Ухвала

від 13.11.2023 по справі 194/1649/23

ТЕРНІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 194/1649/23

Номер провадження 1-кс/194/361/23

У Х В А Л А

про арешт майна

13 листопада 2023 року Слідчий суддя Тернівського міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.10.2023 року за №12023041400000411 за ч. 4 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ ВП № 1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 звернулась до суду з клопотанням, погодженим прокурором Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна.

Клопотання слідчий мотивує тим, що 23.10.2023 року до чергової частини

ВП №1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення від ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" про те, що в період часу з 01.07.2023 року по 23.10.2023 року невідомі особи в умовах воєнного стану, знаходячись на землях Богданівської сільської ради, Павлоградського району Дніпропетровської області, шляхом вільного доступу вчинили крадіжку майна, яке належить ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", чим спричинили майновий збиток підприємству сума якого встановлюється.

23.10.2023 року в ході проведення огляду місця події відкритої ділянки місцевості розміром 20 га, № 11-12 кадастровий № 1223581300:02:002:1007,

№ 1223581300:02:1009, № 1223581300:002:1010, а саме ділянка рекультивації шахти "Самарська" яка за договором оренди належить ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", та розташована поблизу шахти "Самарська" геолокаційні дані 48.46 північної широти 36.12 західної довготи було встановлено, що невстановлені особи за допомогою важкої техніки проводять роботи, які несуть майновий збиток інтересам ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля".

23.10.2023 року під час проведення огляду місця події на вищевказаній ділянці місцевості було встановлено, що на ній знаходяться наступні транспортні засоби:

1)ЗИЛ 130 реєстраційний номер НОМЕР_1 , в кузові якого знаходилось вугілля, вага якого не встановлена з технічних можливостей. Відповідно відповіді ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області за вказаним номерним знаком зареєстрований трактор колісний марки «МТЗ-80», 1989 р.в., свідоцтво НОМЕР_2 ;

2)ЗИЛ 130 реєстраційний номер НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 видане на ім`я ОСОБА_4 );

3)транспортний засіб УРАЛ реєстраційний номер НОМЕР_5 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 видане на ім`я ОСОБА_6 ) в кузові якого знаходилось вугілля, зразок якого був вилучений та поміщений до спецпакету НПУ EXP 0361640, вага якого не встановлена з технічних можливостей;

4)гусеничний екскаватор з ковшем номер опори 9445, який знаходиться у неробочому та недвижимому стані; колісний екскаватор номерний знак Т7079ДП (технічний талон до технілогічного транспортного засобу серії ТДА №7079 зареєстрований за ТОВ «Управління механізації будівництва №12 і К» та відповідно договору №2 перебуває у оренді у ОСОБА_7 );

5)бульдозер Т30 номер кузову НОМЕР_7 в ківші якого знаходився ґрунт, зразок якого було вилучено та поміщено до спецпакету НПУ № PSP 1363734;

6)колісний екскаватор ЮМЗ номерний знак НОМЕР_8 , який знаходиться у неробочому стані (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 видане на ім`я ОСОБА_8 );

7)гусеничний екскаватор модель ЭО 4121А № 1225, 1980 року випуску, який знаходиться у неробочому та недвижимому стані.

27.10.2023 року вилучена техніка у кримінальному провадженні була визнана речовими доказами, та місцем зберігання транспортних засобів та техніки було визначено територія шахти «Самарська» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» за адресою вул. Горького, буд.214, с. Богданівка, Павлоградський район, Дніпропетровська область.

Фактичним користувачем вилучених вищевказаних транспортних засобів, техніки та вугілля є ОСОБА_7 , однак у останнього відсутні документи на деякі транспортні засоби та техніку. На даний час встановити власників усіх транспортних засобів не надалось можливим. ОСОБА_7 фактичним володільцем документів на вилучені транспортні засоби ЗИЛ 130 реєстраційний номер НОМЕР_1 та бульдозер Т30 номер кузову НОМЕР_7 , не надано.

