Постанова

від 08.11.2023 по справі 751/2540/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

08 листопада 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/2540/19

Головуючий у першій інстанції Логвіна Т. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1331/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Мамонової О.Є.,

суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,

із секретарем: Герасименко Ю.О.

учасники справи:

стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова",

боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

заінтересована особа: Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, -

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 вересня 2023 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

У С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернуся до суду із заявою, в якій просив визнати такими, що не підлягають виконанню, виконавчі документи (листи), по судовій справі № 751/2540/19, а саме:

- про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ фірми «ТехНова» заборгованості за отримані послуги з теплопостачання в сумі 32 576,04 грн;

- про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ фірми «ТехНова» судового збору в сумі 960,50 грн;

- про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ фірми «ТехНова» заборгованості за отримані послуги з теплопостачання в сумі 32 576,04 грн;

- про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ фірми «ТехНова» судового збору в сумі 960,50 грн.

Одночасно просив зупинити виконавче провадження у судовій справі №751/2540/19.

В обґрунтування заяви зазначав, що рішення Деснянського районного суду від 25.07.2019 (справа №751/2540/19) набрало законної сили 28.08.2019, строк пред`явлення виконавчих листів за вказаним рішенням суду до виконання закінчився 28.08.2022, а виконавче провадження відкрито 20.01.2023, тобто з порушенням ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження».

Зазначав, що справа № 751/2540/19 розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, тому він не зміг заявити про застосування строків позовної давності. У рішенні суду зазначено, що він та ОСОБА_2 є співвласниками квартири, що не відповідає дійсності.

Звертав увагу на те, що він та ОСОБА_2 не мешкали та не користувалися комунальними послугами в квартирі, а тому згідно з вимогами п. 6 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на несплату вартості комунальних послуг у разі їх невикористання за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження.

Наголошував, що ТОВ фірма «ТехНова» індивідуального договору про надання комунальної послуги з ним не укладало.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 травня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення стягнення за виконавчими листами відмовлено.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 вересня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі № 751/2540/19 за позовом ТОВ «ТехНова» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його заяву у повному обсязі, посилаючись на її безпідставність, необґрунтованість та юридичну нікчемність. Також просить зупинити виконавче провадження у судовій справі №751/2540/19.

Доводи апеляційної скарги є тотожними доводам заяви, та полягають у наступному:

- стороною стягувача виконавчі листи пред`явлено до виконання після закінчення строку на їх пред`явлення, який закінчився 28.08.2022, а виконавче провадження відкрито 20.01.2023;

- справа № 751/2540/19 розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, тому ОСОБА_1 не зміг заявити про застосування строків позовної давності;

- у рішенні суду зазначено, що заявник та ОСОБА_2 є співвласниками квартири, що не відповідає дійсності;

- заявник та ОСОБА_2 не мешкали та не користувалися комунальними послугами в квартирі, а тому згідно з вимогами п.6 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» мають право на несплату вартості комунальних послуг у разі їх невикористання за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження;

- ТОВ фірма «ТехНова» індивідуального договору про надання комунальної послуги з заявником не укладало.

Заявник наголошує, що судом першої інстанції порушено приписи ч. 3 ст. 432 ЦПК України, оскільки його заяву розглянуто не у 10-денний строк.

Правовою підставою для зупинення виконавчого провадження зазначено ч. 3 ст. 432 ЦПК України.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені Законом України «Про виконавче провадження» строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану, а наведені заявником обставини не підпадають під перелічені в цивільному процесуальному законі підстави для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Судом у справі встановлено, що рішенням Деснянського районного суду від 25.07.2019 позов ТОВ фірма «ТехНова» про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ фірма «ТехНова» заборгованість за отримані послуги з теплопостачання в сумі 32 576,04 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ фірма «ТехНова» судовий збір в сумі 960,50 грн з кожного (а.с. 49-51). Рішення набрало законної сили 28.08.2019 (а.с. 178).

07.09.2022 представник ТОВ фірми «ТехНова» звернувся до суду із заявою про видачу виконавчих листів по справі № 751/2540/19 (а.с. 58).

05.10.2022 Деснянським районним судом м. Чернігова видано виконавчі листи у справі № 751/2540/19 (а.с.181 зворот-182, 186).

Чотири виконавчі листи у справі № 751/2540/19 отримані представником ТОВ фірми «ТехНова» 08.11.2022 (а.с. 58).

13.01.2023 головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ющенко Т.П. відкрито виконавчі провадження ВП № 70749091, 70749032 з виконання виконавчих листів №751/2540/19, виданих 05.10.2022, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ фірма «ТехНова» заборгованості у сумі 32 567,04 та судових витрат у сумі 960,50 грн відповідно (а.с. 182 зворот, 185). Згідно інформації про виконавче провадження станом на 08.11.2023 вищезазначені виконавчі провадження є відкритими (а.с.188-189, 190-191).

Щодо боржника ОСОБА_2 виконавчі провадження з виконання виконавчих листів №751/2540/19, виданих 05.10.2022, відкрито 20.01.2023 (а.с. 76).

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судове рішення, що набрало законної сили, є підставою для його виконання. Виконання судового рішення сприяє втіленню законів у життя та зміцненню їх авторитету. Рішення суду охороняє права, свободи та законні інтереси громадян, а також є завершальною стадією судового провадження.

За ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У прецедентній практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на значенні своєчасного виконання рішень суду для захисту прав та свобод людини і громадянина, зауважуючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною цивільного процесу, a несвоєчасне виконання судових рішень є таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, і є порушенням права на суд. Так, у справі Хорнсбі проти Греції ЄСПЛ зауважив, що право на суд стало б ілюзорним, якщо б правова система держави дозволяла, щоб кінцеве та обов`язкове рішення суду залишалося невиконаним, що завдавало б шкоду одній зі сторін. Виконання рішень, ухвалених будь-яким судом, необхідно розглядати як невід`ємну частину «судового розгляду» для цілей статті 6 Конвенції. Така позиція ЄСПЛ підтримувалася судом також і у рішеннях Савіцький проти України, Кайсина та інші проти України, Іммобільяре Саффі проти Італії, Ромашов проти України, Дубенко проти України, Вассерман проти Росії, Малиновський проти Росії.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною 2 статті 432 ЦПК України визначено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.

У Постанові Верховного суду у справі № 2-4671/11 від 20.02.2019 наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, які поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в порядку встановленому ЦПК України.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Отже, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що особа може звернутися до суду якщо її права чи інтереси порушені.

У заяві ОСОБА_1 просить визнати такими, що не підлягають виконанню, виконавчі документи (листи), по судовій справі № 751/2540/19, а саме:

- по стягненню з ОСОБА_2 на користь ТОВ фірми «ТехНова» заборгованості за отримані послуги з теплопостачання в сумі 32 576,04 грн;

- по стягненню з ОСОБА_2 на користь ТОВ фірми «ТехНова» судового збору в сумі 960,50 грн;

- по стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ фірми «ТехНова» заборгованості за отримані послуги з теплопостачання в сумі 32 576,04 грн;

- по стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ фірми «ТехНова» судового збору в сумі 960,50 грн.

Виконавчі документи про стягнення заборгованості та судового збору з ОСОБА_2 прав та інтересів ОСОБА_1 не стосуються, жодних доказів на підтвердження того, що вказаними виконавчими документами порушені його права чи інтереси заявником не надано. Заява про визнання їх такими, що не підлягають виконанню може бути подана боржником ОСОБА_2 . А відтак відсутні підстави для визнання виданих щодо ОСОБА_2 виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчі листи № 751/2540/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ фірми «ТехНова» заборгованості за отримані послуги з теплопостачання в сумі 32 576,04 грн та судового збору в сумі 960,50 грн видані на підставі рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.07.2019 (справа № 751/2540/19), яке набрало законної сили 28.08.2019 та не скасоване, рішення підлягає примусовому виконанню.

Посилаючись на те, що строк пред`явлення виконавчих листів до виконання закінчився 28.08.2022, а виконавче провадження відкрито 20.01.2023 з порушенням ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження», ОСОБА_1 просить визнати виконавчі документи такими, що не підлягають виконанню.

Відповідно до п. 10-2 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» (чинного станом на 12.01.2023 день подачі заяви про відкриття виконавчого провадження) тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України: визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжувався строк дії воєнного стану в Україні. Так, Указом Президента України від 07 листопада 2022 року, затвердженого Законом № 2738-IX від 16 листопада 2022 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Воєнний стан в Україні діє і на сьогоднішній день.

Строк пред`явлення виконавчих листів № 751/2540/19 до виконання щодо боржника ОСОБА_1 закінчився 28.08.2022, тобто під час дії воєнного стану, який діє в Україні наразі, таким чином відповідно до п. 10-2 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» визначений статтею 12 цього Закону трирічний строк пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання перервано та встановлено з дня припинення або скасування воєнного стану.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання виконавчих листів щодо боржника ОСОБА_1 такими, що не підлягають виконанню.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції 10-денного строку для розгляду заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, не заслуговують на увагу, оскільки зазначені процесуальні порушення не є підставою для скасування законної по суті ухвали.

Інші доводи апеляційної скарги (розгляд справи без участі сторін, неукладення договору зі стягувачем, непроживання у житловому приміщенні, тощо) зводяться до незгоди ОСОБА_1 з рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.07.2019, яке не є предметом оскарження, та не впливають на розгляд заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить суд зупинити виконавче провадження у справі № 751/2540/19.

Відповідно до ч. 3 ст. 432 ЦПК України до розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.05.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення стягнення за виконавчими листами відмовлено. Отже, питання про необхідність зупинення стягнення за виконавчими листами вирішувалося саме вищезазначеною ухвалою, яка ОСОБА_1 в апеляційному порядку не оскаржена.

В оскаржуваній ухвалі суду від 07.09.2023 питання зупинення виконавчого провадження не вирішувалося.

Отже, так як це питання вирішувалося судом першої інстанції, заява про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, вже розглянута, то на стадії апеляційного перегляду відсутні підстави, передбачені ч. 3 ст. 432 ЦПК України, для зупинення виконання за виконавчим документом.

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що дана вимога не підлягає задоволенню.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 вересня 2023 року - залишенню без змін, оскільки вона ухвалена судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять підстав для її скасування.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 вересня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 листопада 2023 року.

Головуюча О.Є. Мамонова

Судді: Н.В. Висоцька

Н.В. Шитченко