Рішення

від 09.11.2023 по справі 454/524/22

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 454/524/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2023 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М. Я. ,

за участю секретаря Калиш В.О.,

представника позивача - адвоката Чернявської Х.М.,

представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Брух А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Сокальської міської ради Львівської області, за участю третіх осіб приватного нотаріуса Червоноградського районного нотаріального округу Львівської області Гук Наталії Миколаївни, Комунального підприємства Львівської обласної ради Львівської області «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» про скасування рішення сільської ради, скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності,,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд з позовом та просив:

- скасувати рішення Виконавчого комітету Поторицької сільської ради Львівської області №5 від 15.09.2011р. «Про оформлення права власності на окремий житловий будинок»;

- скасувати свідоцтво про право власності на будівлі, видане на ім`я ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 на будинковолодіння по АДРЕСА_1 ;

- визнати за ним право власності на обов`язкову частку в розмірі 1/3 житлового будинку по АДРЕСА_1 ;

- визнати за ним право власності на обов`язкову частку в розмірі 1/3 земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивує наступним.

Мати позивача ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ) померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та на час її смерті він був неповнолітнім.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його дідо ОСОБА_7 (батька матері) та після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями після смерті останнього були: ОСОБА_4 (син спадкодавця), ОСОБА_8 (син спадкодавця), позивач та його сестра ОСОБА_9 (діти померлої дочки спадкодавця).

Нещодавно йому стало відомо, що ОСОБА_4 (батько відповідачів) маючи заповіт від спадкодавця ОСОБА_7 на свою користь, не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, не повідомив про існування інших спадкоємців.

Останній всупереч вимогам законодавства оформив право власності на спірний житловий будинок з господарськими будівлями на своє ім`я, шляхом звернення до сільської ради та отримання рішення виконавчого комітету сільської ради, на підставі якого здійснив державну реєстрацію права власності.

Батько позивача не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за правом представлення, оскільки важко хворів, а позивач не звернувся з такою заявою, так як перебував під вартою в слідчому ізоляторі.

В жовтні 2021 року йому стало відомо про продаж спірного житлового будинку з Інтернет-сторінки та 14.12.2021р. він звернувся із заявою про прийняття спадщини.

Під час збору документів йому стало відомо про те, що батько відповідачів незаконно набув право власності на спірний будинок не в порядку спадкування через нотаріальну контору, а в порядку передачі йому у власність цього будинку органом місцевого самоврядування, чим позбавив його права на належну йому частку в цьому спадковому майні.

Господарство, до якого належить спірне будинковолодіння, було колгоспним двором та його дід ОСОБА_7 був головою даного колгоспного двору.

На час відкриття спадщини він був неповнолітнім, а тому мав право на обов`язкову частку.

Тому, на його думку спадкоємцями після смерті діда були лише він та батько відповідачів ОСОБА_4 .

Вважає, що його мати мала частку в колгоспному дворі, оскільки з 1971 по 1972 рік разом зі своїм чоловіком повністю реконструювали і перебудували спірний будинок, на який його дід ОСОБА_7 в 1988 році оформив право власності.

Представник позивача - адвокат Чернявська Х.М. в судовому засіданні позов підтримала.

Представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Брух А.О. подав відзив на позов, у якому на заперечення позовних вимог покликався на те, що членами колгоспного двору були лише ОСОБА_7 та його син ОСОБА_4 .

Мати позивача не була зареєстрована в даному колгоспному дворі, не проживала в спірному будинку на час отримання ОСОБА_7 свідоцтва про право власності на такий, не брала участі у веденні спільного господарства двору та в цей час вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_10 і проживала в Новояворівському районі.

Позивачем не надано доказів, що вона приймала участь в реконструкції будинку і такі твердження не відповідають дійсності, оскільки житловий будинок з господарськими будівлями був збудований в період 1963-1965 років.

ОСОБА_7 уклав заповіт, яким все належне йому майно заповів батькові відповідачів ОСОБА_4 , мати позивача не була непрацездатною, а тому спадкування за законом в даному випадку не мало місця та в матері позивача не виникло б право на спадкування спірного будинку, якщо вона була б жива на час смерті ОСОБА_7 , тому і в позивача не виникло права на спадкування обов`язкової частки в порядку за правом представлення.

