Постанова

від 07.11.2023 по справі 761/10769/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

07 листопада 2023 року

м. Київ

провадження №22-ц/824/9939/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О. В., Стрижеуса А. М.,

за участю секретаря Ратушного А. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Київський міський клінічний ендокринологічний центр"

на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва

від 19 грудня 2022 року

в складі судді Юзькової О. Л.

у цивільній справі №761/10769/22 Шевченківського районного суду м. Києва

за позовом ОСОБА_1

до Комунального некомерційного підприємства "Київський міський клінічний ендокринологічний центр"

про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі

У С Т А Н О В И В:

20 червня 2022 року ОСОБА_1 , посилаючись на те, що її з порушенням трудового законодавства 05.05.2022 звільнено у зв'язку із скороченням штату, звернулася до суду з позовом до директора Комунального некомерційного підприємства "Київський міський клінічний ендокринологічний центр" - Павленко Ганни Петрівни, в якому просила скасувати наказ про звільнення №48 від 05.05.2022 та поновити на роботі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 листопада 2022 року задоволено клопотання ОСОБА_1 та замінено ОСОБА_2 на належного відповідача - Комунальне некомерційне підприємство "Київський міський клінічний ендокринологічний центр" (далі - КНП "КМКЕЦ", Підприємство).

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2022 року позов задоволено.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 квітня 2023 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та розглянув справу за відсутності доказів належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Вказував, що ОСОБА_1 було звільнено з дотриманням вимог КЗпП України, а саме у зв'язку із скороченням чисельності штату працівників. Звернув увагу, що вирішення питання про зміни в організації виробництва та праці належить виключно до компетенції підприємства, а згідно судової практики, висловленої в постановах Верховного Суду, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників.

Суд помилково визнав встановленими обставини, що стосуються нібито недотримання порядку персонального попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 , оскільки даний факт спростовується письмовими доказами.

Зазначав, що є недоречними висновки суду про відсутність в матеріалах справи доказів того, що відповідач не з'ясував, чи є серед працівників посади яких скорочуються, особи, щодо яких встановлені обмеження на звільнення; відсутність доказів виконання відповідачем вимог чинного трудового законодавства щодо переважного права залишення на роботі працівників при скороченні чисельності чи штату працівників; не надання відповідачем доказів проведення порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, оскільки суд розглянув справу в заочному порядку та виключив повну можливість надання відповідачем будь-яких доказів по справі. Додав, що на день прийняття наказу №27 під керівництвом ОСОБА_3 працював лише один лікар-терапевт на 1,0 посади - ОСОБА_1 . А тому скороченню і підлягала лише єдина посада лікаря-терапевта, яку обіймала позивачка. Наявність єдиної посади лікаря-терапевта у складі приймального відділення підтверджується наказами та копією штатного розпису.

Зауважив, що у зв'язку з безальтернативністю у питанні визначення кандидатури на скорочення, не аналізувалося питання хто користується переважним правом залишення на роботі, не проводився порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі.

Також зазначав, що звільнення ОСОБА_1 обумовлено неможливістю її переведення на іншу роботу у зв'язку з відсутністю такої роботи за відповідною професією та кваліфікацією позивачки, а тому є безпідставним висновок суду про відсутність в матеріалах справи доказів пропонування позивачці іншої роботи в тій же самій установі або доказів повідомлення про відсутність роботи за її професією.

Крім того, в обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказав, що висновок суду про те, що перенесення роботодавцем дати звільнення є порушенням прав позивачки не є підставою для поновлення останньої на роботі, оскільки відповідно до службової записки начальника відділу кадрів наказ від 04.04.2022 №43 про звільнення був підготовлений та підписаний, але у зв'язку з тим, що в цей період трудові відносини між сторонами вже були припинені на підставі наказу від 01.04.2022 №103/а, ознайомити ОСОБА_1 з наказом та отримати її підпис не було можливим. За цих обставин звільнення позивачки відбулося 05.05.2023 на підставі наказу №48.

Наголосив на тому, що звільнення ОСОБА_1 не потребувало попередньої згоди профспілкового комітету, оскільки остання не являється його членом.

