Постанова

від 07.03.2024 по справі 761/10769/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року

м. Київ

справа № 761/10769/22

провадження № 61-16861св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Київський міський клінічний ендокринологічний центр»,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до директора Комунального некомерційного підприємства «Київський міський клінічний ендокринологічний центр» (далі - КНП «КМКЕЦ») Павленко Г. П. про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона працювала в КНП «КМКЕЦ» на посаді лікаря-терапевта на протязі 46 років з 25 вересня 1975 року згідно з наказом від 25 вересня 1975 року № 193.

05 травня 2022 року її звільнено у зв`язку із скороченням штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України згідно наказу від 05 травня 2022 року № 48.

Зазначила, що повідомлення про вивільнення не містило дати та вихідного номеру, відсутня дата запланованого звільнення, з наказом від 25 січня 2022 року № 27 «Про внесення змін до штатного розпису КНП «КМКЕЦ» на 2022 рік її не ознайомили, іншу посаду не пропонували. При цьому, не було враховано її переважного права на залишенні на роботі.

З урахуванням викладених обставин позивачка просила суд, скасувати наказ КНП «КМКЕЦ» від 05 травня 2022 року № 48 про звільнення ОСОБА_1 та поновити її на роботі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 листопада 2022 року за клопотанням позивачки здійснено заміну неналежного відповідача директора КНП «КМКЕЦ» Павленко Г. П. на належного відповідача- КНП «КМКЕЦ».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2022 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ КНП «КМКЕЦ» від 05 травня 2022 року № 48 «Про звільнення ОСОБА_1 »

Поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря терапевта приймального відділення КНП «КМКЕЦ» з 05 травня 2022 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 квітня 2023 року заяву КНП «КМКЕЦ» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погодившись із заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2022 року, КНП «КМКЕЦ»оскаржило його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року апеляційну скаргу КНП «КМКЕЦ» задоволено.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 звільнено з роботи із дотриманням вимог чинного законодавства.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

22 листопада 2023 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції ухвалена постанова з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 04 січня 2024 року КНП «КМКЕЦ» просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржену постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

13 лютого 2024 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримала вимоги касаційної скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

10 січня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала в закладі охорони здоров`я з 25 вересня 1975 року, який під час її трудової діяльності неодноразово змінював свою назву та на час виникнення спірних правовідносин мав назву КНП «КМКЕЦ», на посаді лікаря-терапевта приймального відділення (наказ від 25 вересня 1975 року № 193).

25 січня 2022 року відповідачем видано наказ № 27 «Про внесення змін до штатного розпису КНП «КМКЕЦ» на 2022 рік» (далі - наказ № 27). Відповідно до цього наказу, вносилися зміни до штатного розпису підприємства, скорочувалася чисельність та штат працівників амбулаторно-консультативного відділення, а саме - 0,5 посади лікаря-офтальмолога та працівників приймального відділення - 1 посада лікаря-терапевта.

Крім цього, наказом № 27 передбачений комплекс заходів, пов`язаний з реалізацією зазначеного скорочення. Зокрема, згідно пункту 3 наказу № 27 надавалося доручення ОСОБА_3 - завідуючому приймального відділення надати подання щодо персонального скорочення працівника (лікаря-терапевта 1,0 посади), який обіймає посаду, що підлягає скороченню. На виконання пункту 3 наказу № 27 завідуючим приймального відділення була надана службова записка на ім`я директора КНП «КМКЕЦ» щодо пропозиції персонального скорочення лікаря-терапевта приймального відділення.

У складі приймального відділення КНП «КМКЕЦ» була наявна єдина посада лікаря-терапевта, що підтверджується наказами від 28 лютого 2022 року № 84, від 01 квітня 2022 року № 447/к, від 29 квітня 2022 року №119 а/л/тр., копією штатного розпису станом на 04 січня 2022 року.

02 лютого 2022 року підприємством видано повідомлення про вивільнення ОСОБА_1 - лікаря-терапевта приймального відділення. В даному повідомленні зазначено, що у зв`язку із скороченням посади лікаря-терапевта приймального відділення, відповідно до наказу від 25 січня 2022 року № 27 «Про внесення змін до штатного розпису КНП «КМКЕЦ» на 2022 рік», повідомлено позивачку про заплановане звільнення, згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 04 квітня 2022 року. Також в повідомленні зазначено, що звільнення обумовлено неможливістю переведення на іншу роботу у зв`язку з її відсутністю.

