Ухвала

від 06.11.2023 по справі 635/1476/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 635/1476/22 (1-кс/635/1316/23) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/818/1317/23 Суддя доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурорів - ОСОБА_6 ,

захисників - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу захисників обвинуваченого ОСОБА_9 адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 25 вересня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора Харківської окружної прокуратури ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з раніше визначеною сумою застави щодо обвинуваченого ОСОБА_9 у кримінальному провадженні № 42022222130000167 від 11.11.2022 за ч. 5 ст. 191, ч.1 ст. 366, ч.4 ст. 368 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою продовжено запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою до 23 листопада 2023 року включно із залишенням раніше визначеної суми застави у розмірі 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що у грошовому еквіваленті складає 1610400 грн.

На зазначену ухвалу слідчого судді захисники обвинуваченого ОСОБА_9 адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подали апеляційну скаргу в якій просили її скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання або нічного домашнього арешту та покласти на нього процесуальні обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.

В обґрунтування апеляційної скарги захисники посилалися на те, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив підстави для продовження запобіжного заходу. Судом не було взято до уваги, що ОСОБА_9 раніше не судимий, має стійкі соціальні зв`язки, офіційно працевлаштований та має позитивні характеристики. Вважають, що не доведені ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України. Посилаються на те, що обвинувачений має низку захворювань. Вважають також, що обвинувачення є необґрунтованим, а вина обвинуваченого не доведена будь-якими доказами. Посилаються на практику застосування рішень ЄСПЛ. Зазначають, що судом не обґрунтовано неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.. Вказують на неповноту судового розгляду, а саме відсутність мотивування визначеного розміру застави.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які підтримали свою апеляційну скаргу та просили її задовольнити, а також пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисників не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів провадження вбачається, що СВ ВП № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022222130000167 від 11.11.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366, ч.4 ст. 368 КК України.

22.09.2023 року прокурор Харківській окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Харківського районного суду Харківської області з клопотанням про продовження відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави в розмірі 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В обґрунтування клопотання слідчий посилався на обґрунтованість повідомленої підозри, тяжкість кримінального правопорушення, та на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України. Зазначив, що з урахуванням доведеності обґрунтованої підозри та фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень злочинів, їх тяжкості, сторона обвинувачення дійшла висновку, що для досягнення цілей, визначених ст. 177 КПК України та дотримання обвинуваченим ОСОБА_9 покладених на нього ст. 42 КПК України процесуальних обов`язків, стосовно нього має бути продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки, на думку прокурора, жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.

Вирішуючи питання про продовження виду запобіжного заходу ОСОБА_9 , слідчий суддя суду першої інстанції зазначив, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_9 підозри сторона обвинувачення підтвердила зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду першої інстанції. Також слідчий суддя встановив наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий суддя суду першої інстанції враховуючи наявність ризиків, оцінюючи сукупність обставин, а саме вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у вчиненні, в тому числі, особливо тяжких кримінальних правопорушень, а саме до 12 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до 3 років та з конфіскацією майна, а також враховуючи, що кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 191, 366 КК України, за якими ОСОБА_9 повідомлено про підозру віднесено до злочинів проти власності, у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг, а також те, що кримінальне правопорушення за ст.ст. 191, 368 КК України є корупційним, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим. Поряд з цим, слідчий суддя зазначив, що відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 183 КПК України. При цьому, відповідно до вимог ст. 182 КПК України, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, враховуючи ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважав, що застава у розмірі 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Докази, надані суду, вказують на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, працевлаштований, уродженець російської федерації. Враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим, є ймовірність того, що він може переховуватись від органу досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, огрунтованість підозри ОСОБА_9 підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами.

Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно практикиЄвропейського судуз правлюдини,суд своїмрішенням повинензабезпечити нетільки правапідозрюваного,а йвисокі стандартиохорони загальносуспільнихправ таінтересів.Забезпечення такихстандартів,як підкреслюєЄвропейський судз правлюдини,вимагає відсуду більшоїсуворості воцінці порушеньцінностей суспільства. Згідноп.48рішення "Чеботарьпроти Молдови"№ 3561/06від 13.11.2007р.Європейський Судз правлюдини зазначив"Судповторює,що длятого,щоб арештпо обґрунтованійпідозрі буввиправданий увідповідності ст.5,1(с),поліція незобов`язанамати докази,достатні дляпред`явленняобвинувачення нів моментарешту,ні підчас перебуваннязаявника відвартою.Також необов`язково,щоб затриманійособі були,в кінцевомурахунку,пред`явленніобвинувачення,або щобця особабула підданасуду.Метою попередньоготримання підвартою єподальше розслідуваннякримінальної справи,яке повиннопідтвердити аборозвіяти підозру,яка єпідставою длязатримання".(рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, №182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).