За наведених обставин просив скасувати заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2022 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивачка, заперечуючи проти апеляційної скарги, подала відзив, в якому посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги просила скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача - Калішенко Г. М. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити з підстав, викладених в ній.

Позивачка та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що справу розглянуто за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином (п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України).

Так, згідно з положеннями частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Повідомлення учасників справи про місце, дату і час судового засідання проводиться судом, відповідно до вимог ст. 128-131 ЦПК України.

За приписами статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Таким чином, про належне повідомлення учасника справи про час і місце розгляду справи у даному випадку може свідчити лише розписка.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Матеріали справи не містять належних доказів отримання відповідачем - суд першої інстанції надсилав копії ухвали про відкриття провадження разом з копією позовної заяви, як і не містять доказів отримання судової повістки в судове засідання призначене на 19.12.2022, що в свою чергу свідчить про відсутність доказів на підтвердження належного повідомлення відповідача.

Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в червні 2022 року звернулася до суду з позовом до фізичної особи - ОСОБА_2 (директора КНП "КМКЕЦ") (том 1, а. с. 1). В позовній заяві, як засоби зв'язку з відповідачем ОСОБА_2 , позивачка зазначила адресу свого місця роботи.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 липня 202 року відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .

Згідно довідки про доставку електронного листа, складеної Шевченківським районним судом м. Києва, ухвала від 19.07.2022 доставлена 28.09.2022 на електронну адресу: Kmkec@health.kiev.ua (том 1, а. с. 19), яка не є електронною адресою відповідача ОСОБА_2 . На цю електронну адресу: Kmkec@health.kiev.ua суд першої інстанції з власної ініціативи надіслав копію ухвали про відкриття провадження та судову повістку.

18 листопада 2022 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва замінено ОСОБА_2 на належного відповідача - Комунальне некомерційне підприємство "Київський міський клінічний ендокринологічний центр" (том 1, а. с. 27-28).

З матеріалів справи також вбачається, що на електронну адресу: Kmkec@health.kiev.ua , як до постановлення ухвали про заміну відповідача, так і після постановлення ухвали, було доставлено судову повістку про судове засідання на 18.11.2022 та на 19.12.2022 (том 1, а. с. 23-24, 30-31)

Отже, з наведеного слідує, що копію ухвали про відкриття провадження разом з копією позовної заяви та судові повістки суд першої інстанції надсилав лише фізичній особі ОСОБА_5 .

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, відповідачем надано докази щодо офіційної електронної адреси, яка є відмінною від електронної адреси, на яку суд першої інстанції з власної ініціативи надсилав судові повістки.

Матеріали справи не містять доказів, що після постановлення ухвали про заміну неналежного відповідача, суд першої інстанції на офіційну електронну адресу або на юридичну адресу КНП "КМКЕЦ" надсилав копію ухвали про відкриття провадження разом з копією позовної заяви та судові повістки.

Як впливає зі змісту ухвали від 18 листопада 2023 року щодо заміни неналежного відповідача, резолютивна частина зазначеної ухвали не передбачала проведення засідання 19 грудня 2022 року. В матеріалах справи є судова повістка від 24.11.2023, якою КНП «КМКЕЦ» викликають у судове засідання на 19 грудня 2022 року. Зазначену судову повістку в електронному вигляді доставлено на електронну адресу Kmkec@health.kiev.ua,про що складено відповідну довідку. Проте, матеріали справи не містять доказів, що КНП "КМКЕЦ" зазначав дану електронну адресу, як офіційну, як і не містять доказів направлення судової повістки за юридичною адресою КНП "КМЕЦ": м. Київ, Рейтарська 22.

В той же час, судові виклики та повідомлення повинні здійснюватися відповідно до ст. 128-132 ЦПК України, якими, окрім іншого визначено, що судова повістка разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом з розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до правового висновку, який викладено в постанові Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі №120/4298/21-а офіційноюелектронною адресою є адреса електронної пошти, вказана користувачем в електронному кабінеті Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.

