Постанова

від 12.10.2023 по справі 927/347/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 927/347/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Денисевич А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Великозагорівське" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 (колегія суддів: Тарасенко К. В., Михальська Ю. Б., Іоннікова І. А.) та рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.12.2022 (суддя Белов С. В.) у справі

за позовом Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області до відповідачів: 1) Державного реєстратора прав на нерухоме майно Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Пінчука Івана Юрійовича; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Великозагорівське", про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію, припинення права постійного користування,

за участю представника відповідача-2 - Баранова О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та заперечень відповідача

1. У квітні 2021 року Плисківська сільська рада Борзнянського району Чернігівської області (далі - Плисківська сільська рада) звернулася до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Пінчука І. Ю. (далі -державний реєстратор Пінчук І. Ю.) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54658456, від 20.10.2020, а саме: права постійного користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Великозагорівське" (далі - ТОВ "Великозагорівське") земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Великозагорівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області (далі - Великозагорівська сільська рада) з кадастровим номером 7420880800:04:000:0014 площею 197,9426 га та припинити право постійного користування ТОВ "Великозагорівське" цією земельною ділянкою;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Пінчука І. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54658852, від 20.10.2020, а саме: права постійного користування ТОВ "Великозагорівське" земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Великозагорівської сільської ради з кадастровим номером 7420880800:04:000:0013 площею 119,8574 га та припинити право постійного користування ТОВ "Великозагорівське" цією земельною ділянкою.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад" спірні земельні ділянки на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 21.12.2018 № 25-10008/14-18-сг та акта приймання-передачі нерухомого майна від 21.12.2018 передані в комунальну власність Плисківської сільської територіальної громади (Плисківської сільської ради) і 08.08.2019 було зареєстровано право комунальної власності на ці земельні ділянки за сільською радою. Позивач вважає, що щодо майна, належного йому на праві комунальної власності, було прийнято протиправне рішення про реєстрацію права постійного користування, чим порушено вимоги законодавства, права та законні інтереси сільської ради.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. На підставі розпорядження Борзнянської районної державної адміністрації від 04.01.1990 № 1 Борзнянському радгоспу - технікуму, с. Велика Загорівка, було надано в постійне користування 921,6 га землі для виробничих потреб.

4. Відповідно до наказу Міністерства агропромислового комплексу України від 08.12.1999 № 361 на базі виробничої частини Борзнянського державного сільськогосподарського технікуму та шляхом виділу з останнього було створено та 01.02.2000 зареєстровано Державне сільськогосподарське підприємство "Великозагорівське" (далі - ДСП "Великозагорівське").

5. 13.11.2003 Борзнянська районна державна адміністрація Чернігівської області (далі - Борзнянська РДА) прийняла розпорядження № 394 про вилучення із постійного користування ДСП "Великозагорівське" у зв`язку із його припиненням шляхом реорганізації у ВАТ "Великозагорівське" земельної ділянки площею 921,6 га, в т.ч: рілля - 678,1 га, багаторічні насадження - 156,0 га, сіножаті - 1,0 га, забудовані землі - 46,7 га, лісовкриті землі - 39,0 га, під водою - 0,8 га; переведено зазначену земельну ділянку до земель запасу В.Загорівської сільської ради.

6. Борзнянська РДА розпорядженням від 15.12.2003 № 427 надала ВАТ "Великозагорівське" в оренду терміном на 5 років земельну ділянку площею 875,9 га, в т.ч.: рілля - 644,9 га, багаторічні насадження - 156,0 га, сіножаті - 1,0 га, забудовані землі - 35,6 га, лісовкритих земель - 37,6 га, під водою - 0,8 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу В.Загорівської сільської ради, що раніше перебували у постійному користуванні ДСП "Великозагорівське".

7. 16.12.2003 голова Борзнянської РДА, голова правління ВАТ "Великозагорівське", Великозагорівський сільський голова та начальник районного відділу земельних ресурсів підписали акт приймання-передачі, встановлення та перенесення меж земельних ділянок в натурі.

8. Розпорядженням від 30.04.2009 № 219 Борзнянська РДА затвердила технічну документацію із землеустрою щодо надання в оренду земельних ділянок ВАТ "Великозагорівське" загальною площею 317,8 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Великозагорівської сільської ради та надала ВАТ "Великозагорівське" в короткострокову оренду строком на один рік з правом щорічної пролонгації договору земельні ділянки загальною площею 317,8 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу, що раніше перебували в користуванні ВАТ "Великозагорівське", на території Великозагорівської сільської ради.

9. На підставі розпорядження Борзнянської РДА від 20.09.2010 № 424 продовжено ВАТ "Великозагорівське" строк оренди земельних ділянок державної власності загальною площею 317,8 га ріллі на десять років до 2020 року включно, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Великозагорівської сільської ради.

10. 19.10.2010 Борзнянська РДА (орендодавець) та ВАТ "Великозагорівське" (орендар) уклали відповідний договір оренди строком на десять років до 2020 року включно та цього ж дня підписали акт приймання-передачі земельних ділянок, в якому зазначалося, що цим земельним ділянкам присвоєні кадастрові номери 7420880800:04:000:0013 та 7420880800:04:000:0014.

11. 20.09.2013 була проведена державна реєстрація припинення ВАТ "Великозагорівське" в результаті його реорганізації, а також державна реєстрація створення в результаті перетворення ТОВ "Великозагорівське", що також відображено у статуті останнього.

12. 14.02.2017 Плисківська сільська рада прийняла рішення № 154-18/VII "Про добровільне об`єднання територіальних громад", зокрема, про об`єднання з територіальною громадою села Велика Загорівка в Плисківську сільську територіальну громаду з адміністративним центром у селі Плиски.

13. 06.07.2017 проведена державна реєстрація права державної власності на спірні земельні ділянки, а на підставі відповідного наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області ці земельні ділянки передані із державної у комунальну власність та 08.08.2019 проведена державна реєстрація права комунальної власності на них в особі Плисківської сільської ради.

14. У вересні 2020 року ТОВ "Великозагорівське" звернулося до Плисківської сільської ради з пропозицією поновити договір оренди землі від 19.10.2010 на десять років, на який отримало відповідь про необхідність перегляду умов договору оренди землі щодо розміру, порядку сплати та перегляду орендної плати, розміру нормативної грошової оцінки, строку дії договору та інших його умов.

15. Згодом позивач повідомив відповідача-2 про заперечення щодо поновлення договору оренди землі на новий строк та зазначив, що останнім днем дії цього договору вважатиметься 31.12.2020.

16. Водночас судами попередніх інстанцій також встановлено, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.08.2017 у справі № 825/1121/17 за позовом ТОВ "Великозагорівське" до Борзнянської РДА визнано протиправним та скасовано розпорядження Борзнянської РДА від 13.11.2003 № 394 "Про вилучення земельної ділянки та переведення її до земель запасу В.Загорівської сільської ради".

17. 20.10.2020 проведена державна реєстрація припинення права оренди ТОВ "Великозагорівське" на спірні земельної ділянки та цього ж дня державний реєстратор Пінчук І. Ю. прийняв рішення про державну реєстрацію права постійного користування ТОВ "Великозагорівське" на ці земельні ділянки.

18. Короткий зміст судових рішень

19. 11.08.2021 Господарський суд Чернігівської області ухвалив рішення про відмову у позові.

20. 29.11.2021 Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову про скасування цього рішення та ухвалив нове - про задоволення позову.

21. Верховний Суд постановою від 02.08.2022 скасував ці судові рішення, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

22. Підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд Верховний Суд зазначив невстановлення цими судами обставин наявності або відсутності у відповідача-2 відповідного права користування земельними ділянками, щодо яких наявний у цій справі спір, а тому вказав на передчасність їх висновків щодо задоволення чи відмови у задоволенні позову.

23. За результатами нового розгляду справи Господарський суд Чернігівської області ухвалив рішення від 08.12.2022 про залишення позову без задоволення.

24. Суд першої інстанції зазначив, що оскільки у користуванні реорганізованих шляхом перетворення ДСП "Великозагорівське" та ВАТ "Великозагорівське" перебували землі сільськогосподарського призначення загальною площею 921,6 га, то в подальшому право користування цими землями перейшло до правонаступника всіх їх прав і обов`язків - ТОВ "Великозагорівське". Цей суд вказав, що обставини наявності у відповідача-2 права постійного користування спірними земельними ділянками встановлені у постанові Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.08.2017 у справі № 825/1121/17, яка набрала законної сили. За таких обставин, а також взявши до уваги те, що право постійного землекористування є безстроковим та невстановлення визначених статтею 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) підстав припинення цього права у відповідача-2, суд першої інстанції дійшов висновку, що останній володіє спірними земельними ділянками на праві постійного користування.

25. Північний апеляційний господарський суд у постанові від 12.04.2023 дійшов висновку про необхідність скасування цього рішення та ухвалив нове рішення про задоволення позову.

26. Суд апеляційної інстанції погодився з доводами позивача про те, що власником і розпорядником спірних земельних ділянок є Плисківська сільська рада з моменту реєстрації її права власності 08.08.2019, і її право власності не було оспорене чи припинене, а тому реєстрація права постійного користування спірними земельними ділянками за відповідачем-2 порушує права позивача. За висновком цього суду відповідач-2 фактично відмовився від права постійного користування та оформив право оренди на спірні земельні ділянки, а тому реєстрація за ним права постійного користування є незаконною.

Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

27. ТОВ "Великозагорівське" просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, частково змінивши його мотивувальну частину, а саме доповнити її висновками щодо: строку чинності договору оренди землі; законності оспорюваних рішень державного реєстратора; відновлення на підставі рішення суду речового права відповідача-2 - права постійного користування землею, а також висновком про відсутність у позові нормативно-правових обґрунтувань щодо підстав для припинення права постійного користування відповідача-2 на спірні земельні ділянки.

28. Скарга з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивована застосуванням судом апеляційної інстанції абзацу 3 частини третьої статті 26, пункту 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", частини третьої статті 24, частини другої статті 92, пункту "а" частини першої 1 статті 141, пункту 6 розділу Х ЗК України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм у подібних правовідносинах.

29. Відповідач-2 обґрунтовує касаційну скаргу також підставою, визначеною в пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, і зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 19 Закону України "Про оренду землі" та пункту 9 частини першої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на дату виникнення спірних правовідносин.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

30. У відзиві Плисківська сільська рада просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Позиція Верховного Суду

31. Відповідно до частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

32. Згідно з приписами частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

33. Відповідно до частини першої статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

34. Стаття 22 Земельного кодексу Української РСР від 18.12.1990 № 561-XII (чинного на час виникнення спірних правовідносин) встановлювала, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

35. Велика Палата Верховного Суду в пунктах 7.24- 7.29 постанови від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 навела такі правові висновки, на неврахування яких наполягає скаржник: «Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 ЗК України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб (постанова Кабінету Міністрів від 2 квітня 2002 року № 449 (чинна до 23 липня 2013 року).

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Разом із тим відповідно до статті 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

За приписами статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 ЗК України.

Велика Палата Верховного Суду також зазначає, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005.».

36. Верховний Суд у постанові від 31.01.2019 у справі № 914/839/18, на неврахування висновку якої також вказує скаржник, зазначив, що «відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005, пункт 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

При цьому Конституційний Суд України вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою. Таким чином, документ, яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою (державний акт на право постійного користування землею), виданий відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсним та залишається чинним.

Згідно з п. 3 ст. 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду».

37. У справі, що розглядається, судами встановлено, що ТОВ "Великозагорівське" є правонаступником всього майна, всіх прав та обов`язків ВАТ "Великозагорівське", яке було правонаступником всього майна, всіх прав та обов`язків ДСП "Великозагорівське", яке, в свою чергу, володіло спірними земельними ділянками на праві постійного користування.

38. На підставі розпорядження Борзнянської РДА від 15.12.2003 № 427 ці земельні ділянки були вилучені з постійного користування правопопередника відповідача-2 та передані йому ж на праві оренди.

39. Разом з тим судами також встановлено, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.08.2017 у справі № 825/1121/17 визнано протиправним та скасовано розпорядження Борзнянської РДА про вилучення земельної ділянки та переведення її до земель запасу Великозагорівської сільської ради.

40. Задовольняючи позов ТОВ "Великозагорівське", адміністративний суд дійшов висновку про незаконність вилучення з постійного користування правопопередника цього товариства земельної ділянки площею 921,6 га з огляду на таке.

41. На момент перетворення в Україні був чинний Земельний кодекс 1990 року, згідно статті 7 якого позивач не був позбавлений права постійного користування земельними ділянками.

42. У відповідності до статті 60 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

43. Отже, оскільки ДСП "Великозагорівське" було перетворене в акціонерне товариство в 2001 році і за чинним тоді Земельним кодексом зберігало право постійного користування землею, застосування Борозняняькою РДА статті 141 нового Земельного кодексу до ВАТ "Великозагорівське" в 2003 році на підставі припинення державного підприємства є неправомірним.

44. Таким чином, виконуючи функції суб`єкта владних повноважень, 13.11.2003 при виданні розпорядження № 394, відповідач порушив статтю 34 Закону України "Про підприємства в Україні", статтю 141 ЗК України, статтю 58 Конституції України, що призвело до видання незаконного акту індивідуальної дії.

45. За таких підстав адміністративним судом встановлено, що оскаржуване розпорядження винесено в порушення вимог діючого законодавства, є незаконним і підлягає скасуванню.

46. Отже, вищенаведеним судовим рішенням було встановлено незаконність позбавлення відповідача-2 права постійного користування землею та наголошено на збереженні ним такого права.

47. Ураховуючи, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.08.2017 у справі № 825/1121/17 визнано протиправним та скасовано розпорядження Борзнянської РДА про вилучення земельної ділянки та переведення її до земель запасу Великозагорівської сільської ради у суду апеляційної інстанції відсутні були підстави для висновку про відсутність у відповідача-2 права постійного користування спірними земельними ділянками.

48. Водночас суд апеляційної інстанції не врахував, що позивач, звертаючись із цим позовом, намагається нівелювати рішення адміністративного суду, яке набрало законної сили, та спростувати висновок, викладений у цьому рішенні, стосовно того, що ДСП "Великозагорівське" при перетворенні в акціонерне товариство зберігало право постійного користування землею.

49. Таким чином у суду апеляційної інстанції відсутні були підстави для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції про відмову в позові.

50. Звідси суд першої інстанції дійшов правильних висновків про наявність у відповідача-2 права постійного користування спірними земельними ділянками, чого не врахував суд апеляційної інстанції, скасовуючи правильне по суті рішення суду першої інстанції.

51. Колегія суддів зазначає, що Конституційний Суд України у Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 наголосив, що набуття громадянином права власності на земельну ділянку, яка перебуває у його користуванні, в загальному порядку, визначеному статтею 118 Земельного кодексу України, не передбачає встановлення обмеження щодо строків набуття цього права. Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" від 2 квітня 2002 року N 449 раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

52. Що стосується доводів касаційної скарги на обґрунтування підстави касаційного оскарження згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України та яка стосується вимоги про зміну мотивувальної частини рішення суду першої інстанції шляхом доповнення її окремими висновками, то колегія суддів зазначає, що вони по своїй суті зводяться до необхідності з`ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанцій, переоцінки вже оцінених ними доказів у справі та зводяться до незгоди з відповідними обставинами і оцінкою, здійсненою судами.

53. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для зміни оскаржуваного судового рішення, оскільки згідно з імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

54. При цьому встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанції. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

55. За таких обставин у Верховного Суду відсутні підстави для формування висновку щодо застосування частини першої статті 19 Закону України "Про оренду землі" та пункту 9 частини першої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

56. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині (пункт 4 частини першої статті 308 ГПК України).

57. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

58. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, частково підтвердилися, а тому касаційну скаргу слід частково задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Великозагорівське" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 скасувати. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.12.2022 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя І. С. Міщенко