Норми Цивільного кодексу Української РСР не передбачали автоматичного прийняття спадщини неповнолітньою особою. Позивач ОСОБА_2 після досягнення повноліття лише через 27 років звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, не вчинивши жодних дій, які свідчать про прийняття спадщини.

Він вважається таким, що не прийняв спадщини.

В свою чергу, батько відповідачів ОСОБА_4 прийняв спадщину, шляхом вступу в управління спадковим майном та має право звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в будь-який час.

ОСОБА_4 звернувся до сільської ради з метою переоформлення права власності на спадковий будинок, надавши заповіт від імені ОСОБА_7 на свою користь.

У відповідача не виникло право на спадкування цього житлового будинку, а тому рішення Поторицької сільської ради від 10.03.1994р. не порушує його та його матері прав.

Також, представник відповідачки просив застосувати позовну давність до даних правовідносин у разі визнання позовних вимог підставними.

Представник відповідача Сокальської міської ради Львівської області подав заяву про розгляд справи у його відсутності, щодо вирішення спору покликався на розсуд суду.

Третя особа - приватний нотаріус Гук Н.М. подала заяву про розгляд справи у її відсутності, щодо вирішення спору покликалася на розсуд суду.

Представник третьої особи КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» подала клопотання про розгляд справи без її участі.

Вислухавши сторони, дослідивши докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Виконавчого комітету Поторицької сільської ради №33 від 14.04.1988р. погоджено оформити право власності ОСОБА_7 (власника житлового будинку в с.Горбків) на колгоспний двір в цілому

Рішенням Виконавчого комітету Сокальської районної ради №136 від 21.04.1988р. вирішено оформити право власності ОСОБА_7 на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва від 05.04.1988р., житловий будинок по АДРЕСА_1 належить на праві власності колгоспному двору ОСОБА_7

26.12.1991р. секретарем Виконавчого комітету Поторицької сільської ради посвідчено заповіт від імені ОСОБА_7 , яким той все належне на день смерті майно заповів своєму сину ОСОБА_4 .

Відповідно до свідоцтва про смерть та довідки №2 від 17.01.2022р., ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та на день його смерті з ним був зареєстрований його син ОСОБА_4 (батько відповідачів).

Згідно витягу з будинкової книги, станом на день смерті ОСОБА_7 , з ним був зареєстрований ОСОБА_4 . Мати позивача - ОСОБА_4 не була зареєстрована в даному житлі.

Рішенням Виконавчого комітету Поторицької сільської ради №5 від 10.03.1994р. вирішено оформити право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_4 та видати свідоцтво про право власності на його ім`я на вказаний будинок.

Із свідоцтва від 11.03.1994р. та довідки №274 від 21.01.2022р. встановлено, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 в цілому належить на праві власності ОСОБА_4 .

З відповіді №1230 від 08.04.2022р. та копії матеріалів інвентаризаціної справи встановлено, що право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 було зареєстровано за колгоспним двором, головою якого був ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності від 25.04.1988р. Надалі право власності на вказаний будинок перейшло до ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 11.03.1994р.

З технічного паспорта встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 побудовано в 1963 році.

З довідок №10 від 25.03.2022р. та №51 від 07.02.2022р. встановлено, що згідно даних погосподарських книг по адресі АДРЕСА_1 , головою колгоспного двору, за книгою №9 за 1977-1979 роки, був ОСОБА_7 , згідно погосподарської книги №11 за 1983-195 роки, головою колгоспного двору був ОСОБА_7 , згідно погосподарської книги №7 за 1991-1994 роки, з 1991р. по 1994 рік головою колгоспного двору був ОСОБА_7 , з 1994р. двір був робітничим.

Позивач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище ( ОСОБА_4 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Новояворівськ, що встановлено з свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб та свідоцтва про смерть.

20.12.2021р. позивач ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_7 та приватним нотаріусом Гук Н.М. заведена спадкова справа.

Листом нотаріуса Червоноградського районного нотаріального округу Львівської області Гук Н.М. від 01.02.2022р. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадковий житловий будинок.

Згідно виписки з медичної карти №1557, ОСОБА_10 хворіє різними захворюваннями протягом двадцяти років.