Подібна позиція висловлена Верховним судом у постанові від 28 червня 2022 у справі №761/21436/20.

В матеріалах справи відсутні докази, що КНП "КМЕЦ" на день визначення його відповідачем у справі (18 листопада 2022 року) повідомляв суд щодо своєї офіційної електронної адреси, як і не містять доказів реєстрації КНП "КМЕЦ" в електронному кабінеті ЄСІТС.

Отже, в матеріалах справи відсутні докази надсилання позовної заяви та судової повістки відповідачу КНП "КМЕЦ" на офіційну електронну адресу належним чином.

Також, в матеріалах справи відсутні докази, що КНП "КМЕЦ" був повідомлений про судові засідання, призначені на 18.11.2022 та на 19.12.2022, в якому ухвалено оскаржуване заочне рішення.

Таким чином, судом апеляційної інстанції достовірно встановлено, що судом першої інстанції при ухваленні рішення допущено порушення норм процесуального права щодо належного повідомлення відповідача.

Колегія суддів також враховує, що відповідач, звертаючись до суду із заявою про перегляд заочного рішення, посилався на те, що він не був належним чином повідомлений про судові засідання та про розгляд справи в цілому.

До того ж, у заяві від 30.01.2023 про перегляд заочного рішення КНП "КМКЕЦ" повідомляло суд, щодо існування на Підприємстві офіційної електронної пошти: kmkес@.кіеуcity.gov.ua. Зазначена електронна адреса розміщена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру.

Однак, незважаючи на повідомлення суду 30.01.2023 офіційної електронної адреси, ухвала суду від 06 лютого 2023 року у справі щодо прийняття заяви про перегляд заочного рішення до розгляду також направлена судом на іншу електронну адресу kmkec@health.kiev.ua, про що свідчить довідка про доставку електронного листа від 20.02.2023.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що належне повідомлення (інформування) є одним з найголовніших аспектів забезпечення права насправедливий суд, що гарантується Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. При цьому оприлюднення судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень не може нівелювати обов`язок судового органу щодо належного повідомлення. Ця позиція роз`яснена в постанові Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі №679/219/20.

Таким чином, знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке полягає в неналежному повідомленні відповідача про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що заочне рішення суду першої інстанції в силу ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 25 вересня 1975 року працювала на посаді лікаря-терапевта у КНП "КМЕЦ", з якої звільнена 05 травня 2022 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За положеннями ч. 1 і ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник є таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за містом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Даний правовий висновок висловлено Верховним Судом в постанові від 10 вересня 2018 року у справі №487/6407/16-ц.

Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії, які за своєю кваліфікацією може займати працівник, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які є вільними в межах структури підприємства, установи, організації як юридичної особи в цілому, включаючи її відокремлені підрозділи.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, відповідач посилався на те, що ОСОБА_1 звільнено з роботи з дотриманням трудового законодавства.

Колегія суддів вважає обґрунтованими такі доводи апеляційної скарги, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 25 січня 2022 року відповідачем видано наказ №27 «Про внесення змін до штатного розпису КНП «КМКЕЦ» на 2022 рік» (далі - наказ №27). Відповідно до цього наказу, вносилися зміни до штатного розпису підприємства, скорочувалася чисельність та штат працівників амбулаторно-консультативного відділення, а саме - 0,5 посади лікаря-офтальмолога та працівників приймального відділення - 1 посада лікаря-терапевта.

Крім цього, наказом №27 передбачений комплекс заходів, пов`язаний з реалізацією зазначеного скорочення. Зокрема, згідно пункту 3 наказу №27 надавалося доручення ОСОБА_3 - завідуючому приймального відділення надати подання щодо персонального скорочення працівника (лікаря-терапевта 1,0 посади), який обіймає посаду, що підлягає скороченню. На виконання пункту 3 наказу №27 завідуючим приймального відділення була надана службова записка на ім`я директора КНП «КМКЕЦ» щодо пропозиції персонального скорочення лікаря-терапевта приймального відділення.

