Постанова

від 08.11.2023 по справі 145/1641/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 145/1641/19

Провадження № 22-ц/801/1761/2023

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Мазурчак А. Г.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 рокуСправа № 145/1641/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),

суддів Рибчинського В. П., Медвецького С. К.,

за участю секретаря судового засідання Різник Д. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу за позовом ОСОБА_1 до Гніванської міської ради (правонаступника Ворошилівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Потоківська сільська рада Жмеринського району Вінницької області, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у розгляді справи, ОСОБА_2 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 29.10.2019 року, -

в с т а н о в и в :

30.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (вх. № 5982/19) до Ворошилівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Потоківська сільська рада Жмеринського району Вінницької області про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом. У позові просила :

- встановити факт, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Жмеринка Жмеринського району Вінницької області ОСОБА_3 була рідною сестрою померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Ворошилівка Тиврівського району Вінницької області ОСОБА_4 ;

- встановити факт, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Жмеринка Жмеринського району Вінницької області ОСОБА_3 до дня смерті проживала разом з померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Ворошилівка Тиврівського району Вінницької області ОСОБА_4 однією сім`єю за адресою АДРЕСА_1 .

- визнати за позивачем право на земельну ділянку (пай) без визначення меж в натурі площею 4,16 умовних гектарів та посвідчувалося сертифікатом на земельну частку (пай) серія ВН № 0150791, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 370 16.05.1997 року в с. Потоки КСП "Діброва" виданий розпорядженням Жмеринської райдержадміністрації № 62 від 11.03.1997 року на ім`я ОСОБА_5 , після смерті ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Ворошилівка Тиврівського р-ну Вінницької області, який в свою чергу успадкував це право після смерті своєї сестри ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка в свою чергу успадкувала земельну частку (пай) після смерті ОСОБА_5

- визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Ворошилівка Тиврівського району Вінницької області.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 29.10.2019 року позов задоволено.

Встановлено факт, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Жмеринка Жмеринського району Вінницької області ОСОБА_3 була рідною сестрою померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Ворошилівка Тиврівського району Вінницької області ОСОБА_4 .

Встановлено факт, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Жмеринка Жмеринського району Вінницької області ОСОБА_3 до дня смерті проживала разом з померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Ворошилівка Тиврівського району Вінницької області ОСОБА_4 однією сім`єю за адресою АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право на земельну ділянку (пай) без визначення меж в натурі площею 4,16 умовних гектарів та посвідчувалося сертифікатом на земельну частку (пай) серія ВН №0150791, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 370 16.05.1997 року в с. Потоки КСП "Діброва" виданий розпорядженням Жмеринської райдержадміністрації № 62 від 11.03.1997 року на ім`я ОСОБА_5 , після смерті ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Ворошилівка Тиврівського р-ну Вінницької області, який в свою чергу успадкував це право після смерті своєї сестри ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка в свою чергу успадкувала земельну частку (пай) після смерті ОСОБА_5 ..

Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_2 , 1965 року забудови, позначений на плані технічного паспорта літерою «А», з верандою "а", загальною площею по внутрішніх обмірах 85,2 кв. м., загальною площею 62,7 кв. м., житловою 62,7 кв. м., площею приміщень, не включених в загальну 22,5 кв. м., прибудову "а 1", ганок, ганок, літню кухню "Б", тамбур "Б", сарай "Б 1", погріб з шиєю "В", убиральню "Г", криницю "№ 1", огорожу "№ 2", огорожу "№ 3", хвіртку "№ 4" в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Ворошилівка Тиврівського району Вінницької області.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави недоплачений ним судовий збір в розмірі 1084 грн 38 коп.

Не погоджуючись із рішення суду першої інстанції, особа яка не брала участі у розгляді справи, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу (вх. № 6380 від 28.07.2023 року), в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, з урахуванням заяви (вх. № 6978 від 21.08.2023 року) про відмову від апеляційної скарги /а. с. 144/, просила рішення суду в частині задоволення позовних вимог про визнання права на земельну частку (пай)(сертифікат на яку зареєстровано за № 370 16.05.1997 року в с. Потоки КСП «Діброва» виданий розпорядженням Жмеринської райдержадміністрації № 62 від 11.03.1997 року на ім`я ОСОБА_5 ) скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні цієї вимоги.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції при розгляді позову ОСОБА_1 порушив права та законні інтереси ОСОБА_2 , оскільки розглянув справу у її відсутність та не залучив її до участі у справі.

Під час подання позовної заяви та розгляду справи позивач, недобросовісно користуючись своїми процесуальними правами, свідомо приховав інформацію про наявність між ним та апелянтом тривалого спору про право на майно, належне спадкодавцю ОСОБА_6 , який прийняв спадщину своєї дружини ОСОБА_5 .. Даний спір вирішено рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07.06.2019 року у справі 130/383/19. 24.09.2019 року апелянтом подано до Жмеринської міської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Судом першої інстанції при винесенні рішення не застосовано норму права, а саме статтю 1265 ЦК України, оскільки ОСОБА_1 є спадкоємцем п`ятої черги, який має бути усунений від права спадкування як родич, порівняно з апелянтом по ступеню споріднення. Заявниця зазначає, що вона є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6 , у тому числі всього майна, яке він успадкував за законом після ОСОБА_5 ..

Згідно довідки № 501 від 16.09.2019 року Потоківської сільської ради, ОСОБА_5 на день смерті проживала і була зареєстрована у с. Потоки, спадщину покійної фактично прийняв її чоловік ОСОБА_6 , розпорядившись майном померлої в травні 1998 року. У зв`язку з чим непрацездатний ОСОБА_6 , який був спадкоємцем першої черги спадкування за законом відповідно до статті 529 ЦК УРСР, прийняв спадщину своєї дружини ОСОБА_5 ..

16.08.2023 року особа, яка не брала участі у розгляді справи, ОСОБА_2 подала заяву, в якій відмовляється від своєї апеляційної скарги в частині оскарження рішення суду про встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ; встановлення факту спільного проживання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ; визнання права власності на житловий будинок у с. Ворошилівка в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 .. Просить лише залишити одну вимоги її апеляційної скарги, в частині незаконності набуття позивачем права на земельну ділянку площею 4,16 умовних гектарів на території Потоківської сільської ради Жмеринського району.

07.11.2023 року до Вінницького апеляційного суду надійшла заява (вх. № 4616) Гніванської міської ради про розгляд справи без представника міської ради.

08.11.2023 року до апеляційного суду через електронну пошту надійшло клопотання (вх. № 4627) представника позивача ОСОБА_7 про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з погіршенням стану здоров`я.

Ознайомившись із клопотанням, заслухавши думку учасників процесу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення клопотання про відкладення розгляду справи без розгляду, з підстав визначених частиною четвертою статті 183 ЦПК України, враховуючи, що подане клопотання не підписане ЕЦП, а також відсутні докази поважності причин неявки у судове засідання представника.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_7 в судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_8 , переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про встановлення юридичних фактів, визнання права власності на житловий будинок в апеляційному порядку не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині (задоволення позовної вимоги про визнання права на земельну частку (пай)) не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини.

Відповідно до копії листа відділу у Жмеринському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 03.08.2017 року № 0-2-0.22-272/106-17 на адвокатський запит, сертифікат на земельну частку (пай) серія ВН № 0150791 площею 4,16 умовних кадастрових га вартістю 12219 гривень зареєстровано в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 370 від 16.05.1997 року с. Потоки КСПП «Діброва» виданий розпорядженням Жмеринської райдержадміністрації № 62 від 11.03.1997 року на ОСОБА_5 /а .с 5/.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 21.03.1998 року ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Потоки Жмеринського району Вінницької області /а. с. 9/.

На аркуші справи 6-7 знаходиться копія матеріалів спадкової справи № 301/2-Й1357 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 .

Відповідно до копії заповіту від 06.12.1993 року ОСОБА_5 на випадок своєї смерті заповіла своє майно, де б воно не було із чого б не складалось, а саме житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_3 своїй сестрі ОСОБА_3 /а. с. 14/.

Відповідно до копії спадкової справи ОСОБА_3 звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_3 /а. с. 7/.

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.12.1998 року, посвідченого завідувачем Жмеринської районної державної нотаріальної контори, спадкове майно, на яке видано це свідоцтво складається з житлового будинку з господарськими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_3 та розташований на присадибній земельній ділянці, що належить спадкодавиці на підставі свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок /а. с. 16/.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 /а. с. 8/.

Згідно копії повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_1 , його батьками значаться ОСОБА_4 та ОСОБА_9 /а. с. 24/.

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 27.02.2019 року ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після його смерті заведено спадкову справу Тиврівською державною нотаріальною конторою /а. с. 23, 43/.

Згідно копії відповіді приватного нотаріуса Тиврівського районного нотаріального округу Вінницької області Смоляк Л. С. від 22.10.2019 року вих № 1053/01-16 наданої на запит суду, приватним нотаріусом заводилася спадкова справа за № 12/2014 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , із заявою про прийняття спадщини за законом звернувся ОСОБА_1 , в спадковій справі присутня заява ОСОБА_10 від 24.01.2014 року про відмову від прийняття спадщини за законом, інші особи із заявами про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини не зверталися /а. с. 56/.

Відповідно до копії довідки виконавчого комітету Ворошилівської сільської ради від 23.09.2019 року № 556, ОСОБА_3 з січня 2003 року і по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала без реєстрації по АДРЕСА_1 разом з братом ОСОБА_4 , який за нею доглядав /а. с. 70/.

Згідно з копією довідки виконавчого комітету «Петрівка» м. Жмеринка від 23.09.2019 року № 349 наданої ОСОБА_1 , його тітка ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 , але не проживала з січня 2003 року і по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 /а. с. 71/.

Задовольняючи позов в частині вимог про визнання права на земельну частку (пай) (сертифікат на яку зареєстровано за № 370 16.05.1997 року в с. Потоки КСП «Діброва» виданий розпорядженням Жмеринської райдержадміністрації № 62 від 11.03.1997 року на ім`я ОСОБА_5 ), суд першої інстанції виходив з того, що зазначена позовна вимога є доведеною та обґрунтованою, оскільки після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої входить в тому числі право на земельну частку (пай) без визначення меж в натурі розміром 4,16 в умовних кадастрових гектарах на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, яку ОСОБА_4 успадкував після смерті його рідної сестри ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка набула вказане право в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 ..

Проте, висновок суду першої інстанції в оскаржуваній частині зроблений за неповного з`ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Під час ухвалення рішення, суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

У постанові Верховного Суду від 18.12.2019 року в справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18) зроблено висновок про те, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку його відсутності, усунення від права на спадкування, неприйняття ним спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Аналіз матеріалів справи, аргументів апеляційної скарги свідчать про те, що суд першої інстанції у порушення статей 263-265 ЦПК України не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, належним чином не з`ясував характеру спірних правовідносин, складу учасників судового процесу, чиїх інтересів стосується вирішення цього спору.

Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19).

У справі встановлено, що ОСОБА_5 за життя отримала сертифікат на земельну частку (пай) серія ВН № 0150791 площею 4,16 умовних кадастрових га вартістю 12219 гривень зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 370 від 16.05.1997 року с. Потоки КСПП «Діброва» виданий розпорядженням Жмеринської райдержадміністрації № 62 від 11.03.1997 року /а. с 5/.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11 померла в с. Потоки Жмеринського району Вінницької області /а. с. 9/.

ОСОБА_5 за життя склала заповіт від 06.12.1993 року, відповідно до якого на випадок своєї смерті заповіла своє майно, де б воно не було із чого б не складалось, а саме житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_3 своїй сестрі ОСОБА_3 /а. с. 14/.

Зазначене спростовує висновок суду першої інстанції про те, що заповітом, складеним 06.12.1993 року ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище ОСОБА_12 ) заповіла все своє майно своїй сестрі ОСОБА_3 , оскільки відповідно до заповіту ОСОБА_5 заповіла своїй сестрі лише житловий будинок з господарськими спорудами в АДРЕСА_3 .

Ураховуючи, що спадкодавець ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , правовідносини щодо спадкування належного їй майна (зокрема, спірної земельної частки (паю)) виникли до набрання чинності ЦК України 01.01.2004 року та те, що визначений у статті 549 ЦК УРСР строк для прийняття спадщини (шість місяців) після її смерті закінчився до 01.01.2004 року, до вказаних спірних правовідносин підлягає застосуванню ЦК УРСР, а не ЦК України.

Спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом (стаття 524 ЦК УРСРЮ в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частина майна, що залишилась незаповіданою, розподіляється між спадкоємцями за законом, закликаними до спадкоємства в порядку статей 529-533 цього Кодексу (частина перша статті 537 ЦК УРСР).

Доказів того, що ОСОБА_11 за життя було складено заповіт на інше майно (зокрема земельну частку (пай)) суду не надано, тому спірна земельна частка (пай) після смерті ОСОБА_5 підлягала спадкуванню спадкоємцями за законом.

Згідно з статтею 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Відповідно до статті 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті (частина перша статті 529 ЦК УРСР).

Відповідно до статті 525 ЦК УРСР неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов`язкова частка). При визначенні розміру обов`язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.

Задовольняючи позовну вимогу про визнання права на земельну ділянку (пай) суд першої інстанції не перевірив чи є спадкоємці за законом після смерті ОСОБА_5 , які прийняли спадщину та чи вступила фактично ОСОБА_3 в управління або володіння спадковим майном, яке не увійшло до заповіту.

Відповідно до статті 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою - другою статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до пункту 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Міністерства юстиції України № 18/5 від 14.06.1994 року (далі - Інструкція № 18/5 від 14.06.1994 року) (чинної на час виникнення спірних правовідносин) свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 Цивільного кодексу (1540-06). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

Вінницький апеляційний суд зазначає, що особою, яка не брала участі у розгляді справи, ОСОБА_2 з апеляційною скаргою надано також докази на підтвердження вимог апеляційної скарги, які відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України прийняті судом та підтверджують наступні обставини.

На аркуші справи 125 міститься копія довідки від 20.11.1997 року № 413, видана виконавчим комітетом Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області ОСОБА_5 про те, що вона дійсно проживає з чоловіком ОСОБА_13 інвалідом другої групи. Дітей не мають. Близьких родичів, які б мали б доглядати ОСОБА_5 немає в селі. Проживають у власному старому будинку, який потребує ремонту /а. с. 125/.

На аркуші справи 123 міститься відповідь Жмеринського психоневрологічного будинку-інтернату від 31.05.2017 року № 436 на адвокатський запит, згідно якої ОСОБА_5 знаходилась на повному державному забезпеченні в будинку-інтернаті з 21.01.1998 року по 10.03.1998 року.

Факт того, що ОСОБА_5 проживала на момент смерті в с. Потоки свідчить також заява ОСОБА_3 до нотаріальної контори про прийняття спадщини за заповітом /а. с. 7/, а також свідоцтво про смерть ОСОБА_5 , в якому зазначено, що вона померла в с. Потоки Жмеринського району Вінницької області /а. с. 9/.

На аркуші справи 198 міститься копія паспорта ОСОБА_6 серії НОМЕР_3 , з якого вбачається, що ОСОБА_6 зареєстрований в с. Потоки 02.08.1998 року.

Згідно з копією довідки № 501 від 16.09.2019 року, виданої виконавчим комітетом Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 на день смерті проживала і була зареєстрована в с. Потоки Жмеринського району Вінницької області, спадщину померлої фактично прийняв її чоловік ОСОБА_6 розпорядившись майном померлої в травні 1998 року /а. с. 128/.

Відповідно до копії довідки МСЕК № 065025 ОСОБА_6 являвся інвалідом другої групи з 09.09.1998 року безтерміново /а. с. 127/.

Відповідно до копії запису акта про шлюб № 2 від 06.07.1959 року, наданого на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 18.10.2023 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_14 перебували в зареєстрованому шлюбі з 06.05.1959 року. Реєстрація припинення шлюбу не проводилася. /а. с. 194/.

Згідно копії особової справи ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , наданої Жмеринським психоневрологічним будинком-інтернатом на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 18.10.2023 року, ОСОБА_6 перебував в Жмеринському психоневрологічному будинку-інтернаті з 15.09.1998 року по 09.07.2014 року на повному державному утриманні та забезпеченні /а. с. 198-208/.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що єдиним спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_5 був її чоловік ОСОБА_6 , який прийняв спадщину шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, так як проживав разом з ОСОБА_5 та мав право на обов`язкову частку після її смерті (непрацездатний, інвалід 2 групи безтерміново) (стаття 535 ЦК УРСР).

Відповідно до копії рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20.01.2022 року у справі № 130/383/19, яке набрало законної сили, задоволено позов ОСОБА_2 до Гніванської міської ради про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Встановлено факт, що ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , в м. Жмеринка Вінницької області, є рідним братом ОСОБА_15 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 . Встановлено факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є двоюрідною внучкою ОСОБА_6 . Визначено ОСОБА_2 додатковий строк, тривалістю три місяці з дня набрання законної сили рішенням суду, для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті двоюрідного діда ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Жмеринка Вінницької області /а. с. 111-114/.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Згідно копії довідки першої Жмеринської державної нотаріальної контори Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 07.10.2022 року № 294.01-16 про коло спадкоємців наданої на усуне звернення ОСОБА_2 , згідно матеріалів спадкової справи № 248/2016 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 , який на день смерті мешкав в АДРЕСА_3 , єдиною спадкоємицею за законом на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_6 є його двоюрідна внучка ОСОБА_2 /а. с. 115/.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Наведене свідчить про те, що ОСОБА_2 є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6 , який успадкував майно після смерті своєї дружини ОСОБА_5 , а тому рішенням суду першої інстанції зачіпаються її права та інтереси.

Зазначене спростовує висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_4 успадкував право на спірну земельну частку (пай) після смерті своєї сестри ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка успадкувала земельну частку (пай) після смерті ОСОБА_5 , оскільки позивачем не надано відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України доказів прийняття ОСОБА_3 спадщини за законом після смерті її сестри ОСОБА_5 на підтвердження цих обставин. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Доказів того, що ОСОБА_3 , як спадкоємиця другої черги за законом після смерті ОСОБА_5 , приняла спадщину за законом відповідно до статті 549 ЦК УРСР позивачем суду не надано.

Інформація, що міститься у відповіді директора Жмеринського психоневрологічного будинку-інтернат на запит адвоката від 31.05.2017 року № 436, про те, що ОСОБА_5 виключена із списків підопічних інтернату, оскільки вибула до сестри ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_4 є недопустимим доказом на підтвердження факту спільного проживання сестер ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , на день смерті останньої, оскільки сукупністю інших доказів, наявних у матеріалах справи, доводиться той факт, що на день смерті ОСОБА_5 проживала в с. Потоки, а не в м. Жмеринка. /а. с. 7, 9, 126/

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини третьої статті 376 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 - 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням встановлених обставин, які не спростовані позивачем, колегія суддів зазначає, що Ворошилівська сільська рада Тиврівського району Вінницької області, правонаступником якої є Гніванська міська рада, за вимогами про визнання права на земельну ділянку (пай) (сертифікат на яку зареєстровано за № 370 16.05.1997 року в с. Потоки КСП «Діброва» виданий розпорядженням Жмеринської райдержадміністрації № 62 від 11.03.1997 року на ім`я ОСОБА_5 ) є неналежним відповідачем у спірних правовідносинах, оскільки у цих правовідносинах належним відповідачем є ОСОБА_2 ..

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) вказано, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Апеляційний суд в силу своїх процесуальних повноважень, визначених статями 367, 374 ЦПК України, не має права на залучення на стадії апеляційного розгляду до участі у справі інших осіб, як і повноважень на скасування рішення суду з направленням справи на новий судовий розгляд. Ці недоліки не можуть бути усунені при розгляді справи апеляційним судом, а тому апеляційний суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. (Такий же висновок міститься в постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 752/2803/15-ц, від 08 квітня 2019 року у справі № 185/5743/16).

Ураховуючи викладене, судом першої інстанції ухвалено рішення про права та інтереси ОСОБА_2 , яка не була залучена до участі у справі, чим неправильно застосовано норми матеріального права та допущено порушення норм процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, тому рішення суду в частині вирішення позовних вимог, що переглядаються ( про визнання права на земельну ділянку (пай) (сертифікат на яку зареєстровано за № 370 16.05.1997 року в с. Потоки КСП «Діброва» виданий розпорядженням Жмеринської райдержадміністрації № 62 від 11.03.1997 року на ім`я ОСОБА_5 ) в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , який успадкував це право після смерті своєї сестри ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка успадкувала земельну частку (пай) після смерті ОСОБА_5 ,) підлягає скасуванню з ухвалити в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За змістом частини першої і другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання права на земельну ділянку (пай) (сертифікат на яку зареєстровано за № 370 16.05.1997 року в с. Потоки КСП «Діброва» виданий розпорядженням Жмеринської райдержадміністрації № 62 від 11.03.1997 року на ім`я ОСОБА_5 ) в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги, відтак з позивача слід стягнути на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1610,40 грн.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у розгляді справи, ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 29.10.2019 року в частині задоволених позовних вимог про визнання права на земельну ділянку (пай) (сертифікат на яку, зареєстровано за № 370 16.05.1997 року в с. Потоки КСП "Діброва" виданий розпорядженням Жмеринської райдержадміністрації № 62 від 11.03.1997 року на ім`я ОСОБА_5 ) в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги.

В іншій частині рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 29.10.2019 року у даній справі залишити без змін.

Поновити (в неоскаржуваній частині) дію рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 29.10.2019 року.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1610 (одна тисяча шістсот десять) гривень 40 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: В. П. Рибчинський

С. К. Медвецький

Повний текст постанови складено 13.11.2023 року.