При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Відповідно до ст. ст. 524, 529 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Статтею 529 ЦК Української РСР визначено коло спадкоємців за законом, які належать до першої черги спадкування. Так, відповідно до частини другої вказаної статті, Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

По своїй суті спадкування за правом представлення - це специфічний порядок набуття права на спадкування саме за законом, і він не є окремою підставою або видом спадкування. У такому разі суб`єктами спадкування за правом представлення будуть певні спадкоємці за законом.

В той же час, спадкодавець ОСОБА_7 уклав заповіт, яким розпорядився всім належним майном на користь батька відповідачів ОСОБА_4 .

Мати позивача ОСОБА_4 не мала права на обов`язкову частку після смерті свого батька, оскільки не належала до осіб, визначених ст.535 ЦК Української РСР, якою регламентовано, що неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов`язкова частка). При визначенні розміру обов`язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.

Поряд із цим, батько відповідачів вступив в управління спадковим житловим будинком, який йому заповів ОСОБА_7 , а тому відповідно до положень ст.549 ЦК Української РСР, вважається таким, що прийняв спадщину, тобто успадкував за заповітом житловий будинок . АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.2 ст.524 ЦК Української РСР, спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Таким чином, в ОСОБА_4 не виникло б право на спадкування майна ОСОБА_7 , якщо б вона була жива на час відкриття спадщини. Тому, і в позивача, як сина ОСОБА_4 , не виникло право на спадкування належної останній частки.

Частинами першою, другою статті 120 ЦК УРСР передбачено, що майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю.

Відповідно до частини другої статті 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Як роз`яснено у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (далі - постанова ПВСУ від 22.12.1995 року № 20), спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

З досліджених доказів судом встановлено, що станом на день набрання чинності Закону України «Про власність» 15.04.1991р., спірне будинковолодіння відносилось до колгоспного двору та в даному будинку були зареєстровані ОСОБА_7 та його син ОСОБА_4 (батько відповідачів).

Мати позивача - ОСОБА_4 не була зареєстрована в даному житлі, втому числі на день набрання чинності Закону України «Про власність», а тому не має частки в майні цього колгоспного двору та покликання позивача з цього приводу є неспроможними.

Крім учасників правочину, позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 387/515/18.

Водночас у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 міститься висновок про те, що недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

У разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2019р. у справі №910/15262/18, від 03.03.2020р. у справі № 910/6091/19.

Оскільки у відповідача не виникає жодних прав щодо спадкування спірного житлового будинку, то рішення Поторицької сільської ради Львівської області №5 від 15.09.2011р. «Про оформлення права власності на окремий житловий будинок» жодним чином не порушує його права і скасування такого рішення не призведе до поновлення прав позивача на спадкування спірного житлового будинку.

Також, з огляду на те, що в ОСОБА_2 відсутнє право на спадкування спірного житлового будинку, то є безпідставними заявлені ним позовні вимоги про визнання права власності на 1/3 його частину і таку ж частині земельної ділянки на які він розташований

Представник відповідача просить застосувати позовну давність до даних правовідносин, однак, згідно ч.3 п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009р., пропущення строку звернення з позовом до суду без поважної причини є підставою відмови у позові, якщо стороною у спорі заявлено про застосування позовної давності, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Оскільки позов ОСОБА_2 є безпідставним, то позовна давність до даних правовідносин не застосовується.

Судові витрати, в силу положень ст.141 ЦПК України, зокрема 6000грн. витрат на правову допомогу, які підтверджені договором, додатком до угоди, калькуляцією оплати, слід стягнути з позивача на користь відповідачки.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Сокальської міської ради Львівської області, за участю третіх осіб приватного нотаріуса Червоноградського районного нотаріального округу Львівської області Гук Наталії Миколаївни, Комунального підприємства Львівської обласної ради Львівської області «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» про скасування рішення сільської ради, скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6000 (шість тисяч) грн. витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Сокальська міська рада Львівської області, ЄДРПОУ:26205171, місцезнаходження: вул.Шептицького,44, м.Сокаль , Львівська область.

Третя особа: Приватний нотаріус Червоноградського районного нотаріального округу Львівської області Гук Наталія Миколаївна, місцезнаходження: вул.Тартраківська,7/а, м.Сокаль, Львівська область.

Третя особа: Комунальне підприємство Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації», місцезнаходження: вул.Бічна Промислова,29, м.Червоноград, Львівська область.

Головуючий: М. Я. Адамович