При огляді вищевказаної ділянки місцевості було встановлено, що вказані транспортні засоби використовувались невстановленими особами для скоєння протиправної діяльності, а саме розкопуванню поверхневого ґрунту та для вивезення вугілля за територію вказаної ділянки, тобто використовувались невстановленими особами як засоби скоєння кримінального правопорушення. В ході проведення огляду були встановленні ландшафтні зміни вказаної ділянки у вигляді насипів та 14 котлованів, які були зроблені за допомогою вищезазначеної важкої техніки.

У зв`язку з вищезазначеним, з метою збереження речових доказів та з урахуванням того, що зазначені матеріальні об`єкти, є доказом злочину, слідчий просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно, яке було вилучене 23.10.2023 року під час проведення огляду місця події, шляхом заборони його відчуження, розпорядження та користування.

Слідчий в судове засідання не з`явився, але надав суду заяву про розгляд клопотання без її участі, клопотання підтримує в повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого про арешт майна, просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в клопотанні. Також просив долучити до матеріалів справи постанову про визнання в якості речового доказу вугілля, яке було зважено в ході проведення додаткового огляду місця події.

Власник майна ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував щодо арешту майна на його транспортний засіб, оскільки у нього була домовленість з ОСОБА_7 про тимчасову оренду транспортного засобу строком на 1 місяць, та йому було невідомо про намір ОСОБА_7 так використовувати його транспортний засіб.

Представник власника майна ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_9 в судове засідання не з`явився, подав письмові заперечення, в яких щодо задоволення арешту на транспортні засоби шляхом заборони їх відчуження та розпорядження, а саме: колісний екскаватор номерний знак Т7079ДП, та колісний екскаватор ЮМЗ номерний знак НОМЕР_8 , не заперечував шляхом заборони їх відчуження та розпорядження. Втім, щодо інших транспортних засобів заперечував повністю. В обґрунтування посилається на те, що транспортні засоби ЗИЛ 130, УРАЛ та бульдозер Т30 не належать йому на праві власності. Автодорожня техніка не є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Слідчим не зазначено будь-яких точних даних оглянутої вугільної продукції та їх індивідуальних ознак. Крім того, слідчим не дотримано процесуальних строків направлення клопотання до суду.

Власники майна ОСОБА_7 , ОСОБА_6 в судове засідання не з`явились, слідчим суддею вживались заходи про повідомлення їх про дату та час судового засідання.

Дослідивши клопотання слідчого про арешт майна на предмет його відповідності вимогам ст. 171 КПК України, приходжу до наступних висновків.

Клопотання слідчого відповідає вимогам ст. 171 КПК України та подано у строк передбачений ч. 5 ст. 171 КПК України.

З матеріалів клопотання вбачається, що відомості по кримінальному провадженню за №12023041400000411 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.10.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Крім того, з матеріалів долучених до клопотання встановлено, що відповідно до протоколу огляду місця події від 23.10.2023 року було вилучено транспортний засіб марки ЗИЛ 130 реєстраційний номер НОМЕР_1 , з вугіллям у кузові; транспортний засіб марки ЗИЛ 130 реєстраційний номер НОМЕР_3 ; транспортний засіб марки УРАЛ реєстраційний номер НОМЕР_5 , з вугіллям у кузові; колісний екскаватор номерний знак Т7079ДП; бульдозер Т30 номер кузову НОМЕР_7 ; колісний екскаватор ЮМЗ номерний знак НОМЕР_8 ; гусеничний екскаватор модель ЭО 4121А № 1225.

Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 власником транспортного засобу марки УРАЛ реєстраційний номер НОМЕР_5 , є ОСОБА_6 .

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 власником транспортного засобу марки НОМЕР_10 реєстраційний номер НОМЕР_3 є ОСОБА_4 .

Згідно відповіді з ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, за номерним знаком НОМЕР_1 зареєстрований інший транспортний засіб, а саме - трактор колісний марки «МТЗ-80», 1989 р.в., свідоцтво НОМЕР_2 , власником якого є ТОВ «СНП-Україна». Крім того, власником колісного екскаватору, номерний знак НОМЕР_8 , є ОСОБА_8 .

Згідно технічного талону до технологічного транспортного засобу серії НОМЕР_11 колісний екскаватор номерний знак Т7079ДП зареєстрований за ТОВ «УМБ №12 і К» та відповідно договору №2 перебуває в оренді у ОСОБА_7

Згідно постанови слідчого СВ ВП № 1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 від 27.10.2023 року у кримінальному провадженні речовими доказами визнані транспортний засіб ЗИЛ 130 д.н. НОМЕР_3 ; транспортний засіб марки УРАЛ д/з НОМЕР_5 , в кузові якого знаходилось вугілля; зразок вугілля який був вилучений та поміщений до спец пакету НПУ ЕХР 0361640; колісний екскаватор д/з НОМЕР_12 ; бульдозер Т30 номер кузову НОМЕР_7 ; зразок ґрунту який поміщено до спец пакету НПУ №PSP 1363734; колісний екскаватор ЮМЗ д/з НОМЕР_8 .

Згідно протоколу огляду від 11.11.2023 року було зважено вугілля загальною вагою 7980 кг., яке знаходиться - в кузові транспортного засобу УРАЛ 5557 реєстраційний номер НОМЕР_5 в розмірі 4230 кг.; в кузові транспортного засобу ЗИЛ 4502 реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 3750 кг.

В подальшому постановою слідчого СВ ВП № 1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 від 11.11.2023 року вугілля загальною вагою 7980 кг., яке знаходиться - в кузові транспортного засобу УРАЛ реєстраційний номер НОМЕР_5 в розмірі 4230 кг.; в кузові транспортного засобу ЗИЛ 130 реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 3750 кг., було визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.

У відповідності з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1-3 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону. А отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенціїз правлюдини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає, що вказане майно відповідає критеріям речового доказу по розслідуваному кримінальному провадженню, оскільки вказані у клопотанні транспортні засоби, та вугілля, могли зберегли на собі сліди, які можуть бути використані як докази факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, та можуть мати відношення до кримінального правопорушення, що з врахуванням можливої необхідності проведення експертиз, свідчить про необхідність накладення арешту на вказане майно.

Відповідно до положень ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Майно, яке має ознаки речового доказу може вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, повинен враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя враховує: правову підставу для арешту майна; достатність доказів та наслідки арешту майна для інших осіб.

Враховуючи вищевикладене, накладення арешту на вищевказане тимчасово вилучене майно є необхідним для забезпечення збереження речових доказів, оскільки його незастосування може призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, знищення, використання, відчуження, перетворення, пересування, передачі майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Однак слідчий та прокурор не довели обставин щодо накладення арешту на вказані транспортні засоби в частині заборони їх користування.

Доказів негативних наслідків від застосування такого максимального заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Тому, накладаючи арешт на транспортний засіб марки ЗИЛ 130 реєстраційний номер НОМЕР_1 , транспортний засіб марки ЗИЛ 130 реєстраційний номер НОМЕР_3 , транспортний засіб марки УРАЛ реєстраційний номер НОМЕР_5 , колісний екскаватор номерний знак НОМЕР_12 , бульдозер Т30 номер кузову НОМЕР_13 колісний екскаватор ЮМЗ номерний знак НОМЕР_8 , слідчий суддя вважає, що для забезпечення заходів кримінального провадження та досягнення дієвості цього провадження достатньо буде накласти арешт на вказані транспортні засоби шляхом заборони власникам та користувачам даних транспортних засобів відчужувати їх та розпоряджатись без заборони ним користуватися.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A №98).

Слідчий суддя враховує, що відомості внесенні до ЄРДР за № 12023041400000411 від 24.10.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто на теперішній час досудове розслідування перебуває на початковій стадії і для забезпечення доказів у кримінальному провадженні звернення до суду слідчим з клопотанням про накладення арешту на майно є цілком обґрунтованим та потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна для виконання завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України, та завдань арешту майна, які передбачені в абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.

Аналізуючи матеріали провадження приходжу до висновку, що слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити достатність підстав для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

З оглядуна викладене,слідчий суддяприймає доуваги письмові заперечення представника власника майна, оглянутих в судовому засіданні, заперечення власника, надані у судовому засіданні та вважає, що слідчим та прокурором в порядку ч. 11 ст. 170 КПК України, частково доведено ті обставини, які підтверджують, що у разі незастосування заходу забезпечення у виді заборони відчуження, користування та розпорядження майном, а саме вугіллям загальною вагою 7980 кг. та заборони розпорядження та відчуження транспортним засобом марки ЗИЛ 130 реєстраційний номер НОМЕР_1 , транспортним засобом марки ЗИЛ 130 реєстраційний номер НОМЕР_3 , транспортним засобом марки УРАЛ реєстраційний номер НОМЕР_5 , колісним екскаватором номерний знак Т7079ДП, бульдозером Т30 номер кузову НОМЕР_13 , колісним екскаватором ЮМЗ номерний знак НОМЕР_8 , призведе до негативних наслідків у випадку відсутності накладення арешту майна з метою збереження речових доказів, оскільки слідчий та прокурор належним чином не обґрунтували з якою метою необхідно накласти арешт на вищевказані транспортні засоби в частині заборони користування, а також не обґрунтували, які саме експертизи необхідно проводити з ними. Вказана заборона забезпечить мету збереження речових доказів.

Також, слідчий суддя звертає увагу на те, що обмеження майнових прав відповідно до ч. 1 ст.170 КПК України має тимчасовий характер і повинно бути негайно припинено, якщо у ході подальшого досудового розслідування або за результатами судового розгляду не підтвердиться, що це майно є предметом, доказом кримінального правопорушення.

Крім того, слідчий суддя враховує те, що власник майна має право звернутися до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту, одразу ж, після зникнення підстав для його застосування.

З огляду на викладене, врахувавши розумність та співрозмірність обмеження права власності, а також думку учасників судового провадження, слідчий суддя вважає за необхідне у зв`язку з забезпеченням збереження речових доказів та недопустимостіприховування абознищення зазначеногомайна,або настанняінших наслідків,які можутьперешкодити кримінальномупровадженню, накласти арешт на вказане майно, у зв`язку з чим, клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 94, 98, 100, 132, 170-173 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого СВ ВП №1 Павлоградського РВП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 про арешт майна - задовольнити частково.

Накласти арештна майно,вилучене вході оглядумісця подіївід 23.10.2023року,з метоюзабезпечення збереженняречових доказів,а самена:

-транспортний засіб марки ЗИЛ 130, з реєстраційним номером НОМЕР_1 , номерний знак якого зареєстрований за трактором колісним марки «МТЗ-80», 1989 р.в., користувачем якого є ОСОБА_7 , шляхом позбавлення права осіб його відчуження, розпорядження;

-транспортний засіб марки ЗИЛ 130 реєстраційний номер НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_4 , шляхом позбавлення права осіб його відчуження, розпорядження;

-транспортний засіб марки УРАЛ реєстраційний номер НОМЕР_5 , власником якого є ОСОБА_6 , шляхом позбавлення права осіб його відчуження, розпорядження;

-колісний екскаватор номерний знак Т7079ДП, власником якого є ТОВ «Управління механізації будівництва №12 і К» та відповідно договору №2 перебуває у оренді у ОСОБА_7 , шляхом позбавлення права осіб його відчуження, розпорядження;

-бульдозер Т30 номер кузову НОМЕР_7 , користувачем якого є ОСОБА_7 , шляхом позбавлення права осіб його відчуження, розпорядження;

-колісний екскаватор ЮМЗ номерний знак НОМЕР_8 , власником якого є ОСОБА_8 , шляхом позбавлення права осіб його відчуження, розпорядження;

-вугілля загальною вагою 7980 кг., яке знаходиться - в кузові транспортного засобу УРАЛ реєстраційний номер НОМЕР_5 в розмірі 4230 кг.; в кузові транспортного засобу ЗИЛ 130 реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 3750 кг., шляхом позбавлення права осіб його відчуження, розпорядження та користування;

Копія ухвали негайно після її постановлення вручається учасникам справи.

Виконання ухвали доручити слідчому СВ ВП №1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 .

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, тоді особа може подати апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня її отримання.

Слідчий суддя ОСОБА_1