Ухвала

від 10.11.2023 по справі 642/6485/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

10.11.2023

Справа № 642/6485/23

Провадження № 2/642/1788/23

УХВАЛА

Іменем України

"10" листопада 2023 року Суддя Ленінського районного суду м. Харкова Пашнєв В.Г., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Виробничого підрозділу Харківська вагонна дільниця філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» про визнання протиправним та скасування наказу про зміну істотних умов праці, стягнення моральної шкоди та недоотриманих коштів, обумовлених трудовим і колективним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Виробничого підрозділу Харківська вагонна дільниця філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» про визнання протиправним та скасування наказу про зміну істотних умов праці, стягнення моральної шкоди та недоотриманих коштів, обумовлених трудовим і колективним договором.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124), а статтею 18Закону України«Про судоустрійістатус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розглядіцивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповіднодо пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими заявник звертається до суду для захисту, а також дотримання ним вимог, передбачених статтею 175, 177 ЦПК України.

Розглянувши подану позовну заяву, дійшов до висновку про залишення її без руху з таких підстав.

Відповідно доч.2ст.175ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Всупереч ч. 2 ст. 175 ЦПК України, позовна заява не підписана позивачем належним чином, а зазначено лише прізвище ім`я та по-батькові.

Позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються (п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом поданого позову є такі вимоги: 1) визнання незаконним та скасування наказу про зміну істотних умов праці, 2) стягнення недоотриманих коштів, обумовлених трудовим і колективним договором та 3) відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000грн.

Отже, поданий позов з його предметом про відшкодування моральної шкоди та стягнення недоотриманих коштів, обумовлених трудовим і колективним договором є позовом майнового характеру.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначеноЗаконом України «Про судовий збір».

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду в справі № 728/2955/18 від 10 січня 2019 року, де зазначено, що починаючи з 01 вересня 2015 року позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Як вбачається з позовної заяви, позивач звернувся до суду із позовними вимогами про: 1) визнання незаконним та скасування наказу про зміну істотних умов праці, 2) стягнення недоотриманих коштів, обумовлених трудовим і колективним договором та 3) відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000грн.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) зроблено правовий висновок щодо застосування пункту 1 частини першоїстатті 5 Закону України «Про судовий збір»та реалізації особою права звільнення від сплати судового збору, відповідно до якого пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першоїстатті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 761/943/18, від 15 лютого 2021 року у справі № 372/4328/19, від 17 червня 2021 року у справі № 725/5849/20, від 08 вересня 2021 року у справі № 265/5327/20, підстави для відступу від якого відсутні.

Як слідує із змісту позовної заяви, наведених позивачем мотивів та додатків до позову, останнім оспорюється наказ відповідача про зміну істотних умов праці, згідно якого позивачу з 11.09.2023 встановлений робочий тиждень тривалістю 1 день, тобто позивача не було звільнено із займаної ним посади, а лише змінені істотні умови праці.

Разом з тим, поняття зміна істотних умов праці та звільнення з роботи згідно положень чинного Кодексу законів про працю України не є ідентичними, оскільки зміна істотних умов праці передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Натомість, використання позивачем певної назви матеріально-правової вимоги не змінює дійсної суті вимоги та не може слугувати підставою для застосування пільги щодо сплати судового збору, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

З урахуванням наведеного, позивач не звільняється від сплати судового збору у справі за заявленою ним позовною вимогою щодо скасування наказу про зміну істотних умов праці та стягнення моральної шкоди.

Щодо вимоги позивача про стягнення недоотриманих коштів, обумовлених трудовим і колективним договором, то суд пропонує позивачу конкретизувати які саме кошти останній просить стягнути, оскільки якщо це заробітна плата, то позивач звільняється від сплати судового збору за її стягнення, а в інших випадках ні.

Таким чином, при зверненні з указаним позовом позивач може бути звільнений від сплати судового збору лише в частині вимог про стягнення недоотриманихкоштів,обумовлених трудовимі колективнимдоговором за умовою якщо це є заробітною платою, а тому в частині вимог про скасування наказу та відшкодування моральної шкоди судовий збір підлягає сплаті.

За змістом ч.ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на час звернення до суду) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 0,4 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлений на 2023 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року 2684 грн.

Визначення позивачу розміру судового збору не буде перешкодою йому в доступі до правосуддя, оскільки останній в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ЦПК. Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред`явлення позову до суду.

За таких обставин, суд вважає заяву такою, що не відповідає вимогам ст.177 ЦПК Українита пропонує позивачу:

- надати позовну заяву, підписану позивачем належним чином;

- конкретизувати які самі недоотримані кошти, обумовлені трудовим і колективним договором, він просить стягнути;

- надати документ, який підтверджує сплату судового збору у відповідному розмірі за вимоги майновогота немайновогохарактеру у розмірі не менше 1073,60 грн. та не більше 13420,00 грн.;

Крім того,в прохальнійчастині позовупозивачем викладеноклопотання провитребування доказів,однак судзауважує,що вцій частинізастосовуються вимогист.84ЦПК України,які регламентуютьпорядок поданнятакої заяви,а такожпередбачають вимогидо їїзмісту.Враховуючи викладене,позивачу пропонуєтьсяпривести вказанеклопотання увідповідність довимог ст.84ЦПК України.

Відповідно до ч.1ст.185ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищенаведене, вказані обставини позбавляють можливості відкрити провадження у справі.

Керуючись статями175,177,185 ЦПК України, суддя,-

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 доВиробничого підрозділу Харківська вагоннадільниця філії«Пасажирська компанія»АТ «Укрзалізниця»про визнанняпротиправним таскасування наказупро змінуістотних умовпраці,стягнення моральноїшкоди танедоотриманих коштів,обумовлених трудовимі колективнимдоговором - залишити без руху, надати позивачу строк протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.

Роз`яснити позивачу, що невиконання вимог ухвали суду у встановлений строк є підставою вважати позовну заяву неподаною та такою, що підлягає поверненню позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.Г.Пашнєв