Згідно акту від 02 лютого 2022 року ОСОБА_1 відмовилась від пропозиції отримати повідомлення про наступне звільнення, яке заплановано на 04 квітня 2022 року у зв`язку зі скороченням штату (наказ від 25 січня 2022 року № 27) та засвідчити факт отримання особистим підписом. Означеним листом ОСОБА_1 попередили, що її посада скорочується та вона буде звільнена 04 лютого 2022 року. У повідомленні також вказано, що на цей час вакантних посад, які відповідають кваліфікації ОСОБА_1 , її освіті та досвіду роботи, в КНП «КМКЕЦ» немає. Якщо такі вакансії з`являться протягом періоду попередження, відділ кадрів їх запропонує.

Згідно відповіді КНП «КМКЕЦ» № 13 від 22 лютого 2022 року 1,0 посади лікаря-терапевта, яку обіймає ОСОБА_1 , скорочується у зв`язку з оптимізацією та створенням більш ефективної організації штатної структури.

03 лютого 2022 року КНП «КМКЕЦ» звернулося з поданням до профспілкової організації «Про звільнення лікаря-терапевта приймального відділення ОСОБА_1 ».

Згідно витягу з протоколу № 5 засідання профспілкового комітету від 07 лютого 2022 року, не потребує погодження подання про майбутнє скорочення 1,0 посади лікаря-терапевта, яку займає ОСОБА_1 , оскільки остання не є членом Первинної профспілкової організації КНП «КМКЕЦ».

04 квітня 2022 року КНП «КМКЕЦ» видано наказ № 48 про звільнення ОСОБА_1 з 04 квітня 2022 року у зв'язку зі скороченням посади.

Згідно наказу КНП «КМКЕЦ» № 48 від 05 травня 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 », перенесено дату запланованого звільнення з 04 квітня 2022 року на 05 травня 2022 року.

05 травня 2022 рокуОСОБА_1 звільнено у зв`язку із скороченням на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України згідно наказу від 05 травня 2022 року № 48.

Згідно акту КНП «КМКЕЦ» від 05 травня 2022 року ОСОБА_1 відмовилася від пропозиції ознайомитися під особистий підпис з наказом про звільнення від 05 травня 2022 року № 48, а також відмовилася від пропозиції забрати трудову книжку.

06 травня 2022 року відповідач листом звернувся до ОСОБА_1 з повідомленням про необхідність отримання трудової книжки або надання письмової згоди щодо направлення трудової книжки поштою. Матеріали справи не містять доказів відповіді ОСОБА_1 на лист відповідача від 06 травня 2022 року.

Відповідно до листа Центру медико-соціальної експертизи від 12 квітня 2005 року № 92 ОСОБА_1 , 1954 року народження, лікар-терапевт, з 25 березня 2002 року Центральною МСЕК № 1 визнається інвалідом ІІІ групи, в 2005 році група інвалідності встановлена безстроково з трудовими рекомендаціями, зокрема, позивачка може працювати лікарем за фахом на половину робочого дня. Дана трудова рекомендація виключає можливість працювати в нічні зміни, мати добові чергування, виконувати роботу, пов`язану з відрядженням, роз`їздами тощо.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржена постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду і яка існувала на день звільнення.

Близький за змістом висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-43/асі18).

Згідно частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частина друга статті 42 КЗпП України містить перелік категорій працівників, які мають переваги в залишенні на роботі.

У постановах Верховного Суду від 27 вересня 2021 року у справі № 452/2056/18 (провадження № 61-6712св20), від 20 серпня 2018 року у справі № 537/1621/17 (провадження № 61-11983св18) зроблено висновок, що роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо. Доказами більш високої продуктивності праці можуть бути: виконання значно більшого обсягу робіт порівняно з іншими працівниками, які займають аналогічні посади чи виконують таку ж роботу, накази про преміювання за високі показники у роботі тощо.

Суд не наділений правами та не володіє достатньою інформацією для визначення продуктивності праці будь-якого працівника, оскільки це є прерогативою виключно роботодавця, який володіє повною інформацією про результативність праці, що характеризує ефективність її витрат у виробництві та сфері послуг. Визначення працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці є компетенцією роботодавця.

Вищевказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2019 року в справі № 367/3870/16-ц (провадження 61-38248св18).

Відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40, пунктами 2, 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Встановивши, що у відповідача дійсно відбулося скорочення штату та чисельності працівників, відповідач своєчасно та належним чином повідомив позивачку про наступне вивільнення, враховуючи відсутність вакантних посад, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові.

При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, в КНП «КМКЕЦ» була наявна єдина посада лікаря-терапевта приймального відділення, на якій працювала позивачка, тому відповідач правомірно не аналізував питання переважного права на залишення на роботі ОСОБА_1 та не проводив порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судом апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Верховний Суд встановив, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги її висновків не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов