сторони дійшли згоди з приводу предмету спорту та відповідачка ОСОБА_2 позов визнала у повному обсязі, у зв`язку із чим надання висновку органу опіки та піклування не є доцільним та може сприяти затягуванню розгляду справи, що у свою чергу може негативно вплинути на інтереси неповнолітньої дитини.

У відповідності з ч.2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч.ч. 3, 4ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями206,207цьогоКодексу.

Відповідно до ч. 4ст. 206 ЦПК Україниу разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.3ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 1ст. 82 ЦПК Україниобставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Фактичні обставини справи.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що заявлені вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Судом було встановлено, що ОСОБА_1 25.06.2016рокузареєстрував шлюб з ОСОБА_2 у Центральному відділу державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про що вказаним відділом державної реєстрації актів цивільного стану зроблено відповідний актовий запис за № 1294 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 .

Позивач та Відповідач мають спільну дитину, а саме:доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 27.11.2018 року, актовий запис за № 3115).

На даний момент ведення між сторонами спільного господарства та сумісне проживання фактично припинено.

За домовленістю між Позивачем та Відповідачем, на даний час донька ОСОБА_4 проживає із Позивачемта перебуває на утриманні Позивача, а також перебуває на самостійному вихованні Позивача. ОСОБА_1 вказує, що за час проживання із ним дитина завжди була належним чином забезпечена та доглянута.

Позивач зазначає, що відповідачка не проявляє до дитини уваги, не цікавиться життям доньки, її розвитком, вихованням, обґрунтовуючи це зайнятістю.

При цьому матеріальний стан позивача дозволяє в повній мірі забезпечити дитину необхіднім харчуванням, повномірним розвитком, корисним дозвіллям.

Відповідачка ж ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, та не приймає участі у здобутті донькою морального та фізичного виховання.

Необхідність визначення місця проживання дитини із Позивачем викликана неналежною поведінкою Відповідачки по відношенню до спільної доньки, відсутністю поваги до неї та прояву інтересу до її виховання.

Позивач вказує, що відповідачка ОСОБА_2 нещодавно самовільно без згоди позивача змінила місце проживання доньки, не повідомивши про це його, як батька, після чого батьку знадобилося деякий час для знаходження Відповідача.

Такі обставини, на думку позивача, дають обґрунтовані підстави вважати, що проживання дитини за місцем проживання Відповідачки не відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Намагання визначити місце проживання дитини із позивачем та відібрання доньки пов`язане з бажанням захистити її інтереси та права на навчання, безпеку, належний догляд в тому числі медичний, збереження її сталих соціальних зв`язків із однолітками, родичами, хрещеними батьками, бабусею, надання можливості самостійно без стороннього тиску визначитись із власною долею з урахуванням думки як матері так і батька.

Позивач зазначає, що не має судимості ані в Україні ані за її межами; не перебуває у наркологічному обліку та обліку психіатра; не має боргових зобов`язань перед будь-якими фінансовими установами, що виключає можливість зменшення обсягу витрат на власнудитину.

Також ОСОБА_1 вказує, що він не має жодних тяжких хронічних захворювань або схильність до них, не переніс травм або пошкоджень, що можуть викликати будь-які фізіологічні загострення в майбутньому.

Зазначене, на думку позивача безсумнівно свідчить про нормальний фізичний стан позивача, необхідний для догляду за дитиною та можливість брати активну участь у її вихованні та дозвіллі.

Під час розгляду справи відповідачка ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 та обставини, на які позивач посилається, обґрунтовуючи вимоги, визнала у повному обсязі.

Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дочастини третьої статті 51 Конституції Українисім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зчастинами восьмою,дев`ятою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України)регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно достатті 8 Закону України "Про охорону дитинства"кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно ізст. 12 Закону України "Про охорону дитинства"на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно доч.1 ст. 160 СК Українимісце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Статтею 161 СК Українивизначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Частиною першоюстатті 162СК України визначено, що якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.

Пунктами 1,2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Участинах першій-третій статті 9 Конвенції про права дитинипередбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно зпунктом 1 цієї статтівсім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини насамперед необхідно виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан, тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 61-327цс18 відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саместатті 161 СК Українита принципу 6Декларації прав дитинипро обов`язковість брати до уваги принцип 6Декларації прав дитинистосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимогстатті 3 Конвенції про права дитини.

Враховуючи вищенаведеніобставини,керуючись принципоммаксимального забезпеченняправ таінтересів дитини,зважаючи нате,що відповідачка ОСОБА_2 без згоди позивача змінила місце проживання їхньої доньки та в ході розгляду справи визнала позовта не заперечувала щодо визначення місця проживання доньки ОСОБА_4 разом з батьком за адресою постійного проживання батька та відібрання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у матері без позбавлення батьківських прав,суд вважає, що у зв`язку з відмовою матері виховувати доньку насамперед мають бути забезпечені якнайкращі інтереси неповнолітньої дитини, а тому позов підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу, що матір дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною та участі у її вихованні і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дітей щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування чи за рішенням суду.

Стосовно позовнихвимог щодовизначення місцяпроживання дитиниразом збатьком судзазначає,що позивачпросить визначитимісце проживаннядоньки ОСОБА_4 разом ізним заадресою йогопроживання,а відповідачканадає згодуна це,яка зазначенав заявіпро визнанняпозову.У зв`язкуіз чимсуд приходитьдо висновку,що якщопід часрозгляду справибатьки дитинидійшли згодиз приводувказаного питання,звертатися дооргану опікита піклуваннящодо отриманнявисновку неє потрібним,оскільки наце потрібензначний час,що можепризвести дозатягування розглядусправи.

Суд бере до уваги те, що висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків для суб`єктів відповідних правовідносин і не має обов`язкового характеру. Він не породжує прямих юридичних наслідків для сторін та безпосередньо не впливає на їх права й обов`язки, тобто є фактично джерелом доказування при наявності цивільного спору, оскільки несе виключно інформативний характер і на відміну від рішень органу опіки та піклування має рекомендаційний характер. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений.

Подібні правові висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 16 лютого2022року справа № 742/710/19; Постанові від 28 січня2021року у справі № 753/6498/15-ц; Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня2018року у справі № 500/6325/17.

Висновки за результатами розгляду справи

Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до переконання про те,що оскільки відповідачка ОСОБА_2 без згоди позивача змінила місце проживання їхньої доньки та в ході розгляду справи визнала позовта не заперечувала щодо визначення місця проживання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 разом з батьком за адресою постійного проживання батька та відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та спрямовані на захист прав та законних інтересів неповнолітньої дитини, у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 90, 258, 259, 263, 265, 268, 293 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,та відібрати малолітню доньку ОСОБА_3 у матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , без позбавлення її батьківських прав, у зв`язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА_1 без участі матері.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.О.Боярський