Аналіз штатних розписів КНП "КМКЕЦ", які долучені відповідачем до апеляційної скарги, вказує на те, що станом на 01.01.2020 штат Підприємства затверджений у кількості 585 штатних одиниць, станом на 01.01.2021 - 405 штатних одиниць, станом на 01.01.2022 - 377,5 штатних одиниць, а станом на 01.05.2022 - 375 штатних одиниць.

02 лютого 2022 року Підприємством видано повідомлення про вивільнення ОСОБА_1 - лікаря-терапевта приймального відділення. В даному повідомленні зазначено, що у зв'язку із скороченням посади лікаря-терапевта приймального відділення, відповідно до наказу від 25.01.2022 №27 "Про внесення змін до штатного розпису КНП "КМКЕЦ" на 2022", повідомляють про заплановане звільнення, згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України, яке відбудеться 04 квітня 2022 року. Також в повідомленні зазначено, що звільнення обумовлено неможливістю переведення на іншу роботу у зв'язку з її відсутністю.

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, її з повідомленням про наступне вивільнення її не ознайомили під підпис за два місяці до такого вивільнення. Також зазначила, що саме повідомлення про вивільнення містить багато порушень, а саме не містить дати та вхідного номера повідомлення, не містить дати запланованого звільнення.

Колегія суддів відхиляє доводи позивачки, що їй не було надано за два місяці належного повідомлення про наступне вивільнення, оскільки ОСОБА_1 під час розгляду справи неодноразово посилалася на те, що отримане нею 25.01.2022 повідомлення нею ж не підписувалося, оскільки на ньому не було зазначено дати та вхідного номера повідомлення. Визнання позивачкою факту отримання повідомлення підтверджується її письмовими поясненнями, поданими суду (том 1, а. с. 106).

Незважаючи на визнання позивачкою факту отримання повідомлення 25.01.2022, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги, що таке повідомлення відбулося з дотриманням вимог закону 02 лютого 2022 року.

Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно Акту від 02.02.2022, ОСОБА_1 відмовилась від пропозиції отримати повідомлення про наступне звільнення, яке заплановано на 04.04.2022, у зв`язку зі скороченням штату (наказ від 25.01.2022 №27) та засвідчити факт отримання особистим підписом.

Отже, наведене свідчить, що про наступне вивільнення ОСОБА_1 була повідомлена навіть більш як за два місяці, що сама і визнала під час розгляду даної справи.

03 лютого 2022 року відповідач - КНП "КМКЕЦ" звернувся з поданням до профспілкової організації "Про звільнення лікаря-терапевта приймального відділення ОСОБА_1 ".

Згідно Витягу з протоколу №5 засідання профспілкового комітету від 07 лютого 2022 року, не потребує погодження подання про майбутнє скорочення 1,0 посади лікаря-терапевта, яку займає ОСОБА_1 , оскільки остання не є членом Первинної профспілкової організації КНП "КМКЕЦ".

04 квітня 2022 року Підприємством видано наказ №48 про звільнення ОСОБА_1 з 04.04.2022, у зв'язку зі скороченням посади.

Згідно наказу №48 від 05 травня 2022 року "Про звільнення ОСОБА_1 ", перенесено дату запланованого звільнення з 04.04.2022 на 05.05.2022.

Колегія суддів погоджується з доводами позивачки, що трудовим законодавством не врегульовано питання зміни дати звільнення, але поруч з цим зміна дати звільнення застосовується, наприклад, у випадку хвороби працівника. Тобто зміна дати звільнення хоча чітко і не врегульовано законодавцем, але й не заборонено чинним трудовим законодавством України.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що трудові відносини Підприємства з працівниками на певний період були припинені, що підтверджується наказом від 01.04.2022 №103а/к, згідно якого призупинено дію трудових договорів з 01.04.2022 до 30.04.2022. Також в наказі від 01.04.2022 №103а/к зазначено про необхідність внести до нього зміни в разі відновлення можливості виконувати роботу, не пізніше для припинення або скасування воєнного стану. У зв'язку з наявністю наказу про припинення з працівниками, в тому числі з ОСОБА_1 , трудових відносин ознайомити останню під підпис з наказом про звільнення не виявилося можливим, а відтак звільнення відбулося 05.05.2022 на підставі наказу №48.

Слід враховувати і те, що хоча законодавцем чітко не врегульовано питання зміна дати звільнення та поруч з цим чітко врегульовано порядок оформлення звільнення.

Так, відповідно до статті 47 КЗпП України, роботодавець зобов'язаний ознайомити працівника з наказом про звільнення під його особистий підпис та надати копію наказу. Роботодавець повинен у день звільнення видати працівникові оформлену трудову книжку і провести розрахунок у строки, зазначені в с. 116 КЗпП України. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то зазначені суми повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільнення працівником вимоги про розрахунок. При отриманні трудової книжки працівник розписується в особистій картці та книзі обліку трудових книжок. Якщо працівник відмовляється отримувати трудову книжку, то факт відмови від отримання трудової книжки необхідно зафіксувати у відповідному акті.

Сукупний аналіз наведеного вказує, що призупинення дії трудового договору з позивачкою унеможливлював виконання відповідачем зазначених вище вимог законодавства щодо оформлення порядку звільнення. А тому зміна відповідачем дати звільнення не свідчить про порушення вимог трудового законодавства відносно позивачки.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу і на те, що призупинення трудових відносин між сторонами за ініціативи відповідача було викликано введенням на всій території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року. А згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, вся територія міста Києва з 24.02.2022 по 30.04.2022 була віднесена до території активних бойових дій.

Підсумовуючи викладене, слід вважати, що зміна дати звільнення ОСОБА_1 не порушує трудових та конституційних прав останньої, а є лише вимушеною формальною дією з боку відповідача.

Згідно Акту КНП "КМКЕЦ" від 05.05.2022, ОСОБА_1 відмовилася від пропозиції ознайомитися під особистий підпис з наказом про звільнення №48 від 05.05.022, а також відмовилася від пропозиції забрати трудову книжку.

06 травня 2022 року відповідач листом звернувся до ОСОБА_1 з повідомленням про необхідність отримання трудової книжки або надання письмової згоди щодо направлення трудової книжки поштою. Матеріали справи не містять доказів відповіді ОСОБА_1 на лист відповідача від 06.05.2022.

З матеріалів справи також вбачається, що КНП "КМКЕЦ" законно не було запропоновано ОСОБА_1 інші посади перед звільненням, з огляду на таке.

Як вже вказувалося вище, скорочувалася 1 посада лікаря-терапевта і на день прийняття (02.02.2022) наказу №27 працював лише один лікар-терапевт на 1,0 посади - ОСОБА_1 .

З наданих відповідачем до апеляційної скарги доказів вбачається, що ще до видачі відповідачем 02.02.2022 наказу №27, а саме 04.01.2022 в приймальному відділенні лікарі-терапевти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були переведені з посад лікарів-терапевтів приймального відділення на посади лікарів-ендокринологів приймального відділення, що підтверджується наказами від 14.12.2021 №139-а та від 31.12.2021 №448/к. Тобто, окрім ОСОБА_1 , інші лікарі-терапевти в приймальному відділенні не працювали.

З огляду на це, скороченню підлягала лише єдина посада лікаря-терапевта, яку обіймала ОСОБА_1 . Наявність єдиної посади лікаря-терапевта у складі приймального відділення підтверджується наказами від 28.02.2022 №84, від 01.04.2022 №447/к, від 29.04.2022 №119 а/л/тр., копією штатного розпису станом на 04.01.2022, які надані відповідачем.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у зв`язку із безальтернативністю у питанні визначення кандидатури на скорочення, відповідачем правомірно не аналізувалося питання переважного права залишення на роботі, не проводився порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників, оскільки такі не працювали.

Крім цього, ОСОБА_1 не входить до переліку категорій працівників, звільнення яких не допускається, до яких відносяться вагітні жінки (ст. 184 КЗпП України); жінки, які мають дітей віком до 3 років (або до 6 років у певних випадках) (ст. 184); одинокі матері при наявності дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю (ст. 184); батьки, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі) (ст. 184, 186-1); опікуни (піклувальники) (ст. 184, 186-1); прийомні батьки (ст. 184, 186-1); батьки-вихователі (ст. 184, 186-1) неповнолітні працівники (звільнення провадиться лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування) (ст. 198); працівники в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (ч. 3 ст. 40); працівники, які обиралися до складу профспілки протягом року після закінчення строку, на який обирався цей склад (за певними винятками) (ст. 252 КЗпП України, ч. 4 ст. 41 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Колегія суддів відхиляє доводи позивачки, викладені у позовній заяві, що їй не було запропоновано іншу посаду, з огляду на наступне.

Звільнення за п. 1 статті 40 КЗпП України допускається, якщо працівника неможливо перевести за його згодою на іншу роботу. Тому одночасно з попередженням роботодавець пропонує працівникові іншу роботу за її наявності. Якщо на момент попередження відсутня така можливість, а згодом (до дати звільнення) така можливість переведення з`явиться, то пропозиція робиться обов`язково.

Звертаючись до суду як із заявою про перегляд заочного рішення, так і з апеляційною скаргою, відповідач посилався на те, що звільнення ОСОБА_1 обумовлено неможливістю її переведення на іншу роботу у зв`язку з відсутністю такої роботи за відповідною професією та кваліфікацією позивачки.

З матеріалів справи вбачається, що на дату надання ОСОБА_1 повідомлення про вивільнення від 02.02.2022 такі пропозиції працевлаштування були відсутні. Також вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, з 30.04.2002 року перебувала на пенсії по інвалідності. Відповідно до листа Центру медико-соціальної експертизи від 12.04.2005 №92 « ОСОБА_1 може працювати лікарем за фахом на половину робочого дня. Дана трудова рекомендація виключає можливість працювати в нічні зміни, мати добові чергування, виконувати роботу, пов`язану з відрядженням, роз`їздами тощо.

Протягом всього строку попередження надання ОСОБА_1 пропозицій щодо іншої роботи було унеможливлено з огляду на наступне:

відповідно до наказу №84 від 28.02.2022, у зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану та відсутності організаційних і технічних умов для надання медичної допомоги у повному обсязі із 01.03.2023 оголошено простій не з вини працівників, у тому числі ОСОБА_1 ;

відповідно до наказу від 01.04.2022 №103-а/к «Про призупинення дії трудового договору з працівниками» призупинено дію трудових договорів з працівниками з 01.04.2022 по 30.04.2022 за переліком, у тому числі, призупинена дія трудового договору з ОСОБА_1 .

Отже, на дату повідомлення про наступне вивільнення ОСОБА_1 - 02 лютого 2022 року пропозиції працевлаштування були відсутні.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що у період з 02 по 28 лютого 2022 року (з 01 березня 2022 року по 05 травня 2022 року простій не з вини працівника та призупинення трудових відносин) вакантними були посади лікаря-хірурга відділенні ендокринної хірургії (наказ про звільнення ОСОБА_8 від 31.01.2022 №36); заступника начальника директора з економічних питань (наказ про звільнення ОСОБА_9 від 02.02.2022 №47-а): бухгалтера фінансово-економічного відділу (наказ про звільнення ОСОБА_10 від 01.02.2022 №45). Пропонування позивачці цих посад не було можливим, оскільки освіта, кваліфікація та досвід позивачки не відповідали цим посадам.

Таким чином, під час апеляційного перегляду даної справи не знайшли свого підтвердження доводи позивачки про порушення відповідачем трудового законодавства щодо пропозиції іншої посади на Підприємстві. Натомість, знайшли своє підтвердження доводи відповідача про виконання вимог ст. 40 КЗпП України при звільненні ОСОБА_1 .

Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 звільнено з роботи із дотриманням вимог частини другої статті 40 України, а відтак знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги про законність звільнення ОСОБА_1 .

За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позову, оскільки звільнення відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Київський міський клінічний ендокринологічний центр" - задовольнити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2022 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складено 13 листопада 2023 року.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

А. М. Стрижеус