Наявність встановлених слідчим суддею ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України є доведеною, врахована вагомість наявних доказів у вчинені обвинуваченим злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366, ч.4 ст. 368 КК України.

Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам ст.196 КПК України.

З висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України та необхідності застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, погоджується і апеляційний суд.

Слідчим суддею враховані всі підстави та обставини, передбачені ст. 178 КПК України, відомості про особу обвинуваченого, та наявні докази, про вчинення ним злочину, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду, колегія суддів бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, який інкримінується обвинуваченому, а саме розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах; видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Отже, враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовував в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді, необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об`єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що судом, після отримання пояснень прокурора та обвинуваченого, дослідження решти матеріалів, які долучені до клопотання, встановлено, що слідством доведена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_9 злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366, ч.4 ст. 368 КК України.

У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від ЗО серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року).

Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу) кримінального розслідування».

Також колегія суддів вважає слушними висновки суду про те, що слідчим та прокурором, на підставі матеріалів кримінального провадження встановлені ризики, передбачені п. п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: те, що ОСОБА_9 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно зі ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити у сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків, репутацію, майновий стан, наявність судимостей.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

При цьому, висновки слідчого судді належним чином мотивовані та наведені обґрунтовані підстави для продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Слідчий суддя суду першої інстанції, визначаючи розмір застави взяв до уваги необхідність продовження запобіжного заходу обумовленого підозрою ОСОБА_9 у вчиненні такого кримінального правопорушення, його обставини, тяжкість кримінального правопорушення, в якому його підозрюють, та суворість покарання за такі дії, наявні з матеріалів клопотання відомості про особу обвинуваченого, наявні ризики, передбаченіп.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, та інші обставини, які враховуються згідно зіст.178КПК України та визначив розмір застави, який вже був визначений ОСОБА_9 ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 29.06.2023 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді та вважає, що 600 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб є пропорційним, виходячи з ризиків, які доведені прокурором та встановлені нормами п.3 ч.5 ст. 182 КПК України, тобто буде достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_9 , як обвинуваченим, покладених на нього обов`язків, таким, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження на цій стадії кримінального провадження.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді та вважає, що застосування до ОСОБА_9 іншого, більш м`якого виду запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, з визначенням розміру застави не буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Щодо доводів в апеляційній скарзі про наявність у підозрюваного захворювань, які унеможливлюють перебування його під вартою, колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити, що наявність захворювань, які унеможливлюють перебування підозрюваного в умовах СІЗО повинні підтверджуватися відповідними висновками судово-медичної експертизи, щодо проведення якої підозрюваний має процесуальне право заявляти клопотання слідчому.

Відсутність вищевказаного висновку судово-медичних експертів позбавляє суд апеляційної інстанції процесуальної можливості враховувати зазначені доводи, без їх підтвердження певними висновками експертів, як підстави для скасування або зміни раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення»медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув`язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я.Порядок надання ув`язнениммедичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув`язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров`я, залучення їхмедичного персоналу та проведеннямедичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.

Тобто, особам які утримуються у слідчому ізоляторі забезпечується надання первинної лікувально-профілактичної допомоги, яка включає консультацію лікаря, діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув`язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.

Крім того, доводи захисників щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177КПК України свідчать про необґрунтованість вимоги апеляційної скарги про обрання іншого запобіжного заходу, оскільки обрання будь-якого запобіжного заходу без встановлення ризиків є процесуально незаконним. За таких обставин, колегія суддів позбавлена процесуальної можливості задовольнити вимоги апеляційної скарги, а доводи захисника ґрунтуються суто на його суб`єктивних оціночних судженнях.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника.

Керуючись ст.ст. 376, 392, 393, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу захисників підозрюваного ОСОБА_9 адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 25 вересня 2023 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді :